Незважаючи на збереження значних обсягів заборгованості щодо заробітної плати, її середній рівень по країні протягом 1997 р. і в І кварталі 1998 р. повільно зростав, а сукупні доходи населення перевищували витрати.
При цьому додатне сальдо між доходами і витратами населення за другу половину 1997 р. (близько 1 млрд. грн.) направлялося переважно на купівлю іноземної валюти (різниця між проданою й купленою валютою теж дорівнює приблизно 1 млрд. грн.). Що ж до заощаджень та інвестицій у національну економіку (купівля цінних паперів), то їх сума порівняно з вкладеннями в іноземну валюту становить лише 12% (563 та 4690млн. грн., відповідно).
Традиційно високий попит на іноземну валюту як основний засіб заощадження разом з іншими негативними факторами (напружений графік зовнішніх платежів по державних позиках, відплив нерезидентів з ринку ОВДП) зумовив зниження курсу гривні по відношенню до іноземних валют у І півріччі 1998 р. з 1,8990 гри. за долар США на 1 січня 1998 р. до 2,0662 гри. на 1 липня 1998 р., що становить 9 %.
Зниження валютного курсу гривні призводить до багатьох негативних наслідків, головними серед яких, на мій погляд, є:
— зростання оптових і роздрібних цін товарів, що імпортуються;
— підвищення цін на послуги, що зафіксовані у так званих «умовних одиницях» — квитки на міжнародні пасажирські рейси й тарифи на вантажні перевезення, послуги зв'язку тощо;
— тенденція відпливу іноземних інвесторів з ринку цінних паперів держави та юридичних осіб (ця тенденція є як наслідком, так і однією з причин зниження валютного курсу гривні).
Наступним інфляційним фактором (фактором подвійної дії, що впливає на інфляцію, як провокуючи, так і стримуючи) є регулювання дисконтної ставки НБУ. Протягом перших семи місяців 1998 р. дисконтна ставка змінювалася п'ять разів: 6 лютого — з 35 до 44 %; 18 березня — до 41 %; 21 травня — до 45 %; 29 травня — до 51%; 7 липня— до 82 %.
З одного боку, підвищення дисконтної ставки в короткостроковому інтервалі дало змогу дещо стримати відплив спекулятивного іноземного капіталу з ринку ОВДП, що спостерігалося наприкінці 1997 р. Це позитивно (знову ж — в короткостроковому інтервалі) вплинуло на стан виконання державного бюджету.
З іншого боку, таке підвищення зумовило зростання ставок по кредитах юридичних осіб, що відшкодовуються підприємствами або через підвищення цін, або затримками заробітної плати персоналу, або будь-яким іншим шляхом, але завжди за рахунок суспільства.
Таким чином, тільки планування й виконання державного бюджету на бездефіцитній основі може створити передумови для зниження темпів інфляції у довгостроковій перспективі.
5. ОСНОВНІ ПРИЧИНИ І ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ ДЕФІЦИТУ БЮДЖЕТУ В УКРАЇНІ
Як відзначалося, бюджетний процес в Україні характеризується стійким дефіцитом бюджету. У цьому зв'язку важливо насамперед встановити основні причини дефіциту бюджету в Україні і визначити конкретні напрямки його подолання.
Варто підкреслити, що дефіцит бюджету в Україні має свої особливості, викликані специфікою переходу до ринкових методів господарювання.
Однієї з найбільш істотних причин є розірвання господарсько-економічних зв'язків країн, що входять у СНД. Як відомо, наслідком розірвання економічного простору явилася структурна деформація економіки України, стійке падіння обсягів виробництва у всіх галузях народного господарства. Так, у 1994 р. економічний спад виробництва досяг високих цифр: промислове виробництво скоротилося в порівнянні з 1990 р. більш, ніж у 2 разу. За 1994 р. обсяг виробництва зменшився на 28%, у тому числі виробництво непродовольчих споживчих товарів - на 40,4%.
Закономірним результатом структурної деформації, скорочення обсягів виробництва послужило зниження національного доходу країни, що є матеріальною основою формування дохідної частини бюджету. В Україні за 1991-1993 р. національний доход, розрахований у незмінних цінах, знизився на 42%.
До однієї з причин дефіциту бюджету варто віднести зростання цін і високі темпи інфляції. Оптові ціни на промислову продукцію зросли в 2,1 разу.
Найважливішою причиною дефіциту бюджету в Україні є також розлад фінансово-кредитної системи, викликаний виходом із рублевої зони і відсутність стійкої національної грошової одиниці. Сюди ж варто віднести зростання внутрішнього і зовнішнього боргу держави.
Дефіцит бюджету багато в чому пов'язаний із проведенням донедавна в Україні податкової політики. Так, зокрема, жорсткість податкової політики і збільшення податкових ставок у 1992-1994 р. не дало очікуваних результатів і не призвело до збільшення податкових надходжень у бюджет (у розрахунку на одиницю валового внутрішнього продукту). Суб'єкти оподатковування на жорсткість податкових ставок відреагували переходом до бартерних операцій, ухиленням від сплати податків, переливом одержуваних прибутків за межі України.
Розглядаючи причини дефіциту бюджету, варто зазначити, що донедавна була надмірно збільшена видаткова частина бюджету. Її збільшення відбувалося за рахунок дотацій, наданих державою таким галузям, як металургійна, енергетична, вугільна; шляхом поповнення за рахунок бюджету ряду матеріальних резервів і запасів на покриття зростаючих цін на енергоносії; за допомогою збільшення заробітної плати робітників матеріального виробництва, не підкріпленого зростанням продуктивності праці в цих галузях і ін.
У теоретичному аспекті можна виділити чотирьох основних напрямку подолання дефіциту бюджету:
-збільшення дохідної частини бюджету;
-скорочення видаткової частини бюджету;
-здійснення внутрішніх і зовнішніх позик;
-проведення грошової і кредитної емісії.
Стосовно до економічної ситуації в Україні в даний час прийнятні всі чотири відзначених напрямки.
Перший напрямок - збільшення дохідної частини бюджету може бути пов'язане з проведенням оптимальної податкової політика, що стимулює виробників до розвитку виробництва і збільшенню його обсягів, що послужить передумовою збільшення національного доходу. Сюди ж варто віднести проведення реформи заробітної плати, збільшення прибутків основної частини населення, що щиро пов'язано з підвищенням зацікавленості виробників у збільшенні випуску продукції, а також із підвищенням платоспроможного попиту населення, і, як слідство, збільшенням обсягів виробництва.
Другий напрямок - скорочення видатків державного бюджету. Сюди насамперед треба віднести скорочення видатків на народне господарство, скорочення до мінімуму участі держави у виробничих інвестиціях. Виняток повинні складати окремі об'єкти інфраструктури, пріоритетні напрямки в структурі промислового виробництва, охорона навколишнього середовища, включаючи видатки, пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Видатки ж, пов'язані з проведенням інноваційної політики, із подальшим розвитком виробництва повинні бути покладені переважно на самі підприємства, що на ці цілі можуть використовувати частину амортизаційних відрахувань, частину прибутку, а також частину дивідендів і прибутку від операцій із цінними паперами, банківські кредити.
На сучасному етапі скорочення дохідної частини бюджету зв'язується зі скороченням військових видатків на оборону за рахунок встановлення оптимальної чисельності військових і скорочення закупівель військової техніки, тимчасовим скороченням видатків на соціально-культурні заходи (просвітництво, охорона здоров'я і т.д.).
Скорочення видаткової частини бюджету може бути досягнуто за рахунок зменшення усіх видів дотацій, субвенцій. Мова йде насамперед про скорочення дотацій підприємствам-виробникам і передачі дотацій споживачам.
Третій напрямок скорочення дефіциту бюджету - здійснення внутрішніх і зовнішніх позик, тобто пошук джерел фінансування сформованого дефіциту.
Слід зазначити, що проблема подолання дефіциту бюджету в Україні є однієї з найбільше важливих і спірних фінансових проблем. При її обговоренні нерідко розглядають досвід закордонних країн, економіка яких функціонує нормально і при 5-, і при 10-процентному рівнях бюджетного дефіциту стосовно валового внутрішнього продукту. Проте при цьому варто брати до уваги, які джерела фінансування дефіциту бюджету в цих країнах, оскільки саме вибір джерел фінансування бюджетного дефіциту, а не його розмір самий по собі має принципове значення для нормального функціонування економіки.
Бюджетний дефіцит може фінансуватися за рахунок трьох джерел: внутрішніх і зовнішніх позик, грошово-кредитної емісії.
У випадку фінансування дефіциту бюджету за рахунок внутрішніх позик і випуску урядових цінних паперів, кількість товарів і послуг у народному господарстві залишається незмінним і наслідки такої заборгованості залежать від економічної кон'юнктури і стану ринку праці і ринку капіталу. При наявності в населення вільних коштів і недостатності попиту на капітал із боку приватного сектора, високому рівні схованого безробіття, збільшення державних видатків, що фінансується за рахунок внутрішніх позик є чинником, що сприяє економічному розвитку країни. У випадку, якщо уряд України має можливість поширити серед населення і підприємств урядові цінні папери в розмірах, достатніх для покриття бюджетного дефіциту, це означає, що збільшення державних видатків відбувається за рахунок скорочення особистого споживання. Такий перерозподіл напрямків використання валового продукту є кращим і не подає небезпеки для економічного положення країни. Проте результати емпіричних досліджень учених показують, що в Україні зберігається низька еластичність заощаджень по процентних ставках, а, отже, існує низька можливість збільшення добровільних заощаджень населення при бюджетному дефіциті. У 1995 р. для покриття дефіциту бюджету України передбачається випустити урядові цінні папери на суму 17,5 трлн. крб.
Фінансування бюджетного дефіциту за рахунок зовнішніх позик означає поява можливості здійснення додаткових державних видатків без обмеження поточного споживання і реальної інвестиційної діяльності приватного сектора. Водночас повернення боргу і його обслуговування будуть відбуватися за рахунок майбутнього виробництва, а це зажадає в майбутньому відповідного збільшення імпортованих товарів і послуг. Важливо при цьому мати на увазі, що при кредитному фінансуванні державних видатків відбувається перерозподіл у часі фінансових витрат, частина з яких прийдеться відшкодовувати майбутнім поколінням. Це навантаження можна перекладати лише в тому випадку, коли мова йде про видатки, ефект від який наступить через визначений інтервал часу. «До таких видатків варто віднести, насамперед, безпосередньо рентабельні інвестиції, а також інвестиції в області інфраструктури, що у силу своєї народногосподарської продуктивності дозволяють одержувати в майбутньому більш високі прибутки».
В Україні 90% дефіциту бюджету покривалося за рахунок емісії Національного банку України. У 1995 р. кредити НБУ повинні скласти 182,4 трлн. крб., або 55% дефіциту бюджету.
Відомо, що збільшення бюджетного дефіциту в основному означає (включаючи одержання кредитів Національного банку України) його емісійне фінансування, і, як слідство цього, зростання інфляції. Оцінка темпів інфляції може бути отримана, як показують дослідження вчених, із двох математичних співвідношень.
Перше - описує зміна розмірів державного боргу і платежів по його обслуговуванню, друге - зміна обсягу грошової маси в залежності від темпів зростання валового внутрішнього продукту і темпів зростання інфляції.
D=D0(r-q)+p-H(1)
H=(+q)/V(2)
деD- розмір державного боргу до початку аналізованого періоду стосовно валового внутрішнього продукту;
r- процентна ставка в реальному вираженні;
q- темп зростання валового внутрішнього продукту в реальному вираженні;
р- базовий дефіцит бюджету в % (без урахування процентних платежів) стосовно валового внутрішнього продукту;
H- зміна обсягу грошової маси в % до валового внутрішнього продукту;
- темп інфляції;
V- швидкість обертання грошової маси. Виходячи з тих умов, що 1) - після досягнення верхньої межі державної заборгованості(Dmax), її приріст дорівнює нулю(D=0), і 2) - бюджетний дефіцит може фінансуватися тільки за рахунок грошової емісії, співвідношення (1) можна перетворити в такий спосіб:
Підставивши в ліву частину рівняння (3) H із рівняння (2), отримаємо
(+q)/V =Dmax(r-q)+p; (3)
Отже
(+q)=V[Dmax(r-q)+p](4)
Перенесемо q в праву частину рівняння (4) і одержимо
=V[Dmax(r-q)+p]-q(5)
Таким чином, на основі рівняння (5) можуть виконуватися різноманітні розрахунки темпів інфляції(), обумовлені емісійним фінансуванням бюджетного дефіциту.
Важливо підкреслити, що ученими встановлена математична залежність між дефіцитом бюджету і таких макроекономічних показників розвитку економіки України, як обсяг грошової маси й ефективної ставки рефінансування Національного банку України.
Ця залежність виражається в такий спосіб
М3(t)=0,09 - 0,41 –МЗ(t-1) + 0,52DB(t) - 0,02i(t)
М3(1)- темп зростання грошової маси в поточному періоді, %;
М3(t-1)- темп зростання грошової маси в попередньому періоді, %;
DB- зростання бюджетного дефіциту, вираженого у відсотках від валового внутрішнього продукту, %;
i(t)- ставка рефінансування Національного банку України.
Як очевидно з приведеної залежності, серед таких чинників, як дефіцит бюджету і ставка рефінансування НБУ, найбільший вплив на темпи зростання грошової маси робить дефіцит бюджету, що має коефіцієнт регресії 0,52, і, по розрахунках учених, найбільше значенняt- статистики.
1
2
Определение желаемой торговой наценки (ТН)
Таблица 1 — Альтернативы торговых наценок при курсе доллара США на 1.09.99
|
руб.
|
руб. |
руб. |
руб. |
руб. |
|
|
% ТН
|
ТН
= (% ТН) * ПС |
НДС по ТН
= 16,7% * ТН |
ТН – (НДС по ТН) |
Предварительные расходы |
Результат |
Рентабельность к ПС = Результат / ПС |
|
5 |
489 947,90
|
81 821,30 |
408 126,60 |
1 947 129,48 |
-1 539 002,88 |
-15,7% |
|
10 |
979 895,79
|
163 642,60 |
816 253,20 |
1 947 129,48 |
-1 130 876,28 |
-11,5% |
|
15 |
1 469 843,69
|
245 463,90 |
1 224 379,79 |
1 947 129,48 |
-722 749,68 |
-7,4% |
|
|
|
| | | | | | | | |
| 20 |
1 959 791,59
|
327 285,20 |
1 632 506,39 |
1 947 129,48 |
-314 623,08 |
-3,2% |
|
|
|
| | | | | | | | |
| 25 |
2 449 739,49
|
409 106,49 |
2 040 632,99 |
1 947 129,48 |
93 503,51 |
1,0% |
|
|
|
| | | | | | | | |
| 30 |
2 939 687,38
|
490 927,79 |
2 448 759,59 |
1 947 129,48 |
501 630,11 |
5,1% |
|
|
|
| | | | | | | | |
| 35 |
3 429 635,28
|
572 749,09 |
2 856 886,19 |
1 947 129,48 |
909 756,71 |
9,3% |
|
|
|
| | | | | | | | |
| 40 |
3 919 583,18
|
654 570,39 |
3 265 012,79 |
1 947 129,48 |
1 317 883,31 |
13,4% |
|
|
|
| | | | | | | | |
| 45 |
4 409 531,07
|
736 391,69 |
3 673 139,38 |
1 947 129,48 |
1 726 009,91 |
17,6% |
|
|
|
| | | | | | | | |
| 50 |
4 899 478,97
|
818 212,99 |
4 081 265,98 |
1 947 129,48 |
2 134 136,51 |
21,8% |
|
|
|
| | | | | | | | |
| 55 |
5 389 426,87
|
900 034,29 |
4 489 392,58 |
1 947 129,48 |
2 542 263,10 |
25,9% |
|
|
|
| | | | | | | | |
| 60 |
5 879 374,77
|
981 855,59 |
4 897 519,18 |
1 947 129,48 |
2 950 389,70 |
30,1% |
Таблица 2 — Альтернативы торговых наценок при форвардном курсе доллара США
|
руб.
|
руб. |
руб. |
руб. |
руб. |
|
|
% ТН
|
ТН
= (% ТН) * ПС |
НДС по ТН
= 16,7% * ТН |
ТН – (НДС по ТН) |
Предварительные расходы |
Результат |
Рентабельность к ПС = Результат / ПС |
|
5 |
503 591,21
|
84 099,73 |
419 491,47 |
1 987 308,80 |
-1 567 817,32 |
-15,57% |
|
10 |
1 007 182,41
|
168 199,46 |
838 982,95 |
1 987 308,80 |
-1 148 325,85 |
-11,40% |
|
15 |
1 510 773,62
|
252 299,19 |
1 258 474,42 |
1 987 308,80 |
-728 834,38 |
-7,24% |
|
|
|
| | | | |
| 20 |
2 014 364,82
|
336 398,92 |
1 677 965,90 |
1 987 308,80 |
-309 342,90 |
-3,07% |
|
|
|
| | | | |
| 25 |
2 517 956,03
|
420 498,66 |
2 097 457,37 |
1 987 308,80 |
110 148,57 |
1,09% |
|
|
|
| | | | |
| 30 |
3 021 547,23
|
504 598,39 |
2 516 948,84 |
1 987 308,80 |
529 640,05 |
5,26% |
|
|
|
| | | | |
| 35 |
3 525 138,44
|
588 698,12 |
2 936 440,32 |
1 987 308,80 |
949 131,52 |
9,42% |
|
|
|
| | | | |
| 40 |
4 028 729,64
|
672 797,85 |
3 355 931,79 |
1 987 308,80 |
1 368 622,99 |
13,59% |
|
|
|
| | | | |
| 45 |
4 532 320,85
|
756 897,58 |
3 775 423,26 |
1 987 308,80 |
1 788 114,47 |
17,75% |
|
|
|
| | | | |
| 50 |
5 035 912,05
|
840 997,31 |
4 194 914,74 |
1 987 308,80 |
2 207 605,94 |
21,92% |
|
|
|
| | | | |
| 55 |
5 539 503,26
|
925 097,04 |
4 614 406,21 |
1 987 308,80 |
2 627 097,41 |
26,08% |
|
|
|
| | | | |
| 60 |
6 043 094,46
|
1 009 196,77 |
5 033 897,69 |
1 987 308,80 |
3 046 588,89 |
30,25% |
