- єдиний підхід;
- доступність .
Сучасний стан системи оподаткування України можна охарактеризувати як закладання фундаменту.
Зроблено за короткий час дуже багато. Здійснено перехід до системи формування доходів бюджету на податковій основі, реформована сама податкова система, шляхом впровадження податків, характерних для країн з розвинутою ринковою економікою. Розроблено і впроваджено (хоча й не досконале) законодавство з питаннь оподаткування його інструктивне забезпечення, створена податкова служба із сучасною організаційною структурою.
1.4. Класифікація податків та їх елементи.
Податкова система країн з розвинутою ринковою економікою включає різні види податків.
В основу їх класифікації покладені різні ознаки:
1) в залежності від об’єкта оподаткування: прямі та непрямі;
2) в залежності від органу, який стягує податок: державні та місцеві;
3) в залежності від їх використання: загальні та спеціальні.
Основну групу складають прямі та непрямі податки.
Прямі податки– це обов’язкові нормативні платежі з прибутку або доходу працівника, спадщини, землі, будівль, тощо. Ці податки стягуються в процесі придбання та накопичення матеріальних благ.
Непрямі податки– це податки, які включаються в ціну товарів або тарифів на послуги. Для них характерна простота вилучення, вони забезпечують регулярність надходженнь до бюджету.
За формою стягнення податки бувають грошовими і натуральними. На сьогодні в Україні діють в основному грошові податки.
Кожний податок вміщює наступні елементи: суб’єкт, об’єкт, джерело податку, одиницю обкладання, ставку податку (або квоту), пільги, строк сплати.
Суб’єкт податку(платник податку) – фізична або юридична особа, на яку законом покладено обов’язок сплатити податок. Це особи, що займаються підприємницькою діяльністю, службовці, робітники, підприємства та інші. Основна ознака суб’єкту – наявність власного джерела доходу.
Об’єкт податку– все те, що підлягає обкладенню податком (доход або майно) : заробітна плата, прибуток, доход, будівлі, транспортні засоби та інше.
Джерело податку– це фонд, за рахунок якого здійснюється сплата податку. Співпадає об’єкт з джерелом податку в прибутковому податку з громадян (заробітна плата), в податку на прибуток підприємств (прибуток) та інше.
Одиниця обкладання– це одиниця виміру об’єкту податку та його частина, на яку встановлено податкову ставку. Наприклад, в земельному податку одиницею обкладання буде 1га по землям сільськогосподарського призначення і 1м земельної ділянки в населеному пункті.
Ставка податку– розмір податку на одиницю обкладання. Система ставок враховуючи вид діяльності платника податку, включає: базову ставку, занижену або підвищену ставку.
Базова (основна) ставка – це ставка без обліку особливостей суб’єкта або вида діяльності. В Україні прийняті базові ставки по податку на прибуток – 30% , по податку на додану вартість – 20%.
Занижена податкова ставка враховує визначні особливості платника та скорчує податковий тягар на нього.
Підвищена податкова ставка враховує специфічну форму діяльності або отримання прибутку та перевищує основну, базову (наприклад, застосування повної ставки мита).
В залежності від побудови податків Розпутенко І.В. розрізняе:
1) тверді ставки – встановлюються в абсолютній сумі на одиницю об’єкта;
2) дольові ставки – виражаються у визначених долях об’єкта обкладання. У сучасних умовах, в основному, суб’єкти податку, застосовують ставки виражені у відсотках.
Характеристика ставок податку нероздільна з методами їх формування, що може лежати в основі виділення різновидів ствавок податку:
1) пропорційні ставки;
2) прогресивні ставки;
3) регресивні ставки;
4) змішані ставки.
Пільги- це повне або часткове звільнення юридичних осіб і громадян від сплати податків. Пільги можуть надаватись у вигляді зменьшення оподаткованого доходу, зменьшення податкової ставки або повного звільнення від податку.
Строк сплати податку- встановлена в законі дата, до якої податок повинен бути сплаченим. Порушення строку сплати карається стягненням пені, штрафом.
Важливим податком в Україні є – податок на прибуток. Податок на прибуток з юридичних осіб справляється, виходячи з прибутку підприємства, одержуємий як різниця валових доходів і валових витрат підприємства. В даний час прямі податки складають основу податкових систем держав з розвинутою ринковою економікою.
Непряме оподаткування переважеє в країнах, що розвиваються, для яких це основна форма мобілізації податкових надходженнь до бюджету. В Україні за рахунок непрямих податків формується близько 45 % доходів бюджету.
При стягненні непрямих податків виникають правовідносини, в яких приймають участь три суб’єкти: суб’єкт податку, носій податку і податковий орган.
Суб’єкт податку– це виробник або продавець товару , який згідно закону виступає в якості юридичного платника податку, тобто вносить до бюджету суму податку від реалізованого товару чи наданих послуг. Його можна кваліфікувати як збирача податків.
Носій податку– це фізична особа, споживач товару, в ціні якого міститься непрямий податок. Купуючи товари, споживач стає фактично платником податку. Таким чином відбувається пререкладання податків від суб’єкта до носія податку.
Перекладення податків– це слідство введення непрямого оподаткування, вкючення податків в ціни товарів, що реалізуються (послуг, що надаються), внаслідок чого податковий тягар несуть не суб’єкти податку, а споживачі товарів.
2. ПРЯМІ ПОДАТКИ З ЮРИДИЧНИХ ОСІБ.
Прямі податки – це обов’язкові нормативні платежі з прибутку або доходу . Ці податки стягуються в процесі придбання та накопичення матеріальних благ.
В дипломній роботі розглянуто такі основні прямі податки з юридичних осіб: податок на прибуток підприємств, земельний податок, податок з власників транспортних засобів.
2.1. Податок на прибуток.
Вдосконалення системи оподаткування прибутку юридичних осіб було і залишається одним з найбільш важливих питань податкової реформи.
Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”, прийнятий у 1997 році в новій редакції (з наступними змінами та доповненнями), дає можливість коріним чином змінити існуючу систему оподаткування прибутку підприємств.
Зміни в системі прибуткового оподаткування юридичних осіб полягають в порядку визначення об’єкту оподаткування, котрим згідно нової редакції закона є прибуток, вираховуваний шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу за звітний період на суму валових витрат платника податку і сум нарахованих амортизаційних відрахуваннь. При цьомувалові витративизначені як сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які купуються або виготовляються платником податку для їхнього подальшого використання у власній господарській діяльності. Таким чином при вирахуванні оподатковуваного прибутку підприємствам і організаціям дозволено враховувати відповідні витрати, зокрема пов’язані з виробничими циклами майбутніх періодів, в найближчому звітному періоді, тобто відразу ж після витрат.
В новому законодавчому акті встановлений також чіткий і універсальний порядок амортизації основних фондів та нематеріальних активів; у підприємств резидентів, а не тільки у новостворенних, з’являється можливість переносити балансові збитки попередніх періодів на майбутні податкові періоди на протязі п’яти податкових років, наступаючих за роком виникнення таких збитків.
Новим законом також предбачено використання спеціальних умов оподаткування прибутку товарообмінних (бартерних) операцій, страхової діяльності, оперцій з розрахунками в іноземній валюті, операцій від реалізації основеих фондів, торгівлі цінними паперами, оподаткування сумісної діяльності без створення юридичної особи, дивідендів, операцій з борговими вимогами і обов’язками, оподаткування неприбуткових організацій.
Суттєві зміни сталися в порядку нарахування і сплати податку на прибуток. Він повинен сплачуватися платником кожого місяця, виходячи із сум фактично отриманого прибутку за звітний місяць. Змінений і порядок розподілу податку- суми податку на прибуток зараховуються в теріторіальні бюджети за місцем знаходження платника податку, закріплюючі фактично податок на прибуток за місцевими бюджетами.
Пільги по податку на прибуток підприємств, які були встановлені Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94р., суттєво зменшували надходження коштів в бюджет, перелік яких постійно ріс. Тільки у 1995-96рр. Верховною Радою було прийнято, без врахування змін і доповненнь до самого закону, шість правових актів, якими встановлювались додаткові пільги по вказаному податку. При таких умовах всі зусилля держави в частині мобілізації надходженнь податків до бюджету були марними. Тому процес систематизації і скорочення податкових пільг є суттєвим напрямком реформування податкової системи. Треба відмітити, що в новій редакції закону пільгові умови оподаткування прибутку підприємств значно звужені.
Визначення платнику податку в системі прибуткового оподаткування юридичних осіб здійснюється виходячи з принципу загальності. Суть його в тому, що сплачувати податок повині всі юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність і отримують від неї прибутки. Згідно з законодавством України платниками податку є:
- з числа резидентів суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами;
- з числа нерезидентів - фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом;
- філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, вказаних вище, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади;
- постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників;
- управління залізниці, підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи;
- Національний банк України та його установи (крім госпрозрахункових, що оподатковуються у загальному порядку);
- установи пенітенціарної системи та їх підприємства.
Об’єктом оподаткування виступає прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на:
- суму валових витрат платника податку;
- суму амортизаційних відрахуваннь платника податку;
Валовий доход – це загальна сума доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України так і за її межами.
Валовий доход включає:
- загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), в тому числі допоміжних і обслуговуючих виробництв, доходи від реалізації цінних паперів;
- доходи від здійснення банківських операцій, страхових та інших операцій по наданню фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов’язаннями і вимогами;
- доходи від сумісної діяльності та у вигляді дидвідендів, відсотків, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходів від здійснення операцій лізінгу (аренди);
- доходи не враховані в розрахунку валового доходу періодів, передуючих звітному, і виявлені в звітному періоді;
- доходи з інших джерел і від внереалізаційних операцій, в тому числі у вигляді:
- сум безпороротної фінансової допомоги , отриманої платником податку в звітному періоді, вартість товарів (робіт, послуг) безвідплатно наданих платнику податку в звітному періоді;
- сум невикористаної частини грошових коштів, які повертаються із страхових резервів;
- сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням;
- вартості матеріальних цінностей переданих платнику податку згідно договорів схову і використання ним у власному виробництві або господарському обороті;
- сум штрафів і (або) неустойки, пені, отриманих за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, арбітражного або тритейського суду;
- сума державного мита, попередньо сплачена позивачем, яка повертається на йогог користь за рішенням суду (арбітражного суду);
Не включається у склад валового доходу:
- суми акцизного збору, податку на добавлену вартість, отриманих (нарахованих) підприємством у складі ціни реалізації продукції (робіт, послуг) за виключенням випадків, коли таке підприємство-отримувач не виступає платником податку на додану вартість;
- суми грошових коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду (арбітражного суду) або в результаті задоволення претензійв порядку, встановленному законодавством в якості компенсації прямих затрат або збитків, понесених таким платником податку в результаті порушення його прав та інтересів;
- суми грошових коштів в частині надлишковосплачених податків, зборів (обов’язкових платежів), які повертаються або повині бути повернуті платнику податку з бюджету, якщо такі суми не були включені у склад валових витрат;
- суми грошових коштів або вартість майна надходячих платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реїнвестицій в корпоративні права;
- суми доходів органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування від надання державних послуг (видачі дозволів (ліцензій), сертифікатів, свідоцтв, реєстрації, інших послуг, обов'я’ковість придбання яких передбачена законодавством), у випадку зарахування таких доходів у місцеві бюджети;
- суми доходів, накопичувані на пенсійних рахунках в межах механізма додаткового пенсійного забезпечення, а також суми надходженнь в інші неприбуткові установи і організації;
- суми отриманого платником податку емісійного доходу;
- грошові кошти, надані платнику податку з Державного іноваційного фонду на поворотній основі;
- доходи від сумісної діяльності на території України без заснування юридичної особи, дивіденди отримані платником податку від інших платників податку, які були обкладені податком згідно з діючим законодавством;
- грошові кошти та майно, повернуті власнику корпоративних прав після ліквідації юридичної особи емітента, але не вище номінальної вартості акцій (долі, пая);
- грошові кошти та майно, які надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги від іноземних держав згідно міжнародних угод;
- вартість основних фондів, безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації, у випадках передбачених законодавством;
Валові витрати виробництва і обігу– сума будя-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематервальній формах, здійснюваних в якості компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності;
До складу валових витрат включаються:
- суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) на протязі звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажу продукції (робіт, послуг) та охороною праці;
- суми грошових коштів або вартість майна, добровільно перерахованих (перданих) в Державний бюджет України або бюджети териториальних громад, в неприбуткові організації, але не більше 4% оподатковуваного прибутку передуючому звітному періода;
- суми грошових коштів, перерахованих підприємствами Всеукраїнських об’єднаннь осіб, зазнавших лихо внаслідок Чорнобильської катастрофи, на яких працює за основним місцем роботи не менше 75% таких осіб, цим об’єднанням для здійснення їх благодійної діяльності, але не більше 10% оподатковуваного прибутку передуючого звітному періода;
- суми грошових коштів, внесених в страхові резерви;
- суми внесених (нарахованих) податків, зборів, (обов’язкових платежів), встановлених Законом України “Про систему оподаткування”;
- суми витрат,не врахованих в минулих податкових періодах в зв’язку з допущенням помилок і виявлених в звітному періоді в розрахунку податкового зобов’язання;
- суми безнадійної заборгованості в частині, не віднесеній на валові витрати, у випадку коли відповідні мірипо стягненню таких боргів не привели до позитивного результату;
- суми витрат, пов’язаних з пліпшенням основних фондів в сумі, яка не перевищує 5% сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року, і суми перевищення балансової вартості основних фондів і нематеріальних активів над вартістю їх реалізації;
Не включаються до складу валових витрат затрати на:
- потреби, не пов’язані з веденням господарської діяльності:
а) організація і проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання і розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвуваннь неприбутковим організаціям та затрат, пов’язаних з проведенням рекламної діяльності) ;
б) фінансування особистих потреб фізичних осіб;
- придбання, будівництво, реконструкція, модернізація, та інші покращення основних фонів та затрати пов’язані з видобуванням корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації;
- сплату штрафів та (або) неустойки, пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних органів, суду, арбітражного або третейського суду;
- утримання органів управління об’єднаннь платників податку, включаючі утримання холдингових компаній, які є відокремлиними юридичними особами;
- сплату вартості торгових патентів;
- виплату емісійного доходу на користь емітента корпоративних прав;
- виплату дивідендів;
Потрібно підкреслити особливості включення затрат подвійного призначення до складу валових витрат платника податку. До таких валових витрат включаються:
- витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спецодягом, який необхідний для виконання професійних обов’язків;
- витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов’язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідницько-експерементальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей та зразків;
- будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійну заміну товарів, реалізованих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів;
- проведення платником податку передпродажних та рекламних заходів відносно товарів (робіт, послуг), які продаються (надаються) такими платниками податку;
- будь-які затрати платника податку, пов’язані з утриманням та експлуотацією фондів природоохоронного призначення (крім тих, підлягають амортизації);
- будь-які затрати по страхуванню ризиків (крім страхування життя);
- будь які затрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, виданих державними органами на ведення господарської діяльності;
- затрати на відрядження фізичних осіб, які мають трудові відносини з такими платниками податку або виступають членами керівних органів платника податку;
До складу валових витрат включаються будь-які затрати, пов’язані з виплатою та нарахуванням відсотків за борговими зобов’язаннями на протязі звітного періоду, якщо такі виплати і нарахквання здійснюються в зв’язку з веденням господарської діяльності платника податку.
До складу валових витрат платника податку включаються затрати на оплату праці фізичних осіб, суми валових внесків робітника за додатковими пенсійними планами, суми зборів на обов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового (у тому числі державного) соціального страхування фізичних осіб які знаходяться в трудових відносинах з такими платниками податку.
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.
Амортизація.
Під терміном амортизація основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступовк віднесення витрат на придбання, виготовлення або поліпшення їх, на зменшення скоригованого прибутку платника податку в межах норм амортизаційних відрахуваннь, установлених статтею 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
Основні фонди- це матеріальні цінності, що використовуються в господарській діяльності платника податкупротягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуотацію, та вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом. Основні фонди підлягають розподілу на три групи, в залежності від яких встановлюються норми амортизації у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного періоду.
Для мети стягнення податку на прибуток використовуються такі податкові періоди:
- звітний (податковий) рік – період, який починається 1 січня поточного року і закінчується 31 грудня поточного року;
- звітний (податковий) квартал;
Датою збільшення валових витрат виробництва рахується дата, яка приходиться на податковий перід, на протязі якого відбувається будь-яка з подій яка сталася раніше;
- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку для оплати товарів (робіт, послуг), а у випадку їх придбання за готівку – день її видичи з каси платника податку;
- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
У випадку, якщо платник податку придбаває товари (роботи, послуги) з використанням кредитних, дебетових карток або комерційних чеків, датою збільшення валових витрат рахується дата оформлення відповідного рахунку (товарного чеку).
Для товарообмінних (бартерних) операцій – дата здійснення завершальної (балансуючої) операції, яка здійснюється після першої операції.
Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка приходиться на податковий період, на протязі якого відбувається будь-яка з подій, яка сталася раніше:
- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника подаку для оплати товарів (робіт, послуг), які підлягають реалізації, у випадку реалізації товарів (робіт, послуг) за готівку – дата їх оприходування в касу платника податку, а при відсутності такої – дата інкасації готівки в банківській установі, яка обслуговує платника податку;
- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного представлення результатів робіт (послуг) платником податку.
Датою збільшення валового доходу у випадку здійснення бартерних (товарообмінних) операцій вважається будь-яка з подій , яка сталася раніше:
- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного представлення результатів робіт (послуг) платником податку;
- або дата оприбуткуваннятоварів, а для робіт (послуг) – дата фактичного отримання результатів робіт (послуг) платником податку;
Датою збільшення валового доходу у випадку реалізації товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на розрахунковий рахунок платника податку або дата отримання компенсації в будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов’язаннями перед таким бюджетом.
Датою збільшення валових доходів кредитора від здійснення кредитно-депозитних операцій є дата нарахування відсотків (комісійних) в терміни, визначені кредитним (депозитним) договором.
Прибуток платників податку, включаючи підприємства, створені на власності окремої фізичної особи, обкладається податком за ставкою – 30% об’єкта оподаткування.
