у другому випадку :
Взв= 2791.5 * 43 / 100 = 1200.35 г.од / од. продукції
Згідно з даними таблиці 3 видно, що на підприємстві, де виготовляють прилад застосовується метод переносу на собівартість продукції загальновиробничих витрат пропорційно цеховій собівартості окремих видів продукції .
Сц= Мо+ Мд.т.+Пв+Ет–Вп+Зо+Зд+Вс. з+Вп. в+Воб+Вцг.од
Сц= 77.8 + 8.09 + 1988.8 + 9.84 + 464.5 + 3.28 - 40 + 107.3 + 122.06 + 49.79 = 2791.5 г.од
Тоді:
Взв= 2791.5 * 43 / 100 = 1200.35 г.од / од. продукції
Позавиробничці витрати в собівартості окремих видів продукції визначаємо пропорційно її виробничій собівартості, що складає
Св= Сц+Вз.вг.од./ од. продукції
Св= 2791.5 + 1200.35 = 3991.85 г.од./ од. продукції
Норматив переносу позавиробничих витрат наведений у таблиці 3 - величина Нп.в, %. Позавиробничі витрати в собівартості приладу складають
Вп.в= Св· Нп.в/100 г.од./ од. продукції
Нпв= 8%
Вп.в= 3991.85 * 8 / 100 = 319.35 г.од./ од. продукції
З урахуванням цих витрат визначаємо повну собівартість приладу:
Сп=Св+ Вп.вг.од. / од. продукцції
Сп= 3991.85 + 319.35 = 4311.2 г.од./ од. продукції
Х. РОЗРОБКА ПЛАНОВОЇ КАЛЬКУЛЯЦІЇ СОБІВАРТОСТІ ПРИЛАДУ
Калькуляція собівартості є стандартним економічним документом, що офіційно визначає величину і склад собівартості того чи іншого виду продукції (послуги, замовлення).
Таблиця 15.
Калькуляція собівартості виготовлення виробу
“Прилад вимірювальний” (планова)
|
Статті витрат
|
Позначення |
Сума, г.од. |
Питома вага, % |
|
I . Прямі матеріальні витрати
1. Сировина і основні матеріали
2. Матеріали допоміжні технологіч-ні
3. Покупні вироби
4. Енергія, паливо технологічні
5. Відходи (вираховуються)
ІІ. Прямі витрати на оплату праці
6. Основна заробітна плата виробничого персоналу
7. Додаткова заробітна плата виробничого персоналу
8. Нарахування на оплату праці
ІІІ . Інші прямі витрати
9. Витрати на підготовку виробництва виробу
ІV . Непрямі витрати
10. Утримання та експлуатація машин і обладнання
11. Цехові витрати |
Мо
Мд.т
Пв
Ет
Вп
Зо
Зд
Вс.з
Вп.в
Воб
Вц
|
1988.8
9.84
464.5
3.28
40
77.8
8.09
32.2
107.3
122.06
49.79 |
46.1
0.2
10.8
0.1
0.9
1.8
0.2
0.7
2.5
2.8
1.2 |
Разом цехова собівартість |
Сц |
2903.66 |
67.4 |
|
12.Загальновиробничі витрати |
Вз.в
|
1200.35 |
27.8 |
Разом виробнича собівартість |
Св |
4104.01 |
95.2 |
|
13. Позавиробничі витрати |
Вп.в
|
319.35 |
7.4 |
Разом повна собівартість |
Сп |
43.112 |
100 % |
ХІ. ОБГРУНТУВАННЯ ПРОЕКТНОЇ ЦІНИ ПРИЛАДУ
При обгрунтуванні проектної ціни товару насамперед треба врахувати, що вона має об’єктивні обмеження — нижню (Цнж) та верхню (Цвр) межі. Нижня межа визначається з умови дотримання інтересу підприємства-виробника. Ціна товару повинна забезпечувати йому достатній /нормальний/ рівень прибутку для покриття капіталовкладень , що були здійснені для розробки і організації виробництва товару та забезпечення підприємницького інтересу. Виходячи з середнього рівня рентабельності у сфері приладобування (Рс,%),визначаємо рівень прибутку
Пн= Сп·Рс/ г.од. / од. продукції
Рс= 0.25%
Пн= 4311.2 * 0.25 = 1077.8 г.од./ од. продукції
Нижня межа проектної ціни модернізованого придаду складає:
Цнж= Сп+ Пнг.од. / од. продукції
Цнж= 4311.2 + 1077.8 = 5389 г.од. / од. продукції
Верхня межа проектної ціни товару визначається з умов дотримання інтересів споживачів товару. Ціна на товар повинна бути не вище, ніж ціна товарів-конкурентів або товару-попередника з урахуванням зміни його споживчих властивостей — продуктивності, строку служби, експлуатаційних витрат і т.ін.Ця умова може бути вирішена таким способом :
Цвр = Цкон +/- Деф , г.од. / од. продукції,
де Цкон— ціна конкуруючого зразка товару
Деф- додатковий ефект (+) у сфері використання товару внаслідок поліпшення споживчих якостей його нового зразка або зниження (-) , якщо на ринок пропонується товар з гіршими споживчими якостями , ніж зразок-конкурент.
Цвр= 6466.8 + 2952.62 = 9419.42 г.од. / од. продукції
Для визначення величини Дефрозробляємо кошторис витрат на експлуатацію приладів .
Витрати на річну оплату праці оператора складають:
Воп=Гт.с· Фр· (1+Ндп/ 100) · (1+Ндз/ 100) · (1+Нс.з/ 100) , г.од.
де Гт.с- годинна тарифна ставка оператора, г.од. / годину
Фр- річний фонд часу використання приладу (див. розділ I)
Гнт.с.= 0.6 г.од. / годину Гбт.с. = 0.75 г.од. / годину
Фнр= 3760 Фнт.с. = 3640
Вноп= 0.6 * 3760 * ( 1+ 10/100) * (1+ 10/100) * (1+ 37.5/100) =
= 0.6*3760 * 1.1 * 1.1 * 1.375= = 3753.42 г.од.
Вбоп= 0.75 * 3640 * (1 + 10/100) (1+ 10/100) (1+ 37.5/100) =
= 0.75 * 3640 * 1.1 * 1.1* 1.375 = 4542.04 г.од.
Річні витрати на електроенергію для живлення приладу складають:
Вел= Пс/ 1000 · Фр· Цел, г. одиниць
де Пс- потужність споживання приладу , Вт (табл 2)
Цел- ціна 1 кВт. год електроенергії (розділ VI)
Псн= 400 Вт Псб = 800 Вт
Цел= 0.2 кВт. Год
Внел= 400/1000 * 0.2 * 3760 = 0.08 * 3760 = 300.8 г. одиниць
Вбел= 800/1000 * 0.2 * 3640 = 0.16 * 3640 = 582.4 г. одиниць
Річні витрати на поточний ремонт, технічне обслуговування та експлуатаційні матеріали визначаються, виходячи з нормативу цих витрат на 1000 годин роботи приладу (норматив Нт.о, табл. 2).
Вт.о= Кбал· Нт.о· Фр/ (100·1000) , г.од. ,
де Кбал- балансова вартість приладу у споживача , г.од.
Вт.он= 5927.9 * 3 * 3760 / (100 * 1000) = 668.67 г.од.
Втоб= 7113.48 * 8 * 3640 / (100 * 1000) = 2071.45 г.од.
Кбалн= Цнж· Ктг.од.
Кт= 1.1 г.од.
Кбалн= 5389 * 1.1 = 5927.9 г.од.
Кбалб= Цкон· Ктг.од. ,
де Кт- коефіцієнт транспортно-заготівельних витрат (1,1)
Кбалб= 6466.8 * 1.1 = 7113.48 г.од.
Річні витрати на амортизацію приладу визначаються
Вам= Кбал· Нам/ 100 , г.од.
де Нам- річна норма амортизації приладу
Нам = 15%
Вамн= 5927,9 * 15/100 = 889.19 г.од.
Вамб= 7113,48 * 15/100 = 1067,02 г.од.
Таблиця 16.
Кошторис річних витрат на експлуатацію приладу
|
Елементи витрат
|
Позначення |
Величини за варіантами, г.од./рік |
| |
База
|
проект |
|
1. Оплата праці опе-ратора-прибориста (з урахуваннями)
2. Амортизація
3. Електроенергія
4. Поточний ремонт, технічне обслугову-вання та експлуата-ційні матеріали
5. Інші витрати |
Воп
Вам
Вел
Вт.о
Він
|
4542.04
1067.02
582.4
2071.45
165.26 |
3753.42
889.19
300.8
668.67
112.24 |
Разом витрат |
Век |
8428.17 |
5724.32 |
Визначаємо додатковий ефект у сфері використання товару
Деф= Цкон· (Кін· Кд- 1) + Ве, г.од. / од. продукції
де Кін- інтегральний коефіцієнт зростання продуктивності
модернізованого приладу (визначений в розділі I) ;
Кд- коефіцієнт зростання строку служби ;
Век- зміна поточних експлуатаційних витрат споживача при використанні модернізованого варіанту приладу замість його базового зразка за строк його служби, г.одиниць
Деф= 6466.8 * (1.3416 * 1 - 1) + 743.56 = 2952.62 г.од. / од. продукції
Визначаємо коефіцієнт Кд:
Кд= (1 / Тсб+ Ен) / (1 / Тсн+ Ен) ,
де Тсбі Тсн- строки служби базового та нового зразків приладу (табл.2)
Ен - нормативний коефіцієнт окупності капіталовкладень (0,15)
Тсб= Тсн= 8 років
Ен= 0.15
Кд= (1/8 + 0.15)/(1/8 + 0.15) = 1
Визначаємо величину Век:
Век= (Векб- Векн) · (1/ Тсн+ Ен) г.од.
де Векбі Векн- річні експлуатаційні витрати споживача при використанні базового і модернізованого варіантів приладу (табл. 16)
Век= (8428.17 – 5724.32) * (1/8 + 0.15) = 743.56 г.од.
Визначаючи величину проектної ціни приладу, приймаємо компромісний варіант, коли мають місце рівнозначні ефекти у споживача і виробника приладу.
Цпр= Цнж+(Цвр-Цнж) / 2 г.од.
Цпр= 5389 + (9419.42 - 5389) / 2 = 7404.21 г.од.
ХІІ. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ НОВОГО ПРИЛАДУ
Визначена конкретна величина проектної ціни модернізованого приладу дозволяє зробити аналіз очікуваного ефекту від переходу на випуск і використання нового варіанту приладу замість базового зразка як для сфери виробництва, так і для сфери споживача.
Для підриємства-виробника перехід на випуск нового варіанту приладу буде ефективним тільки в тому випадку, якщо підприємство від продажу нових приладів буде мати більший прибуток ніж від продажу базових зразків.
Річний економічний ефект від зростання прибутку виробника :
Еф.в= (Пн- Пб) · Врн- Ен· Кп.в, г.одиниць,
де Пні Пб- прибуток від реалізації відповідно нового і базового зразків приладів, г.одиниць ;
Врн- річний випуск модернізованого приладу, одиниць (розділ ІІ);
Кп.в- капіталовкладення виробника, пов’язані з модернізацією та підготовкою виробництва приладу (розділ ІІІ).
Евф= (3093.01 – 1293.36) * 199 – 0.15 * 2729.15 = 357720.98 г. од.
Очікуваний прибуток від реалізації модернізованого варіанта приладу:
Пн= Цпр- Сп,г.од. ,
Пн= 4709.71 – 4311.2 = 398.51 г.од.
а від реалізації базового варіанту -
Пб= Цкон· Рб/(1 + Рб), г.од. Рб= 0.25
Пб= 6466.8 * 0.25 / (1+ 0.25) = 1293.36 г.од.
Для споживача використання модернізованого варіанта приладу замість базового зразка буде ефективним у тому випадку, якщо наведені витрати розрахунку на одиницю кінцевої продукції (роботи, послуги) будуть зменшуватися. В даному випадку одиниці кінцевої продукції використання приладу е один вимір.
Витрати споживача на один вимір складають:
Вод= (Кбал· Ен+ Век) / Пр.е, г.од. ,
де Пр.е- річна експлуатаційна ефективність приладу (розділ І).
Водн= ( 5927.9 * 0.15 + 743.56 ) / 60160 = 0.027 г.од.
Водб= (7113.48 * 0.15 + 743.56) / 43680 = 0.041 г.од.
Кбалв цьому випадку розраховується виходячи з проектної ціни приладу.
Річний економічний ефект споживача від використання одного модернізованого приладу замість базового складає :
Еф.с.р= (Водб- Водн) · Пр.ен, г.од.
Еф.с.р= (0.041 – 0.027) * 60160 = 842.24 г.од.
Річний економічний ефект від використання річного обсягу випуску нових приладів у сфері споживання складає :
Еф.с= Еф.с.р· Врн, г.од.
Еф.с= 842.24 * 199 = 167605.76 г.од.
Розділ IV : Заключна частина.
Висновок до другої частини:
На підприємстві, що бралося за основу при виконанні курсової роботи домінує оплата праці згідно посадових окладів, а друга форма оплати праці – відрядна. Відрядна форма оплати праці використовується відносно сезонних працівників.
Оплата праці згідно посадових окладів використовується відносно до управлінського персоналу.
По-перше : треба змінити систему оплати праці постійних працівників. На мою думку відрядна оплата праці найбільш ефективна. Вона спонукає працівника виконувати більший об’єм роботи, адже чим більше він зробить, тим більше заробітну плату він отримає. Тобто розмір заробітної плати прямо пропорційний об’єму виконаної роботи.
По-друге : на мою думку відрядна оплата праці ефективно спрацювала б і по відношенню до управлінського персоналу, коли б їхня зарплата збільшувалася із збільшенням виробництва, а також збільшенням зарплати підлеглих.
По-третє : різні премії та інші заохочувальні виплати можна було б проводити у вигляді акцій підприємства. Це б стимулювало працівників до підвищення продуктивності праці та якимсь чином “прив’язувало” їх до саме цього підприємства.
Висновок до третьої частини:
Модернізований прилад має більший очікуваний прибуток від продажу, ніж базовий варіант цього ж приладу, крам того робить більшу кількість вимірів. Також витрати споживача на один вимір новим приладом майже в двічі менше, отже і експлуатація приладу буде набагато дешевше. По іншим показникам модернізований варіант приладу теж обходить свого попередника, тобто на мою думку цілком доцільно налагоджувати випуск модернізованого варіанту приладу. Він не тільки більш ефективний в експлуатації, але й приносить деякий прибуток.
Література:
1. Андрійчук В. “Економіка аграрних підприємств” - Київ, 1996
2. Бойчик І. “Економіка підприємства” – Львів, 1998.
3. Репчикова І. “Менеджмент” – Москва, 1995.
4. Ємельянов А. “Економіка” – Київ, 1998.
5. Чепурина І. “Економічна теорія” – Київ, 1998.
6. Григорчук І. Заробітна плата працівників народного господарства України // Посередник, - 1996, №3
7. Кімм. Аналіз продуктивності праці на підприємстві // Економіка України, 1994, №11
8. Писаренко Б. Методичні основи ринкового механізму стимулювання продуктивності праці // Вісник ЖІТІ, 1998, №7
9. Рожков С. Стимулювання працівників підприємства // Голос України, 1996, 9 жовтня
10. Сова В. Продуктивність праці і кваліфікація працівників // Праця і зарплата, 1998, №9
11. Теплицький А. Формування партнерських трудових відносин // Персонал, 1998, №5
12. Чурикова А. Від стимулів - до мотивації // Вісник ЖІТІ, 1997, №9
13. Чепурина І. Стимулювання працівників підприємства // Діло, 1995, №25
14. Шевченко Л. Ринок праці : аналіз економічних концепцій // Економіка України, 1994, №4
1
1
