За оцінками німецької консультаційної групи з питань економіки, яка працює при уряді України,частка взаємної заборгованості підприємств України у порівнянні з валовим внутрішнім продуктом 1995 р. складала: дебіторська —25%, кредиторська — 34%. Група вважає, що показники в цілому знаходяться на рівні промислово розвинених країн, а також європейських країн з економікою, що трансформується — Угорщина, Чехія, Польща, де сума комерційних кредитів (а саме так класифікуються взаємні борги підприємств) знаходиться в інтервалі від 20 до 30% валового внутрішнього продукту. На жаль, відсутність грошових коштів у підприємств, зростаючі неплатежі — це гіперінфляційне економічне слідство, яке взаємозаліками з використанням векселів не ліквідувати.
Економічні, політичні та соціальні причини неплатежів відомі, але керівники підприємств – боржників по інерції впевнені, що кошти для погашення боргових зобов’язань колись, де-небудь знайдуться і держава, як звичайно, “тим чи іншим засобом” в останній момент врятує їх або просто спише борги.
Досвід інших країн показує, що кліринг може діяти тільки недовгий час, а потім призводить до негативних наслідків. Взаємозалік, як “захід” не може бути ефективним. Лікування повинне бути системним, комплексним з використанням послуг фондового ринку, радикальних засобів санації, банкрутства боржників.
Основний напрямок вирішення проблеми відомий — інтенсифікація ринку цінних паперів (“локальних грошей”), що дозволяє державі почуватися вільніше навіть при проведенні реструкційної політики. Але для цього необхідно зробити ряд конкретних кроків у галузі розвитку фондового ринку. У світовій практиці діють дві основні моделі організації ринку цінних паперів — “німецько – японська”, при якій визначаючими суб’єктами є банки, та “англо – американська”, яка дозволяє іншим фінансово – кредитним інститутам відігравати активну роль на фондовому ринку. В останньому випадку державне регулювання ринку цінних паперів виявляється більш жорстким. Це особливо важливо у процесі становлення ринкових відносин в Україні, коли на фінансовій сцені фондового ринку виступає порівняно невеликий ансамбль малопотужних комерційних банків. Їх дії повністю підконтрольні Національному банку України та іншим владним структурам (Міністерство фінансів, Фонд державного майна, Державна податкова інспекція).
Взагалі, другий шлях більш прийнятний для держави. Інтенсивний розвиток у цьому випадку отримують окремі види цінних паперів, серед яких провідне місце за обсягом фінансових операцій посідає вексель.
Спеціалізованих організацій, створених для обслуговування та розвитку операцій з векселями недостатньо. Тільки у 1995 р. в Україні почала створюватись мережа таких спеціалізованих фінансових організацій.
Провідне місце серед них посідає асоціація “Український вексельний центр” (надалі — “Укрвексель”), створена з метою сприяння розвитку в Україні ринку цінних паперів, відродження національного вексельного обігу як випробуваного платіжного засобу, інструменту зниження темпів інфляції та залучення інвестицій, а також для розв’язання методичних, організаційних та практичних питань , що виникають при здійсненні господарських та фінансових операцій з використанням векселів.
Засновниками Укрвекселя виступили: Академія підприємництва та менеджменту України, Українська фондова біржа, Асоціація консультаційних фірм України “Укрконсалтинг”, Консалтингова компанія “Стрілець”, Акціонерний комерційний агропромисловий банк “Україна”, Акціонерне товариство з іноземними інвестиціями “Євроінвест”.
За час свого існування Укрвексель узагальнив практику застосування національного та іноземного законодавства з вексельного обігу, розробив конкретні пропозиції та проекти законодавчих і нормативних актів з найбільш актуальних питань обігу векселів в Україні, які подано до Кабінету Міністрів України, НБУ, та Комісії Верховної Ради України з питань фінансової та банківської діяльності.
На виконання Указу Президента України “Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України” від 16 березня 1995 року в межах експерименту на 1995 р. Укрвексель провів ряд заходів, консультацій та нарад з керівництвом і фахівцями Міненерго, Мінпрому, Мінвуглепрому з питань застосування векселів з метою зменшення сум неплатежів. Наслідком проведеної роботи стала Генеральна угода про подальший розвиток вексельного обігу, яку зазначені міністерства та Укрвексель уклали 1 вересня 1995 р.
З метою розв’язання кризи неплатежів Укрвексель розробив та узгодив з міністерствами – учасниками Генеральної угоди “Тимчасові правила вексельного обігу між підприємствами ряду базових галузей народного господарства України”, які затверджені 14 вересня 1995 р.
З метою запобігання використання “бронзових”, “дружніх” та аналогічних векселів випадків, шахрайства на торгах УФБ продавцем векселів виступає уповноважена Укрвекселем спеціалізована брокерська контора “Стрілець – вексель”, яка здійснює відповідну експертизу цінних паперів, вексельних ланцюжків, консультує учасників вексельних угод. Крім того, виходячи з новітнього характеру операцій з векселями, за домовленістю з Укрвекселем Українська фондова біржа, постановила, що у разі, якщо векселі виставлено спеціалізованою вексельною брокерською конторою, сплачувана сторонами біржового контракту вартість котировки цінних паперів та розмір збору за послуги біржі суттєво зменшуються, що також сприяє поширенню вексельного обігу в країні.
Для здійснення вексельних операцій за участю Укрвекселя створено Центральну вексельну палату (ЦВП), яка відповідно до встановленого порядку може здійснювати комерційні та комісійні операції з цінними паперами. Передбачено, що ЦВП веде реєстр векселів, їх облік, зберігання, уступку вимог, переказ боргів, взаємозалік у процесі вексельного обігу, координує діяльність диспетчерських вексельних пунктів міністерств, надає консультації та інші послуги власникам векселів, виконує їх доручення, як особа з вексельними повноваженнями, здійснює операції з векселями на Українській фондовій біржі та на позабіржовому ринку.
Міністерства самостійно вирішують питання про необхідність створення диспетчерських вексельних пунктів. Так у Мінпромі два таких пункти створюються у Дніпропетровську та Києві на базі існуючих галузевих інформаційно – обчислювальних центрів.
Існуюча практика безакцептного списання боргів на користь бюджету не сприяє підвищенню ділової активності підприємств, особливо тих, які за виконані держзамовлення не отримують від споживачів кошти за вироблену продукцію і вимушені ставати боржниками перед державою.
Укрвексель бачить вихід у наданні підприємствам, що поставляють паливно – енергетичні ресурси та найважливішу промислову сировину за держзамовленнями, вексельного кредиту для розрахунків з бюджетом. Конкретні пропозиції розробляються разом з фахівцями Укрнафти, Міненерго, Мінпрому.
Поширення вексельного обігу неможливе без наявності механізму захистів інтересів кредиторів та підвищення надійності і довіри до векселедавців, акцептантів, індосантів тощо. У країнах з розвинутою правовою базою ринкової економіки протягом десятиріч як один з інструментів такого механізму захисту використовуються переліки неакцептованих та неоплачених векселів.
Передбачається, що аналіз і систематизацію поточної вексельної інформації, як і її економічну і юридичну експертизу, здійснюватимуть фахівці Центральної вексельної палати. Для реалізації цих функцій Укрвексель має висококваліфікованих спеціалістів та сучасну комп’ютерну техніку. Ці роботи виконуватимуться на госпрозрахунковій основі із зацікавленими підприємствами – учасниками вексельного обігу.
На першому етапі впровадження інформаційної системи передбачається використовувати існуючі в міністерствах канали зв’язку з підвідомчими підприємствами. Поточний збір, контроль та зберігання інформації про наявну на підприємствах заборгованість та подальше подання цієї інформації на магнітних носіях до ЦВП міністерства можуть доручити як створюваним диспетчерським вексельним пунктам, так і вже діючим інформаційно – обчислювальним центрам.
Серед принципово нових положень, які передбачається впровадити у порядку експерименту, можна виділити створення органів, що координують вексельний обіг. Доцільно зупинитись на можливості функціонування Міжвідомчого Вексельного Комітету. У своїй діяльності Комітет має виходити з необхідності визначення основних напрямків подолання кризи неплатежів, покриття нестачі обігових коштів підприємств, ефективного функціонування векселів на ринку цінних паперів, розширення кола учасників Генеральної угоди.
Недосконалість чинного законодавства призводить до втрати інтересу з боку закордонних партнерів до здійснення в Україні операцій із застосуванням вексельної форми. Саме в недосконалості законодавства вбачається головна проблема, через яку приєднання України до Конвенції ООН “Про міжнародні переказні та міжнародні прості векселі” (1998 р.) не може бути здійснене найближчим часом.
На сьогоднішній день в Україні, як не дивно, не існує навіть серйозних санкцій за порушення вексельного законодавства. Адже відповідно до світової практики вексель може мати довільний вигляд. Тобто, хоч і існує закон “Про затвердження правил виготовлення і використання вексельних бланків” від 10.09.1992 р., однак правильно оформлений вексель навіть на серветці вважається дійсним. Не дивлячись на те, що вексель являється незаперечним борговим зобов’язанням, він не має абсолютно ніяких переваг перед іншими борговими зобов’язаннями.
Оскільки вексель являється незаперечним борговим зобов’язанням, оплата опротестованих векселів проводиться наступним чином:
- шляхом безарбітражного списання необхідної суми з розрахункового рахунку боржника;
- через механізм банкрутства.
Однак, на думку арбітражного суду, у безакцептному порядку можуть списуватись суми тільки по розпорядженню податкової адміністрації, платіжні доручення якої прирівнюються до виконавчих документів.
Згідно до чинного законодавства України опротестований вексель не входить до списку виконавчих документів, і тому протест векселя дає кредитору право звернутися до боржника з вимогою відповідно до Арбітражного процесуального кодексу. Іншими словами, для списання коштів з рахунку боржника кредитору все одно знадобиться рішення суду та виконавчий документ.
Практика показує, що отримати оплату по опротестованому векселю дуже важко, часто навіть неможливо. Більшість боржників для погашення боргу за векселем просто не мають коштів, тому рішення суду про списання коштів з рахунку боржника все одно не принесе ніякої користі кредитору. Для кредитора залишається єдиний вихід — розпочати процедуру банкрутства боржника. Але тут кредитора підстерігають певні труднощі. По-перше: у випадку об’яви боржника банкротом погашення боргів проводиться відповідно з законодавством України (кредитор може не розраховувати стати одним з перших отримувачів боргу). При цьому переваги при ліквідації підприємства отримують учасники ліквідаційної комісії;по-друге: якщо боржником являється державне підприємство (навіть частково), об’явити це підприємство боржником неможливо. А на сьогоднішній день в Україні близько 75% підприємств мають державну частку і деякі керівники цих підприємств, користуючись цим, емітують векселі у значній кількості навіть не збираючись їх оплачувати.
Через це потрібно у найкоротші строки зосередити зусилля на підготовці до затвердження Верховною Радою України проектів відповідних законів України, проектів Указів Президента України про вексельне забезпечення виконання зобов’язань суб’єктами підприємницької діяльності та про порядок заміщення боргів підприємств їх майновими цінними паперами – акціями.
Розумно розглянути перспективу створення в Україні системи страхових гарантій за векселями. Така система є принципово новою у практиці діяльності українських страхових компаній, відсутні навіть розробки правил такого страхування, полісів та розрахунки страхових тарифів.
Важливість та величезні обсяги поставлених задач перед учасниками вексельного обігу в Україні, практично необмежене коло господарських зв’язків та економічних відносин вимагають кооперації діяльності державних і комерційних структур щодо скорочення сум неплатежів і впровадження вексельного обігу.
3.2 Бухгалтерський облік векселів
і оподаткування операцій з векселями
Облік бланків векселів.
Одержані у встановленому порядку бланки векселів зберігаються і враховуються підприємствами як бланки суворої звітності. Бухгалтерський облік бланків векселів здійснюється на забалансовому рахунку 004 «Бланки суворої звітності». Рух цих бланків відображається на рахунку 004 на основі відповідних приходно-витратних документів. Списання цих бланків із забалансового обліку проводиться одночасно із записами по видачі векселів.
У відповідності до п. 9.5.7. Закону України «По оподаткування прибутку підприємств» витрати, що пов'язані із виготовленням або придбанням бланків векселів, відносяться до витрат підприємства і відображаються на рахунку 26 «Загальногосподарські витрати».
Облік виданих векселів
Заборгованість по розрахункам з постачальниками, підрядниками, іншими кредиторами, яка оформлена векселями, виданими на суму отриманої продукції, виробів, робіт та послуг відображається відповідною бухгалтерською проводкою:
Дебетрах.60 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками»,
Дебетрах.76 «Розрахунки з різними дебіторами та кредиторами» або інші відповідні рахунки обліку розрахунків,
Кредитрах.66 «Векселі видані».
Сума витрат у вигляді договірних відсотків за відстрочку платежу, векселедавець відображає бухгалтерською проводкою:
Дебетрах.26 «Загальногосподарські витрати» — якщо векселями проведені розрахунки за сировину, матеріали, паливо, комплектуючі вироби, роботи та послуги виробничого характеру для забезпечення виробничої діяльності;
Дебетрах.44 «Витрати обертання» — якщо векселями проведені розрахунки за товари, роботи, послуги комерційного характеру для забезпечення комерційної діяльності;
Дебетрах.33 «Капітальні вкладення» — якщо векселями проведені розрахунки за основні засоби, будівельно-монтажні, проектні та інші роботи та послуги для забезпечення капітальних вкладень;
Дебетрах.81 «Використання прибутку» — якщо векселями проведені витрати, які не відносяться до підприємницької діяльності виробничого, комерційного характеру або капітальних вкладень, тобто ті витрати, які не включаються до собівартості продукції.
Кредитрах.66 «Векселі видані».
Погашення заборгованості, яка забезпечена виданими векселями, відображається бухгалтерською проводкою:
Дебетрах.66 «Векселі видані»;
Кредитрах.50 «Каса»,
Кредитрах.51 «Розрахунковий рахунок»,
Кредитрах.52 «Валютний рахунок».
Аналітичний облік по рахунку 66 «Векселі видані» проводиться по кожному виданому векселю.
Облік одержаних векселів
Заборгованість по розрахункам з покупцями, замовниками оформляється векселями, одержаними на суму відвантаженої продукції (товарів), виконаних робіт та наданих послуг і відображається бухгалтерською проводкою на суму цих векселів:
Дебетрах.59 «Векселі одержані»,
Кредитрах.46 «Реалізація».
Одночасно по дебету рахунку 46 у встановленому порядку відображаються фактичні витрати на виробництво і реалізацію продукції (товарів, робіт, послуг).
За Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (п.3.2.) не вважаються прибутком і не оподатковуються узяті на облік, але не сплачені векселі.
Сума доходу, що отримана за векселем продавцем за відстрочку платежу відображається бухгалтерською проводкою:
Дебетрах.59 «Векселі одержані»,
Кредитрах.80 «Прибутки та збитки».
Якщо підприємство відображає в обліку реалізацію продукції (товарів, робіт, послуг) по мірі пред'явлення розрахункових документів покупцем (замовником), то при отриманні векселів по реалізації продукції (товарам, роботам, послугам) застосовується бухгалтерська проводка:
Дебетрах.59 «Векселі одержані»,
Кредитрах.62 «Розрахунки з покупцями та замовниками».
Аналогічно в бухгалтерському обліку проводяться записи, пов'язані з отриманням векселів по забезпеченню інших видів дебіторської заборгованості.
По мірі погашення заборгованості, забезпеченої одержаними векселями, суми, обліковані на рахунку 59 «Векселі одержані», списуються відповідною бухгалтерською проводкою:
Дебетрах.50 «Каса»,
Дебетрах.51 «Розрахунковий рахунок»,
Дебетрах.52 «Валютний рахунок»,
Кредитрах.59 «Векселі одержані».
Аналітичний облік по рахунку 59 «Векселі одержані» ведеться по кожному одержаному векселю.
Облік операцій по індосації (передачі) одержаного векселя
При індосації векселя в оплату за одержану продукцію (товари, роботи, послуги) в бухгалтерії індосата складається відповідна бухгалтерська проводка на суму векселя:
Дебет рах.60«Розрахунки з постачальниками та підрядниками»,
Дебетрах.76 «Розрахунки з різними дебіторами та кредиторами»
або інші рахунки, на яких враховується борг;
Кредитрах.59 «Векселі одержані».
Якщо виданий векселедавцем вексель індосується векселедержателем на користь векселедавця, тобто вексель повертається векселедавцю в оплату за реалізовану продукцію (вироби, товари, виконані роботи або надані послуги), то в бухгалтерському обліку у нього це відображається проводкою на суму проданого товару:
Дебетрах.66 «Векселі видані»,
Кредитрах.46 «Реалізація» або
Кредитрах.62 «Розрахунки з покупцями та замовниками», в залежності від обліку процесу реалізації.
При цьому, різниця між сумою векселя і сумою реалізованої продукції (робіт, послуг), в залежності від того позитивна вона чи негативна, враховується відповідно в дебеті або кредиті рахунку 76 «Розрахунки з різними дебіторами та кредиторами».
Облік дисконтних операцій
При реалізації одержаних векселів з дисконтом здійснюється бухгалтерська проводка:
Дебетрах.51 «Розрахунковий рахунок» — на суму, отриману за вексель;
Кредитрах.59 «Векселі видані» — на вексельну суму .
При цьому дисконт (різниця між номінальним і реальним курсом векселя) в залежності від того позитивний він чи негативний, враховується відповідно в дебеті або кредиті рахунку 80 «Прибутки та збитки».
Згідно з п.3.4.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» оподаткованим оборотом є різниця між ціною придбання і продажу векселя (дисконт), зменшена на суму витрат, пов'язаних з цими операціями.
Облік одержаних векселів
Одержання підприємством векселів відображається бухгалтерською проводкою:
Дебетрах.58 «Фінансові вкладення»,
Кредитрах.50 «Каса»,
Кредитрах.51 «Розрахунковий рахунок»,
Кредитрах.52 «Валютний рахунок».
Якщо покупна вартість придбаних векселів відрізняється від їх номінальної вартості (вексельної суми), то сума різниці між покупною і номінальною вартістю відображається на рах.80 «Прибутки та збитки» і оподатковується на прибуток згідно з вищевказаним п.3.4.1.
Аналітичний облік по рахунку 58 «Фінансові вкладення» здійснюється по кожному цінному паперу окремо.
Облік інших витрат, пов'язаних з обігом векселів За зберігання векселів у банку і опротестування | здійснюються бухгалтерські проводки:
Дебетрах.80 «Прибутки та збитки»,| Кредитрах.76 «Розрахунки з різними дебіторами та кредиторами» при одержанні гарантій (вексельного аваля),
Дебетрах.26 «Загальногосподарські витрати» абоДебетрах.44 «Витрати обігу» (згідно з п.9.5.6. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»);
Кредит рах.76«Розрахунки з різними дебіторами та кредиторами».
Операції, що відносяться до обігу векселів, звільняються від сплати ПДВ згідно з підпунктом «м» пункту 31 розділу У Інструкції про порядок нарахування і сплати ПДВ, затвердженої наказом Мінфіну України від 10.02.93 р. №3.
3.3 Практичні рекомендації щодо заповнення векселів.
Мова складання
У відповідності до Закону України «Про мови в Україні», введеним в дію постановою Верховної Ради України №8313-11 від 28.10.1989 р., зі змінами згідно із Законом №75/95 від 28.02.1995 р., державною мовою нашої країни є українська мова. Російській мові наданий статус мови міжнаціонального спілкування.
Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що у роботі державних і суспільних органів, підприємств, установ та організацій, розташованих у місцях проживання більшості громадян інших національностей (міста, райони, сільські та селищні Ради, сільські населені пункти, їх сукупність), можуть використовувати як українську мову, так і їх національні мови. У випадку, якщо громадяни іншої національності, які складають більшість населення вказаних адміністративно-територіальних одиниць, не володіють у належному обсязі національною мовою, а також коли у межах цих адміністративно-територіальних одиниць компактно проживає декілька національностей, може використовуватися українська мова або мова, придатна для усього населення, в роботі державних і суспільних органів та організацій.
Як показує текстуальний аналіз законодавчої норми, альтернатива використання мов при складанні підприємством векселя обмежена.
Враховуючи обіговість векселя як цінного паперу на усій території України, можна зробити висновок: вексель повинен бути складений, індосований, акцептований та авальований на українській мові.
Додаткові вимоги до підпису учасника вексельного обігу
Серед обов'язкових реквізитів векселя, перелічених у пункті 1 Положення про переказний і простий вексель, затвердженого постановою ЦВК і РНК СРСР від 07.08.1937 р. №104/1341, визначений підпис того, хто видає вексель. Такою ж є вказівка у пункті 13 Положення про те, що індосамент повинен бути підписаний індосантом, у пункті 25 і що простий підпис платника має силу акцепта, у пункті 31 і що аваль підписується авалістом.
Інші нормативні акти і положення діловодства нашої країни вимагають наступних доповнень до міжнародних стандартів:
а) усі вексельні записи повинні бути підписані двома уповноваженими представниками векселедавця, акцептанта, аваліста або індосанта, якими визнаються керівник і головний бухгалтер підприємства (див. розділ 2 Правил виготовлення і використання вексельних бланків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 10.09.1992 р. №528).
У відповідності до пункту 6 Порядку проведення банками операцій з векселями, затвердженого Головою НБУ 25.02.1993 р., і пунктом 17 листа Управління платіжних систем НБУ «Про роботу установ банків в Україні у зв'язку з оформленням заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності України векселями» від 22.09.1994 р. №193 уповноваженими особами підприємства визнаються особи, зразки підписів яких внесені в банківські картки зразків підписів. У вексель вносяться повне і правильне найменування посад і прізвищ учинивших підписи осіб;
б) усі вексельні записи повинні бути засвідчені печаткою підприємства. У відповідності до вимог Закону України «Про підприємства в Україні» печатка містить повне найменування підприємства. Відтиск на печатці і зазначене у векселі найменування учасника вексельного обігу повинні співпадати, у протилежному випадку виникає загроза перервати індосаментний рядок. Скорочення у найменуваннях можуть носити тільки загальноприйнятий характер;
в) векселедавець, акцептант, аваліст і кожний індосант повинні вказати свою повну адресу (місцезнаходження органу управління), у протилежному випадку ускладнюється реалізація права векселедержателя на стягнення вексельної заборгованості, особливо при опротестуванні векселів і пред'явленні арбітражного позову;
г) векселедавець, акцептант, аваліст і кожний індосант як учасники розрахункових відносин повинні вказати свій код у відповідності до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, передбаченим постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 р.
Виходячи із вищезазначеного, вексельний запис про векселедавця виглядає таким чином:
Приватне підприємство «Весна»,
код ЄДРПОУ 123456789,
253047, м. Київ, вул. Молодіжна, д.47, к. З
Директор АБ.Вознюк
Гол. бухгалтер 3.1, Котова
м.п
.
Приклади оформлення індосаменту розглядаються нижче.
Індосамент векселя
У відповідності до норм Пунктів 11-20 і розділу 2 Положення про переказний і простий вексель індосувати (передати іншому векселедержателю і індосату) можна як переказний, так і простий вексель. Індосамент не можна обумовити настанням визначених умов, наприклад, при умові, якщо індосат поставить товар за іншим договором. Не дозволяється індосувати вексель частково, наприклад, на частину вексельної суми, що відповідає наявній заборгованості індосанта перед індосатом.
