1. СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ І ЗНАЧЕННЯ БАНКІВ ПРИ ЇХНЬОМУ РІШЕННІ. PAGEREF _Toc420935920 \h 2
2. БАНКІВСЬКА СИСТЕМА. 3
3. НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ. 3
4. РОЛЬ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ В КРЕДИТНІЙ СИСТЕМІ. 5
5. ФУНКЦІЇ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ. 6
6. РОЗРАХУНКОВІ ФУНКЦІЇ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ. 7
7. РАХУНКИ І ДЕПОЗИТИ. 8
8. КРЕДИТНІ ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ. 9
8.1. Вигляди і форми кредитних угод. 9
8.2. Етапи видачі кредиту. 11
8.2.1. Заявка і інтерв'ю з клієнтом. 11
8.2.2. Вивчення кредитоспроможності і оцінка ризику. 11
8.2.3. Підготовка до укладення договору. 11
8.2.4. Кредитний моніторінг. 11
9. ЛІЗИНГ І ФАКТОРИНГ. 11
10. РЕЗЕРВИ. 12
11. ОПЕРАЦІЇ З ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ. 12
12. ЗАБАЛАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ. 13
13. ТРАСТОВІ ОПЕРАЦІЇ. 14
14. НЕОБХІДНІСТЬ НАЛАЖУВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ. 16
1. СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ І ЗНАЧЕННЯ БАНКІВ ПРИ ЇХНЬОМУ РІШЕННІ.
Розвиток так званого, внутрішнього бартеру, все більш активне проникнення в оборот іноземної валюти, широке розповсюдження всіляких платіжних суррогатів призвели до разбаллансуваня грошової системи.
Відбувається різке збільшення прибутків населення, не подкреплене відповідним підвищенням обсягів виробництва товарів і платних послуг. Тут відбивається вплив як суб'єктивних, так і об'єктивних чинників - передусім реалізація соціальної програми. Серйозний вплив є і від становлення ринкових відношень, що для нашої економіки, основаної на тоталітарних принципах, виявилося, в відомому ступені неприйнятним. Не зпрацьовують економічні міри, що обмежують надмірне наполвненя каналів звернення наявними грошами.
З створенням сотень комерційних і кооперативних банків, більшість з яких стали здійснювати касове обслуговування клієнтури, стан загострився. В касах комерційних банків стали осідать випущені в обіг гроші. От як склалася дана ситуація в 1991 році. За I півріччя залишки грошей у населення у порівнянні з тим же періодом 1990 року збільшилися в 1.6 раз, тоді як розмір оборотної каси комерційних банків у порівнянні з початком року зріс в 14 раз. Подібне 'заморажування' банками грошових засобів, вилучення їх з господарського обороту свідчать про недосконалість діючого банківського механізму, що приводиться до скорочення прибуткової бази підприємств і самих банків.
Ось чому необхідні невідкладні міри, направлені на забезпечення стабилизациибанковского діла. Перші кроки вже зроблені. Створена дворівнева банківська система – Національний Банк України (НБУ) в єдиному комплексі з широкою мережею комерційних і кооперативних банків, а також спеціальних кредитних установ.
В період становлення ринкових інфраструктур пріоритетний розвиток отримали комерційні банки.
І це природно, оскільки такі формування ринкового типу, як акціонерні товариства, асоціації, концерни можуть нормально функціонувати, тільки спираючись на розвернуту мережу нових кредитних інститутів.
Комерційні Банки вже налагодили достатньо розвинені стабільні партнерські відношення з державними, кооперативними і суспільними організаціями. В той же час доки не склалися належні контакти з орендарями, фермерами, громадянами, зайнятими індивідуальною трудовою діяльністю.
Саме в цій сфері повинно належати пріоритетне право малим банкам, яких серед комерційних зараз більшість.
Які переваги банківського механізму? В області кредитування практично не існує обмежень в використанні позичкових засобів. Це - надання позичок на іноваційні заходи, створення виробничого потенціалу, тобто спорудження і реконструкція підприємств, цехів, впровадження передових техніки і технологій, організація випуску всіляких товарів і виробів. З допомогою банківського кредиту можуть бути успішно проведені приватизація і роздержавлення власності, операції з цінними паперами.
Комерційні Банки мають право фінансувати витрати, пов'язані з інвестуванням, купувати і продавати іноземну валюту, видавати гарантії, виявляти консультативні, експертні послуги, займатися лізинговими і факторинговыми операціями. Міжнародні валютні операції, конвертація валютних ресурсів, касове обслуговування і ощадне діло - також функція комерційних банків.
Акумуляція банками вільних грошових засобів і вкладення їхн в діло в самых різноманітних формах звичайно приносить високі прибутки не тільки самим банкам, але і їхнім клієнтам.
Фундаторами (засновниками) комерційних банків можуть бути як юридичні особи, так і громадяни. Не виключене притягнення в склад фундаторів і іноземних партнерів. Банкам надане право відкривати філії як всередині країни, так і за рубіжем. Всі це має надійну правову основу. В банківській сфері вперше знайшли конкретний прояв признаки демонополізації, ділової конкуренції. Безумовно, розвиток ринкових відношень буде стимулювати подальше вдосконалення банківської системи, зростання її ролі в зміцненні економічних зв'язків.
2. БАНКІВСЬКА СИСТЕМА.
Банком є установа, створена для притягнення грошових засобів і розміщення їх від свого імені на умовах повернення, платності і терміновості.
Банки приймають і розміщують грошові вклади, привертають і надають кредити, здійснюють розрахунки по дорученню клієнтів і банків-кореспондентів і їхнє касове обслуговування, вчиняють інші, не суперечні законодавству і передбачені їхніми статутами операції, починаючи від ведення рахівниці і кінчаючи наданням консультаційних послуг. Ці операції можуть проводитися як в карбованцях, так і в іноземній валюті. В той же час необхідно мати на увазі, що закон забороняє банкам здійснювати діяльність в сфері матеріального виробництва, торговлиматериальными цінностями, всіх виглядів страхування.
Як і в інших країнах, банки на Україні не відповідають по зобов'язанням держави, а держава по зобов'язанням банків, окрім випадків, передбачених законодавством, або коли банки і держава приймають на себе таку відповідальність.
Банківська система складається з двох блоків. Перший - НБУ. Другий блок - комерційні банки.
3. НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ.
Національний Банк України є центральним банком країни.
Він підзвітному Верховній Раді і незалежний від виконавчих і розпорядчих органів державної влади.
Основні задачі НБУ:
- Забезпечення тривалості грошової одиниці;
- Проведення грошового звернення, розрахунків і валютних відношень;
- Захист інтересів кредиторів і вкладників на основі визначення правив регулювання діяльності комерційних банків і контролю за їхнім дотриманням;
- Сприяння розвитку економіки, створенню єдиного ринку України і його інтеграції в світову економіку.
В рамках резервної системи він виконує:
- Емісійні;
- Кредитні;
- Розрахункові;
- Управлінські функції.
На НБУ покладене регулювання діяльності комерційних банків за метою створення загальних умов для функціонування комерційних банків і впровадження принципів сумлінної банківської конкуренції. При Цьому в поточну діяльність комерційних банків НБУ не втручається. Його регулюючі і контрольні функції направлені на підтримання стабільності грошово-кредитної системи, захист інтересів банківських кредиторів і вкладників. Він видають в порядку, передбаченому Законом про банки, ліцензії на скоїння банківських операцій, в тому числі в іноземній валюті.
За метою забезпечення фінансової прочности банку і захисту інтересів його клієнтів, НБУ визначає порядок формування з прибутку комерційних банків страхових і резервних фондів, призначених для покриття можливих збитків, встановлює для цих банків наступні економічні нормативи:
- Мінімальний розмір статутного капіталу;
- Граничне співвідношення між розміром власних засобів банка і сумою його активів;
- Показники ліквідності балансу;
- Розмір обов'язкових резервів, що містяться в НБУ;
- Максимальний ризик на одного позичальника;
- Максимальні розміри валютного, процентного і курсового ризиків.
За метою забеспечення экономічної тривалості функціонування банківської системи НБУ встановив також наступні економічні нормативи діяльності комерційних банків:
- Норматывы достатності капіталу комерційного банку;
- Нормативи ліквідності балансу комерційного банку;
- Мінімальний розмір обов'язкових резервів, що депонуються в НБУ;
- Максимальний розмір ризику на одного позичальника.
При цьому Нацбанк застосовує нормативи якдирективногохарактеру, обов'язкові для виконання всіма комерційними банками, так іоціночні, що використаються для аналізу їхньої діяльності і фінансового стану.
Достатність капіталу комерційного банку визначається мінімально допустимим розміром статутного капіталу банка і граничним співвідношенням всього його капіталу і суми активів з урахуванням оцінки ризику.
Банки забов’язані підтримувать постійну відповідність між обсягами притягнення і розміщення ресурсів з урахуванням термінів кредитних операцій.
При недодержанні комерційним банком встановлених економічних нормативів і вимог ліквідності балансу НБУ має право:
- Збільшити розмір коштів банка, що депонуються в НБУ;
- Ставити питання перед фундаторами банка про проведення заходів по оздоровленню фінансового стану банка і в необхідних випадках його реорганізації або ліквідації.
Встановлені НБУ привила регулювання діяльності комерційних і кооперативних банків включають порядок формування комерційними банками фонду регулювання кредитних ресурсів банківської системи України. В цілях подальшого розвитку економічних засобів управління кредитною системою, підвищення ефективності використання кредитних ресурсів, концентрації їх на рішенні пріоритетних загальнодержавних програм і задач НБУ утворить цей фонд за рахунок частини привернутих банками ресурсів і депозитів.
Депонування засобів може бути здійснене частково або повністю в формі вкладень в облігації Державної внутрішньої позики України.
Розмір засобів, що підлягають депонуванню, банк розраховує, виходячи з залишків використаних коштів на 1 число кожного місяця.
НБУ може надавати короткострокові кредити комерційним і кооперативним банкам за рахунок наявних в його распорядженні кредитних ресурсів в межах встановленого ліміту кредитування. Рішення питання про надання кредиту принимется на основі аналізу фінансового стану комерційного банку, перспектив погашення кредиту, з урахуванням фактичного формування власних ресурсів і притягнення банком засобів на розрахункові, поточні, депозитні і інші рахунки підприємств, організацій і кооперативів та розміщення ресурсів.
Кредитування здійснюється на основі договорів, в яких передбачаються взаємні зобов'язання і економічна відповідальність сторін, термін і розміри позички, зобов'язання НБУ по вчасному наданню кредиту, порядок його видачі і погашення, процентна ставка, умови її зміни, зобов'язання комерційного банку по заставі і вчасному поверненню кредиту, зміст інформації, що представляється НБУ для перевірки забезпечення кредиту. В такому договорі можуть міститися і інші умови по угоді сторін.
В якості забезпечення кредитів можуть прийматися гарантії одержувачів, що розташуються відповідними грошовими і матеріальними ресурсами, вільними від застави. Процентні ставки по кредитам, що надаються комерційним, кооперативним банкам Національним Банком України, встановлюються Правлінням НБУ.
4. РОЛЬ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ В КРЕДИТНІЙ СИСТЕМІ.
Банківська система сьогодні - одна з найважливіших і невід'ємних структур ринкової економіки. Розвиток банків і товарного виробництва і звернення історичні шло паралельно і тісно переплітався. При цьому банки, виступаючи посередниками в перерозподілі капіталів, істотно підвищують загальну ефективність виробництва.
Комерційні Банки відносяться до особливої категорії ділових підприємств, що отримали назва фінансових посередників. Вони привертають капітали, заощадження населення идругие грошові засоби, що вивільнюються в процесі господарської діяльності, і надають їхн в тимчасове користування іншим економічним агентам, що потребують додаткового капіталу. Банки створюють на нові вимоги і зобов'язання, що стають товаром на грошовому ринку. Так, приймаючи вклади клієнтів, комерційний банк створює нове забов’язання - депозит, а видаючи позичку - нова вимога до позичальника. Цей процес створення нових зобов'язань складає суттєвість фінансового посередництва. Ця трансформація дозволяє подолати складнощі прямого контакту сберегателей і позичальників, возникающи із-за несовпадения необхідних сум ,що пропонуються і, їхніх термінів, прибутковості, і т.д.
Масштаби фінансового посередництва в сучасній економіці поистине величезні. Подання про це дасть статистика грошових потоків. В цій системі врахування господарство поділлене на ряд секторів: домашні господарства, ділові підприємства, державні учереждения, фінансові інститути, закордонний сектор.
|
Надлишок
коштів
|
Пропозиція |
|
|
|
Попит
|
Надлишок
коштів |
Фіз.лиця
Ділові фірми
Держ.установи
Финансові інститути
Закорд. сектор |
|
|
| | |
Фіз.лиця
Ділові фірми
Держ.установи
Финансові інститути
Закорд. сектор
|
|
|
|
|
Финансова система
|
|
|
|
| | | | | | | |
| | | | | | | |
- В країнах з розвиненою економікою сектор домашніх господарств є, як правило постачальником капіталу для інших секторів. Сектор ділових фірм в умовах нормальної економічної конъюнктуры зазнає дефіциту грошових засобів. Державний сектор звичайно дефіцитний, тому держава виступає позичальником на ринку ссудных капіталів. Закордонний сектор може мати як дефіцит, так і избыток засобів в залежності від стану платіжного балансу країни по поточним операціям і сальдо межстранового рухи капіталу.
5. ФУНКЦІЇ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ.
Термін «Комерційний Банк» возник на ранніх етапах розвитку банківського діла, коли банки обслуговували здебільшого торгівлю ( commerce), товарообмінні операції і платежі. Основною клієнтурою були торговці. Банки кредитовали транспортирвку, зберігання і інші операції, зв'язані з товарообменом. З розвитком промислового виробництва виникли операції по короткостроковому кредитуванню виробничого циклу: позички на поповнення оборотного капіталу, створення запасів сировини і готових виробів, виплату зарплати і т.д. Терміни кредитів поступово збільшувались, частина банківських ресурсів почала використовуватися для вкладень в основний капітал, цінні папери. Інакше Кажучи, термін 'комерційний' 'банк' втратив свій сенс. Він значити 'діловий' характер банка, його орієнтованість на обслуговування всіх виглядів господарських агентів незалежно від роду їхньої діяльності.
Сьогодні комерційний банк здатний запропонувати клієнту до 200 виглядів різноманітних банківських продуктів і послуг. Широка диверсифікація операцій дозволяє банкам зберігати клієнтів і залишатися рентабельними навіть при надто несприятливій господарській конъюнктуре. Слідує враховувати, що далеко не всі банківські операції повсякденно присутсвуют і використовуються в практиці конкретного банківського учереждения ( наприклад, виконання міжнародних розрахунків або трастовые операції). Але є певний базовий набір, без якого банк не може існувати і нормально функціонувати. До таких операцій ,що конструюють банка відносять:
- Прийом депозитів;
- Здійснення грошових платежів і розрахунків;
- Видавання кредитів.
Систематичне виконання означених функцій і створює той фундамент, на якому зиждется робота банка. І хоча виконання кожного вигляду операцій зосереджене в спеціальних відділах банка і здійснюється особливою командою співробітників, вони переплітаються междусобой. Так, банки володіють унікальною спроможністю створювати засоби платіжа, що испльзуются в господарстві для організації товарного звернення і розрахунків. Йдеться про відкриття і ведення чекової і іншої рахівниці, що служить основою безготівкового обороту. Господарство не може існувати і розвиватися без добре відлагодженої системи грошових розрахунків. Звідси велике значення банків, як організаторів цих розрахунків.
Створення платіжних засобів тісно зв'язане з депозитною функцією кредитування банківських клієнтів. Депозит може виникнути двома шляхами: в результаті внесення клієнтом наявних грошей в банк або же в процесі банківського кредитування. Ці операції по-різному відіб'ються на величині грошової маси в країні. Якщо клієнт внес гроші до затребування, те вони перетворилися з наявних в безготівкові. Загальна сума грошей в господарстві не змінилася. Якщо же гроші зараховані на депозит, та загальна кількість грошей в господарстві збільшилася, бо банк своєї операциейсоздалновые платіжні засоби. Зворотна чинність - знищення відбувається при знятті клієнтом наявних зі лічби і при списании грошей з депозиту для погашення кредитів. Спроможність комерційних банків збільшувати і зменшувати депозити і грошову масу широко використовується центральним банком, що через систему обов'язкових резервів управляє динамікою кредиту.
Друга простора функціональна сфера діяльності банків - посередництво в кредиті. Комерційні Банки, як вже говорилося, виконують роль посередників між господарськими одиницями, що накопичують і потребувати грошових засобів. Вони надають володарям вільних капіталів зручну форму зберігання грошей в вигляді різноманітних депозитів, що забезпечує цілість грошових засобів і удовлятворяет потреба клієнта в ліквідності. Для багатьох клієнтів така форма зберігання грошей більш більш прийнятна, ніж вкладення в облігації або акції. Банківський Кредит - теж надто зручна і в багатьох випадках незамінна форма фінансових послуг, що дозволяє гнучко враховувати потреби конкретного позичальника і прспосабливать до них умови отримання позички (в відзнаку від ринку цінних паперів, де терміни і інші умови позики стандартизовані).
Окрім виконання базових функцій, банк пропонують клієнтам безліч інших фінансових послуг. Наприклад, банки здійснюють різного роду довірчі операції для корпорацій і приватних осіб, зв'язаних з передачею майна в управління банку на довірчій основі, покупкою для клієнтів цінних паперів, управлени нерухомістю, виконання гарантійних функцій по облігаційним випускам.
-РОЗРАХУНКОВІФУНКЦІЇ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ.
Платіжний механізм - структура економіки, що опосредует 'обмін речовин' в господарській системі. Засоби платіжа діляться на наявні і безготівкові. В великому обороті домінують безготівкові платежі і розрахунки а в сфері роздрібного товарообмена основна маса правочинів опосредуется наявними грошами, незважючи на те, що в останні десятиріччя активно впроваджуються форми безготівкового розрахунку. Існує велика різноманітність виглядів безготівкових розрахунків:
- Переказний вексель - це безумовний письмовий наказ, що адресувався однією особою (векселедавцем) іншій особі (платнику) і підписаний особою, що видавали вексель, про виплату на вимогу або на певну дату суми грошей третьому учаснику (бенефициару), його наказу або подавцю. Головне застосування векселя сьогодні - зовнішня торгівля, де вексель має ряд важливих достоинств, виступаючи элемнетом кредитування і як засіб врегулювання боргів. Покупець, видавши вексель, одержує відстрочку платіжа і може мобілізувати необхідну суму, реалізувавши куплений товар. З Іншого Боку, продавець, одержавши вексель в оплату за отгруженный товар, має можливість або зберігати його до закінчення терміну, або сплатити цим векселем своїм контрагентам за постачання товару, або продати вексель банку і отримати по ньому суму достроково за винятком певного відсотка.
- Банківська тратта - це переказний вексель, де векселедавцем і платникам виступає один і той же банк. Це дуже надійний документ розрахунків, що по ступеню ліквідності рівнозначному наявним наявним грошам. Часто такі тратти на прохання клієнта виписує відділення банка в провинции на його головну контору.
- Простий вексель - безумовне письмове зобов'язання однієї особи перед іншим сплатити зумовлену суми грошей на вимогу або на фіксовану дату його подавцю.
- Чек - це безумовний наказ клієнта банку, ведучому його поточний рахунок, сплатити певну суму подавцю чека, його наказу або іншому означеному в чекові особі. Володар лічби одержує чекову книжку і виписує чеки в межах залишку засобів на лічбі (або понад цей залишок, якщо є договір про овердрафте). Чекове звернення породжує взаємні претензії банків друг до друга. Тому створюються клиринговые, або розрахункові, палати, що виробляють взаємні розрахунки вимог банків друг до друга. Можливо декілька засобів кліринга:
·Всередині одного банку;
·Через місцеві розрахункові палати;
·Через мережу банків-кореспондентів;
·Через розрахункову мережу центрального банку.
При використанні місцевого кліринга банки обмінюються чеками через розрахункову палату і роблять один остаточний платіжа за підсумками балансу розрахунків за день, щоб покрити різницю між сумою чеків, поданими до оплати іншим банкам, і сумою чеків, полученнюх від інших банків і що підлягають оплаті клієнтами даного банку. Остаточний платіж виробляється також безготівковим шляхом - через центральний банк.
Комп'ютерна революція виявила глибокий вплив на характер і технологію грошових розрахунків. Розвиток отримали дві системи автоматизованих розрахунків: 'роздрібні' системи електронних розрахунків і міжбанківські системи перекладу засобів. В США в нинішній час є чотири системи роздрібних платежів:
- Автоматичні розрахункові палати. АРП виконують функції розрахункових палат, але паперові носії замінені магнітними, на яких вони мають формат, зручний для скоростной обробки на ЕОМ. АРП особливо ефективні при здійсненні масових, регулярно платежів ,що повторюються.
- Банківські автомати. Банківські автомати встановлюються в приміщеннях готелів, супермаркетов, университетских будинків, вокзалів і т.д. Автомати нинішньої єенерації дозволяють выполять наступні операції:
·Зняття грошей з поточного або ощадного рахунки в банку;
·Отримання позички в межах відкритого ліміту;
·Депонування грошей на лічбі з одночасним отриманням депозитної квитанції;
·Отримання в будь-який момент про стан лічби клієнта в банці;
·Переклад засобів з однієї лічби на інший;
