РефератБар.ру: | Главная | Карта сайта | Справка
Примеры налогообложения в Азербайджане. Реферат.

Разделы: Экономика и управление | Заказать реферат, диплом

Полнотекстовый поиск:




     Страница: 2 из 2
     <-- предыдущая следующая -->

Перейти на страницу:
скачать реферат | 1 2 






- высокий уровень налогообложения предприятий;
- большое количество разнообразных налогов и их постоянное изменение;
- сложный порядок определения налогооблагаемой базы для большинства налогов;
- противоречивость и неясность некоторых статей налогового законодательства;
- значительный недобор налогов в результате уклонения от их уплаты;
- фискальный подход к налоговым проблемам и другие.
В связи с этим в настоящее время Министерство финансов РФ готовит Налоговый кодекс - общий свод правил по налогообложению и все чаще идет речь о неизбежности ревизии налоговой системы.

3. Ревизия налоговой системы неизбежна.

Глубокий экономический кризис, переживаемый страной, находит яркое проявление в высокой инфляции и дефиците государственного бюджета. Положение образования, науки, здравоохранения и культуры является критическим. А с другой стороны мы наблюдаем тяжелейший кризис производственной сферы. Современные налоги непомерно высоки и лишают предприятия инвестиционных ресурсов. Вольно или невольно все больше умных голов начинают работать над тем как уклониться от налогов. Дело доходит до того, что самые респектабельные издания начинают рекламировать способы различных налоговых лазеек. Значительная часть негосударственного сектора экономики уже давно перешла от слов к делу. В конечном результате очевидным образом нарастает криминализация финансовой сферы.
Очевидно, что надежности поступления налогов в казну пока добиться не удалось. Ее можно добиться за счет снижения ставок налогов до приемлемого для бизнеса уровня, но такой путь в силу ряда причин пока невозможен, хотя правительство уже проявляет некоторую готовность к компромиссу. Второй путь - ужесточение санкций за неуплату налогов, что неизбежно вызовет гигантское разрастание налоговой службы. Есть и третий путь - сделать методику исчисления налогов максимально простой и усовершенствовать процедуру их взимания таким образом, чтобы уклониться от уплаты стало чрезвычайно трудно. Может быть стоило в этой связи обратиться к опыту царской России (приблизительно период 1896-1913 гг). Тогда экономику страны в целом отличали прекрасные показатели, а налоговая система была проста и наряду с эффективным поступлением налогов обеспечивала условия для стабильного притока инвестиций, в том числе и иностранных, в народное хозяйство. Налог складывался из трех видов: основного промыслового налога, налога с капитала и процентного сбора с прибыли. Процедура исчисления занимала максимум 10 минут. Но самое главное - на долю предприятия после уплаты всех налогов оставалось свыше 80% прибыли.
Конечно, идеальных налоговых систем не существует и недостатков в нашей налоговой системе, существующей 4 года, разумеется, больше, чем в налоговых системах, развивающихся десятилетиями. Сегодня происходит переосмысление налоговой политики, которое должно найти отражение в изменении налогового режима. Проект Налогового кодекса уже существует. он призван систематизировать всю законодательную базу налогообложения, распыленную сегодня более чем по 900 нормативных документов, отследить которые простой налогоплательщик (пусть даже самый добропорядочный) не в состоянии просто физически.
У Кодекса есть важные преимущества: комплексность, системность и последовательность подхода к регулированию налоговых отношений, а также большая стабильность, что сейчас является важной проблемой. Ни одна область права не страдает от постоянных поправок так, как налоговое право. Частые изменения в налоговом законодательстве способны привести в отчаяние всякого, кто профессионально связан с налогами, будь то бухгалтер, юрист или руководитель предприятия. Анализ нормативных документов, издаваемых различными органами власти и управления, является проблемой даже для специалистов. Отсутствие стабильности не позволяет налогоплательщику не только выработать стратегические решения, но не дает возможности планировать даже день завтрашний. О каких инвестиционных проектах можно говорить в таких условиях? Инвестор, принимая решение о вложении капитала, должен быть уверен, что налоговые условия на момент его принятия, не будут существенно меняться. Также необходимо прекратить изменения налогового законодательства в течение финансового года, а часто и задним числом. Нестабильность налогового законодательства увеличивает степень риска и для зарубежных инвесторов, отрицательно влияя на объем таких инвестиций в российскую экономику.
Серьезная ревизия налоговой системы, заложенная в проекте Кодекса, неизбежна по политическим, экономическим и правовым причинам. Принятие новой Конституции и перераспределение властных полномочий, возросшая самостоятельность региональных и местных властей, проблемы бюджетного и налогового федерализма, протекающие в экономике процессы - вот далеко не полный перечень оснований для пересмотра налоговой системы. Сюда можно добавить и чисто налоговые проблемы: большое число “белых пятен” в налоговом законодательстве, полное отсутствие некоторых механизмов и процедур, отсутствие достаточных правовых гарантий участников налоговых отношений, наличие широких возможностей почти легального ухода от налогообложения.
Однако ревизия не означает полную смену курса. Здесь нужно вспомнить старую пословицу: “Коней на переправе не меняют”. Нужны решительные, но просчитанные по своим последствиям шаги. Основные виды налогов, видимо следует сохранить, однако снизить налоговое бремя для законопослушных налогоплательщиков.
Общее число налогов должно быть сокращено за счет:
- отмены “нерыночных” налогов (налога на сверхнормативный фонд оплаты труда, специального налога) и отмены всех целевых налогов;
- отмены “неэффективных” налогов, которые невозможно собрать, либо затраты на сбор которых сравнимы с суммами поступлений;
- объединения сходных по налоговой базе налогов;
- поэтапной отмене налогов с выручки.
Если будет принято решение об отмене налогов с выручки, то вполне допустимо некоторое увеличение ставки налога на прибыль.
По остающимся налогам следует уточнить порядок определения налогооблагаемой базы и налоговые льготы. Недопустимы, по-моему, “налоговые каникулы” для отдельных предприятий, а также специальные налоговые режимы в отдельных регионах единого государства. На сегодня налоговые законы все больше напоминают перечни льгот по налогам, а ведь чем больше льгот, тем легче найти возможность воспользоваться ими. Поэтому проще перечислить тех, кто платит налоги в полном объеме, чем тех, кто пользуется той или иной льготой.
Чтобы упростить расчеты с бюджетом, следует отказаться от авансовой уплаты налогов, перейдя к уплате только по результатам деятельности за отчетный период.
До предприятий и организаций не доводятся нормативные документы по бухгалтерскому учету, а налоговые инспекции отказываются давать необходимые разъяснения. Мне кажется, что при налоговых инспекциях нужно создать консультативные отделы (пусть даже и платные), где можно будет ознакомиться с необходимыми документами и получить квалифицированную консультацию налогового инспектора.
Пора наконец установить специальное налогообложение для очень малого бизнеса с численностью работающих порядка 10-20 человек. Ясно, что такие предприятия не могут вести бухгалтерский учет и платить налоги в таком же порядке, как и крупные фирмы. Малым предприятиям труднее найти квалифицированных специалистов, которые могли бы вести учет и правильно платить налоги, да и расходы на это непомерно высоки для таких предприятий. Это приводит к тому, что на работу принимаются “свежеиспеченные” бухгалтеры после месячных курсов, имеющие о бухгалтерии весьма приблизительное представление, которые при сдаче баланса в ГНС с удивлением узнают, что налог на прибыль принято считать нарастающим итогом.
Предстоит определиться с такими важными вопросами как налоговые проверки, отношения с налоговыми органами. Сегодня в законе никак не регламентируется периодичность проверок “с выходом на место”, их продолжительность и порядок. В результате многие налогоплательщики уже столкнулись с тем, что проверка продолжается несколько месяцев, иногда без видимой причины изымаются документы на длительный срок. И сегодня в такой ситуации налогоплательщику негде искать защиту.
Необходимо также дать возможность налогоплательщику в течение некоторого срока (дней 10) со дня вручения ему предписания налогового органа о применении финансовых санкций обратиться с иском в арбитражный суд или в саму налоговую инспекцию о признании недействительным этого предписания, а на период принятия решения по иску взыскание сумм в бесспорном порядке не применять. Приведу пример из собственной практики. Налоговая инспекция неожиданно сняла все деньги со счета предприятия (без какого-либо уведомления). По воле случая накануне большая сумма со счета была отправлена поставщикам за товары, а остаток составлял около 4 млн. Когда бухгалтер с директором предприятия обратились за разъяснениями в налоговую инспекцию, то получили ответ, что эта сумма списана в погашение задолженности по НДС. Однако на самом деле налог был уплачен вовремя и в полном объеме (в доказательство мы предъявили платежное поручение с печатью банка). Далее налоговый инспектор начал утомительные поиски своего экземпляра пропавшей платежки, которые увенчались успехом. Как легко догадаться, денег нам не вернули, а предложили считать их авансовым взносом по НДС. В результате вышеизложенного государство получило “беспроцентный кредит” сроком почти на 3 месяца, а деятельность нашей фирмы была на некоторое время затруднена из-за полного отсутствия денег на расчетном счете.
В заключение следует заметить, что случае принятия таких изменений по вопросам налогообложения, по-моему, не только снизится налоговое бремя в целом, но и сама система существенно упроститься и станет более понятной.

Список литературы
1. “Общая теория финансов” под ред. проф. чл.-корр. РАЕН Л.А. Дробозиной, Москва, “Банки и биржи”, 1995.
2. Киперман Г.Я. “Налог на прибыль”, Практическое пособие, ИНФРА-М, Москва, 1995 г.
3. Закон города Москвы № 2-17 от 2 марта 1994 года “О ставках и льготах по налогу на имущество предприятий”.
4. Закон РФ № 211б-1 от 27 декабря 1991 года “О налоге на прибыль предприятий и организаций” (с дополнениями и изменениями).
5. Закон “Об основах налоговой системы в Российской Федерации” от 27 декабря 1991 года
6. Журнал “Досье бухгалтера” № 17, ИНФРА-М, Москва, 1995 г.
1

- -

Як бачимо, у проекті податкового Кодексу в порівнянні з нині діючими соціальними пільгами значно зменшується як кількість громадян, яким надаються пільги, так і розмір соціальних пільг. Це говорить про те, що держава намагається таким чином збільшити надходження до бюджету. Але не слід забувати, що деякі категорії населення дійсно потребюують допомоги, і відміна або зменшення суми податкових пільг можуть ще більше погіршити матеріальний стан таких людей. Щоб уникнути злиднів, зубожіння громадян держава повинна дуже обережно розглядати податкові соціальні пільги і надати їх тим, хто дійсно потребує та у такому обсязі, який би забезпечив норпмальний рівень життя.
4.2 Пільги як причина зменшення надходження до бюджету.
Проблема податкової політики держави на сучасному етапі полягає в оптимізації величини фінансових ресурсів, котрі мобілізуються до доходів бюджетів різних рівнів і тих грошових засобів, які залишаються в розпорядженні фізичних осіб й можуть бути спрямовані на формування фінансового капіталу, але найчастіше використовуються для поточного споживання. В Україні реальні доходи фізичних осіб в абсолютній масі не відповідають потребам і цілям ринкової економіки (Додаток 5). Треба значне збільшення доходів абсолютної більшості працюючих громадян країни .
Стимулювати ті чи інші напрямки за допомогою податкових пільг треба дуже обережно оскільки досвід надання пільг з оподаткування в Україні, свідчить що податкові пільги найчастіше допомагають ухилятися від оподаткування, що в свою чергу призводить до зменшення доходів до бюджетів різних рівнів.
Для збільшення грошових надходжень до бюджету необхідно переглянути нині діючі пільги.
Першим кроком для вирішення цього питання необхідне скорочення пільг, що нині надається нечисленним, порівняно з іншими категоріями платників (лауреатам премій, у тому числі і державних, переможцями (призерам) конкурсів, змагань та ін.) або ж, які розрізняються за галузевою чи професійною ознакою (працівників сільського господарства, атомної енергетики, прокуратури, органів внутрішніх справ, військовослужбовцям, суддям).
До сукупного річного оподатковуваного доходу необхідно включити статті, які раніше не включалися, а саме:
1. Суми доходів, що направляються у джерела їх одержання на придбання акцій, та суми, які інвестовані на реконструкцію і розширення виробництва;
2. Суми, що перераховуються за заявами громадян у відділення благодійних та економічних фондів, а також підприємствам, організаціям і установам культури, освіти охорони здоров`я, науки і соціального забезпечення, які фінансуються з бюджету, в межах дванадцяти мінімальних заробітних плат на рік;
3. Суми отримані працівниками на відшкодування шкоди у випадку ушкодження здоров`я або заподіяного каліцтва, пов`язаних з виконанням трудових обов`язків, а також у зв`язку з втратою годувальника;
4. Суми доходів громадян, що виконують сільськогосподарські або будівельні роботи в сільській місцевості тимчасово або сезонно, а також членів студентських будівельних загонів, які споруджують об`єкти у сільській місцевості;
5. Суми дивідендів, що були оподатковані податком на дивіденди під час їх виплати відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств.
Також пропонуємо скоротити пільгову ставку для осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною. Нині дана категорія платників прибуткового податку має пільги в розмірі 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Необхідно скоротити цю пільгу як мінімум до 10 неоподатковуваних доходів громадян.
Заходи щодо зменшення податкових пільг та скорочення пільгових ставок необхідні тому, що переліченими вище пільгами користуються в основному відносно високодохідні громадяни, тому з дотриманням вимог соціальної справедливості необхідно та доцільно їх відмінити. А громадянам, які дійсно потребують допомоги, підпали під ці категорії, держава повинна сама виділити кошти.

Розділ 5 Удосконалення системи оподаткування доходів громадян


Прибутковий податок може становити ефективний фіскальний інститут лише за умови досягнення в державі певної стадії економічного розвитку, коли суб"єкти господарювання матимуть достатньо можливостей для одержання прибутку, а громадяни особистих доходів, головною складовою яких є заробітна плата
Низький рівень заробітної плати і взагалі рівень життя населення зумовлює низьку частку прибуткового податку з громадян в доходах бюджету, орієнтація на зміну співвідношення між двома видами прямих податків за цих умов була б передчасною і невиправданою.
Для системи прибуткового оподаткування в Україні є високий рівень оподаткування. Процентні ставки прибуткового податку, що застосовуються в нашій шкалі, використовуються багатьма країнами. Але граничні значення сукупного оподатковуваного доходу в нас значно нижчі: із суми, що перевищує приблизно 500 доларів США ми стягуємо 40% податку. Наслідком цього є зниження надходжень від податку в бюджет, скорочення платоспроможного попиту населення. Останніми роками все більше економістів приходять до висновку, що основною причиною поглиблення економічної кризи в Україні стає недостатність сукупного попиту: вона ускладнює проблему реалізації продукції, а неможливість Гі продажу призводить до скорочення обсягів виробництва і зайнятості. Одним із засобів підвищення сукупного попиту є
зниження рівня податкового тягаря. Останнє може вплинути передусім на споживацькі та інвестиційні витрати.
Вплив податків на споживацькі витрати обумовлений тим, що вон, вилучаючись із доходів громадян, зменшують ту їх частку, яка може бути використана на придбання товарів та надання послуг. Зокрема, це стосується прибуткового податку згромадян, який для переважної частини платників залишається майже незмінним - 8-10% середньої заробітної плати робітників і службовців.
Щодо громадянзрівнем доходів, вищим від середньої заробітної плати робітників і службовців, то частка особистого прибуткового податку в їх доходах, наприклад, у вересні 1995 року становила від 18,8% до 45,9%, у лютому 1996 року - від 12,8% до 24,9%.
Низькі і середні доходи повністю витрачаються на споживання, а отже, розширюють споживчий попит і стимулюють зростання виробництва. Високі доходи витрачаються не тільки на споживання, а й частково заощаджуються. Тому зменшення частки доходів, що вилучається до бюджету, не призводить до адекватного зростання споживацьких витрат.
Це не означає, що послаблення податкового тиску на громадян з відносно високим рівнем доходів меншою мірою впливає на сукупний попит. Все залежить від того, в якій формі здійснюються заощадження. Якщо вони депонуються на рахунки українських банків чи вкладаються в цінні папери українських підприємств, то за певних умов стають джрелом інвестицій, трансформуються у інвестиційні витрати. Таким чином, щоб забезпечити суттєве зростання попиту, зменшення податків для громадян з високими доходами слід супроводжувати проведення політики заохочення заощаджень і інвестицій.
Для періоду з 1991 року по сьогоднішній час характерним є різке зниження схильності населення до зощаджень та інвестування доходів у цінні папери, відповідне зростання показників осідання гррошей на руках у населення.
Показники балансу грошових доходів і витрат населення наочно характеризують постійну тенденцію до зниження частки коштів, які можуть бути використані у складі купівельного фонду населення. Привертає увагу, насамперед, збільшення частки доходів, що вилучаються у формі податкових платежів і так званих добровільних внесків. Із1995 року їх питома вага у грошових витратах населення зросла більше ніж у 1,5 раза.
На фоні збільшення питомої ваги інших витратних статей балансу стає дедалі менш помітним поступове зростання безпосереднього податкового навантаження на доходи населення (у 1996 - 1997 роках частка обов"язкових платежів у формі прибуткового податку з громадян залишалась 6,5%). Однак, враховуючи, що об'єктом оподаткування прибутковим податком є виключно кошти, спрямовані на оплату праці і прнрівнені до неї доходи громадян - суб"єктів підпримницької діяльності, частка яких невпинно знижується, фіскальний тиск за останні два роки є не таким уже й малопомітним .
Звичайно можна вважати, що зростання прибуткового оподаткування відповідає аналогічним тенденціям у розвинутих країнах, де податок на особисті доходи сиановить від 5 до 25% ВВП. Однак при цьому незмінною економічною основою підвищення рівня оподаткування доходів населення і збільшення їх бази є зростання абсолютного обсягу ВВП, його середньодушного виробництва і споживання, що тісно корелюють з відповідними змінами у номінальній заробітній платі, як найбільш вагомій складовій особистих доходів. Це означає, що як тільки простежується відносне зменшення особистих доходів, то потрібно вносити корективи і до обсягів податкових надходжень. Зменшення останніх підвищує доходи, а отже, і сукупний попит. З зростанням доходів зростають і податки, що стримує інфляцію, не завдаючи удару споживчому попиту. Не
випадково серія останніх податкових реформ (які починаючи з 1986 року проведено в США і багатьох західноєвропейських країнах шляхом перегляду міеімальних ставок оподаткування і певного скорочення їх граничних рівнів) була зомувлена саме потребою в мобілізації на цій основі додаткових стимулів економічного зростання.
Специфіка податкового навантаження на доходи громадян в Україні пов’язана з наявністю прямо протилежних тенденцій: податкові платежі збільшуються при спаді ВВП і частки оплати праці в ресурсах його формуванні.
Удосконалення прибуткового оподаткування населення повинно здійснюватись через посилення соціального спрямування податку, а також шляхом створення стимулюючої моделі оподаткування суб"єктів підприємницької діяльності. Повинен змінитись не тільки рівень податкового тягара, скільки його структура Зміна ж структури відбувається шляхом перенесення центру ваги з оподаткування невисоких доходів
переважної частини населення (отримувачів заробітної плати) на оподаткування споживання найзаможніших верств населення.
Соціальна спрямованість податкової системи може бути забезпечена за допомогою підвищення неоподатковуваного мінімуму доходів громадян із його наближенням у перспективі до прожиткового мінімуму, а також диференційованих ставок цього податку, що повинно супроводжувати не надлишкове споживання, а продуктивне використання доходів.
Система прибуткового оподаткування фізичних осіб в Україні не адекватна соціальне орієнтованій ринковій економіці, про що свідчать: високий рівень оподаткування більшості населення, який досягається перш за все заниженням неоподатковуваного мінімуму доходів, недостатнє використання податку для регулювання соціальних процесів, а також податку як засобу перерозподілу доходів і зниження ступеня соціальної нерівності у суспільстві.
Гострота соціальних проблем зумовлює необхідність державного регулювання соціальних процесів, у тому числі й за допомогою податкових важелів.
Якщо на першому етапі податкової реформи можливості забезпечення її соціальної спрямованості є обмеженими внаслідок кризового стану економіки і відсутності коштів, то з початком економічного зростання ці можливості підвищаться.
Реформування системи прибуткового оподаткування у напрямку забезпечення її інвестиційної і соціальної спрямованості відповідає стратегічній орієнтації українського суспільства на побудову соціальної ринкової економіки. Крім того, воно забезпечує зв"язок зниження податкового тягара із розв"язанням найважливіших соціальне -економічних проблем, у той час як зниження рівня оподаткування не гарантує спрямування коштів, що вивільняються, в необхідному для суспільства напрямку.
На сьогоднішній час в Україні передбчається проведення реформи прибуткового оподаткування. З метою вдосконалення чинного законодавства з оподаткування доходів громадян підготовлено проект Закону України "Про оподаткування фізичних осіб". Верховною Радою попереднього скликання проект було прийнято у першому і другому читанні і віднесено натрете читання.
Передбачалося, що прийняття Закону забезпечить збільшення податкових надходжень до бюджету. Проте після аналізу норм законопроекту і діючого на сьогоднішній час Декрету про прибутковий податок, виявилося, що надходження в бюджет при приміненні норм Декрету більші, ніж можуть бути при запропонованому законопроекті. Тому Кабінет Міністрів призупинив роботу над цим проектом. В даний час Комітет допрацьовує проект. Уже багато моментів виключено, спірні норми підлягають коректуванню. Але основний недолік доного документу поки що залишається: він складний для рядового платника податку. Законопроект істотно розширює базу оподаткування прибутків громадян та запровадеє непрямі методи оподаткування. Існує
податкова практика багатьох країн, де притіняються непрямі методи. Але основна ідея полягає в тому, що завжди в таких випадках повинні бути задіяні судові органи. Всі інші особи можуть мати багато суб"єктивних мотивів для поведінки податкових працівників.
Базу оподаткування планується рзширнти насамперед за рахунок збільшенння кількості суб'єктів оподаткування та відносного розширення кола об'єктів оподаткування.
Збільшення кількості суб'єктів оподаткування пропонується вирішити шляхом скорочення пільг, що нині надаються нечисленим, порівняно з іншими категоріями платників (лауреатам премій, у тому числі і державних, переможцями (призерами) конкурсів і змагань та ін.) або ж які розрізняються за галузевою чи професійною ознакою (працівники сільського господарства, атомної енергетики, прокуратури, органів внутрішніх справ, військовослужбовцям, суддям).


     Страница: 2 из 2
     <-- предыдущая следующая -->

Перейти на страницу:
скачать реферат | 1 2 

© 2007 ReferatBar.RU - Главная | Карта сайта | Справка