Данные достижения рассматриваются, далее, не только как исключительные успехи самих предпринимателей, но, прежде всего, как результат взаимовыгодного сотрудничества государства и бизнеса. Поэтому предпринимательские доходы не воспринимаются как исключительное достояние лишь непосредственно получающих их субъектов предпринимательского бизнеса. Социально ответственный бизнес вынужден делиться ими с обществом как единым целым.
Делается это, как правило, с помощью налогообложения, причем размеры налога на прибыль, к примеру, в некоторых Скандинавских странах, доходят до 50%. Столь высокий уровень отчисления финансовых ресурсов, заработанных предпринимателями, в пользу государства объясняется необходимостью содержания социальной сферы, обеспечения социальных гарантий наемным работникам, пенсионерам, молодежи, временно нетрудоспособным и безработным гражданам. Если уж предприниматели представляют собой передовой и наиболее прогрессивный отряд человечества, они, как полагают теоретики модели социально ответственного бизнеса, должны быть передовыми во всем, в том числе в социальной поддержке граждане предпринимателей своими доходами.
За счет подобных перераспределений обеспечивается социальная стабильность в обществе, общество предохраняется от разрушительных социальных конфликтов, подобных тем, которые сотрясали рыночную экономику в XIX веке и породили представления о необходимости замены рыночной экономики социализмом и коммунизмом. Настоящий социализм, оказывается, вполне может быть достижим при социальной рыночной экономике - такова официальная доктрина, лежащая в основе государственной политики в области бизнеса в рассматриваемых странах. Не случайно широкое распространение имеют в них сегодня такие образные выражения, как«шведский социализма, «норвежский социализм», др.
Четвертой моделью национальной системы бизнеса являетсяпатерналистская модель сотрудничества в бизнесе.Родиной данной модели является Япония. Именно ей современная Япония обязана неправдоподобно высокими темпами экономического развития во второй половине XX в., ставшими основой так называемого«японского экономического чуда».Чудо состояло в том, что Япония, потерпев сокрушительное поражение во Второй мировой войне, всего за несколько десятилетий превратилась из отсталого полуфеодального государства с обанкротившейся экономикой и морально надломленным населением в процветающую державу, устойчиво входящую в элиту мирового бизнеса.
Японские предпринимательские фирмы устойчиво доминируют сегодня во многих областях современного мирового предпринимательства, прежде всего, в производстве бытовой техники, электроники, средств связи, автомобилестроении, финансовом бизнесе. В десятке ведущих коммерческих банков земного шара восемь мест уверенно держат японские банки. Столица Японии Токио превратилась в один из ведущих центров международного финансового и коммерческого предпринимательства. Торги на токийских биржах (товарной, фондовой, валютной) всякий раз открывают ежедневную общемировую биржевую сессию, а котировки токийских бирж служат маяком во всем общемировом конъюнктурном ценообразовании.
Национальная модель бизнеса по-японски содержит ряд особенностей. Данная модель опирается на инициативное негосударственное предпринимательство, причем жесткая конкуренция должна охватывать не только сферу соперничества различных компаний, но и внутрифирменные предпринимательские проекты. Крупным предпринимательским фирмам необходимо диверсифицировать свою деятельность, им следует рассредоточивать риски между различными направлениями бизнеса.
Острое соперничество между различными предпринимательскими проектами подкрепляется сотрудничеством между предпринимателями - владельцами бизнеса, а также рабочими и служащими их компаний в деле достижения успехов. Речь идет не об обычных отношениях работодателей и наемных работников. Сотрудники компании провозглашаются полноправными партнерами предпринимателей в их борьбе с конкурентами, хотя они таковыми, конечно, не являются, не будучи совладельцами бизнеса.
Процветание родной фирмы объявляется важнейшей жизненной установкой для миллионов людей. Преданность компании рассматривается как положительное моральное качество, которое имеет решающее значение в их стремлении сделать успешную профессиональную карьеру. Детей с ранних лет приучают к мысли о великом будущем, неразрывно связанном с благополучием компании, в стенах которой верно трудились и продолжают трудиться их отцы и деды.
В свою очередь владельцы бизнеса принимают на себя обязательства по оказанию постоянного внимания нуждам своих сотрудников. Предприниматели готовы заботиться об их благосостоянии, о повышении ими своей профессиональной квалификации, о здоровье и благополучии их детей. Тем самым они как бы демонстрируютпредпринимательский патернализм-отцовское направляющее начало - по отношению к служащим своих компаний, действительно, помогающим им в конкурентной борьбе («патернализм» буквально означает «отцовство»).
Примечательным явлением последних десятилетий XX в. и начала XXI в. сталамодель социалистической рыночной экономики.Она получила развитие в Китайской Народной Республике, поэтому ее иногда определяют каккитайскую модель бизнеса.Данная модель сочетает инициативное предпринимательство с политической монополией одной партии - Коммунистической партии Китая (КПК). Китайская компартия бессменно осуществляет политическое руководство страной с момента прихода к власти в годы Второй мировой войны. В середине 70-х гг. прошлого века, по инициативе одного из тогдашних лидеров КПК Дэн Сяо-пина, Китай сделал резкий поворот от курса на построение социализма и коммунизма к формированию основ рыночной экономики.
В число особенностей современного бизнеса по-китайски входят:
• развитие совместного предпринимательства в крупном производственном бизнесе, в котором с китайской стороны участвуют частныепредприниматели и государственные предприятия,
• поддержание особых экономических зон на территории страны, которые могли бы выполнять функцию мировых центров бизнеса, таких, например, как Гонконг,
• активное привлечение инвестиций в национальную экономику состороны состоятельных этнических китайцев, постоянно проживающих зарубежом
- поощрение выезда китайцев за рубеж для ведения систематическойпредпринимательской деятельности,
- массовое мелкое предпринимательство внутри Китая.
За короткие сроки китайский бизнес добился немалых успехов, прежде всего, в сфере производства товаров широкого потребления. Дешевый китайский ширпотреб буквально наводнил рынки соответствующей продукции во всем мире, включая страны Западной Европы и США. Лейбл«made in China»сделался привычным для конечных потребителей товаров массового спроса. Столь же привычным является сегодня и наличие«чай-натаунов»(от английского«chinatown») -мест компактного проживания этнических китайцев и ведения ими мелкого бизнеса - в столицах ведущих стран с рыночно ориентированной экономикой.
На протяжении почти трех десятилетий (с середины 70-х гг. прошлого века) Коммунистическая партия Китая сохраняет политическую власть в стране, выступает главным мотором проводимых реформ и старается быть эффективным дирижером деятельности всех субъектов бизнеса.
В современном мире можно выделить и другие национальные системы бизнеса. В следующей главе учебника предметом изучения станут особенности современного российского бизнеса.
1
При підготовці проектів установчих документів (Договору про створення СП та його Статуту) партнери закріплюють основні положення у відповідній формі. Статут визначає предмет і цілі підприємства, його місцезнаходження, склад учасників, порядок формування статутного фонду, розмір часток партнерів, склад і компетенцію органів управління підприємством, а також порядок ліквідації підприємства.
Статут є додатком до договору про створення СП і складає його невід”ємну частину, хоча і має самостійне правове значення [39, c.37].
Після остаточних переговорів і підписання установчих документів проводиться реєстрація СП як юридичної особи в місцевих органах влади (за місцем юридичної адреси СП).
Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється місцевими органами влади до початку, в період або після фактичного здійснення інвестицій шляхом подання іноземними інвесторами до зазначених органів інформації у трьох примірниках згідно з установленою формою.
Податкові та митні органи й банківські установи в межах своєї компетенції ведуть облік операцій, пов”язаних із фактичним здійсненням іноземних інвестицій, і надсилають відповідно до встановлених форм та термінів зведену оперативну інформацію про це Міністерству статистики України та органам, які здійснюють державну реєстрацію іноземних інвестицій.
2.2. Механізм функціонування СП.
Матеріально-майнові та початкові фінансові умови господарської діяльності СП складаються в процесі формування його статутного фонду і залучення кредитів. На етапі створення СП в його засновницьких документах розв"язуються принципові питання управління та кадрового забезпечення, закладається організаційно-економічний механізм формування, згідно з конкретними цілями СП, діючими нормативно-правовими регуляторами та домовленістю партнерів.
Функціонуючи в реальному середовищі на території України, СП, з одного боку, відображають відповідні економічні відносини, а з іншого – мають особливості діяльності, пов”язані з їх внутрішньою специфікою та рядом зовнішніх чинників.
Механізм управління спільним підприємством розглядається як єдина система, що складається з ряду взаємопов”язаних підсистем.
Перша підсистема – правове забезпечення СП – посідає центральне місце серед інших підсистем управління СП, поскільки вона повністю або частково регламентує і регулює їх діяльність. Світовий досвід переконує, що головним для інвестора є стабільність законодавства, яка дозволяє планувати та здійснювати ефективне господарювання діяльністю СП.
Друга підсистема – організаційна структура управління СП, яка має особливості, що полягають в наступному:
- представники всіх сторін інвестування утворюють правління, яке є найвищим органом СП, що розглядає та вирішує всі найважливіші питання діяльності СП;
- склад дирекції визначається на засіданні правління;
- контрольну функцію виконує ревізійна комісія, склад якої визначається правлінням.
Третя підсистема – стратегічне планування виробничо-господарської діяльності і маркетинг в СП. Сюди входять планова та маркетингова діяльність підприємства.
Четверта підсистема – фінансово-кредитні відносини, роль яких в управлінні СП визначається тим, що вони торкаються майже всіх сторін його діяльності. Джерела фінансування СП можуть бути зовнішні (позики, кредити, формування акціонерного капіталу) та внутрішні (прискорена амортизація та зростання частки нерозподіленого прибутку).
П”ята підсистема – кадрове забезпечення та соціальні питання діяльності [12, c.11].
Організаційна структура управління спільним підприємством регулюється нормативами тієї чи іншої організаційно-правової форми підприємства (рис.5) і водночас залежить від специфіки самого СП (склад засновників, розмір, особливості технологічного процесу і т. ін.). Утворення і діяльність таких органів управління СП, як загальні збори учасників, ревізійна комісія та дирекція (в частині прав та обов”язків генерального директора та дирекції в цілому) регламентується статутом підприємства. Подальше формування організаційної структури СП, посадова регламентація служб і підрозділів здійснюється СП самостійно, згідно зі стратегією, тактикою і конкретними умовами його діяльності.
Рис.5. Організаційна структура управління СП [22, с.59].
Матеріально-технічне забезпечення здійснюється як з внутрішнього, так і з зовнішнього ринків. Постачання із зовнішніх ринків зумовлює постійні контакти з митними службами, робота яких регулюється Митним кодексом України та Законом “Про єдиний митний тариф”. Від мита та продажу на імпорт звільняється лише майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємства, а також майно, що ввозиться з метою інвестування на підставі господарських договорів (контрактів).
Особливої уваги потребує група проблем, пов”язана із аналізом джерел формування фінансових ресурсів спільних підприємств. Адже, саме на основі використання фінансових ресурсів будуються економічні методи стимулювання праці, відбувається розширене відтворення на спільних підприємствах. Фінансові ресурси на таких підприємствах, як правило, розглядаються за такими ознаками
- по-перше, це фонди грошових коштів акумуляційного характеру, які виникають і формуються в результаті виробництва та діяльності спільного підприємства;
- по-друге, вони виникають у результаті реалізації товарів, тобто це ті доходи, які мають матеріальна покриття;
- по-третє, джерелами їх формування є внески співзасновників, амортизація, прибуток, надходження від продажу цінних паперів, а також інші надходження. До формування фінансових ресурсів СП можуть залучатися і позичені кошти – кредити банків, кредиторська заборгованість [57, с.22].
Аналіз структури і джерел фінансування капітальних вкладень СП, що пропонується сучасною економічною літературою, дозволяє представити наступну схему (рис.6).
Рис.6. Фінансування створення СП [9, с.261].
Основний та оборотний капітал складають статутний фонд по вартості.
Свою специфіку має порядок утворення фондів, реалізації продукції, розподілу прибутків та оподаткування, кредитування та розрахункових операцій, страхування СП.
Склад фондів СП, порядок їх утворення та використання фіксуються в засновницьких документах. Як правило, створюються амортизаційний фонд, фонд розвитку виробництва, науки і техніки, фонд матеріального заохочення, фонд соціального розвитку.
Обов”язковим є також резервний фонд, який фіксується і має становити 25% статутного фонду. При зміні розмірів останнього змінюється й резервний фонд.
Амортизаційні відрахування здійснюються переважно за чинними галузевими нормативами. Проте допускається можливість встановлення в засновницьких документах іншого порядку таких відрахувань, оскільки в західних країнах застосовується швидкий графік амортизаційних відрахувань, а в балансовій системі враховуються різноманітні резерви, не типові для вітчизняної практики. Для ефективної роботи СП важливо виробити оптимальну амортизаційну політику, яка дала б змогу підтримувати основні фонди на сучасному рівні і водночас не допускати зростання собівартості, яка знижує конкурентоспроможність продукції СП.
Обсяг фонду розвитку виробництва, науки і техніки не обмежується. Порядок його утворення (відрахування від прибутків до оподаткування) стимулює акумуляцію та витрати коштів насамперед на розширення виробництва та інноваційну діяльність. За рахунок цього фонду фінансуються витрати СП на маркетинг, тоді як відрахування у фонди матеріального заохочення та соціального розвитку є прямим “відрахуванням” з прибутків, що підлягають розподілу між партнерами.
Тому для СП важливе значення має розробка ефективних систем стимулювання та розв”язання соціальних питань.
Спільні підприємства самостійно планують виробництво й визначають порядок реалізації продукції та послуг на внутрішньому та зовнішньому ринках за валюту України та іноземну валюту.
На внутрішньому ринку СП можуть використовувати галузеві та територіальні системи збуту, систему оптової торгівлі, зокрема прямі договори поставки, реалізувати продукцію через зовнішньоторговельні організації. У ряді випадків спільні підприємства обходяться без посередників, наприклад, при реалізації продукції українським учасникам СП, при наданні послуг, у випадку організації фірмової торгівлі.
Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) визначають, вираховуючи з одержаної виручки (без податку на додану вартість, акцизного збору) витрати на виробництво та реалізацію продукції, що включається до собівартості продукції.
Порядок розподілу прибутку СП ілюструє рис.7.
Залишковий прибуток розподіляється між засновниками спільного підприємства згідно з установчими документами. Основним критерієм розподілу може служити питома вага вкладу кожного учасника СП в статутний фонд.
Порядок оподаткування СП у 1992-1993 рр. розглянутий в додатку 4.
Чинним законодавством України надаються податкові пільги з перших кроків спільного підприємництва в Україні. Згідно з Декретом КМ “Про режим іноземного інвестування в Україні” СП, які мають в статутному фонді кваліфіковану іноземну інвестицію, надаються такі пільги:
- звільнення від податку на додану вартість робіт та послуг власного виробництва на 5 років з моменту офіційної реєстрації підприємства;
- звільнення від податку на прибуток новостворених виробничих СП протягом п”яти років з моменту оголошення прибутку з подальшою виплатою згаданого податку в розмірі 50% від встановлених законом України ставок;
- встановлення додаткових податкових пільг для СП, які діють у пріоритетних галузях економіки, визначених Державною Програмою заохочення іноземних інвестицій, або для СП, що діють у спеціальних (вільних) економічних зонах, визначених законодавством України про ці зони.
*) Звільнення в перші два роки роботи
Рис.7. Порядок розподілу прибутку СП до 1992 року [22, c.66].
Розрахунково-кредитні відносини спільних підприємств регулюються відповідними актами, які розвиваються в процесі формування банківської системи ринкового типу. Тепер грошові кошти СП зараховуються на його рахунок відповідно в Національному банку України та Експортно-Імпортному Банку. Ці кошти використовуються на цілі, пов”язані з діяльністю підприємства. Спільне підприємство може користуватися кредитами, наданими на комерційних умовах. Кредит у валюті України надається Національним банком, Експортно-Імпортним Банком та комерційними банками, а в іноземній валюті - Експортно-Імпортним Банком або за його згодою іноземними банками та фірмами (додаток 5).
Важливе значення для функціонування СП має страхування ризиків. Страхування економічних ризиків здійснюється самостійно обраними СП страховими компаніями (державними, акціонарними, іноземними, змішаними) (додаток 6). Страхові премії виплачуються з валового прибутку СП. Спільне підприємство зобов”язане оперативно інформувати страхову компанію про всі суттєві зміни в об”єктах страхування, розмірах страхових сум та ступені ризику. Зазначені дані є підставою для перегляду умов страхування та збільшення страхових премій; договір страхування в частині зобов”язань страхової компанії втрачає силу.
Зовнішньоекономічні операції СП страхуються на договірних засадах і є добровільними. При цьому страхування експортних кредитів, позичок, окремих контрактів на поставку машин, устаткування, інвестицій на території України і за її межами здійснюється спеціалізованим страховим акціонерним товариством, контрольний пакет акцій якого належить урядові України.
Розрізняються такі види ризиків: відмова партнера від узятих на себе зобов”язань або одностороннє анулювання ним договору з політичних мотивів; конфіскація чи націоналізація майна СП або внеску іноземного учасника; валютна блокада з боку уряду; примус іноземного учасника СП до перегляду умов договору; введення урядом законів, указів, декретів або інструкцій, зокрема анулювання імпортних ліцензій, які призвели б до неможливості виконання підписаних угод. Крім того, передбачено страхування ризиків внаслідок аналогічних дій з боку власного уряду [22, c.71].
Тепер в Україні формується система страхового забезпечення діяльності підприємств, яка охоплює операції щодо всіх існуючих і таких, що враховуються у світовій практиці, ризиків.
Чисельність персоналу СП не регламентується і є предметом узгодження його засновників. Самостійно вирішуються питання найму та звільнення, форми і розміри оплати праці і матеріального заохочення. Трудові відносини з найманими працівниками регулюються трудовими і колективними угодами. За домовленістю сторін з працівниками можуть бути укладені трудові контракти. При цьому умови колективної та трудової угод не повинні погіршувати стану найманих працівників СП порівняно з умовами, установленими чинним законодавством України про працю.
