РефератБар.ру: | Главная | Карта сайта | Справка
Факторы производства. Реферат.

Разделы: Экономика и управление | Заказать реферат, диплом

Полнотекстовый поиск:




     Страница: 2 из 2
     <-- предыдущая следующая -->

Перейти на страницу:
скачать реферат | 1 2 






Рв – ціна фактора В
Очевидно, що якщо МРа/Ра >МРв/Рв, доцільно зменшити на фактор виробництва, т. його граничний продукт вище. Таким чином може бути досягнена мінімізація витрат на даний об’єм випуску продукції.
Як відобразиться подібний перелив витрат на ринках факторів виробництва? Попит та високі ціни на фактори виробництва спонукають до здійснення заміщення. На ринках факторів виробництва відбувається своєрідний перелив попиту від дорогих до більш дешевих по ціні факторів виробництва.
Ізокванта – це крива, на якій розташовані усі сполучення факторів виробництва, які використовуються у виробництві і забезпечують однаковий об’єм . Кривина ізокванти характеризує можливість взаємної заміни факторів виробництва при збереженні однієї і тієї ж кількості виробляємої продукції.
Виробнича функція із завданими постійними пропорціями факторів виробництва є виключенням. Постійні пропорції значать, що для збільшення об’єму виробляємої продукції потребується пропорційне збільшення витрат факторів виробництва (додаток Б).

3.2.1 Гранична норма технічної заміни та кривина ізоквант

Аналіз ізоквант можна використовувати для визначення можливості заміщення одного фактора іншим в процесі їх використання. Кутовий коефіцієнт кожної ізокванти вказує, яким чином відбувається заміщення при збереженні постійного об’єму виробництва. Абсолютне значення кутового коефіцієнту називається граничною нормою технічної заміни (MRTS). Вона завжди є позитивною величиною. В математичній формі це:

MRTS= -DК /DL (3.2.1.1)

DК іDL – зміни величин використовуємих капіталу та праці
(Додаток В)
Ізоквантні криві мають вогнуту форму, тому що MRTS скорочується по мірі руху вниз вздовж ізокванти. Зменшення MRTS каже про те, що ефективність використання будь-якого фактора виробництва обмежена. По мірі заміщення у виробничому процесі капіталу великою кількістю праці, продуктивність праці знижується. Аналогічно, коли праця заміщується великою кількістю капіталу, його віддача знижується. Виробництву потребується збалансоване сполучення обох факторів виробництва.
Як і передбачалось, MRTS тісно пов’язана із граничними продуктами праці і капіталу ( МРLі МРK). Щоб показати це, уявимо, що при деякому збільшенні витрат праці і зменшенні використовуємої кількості капіталу об’єм випуску продукції остається постійним. Приріст випуску продукції в наслідок підвищення витрат праці прирівнюється величині додаткового випуску продукції, яка доводиться на додаткову одиницю праці (граничний продукт праці), помножений на кількість додаткових одиниць праці: обєм додаткового випуску в наслідок підвищення витрат праці = (МРL)* (DL). Аналогічно: зниження випуску в наслідок скорочення капіталу прирівнюється зниженню обєма випуску в наслідок скорочення капіталю на 1 одиницю (граничний продукт капіталу), помноженому на число скорочених одиниць капіталу. Зменшення випуску в наслідок скорочення капіталу = (МРк)* (DК).
Якщо об’єм випуску продукції зберегається постійним для всієї ізокванти, зміна обєму випуску продукції дорівнює нулю. Таким чином:
(МРL)* (DL) + (МРк)* (DК) = 0 змінюючи умови, отримаємо:
(МРL)/ (МРк) = -(DК/DL) = MRTS це рівняння каже про те, що для окремої ізокванти безперервне заміщення капіталу працею у виробничому процесі призводить до зростання граничного продукту капіталу і зменшення граничного продукту праці. Загальним наслідком обох змін є тенденція до зниження граничної норми технічної заміни і вирівнюванню ізокванти. Причина цього зниження і в тому, що фактори доповнюють один одного. Взаємодоповнюваність факторів виробництва – одна з основних попередниць теорії виробництва. Кожний фактор може робити те, що не може, або може гірше робити інший фактор. В основному у виробництві праця і капітал не абсолютно взаємозамінювані. Кожна знову скорочена година праці потребує більше годин роботи машин для заміщення звільнених працівників. Кривина ізоквант відображає труднощі, які виникають при заміні одного фактора іншим в рамках даного об’єму виробництва. Вони різні для різних галузей. Наприклад, на фабриці по виробництву стільців відносно легко замінити роботу машин ручною працею, що практично неможливо в хімічній промисловості.

3.2.2 Дія зміни граничних продуктів факторів виробництва на граничну норму їх технічної заміни

Як вже визначалось, гранична норма технічної заміни праці капіталом залежить від граничних продуктів праці та капіталу. Припустимо, що витрати праці скорочуються на деяку малу величину -DL годин праці, тоді як витрати капіталу збільшаться наDК годин відповідно ізокванті (додаток Г). Збитки виробництва від скорочення витрат праці складе величину, дорівнюючу добуткуDL на граничний продукт праці. (Граничний продукт праці дорівнюєDQ/DL. Якщо його помножити наDL, тоDL(DQ/DL)=DQ. Таким чином зміна одного фактора, який використовувався у виробництві, помножена на його граничний продукт в наслідок дасть зміну об’єму випуску). Цьому скороченню виробництва буде відповідати перехід на ізокванту, розташовану нижче. Щоб залишитися на попередній ізокванті, скорочення використаної праці повинно бути компенсовано додатковим часом роботи машин, дозволяючи повернутися в пункт на початковій ізокванті. Приріст виробництва визначається якDК, помножені на граничний продукт капіталу. Виходячи з того, що приріст виробництва дорівнює зниженню виробництва, то:
-DL (МРL)=DК (МРк)
MRTSLK, яка дорівнює негативному нахилу ізокванти, м.б. виражена таким чином:

(3.2.2.1)

Якщо збільшується використання капіталу, то граничний продукт капіталу зменшується – це зменшує чисельник даного рівня.
Якщо зменшується кількість використованої праці і заміщується капіталом, то граничний продукт праці збільшується – це збільшує знаменник даного рівняння.

3.2.3 Заміщення праці капіталом у підприємництві

Механізація процес виробництва – показник індустріалізації економіки. Ізокванти можна використовувати при аналізі умов переходу до технічно більш обладнаного процесу виробництва по завданій технології. Коли підприємництво спрямоване на капіталомісткий процес виробництва, замінюючий працю, це відображається на граничній продуктивності обох факторів. При завданій технології використання капіталомісткого процесу виробництва для забезпечення даного обєму випуску відобразиться в переміщенні угору по ізокванті (додаток Д).
Ізокванта показує можливі комбінації факторів виробництва, які можуть бути використані у виробництві автомобілів. Припустимо, що даний метод виробництва включає використання 1000 годин праці і 500 годин роботи машин на виробництво одного автомобіля. Відношення праці до капіталу становить 2:1. Коли фірма переходить до використання більш капіталомісткого виробничого процесу (пункт М2) встановлюючи дороге обладнання, на виробництво одного автомобіля знадобиться ще менше витрат живої праці. В пункті М2 для виробництва автомобіля знадобиться менше 500 годин праці і 1000 годин роботи машин. Відношення праці до капіталу тепер становить 1:2.
Коли фірма переміщується угору по своїй ізокванті гранична норма заміни праці капіталом збільшується в наслідок механізації виробничого процесу. Це означає, що граничний продукт праці збільшується, а граничний продукт капіталу зменшується. Остання умова обмежує потенційні користі від подальшої модернізації процесу виробництва при даній технології.
Заміщення праці капіталом також збільшує граничний продукт праці. Коли фірма скорочує використання праці, вона згодна платити більше за кожну годину праці, тому що втрата однієї години праці обертається ще більшею втратою виробництва. Це утворює тиск в бік підвищення заробітної плати і доходів зайнятих працівників. Коли працівники використовують більше обладнання, їх продуктивність збільшується дякуючи існуючій взаємодоповнюваності праці та капіталу. Навіть коли заміщення праці капіталом скорочує для фірми попит на працю, збільшується реальна вартість години праці, що сприяє підвищенню заробітної платні, яку фірми згодні платити.

3.2.4 Як зміни в технології впливають на ізокванти

Нововведення в технологіях роблять фактори виробництва більш продуктивними. Поліпшена технологія викликає зміни ізоквант відповідно різним рівням випуску.
Поліпшення технології може відбуватися, коли старе обладнання і організація виробництва заміщуються новими, втілюючими передову технологію. Однак, нова технологія може бути втілена і в працівниках, які засвоїли нові методи і технічні знання, отримавши додаткову освіту, або придбали знання і досвід на роботі. Аналогічно, поліпшені методи керування, відображаючи наслідки нових досліджень за процесом виробництва, може також бути новиною в технології, що дозволяє виробляти даний обєм продукції з меншими витратами при будь-якому їх співвідношенні.
Поліпшення підготовки і знань робітників одночасно з новим обладнанням і організацією виробництва суттєво зменшують фізичний обєм ресурсів, які потрібні для виробництва будь-якого даного обєму продукції у певний період часу.
Не можна плутати вплив поліпшення технології із зміною технічної обладнаністі виробництва передбачає заміну одного фактора на інші в наслідок зміни економічних умов. Поліпшення ж технології дозволяє при будь-якому даному технологічному процесі, який складається певним співвідношенням праці і капіталу, виробляти даний обєм продукції при менших витратах обох факторів.
Поліпшення технології сприяє збільшенню середнього продукту праці. Наприклад, використавши нову технологію, фірма витрачає К1машинного часу у виробництві. При старій технології L1годин праці знадобилося для 100 одиниць продукту при використанні К1машинного часу (додаток Е).
При новій технології ті ж 100 одиниць продукту можна виробити за допомогою L1< L1одиниць праці при використанні К1 машинного часу. Якщо L1=100 і L1=50, то нова технологія збільшує середній продукт праці слідуючим чином:
100 одиниць продукту /100 годин праці = 1 одиницю продукту на 1 годину праці
100 одиниць продукту / 50 годин праці = 2 одиниці продукту на 1 годину праці.
При даних цінах на фактори виробництва поліпшення технологій сприяє зниженню витрат на будь-який даний об’єм продукції шляхом скорочення кількості факторів виробництва, які використовуються при виробництві цього об’єму продукції. Поліпшення технології, при інших рівних умовах, сприяє скороченню витрат на одиницю товарів, що в свою чергу призводить до зниження цін на них для споживача.
Зміни технологій також відображаються на пропозиції нових товарів. Наприклад, поліпшення технологій за останні 25 років зробило можливим виробництво комп’ютерів, відео тощо.


4 інші можливі фактори виробництва

В простішому уявленні сукупність факторів виробництва сводять до трьох основних: “землі”, “праці” та “капіталу”. Четвертим фактором виробництва ряд авторів книг по економіці називають “підприємництво”. Але і розширення кількості факторів виробництва з трьох до чотирьох не вичерпує їх можливий перелік.
Сам фактор “підприємництво” не володіє на відміну від праці і капіталу загально принятими кількісними вимірювачами. Він розглядається як “здатність до підприємництва”. Ця риса людини дістає своє матеріальне втілення у кінцевих результатах виробництва – у доході, який отримує підприємиць. Роль здатності до підприємництва надзвичайно важлива. Для того, щоб якась справа (бізнес) була започаткована, хтось має виявити ініціативу, відшукати незадоволену потребу, придбати засоби виробництва, найняти людей. Щоб розпочате виробництво продовжувало діяти і розвивалось, його необхідно щоденно організовувати. Щоб справа процвітала, хтось має ризикувати: знаходити джерела фінансування, вчасно скорочувати або розгортати виробництво, приймати інші рішення. Всі ці здібності й охоплюються поняттям “підприємництво”.
Ще один значний фактор виробництва – научно-технічний рівень виробництва. За своєю економічною суттєвістю научно-технічний рівень виражає ступінь технічної та технологічної досконалості виробництва. Високий научно-технічній рівень виробництва призводить до підвищення віддачі трудового фактора і капіталу, тобто проявляється через інші фактори. Одночасно научно-технічний рівень виробництва представляє і самостійно діючий фактор. Сприяння збільшенню технічного рівня і якості виробляємої продукції, тхніко-технологічний процес дозволяє збільшити попит на неї, а це призводить до зростання цін і обєма продажу, вартості продукту виробництва, який реалізовується. Отже научний, технічний, технологічний прогрес, підвищуючи технологічний рівень виробництва, утворює ще один значний фактор виробництва.
Сучасне виробництво вступило в нову інформаційну еру. Тому інформацію можна визначити як окремий фактор виробництва.

висновок

Зробивши аналіз взаємодії попиту та пропозиції на ринках факторів виробництва, можна зробити висновок, що тут діють такі ж закони попиту і пропозиції, як і на ринку кінцевих продуктів і послуг. Але є одна суттєва відмінність. Попит на фактори виробництва з боку бізнесу має принципово іншу структуру, ніж попит домашніх господарств на товари та послуги, які пропонує бізнес.
Головним мотивом виробничої діяльності фірми є отримання прибутку і від того, наскільки фактори виробництва сприяють отриманню прибутку залежить попит на них.
Якщо очикуваний приріст випуску знаходиться в межах суми витрат фірми, тобто віддача на грошову одиницю одного фактора, перебільшує віддачу інших факторів, то фірма збільшує витрати на даний фактор і знижує на інші фактори. В цьому смислі фактори для фірми взаємозамінювини: грошова одиниця, яка залучена у виробництво, повинна давати однакову віддачу, куди б вона не була спрямована. Це визначає оптимальну поведінку фірми, яка максимізує прибуток на ринку факторів виробництва в практичних умовах.


Список використаної літератури

1.Гальперін, Ігнатьєв, Моргунов “Мікроеконміка”-М,1995
2.Грєпенніков, Леусскій, Тарасевич “Мікроекономіка”-М,1994
3.Долан Д., Ліндсей Д. “Мікроекономіка”/Під ред Б.Лесовіка.С-П,1994.448с
4.Львов Ю.А. “Основи і організація бізнеса”-С-П.1995-378с
5.Мікроекономіка.Практікум/Під ред Ю.Огібіна –С-П.1994-432с


Додаток А


Додаток Б


Додаток В


Додаток Г


Додаток Д


Додаток Е
в) совершенствование технической оснащенности и повышение эксплуатационно-технических характеристик портов (механизации и автоматизации перегрузочных работ, пропускной способности портов);
2.Совершенствование управления, организации производства и труда –улучшение производственных и организационных структур управления во всех звеньях речного транспорта, методов управления – экономических, организационных и социально-психологических, научная организация труда плавсостава и береговых работников, улучшение использования рабочего времени, повышение квалификации кадров; совершенствование и дальнейшее внедрение технических средств управления – механизация учетных и вычислительных работ, создание автоматизированных систем управления и т.д.
Эта группа факторов в основном влияет на сокращение численности условно-постоянного контингента по абсолютной величине или на единицу продукции.
К условно-постоянному контингенту относятся работники береговых предприятий и организаций, относимые на перевозки, плавсостава служебно-вспомогательного флота и работники, занятые на зимнем и навигационном отстое флота.
Проектирование труда – от физического размещения индивидуального рабочего места до способа сообщения предприятия с внешней средой, в частности с поставщиками и клиентами, – важный ресурс повышения производительности. С другой стороны, на качество организации труда влияет ряд факторов, один из которых – повышение производительности. В последние годы по мере снижения темпов экономического роста, усиления конкуренции между предприятиями и ускорения темпов экономических структурных изменений роль качества организации труда как фактора повышения производительности возросла. В этих условиях все более важным становятся новые виды занятости, такие, как неполная занятость, работа в рамках проекта, являющиеся формами труда, при которых работники имеют больше свободной инициативы, приобретают высокую квалификацию и несут большую ответственность за коллективный результат труда (например, работа во временном творческом коллективе, выполнение проекта, сроки которого жестко ограничены, нетрадиционные формы организации рабочего времени).
Многие предприятия упрощают свои иерархические структуры, децентрализовывают («делегируют») ответственность и повышают гибкость своих организаций. Эти и другие перемены подталкиваются новыми управленческими подходами. Они включают программы улучшения связи между условиями труда и жизни, а также многочисленные управленческие концепции, такие, как «точно в срок», «реинжиниринг» и всеобщее управление качеством.
Возросли квалификационные требования к кадрам. Труд должен быть организован так, чтобы была возможность широко использовать теоретическое обучение с отрывом от производства. Таким образом, качество организации труда зависит как от структур (существующая форма организации), так и от процессов труда.
Экономический успех и конкурентоспособность фирмы имеют первостепенное значение, как для предприятия, так и для его рабочей силы. Для развития, ориентированного на перспективу, предприятиям все более необходимы квалифицированные, сознательные работники, которые могут и хотят активно содействовать техническим и организационным нововведениям.
Таким образом, здоровые работники и безопасные условия труда являются непременным условием продуктивной деятельности предприятия. Экономические цели предприятий не должны противоречить целям, которые они ставят в области условий и охраны труда, точнее, они дополняют друг друга. К сожалению, исследования показывают, что здоровье работников недостаточно ценится как фактор производства. Безопасность и охрана труда в широком смысле влияют также и на использование рабочего времени, повышение квалификации, организации труда и профессиональный рост.
Большое значение для роста производительности труда имеют инвестиции, используемые на образование, повышение квалификации, обучение новым профессиям, переподготовку кадров, то есть на улучшение качества рабочей силы. Применение современного технологического оборудования требует высококвалифицированной рабочей силы, для обучения, подготовки и переподготовки которой также необходимы немалые средства (то есть затраты на эти цели называются инвестициями в человеческий капитал).
Качество рабочей силы обусловливает 10-15% уровня производительности труда и занимает второе место после фактора научно-технического прогресса.
В нашей стране, к сожалению, сохраняется негативная тенденция ухудшения качественного состава рабочей силы. В значительной степени это связано с низким уровнем и несвоевременной выплатой заработной платы.
Происходит значительный отток квалифицированных кадров из отраслей промышленности из-за неудовлетворенности результатами труда и общей нестабильностью положения работников. Также немаловажным фактором качества рабочей силы является социально-психологический климат в коллективе и в стране в целом. Неуверенность в завтрашнем дне, боязнь потерять работу, усиливаемая отсутствием условий для передвижения рабочей силы, уменьшают стимулы к эффективному труду и снижают его производительность.
Существует четкая взаимосвязь между уровнем квалификации рабочей силы и повышением производительности. С одной стороны, производительный труд в реальных технологических, экономических и организационных условиях требует высококвалифицированных работников широкого профиля. С другой стороны, существующие профессиональные навыки и квалификация рабочей силы ограничивают возможности реакции предприятия на изменение рыночного спроса. Таким образом, с экономической точки зрения «человеческие ресурсы» больше не могут оцениваться как технически заменяемый фактор, а должны рассматриваться как фактор, ограничивающий повышение производительности, внедрение нововведений и достижение экономического успеха.
При таких обстоятельствах важной задачей является убедить руководство предприятия, что профессиональная квалификация и мастерство являются важным фактором роста производительности и конкурентоспособности, повышение профессионального мастерства – это не только забота системы образования, но и главная составная часть политики производительности.
3.Изменение объема и структуры производства. Сюда включаются следующие факторы: изменение объема и среднего расстояния перевозок грузов, распределение их по направлениям движения, партионности, а также изменение структуры грузооборота по видам перевозок и родам грузов.
4.Отраслевые факторы– сезонность перевозок, продолжительность навигационного периода, показатели использования транспортного флота (нагрузка, скорость хода, коэффициент задержек в пути, порожнего пробега, ходового с грузом времени, стояночного времени) и др.
Совершенствование внутренних водных путей оказывает большое влияние на показатели использования флота (коэффициент задержек в пути, нагрузку, скорость хода) и в первую очередь на валовую производительность работы флота. Увеличение мощности и грузоподъемности до оптимальных размеров позволяет повысить техническую оснащенность труда плавсостава, так как в этом случае снижаются штатные измерители на сила- или тоннаже-сутки. Повышение мощности толкачей позволяет водить большегрузные составы, что увеличивает нагрузку на 1кВт/ч. Кроме того, с увеличением мощности возрастает скорость движения судов, что повышает валовую производительность работы флота. Все это непосредственно оказывает влияние на уровень производительности труда на перевозках.
Двусторонняя загрузка флота сокращает порожние пробеги судов и почти вдвое увеличивает производительность труда плавсостава. Изменение структуры грузооборота влияет на уровень средней производительности из-за колебания ее по видам перевозок. Наиболее высока производительность труда при буксировке плотов, самая низкая – на перевозках сухогрузов. Увеличение средней дальности перевозок сокращает удельный вес стоянок флота в портах в общем, эксплуатационном времени использования флота. Высокая производительность труда на перегрузочных работах и хорошая организация берегового и технического обслуживания флота сокращают время стоянок флота в портах, что повышает валовую производительность работы флота, а, следовательно, и труда на перевозках.
Производительность труда на перегрузочных работах зависит от многих факторов, которые, как и на перевозках, можно свести в укрупненные группы: повышение технического уровня производства; совершенствование управления, организации производства и труда; изменение объема и структуры производства; отраслевые факторы.
Повышение технического уровня производства сказывается, прежде всего, на производительности машин, технической оснащенности труда и, следовательно, на повышении интенсивности работ и сокращении стоянок флота под грузовой обработкой. На уровень производительности труда большое влияние оказывают типы перегрузочных машин, которые различаются по грузоподъемности, рабочим скоростям механизмов подъема, поворота, передвижения, а также по количеству обслуживающего персонала.
Насыщение портов оптимальным количеством различных типов механизации позволяет повысить уровень комплексной механизации и автоматизации работ, что является важнейшим фактором роста производительности труда.
Для повышения уровня производительности труда в порту немаловажное значение имеет совершенствование типов грузозахватных приспособлений – лесных грейферов, штивующих грейферов (при перегрузке навалочных грузов), электромагнитов. Выполнение перегрузочных работ по прямому варианту (непосредственно с одного вида транспорта на другой, минуя склад) дает возможность сократить количество перевалок и снизить затраты труда на эти операции. При перевозках тарно-штучных грузов в пакетах, контейнерах, на поддонах снижается трудоемкость перегрузочных работ, повышается производительность труда по сравнению с погрузкой и выгрузкой их отдельными местами.
С целью совершенствования системы управления в крупных портах внедряются автоматизированные системы управления. Для разработки оптимального планирования, оперативного управления погрузкой и разгрузкой судов, вагонов, работой складов, механизацией, рейдовым и местным флотом используются ЭВМ. Автоматизируется также бухгалтерский и статистический учет. Все это позволяет сократить численность работников, относимых на перегрузочные работы, и увеличить производительность труда. Научная организация труда, комплексные, укрупненные бригады, совмещение профессий способствуют лучшему использованию технических средств, высвобождению рабочей силы и росту ее производительности. Сокращение потерь рабочего времени, увеличение его бюджета (количество рабочих дней, приходящихся на одного портового рабочего за навигацию) позволяет добиваться относительного уменьшения потребного контингента. Научная организация труда, ликвидация потерь рабочего времени, наиболее рациональное использование рабочей силы в портах являются важными факторами повышения производительности труда на перегрузочных работах.
Изменение объема работ и структуры производства также оказывает существенное влияние на производительность труда. С увеличением объема перегрузочных работ уровень производительности труда возрастает, так как условно-постоянный контингент (распорядительный и обслуживающий персонал) увеличивается медленнее, чем объем работ.
Трудоемкость отдельных родов груза различна, поэтому изменение структуры погрузки, выгрузки оказывает влияние на производительность труда, исчисленную по натуральному показателю объема производства.
Самостоятельной группой факторов производительности труда являются организация производства его специализация и кооперирование, а также методы управления ими. В нашей рыночной экономике в последние годы в значительной степени были разрушены сложившиеся производственные и экономические связи. В результате приватизации крупные предприятия зачастую распадались на более мелкие, что затруднило проведение единой технической политики. Во главе приватизированных предприятий в основном осталось прежнее руководство, которое, не владея современными приемами менеджмента, предпочитает работать по старинке.
Поэтому организационная и управленческая структуры российских предприятий далеко не в полной мере отвечают требованиям рыночной экономике. Перестройка организационной структуры производства и совершенствование методов его управления требуют значительных финансовых затрат, однако они быстро окупаются благодаря повышению производительности труда и развитию экономики.
Таким образом, проведенный анализ свидетельствует, что факторы увеличения производительности труда пока не работают, а без их подключения нельзя рассчитывать на долговременный устойчивый рост экономики.

МЕТОДИКА РАСЧЕТА РОСТА ПРОИЗВОДИТЕЛЬНОСТИ ТРУДА
ПО ТЕХНИКО-ЭКОНОМИЧЕСКИМ ФАКТОРАМ


Методика расчета роста производительности труда основана на показателе относительной экономии численности работающих за счет влияния отдельных факторов на уровень выработки продукции.
Методика планирования производительности труда:
1. Определяется производительность труда базисного года:
(1.4.)
2. Определяется исходная численность промышленно-производственного персонала в отчетном (плановом) периоде, то есть условная численность, которая потребовалась бы для выпуска отчетного (планового) объема продукции при сохранении базового уровня выработки продукции на одного работающего (Чисх) по формулам:



     Страница: 2 из 2
     <-- предыдущая следующая -->

Перейти на страницу:
скачать реферат | 1 2 

© 2007 ReferatBar.RU - Главная | Карта сайта | Справка