Перехід до ринкової системи викликав серйозні зміни всієї фінансової системи і в першу чергу її основної ланки – фінансів акціонерного товариства . Фінансові умови господарювання притерпіли суттєвих змін , котрі знайшли своє відображення в лібералізації економіки , зміні форм власності , проведенні широкомаштабної приватизації , зміні умов державного регулювання , введення системи стягнення податків з підприємств . В результаті проведених в країні реформ з’явились : недержавний сектор економіки, сучасна банківська система , ринки товарів і послуг , капіталу. Але головним надбанням , на мою думку , є те, що з’явилися умови для початкового формування ,так званого, середнього класу піпдприємців . Тобто почали народжуватись вже зовсім нові або частково реорганізовані акціонерні товариства, які мають на меті виробництво конкурентно-спроможної продукції, а головне – це отримання високих прибутків від своєї діяльності . А прибуток, як відомо, виступає головним джерелом формування фінансових коштів акціонерного товариства , розширеного виробництва , росту доходів підприємства і його власників .Нарешті, підприємництво чітко орієнтоване на одержання прибутку, чим в умовах розвинутої конкуренції досягається і задоволення суспільних потреб. Це найважливіша передумова і причина зацікавленості в результатах финансово - господарської діяльності. Реалізація цього принципу на ділі залежить не тільки від наданої акціонерним товариствам самостійності і необхідності фінансувати свої витрати без державної підтримки, але і від тієї частки прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків. Крім того, необхідно створити таке економічне середовище , в умовах якого вигідно виробляти товари,отримувати прибуток, знижувати витрати. Цієї мети можна досягти лише при оптимальній організації фінансів на підприємстві, котра дозволить не лише закріпити фінансовий стан акціонерного товариства , але й забезпечити фінансову стабілізацію в країні . 'name=Description>
РефератБар.ру: | Главная | Карта сайта | Справка
Формирование и использование финансов в акционерном обществе. Реферат.

Разделы: Экономика и управление | Заказать реферат, диплом

Полнотекстовый поиск:




     Страница: 1 из 4
     <-- предыдущая следующая -->

Перейти на страницу:
скачать реферат | 1 2 3 4 





Міністерство освіти України

Кафедра “Фінанси і кредит”

Курсова робота
з курсу “Фінанси”
на тему :”Формування та використання
фінансів в акціонерному товаристві”


Дата здачі роботи
“10”січня2000р.

Херсон 2000

Зміст

Вступ ________________________________________________3
Глава 1.Джерела формування фінансових коштів
1.1.Прибуток і амортизаційні відрахування_____________5
1.2.Кредиторська заборгованість та кошти від продажу цінних паперів_________________________________________15
1.3.Кредит________________________________________17
1.4.Інші надходження фінансових коштів______________19
Глава 2.Основні техніко-економічні показники роботи дослідногохлібозавода
2.1.Історична довідка і характеристика потужності____22
2.2.Склад і структура персоналу_____________________24
2.3.Асортимент продукції___________________________24
Глава 3.Аналіз фінансового стану акціонерного товариства
3.1.Аналіз джерел фінансових ресурсів і їх використання_26
3.2.Аналіз використання майна______________________33
3.3.Розрахункові таблиці____________________________37
Висновок_____________________________________________39
Використана література_______________________________40


Вступ


Фінанси акціонерних товариств, об'єднань, підприємств і галузей являють собою систему економічних взаємозв'язків,пов'язанихіз кругообігом коштів,утворенням, використанням грошових прибутків, контролем за виробництвом, розподілом, використанням національного продукту.
Функціонування фінансово-кредитної системи безпосередньо залежить відступенявикористання товарно-грошовихвідносинукеруванній організаціїгосподарськихвідносин. Подія , що сталася у минулому і стосувалася згортання товарно-грошовихвідносин(із 1920-1923р . до кінця 80-х початку 90-х років панували адміністративно-командні методи господарюваня) негативнопозначиласянастаніекономіки. Незважаючи на спроби економічних реформ 1965-го , 1979-го , 80-х років, практично тільки зараз розроблються рішучі кроки, щоб вартісні категорії: гроші, ціна, фінанси, кредит почали активно впливати на розвиток економіки. На сучасному етапі гроші, фінанси поступово стають самостійним і вирішальним ресурсом виробництва.За матеріальнимзмістомфінанси - це цільові фонди грошових коштів, що у сукупності представляють собою фінансові ресурси акціонерного товариства.
Відповідно до Закону України "Про підприємство", фінансові ресурси підприємств – це переважно прибуток і амортизаційні відрахування, прибутки від цінних паперів, пайові внески, кошти спонсорів.
Поряд з цим фінанси акціонерного товариства займають одне з головних місць у відтворювальному процесі , формуванні власних грошових фондів і ценралізованих фінансових ресурсів держави, тому вимагають постійного контролю і належної уваги з боку керуючих органів.
Перехід до ринкової системи викликав серйозні зміни всієї фінансової системи і в першу чергу її основної ланки – фінансів акціонерного товариства . Фінансові умови господарювання притерпіли суттєвих змін , котрі знайшли своє відображення в лібералізації економіки , зміні форм власності , проведенні широкомаштабної приватизації , зміні умов державного регулювання , введення системи стягнення податків з підприємств . В результаті проведених в країні реформ з’явились : недержавний сектор економіки, сучасна банківська система , ринки товарів і послуг , капіталу. Але головним надбанням , на мою думку , є те, що з’явилися умови для початкового формування ,так званого, середнього класу піпдприємців . Тобто почали народжуватись вже зовсім нові або частково реорганізовані акціонерні товариства, які мають на меті виробництво конкурентно-спроможної продукції, а головне – це отримання високих прибутків від своєї діяльності . А прибуток, як відомо, виступає головним джерелом формування фінансових коштів акціонерного товариства , розширеного виробництва , росту доходів підприємства і його власників .Нарешті, підприємництво чітко орієнтоване на одержання прибутку, чим в умовахрозвинутоїконкуренції досягається і задоволення суспільних потреб. Це найважливіша передумова і причина зацікавленості в результатахфинансово-господарськоїдіяльності. Реалізація цього принципу на ділі залежить не тільки віднаданоїакціонерним товариствам самостійності і необхідності фінансувати своївитратибез державної підтримки, але і від тієїчасткиприбутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків. Крім того, необхідно створити таке економічнесередовище, в умовах якого вигідно виробляти товари,отримувати прибуток, знижувати витрати. Цієї мети можна досягти лише при оптимальній організації фінансів на підприємстві, котра дозволить не лише закріпити фінансовий стан акціонерного товариства , але й забезпечити фінансову стабілізацію в країні .


1. Джерела формування фінансових коштів

1.1. Прибуток і амортизаційні відрахування
Відповідно до Закону України “Про підприємства” від 25 листопада 1998 р. “підприємство - це самостійний суб'єкт, що господарює, створений для ведення господарчої діяльності, що здійснюється з метою отримання прибутку і задоволення суспільних потреб”.[2]
Як правило, акціонерне товариство виступає юридичною особою, що визначається сукупністю ознак: відокремленістю майна, відповідальністю по зобов'язаннях цим майном, наявністю розрахункового рахунку в банку, виступом від свого імені. Відокремленість майна виражається наявністю самостійного бухгалтерського балансу, на якому значиться майно акціонерного товариства.
Фінансові відносини акціонерного товариства виникають тоді, коли на грошовій основі відбувається формування власних коштів підприємства, його прибутків, залучення позичкових джерел фінансування господарської діяльності, розподіл прибутків, що утворюються в результаті цієї діяльності, їхнє використання на цілі розвитку підприємства.
Організація господарської діяльності вимагає відповідного фінансового забезпечення, тобто початкового капіталу, що утворюється з внесків засновників акціонерного товариства і приймає форму статутного капіталу. Це найважливіше джерело формування майна будь-якого підприємства. Конкретні засоби утворення статутного капіталу залежать від організаційно - правової форми акціонерного товариства.
При створенні акціонерного товариства статутний капітал направляється на придбання основних фондів і формування оборотних коштів у розмірах, необхідних для ведення нормальноївиробничо-господарської діяльності, вкладається в придбання ліцензій, патентів,ноу-хау, використання якихєважливимчинникомпри утворенні прибутку. Таким чином, початковий капітал інвестується у виробництво, в процесі якого створюється вартість, що виражається ціною реалізованої продукції. Після реалізації продукції вона приймає грошову форму - форму виручки від реалізації зроблених товарів, що надходить на розрахунковий рахунок акціонерного товариства.
“Виторг - це ще не прибуток, але джерело відшкодування витрачених на виробництво продукції коштів та формування грошових фондів і фінансових резервів підприємства.”[13, с.45] В результаті використаннявиторгуз її виділяються якісно різні складові частини створеної вартості.
Насамперед цепов'язаноз формуванням амортизаційного фонду, що утворюється у вигляді амортизаційних відрахувань після того, як знос основних виробничих фондів і нематеріальних активів прийме грошову форму. Обов'язковою умовою утворення амортизаційного фондуєпродаж зроблених товарів споживачу і надходженнявиторгу.
Оскільки матеріальну основуутворюваноготоварускладаютьсировина, матеріали, покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати, їхня вартість поряд зіншимиматеріальнимивитратами: зносом основних виробничих фондів, заробітною платоюробітниківскладаютьвитрати підприємства по виробництву продукції, що приймають форму собівартості. До надходженнявиторгуці витрати фінансуються зарахунокоборотних коштів підприємства, що не витрачаються, а авансуються у виробництво. Після надходженнявиторгувід реалізації товарів оборотні кошти відновляються, а понесені підприємством витрати по виробництву продукції відшкодовуються.
Відокремленнявитрат у вигляді собівартості дає можливість зіставити отриманий від реалізації продукціївиторгі зробленівитрати.Змістінвестування коштів у виробництво продукції відображається в одержанні чистого прибутку , і якщовиторгперевищує собівартість, то підприємство одержує його у вигляді прибутку.
Прибуток, що залишається в розпорядженні акціонерного товариства - це багатоцільове джерело фінансування його потреб, але основні напрямки її використання можна визначити як нагромадження і споживання. Пропорції
розподілу прибутку на нагромадження і споживання визначають перспективи розвитку акціонерне товариства.
“Прибуток від реалізації продукції – представляє собою різницю між виторгом від реалізації продукції без податку на додану вартість, акцизів, експортних тарифів і витратами на виробництво і реалізацію, включених у собівартість продукції”.[7, с.67] Виторг від реалізації продукції визначається або по мірі її оплати (при безготівкових розрахунках – по мірі надходження фінансових коштів за товари на рахунки у банки, а при розрахунках готівкою – по надходженням коштів у касу), або по мірі відвантаження товарів і представлення покупцю розрахункових документів. Метод визначення виторгу від реалізації продукції визначається акціонерним товариством на довгостроковий період виходячи з умов господарювання і укладених договорів. В галузях товарного обігу (торгівля, громадське харчування, заготівля) замість категорії “виторг від реалізації продукції” використовується категорія “товарооборот”. Зміст товарообороту становлять економічні відносини , пов”язані з обміном грошових доходів на товари в порядку купівлі-продажу. В іноземній практиці часто використовується замість терміна “виторг” термін “валовий доход”.
Прибуток від іншої реалізації – представляє собою прибуток, отриманий від реалізації основних фондів і іншого майна господарюючого суб”єкта, відходів, нематеріальних активів і т.д. Прибуток від іншої реал ізації визначається як різниця між виторгом від реалізації і витратами на цю реалізацію. При встановленні прибутку від релізації основних фондів і іншого майна враховується різниця між продажною ціною і первісною, або залишковою вартістю цих фондів і майна. При цьому залишкова вартість майна застосовується до основних фондів, нематеріальних активів, малоцінним і швидкозношуваним речам. Залишкова вартість – це балансова вартість за мінусом зноса. Доходи від позареалізаційних операцій включають:
Ёдоходи, отримані від дольової участі в діяльності інших господарюючих
суб’єктів, дивіденди по акціям, доходи по облігаціям і іншим цінним паперам, належачих господарюючому суб’єкту;
Ёдоходи від здачи майна в аренду;
Ёдоходи від дооцінки виробничих запасів і готової продукції;
Ёприсуджені або визнані боржником штрафи, пеня, неустойка, інші види санкцій за порушення умов господарчих договорів, а також доходи від відшкодування спричинених збитків;
Ёприбуток минулих років, виявлений у звітньому році;
Ёпозитивні курсові різниці по валютним рахункам, а також операції в іноземній валюті;
Ёсуми коштів, отримані безоплатно від інших підприємств при відсутності спільної діяльності;
Ёінші доходи від операцій, безпосередньо не пов’язаних з виробництвом і реалізацією продукції;
Балансовий прибуток – представляє собою суму прибутків від реалізації продукції, від іншої реалізації і доходів по позареалізаційним операціям за вирахуванням витрат по них. При цьому слід зауважити, що доходи від дольової участі в інших господарюючих суб’єктах, доходи по цінним паперам оподатковуються по іншій ставці, ніж прибуток. Тому ці доходи потрібно відокремлювати від оподаткованого прибутку в окрему групу.
Господарюючий суб’єкт самостійно визначає напрями використання прибутку, якщо інше не передбачене статутом.



Балансовий прибуток




Прибуток, що неоподатковується

Прибуток, що оподатковується




Чистий прибуток



Податок на прибуток



Резервний фонд
Фонд нагрома-дження

Фонд споживання






Соціальні потреби
Благодійні цілі

Тант'єма

Відсотки по облігаціям
Дивіденди по привілейованим акціям
Дивіденди по звичайним акціям



Схема 1. Розподіл балансового прибутку.

Резервний фонд створюється суб’єктами на випадок припенення їх діяльності для відшкодування кредиторської заборгованності. Він є обов’зковим для акціонерного товариства, кооператива, акціонерного товариства з іноземними інвестиціями . Акціонерні товариства зараховують до резервного фонду також емісійний доход, тобто суму різниці між продажною і номінальною ціною акцій, отриману при їх реалізації по ціні, яка перевищує номінальну вартість. Ця сума не підлягає якому-небудь використанню або розподілу, крім випадків реалізації акцій по ціні нижчий за номінальну вартість. Резервний фонд акціонерного товариства використовується на виплату процентів по облігаціям і дивідендів по привілейованим акціям у випадку недостатнього чистого прибутку для цих цілей. Відрахування до резервного фонду і в інші подібні по призначенню фонди відбувається до досягнення розмірів цих фондів, встановлених засновницькими документами, але не більше 25% статутного фонду,а для акціонерного товариства – не менше 15%.
Фонди нагромадження і фонди споживання – це фонди спеціального призначення. Вони формуються, якщо це передбачено установчими документами . Фонд нагромадження представляє собою джерело коштів господарюючого суб’єкта, акумулюючого прибуток, і інші джерела для створення нового майна, купівлі основних фондів, оборотних засобів і т.д. Фонд нагромадження відображає зростання майнового стану господарюючого суб’єкта, збільшення його власних засобів. Разом з тим операції по придбанню і створенню нового майна господарюючого суб’єкта не зачипають фонд нагромадження.
Фонд споживання представляє собою джерело фінансових коштів акціонерного товариства, зарезервованого для проведення операцій по соціальному розвитку і матеріальному заохоченню колектива. До фондів споживання перераховуються наступні виплати в грошовій і натуральній формах:
§суми, нараховані на оплату праці;
§доходи по акціям членів трудового колективу і їх внескам у майно господарюючого суб’єкта, нараховані до виплат робітникам;
§сума представлених господарюючим суб’єктом трудових і соціальних пільг;
“Амортизація – економічний процес, який кількісно відображає втрату знаряддями праці своєї вартості і поступове перенесення її на новостворену продукцію з наступним нагромадженням коштів для відтворення основних засобів”.[9, с.93] Амортизація є грошовим виразом фізичного та морального зносу основних фондів і здійснюється з метою повної заміни основних фондів при вибутті. Сума амортизаційних відрахувань залежить від вартості основних фондів, часу їх використання, витрат на модернізацію. Амортизація нараховується відповідно до балансової вартості основних фондів, вона є елементом виробничих витрат, включається в собівартість продукції і відшкодовується при її реалізації. В умовах ринкових відносин амортизаційні відрахування є сталим джерелом формування фінансових ресурсів, розмір яких істотно впливає на економіку акціонерного товариства. Практика свідчить, що висока питома вага відрахувань збільшує витрати виробництва, знижує конкурентноспроможність продукції, зменшує обсяг прибутку і скорочує можливості підвищення економічного рівня розвитку акціонерного товариства. З іншого боку, знижена питома вага відрахувань продовжує строк обігу засобів, вкладених у придбання основних фондів, і, як наслідок, знижує конкурентноспроможність продукції, призводить до втрати позицій акціонерного товариства на ринку.
Все майно, яке підлягає амортизації об”єднано в чотири категорії:
1)будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої;
2)транспортні засоби, включаючи вантажні та легкові автомобілі, меблі, офісне обладнання; побутові електромеханічні прилади та інструменти; інформаційні системи, включаючи електронно-обчислювальні та інші машини для автоматичної обробки інформації;
3)інші основні фонди, що не ввійшли до попередніх груп;
4)нематеріальні активи;
Річні норми амортизації встановлюють у процентах до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початку звітнього періоду в таких розмірах: 1-ша категорія – 5%, 2-га – 25%, 3-тя – 15%. При цьому проводиться щоквартальна індексація при інфляціїї понад 102,5%. У відношенні до нематеріальних активів амортизаційні відрахування відбуваються рівними частками на протязі строку існування цих активів. У випадку якщо строк використання активів встановити неможливо, строк амортизації встановлюється на десять років.
Прибуток і амортизаційні відрахування є результатом кругообігу коштів, вкладених у виробництво, і відносяться до власних фінансових ресурсів акціонерного товариства, якими вони розпоряджаються самостійно.
Оптимальне використання амортизаційних відрахувань і прибутку по цільовому призначенню дозволяє відновити виробництво продукції на розширеній основі.
Призначення амортизаційних відрахувань – забезпечувати відтворення основних виробничих фондів і нематеріальних активів. На відміну від амортизаційних відрахувань прибуток не залишається цілком у розпорядженні акціонерного товариства, її значна частина у вигляді податківнадходитьу бюджет, що визначає ще одну сферу фінансовихвідносин, що виникають між акціонерним товариством і державою з приводу розподілу створеного чистого прибутку.
Амортизаційні відрахування і частина прибутку, що спрямовуються на нагромадження, складають грошові ресурси акціонерного товариства, використовувані на його виробничий і науково - технічний розвиток, формування фінансових активів - придбання цінних паперів, внески в статутний капіталіншихпідприємств і т.п.Іншачастина прибутку, використовувана на нагромадження, направляється на соціальний розвиток акціонерного товариства. Частина прибутку використовується на споживання, в результаті чого виникають фінансовівідносиниміж акціонерним товариством і особами, як зайнятими, так і не зайнятими на підприємстві.
У сучасних умовах господарювання розподіл і використання амортизаційних відрахувань і прибутку на підприємствах не завжди супроводжується створенням відособлених грошових фондів. Амортизаційний фонд як такий не формується, а вирішення запитання про розподіл прибутку у фонди спеціального призначення залишено в компетенції акціонерного товариства, але це не змінює сутності розподільних процесів, що відбивають використання фінансових ресурсів акціонерного товариства.
Оскільки фінанси акціонерного товариства яквідносиниєчастиною економічнихвідносин, що виникають у процесі господарської діяльності, принципи їхньої організації визначаються основамигосподарськоїдіяльності акціонерного товариств. Виходячи їх цього, принципи організації фінансів можна сформулювати в такий спосіб: самостійність вобластіфінансової діяльності, самофінансування, зацікавленість урезультатахфінансово-господарськоїдіяльності, відповідальність за її результати, контроль зафінансово-господарськоюдіяльністю акціонерного товариства.
Самофінансування - обов'язкова умова успішноїгосподарськоїдіяльності підприємств в умовах ринкової економіки. “Цей принцип базується на повній окупностівитратпо виробництву продукції і поширеннювиробничо-технічної бази підприємства. Він означає, що кожне підприємство покриває свої поточні і капітальнівитратизарахуноквласних джерел”.[13, с.54] При тимчасовій недостатності в коштах потреба в них може забезпечуватися зарахуноккороткострокових позичок банку і комерційного кредиту, якщо мова йде про поточнівитрати, і довгострокові банківські кредити, використовувані на капітальні вкладення.
Господарськадіяльність акціонерного товариства нерозривнопов'язаназ його фінансовою діяльністю. Акціонерне товариство самостійно фінансуєвсінапрямки своїхвитратвідповідно до виробничих планів, розпоряджається наявними фінансовими ресурсами,інвестуючиїх у виробництво продукції з метою одержання прибутку.
Фінансові ресурси акціонерного товариства, щоспрямовуютьсяна його розвиток, формуються не тільки зарахунок: амортизаційних відрахувань; прибутку, одержуваної від усіхвидівгосподарськоїі фінансової діяльності але й від:
·додаткових пайових внесків учасників у товариствах;
·коштів, одержуваних від випуску облігацій;
·коштів, що мобілізуються за допомогоювипускуі розміщення акцій в акціонернихтовариствахвідкритого і закритого типів;
·довгострокового кредиту банку йіншихкредиторів (крім облігаційних позик);
·іншихзаконних джерела (наприклад, добровільнихбезоплатнихвнесків підприємств, організацій, громадян).
Принцип самофінансування поки не може бути забезпечений на підприємствах, що випускають необхідну споживачу продукцію з високимивитратамина її виробництво йзабезпечуючихнедостатній рівень рентабельності по різних об'єктивних причинах. До них відносяться підприємстважитлово-комунального господарства, пасажирського транспорту, сільськогосподарські йіншіпідприємства, що одержують асигнування з бюджету. Те ж характерно і для підприємств оборонного значення,господарськадіяльність яких не може вважатися підприємницькою і фінансується зарахуноккоштів, отриманих відреалізації продукції, тому для цього існують інші джерела фінансових ресурсів, а звідси і шляхи їх використання:



Таблиця 1
Джерела фінансових ресурсів і шляхи їх використання




     Страница: 1 из 4
     <-- предыдущая следующая -->

Перейти на страницу:
скачать реферат | 1 2 3 4 

© 2007 ReferatBar.RU - Главная | Карта сайта | Справка