Після скасування кріпосного права в Галичині у 1848 р. в селян залишилося менше землі, ніж було до реформи. В Східній Україні в наслідок реформи в 1861 р. (скасування кріпацтва) у 9 губерніях України селяни отримали 45,7 % землі, за поміщиками залишилося 46,6 %, церкві та державі належало 7,7 % землі. В цілому з 48,1 млн. Га земельного фонду надільне землекористування селян в Україні зменшилось на 27,6 %, а 9,2 % ревізьких душ залишилися без наділів.
За рахунок купівлі і оренди землі приватне селянське землеволодіння з 1861 по 1902 рр. зросло у 6,6 рази. До революції 1917 р. кількість викупленої селянами землі становила 915 млн. десятин. Земля стала товаром, ціна якого постійно зростала. Так, у Східній Україні в 60 роки ХІХ століття десятина землі коштувала близько 20 крб., а на початку ХХ століття – до 190 крб.
В наслідок столипінської реформи протягом 1905 – 1915 рр. 48 % селян на правобережжі закріпили землю в індивідуальну власність, на лівобережжі – 16,5 %, на півдні – 42 %, було утворено 440 тис. хуторів. Протягом 1906 – 1912 рр. в Сибір і на Далекий Схід виїхали близько 1-го млн. осіб з України, але значна частина з них повернулася. Загалом у цих районах царської Росії проживало близько 2 млн. українців.
4.1. Розвиток власності на землю у ХХ столітті.
Розвиток аграрних відносин у капіталістичних країнах у ХІХ столітті відбувався шляхом створення крупних капіталістичних форм, колективних господарств, скорочення чисельності фермерських господарств, розширення орендних відносин.
Так. У США кількість фермерських господарств з початку ХХ ст. до середини 90-х рр. скоротилася з 5,8 млн. до близько 2 млн. На одне господарство припадає в середньому 180 Га землі. Близько 60 % ферм господарюють власними силами, наймаючи робітників. З них 1,3 млн. дрібних фермерських господарств виробляють менше 9 % сільськогосподарської продукції. У той же час 300 тис. крупних капіталістичних господарств (13,8 %) виробляли в середині 90-х рр. понад 70 % сільськогосподарської продукції, наймали близько 80 % робочої сили. На кожну з цих капіталістичних ферм припадало в середньому 1400 Га землі.
Водночас у США налічується близько 5000 кооперативів, які переробляють і реалізують до 30 % фермерської продукції. У Швеції понад 100 тис. фермерських господарств, переважна більшість яких є членами сільськогосподарських кооперативів.
У країнах Західної Європи розміри фермерського господарства значно менші. Так, у Данії, середня за розмірами ферма має 32 Га землі, в Німеччині – 18 Га, у Бельгії – 15 Га, у Франції – 14 Га, в Італії – 6 Га, у Греції – 4 Га. Але типовим для цих країн є те, що основну масу сільськогосподарської продукції виробляють крупні капіталістичні ферми. Крім того, існування більшості фермерських господарств можливе лише тому, Що частка різних державних субсидій, які одержує безпосередній фермер, становить в країнах ЄЕС 50 %, у США – 35 %, в Японії – 75 %. Без такої допомоги фермерські господарства не змогли б вижити. Так, за підрахунками німецьких економістів, оптимальний розмір ферми повинен становити 100 Га, а для створення таких фермерських господарств необхідно мати капітал від 750 тис. до 1 млн.
Значного поширення у розвинутих країнах світу набулаоренда– тимчасове надання землі за плату капіталісту-орендатору або селянину-працівникові, який не наймає робочої сили. Наприклад, у Франції орендується більше половини земель, в Англії – близько 40 %, в США 45 % фермерів орендують землю у державі чи приватних осіб. Мінімальний строк оренди у Франції становить 25 років. Крім того, землю в оренду не дають у тому випадку, якщо орендар до моменту припинення оренди не досягне пенсійного віку, якщо він володіє необхідними знаннями для ведення аграрного виробництва та ін. В Англії орендар повинен бути віком до 40 років, мати добре здоров’я, відповідні знання і досвід роботи на землі, необхідний капітал, отриманий від праці на фермі протягом останніх п’яти років.
Різновидом оренди єсімейна оренда, за якою голова сім’ї передає свою ділянку землі в оренду за певну плату одному з її членів. У Німеччині та Англії на цей вид оренди припадає 15 – 20 % усієї землі.
Особливість аграрних відносин у деяких розвинутих країнах світу є об’єднання сімейних ферм у сільськогосподарські корпорації. Наприклад, у США в такі корпорації об’єдналися близько 90 % сімейних ферм, а 95 % корпорацій об’єднують до 10-и ферм.
4.2. Аграрні реформи.
Аграрні реформи – це процес зміни економічних відносин, і на сам перед відносин власності у сільському господарстві. Оскільки складовими частинами економічних відносин є техніко-економічні відносини та відносини економічної власності, матеріальною основою аграрної реформи повинні бути насамперед зміни у технологічному способі виробництва: впровадження нової техніки, культура землеробства, нові форми організації виробництва і праці тощо.
Аграрні реформи включають також перетворення економічної та юридичної власності на селі, наслідком яких є зміни соціальної структури. Зміни економічної власності передбачає насамперед зміну суб’єктів власності, тобто роздержавлення і приватизацію земельної власності, створення реального плюралізму форм власності, в т. ч. відродження приватної власності. Щодо колгоспно-радгоспної системи, то аграрна реформа передбачає паювання землі та основних засобів виробництва, створення агрофірм, добровільних селянських спілок та ін.
В Україні мета аграрної реформи на землю, формування дбайливого господаря, використання державної, колективної та приватної форм власності. Водночас помилковою є орієнтація на переважання приватної власності на землю як основу аграрних перетворень.
Аграрні реформи у сфері економічної власності – це передусім реформа ціноутворення, оподаткування, рентних платежів, заробітної плати тощо, тобто усієї сукупності відносин власності в усіх сферах суспільного відтворення.
Аграрні реформи у сфері юридичної власності означають зміни у землеволодінні, землекористуванні і землерозпорядженні. При проведенні земельної реформи в Україні у цій сфері передбачається:
Швизнання права власності на землю і майно кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства;
Шможливість формування з розпайованих підприємств приватної власності на майно;
Шутвердження права розпорядження землями, переданими у колективну власність, та надання земельних ділянок членам колективу, що побажали вийти з колективного сільськогосподарського підприємства;
Шспрощення процедури передачі земельних ділянок у колективну власність та постійне користування.
У країнах Центральної та Східної Європи аграрні реформи здійснюються шляхом заснування акціонерних товариств, ваучерних акціонерних товариств, державних акціонерних товариств, створення індивідуальних фермерських господарств, кооперативних та інших.
Переважаючою формою власності у процесі таких перетворень є колективна. Так, в Естонії у 1991 р. на основі колгоспів та радгоспів було створено 406 акціонерних компаній, 2 тис. сімейних ферм, більш як 129 тис. присадибних господарств.
Кооперативи, засновані на приватній власності їх членів на землю (а також на інші засоби виробництва), не слід відносити до приватної форми власності. Це початкова форма колективної власності, у якій поєднані приватні та колективні елементи при переважанні останніх.
5. Висновок
Отже, узагальнивши дану роботу у висновку треба написати:
Суспільна думка завжди приділяла велику увагу проблемі власності. Спеціальні звертання до неї можна знайти в історичній, філософській і художній літературі. Багата традиція і матеріал накопичені в юридичній літературі, у рамках якої склався ряд напрямків у вивченні прав власності.
Власність належить до числа таких понять, навколо яких протягом багатьох століть схрещуються кращі розуми людства.
Розрізняють соціальні, політичні, морально-психологічні та, навіть, ідеологічні аспекти власності.
Структура власності, як і будь-якої складної системи, багатобарвна і різноманітна. Зміни у формах та сутності власності багато в чому модифікують усю структуру суспільно-економічних відносин. На новому витку суспільного прогресу має відбутися не просто заперечення приватної власності, а діалектичне подолання відносин власності взагалі. Ці відносини мають поступитися місцем принципово іншим системоутворюючим структурам.
Власність як економічні відносини почала формуватися ще на зорі становлення людського суспільства. На монополізації різних об'єктів власності тримаються всі найважливіші форми позаекономічного й економічного примусу до праці.
У соціально-економічній літературі, у тому числі і юридичної, широко поширене визначення власності як присвоєння індивідом чи колективом коштів і продуктів виробництва усередині і за допомогою визначеної суспільної чи форми як самої суспільної форми, за допомогою якої відбувається присвоєння.
У своїй роботі я спробувала узагальнити весь зібраний мною матеріал, але в процесі розгляду даної теми, у мене виникла величезна кількість питань, на які я у швидкому майбутньому сподіваюся знайти відповідь.
Список використаної літератури
1. Г. Н. Климко, В.П. Несторенко Основи економічної теорії. Політ-економічний аспект. Вища школа – Знання. К. – 1997.
2. М. Н. Чепурина, Е. А. Киселева Курс экономической теории. Аса. Киров – 1994.
3. Дзюбик, Ривак Основи економічної теорії. К. – 1994.
4. С. В. Мочерний Основи економічних знань. Феміна. К. – 1996.
5. Экономическая теория: учебник для вузов. СПб. Питер. 1997.
6. Маркс К., Энгельс Ф. Соч. 2-е издание т.21.
7. С. В. Мочерний Основи економічної теорії. Тернополь 1993.
План.
1. Вступ
2. Ставлення до власності у світі історичної діалектики.
2.1. Вплив розвитку знарядь праці на диференціацію власності
3. Власність як економічна категорія
3.1. Форми, види і типи власності
3.2. Економічна теорія прав власності
4. Власність в аспекті Аграрних відносин. Еволюція власності на землю
4.1. Розвиток власності на землю у ХХ столітті
4.2. Аграрні реформи
5. Висновок
Список використаної літератури
Київський інститут інвестиційного менеджменту
Курсова робота з предмету “політекономія”
На тему:
“Роль власності у соціально-економічних процесах”
Київ 2001
Миль Дж. С. Основи политической экономии. – М., 1980. – Т. 1. – С. 378, 382 – 383.
Менгер К. Основания политической экономии. Общая часть. Пер. с нем. – Оде
1
V. РЕКЛАМА В РЕСПУБЛИКЕ БЕЛАРУСЬ
Теперь рассмотрим рекламу на примере РБ. Увы, ко всему сожалению, приходится констатировать, что данный момент времени реклама не сложилась как сфера коммерческой деятельности, т.е. говоря другим языком она не имеет таких масштабов что бы соответствовать слову "рекламный бизнес". Да многие меня упрекнут в моих словах, но откуда браться рекламе, если у нас в государстве нету учебных высших заведений, которые готовят специалистов такой специальности. Следовательно наши агенства и бюро по рекламе, точнее рекламопроизводители, приглашают высококвалифицированных специалистов по рекламному маркетингу из-за рубежа, которым приходиться платить огромные деньги за проделанную ими работу. Но этой роскоши на данном этапе немногочисленные крупные фирмы и компании пока могут себе позволить. Но мы должны придти к такому итогу, когда даже самое маленькое предприятие должно иметь свой рекламный отдел, свой штат сотрудников, который бы полностью обеспечивал продвижение фирменной марки либо товара этого предприятия на белорусский рынок. А нынче разработкой рекламы занимаются люди, которые по профессиональному статусу совсем далеки от рекламы. И результаты налицо. Чего стоит только включить Белорусское Телевидение, где 80 % рекламы - иностранных рекломадателей, 20 % - белорусского "производства". Так вот мы выявили первую болезнь нашей рекламы - это отсутствие кадров национального происхождения, т.е. просто причина образовательного характера.
Другой аспект, который мне хотелось бы затронуть - это духовный. Когда группа сотрудников рекламного агенства занимается рекламным проектом не просто так, следуя интересам рекламодателя, но при этом вкладывая в проект свои нравственные ценности, для того что бы самим получить эстэтическое удовольствие от своего "ремесла". Среди белорусских средств массовой информации, теле- радио компаний я давно не видел существенных типоизменений, каких то выходов за рамки стандарта, или просто той же элементарной оригинальности. У нас все строго делается по одной схеме: тебе дали заказ, установили срок - и ты сделал строго выполненую "штамповку". Реклама требует от себя не только каких-то определенных знаний, а также свободного воображения и творческой мысли. Даже взять хотя бы пример Российской Федерации; рекламные агентсва давно уже независимы от разных органов власти и государственных структур (заисключением конечно же налоговой инспекции), и их деятельность вышла за рамки разрешимого. Для каждой российской рекламной компании рекламный проект это в первую очередь - творческий процесс, над которым работает группа специалистов, вносящая не только профессиональный вклад, но и какие-то личностные качества каждого из участника рекламного проекта. Это мне кажется здоровый прогрессивный сдвиг в рекламной сфере в целом. Конечно же на территории РБ находится огромное количество рекламных агенств, их более 50, а также небольших рекламных бюро, три радиостанции (РадиоРокс, Радио БиЭй, Радио Мир Беларуси), которые на сегодняшний день активизировались, так как с увеличением предпринимательской среды, каждая фирма хочет быть на слуху у потребителей, также фирма нуждается в "раскрутке", а также в промоушине своей продукции и продвижении на рынок своей торговой марки. Более того каждая деловая организация пользуется услугами рекламопроизводителей для в создания благоприятного имиджа, на который довольно сильно влияет рекламная кампания. Но это отдельная тема. Хотелось бы добавить, что ситуация на рынке рекламы хочет желать лучшего. Надо, я считаю, рекламу сделать более доступной для предпринимательского сектора. Но это уже другая сторона монеты, которую мы сейчас популярно рассмотрим.
Изучив детально белорусский рынок рекламы, я пришел к выводу, что существует еще один тормоз развития нашего рекламного бизнеса - это неподготовленная законодательно-правовая база. Правительство не может выпустить те нормативные акты, которые бы удовлетворяли три стороны: государство, рекламодателя, и третью сторону, рекламопроизводителя. Дело в том, что на данный момент три стороны, точнее даже две, государство и рекламопроизводители, не могут придти к консенсусу, найти компромис, вследствии плачевной социально-экономической, а также политической ситуации в республике. Точно также государство не может защитить права рекламодателей. Вообще правительству предстоит большой объем работы по подготовке и выпуску законодательного пакета документов по вопросу о рекламной деятельности.
Наверное я был слишком категоричен к данной главе, и подошел к этому вопросу критически, но если мы будеи молчать, то ничего с места не сдвинется. Я думаю каждый из нас должен как можно больше находить негативных сторон, а не, закрывая глаза, гордо восхвалять наши "успехи" в рекламном бизнесе, что бы в конечном итоге избавиться от тех моментов, которые мешали развитию рекламного сектора экономики. Я считаю, что когда экономика Беларуси получит жизнеспособный импульс в целом, то и другие составляющие её сферы и области придут в работоспособное состояние,и смогут продуктивно развиваться.
ЗАКЛЮЧЕНИЕ
Ближе ознакомившись с различными типами и видами рекламы и способами ее распространения, можно сделать вывод, что наиболее эффективной является та реклама, в которую вложены наибольшие материальные и духовные средства. Зачастую это телевизионная реклама, которая должна соответствовать даже самым требовательным вкусам. Конечно что бы полностью рассмотреть всю сущность и структуру рекламы то необходимо было бы писать тома исследований и анализа. Я же только поверхностно затронул тот основной слой который от меня требовался, хотя для своего интереса можно вникнуться в эту тему намного глубже. Ну конечно же все сразу обхватить не удасться, так как это довольно огромный объём информации, который содержит в себе сугубо фундаментальный материал. И не каждому удается понять и осмыслить все с первого же взгляда, приходиться перечитывать и наиболее серьзно вникать в суть.
СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ:
1. Валовая М.Д., 13 бесед о рекламе. Нива ХХI век.
М-1994.
2. Газета "Коммерсантъ-Daily", 7/1993, 12/1993, 4/1994 гг.
3. Дейян А., Реклама. Москва, 1993 г.
4. Линдерт П. Х., Экономика мирохозяйственных связей, М-1995.
5. Рожков И.Я., Международное рекламное дело. Издательское объединение ЮНИТИ “Банки и биржи”, М-1996.
6. Серегина Т.К., Титкова Л.М., Реклама в бизнесе. Информационно-внедренческий центр “Маркетинг”, М-1997.
7. Современная реклама. Перевод с англ., общая ред. проф. Феофанова, Издательский дом Довгань. М -1995.
8. Ульяновский А., Мифодизайн рекламы. Институт Личности, 1995 г. М-1994.
1Далее речь пойдет о "русской" рекламе в информационных ресурсах, но ни в коем случае это не будет относиться к положению рекламного бизнеса в белорусских источниках сетевого пространства, так как эта отрасль рекламной коммерции не приобрела широкого распространения в Беларуси, и судить не о чем пока.
2Б
1
