Оба потрясения на российиком фьючерсном рынке произошли в периоды резкой дестабилизации валютного рынка. Первый раз это произошло в период между 17 - 20 января 1994 года на МТБ. 17 января 1994 года курс доллара на ММВБ повысился на 46 пунктов, но фьючерсный рынок почему-то не среагировал резким подъемом котировок. 18 января во вторник курс доллара на ММВБ вырос уже на 102 пункта, но фьючерсные торги в этот день не проводились. В среду, когда доллар на ММВБ достиг отметки 1607 R/$, фьючерсный рынок постиг шок - заявок на продажу вначале не было совсем. Но по мере преодаления участниками торгов шока ожидаемого скачкообразного роста котировок так и не произошло. Сработало правило торгов, по которому рост котировок за одну сессию не должен был превышать 150 пунктов. Это правило имело целью препятствовать дестабилизации рынка в результате спекулятивной игры, но именно в результате него 19 января 1000 долларовые контракты с поставкой в феврале , которые 17 января котировались по 1460 R/$, оказались ограничены смехотворно низкой котировкой - 1610 R/$.
Естественно, что по этой цене не могли заключаться сделки, но дальше началось полное безумие - котировка 1000 долларовых февральских контрактов упала на 24 пункта и составила 1434 R/$. Это произошло из-за спекулятивной игры на понижение, которую повели крупные банки. Для них закрытие позиций даже по 1610 R/$ означало полную потерю инвестированных в игру средств, и они заключили между собой несколько фиктивных сделок по низким ценам в результате чего упала и без того рекордно низкая котировка контрактов. На следующий день "медведи", освоив этот прием, опустили курс контрактов еще ниже - до 1370 R/$.
В результате "быки", среди которых были и хеджеры, правильно угадавшие динамику курса, оказались вынуждены платить вариационную маржу в соответствие с падением котировок. Кроме того, в связи с нестабильностью рынка, биржа увеличила вдвое сумму залога под открытые валютные позиции. Таким образом, несовершенство правил торгов на МТБ привело к тому, что хеджеры, которые стремились уменьшить свой риск, понесли существенные убытки.
Второй по счету крах отечетвенного фьючерсного рынка произошел 5 октября 1994 года на МЦФБ. Он , как и предыдущий, пришелся на период резкой дестабилизации валютного рынка. Причиной краха стало банкротство нескольких расчетных фирм-акционеров АОЗТ"Биржевая палата", созданной для организации расчетов между участниками торгов на МЦФБ. Согласно правилам торгов все расчеты между участниками должны происходить через расчетные фирмы, а для расчетных фирм обязательным условием являлось обладание акциями "Биржевой палаты", которые продавлись расчетным фирмам по цене от5 до 30 млн. руб. и принимались в качестве залога под откры Второй по счету крах отечетвенного фьючерсного рынка произошел 5 октября 1994 года на МЦФБ. Он , как и предыдущий, пришелся на период резкой дестабилизации валютного рынка. Причиной краха стало банкротство нескольких расчетных фирм-акционеров АОЗТ"Биржевая палата", созданной для организации расчетов между участниками торгов на МЦФБ. Согласно правилам торгов все расчеты между участниками должны происходить через расчетные фирмы, а для расчетных фирм обязательным условием являлось обладание акциями "Биржевой палаты", которые продавлись расчетным фирмам по цене от5 до 30 млн. руб. и принимались в качестве залога под открытые позиции по цене 5 млн. руб.
Расчетные фирмы сами играли на фьючерсных контрактах и по результатам на этот раз неудачной игры к 4 октября 1994 года имели отрицательное сальдо 20 млрд. руб. Когда выяснилось, что выигрывшие участники торгов не смогут получить свой выигрыш у расчетных фирм, стал вопрос о реализации залогов, внесенных расчетными фирмами под открытые валютные позиции. Но залог реализовать не удалось, т.к . фирмы внесли залог не денежными средствами, а пакетом из 400 акций "Биржевой палаты", который был оценен вопреки официальной котировке в 20 млрд. руб. ( т.е 50 млн. руб. за акцию). Естественно, что покупателя акций по такой цене не нашлось, тем более что "Биржевая палата" - акционерное общество закрытого типа. В результате опять пострадали все- и спекулянты и ,что хуже всего, хеджеры. Опасность пободных событий на фьючерсном валютном рынке как раз и заключается том, что возникает опасность ухода с рынка мелких и средних фирм, хеджирующих свои валютные операции, что ставит под реальную угрозу существование рынка в целом.
В мировой практике запрещено внесение страхового депозита под открытые позиции какими-либо финансовыми инструментами и разрешается только внесение депозита деньгами. Общий объем торговли финансовыми фьючерсами составил в 1984 году 50% суммарного оборота срочных бирж США. В 1975 г. этот показатель составлял 0.7% , в 1980 г.- 18.1%. Основные центры торговли финансовыми фьючерсами - традиционные срочные товарные биржи: биржи Чикаго и Нью-Йорка; ими торгуют также на биржах Лондона, Сингапура, Сиднея. Действуют также специализированные биржи, например, НИФЕ (Нью-Йорк), ЛИФФЕ (Лондон), "Торонто фьючерс иксчейндж". Регулирование фьючерсных операций возложено в основном на руководство бирж, а также на центральные банки и министерства финансов. В США действует специальная федеральная комиссия по срочной торговле. В России основные центры фьючерсных оперций московские биржи- МТБ и МЦФБ.
Кроме валютных фьючерсов в мировой практике получили распространение фьючерсы с золотом (с 1972 г.), с 1975 г. - с векселями, сертификатами, облигациями, депозитами; в 1982 г. появились фьючерсы, в которых ценой контракта выступают различные фондовые индексы. Со спекулятивной игрой на фондовом индексе NIKKEY на Сингапурской бирже связан самый громкий финансовый скандал последнего времени - банкротство старейшего английского инвестиционного банка Barings Brothers, убытки которого из-за игры на повышение главы Сингапурского филиала банка Ника Лиссона составили по различным оценкам от 0.9 до 1.5 млрд. долларов, что превышает рыночную стоимость самого банка.
Начавшееся в 80-х годах ускорение процесса интернационализации и расширения фьючерсной и опционной торговли валютой, золотом и финансовыми инструментами свидетельствует о расширении сферы обращения и появлении новых форм фиктивного капитала, что ведет для участников международных отношений к возникновению дополнительных валютных рисков.
Межбанковские операции "своп".
"Своп" - операция, сочетающая наличную куплю-продажу с одновременным заключ "Своп" - операция, сочетающая наличную куплю-продажу с одновременным заключением контрсделки на определенный срок. Существует несколько типов операций "своп": валютные, процентные, долговые, с золотом и их различные сочетания.
Валютная операция "своп" представляет собой покупку иностранной валюты на условиях "спот" в обмен на отечественную валюту с последующим выкупом. Например, немецкий банк, имея временно излишние доллары США, продает их на марки американскому банку и одновременно покупает доллары на срок с поставкой через 1 месяц.
Операция "своп" может быть использована для хеджирования. В рассмотренном выше примере с экспортером из Германии банк экспортера потерпел убытки от форвадной покупки валюты у своего клиента, т.к. премия, уплаченная продавцом валюты оказалась меньше убытков от повышения курса марки. Чтобы застраховать эту операцию, банк мог прибегнуть к сделке "своп": ожидая повышения курса марки, продать доллары другому банку за марки, и одновременно купить доллары с поставкой через месяц. В результате этой операции из-за падения курса доллара по отношению к марке, банк экспортера получил бы прибыль, которая покрыла бы его убытки от форвардной сделки со своим клиентом. Освоив грамотное проведение подобных оперций, банк экспортера мог бы оказывать своему клиенту услуги по форвардной покупке его валюты по выгодному для клиента курсу и в дальнейшем ( в том случае, если это важный для банка клиент).
Сделки "своп" удобны для банков, т.к. не создают непокрытой валютной позиции - объемы требований и обязательств банка в иностранной валюте совпадают. Целями "своп" бывают:
- приобретение необходимой валюты для международных расчетов
- осуществление политики диверсификации валютных резервов
- поддержание определенных остатков на текущих счетах
- удовлетворение потребностей клиента в иностранной валюте и др.
К сделкам "своп" особенно активно прибегают центральные банки. Они используют их для временного подкрепления своих валютных резервов в периоды валютных кризисов и для проведения валютных интервенций. Так в 70-х годах в период падения курса доллара лимит оперций "своп" ФРС с 14 иностранными центральными банками и Банком международных расчетов увеличился до 22.16 млрд. долларов в 1978 г. против 50 млн. долларов в 1962 г. В 1969 году создана многосторонняя система операций "своп" через Банк международных расчетов в Базеле, в рамках которой центральные банки предоставляют БМР кредит сроком до 6 месяцев для совершения интервенций на еврорынке в целях поддержания спроса на определенные евровалюты. Центральные банки используют "своп" в качестве одного из методов валютного регулирования, прежде всего для поддержания курсов валют.
Сделки "своп" c золотом проводятся аналогичным образом: металл продается на условиях наличной продажи и одновременно выкупается с платежом через определенный срок. Страны -члены ЕВС в целях частичного обеспечения золотом эмиссии ЭКЮ осуществляли взносы 20% своих официальных золотых и долларовых резервов в Европейский фонд валютного сотрудничества в форме 3-месячных возобновляемых сделок "своп", сохраняя таким образом право на эти резервные активы Сделки "своп" c золотом проводятся аналогичным образом: металл продается на условиях наличной продажи и одновременно выкупается с платежом через определенный срок. Страны -члены ЕВС в целях частичного обеспечения золотом эмиссии ЭКЮ осуществляли взносы 20% своих официальных золотых и долларовых резервов в Европейский фонд валютного сотрудничества в форме 3-месячных возобновляемых сделок "своп", сохраняя таким образом право на эти резервные активы.
Операции "своп" c валютой и золотом означают временный обмен активами, с процентами и долговыми требованиями - окончательный обмен. Сущность операций "своп" с процентами заключается в том, что одна сторона обязуется выплатить другой проценты по ставке LIBOR в обмен на получение платежей по фиксированной ставке. Выигрывает та сторона, которая не ошиблась в прогнозированни рыночной процентной ставки. Операции "своп" с долговыми обязательствами состоят в том, что кредиторы обмениваются не только процентными поступлениями , но и всей суммой долга клиента. Операции "своп" c валютой и процентами иногда объединяются: одна сторона выплачивает проценты по плавающей процентной ставке в долларах США в обмен на получение процентных платежей по фиксированной ставке в немецких марках.
К операциям "своп"на финансовых рынках близки по смыслу так называемые операции "репо"( repurchasing agreement, или repo, или buybacks). Операции "репо" основаны на соглашении участников сделки об обратном выкупе ценных бумаг. Соглашение предусматривает, что одна сторона продает другой пакет ценных бумаг определенного размера с обязательством выкупить его по заранее оговоренной цене. Иными словами одна сторона кредитует другую под залог ценных бумаг. Операции "репо" бывают нескольких видов. "Репо с фиксированной датой" предусматривает, что заемщик обязуется выкупить ценные бумаги к заранее оговоренной дате. Операции "открытые репо" предполагают, что выкуп ценных бумаг может быть осуществлен в любое время либо в любое время после определенной даты. С помощью операций "репо" держатели крупных пакетов ценных бумаг получают возможность более эффективно распоряжаться своими активами, а банки и другие финансовые институты получают еще один инструмент управления ликвидностью.
Суммируя все вышесказанное, покажем схему страхования валютной сделки в примере 1. В сделке участвуют экспортер из Германии, импортер из США, банк экспортера и банк импортера. Участники сделки ожидают падение курса доллара по отношению к марке в период между заключением контракта и осуществлением платежа. Возможны несколько схем хеджирования.
1. Хеджирование риска экспортера.
а) Экспортер заключает со своим банком форвардный контракт на продажу долларов сроком на 1 месяц, расчитывая на повышение курса марки относительно доллара.
б) экспортер покупает на валютной бирже фьючерсные контракты на поставку долларов сроком на 1 месяц на сумму товарного контракта.
2.Хеджирование риска банка экспортера.
а) банк экспортера, заключивший контракт со своим клиентом на покупку долларов по курсу-форвард с исполнением через меяц, одновременно покупает на бирже фьючерсы на поставку долларов сроком на месяц.
б) банк экспортера заключает сделку "своп" c другим банком, по условиям которой продает ему доллары за марки на условиях наличной сделки и покупает доллары со сроком исполнения через месяц.
3) Хеджирование риска импортера.
Импортер, ожидающий повышения курса марки ,находится в выигрышном положении, т.к.. в этом случае для оплаты контракта ему потребуется меьше долларИмпортер, ожидающий повышения курса марки ,находится в выигрышном положении, т.к.. в этом случае для оплаты контракта ему потребуется меьше долларов. Но динамика валютного курса может быть и другой. Чтобы застраховать себя от роста курса доллара относительно марки:
а) импортер покупает на валютной бирже фьючерсные контракты на сумму сделки в марках на поставку долларов за марки с исполнением через месяц.
б) заключает со своим банком форвардный контракт на покупку марок с отсрочкой исполения через месяц.
4. Хеджирование риска банка-импортера.
Банк импортера рискует при заключении форвардного контракта со своим клиентом. В случае повышения курса доллара относительно марки. С его стороны возможны следующие действия:
а) одновременно с заключением форвадной сделки на продажу марок, банк покупает на валютной бирже фьючерсы на покупку марок на сумму форвардного контракта с той же датой исполнения, что и дата исполнения форвардной сделки.
б) банк проводит операцию "своп" согласно которой: продает марки за доллары по "спот"-курсу и одновременно покупает марки на условиях срочной сделки с поставкой через месяц.
Таким образом, теоретически все участники сделки имеют возможность застраховать свои валютные риски и даже получить дополнительную прибыль в случае благоприятной для них динамики валютного курса. В условиях плавающих валютных курсов фьючерсные котировки валют подвержены значительным и часто непредсказуемым изменениям, что делает задачу правильного прогнозирования валютного курса трудно разрешимой в принципе. Качественный прорыв в решении задачи прогнозирования валютного курса может быть достигнут в результате использования теории самоорганизующихся систем и методов хаотической динамики. Эти сравнительно молодые разделы математики уже успели зарекомендовать себя в биологии, метеорологии, управлении объектами в противодействующей среде и т.п. Косвенным признаком высокой эффективности этих методов может служить то, что многие прикладные работы по ним не придаются огласке. По предварительным расчетам, прогнозирование тренда фьючерсов с их помощью удается осуществлять с вероятностью 0.6 - 0.65, а со временем этот порог может быть поднят до уровня 0.7.
Литература.
1. "Международные валютно-финансовые и кредитные отношения"
под редакцией Л.Н. Красавиной, Москва, 1994 г.
2. "Финансово-кредитный словарь", т.3, Москва, 1994 г.
3. "Коммерсант-weekly",№2,7,38 - 1994 г. ,№7-1993 г.
Недоліки та нові форми форвардних угод
Як ми могли переконатися, використання форвардних угод для хеджування страхування валютних ризиків має багато переваг. Проте існують і недоліки такої схеми страхування. Головний із них полягає в тому, що угоди укладаються на міжбанківському ринку, а не на біржовому, як ф'ючерсні контракти, а тому відповідальність за виконання таких угод повністю лягає на учасників конкретної угоди. І якщо один з учасників угоди не зможе виконати її умов у повному обсязі, то інший зазнає значних збитків.
З метою запобігання таким ситуаціям або їх уникнення використовують додаткові методи страхування, які останнім часом набувають дедалі більшого поширення. Це, зокрема:
— продовження терміну форвардної угоди;
— використання форвардних опціонів із відкритим терміном виконання;
— використання форвардних опціонів із перехресними датами;
— використання валютних контокорентів;
— укладення непрямих форвардних угод;
— забезпечення валютного покриття;
— самостійне створення «форварду»;
— використання форвардних контрактів із опціоном анулювання (FOX);
— використання угод про форвардну відсоткову ставку та ін.
Використання форвардних угод на українському валютному ринку
Використання форвардних угод у чистому вигляді на українському валютному ринку поки що поширення не набуло, але фахівцями Національного банку України вже напрацьовано пакет нормативних та інструктивних матеріалів для впровадження термінових валютних операцій в практику. Зокрема, постановою Правління Національного банку України № 216 від 07.07.1997 p. затверджено «Правила випуску та обігу валютних деривативів», які регулюють механізм випуску та обігу форвардних валютних контрактів в Україні.
Згідно з цими Правилами форвардний валютний контракт визначається як угода між двома банками, яка має на меті запобігання ризикам щодо змін у майбутньому курсів валют і відсоткових ставок за депозитами в іноземній валюті. Дві сторони угоди зобов'язані визначити певну відсоткову ставку та курс на певний період часу для узгодженої суми валюти, починаючи з визначеної контрактом майбутньої дати розрахунків (щонайменше один місяць од дати укладення угоди).
Метою укладення та здійснення форвардних контрактів є хеджування зміни депозитних ставок (без необхідності здійснення загальновживаного депозиту форвард-форвард) або мінімізація ризиків за змінами курсів валют, визначуваних як різниця або між узгодженою сторонами відсотковою ставкою за форвардним валютним контрактом та ставкою залучення кредитів першокласними лондонськими банками (LIBOR) чи її аналогом на дату розрахунків за цим контрактом, або між курсом валюти за форвардним валютним контрактом та ринковим спот-курсом валюти на дату розрахунків за цим контрактом. Покупцями й продавцями форвардних валютних контрактів можуть бути банки-резиденти та банки-нерезиденти України, що визначаються чинним законодавством України.
Форвардні валютні контракти укладаються на первинному ринку за стандартною формою, що відповідає чинному законодавству України.
Первинним продажем форвардного валютного контракту вважається така угода купівлі-продажу контракту, якій не передує інший форвардний контракт, однією із сторін якого виступав покупець (продавець) цього контракту, і його предмет: сума іноземної валюти, дати поставки та здійснення платежу, що збігаються з цим форвардним контрактом.
Зміни й доповнення до форвардного валютного контракту оформлюються у письмовій формі та від моменту підписання є невід'ємною частиною цього форвардного контракту.
Продаж або передача зобов'язань за форвардним валютним контрактом іншим особам здійснюється продавцем лише за згоди покупця форвардного валютного контракту будь-коли до закінчення строку дії (ліквідації) форвардного контракту.
Зміни до форвардного валютного контракту вносяться покупцем чи продавцем контракту в разі погодження обох сторін контракту.
Номінальна вартість контракту обліковується за позабалансовими рахунками, а переоцінка форвардного валютного контракту здійснюється на кожну звітну дату з використанням форвардного курсу на період до дати виконання контракту. Результат переоцінки форвардного валютного контракту, придбаного з метою хеджування, визначається симетрично з результатом переоцінки фінансового інструменту, котрий хеджується.
2.3.2 Валютні ф’ючерси
Фінансові ф'ючерсні ринки виникли як реакція на потребу в адекватних інструментах хеджування, яке повинне розглядатися як їхнє основне призначення. Проте хеджери не є єдиними учасниками ринків фінансових, ф'ючерсів. Спекулянти та арбітражери також беруть участь в операціях на цих ринках і, як буде показано надалі,відіграють дуже важливу роль для їхнього ефективного функціонування.
Фінансовий ф'ючерсний контракт надає одночасно право і зобов'язання купити або продати актив у встановлений термін у майбутньому на умовах, узгоджених у даний час. Валютні ф"ючерси укладаються на обмін валют у майбутньому по курсу, визначеному на момент укладання угоди в контракті.
Ці контракти можуть вільно купуватися і продаватися. Наприклад, компанія, яка купила контракт, що дає їй право і зобов'язання купити валюту на визначену суму у встановлений термін у майбутньому по обмінному курсі, зафіксованому в даний момент, може згодом закрити свою позицію за контрактом, продавши його. Необхідною умовою функціонування валютних ф'ючерсних ринків є їхня ліквідність, яка полегшує здійснення угод. Фінансові ф'ючерсні контракти відрізняє високий ступінь стандартизації. Достатнє число контрактів кожного виду створює передумови для ліквідності ринків. Контракти, якими торгують на Лондонській міжнародній біржі фінансових ф'ючерсів (LIFFE), мають всього 4 терміни виконання щороку, а саме, березень, червень, вересень і грудень. Сума контракту також стандартна, наприклад, 25 000 ф. ст. для контрактів по фунтах стерлінгів. Стандартизація обмежує розмаїтість наявних контрактів, але збільшує обсяг торгівлі кожним контрактом.
Клієнту необхідно відкрити ф'ючерсний рахунок розрахунків у члена LIFFE. Вибір члена біржі для виконання брокерських функцій дуже важливий. Брокерські фірми значно відрізняються одна від одної за своїми фінансовими умовами і обсягом наданих послуг. Клієнт розміщує наказ у зареєстрованого представника фірми - члена біржі. Після перевірки цією фірмою прийнятності наказу клієнт одержує усне підтвердження прийняття наказу Згодом наказ підтверджується у письмовому виді, звичайно з оцінкою про час його реєстрації Як тільки наказ був прийнятий і підтверджена його прийнятність, він передається в кабіну фірми-брокера в залі біржі. Деталі наказу записуються на стандартному бланку наказу, на якому проставляеться час. Копія бланку наказу передається ділеру в біржовій ямі, де і здійснюється його виконання. При виконанні наказу деталі угоди записуються на бланку, який потім відсилається назад в кабіну. Потім заповнюється біржовий розрахунковий бланк, який відбиває всі подробиці угоди. Одночасно деталі угоди передаються члену біржі, який повідомляє про неї клієнту.
2.3.3 Роль валютних опціонів у хеджуванні ризику
Валютний опціон є своєрідною формою термінової угоди двох сторін — продавця і власника опціону, внаслідок якої власник опціону отримує право, а не зобов'язання, купити у продавця опціону або продати йому заздалегідь визначену суму однієї валюти в обмін на іншу (або на національну грошову одиницю) за обумовленим валютним курсом чи за курсом, визначеним на день обміну. Такий фіксований курс називають ціною виконання.
Власник опціону має право вибору реалізувати опціон або ж відмовитися від нього залежно від того, наскільки сприятливими для нього будуть коливання валютного курсу.
Продавець опціону зобов'язаний виконати валютну операпію за курсом обміну (ціною виконання), встановленим за оппіонною угодою, та забезпечити власникові опціону виконання умов угоди до завершення встановленого терміну. Якщо угоду здійснено, то вживають терміни «опціон здійснено» або «опціон виконано».
Залежно від місця продажу опціони поділяють на біржові, що вільно перебувають в обігу, та позабіржові. Біржові опціони (traded option) продають і купують опціонні біржі, які є своєрідними фінансовими інститутами, що стали невід'ємною складовою фінансового ринку економічно розвинених країн. Найвідоміші з них — Лондонська фондова біржа. Європейська опціонна біржа в Амстердамі (з 1978 p.), Філадельфійська, Чиказька, Монреальська та інші біржі. В табл. 6 наведено перелік цих бірж та валют, за якими укладаються опціонні угоди.
Біржові опціони можуть знаходитися в обігу на вторинному ринку, вільно купуватися і продаватися третіми особами до завершення терміну використання. Ці опціони стандартизовані за певними видами валют, сумами й термінами виконання.
Стандартна специфікація валютного опціону містить такі реквізити:
— найменування валюти опціону;
— назву операції (купівля або продаж);
— суму валюти;
— курс обміну;
— дату завершення дії опціонного періоду;
— умови виконання опціону (певна дата чи опціонний період).
Позабіржові опціони (over-the-counter option, ОТС option) можна розглядати як суто банківський інструмент. Вони продаються і купуються покупцем і банком, як правило, за індивідуальною угодою на договірних засадах і за специфікацією, що відповідає вимогам покупця. Переважно на ринку позабіржових опціонів банки працюють із великими корпораціями. Порівняльна характеристика біржових і
| Біржові опціони |
Позабіржові опціони |
Продаються через біржу |
Продаються банками |
Вибір валют фіксований
Для кожної біржі |
Вільний вибір валюти
|
| Значні обсяги торгівлі |
Незначні обсяги торгівлі |
Сума одного онціону
Фіксована |
Сума опціону не фіксується
|
Стандартні терміни за
Вершення опціону |
Терміни завершення визначають продавець і власник опціону за домовленістю |
Ціни виконання
Фіксовані |
Ціна виконання визначається за
Домовленістю |
Вартість нижча |
Вартість вища |
Стандартні |
Організуються для конкретного
Клієнта |
Перепродаються |
Не можуть бути перепродані |
Переважно купують
Банки |
Перевагу віддають великі корпорації |
позабіржових опціонів, наведена в табл., дає змогу наочно побачити їхні спільні риси та відмінності.
Зважаючи на переваги валютних опціонів перед іншими видами валютних деривативів, необхідно зазначити, що їх використання вигідне (доцільне) в таких випадках:
— коли час і сума валютних надходжень чітко не визначені;
— з метою захисту експортних та імпортних потоків товарів, чутливих до зміни цін;
— у разі публікації прейскурантів на свої товари в іноземній валюті;
— з метою підтримки комерційної пропозиції на укладення контракту, оціненого в іноземній валюті;
— у разі необхідності забезпечення одночасного страхування від комерційних і валютних ризиків.
У світовій практиці залежно від характеру валютообмінної операції розрізняють опціон «кол» (call) і опціон «пут» (put). Опціон «кол» дає право його власникові купити певну суму однієї валюти в обмін на іншу. Опціон «пут» дає власникові право продати певну суму однієї валюти в обмін на іншу. Наприклад, якщо підприємство, купивши «пут» за гривні, одержує право продати відповідну суму в американських доларах в обмін на гривню, то це буде доларовий «пут».
