Аналіз розвитку спільного підприємництва із країнами СНД переконує у необхідності постійної координації і пошуку оптимальних способів регулювання нормативної бази співпраці всіма напрямками (галузями) господарювання, узгодження правової бази спільної господарської діяльності з урахуванням норм і правил, що діють в рамках ГУТТ, Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, а також враховуючи міждержавні правові номативи.
Вироблення спільної конкурсної політики на світовому ринку узгодження цін, координованість спільної позиції стосовно міжнародних економічних і фінансових організацій, взаємне сприяння у досягненні домовленостей з міжнародними банками та організаціями – одне з актуальних питань подальшого розвитку спільного підприємництва.
У сфері державного регулювання підприємницькою діяльністю на найближчу перспективу можна було б:
- переглянути систему квот і ліцензій, які повинні використовуватися щодо експорту вузької номенклатури стратегічних видів товарів;
- виробити заходи щодо реалізації укладених угод про підприємницьке співробітництво на всіх рівнях у попередніх періодах;
- визначити принципи співробітництва на найближчу перспективу.
У сфері ціноутворення на продукцію створену спільними зусиллями, має здійснюватись узгоджена політика поступового вивільнення цін і наближення їх до рівня світових. Розрахунки повинні бути у вільних цінах, виключаючи будь-яку дискримінацію, та передбачати зняття будь-яких внутрішніх непрямих податків й експортного мита. Звичайно, щодо деяких видів продукції передбачається державне регулювання, але воно повинне бути виваженим і не заважати ефективному розвиткові безпосередніх горизонтальних зв”язків між підприємцями.
Необхідний також диференційований підхід до державних угод і можливостей погашення заборгованостей на умовах, вигідних партнерам з обох сторін.
У міжнародному підприємництві важливу роль відіграє спільна інвестиційна діяльність як державних, так і господарських структур, утворення і функціонування транснаціональних підприємницьких організацій.
Звичайно, нові підходи в організації міжнародного підприємництва вимагають освоєння нових його форм: використання, впровадження міждержавних акціонерних спілок, холдингів, спільних підприємств та інших транснаціональних підприємницьких структур. Цьому повинна сприяти Рада з альтернативної економіки при Кабінеті Міністрів України, особливо щодо створення і подальшого розвитку міждержавних та міжгалузевих господарських організацій різноманітних форм власності, насамперед із числа тих, які мають тісні зовнішні технологічеі взаємини. Разом з тим необхідно забезпечити узгоджену правову основу їх створення та функціонування з іншими країнами.
Загальна модель розвитку зовнішньоекономічних зв”зків може бути конкретизована обгрунтуванням умов та перспектив включення у міжнародні господарські відносини окремих регіонів нашої країни. Це націлює на необхідність розробки регіональної моделі міжнародного господарського співробітництва України, в якій підприємницьким структурам має належати суттєва роль. Така регіональна модель варта уваги, оскільки розвивається специфічно і вносить якісні зміни у цілісний процес міжнародного підприємництва. Специфіка і особливі його риси зумовлені насамперед тим, що:
- регіон у міжнародній інтеграційній системі вважають часткою економіки, що наділена національними рисами і ввібрала в себе споріднені риси економіки тієї країни, з якою вона межує;
- регіон може мати своєрідну виробничу структуру, що не є традиційною і зумовлена особливостями свого місцезнаходження, наявністю певної інфраструктури, екологічним станом та рівнем розвитку суспільних та економічних відносин.
На основі цього необхідно вести пошук форм, які б запезпечили розвиток конкретного регіону у взаємодії з іншими регіонами – своєрідними частинами інших національних економік, які принципово відрізняються від української. Сьогодні головне завдання – якнайефктивніше інтегрувати той чи інший регіон у процес спільного міжнародного підприємництва, передбачити ймовірні наслідки, які будуть супроводжувати економіку регіону при взаємодії з партнерами інших країн, а також народне господарство в цілому.
Регіональна модель сприяє оптимізації співробітництва того чи іншого регіону в загальному процесі співробітництва на міжнародному рівні. В основному вона оцінюється з точки зору ефективного використання економічного потенціалу регіону і обгрунтування міри його наближення до прилеглих регіонів країн-партнерів.
У системі регіонального забезпечення зовнішніх економічних зв”язків особливе значення має децентралізація управління та економічного регулювання спільної зовнішньоекономічної підприємницької діяльності. Вона забезпечить можливість вирішувати на місцях проблеми оподаткування, джерел надходження валютних коштів, оскільки у певних регіонах є свої відмінності. Це зумовлено розвитком того чи іншого виду підприємництва в конкретному регіоні, особливостями переходу до ринкових засад у співробітництві із зарубіжними партнерами. У процесі формування регіональної моделі спільного підприємництва важливе значення має правове забезпечення, оскільки вихід регіону на зовнішній рівень супроводжується системою угод, контрактів, протоколів про наміри, розробкою статутів, що забезпечує матеріальний зміст спільного підприємництва регіону із зарубіжними партнерами.
Регіональна модель могла б зосередитись на двох найважливіших факторах: максимальному використанні регіональних ресурсів і нарощення експортного потенціалу готової продукції.
Це потребує значних капіталовкладень, оптимального їх використання, що можливо за правильної структурної перебудови економіки в цілому і регіону зокрема.
Переваги регіональної моделі співробітництва очевидні, оскільки розвиваються на засадах самостійності і забезпечують можливість:
- уникнути дублювання підприємницької діяльності на міжнародному рівні, більш ефективно задовольняти потреби державної економічної політики, яка здійснюється на засадах партерського співробітництва з країнами світу;
- оптимально з позицій місцевого самоврядування використовувати існуючий потенціал виробництва, сфери послуг, інфраструктуру, яка дозволяє в рамках відносної спеціалізації регіону оперативно здійснювати зв”язок між партнерами;
- розвивати спеціалізацію, залучаючи іноземні інвестиції, оскільки частина цього процесу повинна охоплювати систему підприємництва іншої країни. Тому регіон завдяки спеціалізації інтернаціоналізується;
- розвиваючи кооперацію, максимально задіяти в підприємницький процес трудові ресурси регіону, оскільки невдале розміщення виробництва призводить до значного зниження використання трудових ресурсів;
- вирішувати проблеми реалізації спільно виробленої продукції на зарубіжних ринках, і таким чином нагромаджувати валютні засоби для подальшого їх використання на потреби модернізації та запровадження принципово нової технологічної бази тощо.
На основі матеріалу даного розділу можна зробити наступні висновки:
В першій частині розділу проаналізовані методики й методи оцінки вигідності капітальних вкладень у нас в країні і за кордоном. Запропоновані метод внутрішньої ренти, класифікація вкладень і значень норм прибутку, метод ліквідності, виявлення ступеню ризику при інвестиційних розрахунках є найбільш прийнятними для оцінки ефективності проектів з іноземним капіталом, ніж традиційний метод приведених витрат.
В роботі відмічається, що СП покликані і можуть внести значний внесок в структурну перебудову української економіки, в оптимізацію зовнішньоекономічних зв”язків республіки. Зокрема, мова йде про можливості, які мають СП в розвитку експортоорієнтованих ті імпортозамінних виробництв. І, безумовно, Україна має ряд можливостей, які можуть і повинні зацікавити іноземних інвесторів при створенні СП.
Сподіватися на високотехнологічні СП із зарубіжними партнерами ми можемо лише в окремих галузях. В першу чергу, в галузях ВПК, де почалася конверсія в космічних та фундаментальних дослідженнях. Однак Україна зацікавлена в тому, щоб спільне підприємництво було взаємовигідним і охоплювало весь спектр інтересів. Особливої уваги потребують в Україні такі сфери, як виробництва і переробка сільгосппродукції, виробництво товарів для села, ліків і медичної техніки; технічне переобладнання промисловості, металургія та енергетика, будівництва доріг, оздоровлення природи, енергозбереження. З цією метою держава повинна створювати сприятливі умови іноземному капіталу, який буде приймати участь в модернізації пріоритетних галузей. Значну роль при цьому повинна відігравати розробка пільг спільним підприємствам в наукоємких галузях, а також тим, які використовують передові технології.
Україна має перспективи розвитку завдяки великому внутрішньому ринку, високому рівню освіти населення, значному промисловому і сільськогосподарському потунціалу. Однак здійснити перехід до ефективної і конкурентоздатної ринкової економіки неможливо без залучення іноземних інвестицій, які містять не тільки капітал, але й сучасні технології, досвід менеджменту й вихід на експортні ринки. Прямі іноземні інвестиції здатні відіграти суттєву роль в приватизації і реконструкції діючих підприємств і в створенні нових виробничих потужностей.
Разом з тим, поки що в Україні не створені політичні, економічні й організаційні умови, які приваблювали б іноземні інвестиції в необхідних обсягах і формах. Умови для прямих іноземних інвестицій на сьогодні є гіршими, ніж у більшості країн світу і навіть в інших країнах регіону, а тому обсяг іноземних інвестицій і приток нових іноземних капіталовкладень дуже незначні.
Для активного залучення прямих іноземних інвестицій Україні необхідно, перш за все, досягнути: стабілізації макроекономічного оточення, загальної стабілізації економічного і суспільно-політичного становища в країні.
Проблеми залучення прямих іноземних інвестицій торкаються перш за все таких сфер, як: правове оточення, валютний і зовнішньоторговельний режим, оподаткування, приватизація тощо.
Узагальнюючи роботу спільних підприємницьких структур, можна зробити висновок, що відкритість до світового ринку передбачає демонополізацію зовнішньої торгівлі, підвищення конкурентоздатності продукції на внутрішньому ринку. У сукупності аналіз діяльності спільних підприємницьких структур, механізму їх функціонування в умовах формування ринкових відносин дає можливість з впевненістю зробити висновок, що така форма діяльності є не просто ефективною у залученні та використанні іноземних інвестицій, але й фактором економічного росту, будучи органічною і невід”ємною складовою народногосподарського комплексу. Створення та діяльність різних форм спільного підприємництва на нашій території свідчить про початок процесу освоєння різноманітних шляхів і методів входження в ринок, участо у процесі міжнародного поділу праці, інтеграції у світовий економічний процес.
Висновки.
Узагальнення зарубіжного і вітчизняного досвіду з питань оцінки ефективності функціонування спільних підприємств дозволяє зробити наступні висновки і рекомендації.
Спільні підприємства слід розглядати як нову для умов України форму господарювання і вид зовнішньоекономічної діяльності, сформованої на принципах ринкової економіки, поєднання інтересів вітчизняних і зарубіжних підприємців в її здійсненні. Основна мета, функції і завдання СП, розташованих на території України, полягають в залученні в країну іноземного капіталу і прогресивних технологій; підвищення на цих засадах якості продукції робіт і послуг та ефективності виробництва, інтеграції країни в світову систему господарювання. З цих позицій розвиток спільного з іноземними державами підприємництва слід розглядати як реальний шлях виходу економіки України з кризи та подальшої стабілізації.
Аналіз і оцінка результатів функціонування СП Київської області, інших регіонів України за 1987-1995 рр. дозволили виявити цілий ряд суперечностей в їх розвитку, притаманних перехідному етапу економіки. Зокрема, при загальних високих темпах кількості СП за досліджуваний період спостерігаються чіткі тенденції до зниження чисельності працюючих на одному об”єкті, скорочення асортименту виробленої продукції, збільшення обсягів експортування сировинних ресурсів. Значна частина зареєстрованих СП припиняє свою діяльність вже на першому році існування, а в багатьох випадках ще до її початку.
Аналіз результатів діяльності спільних підприємств показав, що на даний момент дещо активізувався процес залучення іноземних інвестицій в спільні підприємства. Однак цей процес відбувається дуже повільно, для його інтенсифікації відсутні необхідні умови.
Основними причинами, що гальмують розвиток спільного підприємництва, знижують ефективність функціонування СП слід вважати: економічну та правову нестабільність в країні, відсутність чіткої політики сприяння розвитку пріоритетних напрямків СП з боку держави, необхідність удосконалення правових і економічних важелів регулювання діяльності СП.
Соціально-політичне й економічне становище в Україні поки що не дає можливості розраховувати на великі вкладення західного капіталу в економіку.
Досягнутий рівень закордонного інвестування в формі СП можна розглядати як початковий етап. Однак СП продемонстрували дивовижну пристосованість навіть до тих несприятливих умов, які існують для всієї економіки України. Більшість з них утримались в кризових для всієї економіки умовах.
В цілому можна вважати, що СП поступово стають невід”ємним елементом економічних відносин регіону і одним з важливих факторів формування ринкового середовища на Київщині.
Центральним і місцевим владним структурам пропонується створити особливо сприятливий режим для залучення великих інвестиційних коштів в сферу матеріально-технічного виробництва.
У світовій практиці напрацьовано універсальний набір заходів, які більшою або меншою мірою використовуються для залучення іноземного капіталу. Серед них найбільш сприятливими є такі методи стимулювання іноземних капіталовкладень:
- податкові стимули: встановлення прямих додаткових пільг, відстрочка сплати податків за інвестування капіталу; стимули, пов”язані з амортизаційними відрахуваннями; “податкові канікули”, які встановлюються на строк від 2 до 10-15 років; звільнення від сплати митних процедур по імпорту обладнання, сировини, комплектуючих виробів;
- фінансові стимули: різного роду субсидії, позики, кредити і гарантії їх надання, державне страхування;
- нефінансові стимули, спрямовані на створення загальних умов ефективного функціонування іноземного капіталу;
- забезпечення необхідними факторами виробництва, інформацією та службами управління щодо розвитку транспорту та інших комунікацій.
Створення сприятливого інвестиційного клімату – головна умова успішної політики залучення та використання іноземного капіталу в економіці України. Для забезпечення стабільної правової основи функціонування закордонного інвестора пропонуються її окремі основні елементи, а саме: забезпечення прав власності на землю або права отримання 99-річної оренди землі під будівлями, спорудами, підприємствами при їх купівлі, покращення податкових, митно-тарифних умов для іноземного партнера, гарантування їх стабільності на період 5-7 років, застосування пільг, спрямованих на зменшення ризику втрати капіталу, розробка особливого режиму участі іноземних інвесторів в приватизації, розширення практики двосторонніх домовленостей про взаємний захист інвестицій, розширення взаємодії з міжнародними організаціями, які займаються питаннями інвестиційного співробітництва, особливо з Міжнародним агенством по гарантіям інвестицій (МАГІ), Міжнародним банком реконструкції та розвитку та Міжнародною фінансовою корпорацією.
Для стимулювання діяльності СП необхідна послідовна державна стратегія, а саме:
- слід відмовития від орієнтації на підтримку та стимулювання всіх без виключення СП, в особливості націлених на гігантські проекти, що потребує значного відволікання з народногосподарського обігу матеріальних та фінансових ресурсів;
- слід заохочувати на рівні державної політики першочергове залучення іноземного капіталу до будівництва та реконструкції підприємств, що випускають гостродефіцитні та конкурентоспроможні товари;
- не допускати створення СП, що випускають продукцію, несумісну з міжнародними стандартами;
- за допомогою різноманітних стимулів підтримувати та заохочувати створення СП у високотехнологічних галузях, пріоритетних для нашої економіки;
- створити розгорнуту організаційно-правову систему, яка б була конкурентоспроможна по відношенню до інвестиційних режимів інших країн, гармонізувати українське законодавство у відповідності з європейськии стандартами;
- пріоритетним напрямком використання зарубіжних інвестицій в межах СП повинен стати розвиток експортного потенціалу України.
На мікрорівні з метою підвищення ефективності діяльності спільних підприємств пропонуються наступні напрями удосконалення системи управління: 1) удосконалення оргструктури управління СП; 2) підвищення професійного та інтелектуального рівня управлінського персоналу; 3) оволодіння керівниками всіх рівнів сучасними методами та стилями управління; 4) підвищення ролі сучасних засобів автоматизованої обробки інформаційних даних в оптимізації ефективного управління СП.
Впровадження запропонованих пропозицій щодо вдосконалення діяльності спільних підприємств сприятиме підвищенню ефективності зовнішньоекономічних зв”язків Київської області та прискорить поступ економічної реформи в регіонах і в Україні взагалі.
Література.
1. Закон УРСР “Про зовнішньоекономічну діяльність”// Голос Украхни.-1991.-12 червня.
2. Закрн України “Про захист іноземних інвестицій на Україні”// Голос України.- 1991.-2 вересня.
3. Закон України “Про господарські товариства”// Голос України.- 1991.- 11 жовтня.
4. Закон України “Про інвестиційну діяльність”// Голос України.-1991.- 21 листопада.
5. Закон України “Про іноземні інвестиції”// Голос України.-1991.-5 травня.
6. Братченко А.Б., Гольшлегер Л.Д. Совместные предприятия.-М.: Знание, 1990.-64 с.
7. Бріль М.С. Організація і функціонування сумісних підприємств% Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.06.01/ Харків.екон. ун-т.-Х.,1995.-17с
8. Быстров В.Ф. Организацыя внешнеэкономической деятельности предприятия (в 2-х частях).-СПб.:СПб ДНТП, 1992.-41 с.
9. Внешнеэкономическая деятельность предприятия. Учебник. Под ред. Стровского Л.Е.-М.: ЮНИТИ, 1996.-408 с.
10. Гайдучок І.Г. Спільні підприємства.-К: Знання, 1989.-46 с.
11. Голошубова Н.О., Спальвиш Ю.О. Проблеми розвитку спільних підприємств в Україні // Підприємництво у торгівлі. Зб. наук.праць.-К.: КДТЕУ, 1995.-с.124-133.
12. Грицюк Е.О. Удосконалення системи управління СА (на прикладі СП Чернівецької обл.): Автореф. дис.канд.екон.наук: 08.06.01/ НАН України. Ін-т регіональних досліджень.-Львів, 1995.-23 с.
13. Дацко Б.Я. Організаційно-економічні засади підвищення ефективності роботи СП: Автореф.дис.канд.екон.наук: 08.06.01/ НАН України. Інститут економіки. Львівське від-ня.-Львів, 1994.-24 с.
14. Денисов А.П. Организационно-экономические основы совместного производства в России: Автореф.дис.д.э.н.-М., 1996.-37 с.
15. Довчерт А.С. Совместные предприятия: регулирование труда.-К.% Лыбидь, 1991.-63 с.
16. Кизима Т. Спільне підприємництво: проблеми та щляхи їх вирішення// Економіка України.-1995.-№7.-с.88-91.
17. Клименко К.О. Створення СП як засіб включення України у світогосподарські зв”язки: Автореф.дис.к.е.н.: 08.05.03/ НАН Укоаїни. Ін-т світової економіки та міжнародних відносин.-К., 1995.-24 с.
18. Кредисов А., Дерев”янко О. Конкурентоспроможність країни та стратегія просування її експорту на світовому ринку// Економіка України.-1997.-№5.-с.54-57.
19. Лилик І.В. Ефективність нових форм зовнішньоекономічних зв”язків в умовах переходу до ринкових відносин: Автореф.дис.к.е.н.-Львів, 1992.-20 с.
20. Лилик І.В. Регіональні особливості визначення ефективності спільних підприємств (на прикладі Львівської області)// Львів.політехн.ін-т. Вісник.-Львів, 1992. №268. Україна на етапі національного відродження.-с.40-44.
21. Локшина Т.Я., Надирашвили Н.В. Методы оценки эффективности инвестиций в создание совместных производств// Регулирование преобразования производства в условиях становления рыночных отношений. Сборник науч. трудов.-Донецк, 1993.-с.36-41.
22. Лук”яненко Д.Г., Білошапка В.А., Пестрецова О.І. Спільні підприємства в Україні: організація і умови ефективного розвитку: Підручник.-К.: Хвиля-Прес, 1995.-176 с.
23. Лук”яненко Д.Г. Про умови розвитку СП на Україні// Проблеми реформування ринкової економіки.-К.,1992. Вип.І.-с.84-88.
24. Лукьяненко Д.Г. и др. Проблемы развития СП в структуре экономики Украины// Формирование механизма свободной экономической зоны в условиях рыночных отношений: Тезисы межрегиональной научно-практ. конференции. Часть I.-Черновцы, 1991.-с8-12.
25. Лукьяненко Д.Г. Совместные предприятия: создание и механизм функционирования. Уч. пособие.-К.: УМКВО, 1991.-102 с.
26. Луцишина З.О. Спільне підприємництво як фактор економічного зростання: Автореф.дис.к.е.н.: 08.00.01/ Львів.ун-т ім.І.Франка.-Льві, 1993.-20 с.
27. Макогон Ю.В. Внешнеэкономическая деятельность региона.-Донецк: Донбас, 1992.-138 с.
28. Макогон Ю.В. и др. Инностранные инвестиции в современных условиях: статистика, опыт, проблемы.-Донецк, 1994.-51 с.
29. Макогон Ю.В. Механизм регулирования внешнеэкономической деятельности предприятий и организаций на региональном уровне: Автореф.дис.д.э.н.-Донецк, 1994.-40 с.
30. Макогон Ю.В. и др. СП Донецкой обл.// Вестник статистики.-1992.-№5.-с.28-31.
31. Методика определения эффективности капитальных вложений. Утв. Заместителем Председателя Госплана СССР 10.10.88.-М., 1988.-17 с.
32. Міжнародні економічні відносини. Система регулювання міжнародних економічних відносин. Підручник. (Гол.ред. М.С.Тимошик).-К.: Либідь, 1994.-255 с.
33. Мороз Л.В. Удосконалення економічних умов створення та функціонування спільних підприємств// Підприємництво у торгівлі. Зб.наук.праць.-К., 1995.-с.133-138.
34. Нейкова Л.І. Прихована міграція прибутків спільних підприємств та її запобігання// Фінанси України.-1996.-№8.-с.24-32.
35. Організаційно-економічний механізм формування спільних підприємств в АПК// Економічні відносини в АПК. Зб.наук.праць.-К., 1995.-с.32-40.
36. Организация СП и международное сотрудничество.(Норм.-метод. материалы и практ. рекомендации). Моск.эконом.научно-консульт. центр “Сигма”.-М., 1990.-230 с.
37. Пестрецова О.І. Формування умов і механізмів ефективної діяльності міжнародних СП в Україні: Автореф.дис.к.е.н.: 08.06.01; 08.05.03/ Київ.екон.ун-т.-К.,1995.-24 с.
38. Положение о размере коэффициента пересчета стоимости объектов во время приватизации с участием иностранных инвесторов: Утв. Председателем Фонда государственного имущества Украины и Председателем Национального банка Украины 12.12.92.-с.3.
39. Прилюк В.Д., Рулько Е.Г. Организация деятельности совместного предприятия.-К.:Техніка, 1990.-200 с.
40. Сажина М.А., Сажин А.Ф. СП: Организационные формы// Вести АН СССР.-1991, №7.-с.29-42.
41. Самборська Т.А. Розвиток зовнішньоекономічної діяльності СП в Україні// Питання політичної економії.-1992. Вип.217.-с.39-43.
42. Семенов И. Пособие по инвестиционному анализу// Экон. и жизнь.-1992.-№52.-с.6.
43. Синецкий Б.И. Внешнеэкономические операции: организация и техника.-М.: МО, 1989.-382 с.
44. Смирнова Е.Е., Хвалынская Н.В. СП: закономерности возникновения и перспективы развития.-М.: Изд-во МГУ, 1988.-163 с.
45. Собчук М.П. створення і діяльність спільних підприємств// Економіка АПК.-1995.-№3.-с.98-102.
46. Совместные предприятия: алгоритм выхода на мировые рынки.-М.: АО “Бизнес-школа ”Интел-Синтез”, 1993.-63 с.
47. Совместные предприятия: порядок создания и организации СП. (Метод. рекомендации).-М.: НИИ “Электроника”, 1991.-73 с.
48. Совместные предприятия: создание и деятельность (В.Г.Буткевич, А.С.Филипенко и др.).-К.: Лыбидь, 1990.-190 с.
49. Совместные предприятия в практике международных экономических отношений (ВНИИ внешнеэкон.связей. Под ред.Е.Т.Бургучевой) 2-е изд.стер.-М.: Внешняя торговля, 1990.-116 с.
50. Томилин Н.А., Киржнер Л.О., Лепейко Т.И. Функционирование совместных предприятий в Украине: теоретические и практические аспекты.-Харьков: Основа ХДУ, 1994.-80 с.
51. Троян В.М. спільне підприємництво.-Тернопіль: Тарнекс, 1995.-132 с.
52. Філіпенко А. Принципи формування зовнішньоекономічних зв”язків України// Україна в світовому економічному просторі: Матеріали 2-го конгресу Міжнар.укр.екон.асоц.-К., 1996.-с.119-121.
53. Формирование механизма свободной экономической зоны в условиях рыночных отношений. (Тезисы межрегиональной научно-практической конференции). Часть I.-Черновцы, 1991.-112 с.
54. Хонко Я. Планирование и контроль капиталовложений.-М.: Экономика, 1987.-64 с.
