Отже Банк повинен був би зарезервувати “під цього позичальника” суму 25 953,81 (Двадцять п’ять тисяч дев’ятсот п’ятдесят три) грн. 81 коп.
В цьому випадку розрахункова сума резерву менше ніж сума фактично сформованого на 311 061,41 (Триста одинадцять тисяч шістдесят одна) грн. 41 коп. Отже, фінансовий результат Банку мав би бути вищий на цю суму.
Тепер розглянемо випадок, коли за рахунок факторів суб’єктивного характеру ми спробуємо понизити клас позичальника. Отже припустимо що: позичальник має погану кредитну історію і регулярно стаються затримки в погашенні заборгованості, відсотки сплачувалися невчасно з затримками, підприємство досить давно займає свою нішу на ринку й останнім часом спостерігається зменшення обсягів виробництва, підприємство не має державної підтримки, виробництво має циклічний характер та залежить від пори року та погодних умов, збитки від основної операційної діяльності (звідси клас “В”) підприємство останнім часом декларує регулярно. Отже, враховуючи всі ті фактори, що були викладені вище, а також враховуючи те, що позичальник надав у заставу забезпечення, яке має посередній (щоб не сказати низький) рівень ліквідності, то ми можемо перевести його до класу “Г”.
Тепер спробуємо розрахувати суму резерву, яку потрібно було б сформувати, враховуючи те, що тепер позичальник відноситься до класу “Г”
Цей позичальник надав в заставу рухоме та не рухоме майно на суму 5`830`000.00 (П’ять мільйонів вісімсот тридцять тисяч) гривень. Оскільки позичальник відноситься до класу “Г”, а обслуговування боргу за кредитною лінією здійснюється “добре”, то вид кредиту відноситься до групи “сумнівні”. Оскільки кредит відносится до групи “сумнівні” то відсоток вартості забезпечення, що береться до розрахунку чистого кредитного ризику дорівнює 10 %. Отже до розрахунку резерву беремо суму застави 5 830 000,00 * 10% = 583 000,00 грн. Станом на 01.01.2002 р. позичкова заборгованість позичальника складала 2`851`076,10 (Два мільйони вісімсот п’ятдесят одна тисяча сімдесят шість) грн. 10 коп. Від цієї суми віднімемо розрахункову суму застави і отримаємо суму, яка підпадає під п’ятидесяти відсоткове резервування (оскільки кредит належить до групи “сумнівні”) 2 851 076,10 – 583 000,00 = 2 268 076,10 (Два мільйони двісті шістдесят вісім тисяч сімдесят шість) грн. 10 коп. Тепер можемо розрахувати суму резерву для цого позичальника: 2 268 076,10 * 50% = 1 134 038.05 грн.
Отже Банк повинен був би зарезервувати “під цього позичальника” суму 1 134 038,05 (Один мільйон сто тридцять чотири тисячі тридцять вісім) грн. 05 коп.
В цьому випадку розрахункова сума резерву перебільшує суму фактично сформованого на 797 022,83 (Сімсот дев’яносто сім тисяч двадцять дві) грн. 83 коп. Отже, фінансовий результат Банку мав би бути нижчий на цю суму.
Для більшої наглядності зведемо отримані результати у вигляді таблиці:
Табл. 3.2.1. Розрахункова сума резерву для позичальника 1462 за умови зміни класу або суми забезпечення.
|
Клас
Застава |
«Б»
|
«В» |
«Г» |
0 грн. |
- |
570 215,22 грн. |
- |
5 830 000,00 грн |
25 953,81 грн . |
337 015,22 грн . |
1 134 038,05 грн |
15 000 000,00 грн. |
- |
0 грн. |
- |
Отже ми можемо зробити висновок, що обсяг (сума) забезпечення та фінансовий стан (клас) боржника – це два основні чинники, які впливають на розмір страхового резерву при фіксованій позичковій заборгованості позичальника.
1
1
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАНЬ:
1. Закон України “Про Національний банк України”;
2. Закон України “Про банки та банківську діяльність”;
3. Закон України “Про заставу”;
4. Закон України “Про господарські товариства”;
5. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”;
6. Закон України “Про підприємства в Україні”;
7. Постанова Правління Національного банку України №436 від 12.12.97 Про затвердження “Правил організації фінансової та статистичної звітності банків України”;
8. Постанова Правління Національного банку України №388 від 21.11.97 р., “План рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України”;
9. Постанова Правління Національного банку України №141 від 14.04.98 р. Інструкція про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків;
10. Постанова Правління Національного банку України №279 від 06.07.2000р. Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків;
11. Постанова Правління Національного банку України №418 від 24.10.2000р;
12. Постанова Правління Національного банку України №151 від 05.04.2001р;
13. Постанова Правління Національного банку України №502 від 07.12.2001р;
14. Положення Національного банку України “Про кредитування” від 28.09.95р;
15. Постанова Правління Національного банку України №97, від 22 квітня 1996 року;
16. Постанова Правління Національного банку України №35, від 17 лютого 1997 року;
17. Постанова Правління Національного банку України №80 від 4 квітня 1997 року;
18. Лист Національного банку України №306 від 10 жовтня 1995 року;
19. Постанова Правління Національного банку України №489 від 20.11.98р;
20. Постанова Правління Національного банку України №19 від 19.01.99р;
21. Постанова Правління Національного банку України №533 від 03.11.99р;
22. Постанова Правління Національного банку України №601 від 22.12.99р;
23. Постанова Правління Національного банку України №186 від 07.05.2001р;
24. Постанова Правління Національного банку України №495 від 04.12.2001р;
25. Постанова Правління Національного банку України №569 від 23.11.99. “Інструкція про порядок складання річного фінансового звіту комерційного банку”;
26. Положення про порядок класифiкацiї кредитного портфелю банку та проведення оцiнки фiнансового стану позичальникiв з метою формування резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційного банку “Резерв”;
27. Положення комерційного банку “Резерв” "Про кредитування";
28. Поморіна М.А. “Керування ризиками як складова частина процесу керування активами і пасивами” // Ж. “Банковское Дело”, 1998, №3;
29. Афіфі А., Ейзен С., Статистичний аналіз // пер. з англ. Під ред. Башаріна Г.П., Москва, “МИР”, 1982р.;
30. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів" / Затверджено наказом Міністерства фінансів України М 87 від 31.03.1999р.;
31. Ірина Чмутова, Оцінювання та прогнозування фінансового стану позичальника/ Ж. Банківська справа, №2, 2000р.
32. О. Дзьоблюк, Оцінка стану грошового потоку позичальника/Ж. Банківська справа, №1, 2000р.;
33. Василишин Е.М. Регулювання діяльності комерційного банка. М.,1995.
34. Базельское соглашение, 1998 г. Методика расчета коэффициентов, разработанная экспертами Банка международных расчетов в г. Базеле (Швейцария); рекомендации Базельского комитета по банковскому надзору (Basel Committee on Banking Supervision).;
35. Банковский портфель - 1: Книга банкира. Книга клиента. Книга инвестора / Авт. кол.: О.Н. Антипова и др. М., 1995.;
36. Банковский портфель - 2: Книга банковского менеджера. Книга банковского финансиста. Книга банковского юриста/Авт. кол.: Г.М. Антонов и др. М-, 1995.;
37. Банковский портфель-3:Книга менеджера по кредитам.Книга менеджера по фондовым операциям. Книга банковского бухгалт. и аудитора / Авт. кол.: О.Н.Антипова и др. М., 1995.;
38. Ежедневная электронная газета «Окно в Украину»;
ІНТЕРНЕТ-ВИДАННЯ ТА САЙТИ:
1.www.cfin.ru;
2.www.finrisk.ru
3.www.rada.kiev.ua
3.www.bankclub.ru
4.www.banking.com.ua
5.www.ei.com.ua
6.www.bizcom.ru
1.2.2. Визначення окремих термінів
Кредитні операції - вид активних операцій, пов'язаних з наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо. Кредитні операції класифікуються залежно від рівня ризику та поділяються на "стандартні", "під контролем", "субстандартні", "сумнівні" та "безнадійні".
Класифікація кредитних операцій - це оцінка рівня ризику за кожною кредитною операцією з урахуванням фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості та рівня забезпечення кредитної операції.
Кредитний ризик - ризик невиконання позичальником (контрагентом банку) зобов'язань за кредитними операціями (тобто ризик того, що сплата позичальником відсотків і основного боргу за кредитними операціями проводитиметься з відхиленнями від умов кредитної угоди або взагалі не проводитиметься).
"Стандартні" кредитні операції - це операції, за якими кредитний ризик є незначним і становить два відсотки чистого кредитного ризику.
"Під контролем" - це кредитні операції, за якими кредитний ризик є незначним, але може збільшитися внаслідок виникнення несприятливої для позичальника ситуації та становить п'ять відсотків чистого кредитного ризику.
"Субстандартні" кредитні операції - це операції, за якими кредитний ризик є значним, надалі може збільшуватись і становить 20 відсотків чистого кредитного ризику, а також є ймовірність несвоєчасного погашення заборгованості в повній сумі та в строки, що передбачені кредитним договором.
"Сумнівні" кредитні операції - це операції, за якими виконання зобов'язань з боку позичальника/контрагента банку в повній сумі (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпечення) під загрозою, ймовірність повного погашення кредитної заборгованості низька та становить 50 відсотків чистого кредитного ризику.
"Безнадійні" кредитні операції - це операції, імовірність виконання зобов'язань за якими з боку позичальника/контрагента банку (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпечення) практично відсутня, ризик за такими операціями дорівнює сумі заборгованості за ними.
Платоспроможність - здатність позичальника контрагента банку) своєчасно здійснювати розрахунки за всіма видами своїх зобов'язань.
З метою розрахунку обсягу резерву під кредитні ризики та визначення чистого кредитного ризику банк повинен проаналізувати кредитний портфель.
Аналіз кредитного портфеля та класифікація кредитних операцій (валового кредитного ризику) здійснюється за такими критеріями:
- оцінка фінансового стану позичальника; (Крім контрагентів за факторинговими операціями - Постанова Нацбанка №418 від 24.10.2000 р.)
- стан обслуговування позичальником (контрагентом банку) кредитної заборгованості за основним боргом і відсотків (комісій та інших платежів із обслуговування боргу) за ним у розрізі кожної окремої заборгованості та спроможність позичальника надалі обслуговувати цей борг;
- рівень забезпечення кредитної операції.
Статья 36. Права залогодержателя при залоге с оставлением имущества у залогодателя.
При залоге с оставлением имущества у залогодателя залогодержатель, если иное не предусмотрено договором, вправе:
1. Проверять по документам и фактическое наличие, размер, состояние и условия хранения предмета залога;
2. требовать от залогодателя принятия мер, необходимых для сохранения предмета залога;
3. Требовать от любого лица прекращения посягательства на предмет залога, угрожающего его утратой или повреждением.
Если предмет залога утрачен не по вине залогодержателя и залогодатель его не восстановил или с согласия залогодержателя не заменил другим имуществом, равным по стоимости, залогодержатель вправе потребовать досрочного исполнения и обеспеченного залогом обязательства.
Статья 37. Права залогодателя при залоге с оставлением имущества у залогодателя.
Если иное не предусмотрено договором и законом, залогодатель при залоге с оставлением имущества у залогодателя вправе:
1. Владеть и пользоваться предметом залога в соответствии с его назначением;
2. Распоряжаться предметом залога путем его отчуждения с переводом на приобретателя долга по обязательству, обеспеченному залогом, либо путем сдачи в аренду.
Статья 38. Обязанности залогодателя при залоге имущества с оставлением его у залогодателя.
Залогодатель при залоге с оставлением имущества у залогодателя, если иное не предусмотрено договором о залоге, обязан:
1. страховать за свой счет предмет залога на его полную стоимость;
2. принимать меры, необходимые для сохранения предмета залога, включая капитальный и текущий ремонт;
3. уведомлять залогодержателя о сдаче предмета залога в аренду, а также иных сделок в отношении заложенного имущества.
Статья 39. Последствия нарушения обязанностей залогодателем при залоге с оставлением имущества у залогодателя.
В случае нарушения залогодателем обязанностей, предусмотренных пунктами 1 и 2 статьи 38 настоящего закона, залогодержатель вправе обратить взыскание на предмет залога до наступления срока исполнения обеспеченного залогом обязательства.
Статья 40. Форма и регистрация договора о залоге транспортных средств и космических объектов.
1. Договор о залоге гражданских воздушных, морских и речных судов, подвижного состава железных дорог должен быть нотариально удостоверен.
2. Залог транспортных средств подлежит регистрации в реестрах, которые ведутся государственными организациями, осуществляющими регистрацию гражданских воздушных, морских, речных судов и других транспортных средств.
Глава II. Залог предприятия, строения, здания, сооружения и иных объектов, непосредственно связанных с землей (ипотека).
Статья 41. Понятие ипотеки.
Ипотекой признается залог предприятия, строения, здания, сооружения или иного объекта, непосредственно связанного с землей и правом пользования ею.
Статья 42. Форма договора об ипотеки. Регистрация ипотеки.
1. Договор об ипотеке должен быть нотариально удостоверен.
2. Ипотека регистрируется в поземельной книге по месту нахождения предприятия, строения, здания, сооружения или иного объекта.
Переход права собственности или полного хозяйственного ведения на предмет ипотеки от залогодателя к другому лицу подлежит регистрации в той же поземельной книге, в которой зарегистрирована ипотека.
3. Орган, осуществляющий государственную регистрацию залога предприятия в целом, обязан передать сведения о регистрации залога органам, ведущим поземельную книгу, в том числе и по месту расположения территориально обособленных подразделений предприятия.
Статья 43. Ипотека предприятия.
1. Ипотека предприятия распространяется на все имущество, включая основные фонды и оборотные средства, а также иные ценности, отраженные в самостоятельном балансе предприятия, если иное не установлено законом или договором.
2. Предприятие – залогодатель обязано, по требованию залогодержателя, представлять ему годовой баланс.
3. При неисполнении обязательства, обеспеченного ипотекой предприятия, залогодержатель вправе принять меры по оздоровлению финансового положения предприятия, предусмотренные договором об ипотеке, включая назначение представителей в руководящие органы предприятия, ограничение права распоряжаться произведенной продукцией и иным имуществом предприятия. Если указанные меры не дали надлежащих результатов, залогодержатель вправе обратить взыскание на находящееся в ипотеке предприятие.
4. При обращении взыскания на находящееся в потеке предприятие, оно продается с аукциона как единый комплекс в порядке, предусмотренном законодательством Приднестровской Молдавской Республики.
Статья 44. Досрочное исполнение обязательства, обеспеченного ипотекой.
Залогодатель вправе в любое время досрочно исполнить обеспеченное ипотекой обязательство в полном объеме, если договор об ипотеке исключает возможность последующего залога того же предмета ипотеки.
Глава III. Залог товаров в обороте и переработке.
Статья 45. Особенности залога товаров в обороте и переработке.
1. При залоге товаров в обороте и переработке допускается изменение состава и натуральной форме предмета залога (товарных запасов, сырья, материалов, полуфабрикатов, готовой продукции и тому подобного) при условии, что их общая стоимость не становится меньше указанной в договоре о залоге.
2. Уменьшение стоимости заложенных товаров, находящихся в обороте и переработке, допускается соразмерно исполненной части обеспеченного их залогом обязательства, если иное не предусмотрено договором.
3. При залоге товаров в обороте и переработке реализованные залогодателем товары перестают быть предметом залога с момента их перехода в собственность, полное хозяйственное ведение или оперативное управление приобретателя, а приобретенные залогодателем товары, предусмотренные в договоре о залоге, становятся предметом залога с момента возникновения на них у залогодателя права собственности или полного хозяйственного ведения.
Статья 46. Содержание договора о залоге товаров в обороте и переработке.
Договор о залоге товаров в обороте и переработке должен определять вид заложенного товара, иные его родовые признаки, общую стоимость предмета залога, место, в котором он находится, а также виды товаров, которыми может быть заменен предмет залога.
Статья 47. Права залогодателя при залоге товаров в обороте и переработке.
При залоге товаров в обороте и переработке залогодатель сохраняет право владеть, пользоваться и распоряжаться предметом залога с соблюдением правил настоящей главы.
Раздел III. Залог с передачей заложенного имущества (вещи) залогодержателю (заклад).
Статья 48. Понятие заклада.
1. Закладом признается договор о залоге, по условиям которого заложенное имущество (вещь) передается залогодержателю во владение.
2. По соглашению залогодержателя с залогодателем, предмет заклада может быть оставлен у залогодателя под замком и печатью залогодержателя (твердый залог). Индивидуально определенная вещь может быть оставлена у залогодержателя с наложением знаков, свидетельствующих о закладе.
Правила настоящего раздела применяются к твердому залогу постольку, поскольку их применение не противоречит существу отношений залогодержателя с залогодателем при таком залоге.
Статья 49. Обязанности залогодержателя при закладе.
При закладе залогодержатель, если иное не предусмотрено договором, обязан:
1. Застраховать предмет заклада на его полную стоимость за счет и в интересах залогодателя;
2. Принимать меры, необходимые для сохранения предмета заклада;
3. Немедленно известить залогодателя о возникновении угрозы утраты или повреждения предмета заклада;
4. Регулярно направлять залогодателю отчет о пользовании предметом заклада, если пользование им допускается в соответствии с пунктом 1 статьи 50 настоящего Закона;
5. Немедленно возвратить предмет заклада после исполнения залогодателем или третьим лицом обеспеченного закладом обязательства.
Залогодержатель должен извлекать из предмета заклада доходы в интересах залогодателя в случае, когда это предусмотрено договором.
Статья 50. Права залогодержателя при закладе.
1. Залогодержатель вправе пользоваться предметом заклада в случаях, прямо предусмотренных договором о залоге. Приобретенные залогодержателем в результате пользования предметом заклада доходы и иные имущественные выгоды направляются на покрытие расходов на содержание предмета заклада, а также засчитываются в счет погашения процентов по долгу или самого долга по обеспеченному закладом обязательству.
2. Если возникает реальная угроза утраты, недостачи или повреждения предмета заклада не по вине залогодержателя, он вправе потребовать замены предмета заклада, а при отказе залогодателя выполнить это требование – обратить взыскание на предмет заклада до наступления срока исполнения обеспеченного закладом обязательства.
Статья 51. Возможность досрочного исполнения обязательства, обеспеченного заклада.
Если залогодержатель хранит или использует предмет заклада ненадлежащим образом, залогодатель вправе в любое время потребовать прекращения залога либо досрочно исполнить обеспеченное закладом обязательство.
Статья 52. Ответственность залогодержателя за утрату, недостачу или повреждение предмета заклада.
1. Залогодержатель отвечает за утрату, недостачу или повреждение предметов заклада, если не докажет, что утрата, недостача или повреждение произошли не по его вине.
Если залогодержателем является ломбард или иной предприниматель, для которого предоставление кредитов под заклад имущества является предметом его деятельности, освобождение от ответственности может иметь место лишь в случае, когда залогодержатель докажет, что утрата, недостача или повреждение предмета заклада произошли вследствие непреодолимой силы, либо умысла, или грубой неосторожности залогодателя.
2. Залогодержатель при закладе несет ответственность за утрату и недостачу предмета заклада в размере стоимости утраченного (недостающего), а за повреждение предмета заклада – в размере суммы, на которую понизилась стоимость заложенной вещи. Если при приеме вещи в заклад производилась оценка предмета заклада, ответственность залогодержателя не должна превышать указанной оценки.
Залогодержатель обязан в полном объеме возместить залогодателю убытки, причиненные утратой, недостачей или повреждением предмета заклада, если иное не предусмотрено договором.
Раздел IV. Залог прав.
Статья 53. Права как предмет залога.
1. Предметом залога могут быть принадлежащие залогодателю права владения и пользования, в том числе права арендатора, другие права (требования), вытекающие из обязательств, и иные имущественные права.
2. Право с определенным сроком действия может быть предметом залога только до истечения срока его действия.
3. В договоре о залоге прав, не имеющих денежной оценки, стоимость предмета залога определяется по соглашению сторон.
Статья 54. Содержание договора о залоге прав.
В договоре о залоге прав наряду с условиями, предусмотренными статьей 10 настоящего Закона, должно быть указано лицо, которое является должником по отношению к залогодателю. Залогодатель обязан уведомить своего должника о состоявшемся залоге прав.
Статья 55. Обязанности залогодателя при залоге прав.
При залоге прав, если иное не предусмотрено договором, залогодатель обязан:
1. Совершить действия, которые необходимы для обеспечения действительности заложенного права;
2. Не совершать уступки заложенного права;
3. Не совершать действий, влекущих прекращение заложенного права или уменьшение его стоимости;
4. Принимать меры, необходимые для защиты заложенного права от посягательств со стороны третьих лиц;
