Даже такие органы, как Пенсионный фонд РФ активно стали работать по зачёту в счёт платежей векселей отдельных банков, например, что обусловлено тем, что ПФ РФ берёт кредиты в банках, которые участвуют в денежных зачётах.
Как видно, работа на вексельном рынке России кипит.
3. Протест векселей
На практике, при работе с векселем очень важным является вопрос о том,что происходит при неоплате векселя и что необходимо делать.
Подвексельным протестомпонимается официально удостоверенное требование платежа и его неполучение.
Порядок протеста
Векселедержатель или его уполномоченное лицо для совершения протеста должны предъявить неоплаченный вексель в нотариальную контору по месту нахождения плательщика или, если это домицированные векселя, т.е. векселя, подлежащие оплате у третьего лица, - по месту нахождения этого лица, а для совершения протеста векселей в неакцепте и недатировании акцепта - по месту нахождения плательщика.
Срок для предъявления векселя к протесту
Действующее законодательство предусматривает предъявление векселей в нотариальные конторы для совершения протеста в неплатеже на следующий день после истечения даты платежа по векселю, но не позже 12 часов следующего после этого срока дня. Для совершения протеста в неакцепте вексель должен быть представлен в нотариальную контору в течение сроков, установленных Положением для предъявления к акцепту, а если вексель был предъявлен к акцепту в последний день срока, - не позднее 12 часов следующего после этого срока дня.
Сроки совершения протеста векселя
Совершение протеста векселя в неакцепте должно быть произведено в сроки, установленные для предъявления к акцепту.
Если протестуется вексель, подлежащий оплате в определенный срок от предъявления, и если первое предъявление такого векселя имело место в последний день срока, то протест может быть совершен и на следующий день. Последнее имеет силу и в отношении протеста в неплатеже векселя сроками по предъявлении.
Протест в неплатеже векселя сроками на определенный день или во столько-то времени от составления или предъявления должен быть совершен в один из двух рабочих дней, которые следуют за днем, в который вексель подлежит оплате. Если имело место совершение протеста векселя в неакцепте, предъявление его к оплате и совершение протеста и неплатеже не требуется.
Предъявление требования о платеже.
Нотариальная контора в день принятия векселя к протесту предъявляет плательщику или третьему лицу (домицилированный вексель) требование о платеже или акцепте векселя.
Если после этого последует платеж, нотариальная контора, не производя протеста, возвращает вексель плательщику или третьему лицу (домицилианту) с надписью по установленной форме на самом векселе о получении платежа и других причитающихся сумм. Если плательщик сделал отметку об акцепте на переводном векселе, вексель возвращается векселедержателю без протеста.
Если на требование произвести акцепт или платеж векселя плательщик (домицилиант) отвечает отказом, нотариусом составляется акт по установленной форме о протесте в неплатеже или неакцепте, одновременно он делает соответствующую запись в реестре, а также отметку о протесте в неплатеже или неакцепте на самом векселе. При невозможности установить место нахождения плательщика протест совершается без предъявления требования о платеже или акцепте.
Последствия протеста
Если протест совершен своевременно, то наступают следующие последствия:
- органы суда вправе выдавать судебные решения по искам, основанным на протестованных векселях;
- наступает ответственность по простому векселю - надписателей, а в переводном - надписателей и трассанта (векселедатель).
Все эти лица, за исключением индоссантов, поместивших перед своей подписью слова "и без оборота на меня", являются солидарно ответственными перед векселедержателями. Последний вправе предъявить иск ко всем обязанным по векселю лицам (право регресса) или к одному из них, не считаясь с порядком подписей этих лиц на векселе. Оплативший вексель в свою очередь обращается с требованием к остальным и, получив требуемую сумму, передает уплатившему протестованный вексель;
- векселедержатель, неся определенные издержки, вызванные совершением протеста векселя и неполучением платежа по нему, вправе требовать с обязанных лиц большую сумму, чем указано в векселе.
Согласно Положению величина обратного требования векселедержателя включает в себя следующее.
1. Неуплаченная сумма с процентами, если они были предусмотрены.
2. 6% годовых, начиная со дня срока платежа по векселю по день удовлетворения.
3. Пеня в размере 3 % годовых, считая со дня срока платежа по день действительного получения векселедержателем от кого-либо из обязанных лиц требуемых денег.
4. Издержки, связанные с протестом.
Исходя из этих правил, видно, что чем позже произойдет выкуп протестованного векселя, тем больше сумма требования по нему. Каждое из обязанных по векселю лиц, выкупив протестованный вексель, может вычеркнуть в векселе как свою собственную, так и надписи следующих за ним надписателей, так как, оплатив вексель и получив его обратно, оно вновь становится кредитором векселедателя и всех тех лиц, от которых этот вексель дошел к нему по надписям. Надписи же последующих за ним надписей он вычеркивает потому, что позднейшие, следующие за ним надписатели также перестают нести какую-либо ответственность по векселю. Если он вычеркнет и какие-либо из верхних надписей, то тем самым уменьшил бы число ответственных перед собою лиц, так как зачеркнутые после протеста надписи должны считаться уничтоженными.
При выкупе на самом векселе делается расписка, где указывается, от кого, когда и в какой сумме получен платеж по векселю.
В случае истечения сроков, установленных для совершения протеста в неакцепте или неплатеже, векселедержатель теряет свои права против индоссантов, векселедателя и других обязанных лиц, за исключением акцептанта.
Векселедержатель, не получивший платежа по векселю, имеет право на взыскание судебным порядком причитающихся ему денег, причем это право ограничивается временными пределами, пропуск который лишает векселедержателя возможности получить удовлетворение по векселю. Период времени, назначаемых по закону для осуществления судебного взыскания по векселю, носит название вексельной давности.
В векселе не все являются одинаковыми участками, поэтому и сроки вексельной давности Положением устанавливается различные в зависимости от характера ответственности каждого участника векселя. Так, для предъявления иска векселедержателем к акцептанту переводного векселя установлен 3-летний срок, а к векселедателю простого векселя - 1 год со дня протеста, совершенного в установленный срок, или со дня платежа, в случае оговорки - об обороте без издержки. Последнее имеет силу и в отношении индоссантов. Для исковых требований индоссантов друг другу и к векселедателю установлена исковая давность - 6 месяцев со дня, в который индоссант оплатил вексель, или со дня предъявления к нему иска.
В целях точного и своевременного осведомления о кредитоспособности клиентов банки и другие кредитные учреждения заинтересованы в получении информации о всех протестованных векселях.
По мере развития вексельного обращения следует ожидать появления организаций или фирм, которые по взаимным соглашениям между банками будут собирать соответствующую информацию о протестованных векселях и снабжать ею банки.
4. Проблемы современного вексельного обращения в Российской Федерации. Возможности использования векселей для преодоления кризиса платежей
На сегодняшний день основными вопросами вексельного рынка являются региональная замкнутость вексельных расчетов, технологическая не ликвидность документарных векселей, слабая регулируемость вексельного рынка со стороны государства, отсутствие информационной базы по надежности векселей и индоссантов.
Подводя итог, назовем ряд причин, сдерживающих широкое распространение настоящих векселей:
·частое отсутствие должного доверия к деловым партнерам;
·неуверенность в возможности предельно быстрого удовлетворения своих интересов через процедуру судебного рассмотрения исков о погашении векселей (если партнеры оказались нечестными, либо неплатежеспособными);
·отсутствие ускоренной процедуры внеочередного судебного рассмотрения исков о погашении векселей;
·отсутствие широко описанных прецедентов регрессных требований по векселям в случае отказа векселедателей от платежа, что насторожило бы нечистых на руку;
·отсутствие у большинства банков опыта учетно-ссудных операций с векселями и невозможность в настоящее время их переучета в ЦБ РФ;
·опасения получить фальшивый вексель - известны подделки векселей Сбербанка, Ленэнерго и др.
Основная проблема, которую в какой-то мере должен решить вексель – это кризис платежей. Эту вопрос я уже затрагивала в главе №2, где идет речь о банковском векселе. Существует бесконечное множество ситуаций с неплатежами и взаиморасчетами, когда вексель мог бы решить эту проблему. Завод А должен фабрике Б, а та в свою очередь заводу В, который задолжал заводу А. У всех есть продукция, указанные субъекты хозяйствования замкнуты в единую технологическую цепочку, а производство стоит у всех троих, так как "живых денег" нет ни у кого или они есть у того, кто не входит в данный треугольник и имеет свои проблемы с кем-то пятым. Жизнь может подбросить бесчисленное множество таких задач, которые, если и не полностью, но хотя бы частично могли бы разрешить упорядоченное вексельное обращение внутри страны.
Конечно, вексель - это не панацея, не экономическая палочка-выручалочка, тем более что этот инструмент, как и другие, не способен эффективно и вообще функционировать в условиях ущербной экономико-правовой среды. Вексельное обращение требует соответствующих условий и законодательной базы. Но как не пройти хотя бы часть этой дистанции в предчувствии открывающихся возможностей. Любой хозяйственник или предприниматель, ранее ничего не слышавший о векселях, сразу же оценит те преимущества, которые кроются за термином "индоссамент". Индоссамент (жиро) - передаточная надпись на оборотной стороне векселя, посредством которой осуществляется передача его другому лицу с ответственностью надписателя перед векселедателем. Векселедержатель (индоссант, жирант) может расплачиваться векселями с другими лицами, а сумма долга, зафиксированная в векселе, тогда будет выплачиваться уже тому, кому он передается. Индоссант пишет, что причитающаяся ему по векселю сумма денег должна быть предоставлена тому лицу, которому передается вексель (индоссату). Индоссамент бывает: полный - производится путем указания лица, которому будет производиться платеж; банковский - без указания лица, которому этот вексель передается; дружеский - производится для гарантии платежа по векселю; условиесодержащий - с определенным условием, при выполнении которого может быть произведен платеж; ограниченный - не дает гарантии, освобождающий индоссанта от ответственности; именной - производится с указанием лица, которому передаются права по векселю; безоборотный - содержит фразу "без оборота на меня" и подпись надписателя, освобождающие его от ответственности за поступление платежа по векселю.
Следует отметить- векселя в России необходимы, поскольку активизация вексельного обращения приводит: во-первых, к ускорению расчетов и оборачиваемости оборотных средств; во-вторых, уменьшается потребность в банковском кредите, соответственно снижаются процентные ставки за его использование и в результате сокращается эмиссия денег. Оборот векселей в ближайшее время должен оставаться массовым.
Однако я надеюсь, что в дальнейшем вексельное обращение в России примет более цивилизованные формы, когда досконально будут исполняться законы, и не будут эмитировать векселя вместо обычных товарных обязательств, предприятия-должники будут самостоятельно выпускать векселя, получать под них вексельное поручительство банка и расплачиваться авалированным векселем со своими кредиторами. При этом банки, с целью минимизации своих рисков, сопровождающих гарантийные операции, могут практиковать авалирование векселей под залог конкретного имущества или прав векселедателей. Будут решены проблемы гражданского права процедуры "ареста" векселя, солидарной ответственности, и другие.
5. Список литературы
1.Антонов Н.Г., Пессель М.А. "Денежное обращение, кредит и банки". -М:Финстатинформ, 1995г.
2.Едронова В.Н., Мизиковский Е.А. "Регулирование и учёт операций с векселями". -М:Финансы и статистика, 1996г.
3."Рынок ценных бумаг: Учебник", под ред. Галанова В.А., Басова А.И. -М:Финансы и статистика, 1996г.
4.Фельдман А.А. "Вексельное обращение. Российская и международная практика". -М:ИНФРА-М, 1995г.
5.Фельдман А.А. "Государственные ценные бумаги". -М:ИНФРА-М, 1995г.
6.Хабарова Л.П. "Учёт и налогообложение операций с векселями". -М: журнал Бухгалтерский бюллетень, 1997г.
7.газета "Экономика и жизнь", №45, ноябрь 1997г.
8.газета "Бизнес-среда", №44,45, ноябрь 1997г.
9."Ценные бумаги" М.; "Нормативная литература", 1994 г.
10."Рынок ценных бумаг" Вып.№13; 1994 г.
11."Вексель 100 вопросов и ответов" М; "Менатеп-Информ", 1992г.
1
2
Недоліки та нові форми форвардних угод
Як ми могли переконатися, використання форвардних угод для хеджування страхування валютних ризиків має багато переваг. Проте існують і недоліки такої схеми страхування. Головний із них полягає в тому, що угоди укладаються на міжбанківському ринку, а не на біржовому, як ф'ючерсні контракти, а тому відповідальність за виконання таких угод повністю лягає на учасників конкретної угоди. І якщо один з учасників угоди не зможе виконати її умов у повному обсязі, то інший зазнає значних збитків.
З метою запобігання таким ситуаціям або їх уникнення використовують додаткові методи страхування, які останнім часом набувають дедалі більшого поширення. Це, зокрема:
— продовження терміну форвардної угоди;
— використання форвардних опціонів із відкритим терміном виконання;
— використання форвардних опціонів із перехресними датами;
— використання валютних контокорентів;
— укладення непрямих форвардних угод;
— забезпечення валютного покриття;
— самостійне створення «форварду»;
— використання форвардних контрактів із опціоном анулювання (FOX);
— використання угод про форвардну відсоткову ставку та ін.
Використання форвардних угод на українському валютному ринку
Використання форвардних угод у чистому вигляді на українському валютному ринку поки що поширення не набуло, але фахівцями Національного банку України вже напрацьовано пакет нормативних та інструктивних матеріалів для впровадження термінових валютних операцій в практику. Зокрема, постановою Правління Національного банку України № 216 від 07.07.1997 p. затверджено «Правила випуску та обігу валютних деривативів», які регулюють механізм випуску та обігу форвардних валютних контрактів в Україні.
Згідно з цими Правилами форвардний валютний контракт визначається як угода між двома банками, яка має на меті запобігання ризикам щодо змін у майбутньому курсів валют і відсоткових ставок за депозитами в іноземній валюті. Дві сторони угоди зобов'язані визначити певну відсоткову ставку та курс на певний період часу для узгодженої суми валюти, починаючи з визначеної контрактом майбутньої дати розрахунків (щонайменше один місяць од дати укладення угоди).
Метою укладення та здійснення форвардних контрактів є хеджування зміни депозитних ставок (без необхідності здійснення загальновживаного депозиту форвард-форвард) або мінімізація ризиків за змінами курсів валют, визначуваних як різниця або між узгодженою сторонами відсотковою ставкою за форвардним валютним контрактом та ставкою залучення кредитів першокласними лондонськими банками (LIBOR) чи її аналогом на дату розрахунків за цим контрактом, або між курсом валюти за форвардним валютним контрактом та ринковим спот-курсом валюти на дату розрахунків за цим контрактом. Покупцями й продавцями форвардних валютних контрактів можуть бути банки-резиденти та банки-нерезиденти України, що визначаються чинним законодавством України.
Форвардні валютні контракти укладаються на первинному ринку за стандартною формою, що відповідає чинному законодавству України.
Первинним продажем форвардного валютного контракту вважається така угода купівлі-продажу контракту, якій не передує інший форвардний контракт, однією із сторін якого виступав покупець (продавець) цього контракту, і його предмет: сума іноземної валюти, дати поставки та здійснення платежу, що збігаються з цим форвардним контрактом.
Зміни й доповнення до форвардного валютного контракту оформлюються у письмовій формі та від моменту підписання є невід'ємною частиною цього форвардного контракту.
Продаж або передача зобов'язань за форвардним валютним контрактом іншим особам здійснюється продавцем лише за згоди покупця форвардного валютного контракту будь-коли до закінчення строку дії (ліквідації) форвардного контракту.
Зміни до форвардного валютного контракту вносяться покупцем чи продавцем контракту в разі погодження обох сторін контракту.
Номінальна вартість контракту обліковується за позабалансовими рахунками, а переоцінка форвардного валютного контракту здійснюється на кожну звітну дату з використанням форвардного курсу на період до дати виконання контракту. Результат переоцінки форвардного валютного контракту, придбаного з метою хеджування, визначається симетрично з результатом переоцінки фінансового інструменту, котрий хеджується.
2.3.2 Валютні ф’ючерси
Фінансові ф'ючерсні ринки виникли як реакція на потребу в адекватних інструментах хеджування, яке повинне розглядатися як їхнє основне призначення. Проте хеджери не є єдиними учасниками ринків фінансових, ф'ючерсів. Спекулянти та арбітражери також беруть участь в операціях на цих ринках і, як буде показано надалі,відіграють дуже важливу роль для їхнього ефективного функціонування.
Фінансовий ф'ючерсний контракт надає одночасно право і зобов'язання купити або продати актив у встановлений термін у майбутньому на умовах, узгоджених у даний час. Валютні ф"ючерси укладаються на обмін валют у майбутньому по курсу, визначеному на момент укладання угоди в контракті.
Ці контракти можуть вільно купуватися і продаватися. Наприклад, компанія, яка купила контракт, що дає їй право і зобов'язання купити валюту на визначену суму у встановлений термін у майбутньому по обмінному курсі, зафіксованому в даний момент, може згодом закрити свою позицію за контрактом, продавши його. Необхідною умовою функціонування валютних ф'ючерсних ринків є їхня ліквідність, яка полегшує здійснення угод. Фінансові ф'ючерсні контракти відрізняє високий ступінь стандартизації. Достатнє число контрактів кожного виду створює передумови для ліквідності ринків. Контракти, якими торгують на Лондонській міжнародній біржі фінансових ф'ючерсів (LIFFE), мають всього 4 терміни виконання щороку, а саме, березень, червень, вересень і грудень. Сума контракту також стандартна, наприклад, 25 000 ф. ст. для контрактів по фунтах стерлінгів. Стандартизація обмежує розмаїтість наявних контрактів, але збільшує обсяг торгівлі кожним контрактом.
Клієнту необхідно відкрити ф'ючерсний рахунок розрахунків у члена LIFFE. Вибір члена біржі для виконання брокерських функцій дуже важливий. Брокерські фірми значно відрізняються одна від одної за своїми фінансовими умовами і обсягом наданих послуг. Клієнт розміщує наказ у зареєстрованого представника фірми - члена біржі. Після перевірки цією фірмою прийнятності наказу клієнт одержує усне підтвердження прийняття наказу Згодом наказ підтверджується у письмовому виді, звичайно з оцінкою про час його реєстрації Як тільки наказ був прийнятий і підтверджена його прийнятність, він передається в кабіну фірми-брокера в залі біржі. Деталі наказу записуються на стандартному бланку наказу, на якому проставляеться час. Копія бланку наказу передається ділеру в біржовій ямі, де і здійснюється його виконання. При виконанні наказу деталі угоди записуються на бланку, який потім відсилається назад в кабіну. Потім заповнюється біржовий розрахунковий бланк, який відбиває всі подробиці угоди. Одночасно деталі угоди передаються члену біржі, який повідомляє про неї клієнту.
2.3.3 Роль валютних опціонів у хеджуванні ризику
Валютний опціон є своєрідною формою термінової угоди двох сторін — продавця і власника опціону, внаслідок якої власник опціону отримує право, а не зобов'язання, купити у продавця опціону або продати йому заздалегідь визначену суму однієї валюти в обмін на іншу (або на національну грошову одиницю) за обумовленим валютним курсом чи за курсом, визначеним на день обміну. Такий фіксований курс називають ціною виконання.
Власник опціону має право вибору реалізувати опціон або ж відмовитися від нього залежно від того, наскільки сприятливими для нього будуть коливання валютного курсу.
Продавець опціону зобов'язаний виконати валютну операпію за курсом обміну (ціною виконання), встановленим за оппіонною угодою, та забезпечити власникові опціону виконання умов угоди до завершення встановленого терміну. Якщо угоду здійснено, то вживають терміни «опціон здійснено» або «опціон виконано».
Залежно від місця продажу опціони поділяють на біржові, що вільно перебувають в обігу, та позабіржові. Біржові опціони (traded option) продають і купують опціонні біржі, які є своєрідними фінансовими інститутами, що стали невід'ємною складовою фінансового ринку економічно розвинених країн. Найвідоміші з них — Лондонська фондова біржа. Європейська опціонна біржа в Амстердамі (з 1978 p.), Філадельфійська, Чиказька, Монреальська та інші біржі. В табл. 6 наведено перелік цих бірж та валют, за якими укладаються опціонні угоди.
Біржові опціони можуть знаходитися в обігу на вторинному ринку, вільно купуватися і продаватися третіми особами до завершення терміну використання. Ці опціони стандартизовані за певними видами валют, сумами й термінами виконання.
Стандартна специфікація валютного опціону містить такі реквізити:
— найменування валюти опціону;
— назву операції (купівля або продаж);
— суму валюти;
— курс обміну;
— дату завершення дії опціонного періоду;
— умови виконання опціону (певна дата чи опціонний період).
Позабіржові опціони (over-the-counter option, ОТС option) можна розглядати як суто банківський інструмент. Вони продаються і купуються покупцем і банком, як правило, за індивідуальною угодою на договірних засадах і за специфікацією, що відповідає вимогам покупця. Переважно на ринку позабіржових опціонів банки працюють із великими корпораціями. Порівняльна характеристика біржових і
| Біржові опціони |
Позабіржові опціони |
Продаються через біржу |
Продаються банками |
Вибір валют фіксований
Для кожної біржі |
Вільний вибір валюти
|
| Значні обсяги торгівлі |
Незначні обсяги торгівлі |
Сума одного онціону
Фіксована |
Сума опціону не фіксується
|
Стандартні терміни за
Вершення опціону |
Терміни завершення визначають продавець і власник опціону за домовленістю |
Ціни виконання
Фіксовані |
Ціна виконання визначається за
Домовленістю |
Вартість нижча |
Вартість вища |
Стандартні |
Організуються для конкретного
Клієнта |
Перепродаються |
Не можуть бути перепродані |
Переважно купують
Банки |
Перевагу віддають великі корпорації |
позабіржових опціонів, наведена в табл., дає змогу наочно побачити їхні спільні риси та відмінності.
Зважаючи на переваги валютних опціонів перед іншими видами валютних деривативів, необхідно зазначити, що їх використання вигідне (доцільне) в таких випадках:
— коли час і сума валютних надходжень чітко не визначені;
— з метою захисту експортних та імпортних потоків товарів, чутливих до зміни цін;
— у разі публікації прейскурантів на свої товари в іноземній валюті;
— з метою підтримки комерційної пропозиції на укладення контракту, оціненого в іноземній валюті;
— у разі необхідності забезпечення одночасного страхування від комерційних і валютних ризиків.
У світовій практиці залежно від характеру валютообмінної операції розрізняють опціон «кол» (call) і опціон «пут» (put). Опціон «кол» дає право його власникові купити певну суму однієї валюти в обмін на іншу. Опціон «пут» дає власникові право продати певну суму однієї валюти в обмін на іншу. Наприклад, якщо підприємство, купивши «пут» за гривні, одержує право продати відповідну суму в американських доларах в обмін на гривню, то це буде доларовий «пут».
