Акцизный сбор. Реферат.

Страница: 4 из 4
<-- предыдущая следующая -->

Перейти на страницу:
скачать реферат | 1 2 3 4

Стосовно податків американська Служба внутрішніх доходів федерального міністерства фінансів веде електронну обробку інформаціції на трьох рівнях. На кожному рівні місцеві податкові органи одержують інформацію, виконують її первинну обробку й передають в обчислювальний центр проміжного рівня. Тут дані узагальнюються і надходять у головний центр зберігання фіскальної інформації.
Останніми роками на допомогу державним обчислювальним центрам почали приходити підприємства приватного бізнесу з електронної обробки податкової документації.

ВИСНОВКИ.

У кожній країні податкова система є стержнем економічної системи. Саме тому основне завдання сьогодення - вдосконалення податкової системи України. Підвалини останньої вже закладено, тобто можна констатувати факт завершення першого етапу податкової реформи.
Але діюча система оподаткування сьогодні не задовольняє ні державу, ні платників податків. Цілий ряд прорахунків та перекосів, які були допущені при її створенні, призвели до того, що податки не виконують повноцінно ні фіскальної, ні стимулюючої функцій. Сфера матеріального виробництва практично задушена ними, що веде до скорочення оподатковуваних оборотів, а значить, і до зменшення бюджетних надходжень. У результаті функціонуюча податкова система замість стимулювання виробництва спричиняє його скорочення, а замість поповнення доходної частини бюджету - призводить до його зубожіння. Суть проблеми полягає в тому, що при створенні цієї системи не було повною мірою враховано теоретичні принципи оподаткування, виведені на основі багатовікового досвіду.
Не потребує доказів те, що податки є ефективним знаряддям реалізації державної політики стосовно життєдіяльності суспільства, а саме: перерозподілу національного продукту в усіх аспектах, компенсації недоліків ринкових механізмів розміщення ресурсів і забезпечення соціальними благами, заохочення бізнесу, ділової і інвестиційної активності, антициклічного регулювання економіки, стабілізації ринкової кон`юктури. Разом з тим слід усвідомити і такий, не менш важливий, факт: податки є вельми небезпечною зброєю у розпорядженні держави. В руках фахівців вони можуть сприяти економічному і соціальному розвитку країни, і навпаки, в руках професійно неграмотної влади - призвести до розвалу економіки і зубожіння народу. Не треба забувати про те, що оцінка податків у категоріях ринкових відносин має передбачати не тільки їх пряму дію і вплив на фінансовий стан держави: слід враховувати і побічний, додатковий тягар податків як фактору, що стримує інвестування, скорочує споживання тощо.
Податкова система й податкова політика повинні грунтуватися на міцній концептуальній основі, а не виходити лише з фіскальних міркувань і інтересів. З цього випливає обов`язкова необхідність існування фундаментальної податкової концепції, яка може коригуватися залежно від завдань, що стоять перед державою в той чи інший історичний період. Вона має включати модель впливу економічних ефектів оподаткування на результати господарювання, обсяг, характер і напрям інвестицій, сукупного попиту та особистого споживання, галузеву і територіальну структуру економіки. Загалом економічній теорії податків належить займатися насамперед оподаткуванням і податковою політикою як фактором соціально-економічної стабільності. Практика, керована такою теорією, не може через неадекватні обставини чи непосильні податки допустити порушення сутт`євої для нормальної життєдіяльності економіки рівноваги між егоїстичними особистими інтересами та загальними вигодами, втіленими у державному бюджеті.
Згадаймо : на початку ХХ століття вважався немислимим перерозподіл на користь держави половини вартості національного доходу. Наприкінці віку в ряді розвинутих країн це стало звичайним явищем. Отже, оподаткування навіть на такому колись страхаючому рівні не здатне зруйнувати економіку і звести основну масу людей до жебрацтва за умови широкої ділової ініціативи, духу підприємництва і творчості. Звідсі істина, до якої не раз приходили економісти різних шкіл і яку в нас останнім часом забули, звинувачуючи у всіх смертних гріхах фінансові органи і податкову службу,- відповідь на питання про розвиток продуктивних сил у цілому знаходиться поза сферою фінансів. Хоч, звичайно, існує тісна залежність між податковою політикою й загальним станом економіки. Практика країн із ринковою економікою допомогає ще раз усвідомити аксіому: здорові фінанси й багата держава можливі тільки за умови міцного підприємництва й багатого народу, які заінтересовані в інвестиційній і трудовій діяльності. Тому лише ефективне господарювання робить можливим успішне вирішення наших фінансових проблем.
Податки на споживання, що застосовуються в Україні (ПДВ, АЗ, мито), повинні справляти вплив на всі джерела доходів. Але тут слід враховувати той факт, що найбільший тягар цих податків лягає на кінцевого споживача. Вони знову таки ж впливають не на всі джерела доходів однаково, а в основному на заробітну плату. Цими податками ми найбільше скорочуємо платоспроможний попит населення, а значить, і обсяги виробництва товарів народного споживання. І тут завдячувати треба нерівномірному розподілу податків між джерелами доходів. Звичайно, інакше непрямі податки впливати не можуть. Але, очевидно, при розробці ставок оподаткування необхідно брати до уваги рівень реальних доходів населення. Не можна забувати аксіому: з падінням попиту з боку населення згасає й виробництво.
Слід також відзначити, що незважаючи на свої слабкі сторони, податкова система України не з`явилася з повітря. Вона будувалась і будується на основі небагатого власного і, в основному, зарубіжного досвіду. Прорахунок полягає лише в тому, що запозичувався досвід країн з розвинутою ринковою економікою, в яких, як відомо, питання “сколочування” первинного капіталу для підйому виробництва не стоїть. У нас же картина протилежна. І ми повинні дати зелене світло процесу накопичення капіталу, використовуючи податкові важелі та стимули. Інакше не можна навіть мріяти про якийсь значний економічний підйом.

ДОДАТОК №1

ПЕРЕЛІК ТОВАРІВ (ПРОДУКЦІЇ) , НА ЯКІ ВСТАНОВЛЮЄТЬСЯ АКЦИЗНИЙ ЗБІР ТА ЙОГО СТАВКИ.

Найменування товарів (продукції) Ставка

Ставки АЗ у відсотках до вартості у відпускних цінах, а по імпортних товарах - до митної (закупівельної) вартості з урахуванням митних зборів та мита.

Спирт питний етиловий вітчизняного виробництва 90 імпортний 300
Спирт етиловий, що використовується для виготовлення спиртованих соків 30
Горілка, лікеро-горілчані вироби вітчизняного виробництва 85 імпортні 300
Вина та виноматеріали, шампанське вітчизняного виробництва 50 імпортні 200
Коньяк вітчизняного виробництва 70 імпортний 250
Пиво вітчизняного виробництва 20 імпортне 150
Слабоградусні десертні напої, включаючи шипучі, міцністю до 120 30
Шоколад і шоколадні вироби, кава 20

Ікра осетрових і лососевих риб, делікатесна продукція з м`яса цінних видів риб та морепродуктів 50
Цукор 30

Тютюнові вироби : вітчизняного виробництва сигарети з фільтром 50 сигарети без фільтру, тютюн, цигарки 35 імпортні 150
Відеотехніка, телевізори кольорового зображення 20

Радіоприймальні пристрої, що мають тракт радіомовлення та магнітафони 10
Легкові, пасажирські та вантажопасажирські автомобілі до 8 (включно) посадочних місць : марок ЛуАЗ, ЗАЗ-968, ЗАЗ-968М 10 інших марок 35
Шини для легкових, пасажирських і вантажопасажирських автомобілів до 8 (включно) посадочних місць 35
Ювелірні вироби з дорогоцінних металів, включаючи вироби з діамантами, дорогоцінним та напівдорогоцінним камінням 35
Високоякісні вироби з фарфору 30

Вироби з кришталю, виготовлені ручним способом 45

Хутрові вироби та вичинені шкурки 30

Натуральна шкіра, що реалізується, та одяг з неї 35

Килими і килимові вироби машинного виробництва 40

Мікрохвильові печі 20

Столові прибори і посуд із недорогоцінних металів з покриттям із срібла і золота 35
Спирт етиловий, що використовується для виготовлення парфумів вітчизняними виробниками 30
Вина, виготовлені з використанням етилового спирту вітчизняного виробництва 30 імпортні 200
Вина марочні вітчизняного виробництва 40 імпортні 200
Шампанські та ігристі вина, виноматеріали вітчизняного виробництва 40 імпортні 200
Вина столові ординарні вітчизняного виробництва 10 імпортні 200
Міцні напої з плодового та виноградного спирту вітчизняного виробництва 30 імпортні 300
ДОДАТОК №2

Міністерство фінансів України, Головна державна податкова інспекція України
ПОСВІДЧЕННЯ
№ ___________ про реєстрацію імпортера алкогольних напоїв, тютюнових виробів (непотрібне закреслити)
Видано___________________________________________________ (повна назва юридичної особи або прізвище, ім`я та по-батькові фізичної особи)
_________________________________________________________ (адреса)
_________________________________________________________ (банківські реквізити, ідентифікаційний код) в тому, що він зареєстрований __ _____ 1997 р. у державній податковій інспекції _____________________________________ (повна назва державної
__________________________________________________________________ податкової інспекції)
Сертифікат (ліцензія) №___ із терміном дії до __ _____ 1997 р.
Виданий ____________________________________________
Термін дії посвідчення відповідає терміну дії сертифіката (ліцензії).

Начальник (заступник начальника) державної податкової інспекції _____ (підпис)
Реєстраційний № ___
__ _______ 1997 р.
`(дата видачі посвідчення)

ДОДАТОК №3

ДОВІДКА

Видана _________________________________________________________ (повна назва підприємства та підпорядкованість) яке розташоване за адресою ________________________________________ (індекс, район, місто,
_________________________________________________________________ вулиця, будинок) про те, що воно є виробником підакцизних товарів :
_________________________________________________________________ (повний перелік підакцизних товарів)
_________________________________________________________________
платником акцизного збору до бюджету за _____ півріччя має особовий рахунок № ____ і тому відповідно до чинного законодавства (пункт “Б” статті 3 Декрету КМУ від 26 грудня 1992 р. №18-92 “Про акцизний збір”) має право на отримання підакцизних товарів (сировини) для виробництва підакцизних товарів у межах України без акцизного збору. примітка : № розрахункового рахунку _____ в установі банку ____________
_______________.

Начальник державної податкової інспекції по ___________________________ (місту, району)
_____________ (прізвище)
__________ (підпис)
ДОДАТОК №4

штамп підприємства додаток №1 до положення про строки сплати акцизного збору і подання розрахунку до державної податкової акцизного збору інспекції по ____________________ одержано “__” ______1997 р. вхідний № ________ штамп і підписвідповідальної особи за прийняття розрахунку
РОЗРАХУНОК акцизного збору
_______________________________________________ (назва підприємства, його підпорядкованість)
_____________ 1997 р. (місяць)
_______________________________ (індентифікаційний код підприємства)
Розділ І

№ п/п	найменування товарів (продукції)	оборот з реалізації (одержання) підакцизних товарів (послуг) , в грн.	акцизний збір
		всього	неоподатко-вуваний	оподаткову-ваний	ставка	сума
1	2	3	4	5	6	7
	всього

всього сума акцизного збору, що підлягає сплаті до бюджету за __________ (місяць) (підсумок по гр. 7 ) складає __________________________________ грн. (цифрами та прописом)
Розділ ІІ. Результати перерахунку АЗ (заповнюється платником)
1. Суми сплачені в рахунок платежів, що підлягали сплаті за звітний період (місяць) щоденними або декадними платежами всього _______ у тому числі :
1. 1 Щоденними платежами ________________________________________
1. 2 За першу декаду (з 1 по 10 число включно) ______________________________________________________________________
1. 3 За другу декаду (з 11 по 20 число включно) _______________________________________________________________________
1. 4 За третю декаду (з 21 до кінця звітнього місяця) _______________________________________________________________________

2. Суми доплати за цим розрахунком (сума акцизного збору у графі 7 розрахунку мінус сума, що показана в пункті 1 перерахунку) _______________________________________________________________________

3. Підлягає залику переплата (сума, показана в пункті 1 перерахунку, мінус сума акцизного збору, показана у графі 7 розрахунку) _______________________________________________________________________

“__” _________ 1997 р. (дата складання розрахунку)
Керівник ___________ (прізвище та підпис)
Головний бухгалтер ______________ (прізвище та підпис)
Відмітка працівника державної податкової інспекції про проведення розрахунку акцизного збору за особовим рахунком платника :
Нараховано __________________________________________ грн. (цифрами та прописом)
“__” _______ 1997 р. (дата проведення)
Працівник по обліку _________________ (прізвище та підпис)
ДОДАТОК №5

ТАБЛИЦЯ
Вільних відпускних цін підприємства на тютюнові вироби з 1 березня 1997 року.
(в грн. за 1000 шт. - 50 пачок)

Асортимент (марка)	відпускна вільна ціна	податок на добавлену вартість	ціна з акцизом без ПДВ	акцизний збір, %	акцизний збір, сума	ціна підприємства
1	2	3	4	5	6	7
1 клас “Львів” з фільтром	13	2,17	10,83	40	4,33	6,5
1 клас “Космос” з фільтром т/у	12,75	2,12	10,62	40	4,25	6,38
1 клас “Космос” з фільтром м/у	12,75	2,12	10,62	40	4,25	6,38
1 клас “Арсенал” з фільтром	12,75	2,12	10,62	40	4,25	6,38
4 клас “Орбіта” з фільтром	12,75	2,12	10,62	40	4,25	6,38
4 клас “Фільтр” з фільтром	12,75	2,12	10,62	40	4,25	6,38
2 клас “Політ” без фільтру	6,25	1,04	5,21	10	0,52	4,69
3 клас “Ватра” без фільтру	6,25	1,04	5,21	10	0,52	4,69
5 клас “Прима” без фільтру	6,25	1,04	5,21	10	0,52	4,69
5 клас “Верховина” без фільтру	6,25	1,04	5,21	10	0,52	4,69

4,69
Таблиця №1

СТРУКТУРА НАДХОДЖЕНЬ
ДО ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ
В 1996 РОЦІ.

Назва	Величина %	Питома вага%
1. Податок на доходи підприємств і організацій	113,2	27,3
2. Податок на добавлену вартість	112,1	25,0
3. Акцизний збір	114,9	3,2
4. Прибутковий податок	110,2	6,6
5. Доходи від зовнішньо-економічної діяльності	71,2	1,3
6. Податок на прибуток	143,0	1,3
7. Лісовий дохід	97,2	--
8. Державне мито	87,6	0,3
9. Кошти від приватизації	56,6	0,3
10. Плата за воду	56,2	--
11. Податок з власників транспорт- них засобів	88,8	0,1
12. Суми перевищення розрахунко- вого фонду споживання	102,7	0,1
13. Земельний податок	99,9	0,6
14. Фонд Чорнобиля	81,5	0,8
15. Надходження дивідендів	134,7	4,6
16. Інші	100,6	0,1
В с ь о г о надходжень	107,6	73,3
І н ш і доходи	32,6	26,7
Р а з о м	107,6	100,0

100,0

Таблиця №2

ЗВЕДЕННЯ СУМ АКЦИЗНОГО ЗБОРУ,
ВНЕСЕНИХ ДО ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ
Р. Дж. ТОБАККО-ЛЬВІВ
ПРОТЯГОМ 1996-1997 років
(в грн. )

Місяць	Ставка акцизного збору	ВСЬОГО
	40 %	10 %
1996 РІК
Січень	2820,5	61542,1	64362,6
Лютий	16154	62693	78847
Березень	59831	10417	70248
Квітень	2694	35877,4	38571,4
Травень	1108	87677	88785
Червень	30055	67131	97186
Липень	55297	87826	143123
Серпень	31331	59485	90816
Вересень	4195	620322	66228
Жовтень	28845	135655	164500
Листопад	73968	199046	273014
Грудень	58438	107705	166143
ВСЬОГО	364740,5	977093,5	1341833

1997 РІК
Січень	53305	110481	163786
Лютий	76893	111873	188766
Березень	152133	77123	229256
ВСЬОГО	282331	299477	481808

Таблиця №3

ДИНАМІКА УНІВЕРСАЛЬНИХ ТА СПЕЦИФІЧНИХ АКЦИЗІВ,
% ВІД ЗАГАЛЬНОЇ СУМИ ПОДАТКІВ.

Країна	1960	1965	1970	1975	1980	1985	1990	1995
Північна Америка
США	19,2	18,8	19,2	16,9	16,1	14,4	15,3	16,0
Канада	37,6	37,9	35,3	27,6	26,1	24,5	25,8	26,0
Західна Європа
ФРН	34,5	31,2	31,1	30,0	25,3	25,3	24,5	23,4
Франція	--	--	37,6	34,8	32,1	32,1	28,6	28,3
Великобританія	34,4	32,9	30,9	26,4	23,5	23,5	29,0	30,2
Італія	43,7	40,5	36,6	35,9	27,9	27,9	23,6	23,1
Бельгія	36,4	36,3	35,5	33,8	35,3	35,3	22,7	22,0
Нідерланди	31,7	27,9	27,0	26,1	22,3	22,3	23,6	23,6
Люксембург	--	--	23,4	22,8	20,2	20,2	23,3	23,5
Данія	35,9	37,4	38,3	36,6	31,6	31,6	32,9	32,1
Ірландія	47,7	49,8	49,1	49,4	44,4	43,1	42,6	42,0
Греція	--	--	37,1	41,0	43,9	37,2	38,7	28,9
Іспанія	--	--	40,8	30,0	24,0	20,7	26,5	27,0
Португалія	39,8	38,3	39,9	41,0	36,5	43,4	41,0	40,0
Австрія	35,0	35,3	36,6	36,3	33,8	30,5	31,4	31,6
Норвегія	44,0	42,4	40,4	42,1	37,3	34,4	36,5	37,0
Фінляндія	43,3	46,0	42,9	40,8	34,5	39,0	36,3	35,3
Швейцарія	32,7	32,3	28,4	24,9	18,3	18,8	17,5	17,2
Швеція	26,6	30,2	30,2	26,8	23,0	22,6	24,2	27,0

Азія, інші континенти
Японія	33,1	30,8	25,9	20,9	15,0	14,1	12,1	12,0
Австралія	34,2	33,8	29,9	27,5	25,3	27,5	28,2	28,3
Нова Зеландія	24,6	24,3	26,4	25,6	22,8	21,4	22,1	22,7

Середнійпоказник покраїнах
ОЕСР	--	--	33,7	31,6	27,7	33,5	28,4	27,6
Західної Європи	--	--	35,6	33,9	29,6	29,5	30,5	29,6
ЄС	--	--	35,6	33,8	29,7	29,6	29,8	29,5

29,5 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Збірник нормативних документів по акцизному збору. // Електронна комп`ютерна газета “Все-всім”. Інститут проблем реєстрації інформації НАН України. 1996.

2. Иванов П. П. “Налоги и экономика”, М. , 1994. , 1994.
3. Катаева Л. Ф. “Основы налоговой системы”, Ульяновск, 1996.

4. Крижановський Б. І. “Практика оподаткування в Україні і на Заході” //Вісник національної АН України - 1995 - №6, №7-8.

5. Минин Е. А. “Опыт развитых стран в налоговой политике”, М. , 1995. , 1995.
6. Мещерякова О. И. “Налоговые системы в развитых странах”, М. , 1996. ,1996.
7. Налоги в механизме хозяйствования /А. В. Сигиневич/, М. , 1991. , 1991.
8. Налоги в развитых капиталистических странах: теория, практика, проблемы. , М. : НИФИ, 1990.
: НИФИ, 1990.
9. Омельченко А. “Податкова політика в Україні: перспективи розвитку” //Юридичний вісник України - 1996 - №43.

10. Перманчук П. “Бюджет і бюджетна політика в 1996 році” //Фінанси України - 1996 - №5.

11. Перманчук П. “Про податок на добавлену вартість та акцизний збір на імпортні товари” //Галицькі контракти - 1994 - №11.

12. Рикардо Д. “Начало политической экономии и налогового обложения” //Сочинение в 5 Госполитиздат, 1981, т. 1.

13. Скворцов Н. Н. “Все о налогах в Украине”, К. , 1995. , 1995.
14. Соколов А. А. “О влиянии налогов на общий уровень цен”, М. , 1987. , 1987.
15. Стоянов Н. Н. “Непрямые налоги в системе налогообложения”, С. - Пб. , 1996. , 1996.
16. Суторміна В. , Федосов В. “Держава, податки, бізнес”, К. , 1992. ,1992.
17. Тенденции мирового экономического развития: Обзор за 1990 год и начало 1991. ,
: Наука, 1991.
: Наука, 1991.
18. Федосов В. М. “Налоги в экономике современного капитализма”, К. , 1987. , 1987.
19. Федосов В. М. “Современный капитализм и налоги”, К. , 1991. , 1991.
20. Целищев И. “Экономика Японии: итоги 80-х годов” //Мировая экономика и международные отношения - 1990 - №9,10.

21. Юданов Ю. “Налоговая реформа в ФРГ” //Мировая экономика и международные отношения - 1990 - №4.

22. Янжул И. “Опыт исследования английских косвенных налогов. Акциз”, М. , 1989 , 1989
23. Яснопольский Л. М. “До питання про основні принципи оподаткування на Україні” //Ювілейний збірник, К. : ВУАН, 1988.
: ВУАН, 1988.
24. Aaron H. , Galper H. Assessing Tax Reform. Wash : Brookings Institution, 1985.

25. Brockway G. Economics. N. Y. :Harper & Row, 1985.

26. Pechman J. World Tax Reform. Wash. : Brookings Institution, 1988.

Міністерство Освіти України

Львівський Державний Універсітет ім. І. Франка

Економічний факультет

Кафедра фінансів, кредиту і статистики
ДИПЛОМНА РОБОТА

Акцизний збір в системі платежів в державний бюджет України

Студента Y курсу групи Екф-51с
Басараба Андрія Івановича

Науковий керівник

Добровольська Галина Петрівна

ЛЬВІВ 1997

Третімнапрямом реформування є створення нового підприємства кількома власниками, а земля й майно орендуються у їх власників. Цьому напряму відповідають товариства з обмеженою відповідальністю (ЛТД), проте з соціальної точки зору, це теж не досить стабільна система. Він має такі ж проблеми, як і в другому напрямі. Різниця між ними полягає у тому, що там один власник, а в ЛТД – кілька.
Таким чином, найсприятливішими на сучасному етапі будуть формування, які основані на приватній власності на землю і майно та колективних формах організації виробництва, за яких кожний учасник такої кооперації одержує плату залежно від рощміру вкладеного у загальне виробництво капіталу і праці. При цьому не виключені й орендні відносини. Якщо селяни надаватимуть перевагу іншим формуванням, вони законодавчо мають право на безперешкодний вихід з колективних формувань.
Умови ринку вимагають, щоб земля була у власності з правом розпорядження нею. Інакше це не власність. Проте за теперішніх економічних умов ні приватний, ні колективний власник землі, ні державне підприємство не зможуть працювати ефективно. Тоді напрошується питання:”Навіщо така власність на землю, яка приносить збитки?”,і в результаті кожний власник прагнутиме звільнитися від неї.
Тому проблематичним стає питання купівлі-продажу, застави і дарування земельної частки (паїв). На ці способи відчуження, до встановлення нормальних умов реалізації продукції, за яких дотримуватиметься закон вартості, слід було б ввести мораторій на купівлю-продаж, заставу і дарування земельних часток (паїв). Це не стосується власних підсобних господарств населення.
Більш раціонального господаря земля знайде через оренду.Нехай власник віддасть в оренду земельні частки (паї) кращому, більш дбайливому господарю. Чи це буде кооперативне об’єднання, чи існуюче колективне підприємство, чи то буде фермер чи будь-який інший господар. Від цього справа лише виграє.

2.3 Оцінка ефективності діяльності різних форм господарювання в АПК.

Передумовою ставлення ринкових відносин в Україні є реформування державної і колгоспно-кооперативної власності. З позиції становлення різних її форм досліджується проблеми власності. Вивчення власності як категорії мотивації високопродуктивного господарювання і підприємництва, свідчить про те, що становлення риноквих відносин в Україні і створення селянина-власника неможливе без зміни відносин власності. Приватизації можуть підлягати всі сільськогосподарські підприємства системи АПК.
Під приватизацією розуміють перетворення їх в підприємства з колективно-пайьовою власністю, а також господарства, засновані на приватній власності громадян. В результаті приватизації держава втрачає право володіння, розпорядження, користування об’єктами державної вдасності, а державні організації право безпосереднього управління.
Всі види власності – індивідуальна (приватна), колективно-акціонерна, державна співіснують між собою. В період розвитку ринкових відносин велику роль відіграє конкуренція між різними формами власності, яка і формує їх співвідношення у сфері виробництва, обміну і споживання. Отже, конкуренція форм власності сама по собі корисна, бо примушує кожну форму власності вдосконалюватись. Не можна визначити, яка форма власності є найєфективнішою. З позиції організації виробництва, найвищий економічний потенціал у тієї форми власності, яка забезпечує робітникові становище реального господаря виробництва, тобто індивідуальна форма власності.
З розвитком продуктивних сил рівень концентрації виробництва потребує все більших інвестицій, а індивідуальна власність може забезпечити йього тільки при умові об’єднання. Таким чином, відбувається об’єднання індивідуального майна і колективного капіталу до оптимального розміру, якого потребує виробництво. Це і є приватно-колективна форма власності (акціонерна), яка має великий економічний потенціал.
Одним із способів реалізації тієї чи іншої форми власності, який найповніше відображає її суть і реалізує закладені в ній переваги, є форма господарювання. Вона визначає дві сторони відносин: організаційно-технічну, пов’язану з технологічними процесами і не залежну від відносин власності, і соціально-економічну, що впливає з самих відносин власності. Закономірним у розвитку суспільства є різноманітність форм власності та господарювання – колективні господарства, акціонерні товариства ,селянські (фермерські) господарства та інші. Згідно з законодавством усі форми власності визнані рівноправними.
Пошук нових форм господарювання в умовах переходу до ринкової економіки висунув на передній план дослідження акціонерну форму господарювання, яка має посісти відповідне місце в процесі розвитку форм господарювання на селі, бо це є шлях створення нових суб’єктів ринку підприємницького типу. Щодо цієї форми господарювання в аграрному секторі погляди вчених і практиків не збігаються. Більшість вчених пов’язують вихід аграрного сектора економіки України з кризового стану з розвитком індивідуальної (приватної) власності.

3. Перспективи розвитку АПК України.
3.1. Шляхи подолання кризових явищ та напрями розвитку агропромислового комплексу України.

Перехід України до ринкової економіки вимагає здійснення кардинальних змін у функціонуванні системи державного регулювання виробничих процесів у суспільстві. Йього суть полягає, з одного боку, у різкому зменшенні всеохоплюючого впливу державного регулювання економічного механізму господарської діяльності сільськогосподарських підприємств, значному послабленні державного втручання в їх економічні процеси, а з другого – у заміні існуючих в адміністративно-плановій економіці форм і методів державного регулювання у виробничій сфері. При цьому слід виходити з того, що роль державного регулювання економічних процесів у перехідний період до ринкових відносин залишається значно вищою, ніж в умовах діяльності розвинутої ринкової економіки. Це зумовлюється тим, що на перехідному етапі ще не сформовані до кінця умови регулювання економічних процесів широкої підприємницької діяльності. Крім того, перехідний період від однієї системи до іншої, зокрема до ринкової, вимагає певного часу, потребує активної участі держави у створенні інфраструктури ринкового середовища.
На початковому періоді концептуального формування напрямів соціально-економічної реформи в Україні серед певної частини економістів і політологів превалювали погляди щодо застосування моделі вільних ринкових відносин, які грунтуються на класичній конкурентній основі. Вони відносили сільське господарство до тих сфер виробництва, які вважались найбільш пристосованими до освоєння моделі ринкових відносин практично без участі державної підтримки. Проте в процесі поступово формування реальних умов переходу агропромислового виробництва до ринкової економіки ставали все більш очевидним, що в сучасній кризовій ситуації розвитку продуктивних сил великомасштабних обсягів виробництва, неминучого стрімкого розширення складних господарсько-виробничих і економічних зв’язків державне регулювання ринкових відносин стає об’єктивно необхідним.
Без постійної активності держави, її владних структур неможливо успішно вирішити невідкладні завдання соціально-економічного характеру, спрямовані на формування ринкового середовища, здійснення демократичного державотворення, на входження країни в цивілізоване світове співтовариство.
Тільки держава, і ніякий інший атрибут суспільного життя нації, може забезпечити економічну свободу всім суб’єктам господарювання, створити механізм надійного захисту населення від об’єктивного впливу стихії ринку. Тільки держава, як система влади, може здійснити у відповідному напрямі політичні, економічні та соціальні реформи.
Зволікання в обгрунтованому визначенні пріорітету сільськогосподарського виробництва та нерішучість владних структур щодо реального надання йьому пріорітетного значення в народногосподарському комплексі неминуче призвели до згортання діяльності галузей сільського господарства, які покликані виконувати відповідальне соціальне замовлення суспільства – виробляти життєво необхідні продукти харчування, доступні кожному громадянинові країни незалежно від йього майнового і соціального стану. Відвирішення цього завдання безпосередньо залежить стабільність не тільки економічної, а й політичної системи країни. Відсутність законодавчого затверджених Концепції аграрної політики України та Національної програми розвитку агропромислового комплексу і соціального відродження села на найближчу і середньострокову перспективу, у яких були б чітко визначені орієнтири подальшого розвитку агропромислового виробництва в умовах переходу до ринку, значно знизили державну роль у протидії кризових явищ.
До основних концептуальних положень формування і реалізації аграрної політики України насамперед належить забезпечення продовольчої безпеки країни, гарантування пріорітетного розвитку агропромислового комплексу з визнанням сільського господарства базовою галузею економіки народного господарства, створення умов для стабілізації та нарощування виробництва сільськогосподарської продукції. Важливого значення набуває формування багатоукладної аграрної економіки, забезпечення свободи вибору нових організаційно-правових форм господарювання на основі удосконалення земельних та майнових відносин власності.
Одним із стратегічних напрямів аграрної політики України є створення умов для збалансованогопоєднання державного регулювання економіки агропромислового виробництва з економічною свободою підприємств і організацій в умовах переходу до ринкових відносин. Державна підтримка розвитку агропромислового комплексу спрямовується на забезпечення соціально-економічного захисту вітчизнянох сільськогосподарських товаро-виробників, формування внутрішнього ринку продовольства, матеріальних ресурсів, робочої сили та виведення агропромислового виробництва на світовий ринок.
Особлива увага звертається на удосконалення організаційно- економічних механізмів цінового регулювання , кредитно-фінансової системи та податкової політики, спрямованих на стимулювання розвитку агропромислового виробництва. Чільне місце відводиться державі щодо забезпечення прискореного розвитку вітчизняного сільськогосподарського машинобудування та хімічної промисловості для повного забезпечення агропромислового виробництва сучасною технікою, мінеральними добривами, хімічними засобами захисту рослин, препаратами ветеринарної медецини для потреб твариницьких галузей. Вектор інвестиційної політики спрямовується на відновлення та розвиток ресурсного потенціалу сільськогосподарського виробництва та харчової промисловості. Важливим напрямом аграрної політики нині є відновлення роботи зрошувальних і осушувальних систем з метою ефективної віддачі меліорованих земель як одного із джерел нарощування виробництва сільськогосподарської продукції.
У практичну площину передбачається спрямувати розвиток інтеграційних процесів у виробництві сільськогосподарської продукції та її промислової переробки з метою виготовлення високоякісних конкурентоспроможних кінцевих продуктів споживання. Успішне вирішення продовольчої проблеми вимагає навідкладного освоєння новітніх ресурсозберігаюячих технологій виробництва екологічно чистої сільськогосподарської продукції та збереження навколишнього природного середовища. Доскладових забезпечення розвитку агропромислового комплексу безпосередньо включається формування державної науково-технічної політики, організація наукового, інформаційного та кадрового забезпечення агропромислового виробництва, розвитку селекції і насінництва сільськогосподарських культур та селекційно-племінної справи у тваринництві та рибництві.
Аграрна політика повина мати чітко виражену соціальну спрямованість, вектор якої зорієнтований на відродження і соціальний розвиток села, створення повноцінного соціально-диттєвого середовища в сільських поселеннях. Ці та інші положення знайшли відображення у новому варіанті проекту Концепції аграрної політики України, яка розглянута і схвалена. Кабінетом Міністрів України.
З урахуванням концептуальних положень аграрної політики розроблений проект Національної програми розвитку агропромислового виробництва і соціального відродження села України на 1999-2010 рр.,у якій визначені основні напрями та шляхи розвитку однієї з важливих складових економіки країни. В основу Національної програми покладений поетапний характер її реалізації. На першому етапі(1999-2000 рр.) головним завданням є зупинення спаду агропромислового виробництва в країні, створення умов для йього стабілізації шляхом організації раціонального використання наявного ресурсного потенціалу, формування економічного механізму освоєння ринкових відносин. Другий етап(2001-2005 рр.) характерезується нарощуванням виробництва сільськогосподарської продукції, активізацією формування соціальної інфраструктури села в складі комунальної власності, наповненням внутрішнього і зовнішнього ринку продовольства держави. Протягом третього етапу (2006-2010 рр.) в основному сформована багатоукладна економіка агропромислової сфери, забезпечуватиметься розвиток виробництва на основі реалізації державних, галузевих та регіональних програм, збалансованих обсягів виробництва з ресурсним потенціалом.

3.2 Оновні проблеми та перспективи розвитку АПК.

Складний період переживає нині наша країна. Економіка всьго народного господарства, у тому числі і його складова частина АПК, перебувають у кризовому стані. Велика відповідальність лежить на корпусі економістів країни, які повинні здійснювати реформування існуючого економічного механізму в напрямі ринкових відносин. При цьому з об’єктивних причин самим економістам у ході реформ слід переозброюватися, тому що в ринковій економіці існує свій апарат, відмінний від апарату періоду адміністративно-командної системи управління. Потрібно оволодіти й користуватися теорією попиту і пропозиції, граничної корисності, концепцією ціни виробництва, законами конкуренції, маркетингу, інфляції, біржової торгівлі, процесами хеджування, опціонів, спекуляції, кривими Філіпса і Лафера, поєднання вільного ринку та елементів державного регулювання і т. д.

Страница: 4 из 4
<-- предыдущая следующая -->

Перейти на страницу:
скачать реферат | 1 2 3 4