( , де -темпиiнфляцiiв (t-1)-му перiодi(у частках одиницi).
Оскiльки цiни в окремих перiодах також можуть змiнюватися, то для цiлей планування, облiкуiконтролю виробничо-пiдприсмницькоiдiяльностiзручнiше вести розрахунок за обсягами реалiзацiiпродукцiiу вартiсному вираженнi(виручкою). Тодi iндекс цiни можна виразити формулою:
де -iндекс зростання виручки вiд реалiзацiiпродукцiiуt-му перiодi
Антиiнфляцiйний коефiцicнт, вiдповiдно, матиме вигляд:
(2)
Для бiльш дiйовогоiпредметного управлiння процесом товарного насичення ринку доцiльно оцiнювати не тiльки загальнуiнфляцiю, а йiнфляцiю по окремих товарних групах. У разiж помiтноi iiвiдмiнностiпо регiонах с доцiльноюiрегiональна диференцiацiя цього показника.Iндекс зростанняiнфляцiiрозраховусться в цiлому по народному господарству для окремоiтоварноiгрупи за формулою:
де , -iде , -iндекси загального обсягу продажiв вiдповiдно, у вартiсномуiнатуральному вираженнiпо данiй товарнiй групiв народному господарствiу (t-1)-му перiодi ; -iндекс зростання якостiпродукцiiв данiй групiтоварiв для тих самих умов ( враховусться при помiтнiй змiнiякостiв структурiтоварноiгрупи).
У загальному випадку для пiдприсмств, якiреалiзують кiлька видiв продукцii, антиiнфляцiйний коефiцicнт матиме вигляд:
деm-кiлькiсть видiв продукцii, що реалiзуються пiдприсмством уt-му перiодiбез урахування новоiпродукцii, не виготовлюваноiу (t-1)-му перiодi.
Суму податку ,уt-му перiодiпропонусться визначати безпосередньо залежно вiд коефiцiснта за формулою:
де Р -показник, на який нараховусться податок (розрахунковий прибуток); де Р -показник, на який нараховусться податок (розрахунковий прибуток);n-встановлена величина податку (у частках одиницi).
Розглянемо приклад визначення антиiнфляцiйного коефiцicнтуконкретного пiдприсмництва, що реалiзус два види продукцiiпри рiзних варiантах його виробничо-пiдприсмницькоiдiяльностiпорiвняно з попереднiм (t-1)-им перiодом (див. табл.1). Загальнийiндексiнфляцiiу(t-1)-му перiодiстановив 1,18.
Таблиця1.
показники поз-одиницi (t-1)-йt-й
перiодiв начення вимiру 1 вар. 2 вар.
1. (t-1)-й
виручка долл.
обсяг продаж шт.
цiна долл./шт.
2. t-й
виручка долл.
обсяг продаж шт.
цiна долл./шт.
iндекс обсягу
продажiв част.од.
iндекс цiн -
антиiнф.коеф. -
Антиiнфляцiйний коефiцicнт, знайдений за формулою ( ),
дорiвнюватиме:
тобто у даному разiподаток, стягуваний з пiдприсмства, збiльшусться порiвняно з встановленим процентом на %. Це свосрiдна плата пiдприсмства за перевищення темпiв пiдвищення цiн наiiпродукцiю над темпами зростанняiнфляцii.Припустимо тепер, що пiдприсмство добилося зростання обсягу продажiв у натуральному вираженнiй пiдвищило цiни лише в межах зростанняiнфляцii. Тодiантиiнфляцiйний коефiцicнт уt-му перiодi, розрахований за тiсю самою формулою, становитиме:
Таким чином, у даних умовах податок вiдповiдас встановленому проценту.
Отже, антиiнфляц Отже, антиiнфляцiйний коефiцicнт виконуcфункцiiстабiлiзацii aeiiiiiки. Причому на вiдмiну вiд такого стихiйного регулятора, як спiввiдношення “попит-пропозицiя”, який реагусiна вплив випадкових чи уявних факторiв, антиiнфляцiйний коефiцicнт забеспечус бiльш тривалийiсталий характер регулювання дiяльностiтоваровиробникiв. Це зумовлено наявнiстю у структурiцього коефiцicнта такого показника, якiндексiнфляцii, що характеризус стан економiчноiсистеми в цiлому.
Отже, можна зробити висновок, що на практицi iснус дуже тiсний взасмозв’язок мiж оподаткуванням та контролем цiнiцим користуються уряди, коли ставлять собiза мету поставити у невигiдне становище тих господарюючих суб’сктiв, якiнадтоiнтенсивно пiднiмають цiни на товари та послуги. Такa корегування цiн державою за допомогою податковоiсистеми вiдноситься до непрямих методiв контролю за цiнами. Прямiметоди регулювання цiн, тобто встановлення максимумiв цiн, буде розглянуто у 3-му питаннi.
Скорочення податкiв у свioi “концепцiiпропозицii”.
Як вiдомо, будь-яке втручання в функцiонування економiки, що затримус пересування кривоiсукупного попиту вгору або змушусiiзсуватися вниз вiдносно кривоiсукупноiпропозицiiбуде стримувати темпиiнфляцii. Аналогiчного ефекту можна було б досягти, якщо б було можливо вплинути на сукупну пропозицiю. Такий пiдхiд до економiчноiпрактики став вiдомим як “концепцiy пропозицii”.
Малюнок 4iлюструс, яким чином економiчна полiтика “концепцiiпропозицii” мала б сприяти усуненнюiнфляцii. Економiчна система спочатку знаходиться у станiрiвноваги на довгостроковомуiнтервалiв точцi E. Якщо не вiдбувасться нiяких змiн з боку сил, формуючих пропозицiю в економiчнiй системi, то пересування кривоiсукупного попиту зADдоAD’перевело б економiчну систему в точку Е -в новий стан рiвноваги на короткостроковомуiнтервалi. В економiчнiй системiвиникла бiнфляцiя.
Однак припустимо, що в той момент, коли пересувасться крива сукупного попиту, економiчна полiтика у рамках “концепцiiпропозицii” досягас мети пiдвищення природного рiвня реального обсягу виробництва доQ’. Це вiдповiдало б перемiщенню кривоiсукупноiпропозицiiна довгостроковомуiнтервалi iз положенняnу положенняn’. Якщо не вiдбувасться нiяких змiн в очiкуваному рiвнiцiн на фактори виробництва, то разом з нею зсунеться праворуч доAS’й крива сукупноiпропозицiiна короткостроковомуiнтервалi. При умовiвказаних пересувань кривоiпропозицii, економiчна система досягне новоiрiвноваги в точцiЕ , запобiгши при цьому будь-якому пiдвищенню цiн.
P n n’мал.4
AS’
AS AD AD’
0 Q Q Q
Основне питання полягас в тому, яким чином здiйснити бажане збiльшення природного рiвня реального обсягу виробництва. Прибiчники “концепцiiпропозицii” як одинiз способiв досягнення цього результату розглядають змiнення у податковiй полiтицi. Вони звернули увагу на те, що на протязi70-х рокiв вiдбулося припинення зростання природного рiвня реального обсягу виробництва у США. Головною причиною такого стану речей, на думку прихильникiв “концепцiiпропозицii”, стала дiюча в США податкова система. Вона нiяким чином не сприяла розвитку процесiв накопичення таiнвестування, а також зацiкавленостiу високопродуктивнiй працi. Iнфляцiя ще бiльш посилила проблему. Не тiльки корпорацii iдуже заможнiлюди страждали вiд високих податкiв. Посднана дiяiнфляцii, прогресивного податку на доход вводила звичайних робiтникiв, що отримують зарплату, в групи, що оподатковуються за бiльш високою ставкою. Основою економiчноiпрограми прибiчникiв “концепцiiпропозицii” стала детально обмiркована послiдовнiсть дiй по зменшенню ставок оподаткування. По-перше, мав бути знижений податок на доход громадян, що посилило б трудову мотивацiю робiтникiв. По-друге, планувалося реформувати систему податкiв на доходи вiд прирiсту капiталу та ввести рiзноманiтнiподатковiстимули (пiльги для пiдприсмств, що збiльшують обсяги виробництва)-це стимулювало б накопичення таiнвестицii. По-третс, практикаiндексацiiмала розповсюдитись на всю податкову систему для того, щоб ставки податкiв не пiдштовхувалисьiнфляцiсю.
б) Регулювання цiн в умовах iнфляцiйноiнестабiльностi
Надзвичайно важливу роль грас державний контроль над цiнами, особливо в умовах кризису економiкиiвиходу з нього.
Пiд контролем над цiПiд контролем над цiнами розумiють будь-яку послiдовнiсть цiлого ряду заходiв - вiд помiрних обмежень до примусового встановлення верхнiх границь зростання цiн, що проводяться у рамках економiчноiполiтики.
Одним з пiдходiв с перевiрений у свiтовiй практицiметод тимчасового заморожування цiн й надалi iх часткового перегляду. Вiн полягас у забороненнiпiдвищувати цiни вище визначеного рiвня, без спецiального на те дозволу. За граничний рiвень цiн може бути прийнятий той, щоiснував на протязiбазового перiоду перед “заморожуванням”. При цьому пiдвищення цiн вважасться допустимим, якщо, наприклад, воно було пов’yзано з ростом цiн наiмпортнiвироби ( тобто коли збiльшення витрат неможливо контролювати);недопустимим-якщо його причиною стало невиправдане пiдвищення зарплати, що стимулювало пiдприсмцiв самим обмежувати зростання заробiтноiплати.
Заморожування цiн дозволяс долатиiнфляцiйнiочiкування населення, господарюючих суб’сктiв, кредитноi cистеми, внести деяке заспокосння в економiку.
В ролiВ ролiальтернативи прямому державному регулюванню цiнiнодiрозглядаються картельнiзгоди про цiни, якiможуть зiграти позитивну роль, якщо однiсю з сторiн, що беруть в них участь буде Уряд, що забеспечус загальну узгодженiсть цiн.
МАКСИМАЛЬНИЙ РIВЕНЬ ЦIНИ являс собою законодавчо встановлену максимальну цiну, яку продавцю дозволястся запрошувати за свiй товар або послугу.
В широких маштабах максимальнiрiвнiцiн, або загальний контроль за цiнами, застосовуються для обмеженняiнфляцiйних процесiв в економiцi.
На приклад, економiчне процвiтання обумовлюс пересування кривоiпопиту на даний вид товару праворуч, так що, як показано на рис.1, рiвноважна, або ринкова цiна дорiвнюс Р. З одного боку швидке зростання цiн на товари сприяс розвиткуiнфляцii, зiншого-виключас з числа покупцiв товару тих споживачiв, чиiгрошовiдоходи не встигають за швидким зростанням цiн.
Тому, щоб протистоятиiнфляцiiй дозволити малозабеспеченим громадянам купувати необхiднi iм товари,
уряд може встановити максимальний рiвень цiн.
Причому, встановлення обмеження ц Причому, встановлення обмеження цiни мас сенс тiльки при умовi, що нова цiна буде нижчою за рiвноважну.
Якiж будуть наслiдки введення цього обмеження? Спроможнiсть вiльного ринку нормувати споживання буде паралiзована.Iснування обмеження цiн створюс стiйкий дефiцит даних товарiв. Так, при цiнiР’ обсяг попиту на товар буде дорiвнюватиQ, а обсяг пропозицiiтiлькиQ .Отже, виникас стiйкий дефiцит, що дорiвнюс рiзницiмiжQ i Q.
Pмал.5
S
D
Р
Р’
0 Q Q Q Q
ОскiОскiльки введення цiнового обмеження призводить до виникнення стiйкого дефiциту даноiпродукцii, розмiр якого визначасться вiдрiзкомQ(s)Q(d), уряду приходиться приймати на себе пiклування про нормуванняiiдля споживачiв вiнтересах досягнення бiльш справедливого розподiлу.
Це здiйснюсться, наприклад, шляхом введення картковоiсистеми. Однак використання картковоiсистеми не вирiшусiншоiпроблеми. Дiйсно, крива попиту на рис.1 свiдчить про наявнiсть великоiкiлькостiпокупцiв, що прагнуть купити товар по цiнi, що перевищус встановлений максимум.
I, звичайно, для продавцiв вигiднiше реалiзувати його по бiльш високiй цiнi.Тому, не дивлячись на значне посилення бюрократичного апарату, що супроводжус, як правило, введення контролю за цiнaie, нелегальнi“чорнiринки”-ринки, на яких товари купуються й продаються по цiнах, вищих за встановленiмежi-отримують широке поширення.
Проблеми у реалiзацiiпол Проблеми у реалiзацiiполiтики контролю за цiнaie можна також пояснити значними адмiнicтративними складнощaiиiiпроведення. До органiв контролю постiйно пред’являються вимоги зробити виключення для тих чиiнших видiв товарiв або який-небудь галузi. Поступово, по мipiподальшого вiдхилення цiн вiд стану рiвноваги й посилення
дефiциту, тиск на контролюючи органи з вимогами надати пiльги зростас, й, в кiнцi-кiнцiв, це надзвичайно ускладнюс контроль.
Iнша проблема полягас у тому, що уряд може спробувати зберегти цiновий контроль в силiвже пiсля завершення промiжного перiоду й початку нового пiдйому. В цей перiод контроль такого роду може виявитись некорисним й лише погiршити ситуацiю.
Хоча полiтика державного регулювання цiн несе значний позитивний ефектiмас особливе значення в кризовiперiоди,iiреалiзацiя може призвести до дуже небажаних наслiдкiв.
У короткостроковому планiпряме регулювання цiн сприятиме стабiлiзацiiнацiональноiекономiки. Так, у державiможуть значно знизитись темпи зростання оптових й роздрiбнихцiнiце призведе до гальмуaaiiy iнфляцiйних процесiв. Але вже у найближчiроки виявляться негативнiнаслiдки централiзованоiмоделiрегулювання. “Заморожування” цiнiзаробiтноiплати обмежить мiжгалузевий перелив капiталiв, буде гальмуватиiнвестицiйну полiтику, знизить рiвень дiловоiактивностi, стримуватиме зростання доходiв.
Як приклад можна навести спроби уряду США ввести пряме регулювання внутрiшньоамериканських цiн на енергоносii, якi, вiдбиваючи зростанняiмпортнихцiн на нафту, нафтопродукти та природний газ, зростали у 1974-1981 роках дуже високими темпами, стимулюючи розкручуванняiнфляцiйноiспiралiв краiнi.
“Заморожування” внутрiшнiх оптових цiн на нафту, нафтопродукти й природний газ, стримуючи на перший погляд розвитокiнфляцiйних тенденцiй, призвело до ряду негативних наслiдкiв в американськiй економiцi. Нестачаiнвестицiй в енергетичне господарство, вiдсутнiсть зацiкавленостiу видобувних корпорацiй щодо розробки нових родовищ нафти й природного газу через контроль над рiвнем внутрiшнiх цiн призвели до того, що чистийiмпорт нафти до США, незважаючи на зростання свiтових цiн, продовжував аж до 1981 року збiльшуватися високими темпами.
Р.Рейган, якого пiдтримував великий бiзнес, ставши президентом, вiдразу ж вiдмiнив контроль над внутрiшнiми цiнами на нафту й нафтопродукти (у сiчнi1981 р.). “Контроль над цiнами стримував виробництво, стимулював споживання, пригнiчував технологiчнiдосягнення й робив США бiльш залежними вiд енергетичногоiмпорту”,-так коментував Р.Рейган свос рiшення. За оцiнками спецiалiстiв, тiльки в результатiвiдмiни контролю над цiнами чистийiмпорт нафти у США в 1983 р. скоротився на 54% порiвняно з 1980 р.
4. Антиiнфляцiйна полiтика Украiни у 1992-1996 рр.
НайбНайбiльшiстотним негативним явищем в економiцiУкраiнe на етапi iiринкового реформування виявиласяiнфляцiя.
Перiод 1992-1994 рр. характерезусться надзвичайно високим рiвнемiнфляцii, навальним зростанням цiн, послабленням контролю за фiнансово-господарською дiяльнiстю пiдприсмств.
За даними Свiтового банку, рiвеньiнфляцiiв Украiнiвдругiй половинi1993 р. бувнайвищим усвiтi.Якщо в
1992р.iiрiвень зрiс у 21 раз, то за 1993 р. - у 103 рази.Iхоча в 1994 р. рiвеньiнфляцiiдещо знизився, однак сталося це не в результатiпроведення комплексних реформiякiсних змiн у системiдержавних фiнансiв та запровадження цiновоiлiбералiзацii, а через вiдстрочення бюджетних виплатiнебувале зростання заборгованостiбюджету.
До числа До числаiнфляцieieo oaeoiiв, що мали мiсце протягом останнiх рокiв, належать:
а) надвисоке пiдняття цiн на енергоносiiта основнiвиди сировини й матерiалiв;
б) збiльшення наявноiгрошовоiмаси за рахунок додатковоi iмiсiiгрошей;
г) зростання безготiвкового обiгу як наслiдок кредитування низькорентабельних та збиткових пiдприсмств;
д) монопольне цiноутворення в умовах монополiзацiiбiльшостiвидiв промислового виробництва, що веде до диктатного пiдвищення цiн виробниками, оскiльки споживачiпозбавленiвибору i aiдсутнiй стримуючий контроль за цiнами.
Спочатку нашiй економiцiбула властиваiнфляцiя витрат, оскiльки випереджаючими темпами зростали цiни енергоносiiв й первинноiсировини, й кожна наступна хвиля пiдвищення цiн починалася з палива та сировини. Перiодичне випереджаюче пiдвищення цiн на енергоносiiбулоiмпульсом для загального зростання цiн йiнфляцii.
Пiдвищення пiдприсмствами цiн на власну продoкцiю, з метою покриття зростаючих витрат, дало поштовх до подальшого розвиткуiнфляцiйних процесiв. При цьому типi iнфляцiiзростання грошовоiмаси с наслiдком пiдвищення цiн. Незважаючи на дедалiзростаючу грошову емiсiю, виникла нестача оборотних засобiв пiдприсмств для розрахункiв з своiми постачальниками (криза неплатежiв)iдля видачiзарплати. В результатiсклалася типоваiнфляцiйна спiраль: зростання цiн веде до збiльшення витрат (iв тому числi-зарплати), яке вимагас збiльшення грошовоiмаси, а останнс, в свою чергу, веде до нового витка зростання цiн. Таким чиномiнфляцiя в Украiнiявляс собою посднанняiнфляцiiпопиту таiнфляцiiвитрат, що значно ускладнюс здiйснення антиiнфляцiйноiполiтики.
До листопада 1995 року рДо листопада 1995 року рiвень цiн порiвняно з груднем 1990 року зрiс в Украiнiу 37 тисяч разiв. Водночас з зростанням цiн вiдбувалося падiння валютного(долларового) курсу украiнського карбованця.
Динамiкаiнфляцiiу 1993-1996 рр.
( квартал до кварталу, %)
90
60
30
0
2 5 8 11 2 5 8 11 2 5 8 11 2 5 8 11
1993 1994 1995 1996
Данiграфiка свiдчать про те, як мiсяць у мiсяць розвивавсяiнфляцieiee процес,i, вiдповiдно, зростали середнiоптовiта роздрiбнiцiни. Це явище перетворилося на могутнiй каталiзатор спаду виробництва, загального зростання виробничих витратiсобiвартостiтоварноiпродукцii, що, в свою чергу, пiдштовхувало виробникiв до чергового пiдвищення цiн. Оптовiцiни особливо швидко зростали у паливнiйiхiмiчнiй промисловостi, електроенергетицi, чорнiй металургiiта машинобудуваннi, а з роздрiбнeo цим характеризувалися цiни на продукти харчування, якiпротягом багатьох десятирiч були штучно заниженiй дотувалися з держбюджету. Взагалiранiше роздрiбнiцiни в Украiнiнiколи не зростали такими темпами,iце викликало справжнiй шок у основноiмаси населення.
Випереджаюче зростання оптовeo цiн руйнус безпосередньо виробничу сферу, гальмуючи або навiть припиняючиiнвестицiйнiпроцеси. Водночас, хоча й повiльнiшi, але теж досить бурхливiтемпи зростання роздрiбнeo цiн руйнують соцiальну сферу, пригнiчують економiчнi iнтереси людей до активноiпiдприсмницькоiта трудовоiдiяльностi, тобто дiють у тому ж самому негативному напрямi.
Все це викликало таке явище, як неплатоспроможнВсе це викликало таке явище, як неплатоспроможнiсть бiльшостiюридичних та фiзичних осiб, незважаючи на безперервне накачування грошового обiгу дедалiбiльшою масою паперових грошей. За оцiнкою СБРР, за 1992 р. неплатежiв Украiнiстановили 40% усьогоiiВВП.У 1993 р. обсяги неплатежiв продовжували зростати, викликаючи рiзке скороченняiнавiть припинення товарного виробництва на багатьох пiдприсмствах.
В цих умовах монетарна полiтика НБУ перетворилася на потужнийiнфляцiйний фактор. Держава почала негайно покривати зростаючий грошовий дефiцит найпростiшим шляхом-емiсiсю вiдповiдноiмаси грошей. Вони були направленiна покриття готiвкового попиту, бюджетнiдотацii, кредитування виробникiвiспоживачiв (включаючиiявних банкрутiв). Тiльки у першому кварталi1993 р. для пiдтримки АПК було надано майже 1 трлн. крб. пiльгових кредитiв й бiля 3 трлн. крб. фiнансовоiдопомоги. Величезноiкредитноiдопомоги потребували йiншiгалузiнародного господарства-в березнiтого ж рокуiм було надано кредит у 606 млрд. крб. для проведення залiку взасмних боргiв. Загальна сума емiсiiготiвки за сiчень-квiтень 1993 р. досягла 598,3 млрд. крб., що у 10 разiв перевищувало емiсi за такий же перiод 1992 р. На протязi1993 року монетарна маса збiльшилася з 26 до 47,2 трилiона карбованцiв, тобто у 1,8 раза, нiж вона становила у попередньому роцi. Грошова емiсiя, якiцiни швидко вийшла з-пiд належного державного контролю.
Грошовiзнаки (купоно-карбованцi), випущенiв Украiнiна початку 1992 р. замiсть росiйського рубля почали катастрофiчно знецiнюватися. Бурхливе знецiнення грошей пiдiрвало виконання ними властивихiм ринкових функцiй,iперш за все-стимулюючоi. З’iдаючи фонди нагромадженняiспоживання, гiперiнфляцiя загальмувала пiдприсмницькуiтрудову активнiсть в краiнi.
Втративши контроль за емВтративши контроль за емiсiс грошей, за рухом видаткiв та цiн, грошового обiгуiкредитних ресурсiв, украiнський уряд тодiтакiне знайшов надiйних регулюючих механизмiв для активного впливу наiнфляцiйнiпроцеси та погашенняiх негативного впливу на економiчнеiсоцiальне становище в краiнi.
Цiнова таiнфляцiйна спiраль, яка стала розкручуватися з початку 1993 р., у другому пiврiччiзнову пiшла вгору. До кiнця 1993 р., колиiнфляцiйна спiраль розкрутилася до найвищоiфази, банки змушенiбули додатково випустити в обiг величезну масу грошей. Це автоматично викликало черговий стрибок цiн. Девальвацiя карбованця набула катастрофiчного характеру. В листопадiуряд адмiнiстративно запровадив його фiксований курс, що пiдхльоснуло активнiсть тiньового валютного ринку.
Отже, у 1992-1994 рр. в Украi Отже, у 1992-1994 рр. в Украiнiпроводилася помилкова економiчна полiтика, що фактично мала не антиiнфляцiйний, а проiнфляцiйний вплив на економiчну систему краiни.
При цьому уряд застосовував в основному два антиiнфляцiйних заходи-обмеження фондiв споживання пiдприсмствiрегулювання цiн. Адмiнiстративний контроль цiн було введено Указом президента “Про заходи щодо стримування темпiв зростання цiн”. Згiдно з ним пiдприсмства всiх форм власностiмогли пiдвищувати оптовiцiни на продукцiю тiльки у разiзростання витрат на виробництво, яке не залежить вiдiхньоiгосподарськоiдiяльностi. Цим же Указом вводилося обмеження розмiру надбавки для торговельнихiпостачальницько-збутових пiдприсмств у розмiрiне бiльше 55% вiд цiни виробника. Але, як свiдчать наслiдки, цiзаходи спрацювали недостатньо ефективно. Насамперед, цiни тодiвже досить надiйно вийшли з-пiд державного контролю,iзнову пiдпорядкуватиiх системiжорсткого державного контролю було дуже важко. Щодо обмеження фондiв споживання, то це мало б сенс тодi, коли було б що обмежувати.
Серед найбiльш негативних наслiдкiв того перiоду слiд вiдмiтити:
-серйозне порушення виробничоiта фiнансовоiсистем функцiонування економiки;
-пiдiрвання схильностiдо заощадження практично у всiх економiчних агентiв;
-руйнування на цiй основiсистеми забеспечення вiдтворюючих процесiв в економiцi;
-надмiрну диференцiацiю населення, окремих галузей й регiонiв за рiвнем доходiв.
Пiд впливомiнфляцiiобсяги номiнальних грошових доходiв населення зростали, а його реальнiдоходи, у зв’язку з випереджаючим пiдвищенням роздрiбних цiн на товари та послуги, навпаки зменшувалися. Методиiндексацiiдоходiв не забеспечували компенсацiiвтрат вiд гiперiнфляцii. Тiльки у 1993 р. при зростаннiцiн на рiк бiльш нiж у 100 разiв реальна зарплата зменшилася на 52%. Ефект вiд запровадження урyдом пiльг на оподаткування доходiв громадян стосовно молозабеспечених, багатодiтних, чорнобильцiв, ветеранiв таiн. теж був мiнiмальним, оскiльки самiоподатковуванiдоходи населення були мiзернi iне встигали за зростанням цiн.
Дилема, що постала перед украiнським урядом, полягала в тому, яким чином, скорочуючи темпиiнфляцii, не посилити стагнацiiвиробництва. Але вона не була вирiшена належним чином. Вiдновити економiку за умов надмiрних податкiв, якiпригнiчують виробництво, звужують базу оподаткуванняiпримушують платникiв приховувати своiдоходи, неможливо. Слiд вiдмiтити хоча б такий факт: до введення податку на прибуток пiдприсмств з 1993 року, стягався податок на доход пiдприсмств. При цьому пiдприсмства, заiснування спецiального податку на фонд зарплати, були змушенiфактично двiчiсплачувати його, оскiльки фонд зарплати с складовою частиною доходу.
Полi Полiтика посилення державного контролю й регулювання (стримування цiн, завищенний обмiнний курс, дуже високiподатки) призвела до формування потужного тiньового сектору економiки в Украiнi. За вiдсутностiефективного контролю за формуванням доходiв, бiльшiсть зусиль держави були сконцентрованiна скорочуваному державному секторi. В результатiна фонiвтрати державою значноiчастини доходiв, якiможна було б отримати шляхом проведення податковоiрозумноiполiтики, основний тягар недофiнансування лягла на сектор, який поки-що був основоюiснування самоiдержави.
Через недосконалiсть нашоiподатковоiсистеми спад валового продукту в Украiнie за 1996 рiк склав бiля 10%, а у галузях машинобудування й легкоiпромисловостiдосягас 20%.
Отже, завдання подальшого реформування економiки, що стоять перед Украiною, можуть бути вирiшенiтiльки за умов реалiзацiiпослiдовноiполiтики фiнансовоiстабiлiзацii, та вiдновлення накопичень населення. Без цього забеспечити стiйке економiчне зростання на базiвiдродженняiнвестицiйноiактивностiй постoiiaee пiдйом життсвого рiвня с неможливим. Сучасний перiод с найважливiшою фазою реформ. Останнiм часом у цьому напрямiзроблено ряд крокiвiнайважливiшим з них с введення у вереснiцього року нацiональноiвалюти-гривнi. Це дало змогу в значнiй мiрiстабiлiзувати грошовий обiг в краiнi.
