Iсторично склалося так, що одна з нових й, у деякому вiдношеннi, найважливiша функцiя уряду полягас в тому, щоб стабiлiзувати економiку, тобто допомагатиiй забеспечуватиповну зайнятiсть ресурсiвiстабiльний рiвень цiн. Перед вченими-економiстами стоiть завдання глибоко й конкретно вивчати явищаiтенденцiiу розвитку свiтовоiекономiки. Одно з перших мiсць посiдас аналiзiнфляцiiта факторiв, щоiiобумовлюють.
У процесiрозвитку сучасноiзмiшаноiекономiки ступiнь державного втручання, а у рамках останнього-вибiр адекватноiмакроекономiчноiполiтики, що дозволяс запобiгти зростаннюiнфляцiiта безробiття, мають особливе значення.
МакроекономМакроекономiчна теорiя дас достатньо чiткiрекомендацiiвiдносно умов й наслiдкiв подiбних рiшень.
Жодна з вiдомих нинiринкових економiчних систем не функцiонус стихiйно. Всiвони являються об’сктами державного регулювання. При цьому напрямок й форми державного втручання змiнюються вiдповiдно до ситуацii, що склалася у економiчнiй системi.
Манiпулювання податками й розмiрами видаткiв бюджету , контроль за цiнами с одними з головнeoiнструментiв, за допомогою яких уряд може сприяти подоланню безробiття таiнфляцii.
В данiй роботiрозглядаються деякiпитання, пов’язанi iз стримуваннямiнфляцiйних процесiв в економiцi, а саме: питання державного регулювання й контролю за цiнами та антиiнфляцiйного пiдхiду до оподаткування. За своiм змiстом робота роздiлена на такiчастини: у першому та другому пунктах аналiз зосереджений на механiзмi iнфляцiiта наiiнаслiдках як у соцiальнiй, такiв економiчнiй сферах; третiй пункт плану присвячено розгляду методiв державного регулювання цiн та стримуванняiнфляцiiза допомогою податковоiсистеми краiни; в останньому-четвертому пунктiдана характеристика реалiзацiiантиiнфляцiйноiполiтики в Украiнi.
1. Суть iнфляцiiта iiпричини
Iнфляцiя властива бiльшостiекономiчно розвинутих краiн свiтуiс основною проблемою в тих краiнах, що розвиваються. Дамо чiтке визначення цьому економiчному процесу.
ПiдiПiдiнфляцiсю, як правило, розумiють будь-яке знецiнення грошовоiодиницi, тобто систематичне зростання цiн незалежно вiд того, якими причинами цей процес викликасться. Це, звичайно, не означас, що пiдвищуються обов’язково всiцiни. Навiть у перiоди досить швидкого зростанняiнфляцiiдеякiцiни можуть залишатися вiдносно стабiльними, аiншiнавiть знижуватися.
Бiльш вузьке поняттяiнфляцii-систематичне зростання цiн, що викликасться тiльки грошовим фактором (надлишком грошей в оберненнi), с недостатнiм, оскiльки в реальному життiгрошовi iнегрошовiфактори зростання цiн дуже тiсно пов’язанi iвпливають один на одного.
Iнфляцiя виникас в разi, якщо суспiльство намагатиметься витрачати бiльше, нiж дозволяють виробничiпотужностiекономiки. Коли сукупнiвитрати перевищують обсяг продукту при повнiй зайнятостi, вiдбувасться пiдвищення рiвня цiн. Отже, надмiрний обсяг сукупних витрат носитьiнфляцiйний характер. У цьому разiуряд зобов’язаний лiквiдувати надлишковiвитрати. Вiн може цього досягнути головним чином через скорочення власних видаткiв, а також пiдвищенням податкiв з метою скорочення доходiв приватного сектору.
Рiвеньiнфляцiiвимiрюсться черезiндекс цiн:
(1.1)
деI - iндекс цiн уt-му перiодi.
Зростанняiндексу цiн визначас рiвеньiнфляцii, а зменшення його- рiвень aaoeяцii.
Заiншою формулою розраховусться темпiнфляцii:
(1.2)
Темпiнфляцiiс темпом змiни загального рiвня цiнiпоказус ступiнь знецiнення грошей.
Процес зменшення темпiвiнфляцiiотримав назву дезiнфляцiя.
Протилежним доiнфляц Протилежним доiнфляцiiпоняттям с дефляцiя, яка мас мiсце тодi, коли загальний рiвень цiн падас. Дефляцiя траплялася вкрай рiдко в кiнцiХХ ст. Пiдтримувана дефляцiя, коли цiни постiйно падають протягом декiлькох рокiв, як правило, асоцiюсться з перiодами глибокоiдепресii.
В економiчнiй науцiрозрiзняютьiнфляцiю попиту йiнфляцiю витрат. У першому випадкуiнфляцiю викликас надлишок грошей, доходiв й попиту, в другому-зростання витрат на виробництво товарiв та послуг.
Iнфляцiя попиту спостерiгасться, коли сукупний попит зростас швидше за виробничий потенцiал економiки, пiдносячи цiни, щоб зрiвноважити пропозицiюiпопит. Покупцiконкурують за обмежену пропозицiю товарiв, що призводить до зростання цiн.
Для з’ясування процесу нарощуванняiнфляцiiпопиту розглянемо криву сукупноiпропозицii, що мас три вiдрiзки (мал.1.):
Pмал.1
АS
3
2
1 AD’
AD
0 Q
На першому вiдрiзку сукупнiвитрати недостатнi iобсяг валового нацiонального продукту (сукупноiпропозицii) значно вiдстас вiд свого потенцiйного рiвня за умови повноiзайнятостi. У разiзбiльшення сукупного попиту рiвень цiн не змiниться, бо буде вiдповiдно зростати й обсяг виробництва, тобтоiнфляцiя поки що буде вiдсутня. Це пояснюсться тим, щоiснус велика кiлькiсть незалучених у виробництво трудовихiматерiальних ресурсiв, якiще можна залучити заiснуючих на них цiн.
Поступово зростання попиту пiдштовхус розвиток сукупно Поступово зростання попиту пiдштовхус розвиток сукупноiпропозицiiдо другого вiдрiзку, зображенного на мал.1. Для цього стану економiки притаманне повнiше використання ресурсiв, а томуiх запаси поступово скорочуютьсяiвони стають дорожчими. Починасться зростання цiн, тобтоiнфляцiя.Iнфляцiю, що виникас на другому вiдрiзку кривоiсукупноiпропозицii, називають передчасною, тому що вона починасться до появи повноiзайнятостi iповного використання виробничих потужностей у краiнi.
Подальше зростання сукупного попиту пiдштовхус сукупну пропозицi до потенцiйно можливого обсягу виробництва, зображеного на мал.1 третiм вiдрiзком. На цьому вiдрiзку реальний валовий нацiональний продукт досягас свого максимуму,iтому подальше збiльшення сукупного попиту зумовлюсiнфляцiю, яку називають вже “чистою” на вiдмiну вiд передчасноi.
Слiд зазначити, що покриття дефiциту державного бюджету за рахунок кредитно-грошовоiемiсiiс одним з найважливiших чинникiвiнфляцii iiieoo, оскiльки зростання пропозицiiгрошей збiльшус сукупний попит на товари та послуги, який, у свою чергу, пiдвищус рiвень цiн.
Iнфляцiя витрат, абоiнфляцiя пропозицii, спостерiгасться в тому випадку, коли збiльшуються витрати на одиницю продукцii, тобто середнiвитрати за данного обсягу виробництва. Збiльшення витрат на одиницю продукцiiв економiцiскорочус прибутки й обсяг продукцii, який може бути запропонований заiснуючого рiвня цiн. Внаслiдок цього зменшусться сукупна пропозицiя товарiв та послуг, що, в свою чергу, пiдвищус рiвень цiн.
Таким чином, витрати, а не попит збiльшують цiни. Зростання собiвартостi, що призводить доiнфляцiiвитрат, може бути викликано рiзними причинами, наприклад, недостачею або подорожчанням сировини, матерiалiв, палива, працi.
Однимiз джерелiнфляцiiвитратcрiзкiпорушення (“шоки”) пропозицii. Пiд рiзкei порушенням (“шоком”) пропозицiiрозумiсться подiя, зовнiшня по вiдношенню до функцiонування вiтчизняноiекономiчноiсистеми (скажiмо, пiдвищення цiн наiмпорт або несприятливiпогоднiумови), що збiльшус очiкуваний фiрмами середнiй рiвень цiн на фактори виробництва.
Графiчно процесiнфляцiiвитрат представлено на мал.2:
P AS’мал.2
AS
P’
P
AD
0 Q’ Q Q
Внаслiдок вищеназваних обставин крива сукупноiпропозицiiзсунеться вгору-лiворуч доAS’. Наслiдком цього буде пiдвищення цiн (вiдPдоP’).
IIнфляцiя мас рiзнiступенiтяжкостi. Згiдно з цим економiчна наука видiляс такiтриiiвиди: помiрнаiнфляцiя, галопуючаiнфляцiяiгiперiнфляцiя.
Помiрнаiнфляцiя. Помiрнаiнфляцiя характеризусться повiльним зростанням цiн. При цьому щорiчний темпiнфляцiiвимiрюсться як правило однозначним числом. Помiрнаiнфляцiя с типовою сьогоднiдля бiльшостiaeiiiiiчно розвинутих краiн.
Галопуючаiнфляцiя.Iнфляцiя, що вимiрюсться двозначними чи тризначними числами-20, 100 чи 200% за рiк.
Гiперiнфляцiя. Цей рiзновидiнфляцiiмас мiсце, коли цiни зростають на тисячу, мiльйон чи мiльярд процентiв за рiк. Аналiз виявляс декiлька харакерних рис гiперiнфляцii. По-перше, реальний попит на грошi, вимiрюваний як вiдношення запасу грошей до рiвня цiн, падас дуже рiзко. По-друге, вiдноснiцiни стають дуже нестабiльними. За нормальних умов зарплата робiтника майже не змiнюсться (менш нiж на 1% в мiсяць). В умовах гiперiнфляцiiреальна заробiтна плата може знижуватись в середньому на третину протягом одного мiсяця. Дуже вiдчутним с вплив гiперiнфляцiiна розподiл багатства. Знецiнення грошей руйнус заощадження населення, пiдриваючи економiчну свободу суспiльства. Цi iнтенсивнiколивання у вiдносних цiнахiреальнiй зарплатi, збiднення населенняiлюструють головну втрату вiдiнфляцii. На щастя, гiперiнфляцiя траплясться досить рiдко. Вона мас мiсце переважно пiд час вiйн чи в перiоди, що йдуть за вiйнамиiреволюцiями. Гiперiнфляцiя сучасного перiоду характерна для краiн, що здiйснювали революцiйний перехiд вiд соцiалiзму до ринковоiекономiки; в Польшiцiни зростали бiльш як на 1000% щороку в 1989-1990 рр.
Експансiонiстська фiскальна полiтика держави досить часто стас генераторомiнфляцii. Припустимо, що економiчна система знаходиться у станiрiвноваги й експерти розраховують на таку стабiльнiсть у майбутньому.
Але, виходячиiз полiтичних мiркувань, наприклад, в зв’язку з наближенням президентських виборiв, уряд, щоб догодити виборцям, вирiшус збiльшити виплати з державного бджету, знизити податки й негайно розпочати реалiзацiю проектiв для створення нових робочих мiсць. Зрозумiло, що зростання реального обсягу виробництва й скорочення безробiття, досягнуте адмiнiтсрацiсю президента, зробить неабиякий вплив на результати виборiв. Отже, складасться проект нереально розширеного державного бюджету на рiк виборiв. Як тiльки цiплани почнуть реалiзовуватись, економiчна система вийдеiз стану рiвноваги. Дiйсно, спочатку реальний обсяг виробництва зросте, безробiття скоротиться, а пiдвищення рiвня цiн при цьому буде незначне.
Але, вже у наступному роцiзарплата, цiни на ресурси й фактори виробництва почнутьiнтенсивно зростати. По мiрiтого, як фiрми будуть пристосовувати своiочiкування до нових умов, зростуть не тiльки цiни на товари та послуги, але й вiдбудеться скорочення обсягiв виробництва, супроводжуване зростанням безробiття.
Один з можливих варiантiв реакцiiуряду наiнтенсивне пiдвищення цiн полягас у припиненнiстимулювання економiчного зростання. Тодi iнфляцiя буде припинена, але обсяг виробництва знову зменшиться до природнього рiвня, а норма безробiття зросте до свого природного значення.Iнша альтернатива полягас у продовженнiекспансiонiстськоiподатково-бюджетноiполiтики. В такому разiпротягом деякого часу буде можливо пiдтримувати реальний обсяг виробництва вищим, а норму безробiття-меншою заiхприродiрiвнi. Однак вибiр цього варiанту буде означати продовження розвиткуiнфляцiйних процесiв. Можливо, що деякий сталий з року в рiк темпiнфляцiiвиявиться недостатнiм для того, щоб втримати безробiття на рiвнiнижчому за природний. Для тривалого утримання безробiття на такому рiвнiз кожним роком прийдется навiть прискорвати темпиiнфляцii.
Чим би не була спровокованаiнфляцiя, вона знецiнюс доходи бюджету й супроводжусться його дефiцитом.
Крiм бюджетного дефiцитуiнфляцiя обов’язково супроводжусться нерiвномiрним зростанням цiн й, звiдси, порушенням господарчих зв’язкiв, гонкою цiн мiж окремими галузями економiки й хвильоподiбним поширенням зростання цiн по районах держави й галузям.
У станi iнфляц У станi iнфляцiйноiнестабiльностiорiснтацiя лише на регулювання з боку спiввiдношення “попит-пропозицiя” може призвести до затяжних криз з повiльним перiодом стабiлiзацii iоздоровлення економiки. Про це свiдчить досвiд розвитку капiталiстичних краiн часiв вiльноiконкуренцii.
Як бачимо,iнфляцiя с дуже небезпечною для економiки, порушуючи макроекономiчну стабiльнiсть. Тому антиiнфляцiйна державна полiтика займас одне з головних мiсць серед засобiв державного регулювання економiки. Проте ключовий момент сучасноi iнфляцiiполягас в тому, що вона розвивасться якiнерцiйна,iзупинитиiiнадзвичайно важко. Тобтоiнфляцiя мас властивiсть залишатися стабiльною, поки економiчна ситуацiя не змуситьiiпiдвищитись або впасти.
Розглянемо мал.2:
P Qмал.3
AS’
P’=1,14P AS
P’
P AD’
AD
0 Q
Припустимо, що, розраховуючи на зростання рiвня цiн в майбутньому на14% щороку, пiдприсмства орiснтуються на вiдповiдне збiльшення середнiх витрат,iпередбачливо пiдiймають цiни на власнo iiaoeoiю. Це змiщус криву сукупноiпропозицiiвiдADдоAD’на14% щороку. Якщо уряд продовжуватиме збiльшувати грошову масу, то крива сукупного попиту буде рухатись вгору таким самим темпом доAS’. Макроекономiчна рiвновага перемiщуватиметься з точки Е в Е’. Цiни будуть зростати, а реальний обсяг виробництва залишиться на тому ж рiвнi. Отже перетин кривихAD i ASкожного року буде на14% вище за попереднiй. Цiни зростатимуть на14% з року в рiк:iнерцiйнаiнфляцiя становитиме14% на рiк.
Iнерцiя в очiкуваннi iнфляцiйних процесiв с головною причиноюiнфляцii, що супроводжусться спадом виробництва. Вона продовжус “тягнути” вгору криву сукупноiпропозицiiнавiть пiсля обмежуючих заходiв з боку уряду.В умовах, якщо замовленiвиробниками бiльш високiцiни на продукцiю не супроводжуються вiдповiдними заходами уряду по збiльшенню грошовоiмаси, загострюсться процес стагфляцii*. Крiм того, зростання цiн зменшус наявну реальну грошову масу, що веде до скорочення сукупного попиту. Проте пiдприсмства, якiранiше, очiкуючи пiдвищення цiн, пiднiмуть сукупну пропозицiю вiд AS ai AS’.Паралельно з зростанням цiн буде йти спад виробництва.
* Стагфляцiя-поняття, що запроваджене в обiг на початку 70-х рокiв. Воно описус таку економiчну ситуацiю, в якiй висока норма безробiття в умовах стагнацiiпосднусться з високим сталим темпомiнфляцii. Явище стагфляцiiнинiпояснюють головним чиномiнерцiйною природоюiнфляцiйних процесiв.
2.Соцiально-економiчнiнаслiдки iнфляцii
Головними соцiально-економiчними наслiдкамиiнфляцiiс: перерозподiл доходiв, прихована державна конфiскацiя грошей у населення через податки, прискорена матерiалiзацiя грошей, падiння реальноiпроцентноiставки на капiтал.
Основний розподiльчий впливiнфляцiiвиникас через вiдмiнностiу активахiпасивах, якими володiють люди. Дляiндивiда, що отримав позикуiмас вносити по нiй щорiчний (або щомiсячний) платiж згiдно зiставкою проценту,iнфляцiy oaeoeii n моментом позитивним. Наприклад, позичено 100000 долл. для купiвлiбудинкуiщорiчнiплатежiпо закладнiй становлять 10000 долл. У разiпiдвищення цiн у 2 рази, тобто наявностi iнфляцii, платежiпо закладнiй нiяк не змiнятьсяiбудуть становити тiж самi10000 долл. за рiк, хоча кiлькiсть благ, що можна придбати на цю суму зменшиться вдвiчi.* Боржник при цьому тiльки виграс, оскiльки реальний процент за використання капiталу зменшився наполовину.
В цiлому непередбаченаiнфляцiy перерозподiляс багатство вiд кредиторiв до боржникiв, а непередбачене зниження темпiвiнфляцiiдас протилежний ефект.
Iнфляцiy c головним чинником, що впливас на вiдсотковiставки, оскiльки пiдiiдiсю змiнюсться купiвельна спроможнiсть грошових одиницьiзменшусться реальна прибутковiстuiнвестицiй.
Окрiм перерозподОкрiм перерозподiлу доходiвiнфляцiя впливас на економiку через загальний обсяг виробництва. Такий вплив спралясться на рiвень обсягу виробництва в цiлому. Тут слiд зауважити, що безпосереднього зв’язку мiж цiнамиiобсягом виробництва немас. Збiльшення сукупного попиту збiльшусiцiни,iобсяг виробництва. Проте потрясiння в пропозицii, перемiщуючи вгору криву сукупноiпропозицii, пiдвищать цiниiзменшать обсяг виробництва.
* Якщоiнфляцiя тривас досить довго, то у ринкових процентних ставках поступово передбачасться поправка наiнфляцiю. Скажiмо, початково в економiцiбула 3%-на ставка та стабiльнiцiни,iпередбачасться зростання цiн на 9% за рiк. Тодiза закладнiплатитимуть 12%, а не 3%. Номiнальна ставка 12% вiдбивас реальну процентну ставку 3% плюсiнфляцiйну надбавку 9%. Перерозподiлу доходу та багатства немас, коли процентнiставки вiдрегульованi.
IнфляцIнфляцiятакож породжус багатоiнших спотворень в економiцi. Часто уряди не змiнюють реальноiвартостiсвоiх програм, що фактично скорочусться, коли цiни зростають. Це вiдбувасться частково тому, що бiльшiсть трансфертних програм неiндексованiв залежностiвiд зростання рiвня цiн. Деякiвиди державних закупок можуть “проходити” по статтях бюджету у номiнальному розмiрi. Такий стан речей призводить до того, що номiнальнiвитрати будуть меншiза необхiднiпри зростаннiрiвня цiн, так що реальнiвитрати будуть зменшуватись.
Iншiнаслiдки: зростають цiни на товари та послуги, що купус держава у рамках соцiальних програм. Тодi, наприклад, урядовiвитрати на медицину можуть зменшуватись у реальному вираженнi, якщо уряд с неспроможним збiльшувати бюджет вiдповiдно до зростання витрат на медичне обслуговування.
У регульованих державою галузяхiнколи виявлясться, що прохання фiрм про збiльшення цiн повнiстю не задовольняються або вiдкидаються вiнфляцiйнiроки.
СерйознСерйознiзагрози для нацiональноiекономiки, щостворюсiнфляцiy, мають як внутрiшiiй, такiзовнiшнiй iiya. У разi iнфляцiiвитрат, краiни, економiка яких залежить вiд зовнiшiuii торгiвлiперш за все промисловими, легкозамiнюваними товарами, можуть втратити експортнiринки, якщо цiни та витрати в цiх краiнах зростають швидше, нiж вiнших краiнах. Таким чином, проблема стабiлiзацiiцiн тiсно пов’язана з питаннями збереження конкурентноспроможностiдержави на зовнiшних ринках.
Звичайно, негативний впливiнфляцiiна економiчну систему цим не обмежусться,iншi, не менш важливi, наслiдкиiнфляцiiбуде розглянуто у наступних питаннях.
3. Антиiнфляцiйна полiтика держави
СвiСвiтовий досвiд виробив двiголовнiконцепцiiантиiнфляцiйних заходiв, що спираються на кредитно-грошовуiфiскальну полiтику. Це-заходи або безкомпромiсноiборотьби зiнфляцiсю, або адаптацii, пристосування до життя в умовахiнфляцiйноiнестабiльностi. Перший метод реалiзусться шляхом змiн у системiоподаткування ( як правило пiдвищення податкiв) та введенням жорсткого державного контролю цiн та зарплати. Другий-цеiндексацiя доходiв, застосування механiзму корегування процентних ставок вiдповiдно до темпiвiнфляцiiтаiн. До того ж необхiдною с повна адаптацiя усiх економiчнихiнституцiй до функцiонування в умовахiнфляцii. Адаптацiйна полiтика мас своiнедолiки: кошти на компенсацiйнiнадбавки населенню треба брати з державного бюджету, тобто врештi-решт через податки, або робити грошову емiсiю, що знову призведе до зростанняiнфляцii.
Як правило, в умовах боротьби з Як правило, в умовах боротьби зiнфляцiсю цiметоди використовуються комплексно, що дас бiльш виражений ефект,iдозволяс пом’якшити труднощi, припадаючiна долю економiки краiни.
а) Методи антиiнфляцiйного оподаткування
В процесiстримуваннyiнфляцiiподатки вiдiграють двоiсту роль. Скорочуючи доходи, що виступають як джерела витрат для споживачiв, високiподатки носять антиiнфляцiйний характер. Однак, податки можуть також збiльшувати витрати виробництва, пiдвищуючи через це рiвень цiн на товари.
Розглянемо тiспотворення в оподаткуваннi, якiвикличе неочiкуванаiнфляцiy, тобтовипадок, коли цей елемент економiчноiсистеми краiни до дie в умовахiнфляцiiне пристосований.
У разi, якщо податкова система краiни мас труднощiз адаптацiсю доiнфляцiйних процесiв, виникають такiскладнiпроблеми:
По-перше, По-перше,iз зростанням рiвня цiн частка податкових виплат у загальному обсязiреальних доходiв збiльшусться, породжуючи, таким чином, ефект прогресивного зростання податкiв. Якщо б податки знаходилися у постiйнiй пропорцiiдо номiнальних доходiв незалежно вiд розмiру останнiх, у цьому не було б нiякоiпроблеми, оскiльки в такому разiлюди сплачували б однаковий, не залежний вiд рiвня цiн вiдсоток своiх доходiв у виглядiподаткiв. Але, оскiльки, норма оподаткування при використаннiйого прогресивноiформи мас тенденцiю зростати разом з рiвнем номiнальних доходiв, тоiнфляцiя, призводячи до збiльшення номiнальних доходiв, тим самим збiльшус й частку податкiв у складiреальних доходiв.
Друга проблема пов’язана з оподаткуванням кап Друга проблема пов’язана з оподаткуванням капiталу. Ця проблема дуже складна проблема, оскiльки зростання капiталу, пов’язане з приростом ринковоiвартостiактивiв, реагус наiнфляцiю бiльш оперативно, нiж реальнiприбутки на цей капiтал. Жоднiй краiнiне вдалося досягти суттсвого успiху у нейтралiзацiiнаслiдкiв впливуiнфляцiiна оподаткування капiталу. Деякiфахiвцiу сферiподаткiв навiть вважають, що найбiльша шкода вiдiнфляцiiполягас саме у тому, що вона збiльшус фактичне оподаткування капiталу.
Подiбна проблема оподаткування виникас й по вiдношенню до доходiв у вигдядiвiтсоткiв на капiтал. Вiзьмемо простий приклад. Припустимо, щоiнфляцiя збiльшусться з 5 до 10% й вiтсотковiставки зростають разом зiнфляцiсю в пропорцiiодин до одного,як це й припускасться залежнino Фiшера.Iз збiльшенням номiнальноiвiтсотковоiставки на 5 пунктiв реальна вiтсоткова ставка до сплати податкiв не змiнюсться. Але, якщо номiнальний доход на вiтсотки оподатковусться в розмiрi, скажiмо, 28%, то уряд забирас у виглядiподатку 1,4 вiтсоткового пункту(0,28 5%) з сукупних п’яти пунктiвiнфляцiйноiнадбавки, скорочуючи, таким чином, реальну суму доходiв по процентах пiсля сплати податкiв, що отримують кредитори. У цьому разiкредитор фактично несе збитки в наслiдок дii iнфляцii, тодiяк уряд мас зиск. Такiумови дестимулюють кредиторiв, що й с одним з негативних ефектiвiнфляцii.
Слiд вiдмiтити, що теоретично можливим с бiльш швидке зростання вiдсотковоiставки до сплати податкiв нiж збiльшенняiнфляцii, що зберiгас реальну вiдсоткову ставку постiйною.
Як бачимо, навiть оч Як бачимо, навiть очiкуванаiнфляцiя викликас втрати в економiцi, якщоiнститути влади адаптованiдо неiне повнiстю. Подiбнiвтрати стають особливоiстотними в умовах контролю ставки банкiвського проценту, неадекватного оподаткування доходiв й прогресивного зростання податкових ставок, що збiльшують податковiплатежi. Пiд адекватним оподаткуванням в умовахiнфляцii
масться на увазiтакий метод зтягування податкiв, за якого не оподатковустьсяiнфляцiйний компонент приросту активiв. Розглянутий вище негативний впливiнфляцiiна податкову систему, змусив багато краiн “iндексувати” податковiзакони, щоб запобiгти збiльшенню податкiв, яке спричинястьсяiнфляцin. Так було проiндексовано у 80-х роках частину податкового кодексу США.
Використання “стримуючоi” податково-бюджетноiполiтики с однимiз шляхiв усунення загрозиiнфляцii. Державний бджет на наступний рiк може бути складений таким чином, щоб скорочення обсягу державних закупок й замовлень посднувалосяiз збiльшенням чистих податкiв, компенсуючи очiкуване пожвавлення сукупного попиту у приватному секторiекономiки. Правильне песднання скорочення обсягу державних замовлень, трансфертних виплат та пiдвищення податкiв втримас криву сукупного попиту у бажаному положеннi AD, а економiчну систему-в станiстабiльностi.
Полiтика податкового регулювання доходiв (TIP)орiснтована на використання податкiвiстворення у фiрм та робiтникiв стимулiв не пiднiмати цiни й зарплату.
TIP-це система, при якiй за допомогою податковоiсистеми фiрми й зайнятiна них робiтники заохочуються або наказуються в залежностiвiд зростання рiвня цiн й зарплати.
Розглянемо цiновий рiзновидTIP.Фiрмам повiдомлясться,
що рiвень сплачуванихiми податкiв залежить вiд зростання цiн наiх продукцiю. Наприклад, пiдвищення цiн до 5% не викликас нiяких штрафних санкцiй, за кожний наступний вiдсотковий пункт уряд збiльшус ставку оподаткування. Податкова ставка може збiльшуватись, скажiмо на 2 пункти (з 25 до 27%) за кожний вiдсоток прирiсту цiн на продукцiю фiрми.
За умов реал За умов реалiзацiiтакоiполiтики пiдвищення цiн коштуватиме фiрмам надто дорого. Отже, в них з’являсться стимул не допускати значного збiльшення цiн. Зростання цiн по всiх фiрмах, таким чином, буде меншим, й темпиiнфляцiiскоротяться. Подiбний механiзм може бути реалiзований й у вiдношеннiзарплати.
Згiдно з вищесказаним, фахiвцями пропонусться ввести до схеми розрахунку основного податку антиiнфляцiйний коефiцicнт. Його призначення-забеспечити зацiкавленiсть товаровиробника у вiдповiдностiтемпiв зростання товарноi iгрошовоiмас, зниженнi iснуючих темпiвiнфляцiiна внутрiшньому ринку.
У загальному випадку для конкретного пiУ загальному випадку для конкретного пiдприсмництва, що спецiалiзусться на виробництвi iреалiзацiiодного виду товарiв, антиiнфляцiйний коефiцicнт дляt-го перiоду матиме вигляд:
(1)
де , -iндекси змiни, вiдповiдно, цiниiобсягу продажiв у натуральному вимiрюваннiвt-му перiодiпорiвняно з попереднiм (t-1)-им перiодом; -iндексiнфляцiiу(t-1)-му перiодiв усiй економiчнiй системi
