Питання про товарний характер векселя також випливає з норм українського законодавства. В відповідності з Постановою Кабінета Міністрів України і Національного Банку України "Про затвердження Правив виготовлення і використання вексельних бланков от 10 вересня 1992 року №528 "вексель може видаватися тільки для оплати поставленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг, окрім векселів Минфина, Національного банку і комерційних банків України". Іншими словам, вексель може бути виписан тільки після факту поставки товару (товарний характер векселя).
В законодавстві України можна виділити п'ять обмежень на векселездатність учасників вексельного обігу:
1. Згідно до постанови Кабміну і Нацбанка України "Про затвердження Правил виготовлення і використання вексельних бланків" "використовувати векселя, а також виступати векселедавцями, акцептантами, індосантами і авалистами можуть тільки юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, що є такими згідно діючому законодавству України".
2. Сфера Обігу векселів, що емітувалися резидентами України обмежується територією України, т.б. видача і індосамент векселя за межі України не допускаються.
3. Існує ряд обмежень векселездатності банків, що регламентуються актами законодавства в банківській сфері. Так, банк може емітувати векселі тільки в тому випадку, якщо має 14 ліцензію. А з 27 жовтня 1998 року введений особливий режим видачі поручительства філіалам. Центральне відділення банку, у якого є всі необхідні ліцензії, не може передавати право провадити операції по 14 ліцензії своїм відділенням і філіалам. Це стосується і права підпису (авалювания векселя).
4. Указом Президента України "Про інвестиційні фонди і інвестиційні компанії від 19 лютого 1994 року №55/94 (ст. 17) встановлена заборона на випуск векселів інвестиційними фондами і компаніями.
5. Банки, випускаючи векселі, повинні резервувати певну суму засобів.
6. Неприпустимий індосамент від одного структурного підрозділу компанії до іншого.
Таким чином, в результаті невизначенності в законодавстві України існує ряд проблем та обмежень щодо обігу векселів на теріторії України. Так суттєво обмежена кількість операцій, що можуть обслуговуватись векселями (наприклад, для видачі векселю обов”язковий факт поставки продукції або надання послуг), а також значно обмежена кількість суб”єктів, що можуть приймати участь в операціях з векселями.
Також необхідно зазначити, що на сучасному етапі існує суттєва проблема щодо організації інфраструктури вексельного обігу та забеспеченності учасників вексельних відносин якісною інформацією. Як зазначалося вище, це означає:
- надання усим учасникам вичерпних відомостей про те, що і яким чином вони можуть отримати, вступаючи у відносини по даному векселю;
- впровадження на ринок вичерпного набору послуг (консультації, регестрація та перевірка, зберігання та бездокументарний обіг, продаж, інкасація, погашення тощо);
- організація єдиної національної бази даних щодо учасників вексельного обігу (фінансовий стан, чи були відмови у виплаті тощо).
Зазначимо, що ОВЗ передбачена спрощена процедура впровадження справ щодо стягнення заборгованності по векселях. На Україні такий порядок не застосовується, порушення справ відбувається відповідно до встановленних Цивільним кодексом норм. Таким чином, встановлюється значна перешкода ефективному вексельному обігу, та зменшується ліквідність векселю як інструменту.
Отже, основним фактором, який стримує розвиток вексельного обігу є невпорядкованість національного законодавства, а тому основним напрямком до покращення існуючої ситуації є прийняття Закона України “Про вексель”. Потрібно, щоб цей закон став своєрідною "вексельною конституцією", тобто таким законом, у якому б містилося якомога більше норм прямої дії і не було тлумачень або додаткових положень, що суперечать Однаковому закону і Цивільному кодексу України.
Закон не працюватиме, якщо не створити відповідного підзаконного (нормативного) правового поля. Це завдання і для законодавчої, і для виконавчої влади.
Від Верховної Ради України очікуються насамперед такі рішення: прийняття Закону України "Про вексельний обіг в Україні" і приведення законів України у відповідність із вказаним законом, передусім узгодження із Цивільним кодексом та встановлення додаткових норм, які б сприяли налагодженню вексельного обігу, зокрема:
І) внесення до Закону України "Про податок на додану вартість" змін, які б звільнили банківські установи від зобов'язань щодо податку на додану вартість за тими операціями з векселями, які виконуються через банківські установи і безпосередньо пов'язані з виконанням банками своїх функцій (визначених банківською ліцензією), наприклад, за операціями з інкасації боргових зобов'язань (векселів, чеків тощо);
2) внесення змін до Арбітражного процесуального кодексу України, якими передбачалися:
а) належність векселів до категорії документів, за якими дозволяється подавати позови у порядку спрощеного судочинства без права відповідача вимагати перенесення справи щодо опротестованого векселя на розгляд у загальному порядку до прийняття відповідного рішення;
б) можливість забезпечення вексельного позову арештом майна відповідача (за постановою суду), якщо останній не може заперечити позивачеві по суті справи (стосовно підробки свого підпису, сплати вексельного боргу, своєї неспроможності укладати вексельні договори тощо);
в) попереднє виконання судового рішення, тобто не чекаючи, коли закінчиться термін можливого оскарження або можливого розгляду справи у касаційній інстанції;
г) розгляд вексельного позову в суді навіть за відсутності відповідача;
г) віднесення векселів до категорії документів, які мають переваги в конкурсному процесі (інакше кажучи, опротестовані векселі, а також векселі, щодо яких встановлено, що вони видані за валюту, товари, послуги, роботи, гроші тощо, належали б до документів, борги за якими погашаються в першу чергу порівняно з іншими зобов'язаннями боржника);
д) зменшення державного мита за вексельний позов до одного відсотка;
е) внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито щодо:
• зменшення державного мита за передачу векселів новому власнику (купівлю-продаж векселів) до розміру 0,01 відсотка від суми угоди;
• порядку оплати вексельного гербового збору.
Ці операції виконують переважно банківські установи, забезпечуючи їх якісне проведення і зниження фінансових та операційних ризиків клієнтів.
вого збору і переліку випадків, за яких він не сплачується.
Міністерство закордонних справ України разом із Міністерством юстиції та Державною комісією із цінних паперів І фондового ринку мали б зробити офіційний переклад Конвенцій №№ 358 — 360 (із додатками).
Від Національного банку України очікується:
1. Визначення установ, які мають розглядатися як вексельні розрахункові палати, подання відповідного законопроекту до Верховної Ради України.
2. Розробка нової редакції Положення про порядок проведення банківськими установами операцій із векселями.
3. Визначення порядку розрахунку звичайної процентної ставки відповідно до Закону України "Про вексельний обіг в Україні" і внесення доповнень до Положення про визначення звичайної процентної ставки за депозит, затвердженого постановою Правління НБУ №247 від 23.07.1997р.
Національний банк України разом із Державною комісією із цінних паперів і фондового ринку мали б розробити:
1. Положення про умови випуску, обігу і погашення фінансових векселів.
2.Порядок виготовлення, обліку і використання вексельного паперу (вексельних бланків).
3. Порядок передачі векселів за межі України та одержання їх з-поза меж України (в рамках торговельного і неторговельно го оборотів).
Міністерству юстиції України слід внести зміни до порядку вчинення нотаріусами протестів векселів (дати визначення самого поняття протесту, передбачити його юридичні наслідки, види протесту, умови і правила, за якими здійснюються протести векселів), а також розпочати створення банку даних про осіб, проти яких учинені протести. Інформація з банку даних повинна регулярно передаватися у ДКЦПФ та НБУ для подальшого використання зацікавленими особами.
Таким чином, існує нагальна потреба, по-перше, приєднатися до Женівських вексельних конвенцій, по-друге, прийняти пакет нормативних актів з питань вексельного обігу в Україні, виходячи з положень Одноманітного закону, по-третє, сприяти розширенню та вдосконаленню інфраструктури вексельного обігу, по-четверте, спостити порядок стягнення вексельної заборгованості.
На нашу думку заходи по вирішенню проблем саме за такими напрямками дадуть змогу впорядкувати вексельний обіг, а отже й підвищити ефективність вексельного ринку, і , таким чином, вирішити значний обсяг питань, що стоять сьогодні перед національною економікою.
Висновки
Таким чином, вексель – це спецефічний інструмент, що має в своїй основі двояку природу. З одного боку, вексель є виконавчим документом, що регулює відносини з приводу нічим не обумовленного зобов’язання однієї особи заплатити певну суму, в певний час, у певному місті іншій особі. З іншого, універсальність векселю перетворила його на цінний папір найвищого класу, що за сучасних умов робить його одним з найліквідніших інструментів на фондовому ринку.
Така двояка природа обумовила спецефічні особливості обігу векселів. Адже, як виконавчий документ вексель повинен мати свою нормативну базу функціонування, проте, як цінний папер вексель попадає під усі існуючі вимоги до операцій із цінними паперами, що інколи суттєво заплутує ситуацію навколо векселю.
Тому, у першій главі ми намагались представити вексель таким, яким він був в процесі свого історичного розвидку: від договору купівлі з відстрочкою платежу, до того чим він став у системі Женевських конвенцій та ОВЗ, коли остаточно сформувалася сучасна суть векселю.
Друга глава нашої роботи була присвячена векселю та вексельному обігу таким, якими вони мають бути. Ми розглянули види векселів, їх типи, основні реквізити, що мають обов’язково бути присутніми у векселі, ми розглянули типовий приклад оформлення векселю. Досліджуючи обіг, ми спробували представити спрощену схему обороту простого та переказного векселя, та навели декілько прикладів такого обороту. Також було визначено основні операції з векселями, і , нарешті, було описано інфраструктуру вексельного обігу.
Заключна частина була присвячена тому яким є насправді вексель у сучасних умовах.. Було визначено національні особливості обігу, до яких можна віднести дуже швидкий темп росту ринку, виникнення відносин здебільшого не за класичних об’єктивних умов, дуже широка різноманітність використання векселя. Також пргоблеми, серед яких ми би виокремили хаотичну невпорядкованість національного законодавства, товарний характер векселю, досить слабко розвинену інфраструктуру, неможливість спрощенного судочинства у справах про відмову в оплаті векселю. У відповідності з цим було розроблено ряд заходів по впорядкуванню вексельного обігу конкретно для кожного з інститутів влади.
Таким чином, ми розглянули основні питання щодо вексельного обігу, проблем та перспектив його розвидку.
ЛІТЕРАТУРА:
1. А.В.Макеев «Вексель. Практическое пособие по применению.» // М:1997
2. Ю.Н.Мороз “ Вексельное дело ” // Киев 1999.
3. Бізнес №15//98 « Секрети векселя».
4. Бізнес №15//98 «Вексель. Пропозиції практиків».
5. Вісник НБУ «Становлення вексельного обігу на Україні».
6. Постанова ВР України « Вексель в господарчому обороті України»
7. Ринок капіталу № 3//99 «Вексель : правове забеспечення, національні особливості, практика примінення».
8 Ринок капіталу № 7//99 «Націольні особливості вексельного обігу на Україні»
9. Ринок капіталу № 7//99 «Вексель на Україні».
10. Ринок капіталу № 7//99 «Державне регулювання вексельного обігу».
11. Ринок капіталу № 4//99 «Операції з векселем».
12. ЦП України №10 //99 «Вексельний обіг в Україні».
13. Фондовий ринрк №43//99 «Вексель – нові можливості».
14. Фондовий ринрк №7//99 «Вексель як дзеркало української економіки».
15. Фінансові ризики №3//99 « Деякі особливості обігу векселей».
1
Сплатити наказу
“Товариства “Васильєв і К”
П”ятдесят тисяч гривень
Товаритсво Товариство
“Гончаренко і К” “Ткачьов і К”
Київ Санкт - Петербург
“Васильев і К” в Київі (ремітент)
“Гончаренко і К” в Київі
(трассат)
“Ткачев і К”
в Сант-Петербурге
(трассант)
Сплатити наказу
Московського підприємця Івана Павловича Петрова
Десять тисяч гривень
Київський банкМосковський
міжнародний банк
В день покупки векселя
вексель
2
Информация о допущенных Банком нарушениях норм валютного регулирования, неудовлетворительном выполнении обязанностей агента валютного контроля и примененных к Банку - нарушителю санкциях может быть опубликован Банком России в средствах массовой информации.
Ответственность Экспортеров.
Незачисление валютной выручки от экспортатоваров на счета в уполномоченных банках в контрактные сроки, зафиксированные в документах таможенного банковского контроля, независимо от того, имело ли место превышение сроков проведениятекущих валютных операций, является нарушением таможенных правил. Указанное правонарушение в соответствии со статьей 273 Таможенногокодекса Российской Федерации влечет за собой ответственность экспортера в виде штрафа в размере от ста до двухсот процентов стоимости товаров, являющихся непосредственными объектами правонарушения, с взысканием стоимости таких товаров.
Экспортер за подделку (внесение исправлений после заверения копии Банком или подделку заверяющей подписи Ответственного лица и/или печати Банка) представляемой таможенным органам копии ПС, за вывоз груза за пределы Российской Федерации по ПС, не соответствующему вывезенному грузу, несет ответственность в соответствии с Таможенным кодексом Российской Федерации.
Экспортер за непредставление в Банк информации о внесении в контракт, положенный в основу подписанного ПС, дополнений и/или изменений, затрагивающих данные ПС (для оформления дополнительного листа ПС), за непредставление в Банк копии ГТД в сроки или за непредставление сроки запрашиваемой Банками информации несет ответственность в виде штрафа в размере 10 тысяч рублей за каждый день просрочки сверх установленных сроков представления указанной информации в Банк, но не свыше суммы по контракту, по которой документация и информация не были представлены в установленном порядке.
Указанные штрафы взыскиваются Главными территориальными управлениями Банка России в бесспорном порядке (посредством списания сумм штрафов со счетов Экспортера в иностранной валюте или в рублях по курсу банка России на дату списания суммы штрафа на основании распоряжения начальника соответствующего Главного территориального управления Банка России) по результатам как самостоятельных проверок, в том числе по представлению Банков, а также по результатам проверок, проведенных таможенными, налоговыми органами, Федеральной службой валютного и экспортного контроля Российской Федерации.
Ответственность сотрудников Экспортеров и Ответственных лиц Банков
Сотрудники Экспортеров и Ответственные лица Банков за нарушения требований несут уголовную, административную и гражданско - правовую ответственность в соответствии с законодательством Российской Федерации.
Ответственные лица Банков несут ответственность за сохранность ставшей им известной при выполнении функций валютного контроля банковской и коммерческой тайны в соответствии с законодательством Российской Федерации.
3. Проблемы, перспективы развития.
Внешняя торговля играет позитивную роль в экономике, ее значение до последнего времени возрастало. Снижение курса рубля по отношению к ведущим мировым валютам объективно играет на руку российским экспортерам, увеличивая их доходы от внешнеэкономической деятельности. В этих условиях первостепенное значение приобретает расширение присутствия отечественных поставщиков на мировом рынке. Однако под воздействием прежде всего внутренних причин, а так же резко ухудшившихся внешних условий пока складывается обратная ситуация. При этом особое беспокойство вызывает резкое сокращение экспорта товаров в страны дальнего зарубежья. В результате ухудшается участие России в мировой торговле, суживаются возможности пополнения валютных резервов. По данным ГТК России, в 1998г. в годовом исчислении (без учета неорганизованной торговли) экспорт товаров России сократился на 16,7%, в том числе в страны дальнего зарубежья – на 15,7%, тогда как мировой возрос примерно на 7%. Эта негативная тенденция сохранялась в I квартале текущего года: внешнеторговый оборот России в январе – феврале 1999 года составил 15,4 млрд. долларов США и по сравнению с аналогичным периодом прошлого года сократился на 34%. [3].
Экспорт России в январе – феврале 1999 года составил 9,0 млрд. долларов (снизился на 20,6%), в том числе в страны дальнего зарубежья – 7,3 млрд. (на 16%), в страны СНГ – 1,7 млрд. (на 36,1%) (см. таблицу №2).
Таблица №2 [2].
Если рассматривать экспорт в страны дальнего зарубежья , то на долю топливно-энергетических товаров приходилось 41,7%. Стоимостной объем их экспорта сократился на 27%. Доля металлов и изделий из них в общем экспорте в страны дальнего зарубежья составила 24,1%, машиностроительной продукции и продукции химической промышленности – по 9,2%, лесоматериалов целлюлозно-бумажных изделий – 6,6%.
Динамику основных экспортных товаров России в страны дальнего зарубежья можно увидеть в таблице №3.
Таблица №3. Динамика основных товаров экспорта России в страны дальнего зарубежья в натуральном выражении (в % к предыдущему году) [30].
|
1996г.
|
1997г. |
1998г. |
|
Экспорт* - всего |
108,8
|
98,7 |
84,3 |
|
Нефть сырая |
104,8
|
104,2 |
107,4 |
|
Газ природный |
103,7
|
94,5 |
103,5 |
|
Минеральные удобрения |
102,0
|
95,5 |
108,2 |
|
Лесоматериалы необработанные |
87,2
|
112,7 |
111,9 |
|
Медь рафинированная |
113,1
|
101,1 |
103,0 |
|
Никель необработанный |
109,2
|
132,9 |
95,4 |
|
Алюминий необработанный |
116,3
|
103,3 |
103,3 |
|
Машины и оборудование* |
105,7
|
101,8 |
101,8 |
* Рассчитано на основе стоимости экспорта.
В экспорте в страны СНГ в январе – феврале 1999 года по-прежнему значительна доля топливно-энергетических товаров – 73,7%. Их экспорт по стоимости сократился на 27%. Основным экспортным товаром остается природный газ (60,2% от всего экспорта в страны СНГ). Экспорт машин и оборудования (по стоимости) снизился в 2 раза, а доля их общем экспорте в страны СНГ составила 10,6% [30 ,16].
Из данных видно, что продолжает расти физический объем поставок невосполнимых топливно-энергетических товаров, материалов, и в то же время сокращается экспорт машин и оборудования. Товары ТЭК и материалы очень чувствительны к конъюнктуре мирового рынка и зависимы от него. Эта глубокая сырьевая зависимость от конъюнктуры мирового рынка исключает возможность быстрого и безболезненного приспособления российской экономики к его резкоменяющимся условиям, что создает угрозу экономической безопасности страны.
Если рассматривать структуру самих экспортеров, то в недавнем времени Министерство торговли обнародовало список лучших российских экспортеров 1998 года (см. Приложение №5). Ни одной крупной компании топливно-энергетического комплекса, продукция которого составляет не менее 40% всего российского экспорта в этом списке не оказалось. Объясняют это по разному – конкурсов много, и компании принимают участие в тех, которые считают для себя нужными, или боятся показать свои доходы и чтобы на них покушалось государство. Как видим, на внешнем рынке по-прежнему востребованы российские сырьевые товары (лес, металл), минеральное удобрение (производство которых в России обходится дешево) и такие традиционные экспортные товары, как алмазы и икра осетровых рыб. А вот высокотехнологичная продукция (электродвигатели, авионика и др.) пользуются спросом лишь в странах Азии, Африки и СНГ [29].
До начала кризиса августа 1998 года политика государства в области валютного контроля в целом и за экспортом в частности была направлена, в первую очередь, на ограничение утечки капитала заграницу. Была поставлена задача по обязательному возвращению валютной выручки и по недопущению использования фиктивных контрактов в экспорте и импорте. И, как было сказано в ведении, такой механизм дал ощутимые результаты. К примеру, если брать Республику Коми, то с начала 1996 года Сыктывкарской таможней было зафиксировано 74 факта невозвращения валютной выручки при экспорте лесопродуктов, расследование которых полностью завершено. Общая сумма невозвращения валютной выручки, фигурирующая в этих делах составляет 1,2 млн. долларов США, 33 тысячи немецких марок, 842 тысячи австралийских шиллингов и 185 тысяч ЭКЮ. При этом часть этой валюты (52 тысячи долларов, 28 тысяч марок, 740 тысяч шиллингов и 136 тысяч ЭКЮ) была возвращена в Россию уже в ходе расследования таможней конкретных дел [8].
Здесь можно выделить несколько причин такой ситуации. Например, поставщики плохо изучали деловую репутацию иностранного партнера, экономический и правовой климат в стране импортера. Помимо этого, республиканские предприятия, как правило не используют такие формы расчетов по контракту, которые снижали бы риск непоступления валютной выручки: предоплаты, поручительства банка или третьей стороны за импортера и т.д. С другой стороны, иногда предприятия подвергаются штрафам из-за невысокого профессионального уровня их руководителей. К примеру, существует механизм признания непоступления валютной выручки обоснованным (что снимает вопрос о наложении штрафа). Заключения подобного рода выдают эксперты Министерства торговли России и торгово-промышленных палат. Особая причина – проблема корыстного невозвращения валюты в Россию, в чем может быть заинтересован экспортер. В результате, после поставки продукции, экспортные фирмы либо вообще исчезают из поле зрения, либо не ведут сколько-нибудь серьезной работы по возвращению затерявшихся зарубежом денег.
Большинство нарушений в Коми по экспорту приходилось на 1994-1996 года. С 1 января 1997 года начал действовать новый Уголовный кодекс, установивший уголовную ответственность за невозвращение валюты на сумму более 10 тысяч минимальных размеров оплаты труда. После этого больше нарушений при непоступлении валютной выручки, превышающей сто тысяч долларов, не наблюдалось.
После кризиса августа 1998 года приоритеты в области валютного контроля поменялись. Главной задачей в самом начале кризиса стало поддержание курса рубля. И все последующие документы, принимаемые Правительством, Президентом, ЦБР направлены на достижение этой цели. К примеру, было введено дополнение к 7 инструкции об обязательной продажи 75% валютной выручки с транзитного валютного счета. Правда в апреле была издана, с целью смягчить воздействие на рубль, Инструкция №80-И, которая устанавливает обязательную продажу валютной выручки в размере 50% резидентами, осуществляющими возврат кредитов. Также было введено Указание ЦБР №500-У, по которому ужесточается контроль уполномоченных банков за правомерностью осуществления клиентами валютных операций и усиливается контроль над самими уполномоченными банками. Положение №57-П, в которой говорится, что экспортная выручка продается только на специальных торговых сессиях межбанковских валютных бирж. Эти и другие документы были призваны получить максимально возможный объем валюты и не дать ей остаться зарубежом. Так же в целях увеличения сбора таможенных платежей Правительство РФ приняло меры по временному введению вывозных пошлин на основные товары российского экспорта, что в определенной степени должно восполнить нехватку средств. Эта мера рассчитана на изъятие части сверхприбыли экспортеров, образовавшейся в результате резкого подорожания доллара относительно рубля в августе прошлого года.
