Сам Кейнс мечтал о государстве всеобщего благосостояния, когда имеет место полная занятость, и социальные трансферты поддерживают жилищное строительство, сельское хозяйство, здравоохранение и образование. Для этого не нужны ни государственная собственность, ни государственное управление экономикой; необходимы лишь значительные размеры государственных расходов (и налогов, соответственно). Частичное перераспределение доходов в пользу бедных могут стимулировать инвестиции благодаря росту потребления. Они играют также роль экономического стабилизатора.
Взгляды Кейнса в этом отношении стали частью современной экономической практики. Если в 1929 г. расходы и доходы правительства США составляли 2,5% ВНП, то во второй половине XX в. они никогда не опускались ниже 20% ВНП. Это сделало невозможным повторение Великой депрессии 1929 г.
2.8. Рецепты макрорегулирования
Кейнс написал работу теоретического характера. Однако его обоснования и выводы представляют основу для формирования важнейших принципов экономической политики. В своей «Общей теории» он в целях обеспечения эффективного спроса как определяющего фактора роста и повышения уровня занятости выдвигает следующие «рецепты»:
1. Денежная политика, регулирование процентной ставки. ПредлагалосьДенежная политика, регулирование процентной ставки. Предлагалось снизить проценты на кредиты, что увеличит разрыв между стоимостью кредитов и ожидаемой прибыльностью капиталовложении, поднимет их «предельную эффективность». Предприниматели будут вкладывать денежные средства не в ценные бумаги, а в развитие производства. Но снижение процентной ставки – это не главный путь. Кейнс предполагал, что не исключена ситуация, когда денежная масса продолжает расти, а понижение процентной ставки практически останавливается. Возникает «ловушка ликвидности» (рис. 5).
2. Бюджетная политика. Чтобы стимулировать эффективный спрос, Кейнс предлагал увеличить государственные расходы, увеличить государственные инвестиции и государственные закупки товаров. Рекомендовалось также уменьшить налоги. Но все же главным Кейнс считал наращивание расходов. В дальнейшем увеличение расходной части госбюджета будет компенсировано новыми налоговыми поступлениями, образуемыми за счет увеличения производства и расширения занятости.
Расчет делался на то, что государство «будет брать на себя все большую ответственность за прямую организацию инвестиций». Предполагалось, что расширение инвестиционной деятельности государства будет направлено прежде всего на организацию общественных работ – строительство дорог, освоение новых районов, сооружение предприятий.
Рис. 5. «Ловушка ликвидности»
3. Перераспределение доходов в интересах социальных групп, получающих наиболее низкие доходы. Такая политика была призвана увеличить «спрос» этих социальных групп, повысить денежный спрос массовых покупателей. Склонность к потреблению в обществе должна увеличиться.
4. Политика полной занятости, направленная на недопущение значительной безработицы, на расширение системы социального обеспечения. Предлагался комплекс мер социального характера, включая выплату пособий, развитие системы долгосрочного кредита и т. д.
В качестве главного инструмента Кейнс рассматривал бюджетную политику, в том числе расширение расходов и инвестиционной деятельности самого государства. Косвенные методы регулирования, в частности снижение процентной ставки, считались малоэффективными.
3. Теория Кейнса в современных условиях
3.1. Кейнс и мировая экономика
Хотя Кейнс рассматривал в основном проблемы замкнутой национальной экономики, он разрабатывал и проблемы открытой экономики, равно как и мировой экономики в целом. В качестве важного примера можно отметить идею Кейнса 1943 года о принципах организации международной финансовой системы, предшествующей созданию Международного валютного фонда и мировой Бреттон-Вудской финансовой системы в 1944 г. Предложенный им механизм выравнивания платежных балансов стран с фиксированным обменным курсом содержит три основные идеи:
2. Создание между государствами клирингового союза, который должен «обеспечить, чтобы деньги, полученные от продажи товаров одной страны, могли быть направлены на закупку товаров любой другой стране».
3. Создание «банкора», или международной квазивалюты. Для того, чтобы члены клирингового союза могли покрывать внешний дефицит, не прибегая к ограничительной политике, КейнСоздание «банкора», или международной квазивалюты. Для того, чтобы члены клирингового союза могли покрывать внешний дефицит, не прибегая к ограничительной политике, Кейнс предложил открывать счета всем центральным банкам, на которых они могут иметь краткосрочные ссуды. Каждое государство – член союза имеет квоту, пропорциональную его внешней торговле и составляющую предел, сверх которого оно не могло бы иметь долгов по отношению к клиринговому союзу. В зависимости от своей квоты каждое государство получает определенное количество банкора. Банкор не должен конвертироваться в золото, доллар или другую мировую валюту, поэтому дебетовые сальдо не могут изыматься их владельцами в качестве самостоятельной денежной ценности.
4. Для выравнивания дисбалансов Кейнс полагал, что страна, дебетовое (отрицательное) сальдо которой превышает четверть ее квоты, должна провести девальвацию (примерно на 5%). Если дебетовое сальдо превышает половину квоты, клиринговый союз может потребовать от страны выплаты золотом (или долларами), а также более значительной девальвации ее валюты. Напротив, если положительное сальдо превышает определенный предел и определенную длительность, то соответствующая страна облагается налогом с отрицательным процентом (штрафом).
Создание Международного валютного фонда пошло по несколько иному пути, использовав вместо банкора доллар и золото. Это сделало неизбежными периодические валютные спекуляции против слабых валют и последующие резкие корректировки национальных обменных курсов, которые можно было бы избежать использованием предложенного Кейнсом механизма постепенного выравнивания курсов. План Кейнса, не принятый полностью в 1944 г., может оказаться полезным спустя полвека для стран с переходной рыночной экономикой.20
3.2. Дальнейшее развитие кейнсианства
Появление концепции Кейнса закономерно вызвало большой резонанс в капиталистическом свете и оказало значительное воздействие на дальнейшее развитие экономической теории и экономической политики. Наиболее активные ее поклонники связывают эту модель с началом нового этапа в развития экономической науки. Кейнсианство заняло ведущее место в буржуазной политэкономии в ряде стран развитого капитализма, особенно в США, Англии, и долгое время сохраняло свои позиции. Последователи Кейнса выдвинули три проблемы, имеющие относительно самостоятельный характер: проблему динамического равновесия, проблему долговременных отклонений от состояния динамического равновесия и проблему кратковременных отклонений, либо циклических колебаний. Теории, которые появились как результат дальнейшего развития теории Кейнса, получили название неокейнсианство. Они стали развиваться, преодолевая слабые места теории Кейнса.
Разработанные в теории Кейнса и его последователей разнообразные практические рекомендации для буржуазной государства после второй мировой войны активно воплощаться в экономической политике западных стран. Это направление, испытав значительной эволюции, становится господствующим в западной экономической теории 50-60-х лет. Однако уже вторая половина 60-х лет и особенно 70-е годы характеризовались резким усилением критики кейнсианской концепции цикла и учрежденной на ней политики регулирования эффективного спроса. Последнюю всеРазработанные в теории Кейнса и его последователей разнообразные практические рекомендации для буржуазной государства после второй мировой войны активно воплощаться в экономической политике западных стран. Это направление, испытав значительной эволюции, становится господствующим в западной экономической теории 50-60-х лет. Однако уже вторая половина 60-х лет и особенно 70-е годы характеризовались резким усилением критики кейнсианской концепции цикла и учрежденной на ней политики регулирования эффективного спроса. Последнюю все чаще стали рассматривать как дестабилизирующий фактор по причине несвоевременности применения мероприятий, ошибочности их выбора, чрезмерных масштабов государственного вмешательства и др. Рецепты неокейнсианской модели начали вступать в большие противоречия с объективными законами капитализма и даже способствовали обострению отдельных проблем. Наиболее острыми проблемами для капиталистической экономики становятся инфляция, дефицит государственного бюджета и особенно цикличность капиталистического развития.
Социально-экономическое и политическое развитие западных стран после второй мировой войны со всей наглядностью доказало, что государственное регулирование экономики бессильно в достижении полной занятости и равновесия, как этого хотел Кейнс.
Состояние экономики этих стран есть лучшим доводом того, что на базе кейнсианских концепций и моделей не удалось решить проблемы реализации и бескризисного развития. Все это вызвало критику кейнсианства как со стороны его противников, так и последователей. В этих условиях дальнейшее развитие кейнсианства осуществлялось под лозунгом его реформирования. Еще в 60-70-х годах на арене экономической мысли появилось таковое значительное направление эволюции кейнсианства, как посткейнсианство. Основными своими задачам они считали обновление учений Кейнса и доведение до логического конца разрушение неоклассической системы.21
Современная западная экономическая теория характеризуется неоднородностью, наличием ряда направлений, школ, течений. Такое разнообразие является результатом расхождений в определении предмета исследования и характера теоретического трактования экономических явлений, соответственно методу изучения, его принципов, а также основных путей влияния на социально-экономические процессы и роли государства в их осуществлении.
В общем кейнсианство, как направление экономической мысли, сыграло важную роль в развития западной экономической теории. Оно попыталось ответить на ряд важных вопросов, которые появились в связи с кризисным состоянием капиталистического хозяйствования в 30-х годах.
Кейнсианская концепция необычайно важна для современного понимания экономики, макроэкономических процессов, экономической политики и экономических споров различных школ. Современную экономическую науку невозможно представить себе без того, что было привнесено в нее творчеством Дж. М. Кейнсом. Кейнсианская теория занятости и стабилизационной политики после второй мировой войны доминировала в макроэкономических воззрениях большинства экономистов всех стран с рыночной индустриальной экономикой. В США принимали кейнсианские рекомендации, если и не официально, то по существу.
Выводы
Подведем некоторый итог. Заслуга Кейнса состоит в том, что он предложил новый подход, разработал новую теорию регулирования производства и занятости. Он показал, что в современных условиях автоматического восстановления нарушенных пропорций между основными параметрами воспроизводственного процесса не происходит. Рыночные регуляторы оказываются неспособными обеспечить равновесность.
Кейнс обратил внимание на то, чКейнс обратил внимание на то, что по мере роста общественного богатства проблема поддержания эффективного спроса становится все более сложной и актуальной. Все большую часть дохода люди склонны сберегать. Отождествление сбережений с накоплением не соответствует реальной практике; сэкономленные рубли и доллары не переходят автоматически в накопляемую часть общественного продукта. Сбережения и инвестиции следует разделить. Если сбережения меньше инвестиций, то экономическая активность падает, темпы роста снижаются. Если сбережения больше инвестиций, активность усиливается.
Итак, первое – теоретическое значение кейнсианских разработок. Идеи и положения, высказанные Кейнсом, его терминология, методологические подходы к анализу макропроцессов вошли в арсенал современной науки и продолжают уточняться, детализироваться, углубляться сторонниками кейнсианской школы, оспариваться и трансформироваться противниками.
Второе – несомненное и мощное влияние кейнсианского учения на экономическую политику. В странах современного капитализма государство вмешивается в экономику в различных формах, в том числе использует для поддержания занятости кейнсианские рецепты. «Идеи Кейнса, очевидно, повлияли на тех, кто формирует экономическую политику. Однако не следует думать, что научная идея была бы способна оказать столь сильное влияние, если бы процессы социального развития не подготовили почву и не сделали политиков восприимчивыми к рекомендациям Кейнса».
Третье – влияние кейнсианской теории на направления и сферы дальнейших исследований. Обращение Кейнса к макроэкономическому анализу стимулировало разработку системы национальных счетов в тесной увязке с практическими нуждами экономического регулирования. С идеями Кейнса неразрывно связаны разработка исходных положений антициклической политики, концепция дефицитного финансирования, система среднесрочного программирования.
В заключение хотелось бы отметить, что работы Кейнса завершили разделение предмета экономической теории на микро- и макрокономику. Методы исследования в них достаточно разные. Однако это не означает отсутствия взаимной связи между ними. Макроэкономика имеет микроэкономические основания, а микроэкономика – макроэкономические ограничения. Поэтому, несмотря на указанную специализацию экономических знаний, современная экономическая теория по-прежнему остается единой экономической наукой.
Список использованной литературы
1. Бартенев С. А. Экономические теории и школы (история и современность): Курс лекций. – М.: Издательство БЕК, 1996.
2. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе. Пер. с англ., 4-е изд. – М.: “Дело Лтд”, 1994.
3. Історія економічної думки: Навчальний посібник / Л.Я. Корнійчук, О.О. Татаренко та ін. – К., “Фенікс”, 1996.
4. Кейнс Дж. М. Избранные произведения. М., 1993.
5. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег. /Пер. с англ.; М., 1978.
6. Корнан Я. Дефицит. М., 1990.
7. Костюк В.Н. История экономических учений. – М.: Центр, 1997.
8. Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. Пер. с англ. 11-го изд. – К., Хагар-Демос, 1993.
9. Тэрджен Л. Какая экономическТэрджен Л. Какая экономическая политика нужна России – монетаристская или кейнсианская? // Проблемы теории и практики управления. 1995. №2. С. 17.
Однак найбільш резонансні події, на думку деяких оглядачів, нерідко пов’язані з боротьбою за контроль над певними об’єктами лікеро-горілчаного бізнесу і до того ж іноді супроводжуються відверто кримінальними злочинами. Про це свідчить коротка (за 2000-2002 рр.) хроніка “горілчаних війн”, наведена у щотижневику “Галицькі Контракти”:
2000 р. ДПАУ звинуватила компанію “Nemiroff” в ухилянні від сплати ПДВ у розмірі 1,2 млн грн шляхом реалізації фіктивних зовнішньоекономічних контрактів. Справа до суду не дійшла.
Листопад 2001 р. Директора компанії “Союз-Віктан Ltd” А. Охлопкова та його першого заступника В. Удовенка звинувачено в організації убивства. 23 серпня 2002 р. апеляційний суд Криму виніс їм обвинувачувальний вирок, який пізніше було скасовано Верховним Судом.
Березень 2002 р. Податківці звинувачують “Nemiroff” у реалізації 10 фіктивних зовнішньоекономічних контрактів на суму 60 млн грн, що нібито дало компанії можливість ухилятися від сплати ПДВ на суму 9 млн грн. Справа до суду не дійшла.
Липень 2002 р. Убито генерального директора Миколаївського лікеро-горілчаного заводу В. Чабанова. За звинуваченням в організації вбивства заарештовано і засуджено до 15 років позбавлення волі комерційного директора цього підприємства М. Унжакова.
Лютий 2003 р. За підозрою в організації вбивства свого компаньйона заарештовано директора ТОВ “ПКС-Арго” С. Лігая. Ведеться слідство.
Складна ситуація і в паливно-енергетичному комплексі. Так, за даними МВС, в результаті комплексного відпрацювання співробітниками цього міністерства нафтогазової галузі країни викрито понад 1,3 тис. корисливих злочинів, з яких 937 – тяжкі та особливо тяжкі. Сума матеріальних збитків, завданих злочинними діями, становить понад 20 млн грн. Наприклад, у Києві порушено кримінальну справу відносно керівників ТОВ “Інтер і Ко”, які шляхом підробки векселів заволоділи у державному підприємстві “Торговий дім “Газ України” НАК “Нафтогаз України” майном на суму понад 3,7 млн грн. Поширилися злочини й у сфері розробки родовищ нафти і газу. Якщо у 2002 р. було викрито 37 зазначених злочинів, у 2001 р. – 50, то протягом 2002 р. – 77. Водночас треба відзначити, що сума у 20 млн грн збитків, заподіяних злочинними діями, є дуже малою у порівнянні з “тіньовим потенціалом” вітчизняного нафтогазового комплексу, який деякими аналітиками розглядається як один з провідних донорів майбутніх президентських виборів.
Високі ціни на металобрухт, особливо брухт кольорових металів, у розвинутих країнах є потужним стимулятором до формування та функціонування розгалуженої мережі злочинної діяльності саме в тих галузях економіки, де економічно вигідна крадіжка металів. Тривожні сигнали надходять з усієї України. У контексті зазначеного вище цілком закономірно, що за даними МВС, кожна 10-та крадіжка державного чи колективного майна в Україні скоюється з об’єктів “Укртелекому”. Понад 10 тис. заяв минулого року надйшло до правоохоронних органів з приводу крадіжок та розкрадань дроту, кабельно-провідникової продукції, розукомплектування та виведення з ладу АТС, телефонів-автоматів, іншого цінного обладнання. Прямі збитки від цих злочинів становлять понад 5 млн грн. Скажімо, локальна минулорічна пожежа на одній із АТС м. Запоріжжя, за повідомленнями менс-медіа, завдала втрат місцевим металургійним підприємствам, які впродовж декількох днів були позбавлені зв’язку, на десятки мільйонів гривень. До того ж стан відшкодування збитків надзвичайно низький: із зафіксованих 5 млн грн повернено лише трохи більше 180 тис. Основна причина – несвоєчасне повідомлення про факт агресії щодо об’єкта зв’язку і неякісне розслідування (або як природний наслідок першого, або ж як незалежний фактор, що гірше). Причому офіційно зареєстровані факти крадіжок чорних і кольорових металів – лише “верхівка айсбергу” цього злочинного бізнесу.
Досить широко розповсюджені у сфері зв’язку більш високотехнологічні правопорушення, а саме – перерозподіл графіка (часу переговорів). Причому до цього причетні працівники системи зв’язку. Система судового доведення непричетності конкретних громадян та організацій до дорогих міжнародних переговорів, які через злочинні дії в системі зв’язку де-факто проводились іншими особами, украй складна. Тому досить значна частина таких фактів може й не знаходити офіційного юридичного підтвердження. Однак, за даними МВС, збитки від такої кримінальної діяльності щороку сягають 80-100 млн грн. Власне, зловживання у системі, як зазначають деякі оглядачі, і стали однією з головних причин, в результаті чого (до речі, за ініціативи МВС) на рік було перенесено приватизацію “Укртелекому”.
Значне місце серед тіньових операцій на товарних ринках, до того ж часто із помітним елементом суто кримінальної діяльності, посідає незаконна торгівля автомобілями. Її висока прибутковість базується на тому, що правопорушники намагаються уникнути сплати високих імпортних тарифів на ввіз в Україну автомобілів. Висока прибутковість є потужним стимулом до постійного вдосконалення злочинних схем імпорту машин, про що свідчить наступний приклад. Працівники Управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України у Волинській області отримали оперативну інформацію й одночасно провели два санкціонованих обшуки у помешканнях, що належать громадянину К. В одному із сіл Рожищенського району за місцем проживання підозрюваного було вилучено пістолет ТТ і 33 набої до нього. А в Луцькому районі, де він купив ділянку з будинком, було знайдено повний набір підроблених штампів, печаток, бланків митних декларацій, сертифікатів відповідності, технічних паспортів, свідоцтв про реєстрацію, талонів технічного огляду, комплект нових номерних знаків для автомобілів, комп’ютерну техніку, тобто повний набір усього необхідного для нелегального розмитнення транспортних засобів і незаконної постановки їх на облік.
Нині ще належить з’ясувати, скільки було незаконно поставлено махінаторами на облік автомобілів і видано свідоцтв. Наразі проводиться експертиза комп’ютерної бази даних, встановлюється коло осіб, які користувалися такими кримінальними послугами. А схема була приблизно такою. Як повідомив перший заступник начальника слідчого управління МВС в області підполковник міліції П. Іванишин, із-за кордону передавалися номери кузова і двигуна іномарки на Волинь. Тут виготовлявся підроблений вітчизняний технічний паспорт, отримували комплект державних реєстраційних номерних знаків, з якими і їхали на Захід. Там прикріплювалися волинські номери, і машина вільно в’їжджала через кордон і митницю в Україну. Робилося все так, нібито це авто свого часу вже виїжджало за кордон. У такий спосіб ділки діяли в обхід обов’язкових платежів.
Візуально виявити підробку практично неможливо. Потрібна ретельна експертиза, адже фальшивки виготовлялися на високому рівні із застосуванням сучасних технологій. Зрозуміло, що діяла добре організована й законспірована злочинна група з широким колом зв’язків в усіх сферах.
Широкомасштабною тіньовою діяльністю відзначається сфера торгівлі товарами широкого вжитку. Це пов’язано не лише з досить високою прибутковістю цієї сфери тіньового бізнесу, а й з великою кількістю осіб, залучених до цієї діяльності. Причому останнім часом об’єктами звинувачень з боку правоохоронних органів стає не лише дрібний бізнес (що вже є традиційним), а й великі торгові підприємства.
Наприклад, у грудні 2002 р. податковою міліцією було проведено інвентаризацію та вилучення всіх товарів, як речових доказів, у магазинах з торгівлі побутовою технікою та електронікою мережі фірми “Ельдорадо”. Підставою для цього послужила постанова слідчого управління ДПАУ від 18.12.2002 р. про порушення кримінальної справи з приводу несплати податків. За словами начальника податкової міліції В. Жвалюка, кілька кримінальних справ було порушено проти деяких дочірніх підприємств “Ельдорадо”, що завозили товари без відповідних документів. Справа, наприклад, порушена проти ТОВ “Едельвейс”, яке до серпня 2002 р. було регіональним постачальником компанії “Ельдорадо Україна”. У прес-службі Київської податкової міліції повідомили, що ТОВ “Едельвейс” протягом 2001-2002 рр. не сплатило ПДВ та податок на прибуток на загальну суму 75 млн грн, вдаючись до фальсифікації даних у бухгалтерських звітах. “Едельвейсу” ж, у свою чергу, товари постачало ТОВ “Реклама – мама центр”, кримінальну справу проти якого було порушено в кінці червня 2002 р. Слфд зазначити, що мережа центрів торгівлі побутовою технікою та електронікою “Ельдорадо” належить торгово-інвестиційній групі “Ельдорадо” і до її складу наприкінці минулого року входило 288 центрів у Росії і 32 – в Україні. Цій компанії належить також гіпермаркет у Польщі. Торговий оборот компанії в цілому у 2001 р. становив 500 млн дол., а, за оцінками на 2002р., очікувався на рівні 800 млн дол.
А через деякий час Генеральною прокуратурою порушено відразу п’ять кримінальних справ поти компанії “Fozzy Group”, що володіє однойменними гіпермаркетами, мережею супермаркетів “Сільпо”, а також правами на кілька продуктових торгових марок. Компанію було звинувачено у несплаті податків, реалізації незаконно виготовленої горілки, продажу майна, що знаходилось у податковій заставі, незаконному привласненні коштів, які належали іншим підприємцям та відмиванні “брудних” грошей. Керівництво корпорації “Fozzy Group” ці звинувачення спростовує, спираючись на власні аргументи. Але звертають на себе увагу два моменти. По-перше, частину кримінальних справ було порушено на підставі інформації з регіонів, де знаходяться філіали цієї корпорації. І, по-друге, на початку лютого проходили консультації між юристами корпорації та Генеральною прокуратурою. Це дає підстави припустити, що випадки, за якими були порушені кримінальні справи, допускають різні тлумачення, а також, що керівництво “Fozzy” не мало достовірної інформації про правопорушення, які мали місце в регіонах. Останнє наводить на думку, що тіньовий бізнес у сфері торгівлі в регіонах може бути найбільше прив’язаний до місцевих умов, ніж до умов корпоративного управління в межах однієї бізнес-структури.
До сфери тіньового бізнесу, що має типово мережевий характер, належать операції з нерухомістю. За оцінками експертів, наприклад, у Києві третину ринку нерухомості контролюють фірми, що об’єднують людей, які раніше називалися “чорними маклерами”, тобто працювали одноосібно. Як правило, вони працюють із власними базами даних вдома. У разі укладання угоди вони віддають фірмі ліцензійний відсоток, а основна сума залишається у них. Більшу частину фінансових потоків цього бізнесу органи державної та місцевої влади не контролюють. Водночас правопорушення у сфері операцій з нерухомістю мають місце і на підприємствах, де ця діяльність є непрофільною, додатковою. Як повідомив начальник київського відділення Фонду держмайна, минулого року ними на предмет оренди було перевірено 107 підприємств та організацій, проаналізовано 620 договорів, 580 з яких не відповідали законодавству. У результаті 57 пакетів документів були передані для розгляду у господарських судах. При цьому щомісяця 20 арендоздавачів отримують від Фонду держмайна попередження про заборгованість перед бюджетом, а суми виявлених правопорушень визначаються мільйонами гривень.
Особливе місце у структурі тіньової економіки посідають порушення прав інтелектуальної власності. Ця діяльність перебуває в основному у сфері “паралельної” (некримінальної) економіки. Вона досить розповсюджена, але об’єктивна та всеосяжна інформація про її масштаби відсутня, що значною мірою пов’язано з технологією порушення прав інтелектуальної власності. Наприклад, якщо порушник використовує на своїй упаковці дещо видозмінений товарний знак відомої фірми, то довести таке правопорушення складно. Тому статистика, що існує, звичайно, неповна, хоча й відображає певні тенденції. Так, за словами заступника начальника Управління по боротьбі з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності та високих технологій МВС України, у 2002 р. представниками правоохоронних органів було порушено 416 кримінальних справ, пов’язаних із порушенням прав інтелектуальної власності. Із 40 справ судове слідство на початок березня вже було завершено і по 15 – винесено судове рішення. Як бачимо, специфіка дотримання/порушення прав інтелектуальної власності, про що свідчать розбіжності у кількості порушених та завершених справ, робить цю сферу вкрай складною для контролю й аналізу.
Водночас не слід забувати, що певна частина фінансових потоків тіньової економіки в Україні формується за рахунок суто кримінального бізнесу. Наприклад, у цілому у 2002 р. органами внутрішніх справ було виявлено 14,6 тис. злочинів, пов’язаних із збутом наркотиків, у яких брали участь понад 3 тис. груп наркоділів. Для порівняння, у 1998 р. було викрито 6,6 тис. злочинів, пов’язаних із збутом наркотиків, а у 2000 р. – 9,6 тис. Звичайно фінансові потоки наркобізнесу контролюються суто кримінальними структурами, і боротьба з відмивання “брудних” грошей, отриманих від операцій наркобізнесу, є актуальною.
Іншою високоприбутковою сферою кримінального тіньового бізнесу, що отримала в Україні досить широке поширення, і до того ж часто має експортне забарвлення, є організована проституція. Про високу прибутковість експорту “живого товару” свідчить той факт, що тільки доходи подружжя вербувальників – путан до Туреччини, які діяли у Херсоні, не поступалися за обсягом торговим оборотам середньої руки комерційної фірми. Адже їх винагорода за одну експортовану секс-рабиню становила від 200 до 500 дол., залежно від віку та зовнішньої привабливості жінок. Водночас за місяць роботи у Туреччині одна путана приносила своїм “хазяям” 9 тис. дол. прибутку. Що ж стосується херсонських ділків, то вони намагались інвестувати отримані ними кошти у цілком легальний бізнес. З наведеного вище прикладу видно, що організована проституція є надзвичайно мобільним видом кримінального бізнесу, який швидко орієнтується у кон’юнктурі ринку і прагне до найбільш прибуткових зон. Останні за сучасних умов представлені країнами далекого зарубіжжя. Щодо організації цього бізнесу, то він, як правило, базується на локальному або ж регіональному рівні й пов’язаний з такими видами кримінальних злочинів, як крадіжки та підробка документів, корупція тощо. Все це ускладнює його виявлення та знешкодження
