Использование различных показателей денежной массы позволяет дифференцированно подойти к анализу состояния денежного обращения. Изменение объема денежной массы может быть результатом как изменения массы денег в обращении, так и ускорения их оборота. Скорость обращения денег – показатель интенсификации движения денег при функционировании их в качестве средства обращения и средства платежа.
В промышленно развитых странах в основном исчисляются два показателя скорости роста оборота денег:
показатель скорости обращения в кругообороте доходов – отношение валового национального продукта (ВНП) или национального дохода к денежной массе, а именно к агрегату М-1 или М-2; этот показатель раскрывает взаимосвязь между денежным обращением и процессами экономического развития;
показатель оборачиваемости денег в платежном обороте – отношение суммы переведенных средств по банковским текущим счетам к средней величине денежной массы. 29. Капиталотворческая теория кредита.
1. Дж. Ло (1671-1729)
Кредит занимает положение, не зависимое от процесса воспроизводства и ему принадлежит решающая роль в развитии экономики.
Кредит отожд-ся с деньгами и богатством. Кр. способен привести в движение все неиспользуемые производственные возможности страны, создавать богатство и капитал. Банки - на посредники, а создатели капитала.
“ - “ делалась ставка на эмиссию банкнот с принудительным курсом, что носило спекулитивный характер.
2. Г. Маклеод (1821-1902)
Деньги и кредит, имея покупательную силу, являются богатством. Кредит приносит прибыль, значит является “производительным капиталом” а банки - “фабрики кредита”, т.к. они создают кредит, а значит и капитал.
Неверно:
а) Д=К=капитал. На самом деле связь Д и К не тождественна, т.к. Д делятся на бумажные и кредитные.
б) К и Д - богатство, т.к. чеки, акции, облигации м.б. обменены на деньги, а банки создают капитал через свои активные опрерации. На самом деле размеры банковского К опр-ся условиями капитал-го воспр-ва, а не собств. желанием банков устанавливать объемы ссудных опреаций
3. И. Шумпетер (Австр.), А.Ган (Германия), Дж.Кейнс и Р. Хоутри (Англия.
- Банки - всесильны;
- К создает депозиты, значит создает капитал.
- К м.б. безграничным, значит безграничны создаваемые депозиты и капитал.
- инфляционный К (К, способный к безграничному расширению) является движущей силой воспроизводства, экон. развития и способствует экон. росту.
Неверно: оправдание экспансии и инфляции, способствование обострению противореч. кап. воспр-ваНеверно: оправдание экспансии и инфляции, способствование обострению противореч. кап. воспр-ва
Кейнс: - приравнял ссудный капитал к деньгам. Деньги влияют на %, % на инвестиции, Инв-ции на пр-во, пр-во на доход, доход на цены. Но: ден. масса влияет на % до определенного уровня.
4. Неокейнсианская школа ден.-кредитного регулирования. (П.Самуэльсон, Л.Лернер)
Основа - идея Кейнса об активном вмешательстве гос-ва в хоз. процессы, в т.ч. с помощью К. Главная ставка в регулировании экономики:
а) на бюджетное финансирование (рост гос. расходов)
б) способность ЦБ определять ден.-кред. политику путем изменения учетной ставки.
5. Дальнейшее развитие в теории монетаризма, осб-но М Фридман.
Осн. инструмент регилирования экономики - изменения денежной массы и % ставки.
Сущность: осуществление сдрживание роста ден. массы и увеличение % ставок.
56. Одноуровневая БС
Совокупность действующих в стране банков может иметь одноуровневую и двухуровневую организацию.
Одноуровневая, когда
1) в стране нет ЦБ. В основном это относится к ранним этапам развития банковского дела, эмиссионная деятельность могла осуществляться любым кредитным институтом. В США -до 1913 года, сейчас исключения составляют Гонконг и Люксембург.
2) существует только ЦБ, например, бывшая российская монобанковская система.
3) Центральный банк выполняет набор всех банковских услуг, конкурируя с другими банками. Это также существовало в СССР. Госбанк СССР был универсальным банком, выполняющим функции ЦБ и обслуживающим клиентуру.
В зависимости от соподчиненности кредитных институтов, согласно банковскому законодательству и иерархической структуре кредитной системы, можно выделить два типа построения банковской системы: одноуровневую и двухуровневую.
Одноуровневая банковская система предполагает преобладание горизонтальных связей между банками, универсализацию их операций и функций. В рамках одноуровневой системы все кредитные учреждения, включая Центральный банк, находятся на одной иерархической ступени, выполняя аналогичные функции по кредитно-расчетному обслуживанию клиентуры. Подобный принцип характерен, в основном, как для стран со слабо развитой экономикой, так и для стран с тоталитарными, административно-командными режимами управления.
Билет 30.
1. Межбанковские расчеты
а) 2 ком. банка обслуживаются в одном РКЦ. [+]: мало посредников.
б) 2 ком. банка обслуживаются разными РКЦ.
в) прямые корреспонд. отношения нужны банкам для экономиии времени совершения операций; с целью сокращения ошибок; ускорение платежн. оборота.
г) банки образуют клиринг. палату (оасчетного центра и пр.) между 3 и более банками. Недостатки: необходимость остатков ден. средств на счетах.
Для установления корресп. отношений необходимо наличие минимальной суммы, нах-ся на корр. счете постоянно.
При установлении корр. отношений создают электрон. системы расчетов. При расчете между банком, не явл. членом клиринг. палаты, также необходимо РКЦ.
Многофилиальный банк также может создать свою клиринг. систему расчета.
При установлении кор. отношений банки обговаривают минимальное кол-во средств, необходимых в наличии на кор. счетах. Банки объединяются и создают При установлении кор. отношений банки обговаривают минимальное кол-во средств, необходимых в наличии на кор. счетах. Банки объединяются и создают клиринговые палаты или расчетные центры для того, чтобы из под контроля ЦБР. Успешно используется данная система для обслуживания филиалов (Сбербанк, Инкомбанк). ТверьУниверсалБанк привлекает к своей системе другие мелкие банки. Все системы такого типа – региональные (на национальном уровне).
Существует международная межбанковская система:
SWIFT – Society For WorldWide Interbank Finational Telecommunications
В нашей стране единой системы межбанковских расчетов не существует, кроме ЦБ. Такие системы могут создаваться ЦБ или ком. банками, соответственно существует 2-а подхода:
1. Централизованный
Италия, Испания, Германия.
Великобритания (3 вида):
"Town Clearing"
2. Децентрализованный США
28. Методы ден-кред регулирования
Денежно кредитное регулирование на макроуровне заключается в проведении единой денежно-кредитной политики. В условиях нормально развивающейся экономики денежно-кредитное регулирование обеспечивает расширение кредитов и увеличение денежной массы (в обращении и на счетах в банках). Денежно-кредитное регулирование на более короткие периоды предполагает сдерживание инфляции путем определения норм обязательных резервов, учетных ставок по кредитам, установление экономических нормативов для банков, проведение операций с ценными бумагами и валютой.
Инструменты денежно-кредитной политики ЦБ России:
учетная процентная ставка;
операции на открытом рынке с ценными бумагами;
установление экономических нормативов для банков.
Система денежно-кредитного регулирования.
Основы регулирования налично-денежного обращения.
Принципы орг-ции денежного обращения в России:
1. Обращение наличных ден. знаков в нашей стране планируется и регулируется;
2. Ден. обращение организуется с учетом объективно действующих экономических законов, в т.ч. закона К-М;
3. Управление ден. обращением осуществляется в централизованном порядке;
4. Обращение наличных денег концентрируется, как правило, в функционирующих банках страны. Текущие запасы нах-ся в кассах пр-тий и на руках населения;
5. Управление ден. обращением осуществляется с целью создания условий, обеспечивающих устойчивость ден. обращения страны.
6. Обращение наличных денег организуется исходя из принципа наибольшей экономичности и систематического снижения издержек обращения.
Постоянный оборот наличных денег обеспечивается строгим порядком их использования, который характеризуется правилами:
1) Все орг-ции, предприятия, учреждения обязаны хранить ден. средства на счетах в банках.
2) Наличные деньги, поступившие в кассы предприятий, организаций, учреждений, должны сдаваться ими в банки, либо предприятиям связи. Только небольшая часть наличных ден. средств может быть израсходована на собственные нужды.
3) Наличные ден. знаки,необходимые для выплаты з/пл и др. расходов, предприятия, орг-ции и учреждения получают в соответствующих банках, в которых ведутся их расчетные, текущие и др. счета.
Необх-ть планирования и регулирования денежного обращения определяется следующим: Гос-во должно стремиться к установлению пропорционального соотношения между объемом реализованных товаров, суммойНеобх-ть планирования и регулирования денежного обращения определяется следующим: Гос-во должно стремиться к установлению пропорционального соотношения между объемом реализованных товаров, суммой предстоящих платежей и кол-вом денежных знаков, необходимых для обращения товаров и совершения платежей. Решение этой задачи требует планирования и регулирования ден. обращения в стране, однако необх-ть планирования и регулирования ден. обращения может превратиться в возможность при наличии определенных условий. Основой для планирования и регулирования ден. обращения служат планирование и регулирование объемов и темпов увеличения пр-ва товаров, величины СОП и НД.
Задачи планирования и регулирования ден. обращения:
1. Определение колич. изменений ден. массы (размера выпуска или изъятия денег из обращения) в масштабах всей страны.
2. Определение колич. изменений в ден. обращении отдельных регионов страны.
3. Расчет величины и стуктуры ден. доходов и расходов населения.
Объекты планирования и регулирования ден. обращения:
1.Величина и структура ден. доходов и расходов населения.
2.Покупательный фонд населения.
3.Сбережения населения.
4. Объем и структура налично-денежного оборота.
5. Масса денег в обращении.
6.Территориально-количественные изменения в ден. обращении.
Планирование и регулирование ден. обращения в нашей стране осуществляется с помощью 2-х планов
55. Двухуровневая БС
Двухуровневая банковская система основывается на построении взаимоотношений между банками в двух плоскостях: по вертикали и по горизонтали. По вертикали - отношения подчинения между Центральным банком как руководящим, управляющим центром и низовыми звеньями - коммерческими и специализированными банками. По горизонтали - отношения равноправного партнерства между различными низовыми звеньями. При этом происходит разделение административных функций и операционных, связанных с обслуживанием хозяйства. При этом, как правило, центральные банки наделяются правом эмиссии денежных знаков в обращение. Эмиссионный банк располагает крупными средствами. Его пассивами являются средства бюджета и наличные деньги в обращении.
К настоящему времени функции банков первого уровня значительно расширились и эти банки стали именоваться центральными.
Регіоцентризм – орієнтація на регіональну організацію повноважень та комунікаційних потоків.
Геоцентризм, глобальність – співробітництво штаб-квартири та філій для розробки стандартів та процедур, що відповідають загальним та особливим потребам філій.
Стимулами до переходу можуть бути – насичення внутрішнього ринку, диверсифікація ризиків (продукти та ринки), використання дешевших факторів виробництва, протидія конкурентам, необхідність підтримання технологічного рівня, урядові стимули, розвиток міжнародного бізнесу та комунікацій.
107. Середовище і специфіка фінансової діяльності ТНК. Взаємодія ТНК зі світовими фінансовими інститутами.
Досягнення у інформаційних системах дають змогу ТНК максимально убезпечити себе від впливу фінансового середовища. Створення глобальних мереж відслідковування грошових потоків дають змогу регулювати поточну дільність корпорації таким чином, щоб мінімізувати обсяг необхідних запозичень та обсяг вільних коштів у різних підрозділах компанії. Отже основним джерелом коштів у внутрішньофірмовий перерозподіл.
Місцеві ринки кредитів різко відрізняються один від одного в різних країнах, але разом з тим є важливим джерелом фінансування ТНК.
Окремо слід виділити державне фінансування у країні базування. Держава намагається створити для “своїх” ТНК кращі умови. Це пояснюється як тим, що розвинені ТНК є основою конкурентоспроможності країни, так і чисто індивідуальними інтересами через переплетення (іноді практичне повне злиття) державного апарату та структур ТНК через механізми особистої унії, корумпованість, цивілізаційні, національні та релігійні особливості..
Багато корпорацій починають виставляти свої цінні папери на фондових біржах різних країн для отримання капіталу. Проте тут дотримуються обережності через можливість втрати контролю.
Фінансова функція охоплює: 1. Мобілізацію коштів для оперативних потреб та розширення діяльності. 2. Управління оборотним капіталом. 3. Фінансові аспекти рішень про інвестиції в інші країни.
Основним джерелом коштів для ТНК є внутрішньофірмові позики, позики головної компанії своїм філіям, дивіденди, роялті, купівля-продаж товарно-матеріальних запасів, потоки акцій від головної компанії до філій.
Глобальне управління грошовими коштами ускладнюється державними обмеженнями на переміщення фінансових коштів, неспівпадіння темпів інфляції та коливань валютних курсів. Управління валютними ризиками пов’язано з визначенням рівня ризиків, створенням якісної системи звітності та моніторингу, затвердженням політики розподілу відповідальності у сфері управління ризиками та формулюванням стратегії їх страхування-хеджування.
При прийнятті рішень про інвестування у іншу країну слід вибрати оптимальне співвідношення власного та запозиченого капіталу, оцінити ставку доходу при використанні місцевої валюти чи валюти інвестора, охарактеризувати потоки готівки, специфічні для іноземних інвестицій, визначити на багатонаціональній основі вартість капіталу за застрахуватись від політичних ризиків у іншій країні та від валютних ризиків.
108. Особливості управління виробничою діяльністю ТНК.
Транснаціоналізація та глобалізація спричиняє багато змін у характері управління виробничою діяльністю фірми. Так глобалізація означає, що джерела сировини можуть розміщуватись на значній віддалі, тому доводиться застосовувати різноманітні методи оптимізації вибору її джерел, територіального розміщення місць її складування, збереження та переробки. Постає питання про оптимальність зв’язків при поставці комплектуючих, готових виробів, відношення фірми з торговою мережею, що займається реалізацією, тощо.
Міжнародна фірма відрізняється від національної тим, що проміжний продукт може переміщуватись між країнами. Зовнішнє розміщення джерел постачання спричиняє залежність від таких чинників як мова, відстані, валютні курси, війни та повстання, страйки, політичні проблеми та тарифні бар’єри. РОзміщення виробничих потужнотсей за кордоном можливе через зниження витрат або підвищення якості.
Зони зовнішної торгівлі набувають все ширшого поширення як зони для імпорту та зборки готових виробів, як для внутрішнього споживання так і для експорту. Стратегія організації виробництва (орієнтованого на світовий ринок) може опиратись на одиничне підприємство, а може і на сукупність багатьох підприємств, високоспеціалізованих за продукцією чи технологічним процесом, які займаються обміном комплектуючих.
Багато фірм використовують офшорні виробничі центри для отримання переваг пов’язаних з дешевизною місцевих матеріалів та робочої сили. Готова продукція потім постачається в країну базування, або треті країни.
Японці вдосконалили концепцію постачання точно в строк для управління запасами. Це означає, запаси відвантажуються за планом в той період, що найближчий до часу їхнього використання у виробництві. Це дає змогу знизити обсяги запасів та відповідно витрати на їх утримання. Це впливає значним чином на рішення стосовно розміщення джерел постачання сировини та комплектуючих для виробничого процесу.
Експортери можуть мати справу безпосередньо з агентами та оптовими посередниками у іншій країні, а можуть використовувати міжнародних посередників – компанії з управління експортною діяльністю або торгові компанії інших типів.
Держава надає експортерам різноманітні послуги.
109. Соціальні й етичні аспекти функціонування ТНК. Основні елементи і проблеми міжнародної ділової етики.
Міжнародний менеджер повинен знати, як адаптувати практику компанії до певного культурного середовища. Слід наприклад чітко уявляти, що стиль співпраці з чиновниками кардинально відрізняється від країни до країни.
На керівні посади бажано призначати місцеві кадри, бо вони краще знають місцеві виробничі умови, це створює видимість значних можливостей для місцевих кадрів та врахування інтересів країни, можна уникнути бюрократчних перепон при відрядженнях за кордон, це потребує менших витрат, місцеві керівники більше зацікавлені у довгострокових цілях (експатріанти можуть використовувати підрозділ як один з етапів у свої кар’єрі).
Керівників середньої ланки слід направляти для впровадження в практики роботи у своїй країні та технологію. При цьому слід брати до уваги, як ці люди будуть сприйняті у країні, розглянути варіанти зустрічі їх після повернення, врахувати можливості їхньої адаптації. Важливе питання є оплата праці за кордоном (вартість життя, статус, втрати пов’язані зі зміною стилю життя).
Міжнародні менеджери повинні отримати два аспекти підготовки. 1. Глобальний єдиний підхід до вирішення проблем. 2. Навички вирішення конкретних проблем, що виникають в країні перебуванні експатріантів.
В деяких регіонах світу приходиться ввозити значну кількість робочої сили певної якості, що створює специфічні проблеми пов’язані зі плинністю кадрів, керівництвом, професійною підготовкою.
В різних країнах відрізняється сила профспілок та адміністрації, спільне прийняття рішень та гуртки якості – дві форми участі робітників у управлінні компанією, що спрямовані на подолання протистояння та на співробітництво.
ТНК звинувачують у послабленні впливу профспілок при укладенні колективного договору бо 1.ТНК міжнародно диверсифіковані 2. Є загроза вивезення робочих місць 3. Складні труктури та механізми підпорядкування.
Ступінь співробітництва між робтниками в різних країнах невелика, але в певних випадках таке співробітництво було використане для боротьби з ТНК. Стратегії профспілок включають обмін інформацією, одночасне ведення переговорів чи страйків, відмова від понаднормових робіт, спрямованих на протидії падінню виробництва, що могла б зашкодити страйкарям в іншій країні.
ТНК здійснюють значний влив на соціальні процеси в країнах. Так навіть країна базування може зіткнутись з проблемою зростання безробіття через перенесення ТНК робочих місць у країни з дешевшою робочою силою. Прийнятий у багатьох ТНК прийом глобального мислення, тобто врахування в діяльності не національних інтересів окремої країни, а інтересів виключно компанії, часто призводить до того, що країна базування (на перших стадіях розвитку всіляко стимулюючи) може вдатися до певних обмежень ТНК.
110. Проблеми взаємодії ТНК і національних економік. Міждержавне регулювання діяльності ТНК.
Діяльність ТНК, особливо в молодих державах, веде до величезних фінансових збитків, поглиблює диспропорції в розвитку їх економіки, руйнує її, погіршує становище населення та є причиною інших негативних явищ. Так, у Пуерто-Ріко шкода, заподіяна американськими ТНК цукровій промисловості і рибальству у зв'язку з викидами відходів нафтохімічного виробництва, набагато перевищує доходи від розвитку в цій країні нафтохімії
1980 р. Генеральною Асамблеєю ООН були схвалені Принципи щодо контролю за обмеженням ділової практики монополій і корпорацій. Розробляється Кодекс поведінки ТНК, за більшістю положень якого між розвинутими капіталістичними країнами і молодими державами вже досягнуто згоди.
Щодо регіонального рівня - 21 червня 1976 р. Декларацію про міжнародні інвестиції і багатонаціональні підприємства Керівні принципи для багатонаціональних підприємств. Норми цього документа не мають імперативного обов'язкового характеру.
Андський пакт укладено у 1969 р. Болівією, Колумбією, Перу, Чилі (до 1976 р.) і Еквадором. Основними цілями групи цих країн є використання інтеграції для прискорення економічного розвитку країн-учасниць; сприяння поступовому перетворенню іноземних компаній в національні і змішані; врівноваження впливу Аргентини, Мексики і Бразилії в цій Асоціації. Країни — члени Андської групи виступають за розвиток торгово-економічного співробітництва, проти засилля іноземного капіталу в країнах регіону - Кодекс іноземних інвестицій, який містить уніфіковані правила щодо здійснення діяльності іноземних інвесторів, зокрема і ТНК.
Таким чином, міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК на регіональному рівні відіграє певну роль, але воно ще не спроможне захистити країни, особливо ті, які стали на шлях самостійного розвитку. Тому саме ці країни і висунули вимоги про встановлення нового міжнародного економічного порядку, в межах якого здійснювалося б правове регулювання діяльності ТНК. Уданому випадку йдеться про міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК універсального характеру.
У проекті Кодексу сформульовані принципи діяльності ТНК, які мають прогресивний характер. До них, зокрема, належать такі: повага суверенітету країн, в яких вони здійснюють свою діяльність; підпорядкування законам цих країн; врахування економічних цілей і завдань політики, що проводиться в цих країнах; повага до соціально-культурних цілей, цінностей і традицій країн, в яких вони здійснюють свою діяльність; невтручання у внутрішні справи; відмова займатися діяльністю політичного характеру; утримання від практики корупції; дотримання законів і постанов, що стосуються обмеженої ділової практики, утримання від її застосування; дотримання положень, що стосуються передачі технологій та охорони навколишнього середовища.
111. Сутність, цілі й основні функції міжнародного менеджменту. Порівняльна характеристика досвіду організації менджменту в різних країнах.
ММ – 1). це діяльність пов”язана з рухом, розподілом та контролем ресурсів, необхідних для ведення бізнесу в багатонаціональному середовищі. 2). ММ – процес застосування управлінських концепцій у багатонаціональному середовищі, і отримання завдяки цьому додаткових вигід і заощадження часу.
Предмет курсу ММ – теорія і практика управління міжнародним бізнесом.
Функції – це загальні адміністративні обов”язки, що виконуються в кожній організації, в кожному підрозділі, на кожному рівні управління. Планування: 1.середовище у МБ – міжн., потреба у міжн. маркетингу; процедура розробки річних планів – 9-10 міс. 2.конфлікти з урядами; конфлікти з планами підрозділів. Організація: 1.віртуальний процес – вгадувати реакцію партнерів. 2. різні погляди на владу. Укомплектація штатів: 1.багато ринків праці 2.різні цінності менеджерів. Керівництво: 1.різні типи лідерства. 2.далекі комунікації. Контроль: 1.різні вимоги до контролю, різні нац. стандарти бухобліку.
АМЕРИКА: 1. жорсткий та агресивний м/т 2.велика к/ть навчальних та наукових видань.
НІМЕЧЧИНА: 1.довіра до влади. 2.авторитаризм. 3.турбота про підлеглих.
ЯПОНІЯ: 1.гарантія зайнятості і створення обстановки довіри 2.гласність і цінності корпорації. 3.керівництво, яке базується на інформації. 4.керування, орієнтоване на якість. 5.постійна присутність керівництва на в/ві. 6.підтримка чистоти на в/ві.
112. Стратегія, планування та специфіка прийняття рішення у міжнародному менеджменті.
