Предложения по реализации рассматриваемых программ были подготовлены Госкомземом РФ.
По мнению его руководства, невозможность принятия реакционного Земельного кодекса приводит к необходимости принятия системы частных законов с их последующей кодификацией.
Реорганизация системы инвентаризации объектов недвижимости вызвана тем, что мы до сих пор не знаем, чем владеет государство и муниципалитеты, не можем обеспечить оформление прав граждан и юридических лиц на землю и недвижимость, но самое главное - не добираем налоги. В целом недвижимость дает не более 8% доходов в бюджет государства.
Одновременно с этим необходимо снять бремя финансирования инвентаризации с бюджета по нескольким причинам.
Во-первых, оплачивать это должен собственник (при минимальных льготах), владелец, пользователь, арендатор, а не государство и муниципалитеты.
Во-вторых, осуществлять эти работы должен частный сектор, а не государственные или монопольные окологосударственные структуры типа БТИ. Следует создать рынок инвентарных фирм, а роль государственных органов ограничить лицензированием данного вида деятельности, приемкой работ и выборочным контролем.
В-третьих, по инвентаризации государственной и муниципальной собственности необходим жесткий реальный план, подтвержденный финансами.
Следует также наладить государственный учет объектов недвижимости и создать единую информационную систему о недвижимости на базе государственного земельного кадастра, тем самым превратив его в кадастр недвижимости России. Естественно, он должен быть напрямую связан с налоговыми и правоохранительными органами, паспортно-регистрационными и социальными службами.
Государственная регистрация прав на недвижимость - центральный элемент всей системы. Без этого инвестиционный рейтинг России не поднять. Инвесторам нужны реальные гарантии, а самые надежные - это недвижимость, связанная с землей.
Так как при регистрации любых прав на любые объекты необходима привязка к земельным участкам и к информационной базе по недвижимости, то организационно-техническое и информационное обеспечение регистрации логично возложить на земельные комитеты, а кадровое и методическое обеспечение - на органы юстиции.
В целом, по мнению Правительства РФ, необходима жесткая координация функций и полномочий государственных органов и ведомств, управляющих землей и недвижимостью с целью их унификации. В этой связи есть вполне реальные основания полагать, что в скором времени будет создана Правительственная межведомственная комиссия по рынку недвижимости, либо постоянно действующее совещание при одном из вице-премьеров.
Есть и надежды на то, что нам наконец-то удастся изменить экономические основы управления недвижимостью: провести налоговую реформу, снизить госпошлины на землю, изменить соотношения схемы налог-аренда в пользу последней, принять закон об ипотеке.
Земельный вопрос всегда был в России одним из центральных. Сегодня, имея политическую волю, понимание путей развития земельных отношений, можно решить его, заставив российскую землю и прочно связанную с ней недвижимость, работать в интересах общества и страны.
Использованные материалы
·
Официальная страница «РосАгроФонд» в
Интернете: www.raf.org.ru
·
Официальная страница «АгроМИР» в Интернете.
·Официальная страница «НижАгроФонд» в Интернете.
·Официальная страница «ЮгАгроФонд» в
Интернете.
·
Официальная страница «ГосКомЗем» и ФКЦ «Земля»:www.fccland.ru
·
соответствующие ссылки с вышеуказанных страниц на
законодательные акты и периодику.
·
«ЗЕМЕЛЬНЫЙ КОДЕКС РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ» принят Государственной Думой 22 апреля 1998 года, одобрен Советом Федерации 20 мая 1998 года.
·подшивки статей газеты «Московский комсомолец» за 1997 год.
1
Пісок підвозиться залізничними вагонами і машинами і розвантажується у траншею.
Каолін поступає у цементовозах та мішках.
Сульфат привозять у залізничних вагонах у мішках.
Сода поступає у цементовозах, цистернах або мішках, розвантажується крізь течку , а потім поступає у силосну банку.
Доломіт підвозиться залізничними вагонами та розвантажується у траншею.
Крейда поступає у залізничних вагонах навалом та у мішках.
Запас підготовлених сировинних матеріалів становить:
Пісок 2 тижні; каолін 1 місяць; сода 1 місяць; сульфат натрію 1 місяць доломіт 1 місяць; крейда 1 місяць.
2.2. Сировинні матеріали для введення SiO2.
Кварцовий пісок.
Кварцовий пісок являється основним матеріалом для введення в скло SiO2. Якість кварцового піска визначається вмістом в ньому кремнезему та домішок. Кварцові піски високої якості повинні містити 99 – 99.8% кремнезему та 1 – 0.2% домішок. Звичайно в кварцовому піску міститься домішки різноманітних мінералів: магнезиту, польового шпату, каоліну, карбонатів кальцію, магнію та ін. Для безкольорового скла найбільш шкідливими домішками є сполучення заліза, які фарбують скло в зелений або жовтий колір. При температурах варіння скла стійкими є дві форми: Fe2O3та FeO, при чому, їх вплив на колір скла різний. Fe2O3надає склу жовтого кольору, а FeO надає синій. Інтенсивність відтінку, який надає двохвалентне залізо у 15 більше ніж трьохвалентне, а причиною появи зеленого кольору є те, що у склі одночасно можуть існувати обидві оксидні форми. В залежності від того, яка форма переважає скло набуває відповідного жовтувато зеленого, або синювато зеленого кольору Крім сполучень заліза пісок може містити наступні фарбуючи оксиди: Cr2O3та ТІО2.
У виробництві різноманітних видів склотари дозволяється вміст оксидів заліза в піску (в%):для безкольорової склотари до 0.1 для напівбілої склотари до 0.3.
Для виробництва склотари, особливо пофарбованої в зелений колір, вміст оксидів заліза не нормується та у зв’язку з цим часто використовуються піски, видобуток яких можна організувати неподалік від скляного заводу. Розміри зерен піску, та особливо кількісне відношення зерен по розмірам, дуже важливо враховувати при варінні скла. У випадку використання однорідних за розмірами зерен піску досягається рівномірне їх розчинення з утворенням гомогенного розплаву. У виробництві склотари бажано вживати такі кварцові піски, в яких вміст фракції розміром 0.2 – 0.5мм складає 85-90%. Бажано вживати дрібний, з гострокутною формою зерен, пісок тому, що в цьому разі значно підвищується швидкість розчинення завдяки збільшенню реакційної поверхні. Це в свою чергу прискорює процес варіння.
Пісок підприємство видобуває у кар’єрі неподалік. Хімічний склад піску(у мас. %)
SiO2– 98.64;
Al2O3– 0. 44;
Fe2O3– 0.08;
ТiO2– 0.12;
в.п.п. – 0.21;
важка фракція – 0.54%.
Пісок відповідає ДСТу 22551-77.
2.3. Сировинні матеріали для введення Al2O3.
Матеріали, що утримують глинозем.
Додавання Al2O3в певних кількостях у склад скла сприяє зниженню КТР скла, підвищує механічну та термічну витривалість, поліпшує кристалізаційні властивості. АІ2О3вводять у склад скла за допомогою технічного оксиду алюмінію, гідрооксиду алюмінію, польових шпатів, каолінів та ін. Крім того можна застосовувати відходи гірничо-збагачувальних фабрик, полевошпатного та нефелінового концентратів. Для введення АІ2О3також використовують пегматити.
Пегматити уявляють собою природну суміш польових шпатів та оксиду кременю. Вміст оксиду алюмінію в них може досягати 20-22%. У вигляді супутніх домішок у пегматитах зустрічаються оксиди заліза, лужноземельних металів, титану. На різницю від польових шпатів, в пегматитах оксиди заліза містяться у вигляді крупнокристалічних включень, і легше піддаються відділенню від основної породи
На підприємстві Al2O3вводять каоліном, що відповідає ДСТу 19609,0-89.
Каолін має наступний хімічний склад( мас. %):
Al2O3–36.7;
Fe2O3– 0.52;
ТiO2–1.13;
CaO –1.18;
MgO -0;
SiO2– 46.35;
в.п.п. -13.75;
волога -0.51.
2.4. Сировинні матеріали для ведення оксидів лужноземельних металів
Матеріали, що утримують кальцій.
Оксид кальцію прискорює реакції силікатоутворення, сприяє полегшенню варіння та освітлення, поліпшує виробку скломаси, підвищує його хімічну стійкість.
Оксид кальцію вводять у скло за допомогою вуглекислих солей кальцію, які містять 56% СаО та 44% СО2. на підприємствах використовують мінеральні різновиди вуглекислого кальцію. Серед них крейда, вапняк, мармур та вапняковий шпат. В цих мінералах міститься до 90-98% СаСО3, а все інше –домішки.
На підприємстві оксид кальцію вводять крейдою, хімічний склад якої відповідає ДСТу 12085-88.
Крейда Слав’янського родовища має наступний хімічний склад(мас. %):
СаСО3*MgСО3-96.55;
СаСО3-95.51;
MgСО3-1.04;
Fe2O3–0.03;
волога -0.07.
Крейда Бєлгородського родовища:
СаСО3*MgСО3-96.65;
СаСО3-95.65;
MgСО3-1.00;
Fe2O3–0.02;
волога -0.08.
Матеріали, що утримують магній.
Оксид магнію сприяє поліпшенню кристалізаційних властивостей скла, зниженню КТР, підвищенню механічної витривалості. При одночасному введенні Al2O3та MgO поліпшується вироблення скла, підвищується його хімічна стійкість.
В якості сировини для введення MgO звичайно використовують доломіт - СаСО3*MgСО3– природній подвійний карбонат кальцію та магнію. Доломіт це гірська порода, тому крім СаСО3і MgСО3уній містяться домішки SiO2, Al2O3, Fe2O3. в залежності від виду та концентрації домішок, доломіт може набувати жовтого, бурого або сірого кольору. Припустимий вміст оксидів заліза, при виготовленні тарного скла, складає не більше ніж 0.05%
У чистому вигляді доломіт містить 30.4% CaO, 21.9 MgO та 47.7% СO2. Природні доломіти завжди містять домішки піску, глинозему і заліза. Тому постійність складу та мінімальний вміст шкідливих домішок має дуже важливе значення при виготовленні безбарвної тари. У якості матеріалів за допомогою яких можна ввести MgO іноді використовують ( за умови постійності хімічного складу ) магнезит MgСО3, доломітизований вапняк та ін.
На підприємстві MgO вводять доломітом ДСТу 23673.0-79.
Доломіт Докучаєвський(у мас. %)
CaO –34.69;
MgO –13.64;
Al2O3–0.51;
Fe2O3–0.24;
SiO2–4.4.
Доломіт Ново троїцький(у мас. %)
CaO –37.82;
MgO –14.75;
Al2O3–0.58;
Fe2O3–0.12;
SiO2–2.14.
2.5. Сировинні матеріали для ведення оксидів лужних металів
Матеріали, що містять натрій.
Основними матеріалами для введення у скло оксиду натрію є сода та сульфат. У виготовленні скла в якості основного сировинного матеріалу, що містить луги, використовують кальциновану соду, яка містить 58.5 Na2O та 41.5 СO2. температура плавлення соди 8510С. технічна сода для виготовлення скла повинна утримувати не менш ніж 95% Na2СO3і не більш ніж 1% Na2СІ . Сульфат натрію використовують, як замісник соди тому, що він менш дефіцитний і більш дешевий. При варінні скла сульфат важко і повільно розкладається. Сульфат, що не розклався, неповністю засвоюється скломасою, і за рахунок того, що він має меншу щільність, випливає на поверхню, утворюючи луг. Для того, щоб полегшити розкладення сульфату і попередити появу лугу, в шихту вводять відновлювач (вуглець) у вигляді вугілля, коксу, антрациту, деревинного вугілля та ін.
Na2O вводять за допомогою сульфату в кількостях, які залежать від призначення та способу виготовлення склотари. Таким чином, при виготовленні забарвлених пляшок за допомогою сульфату вводиться 30% Na2O, і виготовленні напівбілих пляшок – 25% Na2O, у виробництві безбарвних пляшок – 5% Na2O.
Оксид натрію частково можна ввести за допомогою гірничих порід, які використовуються для введення інших основних оксидів, що утворюють скло, наприклад Al2O3(нефеліни, трахіти, польові шпати, та ін.).
На підприємстві оксиди лужних металів вводять за допомогою соди ДСТу 5100-85 та частково сульфату.
Содамає наступний хімічний склад:
Na2СO3> 99.2% (після прожарення);
СІ- в.п.п. Сульфат натрію ОАО „Волжский орхиндоз”
ТУ-21-249-0020416892.
Na2SO4– 99.4%;
Сульфат натрію ВАТ ”Черкаське хімволокно”
ТУу 6-13697008 006-95.
Na2SO4–99.6%;
2.6. Оброблення сировинних матеріалів та підготовка склобою
Процес обробки сировинних матеріалів та приготування шихти включає наступні основні операції: приймання, зберігання, обробку сировини, дозування, зволоження, перемішування доз компонентів шихти.
Обробка сировинних матеріалів виконується на самостійних технологічних лініях.
Залежно від виду сировинні матеріали піддають наступному оброблянню: розтарюванню, дробленню, сушінню, здрібненню, просіванню. Склобій може підлягати магнітній сепарації, здрібненню, мокрому або сухому очищенню, просіванню.
Розтарювання та розпушення. Для розтарювання сировини, що поступає в мішках , використовують нестандартні установки для розтарювання з одночасним руйнуванням. Для руйнування матеріалів, що злежуються та грудкуються (сода, селітра та ін.) використовують дезінтегратори, протиральні машини.
Дроблення та помел. Дробленню та помелу піддають: доломіт, вапняк, крейду, доменний шлак, сульфат натрію, вугілля, склобій.
Для грубого здрібнення використовують щокові, молоткові, валкові дробарки.
Для тонкого помелу використовують бігуни, кульові млини, дезінтегратори.
Сушіння. Сушінню піддають пісок, крейду, вапняк, доломіт, сульфат натрію, при умові, що їх вологість більша, ніж потрібно для складання шихти.
Температури сушіння різних матеріалів відрізняються. Температура сушіння піска становить 700-8000С. Температура сушіння крейди, доломіту та вапняку не повинна перевищувати 4000С тому, що при більш високих температурах починається термічна дисоціація цих матеріалів.
Матеріали вапнякової групи сушаться гірше ніж пісок, тому продуктивність сушильних пристроїв в яких їх сушать значно менше.
Зволожений сульфат натрію часто висушують засобом добавки соди, яка поглинає і зв’язує гігроскопічну вологу сульфату. Якщо вологість сульфату перевищує 20%, то його сушіння дуже важке тому, що при 32.40С мірабіліт розплавлюється у власній кристалізаційній воді і цей розплав прилипає до стінок сушарень. Тому його подають в зону з температурами 650-7000С, тоді поверхневий шар зерен швидко висушується і вони не прилипають до стінок сушарень.
Для сушіння сировинних матеріалів використовують прямоточні сушильні барабани. Допускається сушити сировинні матеріали у конвеєрних, тунельних печах та опічках.
Просівання. Всі сировинні матеріали просіюють. використовують плоскі грохоти, що хитаються, сита-бурати, вібраційні грохоти.
