РефератБар.ру: | Главная | Карта сайта | Справка
Флотація на фондовому ринку. Реферат.

Разделы: Экономика стран СНГ | Заказать реферат, диплом

Полнотекстовый поиск:




     Страница: 3 из 6
     <-- предыдущая следующая -->

Перейти на страницу:
скачать реферат | 1 2 3 4 5 6 






Національний банк України (НБУ)
Цей банк являється центральним банком, який представляє інтереси України в центральних банках інших країн, міжнародних банках та інших фінансово - кредитних організаціях, з якими державна інвестиційна співпраця здійснюється на рівні центральних банків. НБУ видає ліцензії на відкриття представництв іноземних банків та інших фінансово - кредитних організацій на території України. Він має право вводити обмеження для банків на обсяги залучення кредитів з-за кордону та на рівень відсоткових ставок на них у межах єдиної грошово-кредитної політики.
Українська державна кредитно - інвестиційна компанія.
Компанія створена з метою залучення внутрішніх та зовнішніх кредитних ресурсів та інвестиції у приоритетні галузі економіки України та забезпечення реалізації державної політики у цій сфері . Компанія здійснює свою діяльність на основі Статуту, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Акціонерні комерційні інвестиційні банки в Україні створюються згідно з Законом України від 20 березня 1991 року "Про банки та банківську діяльність". На даний час в Україні діють понад 200 комерційних банків. Проте великими, такими, що здійснюють інвестиційну діяльність поки що можна назвати лише одиниці. Наведемо характеристику окремих великих банків та результати їх розвитку втаблиці 1.



Характеристика основних комерційних банків України.
Таблиця 1 .



Назва

Основні характеристики

І
ІІ

1.Український акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк
(Промінвестбанк України)

Створений у 1992 році. Являється акціонерним товариством закритого типу. Клієнти: державні та колективні підприємства паливної, енергетичної, хімічної галузей, металургії, транспорту, зв’язку. Він обслуговує:20%-державних підприємств, 3 %-приватних, 42 % - колективних, 4%-зі змішаною власністю, 76%-іноземних підприємств. В 175 містах має філіали. В установах банку працює понад 17 тисяч чоловік. Пропонує спектр банківських послуг, таких як кредитно-фінансове обслуговування, фінансування капітальних вкладень, розрахунково-касове обслуговування, факторинг, консультації, дилерські операції, трастові операції, операції з цінними паперами. Основні напрямки роботи: інвестування коштів, фінансування капітальних вкладень .


2. Градобанк
Створений у 1989 році. Являється інвестиційним акціонерним банком Статутний фонд становить понад 25 млн. Доларів США. Є членом Української міжбанківської валютної біржі. Обслуговує понад 7 000 клієнтів. Має 55 філіалів. Здійснює активну інвестиційну діяльність, спрямовану на розвиток пріоритетних галузей народного господарства. Загальна сума інвестицій за 1995 рік становило 35 млрд. карбованців. Бере участь у здійсненні програми приватизації. На основі дозволу міністерства фінансів України, банк сприяє розвитку ринку цінних паперів у країні. Проводить операції з цінними паперами за дорученням клієнтів на Українській фондовій біржі та поза біржовим ринком цінних паперів, розробляє умови випуску та проспекти емісії цінних паперів. Проводить роботу по розширенню співпраці з міжнародними фінансовими установами, Європейським банком реконструкції та розвитку з метою сприяння фінансування проектів малих та середніх підприємств .

3. Український інвестиційний банк ( Укрінбанк )

Створений у 1989 році. Це перший комерційний банк України, який упродовж усієї своєї діяльності стабільно розвивається на українському ринку. Його статутний фонд становить понад 260 млн.крб. Має 35 філіалів, має кореспондентські стосунки з 50 провідними іноземними банками. Входить в число провідних українських банків, які обслуговують "кредитну лінію", яка призначена для розвитку приватного сектора економіки.




2.3. Фондовий ринок України: фондові біржі, інструменти фондового ринку, інфраструктура.

Ринок цінних паперів є багатоаспектною соціально-економічною мережею, на основі якої функціонує ринкова економіка в цілому. Він сприяє акумулюванню капіталу для інвестиції в виробничу і соціальну сфери, структурній перебудові економіки, позитивній динаміці соціальної структури суспільства, підвищенню достатку кожної людини шляхом володіння і вільного розпорядження цінними паперами. Фондовий ринок інтегрує операції щодо випуску та обігу боргових інструментів, інструментів власності, а також їхніх похідних. Цей ринок розмежовується на первинний та вторинний, біржовий і позабіржовий.
Первинний ринок– це ринок перших і повторних емісій цінних паперів, на якому здійснюється їх початкове розміщення серед інвесторів. Тобто рамки первинного ринку фактично обмежуються найпершим актом купівлі-продажу того чи іншого цінного паперу. На цій стадії емітент передає свої майнові права на свою власність іншим особам, одержуючи натомість грошові кошти для інвестицій. Як правило більшість цінних паперів згодом переходять від одного власника до другого - відбувається наступна їхня купівля продаж, інші операції, що залежать й в свою чергу, впливають на кон’єктуру ринку. Іншими словами цінні папери надходять в обіг. Обіг цінних паперів - це прерогатива вторинного ринку. Одне із найважливіших завдань первинного ринку полягає у тому, щоб звести до мінімуму ризик інвестора. На це спрямованні державні законодавчі і нормативні акти, що регулюють діяльність ринку, вимоги щодо опублікування інформації про емітента, підготовки проспекту емісії, реєстрація цінних паперів та відповідних даних у фінансових органах тощо. Головною метою вторинного ринку є забезпечення ліквідності цінних паперів, тобто створення умов для найширшої торгівлі ними. Це, в свою чергу, надає можливості власникові цінних паперів реалізувати їх у найкоротший строк при незначних варіаціях курсів та невисоких витках на реалізацію.
Біржовий ринокнерозривно пов’язаний з поняттям фондова біржа, власне, це терміни тотожні. Під обома ними розуміють ринок з найвищим рівнем організації (як правило - вторинний), що максимально сприяє підвищенню мобільності капіталу та формуванню реальних ринкових цін на фінансові вклади, які перебувають в обігу.
Позабіржовий ринокохоплює, як видно з його назви, операції з цінними паперами поза біржею. У більшість випадків на цьому ринку відбувається первинне розміщення, а також перепродаж цінних паперів тих емітентів, які не бажають чи з об’єктивних причин не можуть виставити свої активи на біржу. Організаційно - оформлений ринок цінних паперів в Україні представлений фондовими біржами і торговельно - інформаційними системами.
В 1999 році об’єм торгів на організаційно - оформлених ринках України склав 1866, 516 млн.грн. що в 3,57 рази перебільшує аналогічний показник за 1998 рік. На перше січня 2000 року в Україні діє шість фондових бірж. А саме :
1. Українська фондова біржа (УФБ). Вона заснована в 1991
році. На даний момент має сітку філіалів у всіх регіонах України. Доля в об’ємі торгівлі на організованому ринку в 1999 році - 16, 8%.
2. Київська міжнародна фондова біржа. Почала активну
діяльність у 1996 році. Доля в об’ємі торгівлі на організованому ринку в 1999 році - 4,42 %.
3. Українська міжбанківська валютна біржа. В 1997 році отримала ліцензію фондової біржі . Володіє сіткою своїх філіалів в усіх регіонах країни, має необхідну технічну базу і достатньо великий досвід торгівлі облігаціями державного внутрішнього займу. Доля в об’ємі торгівлі на організованому ринку в 1999 році- 23,9 % .
Регіональні фондові біржі:
1. Донецька фондова біржа. Доля в об’ємі торгівлі на організованому ринку в 1999 році - 2,28 %.
2. Придніпровська фондова біржа. Отримала статут фондової біржи у 1998 році. Доля в об’ємі торгівлі на організованому ринку в 1999 році - 1,29 %.
3. Кримська фондова біржа (КФБ). Отримала статут фондової біржі у 1999 році.
Основна частина торгового обороту всіх бірж приходиться на продаж акцій приватизованих підприємств, які належать державі, при цьому цей об’єм торгів прямо залежить від інвестиційної привабливості і розмірів пакетів акцій підприємств, пропонуємих Фондом державного майна України. Вторинний ринок на біржах поки що розвинутий слабо. Торги традиційні аукціонні, інституту маркет-мейкерства немає. На 1 січня 2000 року в України діють дві небіржових торговельно - інформаційних системи:
ПФТС. Асоціація "Небіржова фондова торгова система". В сучасний час - Перша фондова торгівельна система. Почала проводити торги з середини 1996 року. По обороту займає перше місце на організованому фондовому ринку. Доля в об’ємі торгівлі на організованому ринку в 1999 році - 51,28 %. Зосереджує основний об’єм вторинного організованого фондового ринку. Програмне забезпечення системи - покращений варіант торгівельної системи Portal, який розроблений компанією NASDAQ в США. Ця програма працює через центральну комп’ютерну сіть і дозволяє торговцям в реальний час:
- виставляти власні котировки і отримувати котировки опонентів;
- заключати угоди (акцептовувати), підтримувати двохстороні угоди;
- обмінюватися інформацією з операторами.
В 1997 році було засноване дочірне підприємство асоціації - "Техцентр ПФТС", яке отримало ліцензію Торговельно-інформаційної системи №1 Державної комісії по цінним паперам і фондовому ринку. З 1 жовтня 1991 року ПФТС почала розраховувати щоденні і щотижневі індекси, які будуються на базі реальних угод, які здійснюються в системі на протязі дня і неділі відповідно. Інститут маркет - майкерства в ПФТС введений, але активно не працює.
ПТІС. Південно - українська торгівельно - інформаційна система. Операційна діяльність в системі в 1999 році дев’ять місяців практично була відсутня. Як зазначалось вище, - згідно законодавчим і нормативним документам в Україні можуть випускатися і обертатися на фондовому ринку слідуючі цінні папери: акції, облігації внутрішніх та зовнішніх державних займів, облігації місцевих займів, облігації випущені підприємствами, державні казначейські зобов’язання, ощадні сертифікати, векселі, приватизаційні цінні папери, інвестиційні сертифікати, похідні цінні папери.
На 1.01.2000 року загальний об’єм емісій акцій, зареєстрованих Державною комісією по цінних паперах і фондовому ринку, становив 31,318 млрд.грн., в тому числі в 1997 році - 9,97 млрд .грн.; в 1998 році - 12,24 млрд.грн.
На 1.01.2000 року в Україні діє 827 ліцензованих торговців цінними паперами. Такі регіони, як Київська область і місто Київ, Харківська, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька області, де сконцентрована подавляюча більшість торговців цінними паперами, фактично являються центрами торгівлі цінними паперами України. Торговці цінними паперами мають право здійснювати комісійну, комерційну діяльність по випуску цінних паперів. Об’єм виконаних угод з цінними паперами за дев’ять місяців 1999 року склав 8826,1 млн.грн. Доля комерційних банків в загальному об’ємі виконаних всіма торговцями угод складає 65% . Сама більша питома вага по об’єму виконаних операцій на протязі трьох кварталів 1999 року має комерційна діяльність - 6109 млн.грн.(69,08 % загального об’єму виконаних операції). Об’єм виконаних угод по комісійній діяльності склав 2505,5 млн.грн склали лише 2,59 % (28,33%). Інші види діяльності з цінними паперами склали лише 2,59 % загального об’єму виконаних торговцями операцій з цінними паперами. При цьому основними цінними паперами, з якими торговці заключали угоди в 1999 році являються векселя (64 %) загального об"ему угод і акцій. Розрахунки по здійсненим угодам на фондовому ринку здійснюються в залежності від місця здійснення угоди чи то в порядку, передбаченому відповідним організатором торгівлі (біржею чи торгівельно - інформаційною системою), чи то в відповідності з умовами договору між сторонами угоди (для договорів, які заключаються на неорганізованому ринку). На початок 2000 року лише ПФТС розрахунок по угодам здійснюють в відповідності з принципом "платівки проти платежу". Для угод, які заключаються на біржах, характерним являється розрахунок на протязі робочої неділі (тобто Т+5). Для неорганізованого фондового ринку найбільш розповсюдженою формою розрахунку являється передплата. Перед поставка цінних паперів використовується дуже рідко через причину високої ступені ризику.
Державною комісією по цінним паперам і фондовому ринку в квітні 1999 року встановлений порядок видачі дозволу на здійснення професійної розрахунково - клірингової діяльності по операціям з цінними паперами. В травні 1999 року єдиному діючому на сьогоднішній день комерційному депозитарію цінних паперів - "Міжрегіональному фондовому союзу" (МФС) виданий дозвіл на здійснення окремих розрахунків по угодам з цінними паперами .
Також на сьогоднішній день в Україні діє Національний депозитарій України (не виконуючий операційних функцій), один комерційний депозитарій цінних паперів - Міжрегіональний фондовий союз (МФС) і 75 зберігачів цінних паперів.
Зберігач- це комерційний банк чи торговець цінними паперами, які мають дозвіл на депозитарну діяльність зберігача цінних паперів. Зберегачі забезпечують облік прав власності і обіг цінних паперів, які випущені в бездокументарній формі. Зберігачі цінних паперів також мають право на обезрахування (депонування) цінних паперів (сертифікатів цінних паперів), випущених в паперовій (документарній) формі, у власних сховищах і забезпечують їх послідуючий обіг в бездокументарній формі у вигляді записів на рахунках ДЕПО. Діяльність по введенню реєстру власників іменних цінних паперів заключається в зборі, фіксації, обробці, зберіганні і представленні даних про іменні цінні папери, їх емітентах і власниках цінних паперів, які складають систему реєстру.
Реєстр можуть вести підприємства - емітенти самостійно, якщо кількість тримачів іменних цінних паперів не перевищують 500, чи спеціалізовані фірми, які отримали відповідний дозвіл від Державної комісії по цінним паперам і фондовому ринку. На сьогоднішній день в Україні мають діючий дозвіл на здійснення професійної діяльності по веденню реєстрів власників цінних паперів 387 професійних реєструючих компаній.
В 1995 році Указом Президента України була створена державна комісія по цінним паперам і фондовому ринку, до якої з часом, після прийняття поправок до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", перейшли функції Міністерства фінансів відносно ринку цінних паперів.
Остотачно статус Комісії по цінним паперам і фондовому ринку як основного органу державного управління на фондовому ринку був закріплений в 1996 році Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів". Комісія контролює випуск і обіг цінних паперів, назначає державних представників на фондових біржах.
До недержавних організацій, які здійснюють функції регулювання на фондовому ринку, відносять в першу чергу такі саморегулюючі організації, як інститути - організатори торгівлі. До них належать біржі і торгівельно - інформаційні системи. Нормативні акти цих організацій мають обмежену сферу дії, оскільки розповсюджуються лише на тих суб’єктів фондового ринку, які здійснюють свою діяльність в цих організованих системах. В першу чергу нормативні акти цих організацій встановлюють механізми і порядок здійснення операцій на конкретному організованому ринку, і критерій професійної поведінки його учасників. Більш широкими, з точки зору числа суб’єктів, на яких розповсюджується дія нормативних актів СРО, являється нормотворчість СРО, об’єднуючи учасників, які здійснюють діяльність на конкретному сегменті фондового ринку (наприклад: Українська асоціація інвестиційного бізнесу), чи займається конкретним видом професійної діяльності ( наприклад: Професійна асоціація реєстраторів і депозитаріїв).
Основним напрямком нормотворчості цих організацій являється встановлення критерій професійної поведінки на ринку й розробка пропозицій до державних органів відносно державного регулювання фондового ринку .
В 1996 році рішенням Комісії затверджено Положення про саморегулюючі організації на ринку цінних паперів (СРО). Сьогодні в Україні діє десять саморегулюючих організацій:
КМФБ- Київська міжнародна фондова біржа;
ПТІС- Південно - українська торгівельно – інформаційна
система;
ПФТС- Перша фондова торгівельна система;
ПАРД- Професійна асоціація реєстраторів і депозитаріїв;
УАІБ- Українська асоціація інвестиційного бізнесу;
УФБ- Українська фондова біржа;
ДФБ- Донецька фондова біржа;
ПФБ- Придніпровська фондова біржа;
АУФРУ- Асоціація учасників фондового ринку України;
УМВБ- Українська міжбанківська валютна біржа.
Досвід функціонування ринку цінних паперів розвинутих країн свідчить, що СРО ефективно виконують ті функції, котрі на сьогоднішній день в Україні виконуються Комісією - ліцензування, регулювання і контроль за діяльністю професійних учасників фондового ринку.


ІІІ . Флотація компаній.


3.1. Поняття, сутність, ціль флотації.

Флотація- це процес запуску й фінансування підприємства. Термін звичайно визначає процес випуску акцій на фондовий ринок в перший раз (проте термін "флотація на фондовому ринку stock market flotation" більш точніший).
Компанія, яка бажає флотувати, повинна:
- звернутися до керівництва Фондової Біржі з прохання про надання лістингу на "основному ринку". Як тільки акції включені в офіційний список торгуючих на Біржі цінних паперів, акції компанії можуть бути продані і почати обіг на Біржі.
- або задовольнити всі вимоги прийому на другорядний ринок , які будуть менш складнішими, ніж для отримання повного лістингу на основному ринку. Лістинг, в свою чергу, - це прийняття цінних паперів в офіційний список цінних паперів, торгуючих на біржі.
Компанія, яка звертається до Біржі з проханням лістингу повинна виконати ряд умов Біржі і заплатити лістинговий збір. Умови біржі які стосуються того, хто заявляє є наступними:
- статус компанії. Він відповідно діючому законодавству, повинен передбачити право компанії на випуск і продаж власних акцій. Це означає, що в країнах де існує юридична різниця між приватною і акціонерною компанією, заявник повинен представляти акціонерну компанію;

- фінансова історія. Компанія повинна публікувати аудиторські звіти за певний мінімальний період часу, скажімо за два - три роки. Тривалість мінімального періоду залежить від країни. В тому випадку, якщо в країні є два ринка - основний і другорядний, то більш короткий період часу буде співвідноситись з "другорядним" ринком. Вимоги до лістингу визначають також, що найменша дата фінансових звітів, представлених розгляду не повинна бути вищою, ніж 12 місяців до початку припускаючого лістингу. Аудитори рахунків компанії повинні бути повністю незалежні від компанії;
- менеджмент і директора. Біржа може вимагати, щоб за період, який представлений в аудиторських звітах менеджмент компанії зіставався незмінним. Для безпеки інвесторів дуже важливим являється факт, щоб директора, які привели компанію до її теперішнього становища, зісталися на своїх посадах. Біржа також може враховувати необхідним вимагати доказів, що всі менеджери, колективно, мають необхідні навики і досвід для ефективного управління компанією;
- робочій капітал. Біржа може вимагати від заявителя розрахунок робочого капіталу разом з іншими документами заявки. Даний розрахунок емітента повинен показати, що після старанного аналізу і перевірки, компанія має достатній робочий капітал для задоволення своїх теперішніх потреб;
- контролюючий акціонер. Компанія, яка заявляє на лістинг своїх акцій, може мати контролюючою чи дуже важливого акціонера, який має намір зберігати свій контролюючий пакет акцій в компанії. Тоді Біржа вимагає включення подібних фактів в докладний звіт заявки. Там де Біржа, захищає дрібних акціонерів компанії, як у Великобританії, компанія може бути зобов’язана проводити операції і приймати рішення незалежно від контролюючого акціонера і в інших торгових операціях з даним акціонером діяти на відстані витягнутої руки на нормальній комерційній основі: Біржа має право відмовити в надання лістингу на основі невідносності вимогам лістингуміту, а саме, якщо становище компанії таке, що прийняття до лістингу її акцій може пошкодити інвесторам, або компанія потерпіла поразку при подачі заявки до ліміту на іншій Біржі, з якою підписана угода про взаємне визнання. У випадку відмови лістингу, для компанії існує процедура апеляції, якщо компанія збирається заперечити рішення Біржі. Дуже важливими також являються вимоги Біржі до цінних паперів. Так, наприклад, акції повинні відповідати законам країни заявителя, бути вільно передуючими, що означає повну відсутність яких-небудь обмежень на їх продаж-купівлю на фондовому ринку. Також звичайною вимогою являється мінімальна ринкова капіталізація (повна ринкова вартість акції компанії). В Великобританії, наприклад, вимоги до повного лістингу (на основній Фондовій Біржі) включають мінімальну капіталізацію акцій в лістингу компанії в меншій мірі 70 000 фунтів стерлінгів (200 000 ф.с. в випадку боргових паперів). Деякі Біржі мають різні класи лістингу акцій, згідно розміру і історії компанії. Наприклад, Фондова Біржа Moldava, яка відкрилась в серпні 1996 року, має три типу лістингу цінних паперів. Верхній лістинг для компанії з уставним капіталом в 1 млн.доларів США і більше, і існуючим вже більш трьох років. Біржа також потребує, щоб певна мінімальна кількість акцій знаходилася у приватних акціонерів, а не у довгострокових інвесторів чи директорів компанії. Це необхідно для створення адекватного вторинного ринку по даним цінним паперам. Мінімальна пропорція може рівнятися 25 %. Дуже важливим при умові являється визначення Біржою мінімальної кількості маркет-мейкерів і дилерів для акції компанії. Ризик роботи тільки з одним маркет-мейкером заключаються в тому, що ціни по яким торгуються акції, не будуть стільки притягуючими порівняно з тим, якщо б ними торгувало декілька маркет-мейкерів.
Компанія приходить до рішення про флотацію, якщо хоче:
- залучити кошти;
- дати існуючим акціонерам продати частину чи всі свої акції;
- формально приватизувати підприємство, яке знаходиться під державним контролем;
- поділити підприємство, відокремивши його частину шляхом флотації як окрему юридичну особу.
Для того , щоб запропонувати акції широкій громадкості, тобто отримати право лістингу на Біржі, компанії взагалі необхідно згідно закону змінити форму власності з приватної на акціонерну. Коли компанія флотується на Фондовій Біржі, в її існуючих власників є можливість продати частину або всі свої акції, тобто перетворити свою інвестицію в готівку і отримати прибуток.
Флотація являється альтернативою продажу власного бізнесу іншій компанії, явище відоме як tradе sale (коли підприємство продається конкуренту). В залежності від обставин флотація може принести більше грошей власнику, ніж власний продаж підприємства (tradе sale). До того ж якщо власники хочуть зістатися директорами своєї компанії, то флотація буде кращою ніж просто продаж з повною втратою контролю над підприємством. Для інвесторів дуже відомим являється поняття венчурного капіталу - це інвестиція, звичайно в невеликі приватні компанії, для фінансування їх запуску, розширення, виживання чи зміни форми власності. Однак, венчурний капітал іноді інвестується в великі компанії для підтримання купівлі чи викупу участі в капіталі компанії керівниками. Венчурний капітал надається одним чи двома зовнішніми інвесторами, також він дуже ризиковий. Інвестори можуть розглянути можливість прямого капіталовкладення, але тільки тоді, коли відкривається перспектива припустимих шляхів виходу для інвестиції. Шлях виходу - це спосіб, за допомогою якого інвестиція може бути продана за готівку. Існує п’ять основних шляхів виходу:
- флотація компанії;
- продаж компанії;
- рефінансування (продаж інвестиції іншій інвестиційній організації);
- перекупка компанії управляючими.
Флотація на фондовому ринку може бути доступна тільки досить великим компаніям з допустимими показниками прибутку. Іноді компанія може флотувати свої акції на закордонній Фондовій Біржі без флотування на внутрішньому ринку. Наприклад, в той момент як Гонконг переходив під контроль Китаю в 1997 році, декілька китайських компаній були флотовані на фондовому ринку Гонконга. В 1993 році, корпорація Гуандонг стала першою китайською компанією, яка отримала лістинг на Австралійському Фондовому ринку. Одна з переваг Австралійського ринку для компанії заключається в тому, що акції торгуються по "Азіатському часу".
Цілий ряд іноземних компаній отримали лістинг на NASDAQ, можливо тому що ціна акції виходила вище або ціна процедури лістингу менше. Компанії можуть притягти капітал на іноземній Біржі шляхом випуску цінних паперів в формі депозитарної розписки. Це вільнообертаючий цінний папір, який дає своєму власнику право на певну кількість базисного активу (акції), розміщеного на депозиті. Однак компанія повинна спочатку випустити нові акції і помістити їх в банк на зберігання в своїй країні. В свою чергу депозитарний банк в іншій країні випускає депозитарні розписки. Потім депозитарні розписки випускаються на іноземний ринок в національній валюті ринку. Наприклад, американські депозитарні розписки випускаються в доларах США. Кожен раз, коли компанія платить дивіденди, ці дивіденди платяться банку зберігачу, який в свою чергу переводять гроші в депозитарний банк. Депозитарний банк в свою чергу конвертує дивіденди в національну валюту для розподілення серед приймачів депозитарних розписок.


     Страница: 3 из 6
     <-- предыдущая следующая -->

Перейти на страницу:
скачать реферат | 1 2 3 4 5 6 

© 2007 ReferatBar.RU - Главная | Карта сайта | Справка