| Страница: 2 из 2 <-- предыдущая следующая --> | Перейти на страницу: |
| Сума відсотків=Сума боргу*% ставку*кількість днів користування 365 * 100 |
Погашення кредиту здійснюється із власних коштів позичальника готівкою, переказами через підприємство зв’язку, або перерахуванням сум із заробітної плати, стипендії, пенсії на підставі доручення позичальника бухгалтерії за місцем праці, відділу соціального захисту населення.
Погашення довгострокового кредиту і сплата відсотків по ньому здійснюється з наступного після отримання кредиту місяця і в подальшому здійснюється щомісячно або першого місяця кварталу платежами. Строк погашення кредитів, які надані на будівництво індивідуального житлового будинку для постійного місця проживання, а також кредити фермерським господарствам може розпочинатися після закінчення строків освоєння кредиту. Відсотки за користування кредитом погашаються, виходячи із фактичної суми відсотків за час користування кредитом.
Конфліктні випадки при наданні кредитів населенню вирішуються через суд, куди може звернутись, як позичальник, так і кредитор при виникненні спірних випадків. До числа останніх можна віднести неможливість банку по різним причинам реалізувати заставу по кредиту для погашення заборгованості клієнта (різке знецінення цінних паперів, які були прийняті банком в забезпечення кредиту, загибель майна позичальника у випадку стихійного лиха і т.д.), шахрайство зі сторони позичальника, вибуття останнього з місця постійного проживання у невідомому напрямку, смерть позичальника і переведення його боргу на рідних померлого і т. п.
При неможливості погашення позики безпосередньо позичальником і поручителем виникає ситуація, коли таку позику потрібно погашати банку. Для таких потреб в установах банків утворюються спеціальні страхові фонди на покриття кредитних ризиків. Чим більш ризиковану політику проводить банк, тим більший страховий резерв повинен він мати, використав для цього кошти з прибутку.
ВИСНОВОК
Кредит виникає безпосередньо з потреб виробництва, внаслідок розвитку процесів обміну товарами.
Особливості кредиту, що відрізняють його від інших економічних категорій:
·При наданні кредиту позичильник лише реалізує право тимчасового користування наданими коштами чи цінностями (об’єкт кредиту залишається у власності кредитора);
·суб’єкти кредиту можуть почергово виступати як у ролі кредитора, так і в ролі позичальника;
·позичальник зобов’язаний пред’явити кредитору екномічні та юридичні гарантії повернення боргу;
·повернення кредиту здійснюється позичальником, а у винятковиз випадках- третьою особою-гарантом, якщо позичальник неспроможній сам це зробити;
·конкретний термін повернення кредиту залежить від двох обставин: від кругообігу котшів у позичальника *на який термін йому необхідні кошти і коли він зможе погасити позику) та від можливостей кредитора щодо терміну, на який він може надати кредит;
·характерною рисою кредиту є оплата процентів за користування ним.
·кредитні відносини реалізуються тоді, коли зберігаються інтереси кредитора й позичальника щодо конкретних параметрів позики, в першу чергу – її цільового призначення, забеспечення, терміну кредитування та величини позикового процента.
Характерними ознаками кредиту в ринковій економіці є:
• позичальниками, як правило, виступають суб’єкти господарювання, а кредиторами - банківські установи;
• гроші, надані в позику, використовуються позичальником як капітал (на виробничі потреби);
• джерелом позикового процента є прибуток на позичені кошти;
• кредит використовується як механізм перерозподілу капіталів у суспільному виробництві та для вирівнювання норми прибутку.
Процес кредитування пов'язаний з діями багаточисельних та різноманітних факторів ризику, які здатні спричинити непогашення кредиту в встановлений термін. Тому надання кредитів банк обумовлює вивченням кредитоспроможності клієнта, тобто вивченням факторів, які можуть спричинити їх непогашення .
Аналіз кредитоспроможності заключається в визначенні здатності позичальника своєчасно і в повному обсязі покрити заборгованість за кредитом, ступені ризику, який банк готовий взяти на себе; розмір кредиту, який може бути наданий при даних обставинах і, нарешті, умов його надання.
Як правило, покупки в кредит обходяться дорожче, ніж при оплаті готівкою. Це відбувається тому, що при купівлі товару в кредит ціна на товар часто трохи вища, ніж при оплаті готівкою, а також до неї слід добавити процент за користування кредитом.
В усіх країнах споживчий кредит виступає системою грошових відносин, пов'язаною з тимчасовим перерозподілом вільних коштів юридичних і фізичних осіб.
В країнах з розвинутою ринковою економікою споживчий кредит, як зручна і вигідна форма обслуговування населення, відіграє велику роль в економіці. Тому він активно регулюється з боку держави. Регулювання здійснюється як на рівні надання кредиту, так і на рівні його використання і виражається або в заохочуванні кредитування кінцевого споживача через процентну ставку, термін кредиту, первісна участь власними коштами в кредитній операції, або ж в більш жорсткому режимі кредитування.
Споживчий кредит стимулює ефективність праці. Отримуючи заробітну плату, яка є недостатньою для купівлі за готівковий розрахунок ряду товарів, вчасності товарів тривалого споживання, людина має можливість купувати дані товари в кредит або брати кредит під їх купівлю. Згодом, кошти за ці товари повинні бути виплачені, тому кожний, хто взяв в кредит, намагається протриматись на соєму робочому місці як можна довше, тобто на більш довгий проміжок часу. Отже, споживчий кредит прискорює реалізацію товарів широкого вжитку і побутових послуг, збільшує платоспроможний попит населення, підвищує його життєвий рівень.
У період, що передував переходу до ринкової економіки в Україні, роль кредиту була обмежена. Обмежене застосування мав комерційний кредит, не використовувався кредит як джерело капіталовкладень, не видавався іпотечний кредит. Існувала жорстока централізація управління банківським кредитом: усі кошти виділялися з центру для різних позичальників на різні цілі і в межах визначених сум (ліміт кредитування).Однорівнева банківська система також не сприяла розвитку кредитних відносин.У перехідній економіці роль кредиту зростає, розширюється сфера кредитних відносин, розвиваються методи кредитування та управління кредитом, а саме:• відбувається перехід до децентралізації управління кредитними операціями комерційних банків;• розширюються права і можливості комерційних банків та їх клієнтів на основі договірних відносин;• розширюється сфера застосування кредиту;• вдосконалюються методи кредитування;• поява акціонерних товариств, випуск акцій, залучення урядом коштів до бюджету за допомогою цінних паперів сприяє розширенню кредитних операцій з цінними паперами (участь кредиту в операціях з емісії цінних паперів);• починає використовуватись комерційний та іпотечний кредити;• підвищується роль кредиту як джерела інвестицій.Тобто створюються умови для подальшого вдосконалення управління кредитом і розширення сфери його застосування.
Роль кредиту не залишається не змінною. Із зміною економічних умов у країні відбуваються зміни ролі кредиту та сфери його застосування. Так, в умовах функціонування повноцінних грошей роль кредиту була незначною, бо зміна маси грошей незначною мірою залежала від застосування кредиту. Зменшення маси повноцінних грошей в обігу здійснювалось шляхом перетворення їх у скарб (без участі кредиту), і - навпаки. При функціонуванні неповноцінних грошей збільшення, або зменшення їх маси відбувається завдяки кредитним операціям. Тому роль кредиту зростає.
Ще більш важливою є роль кредиту в умовах інфляції, бо регулювання грошової маси в обігу за допомогою кредиту має велике значення для підтримання стабільності купівельної спроможності грошової одиниці.
| | A | B | C | Sотпр |
| A | -15 | 15 | 40 | 55 |
| B | 25 | +25 | | 25 |
| C | 5 | 35 | 0 | 40 |
| Sпр | 30 | 50 | 40 | 120 |
Сначала определяем тоннаж для освоения грузопотоков.(для легкого грузаSDr=QU/W). Для определения портов с избытком или нехваткой тоннажа строим таблицу. В этой таблице число столбцов и строк по названиям портов должно совпадать, каждый порт рассматривается как порт отправления и порт прибытия. В таблице по строке указывается количество груза отправленного из данного порта в соответствующие порты прибытия. В последнем столбце - общее количество груза. Прибытие груза указано в столбцах, итог - в последней строке. Для установления избытка или недостатка тоннажа из итоговой суммы груза по столбцу вычитается итоговая сумма по строке. Разность записывается в клетке, образованной от пересечения строки и столбца одноименного порта. Знак “+” означает избыток тоннажа, знак”-” нехватку тоннажа.
26. Алгоритм решения задачи выбора оптимальных схем движения флота.
Зная направление перевозок и характеристики грузопотока находим тоннаж для освоения заданных грузопотоков. Определяем порты с избытком и недостатком тоннажа. На основе результатов строим матрицу, порты с избытком тоннажа по вертикали, с недостатком тоннажа по горизонтали. Составляем опорный план методом северо-западного угла или методом минимальных величин (начиная с мин. расстояния между портами). Ищем оптимальный план методом потенциалов. Составляем сводную таблицу корреспонденции тоннажа, в которой записываем тоннаж в грузу и тоннаж в балласте. И по таблице выбираем схемы движения тоннажа. Целевая функция этой задачи Х=SDчiLiбал®min, т.е. величина тоннаже-миль в балласте должна быть минимальной. После того, как матрица стала оптимальной, составляется сводная таблица корреспонденции тоннажа, куда записывается тоннаж в грузу и в балласте. Построение схем желательно начинать с минимального значения тоннажа. Величина тоннажа на всех участках должна быть одинаковой. Схемы должны быть замкнутыми.
27. Расстановка флота, постановка задачи оптимальной расстановки флота.
Общая задача расстановки флота возникает на этапе годового планирования в связи с тем, что на новый плановый период изменяются объемы перевозок, параметры некоторых линий и направлений, ставятся задачи перевозки новых грузов, поступают в эксплуатацию новые суда, кроме того происходит изменение цен на топливо, материалы, уровень з/платы. В связи с учетом этих изменений необходимы обоснованные решения, обеспечивающие выполнение текущего плана, повышение эффективности эксплуатации флота.
Постановка задачи расстановки флота.
- Определяем грузооборот линииSQ=Q1+ Q2+ Q3- суммарное кол-во груза перевозимое по данной схеме.
| линия | qi | Пула | SMi | li |
| 1 | | MiMiпр | SMi | |
| 2 | | MiMiпр | SMmax | |
- Определяем суточный объем работы по каждой линии q=Q/Tэ, т/сутки. Далее производится отбор судов из состава судоходной компании, учитывая специализацию, технико-эксплутационные характеристики этих судов (киповая грузовместимость, чистая грузоподъемность, скорость, суточное содержание).
Метод почти оптимальных планов - один из приближенных методов, за критерий эффективности расстановки берется показатель суточной производительности тоннажа. Для этого определяем суточную провозную способность каждого типа судов на каждой линии (Mij=Qpij/tpij). Определяем время рейса каждого типа судна на каждой линии (tp=tx+tст), суточный объем работы на линии (qi=SQi/Tэ). Из исходных данных составляем матрицу. Находим суммарную производительность для каждой линииSMi и приведенную производительность Mi прив= Mili,li=SMmax/SMi-коэффициент измерения. Начинаем производить расстановку флота с макс.значения приведенной .производительности. Время занятости tзан=qi/Mij,Dtост=1-tзан
28. Характеристика методов оптимальной расстановки флота.
Задача распределения флота по видам плавания и формам судоходства на практике решается опытным путем или расчетным методом. Для решения задачи опытным путем идет предположением, что распределение флота на группы трампового судоходства, линейного, по конкретным линиям и направлениям произошло. Распределение судов опытном методом производится с учетом совокупных результатов анализа (по грузоподъемности, финансовым показателям и отбора судов по технико-эксплуатационным ограничительным признакам). Но это метод приближенный и предварительный, и носит косвенный характер, обоснованный на ориентировочные результаты, достигнутые на отдельных линиях и направлениях. Решение экономико-математических методов ведется по следующей схеме: предварительно распределяется имеющийся флот по технико-эксплуатационным ограничительным признакам. Принимается решения о закреплении отдельных типов судов на определенных линиях и направлениях. Отдельно обосновывается оптимальная расстановка судов на линиях и направлениях. Методы расстановки бывают графические, методы линейного программирования (метод потенциалов), приближенные методы (метод почти оптимальных планов)
29. Составление исходной матрицы решения задачи расстановки флота методом потенциалов.
| | 1 | 2 | 3 | n | A | |
| | Vj Ui | | | |||
| 1 | | l11Dr11 | l12Dr12 | l13Dr13 | l1nDr1n | A1 |
| 2 | | | A2 | |||
| 3 | | | A3 | |||
| m | | | Am | |||
| SB | | B1 | B2 | B3 | Bn | |
Выбор оптимальных схем движения флота
производится решением задачи на минимум балластных пробегов методом линейного прграммирования. Для этого рассчитывается необходимый тоннаж на каждом направлении, определяются порты с избытком и нехваткой тоннажа, строится матрица для решения задачи. Решение задачи имеет следующую математическую форму: целевая функцияS(Drijlij®min
ограничения:SDrij=SAi
SDrij=SBj
i-индексы портов отправления, j-индексы портов назначения, lij- расстояние между портами, мили, Ai-ресурсы тоннажа в портах отправления, Bj-потребность в тоннаже в портах назначения, Drij-тоннаж.
Требования к решению задачи:
Заполнять матрицу можно методом северо-западного угла или методом двойного предпочтения.
Кол-во заполненных клеток должно быть равным m+n-1, где m и n - кол-во портов отправления и назначения.
Потенциалы определяются по заполненным клеткам Vj=Ui+lij- для портов назначения, Ui=Vi-lij - для портов отправления. Первоначальный потенциал берется произвольно, но не меньше большего расстояния.
Условия: Vj-Ui=lij- для всех заполненных клеток, Vj-UiЈlij- для свободных клеток. Если последнее условие не соблюдается , то для тех клеток строится контрур.
30.Алгоритм решения задачи расстановки флота методом потенциалов.
Формулируется постановка задачи; заполняется матрица методом северо-западного угла или методом минимального элемента (составляется опорный план). Опорный план проверяется на антицикличность m+n-1 (количество заполненных клеток). План проверяется на потенциальность для занятых клеток Vj-Ui=Cij для свободных клеток Vj-UiЈCij
Если условие выполнено для всех клеток, то план оптимальный - это и есть решение задачи. Если условие не выполняется и есть не потенциальные клетки, то выбираем клетку, где разность Vj-Ui максимальная. Для нее составляем цикл. На пересечении - занятые клетки, обозначаем “-”+” начиная с непотенциальной. Новый опорный план проверяем на потенциальность.
31. Алгоритм решения задачи расстановки флота методом почти оптимального плана.
Определяются исходные данные для решения задачи:
суточный объем перевозок по каждой схеме движения q=Q/Tэ;
определяется производительность судна на линии. Для этого определяем суточную провозную способность каждого типа судов на каждой линии (Mij=Qpij/tpij). Определяем время рейса каждого типа судна на каждой линии (tp=tx+tст), суточный объем работы на линии (qi=SQi/Tэ). Находим суммарную производительность для каждой линииSMi и приведенную производительность Mi прив= Mili,li=SMmax/SMi-коэффициент измерения. Начинаем производить расстановку флота с макс.значения приведенной .производительности. Время занятости tзан=qi/Mij,Dtост=1-tзан. Для отбора судов по полученным исходным данным строим матрицу. В правом верхнем углу каждой клетки на пересечении номеров схем движения и типов судов записываем суммарную производительность судов данного типа на данной схеме движения. В левом нижнем углу записываем приведенную производительность. Суда для работыипо схемам движения отбираются по максимальной величине приведенной производительности. Бюджет времени работы судов определяется путем сравнения фактической производительности судов с суточным объемом перевозок.
| Страница: 2 из 2 <-- предыдущая следующая --> | Перейти на страницу: |
| © 2007 ReferatBar.RU - Главная | Карта сайта | Справка |