В умовах інфляції дуже небезпечне відвантаження продукції без попередньої оплати або гарантій такої оплати. Затримка з оплатою продукції покупцем інфляційно “проїдає” виручку від реалізації продукції, а за кредит взятий під сировину для виготовлення продукції, доводиться платити відсоток комерційному банку.
Запровадження системи обов’язкової застави під виданий кредит змушує не створювати зайві запаси сировини, готової продукції, а реалізувати їх навіть з збитками, оскільки несвоєчасне повернення кредиту теж загрожує банкрутством і продажом майна.
В умовах обмеження інфляції інтереси виживання (поповнення потреби в обігових коштах) мають бути вище інтересів поточного особистого споживання. Сьогодні можна направити більше прибутку на особисте споживання, а завтра його не буде зовсім,бо виробництво припинеться у зв’язку з нестачою обігових коштів, а банк не видасть кредитів з причини малої ймовірності його повернення.
Таким чином, не ліквідувавши падіння обсягів виробництва, ми не скасуємо чи не найголовнішого інфляційного чинника – зменшення товарного забезпечення грошей. Сьогодні маємо зробити вибір між контрольованою інфляцією та подальшим занепадом виробництва та соціальної сфери.
Будь-яка інфляція веде до зростання рівня цін. При цьому темпи зростання заробітної плати, як правило, відстають від темпів зростання цін, тому наслідком інфляції є зниження добробуту населення. Але особливо небезпечною є гіперінфляція.
Гіперінфляціявиявляє руйнівну дію на економіку країни і веде до швидкого зубожіння народу і зростання безробіття. Стрімко зменшуються реальні доходи людей, практично знищуються заощадження. Закриваються підприємства, які не можуть витримати тягар швидкозростаючих витрат. Руйнується механізм заощадження грошей для виробничих інвестицій, адже в таких умовах вигідно бути боржником (“вартість” боргу стрімко зменшується) і невигідно давати в борг і нагромаджуват гроші. Банки ненадають кредити, а якщо надають, то не на тривалий час (кілька місяців) і під грабіжницькі проценти. Як наслідок, руйнується виробництво і торгівля. Країна “проїдає” своє майбутнє, знищуючи основу нормального зростання економіки. Гіпервисокі темпи інфляції в 1993 році, яка супроводжувалася падінням обсягів виробництва, товарообороту, капіталовкладень, погіршенням стану державних фінансів тощо, призвели до кризи грошово-кредитної сиситеми України. Макроекономічні показники досягли значень, які цілком можливо порівнювати з певними показниками світової економічної кризи 30=х років нашого століття.
Таблиця 4. Порівняльна таблиця макроекономічних показників
|
№№ п/п
|
Макроекономічні показники |
Світова економічно криза, 1929-1933 рр. |
Україна, І півріччя 1993 р. – І півріччя 1994 р. |
1. |
Обсяг промислового виробництва, % |
-46,0 |
-36,0 |
2. |
Зовнішньоторговий обіг, % |
-67,0 |
-35,0 |
3. |
К-сть безробітних, % |
25,0 |
30,0 |
4. |
Реальні доходи населення, % |
-58,0 |
-100,0 |
Гострота кризового стану функціональної економіки змусила уряд та НБУ докорінно змінити свою політику. Грошово-кредитну політику було змінено з експансійної на жорстку рестрикційну. У 1994 році монетарна політику НБУ будувалася орієнтуючись на приборкання інфляції.
Ще наприкінці 1993 року було запровадженно ряд заходів по стримуванню зростання грошової маси в обігу. Якщо в IV кварталі 1993 року середньомісячні темпи інфляції становили 66,4% то в І кварталі 1994 року темпи інфляції було знижено до 12,4%, а в ІІ кварталі – до 5%.
У 1995 році темпи інфляції продовжували знижуватися з 21,2% у січні до 4,6% у серпні з традиційним для України осіннім підвищенням у вересні до 14,1%, 9,1 % у жовтні.
Зниження темпів інфляції створило підставу до зменшення облікової ставки НБУ, що теж є одним з внструментів грошово-кредитної політики. Адже це повинно було забезпечити вплив на баньківську систему і стати підгрунтям для зменшення процентних ставок за комерційними банківськими кредитами.
Незважаючи на те, що вже в січні 1994 р. рівень інфляції істотно знизився (з 90,8% у грудні 1993 р. до 19,2% в січні 1994 р.) НБУ утримувало облікову ставку на рівні 20% на місяць, з середини 1993 року. Починаючи з січня 1994 рівень позичкового процента набув позитивного значення, яке зберігалося до жовтня 1994 року.
За умов рестрекційної кредитної політики це призвело до випереджаючого зростання залишків вільних коштів в комерційних банках на корреспондентських рахунках НБУ: за 3 квартали вони зросли приблизно у 20 разів. Політика дорогих грошей сприяла нагромадженню населенням грошей, зменшенням швидкості їх обігу.
Беручи до уваги позитивні результати впроваджувальної політики слід визнати, що вона мала тактичний характер. Рестриктивна політика, або політика стримання, яка базується на заходах по скороченнях видатків бюджету, обсмеження грошової емісії та позичкового проценту, здатна стримати “пікові навантаження” темпів інфляції. Її впровадження дозволило досягнути зовнішнього зменшення темпів інфляції, проте її глибинні причини було ліквідовано. Саме тому в подальше додержання жорсткої монетарної політики призвело до ряду негативних наслідків.
Зазначена рестрикційна політика знайшла відображення у різкому загостренні платіжної кризи і погіршенні фінансового стану підприємств - клієнтів банків. Сума боргів підприємств лише галузям енергозабезпечення досягла у 1994 році 42 трлн.крб. Середня абсолютна ліквідність підприємств скоротилась з 24,5 до 8%. Це означало, що борги підприємств у 12 разів перевищували наявність коштів на рахунку підприємств, формально це свідчить про масове банкрутство. Зазначені процеси призвели до того, що ці вільні, але дорогі гроші, незнайшли свого повного застосування. Платіжна криза загрожувала банкрутством пілприємствам України. Ці негативні процеси протягом 1995 року призвели до появи пропозицій подальшого здійснення понад встановлених Національним банком України лімітів, додаткової грошовокредитної емісії. Обумовлено це було практичною необхідністю. Взаємозв’язок між грощовою масою “М” та грошовою базою “В” такий:
М = m x B,
де m – мультиплікатор збільшуючого ефекту, при зміні розміру обов’язкових банківських резервів.
m = 1/R,
де R – норма банківських резервів.
А тому можливе застосування принципу збільшення грошової маси за ефектом мультиплікатора шляхом регулювання банківських резервіви замість простої грошовокредитної емісії. Якщо політика регулювання банківських резервів використовується порівняно тривалий час, вона може значною мірою зняти потребу в грошовій емісії, оскільки обсяг грошової маси може регулюватися через розмір банківських резервів. (Табл.4)
Таблиця 4.Динаміка облікової ставки НБУ та темпів інфляції в Україні
|
Період часу
|
Облікова ставка НБУ, % |
Темп інфляції до попереднього місяця, % |
Співвідношення між обліковою ставкою та темпом інфляції, % ( + , - ) |
|
на рік
|
на місяць |
|
|
|
1994
|
|
|
| |
|
Жовтень:
|
|
|
| |
|
01.10 – 25.10
|
140.0 |
11.7 |
122.6 |
-10.9 |
26.10 – 01.11 |
300.0 |
25.0 |
122.6 |
2.4 |
Листопад: |
300.0 |
25.0 |
172.3 |
-47.3 |
Грудень: |
|
|
| |
|
01.12 – 11.12
|
300.0 |
25.0 |
128.4 |
-3.4 |
12.12 – 31.12 |
252.0 |
21.0 |
121.2 |
-0.2 |
1995 рік |
|
|
| |
|
Січень
|
252.0 |
21.0 |
118.1 |
-2.9 |
Лютий |
252.0 |
21.0 |
111.4 |
9.6 |
Березень |
|
|
| |
|
01.03 – 09.03
|
252.0 |
21.0 |
111.4 |
9.6 |
10.03 – 28.03 |
204.0 |
17.0 |
111.4 |
5.6 |
29.03 – 01.04 |
170.0 |
14.2 |
111.4 |
2.8 |
Квітень |
170.0 |
14.2 |
105.7 |
8.5 |
Травень |
96.0 |
8.0 |
104.6 |
3.4 |
Червень |
96.0 |
8.0 |
104.8 |
3.2 |
Липень |
|
|
| |
|
01.07 – 14.07
|
96.0 |
8.0 |
105.2 |
2.8 |
15.07 – 01.08 |
60.0 |
5.0 |
105.2 |
-0.2 |
Серпень |
|
|
| |
|
01.08 – 20.08
|
60.0 |
5.0 |
104.2 |
0.8 |
21.08 – 31.08 |
70.0 |
5.8 |
104.2 |
1.6 |
Вересень |
70.0 |
5.8 |
114.2 |
-8.4 |
Жовтень |
|
|
| |
|
01.10 – 09.10
|
70.0 |
5.8 |
109.1 |
-3.3 |
10.10 – 31.10 |
95.0 |
7.9 |
109.1 |
-1.2 |
Листопад |
95.0 |
|
|
|
|
Грудень
|
110.0 |
|
|
|
Щодо неемісійних джерел фінансування видатків держави, можливо, позитивно оцінити розміщення у 1995 році Державних облігацій внутрішньої позики. Починаючи з другого траншу їх розміщення, вони знайшли попит серед комерційних банків завдяки тому, що передбачається надання кредитів Національного банку України під їх заставу, 50,0% ДКО, які придбали комерційні банки, будуть прийматися національним банком України у вигляді резервів, частина нарахованих відсотків по облігаціях неоподатковується. Можна зробити висновок, що в умовах подальшого зниження темпів інфляції попит на ДКО зростатиме.
Висновок
Таким чином, і експансійна, й рестрикційна політика стосовно до умов України мають свої переваги та недоліки. В умовах пікових темпів інфляції доцільною є рестрикційна політика – політика стримування. Її характерні риси: скорочення витрат бюджету та позичкового процента, стримування експорту і грошової емісії, підвищення податкових ставок. У кінцевому результаті, зазначені заходи дають скорочення сукупного попиту.
Але серед позитивних наслідків є й негативні, що зокрема стосується економіки України. Адже в Україні станом на початок 1995 року 27,9% всього населення і 49,3% трудових ресурсів України становлять пенсіонери. На перше півріччя 1995 року із загальної кількості промислових підприємств України - 8888, 4359 - державної власності, тобто 49,0%. У зведеному бюджеті України за січень-вересень 1995 року 40,3% загальної суми видатків припадає на фінансування соціально-культурних заходів. Усі ці елементи потребують державного фінансування. Обмеження останнього має призвести і призводить до тяжких наслідків в українській економіці.
Саме тому за умов керованості інфляційними процесами стосовно умов України доцільно надавати підтримку виробництву. Адже саме у виробництві створюються умови для товарного забезпечення грошей і реально ліквідувати тим самим інфляційні чинники.
На закінчення вважаємо за необхідне звернути увагу на те, що суттєво поліпшити ситуацію можна лише за умов комплексного впровадження заходів анти інфляційного регулювання. Адже економіку будь-якої країни слід розглядати як систему, організм з обмеженою кількістю прямих та опосередкованих зв’язків. Механізм дії інфляційних факторів залежить від співвідношення багатьох економічних процеів – внутрішніх і зовнішніх. Він неоднорідний на часовому проміжку становлення ринковоїекономіки в Україні. Також неоднакова активність конкретних інфляційних факторів. Це обумовлено тим, що інфляція – це, пердусім, динамічний иакронкономічний процес. У більшості випадків ті негативні процеси, які проглядаються на рівні макроекономіки, є наслідком значних деформацій внутрішніх економічних процесів, як макроекономічних, так і мікроекономічних.
Саме тому без системного підходу, без комплексного оздоровлення фінансової ситуації, що мають бути узгоджені з конкретними національними особливостями, конкретними зміеами процесів у кожній ланці економічної системи країни, їх розвитком протягом незупинного плину часу. Інакше, якщо засоби щодо оздоровлення економічної ситуації використовуються частково, то результат нагадуватиме лище тимчасову “косметичну” операцію.
Заходи по оздоровленню фінансової ситуації в Україні можуть дати позитивні результати лише за умов початкового, обов’язкового і суттєвого оздоровлення фінансів базової ланки економіки – фінанси підприємств та організацій, ефективного стимулювання ділової активності та підприємництва, продукуючого процесу.
Здійснювані заходи по стабілізації фінансової та грощової системи дають утворити передумови для проведення комплексної грошової реформи та запровадження в обіг повноцінної національної валюти України – гривні.
Здійснення оздоровлення фінансової ситуації в Україні надасть змогу зупинити негативні процеси в економіці – падіння рівня виробництва, знецінення грошей, дефіцит держбюджету – та забезпечити передумови для подальшого економічного росту.
Країни, що рішуче пішля шляхом ринкових перетворень, чпстково вже мають певні позитивні результати, які відображуються, передусім, у стримування інфляційних процесів, зростанні обсягів виробництва, підвищенні рівня життя населення. Безперечно, що й Україна, маючи значний економічний потенціал, не лише стабілізує фінансову ситуацію в країні, але й забезпечить умови “керованості” інфляційним факторам, що надасть їй змогу зайняти належне місце серед інших економічно та соціально розвинутих країн Європи.
1
2
