1
План.
Вступ.
1. Соціально-економічна суть, призначення і роль доходів Державного бюджету України.
2. Аналіз складу і структури доходів Державного бюджету України та особливості їх формування.
3. Удосконалення чинної системи доходів Державного бюджету України.
Висновки і пропозиції.
Список використаних джерел.
ВСТУП
Сукупність фінансових інститутів, що об'єднують визначені фінансові відношення по утворенню і використанню відповідних централізованих і децентралізованих фондів коштів, являє собою фінансову систему України.
У умовах переходу до ринкової економіки всім інститутам фінансової системи додається велике значення, тому що, вони вносять визначений внесок у розвиток економіки держави. Однак, в інститутах, де фінансові відношення регулюються нормами, не погодженими з діями економічних законів, або суміжними фінансовими інститутами, вони створюють передумови або безпосередньо діють на поглиблення економічної кризи. В даний час такими інститутами є інститути банківського кредитування, державного бюджету, а також діюча система безготівкових розрахунків, як усередині країни, так і в розрахунках із закордонними країнами.
Різноманітна фінансова діяльність в Україні, регульована нормами різних фінансових інститутів будується на економічній основі держави. Фінансова діяльність спрямована на забезпечення функцій держави, це його бюджет.
Бюджет - це план створення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, здійснюваних органами державної влади України, органами влади Автономної Республіки Крим і місцевими Радами народних депутатів. Державний бюджет України затверджується законом України.
Головне місце у фінансовій системі України займає державний бюджет України і місцеві бюджети місцевих рад народних депутатів.
Державний бюджет - розпис прибутків і витрат держави на визначений період (на рік). Являють собою централізовані фонди коштів, акумульовані, головним чином, за допомогою податків і використовувані для державного регулювання економіки, стимулювання господарської кон'юнктури, фінансування соціальних програм, науки і культури, збройних сил, утворення фінансових і матеріальних резервів, утримання органів державного керування.
Державний бюджет України є загальнодержавним централізованим фондом коштів, що стверджується актом вищої юридичної чинності, законом. Бюджет будується на принципах цілісності, повноти, достовірності, гласності, наочності і самостійності всіх бюджетів, що входять у бюджетну систему України.
1. Соціально-економічна суть, призначення і роль доходів Державного бюджету України.
Доходи бюджету - це частина централізованих фінансових ресурсів держави, необхідних для виконання його функцій. Вони виражають економічні відносини, які виникають у процесі формування фондів грошових ресурсів і поступають у розпорядження органів влади різних рівнів.
Доходи як економічна категорія виражають економічні відносини, які виникають у держави з юридичними та фізичними особами в процесі формування бюджетного фонду держави. Формою прояву категорії доходи бюджету служать податки, збори, платежі і відрахування.
Доходи бюджету- поняття більш вужче, ніж доходи держави; поряд із фінансовими коштами бюджету усіх рівнів влади вони включають ресурси державних позабюджетних фондів та усього державного сектору.
Державні доходи —це грошові відносини з приводу розподілу вартості валового внутрішнього продукту, це частина внутрішнього валового продукту, що використовується державою для здійснення своїх функцій.
Суть податків криється у примусовому відчужуванні державою частини знову утвореної вартості.
Головне матеріальне джерело - національний доход. Якщо для покриття фінансових потреб його недостатньо, держава залучує національне багатство (сукупність матеріальних благ, створених працею передуючих і теперішніх поколінь та залучених в процес відтворення природних ресурсів, якими володію суспільство на визначений момент часу). Одержавлення національного доходу здійснюється державою різними методами. Основним методами, які використовуються органами державної влади для перерозподілу національного доходу та утворення бюджетних доходів, являються податки, державний кредит та емісія грошей. Співвідношення між ними різне в залежності від країни ті часу; визначається економічною ситуацією та іншими протиріччями, станом фінансів і фінансової політики держави. В доходах центрального бюджету в різних державах податкові надходження становлять біля 9/10.
В Україні, згідно законодавства, склалась відповідна система доходів державного і місцевих бюджетів,класифікаціяяких здійснюється за такими ознаками:
1.По відношенню до бюджетного устрою:
—доходи, які поступають у Державний бюджет України:
— доходи, які поступають у місцеві бюджети;
— змішані доходи, одна частина яких поступає у Державний бюджет України, а інша — у місцеві бюджети:
— відрахування, за рахунок яких формуються позабюджетні фонди.
2.По відношенню до джерел сплати:
—доходи, джерелом яких є ціна товарів (робіт, послуг);
— доходи, джерелом яких є прибуток чи доход.
3.По відношенню до розміру ставки податків та обов'язкових платежів:
—пропорційні податки (сплачуються за стабільною ставкою);
— прогресивні податки (сплачуються за прогресивними ставками).
4.По відношенню до методу стягнення податку:
—прямі податки (сплачуються безпосередньо з доходу чи прибутку);
— непрямі податки (включаються в ціну продукції, робіт, послуг).
5.По відношенню до об'єкту оподаткування:
—податок на додану вартість;
— податки на доходи чи прибутки підприємств, організацій усіх форм власності та громадян;
— податки на майно, землю, природні ресурси, тощо.
6.По відношенню до суб'єкту оподаткування:
—податки, які сплачують підприємства та організації усіх форм власності, юридичні особи;
— податки, які сплачують громадяни (фізичні особи). З метою збалансування бюджетів та забезпечення принципу самостійності кожної ланки бюджетної системи доходи бюджетів розмежовуються між кожною ланкою. В процесі розмежування доходів вирішуються такі завдання:
— забезпечення збалансованості кожного бюджету:
— забезпечення рівномірності надходжень коштів до бюджетів протягом бюджетного року.
В організаційному плані всі доходи бюджету поділяються на закріплені і регулюючі.
Закріпленими доходамивважаються такі доходи, які в законодавчому порядку повністю закріплюються за певним бюджетом і не підлягають передачі нижчестоячим бюджетам, або частково закріплюються за вищестоячим бюджетом і у певному обсязі підлягають передачі нижчестоячим бюджетам.
Регулюючими доходамивважаються такі доходи, які є закріпленими за вищестоячим бюджетом і частково передаються нижчестоячим бюджетам для їх збалансування у вигляді процентних відрахувань.
2. Аналіз складу і структури доходів Державного бюджету України та особливості їх формування.
Доходами Державного бюджету України служать податки, збори, платежі і відрахування.
В умовах розвинених ринкових відносин податкова система є важливим елементом регулювання економічних і соціальних процесів у державі. Ефективність її функціонування визначається найрізноманітнішими факторами і насамперед економічним становищем в державі, розкладом політичних сил, рівнем податкової культури, досягненнями економічної науки тощо. Проте є узагальнюючі показники, за якими можна визначити ефективність податкових систем. Це досягнення балансу між стимулюванням економічної активності та соціальною справедливістю податків, а також рівень перерозподілу валового внутрішнього продукту через податки. Величина податків у валовому внутрішньому продукті характеризує роль і місце податкової системи в державному регулюванні економіки. Водночас слід враховувати, що цей показник має здатність змінюватися під впливом економічних, політичних і соціальних факторів, що діють у кожній державі.
Податки існують у людському суспільстві майже тисячу років, але для людини немає більш гнітючої процедури, ніж сплата їх. Високі податки — це завжди неминучі злидні, занепад господарства, шлях до катастрофи і людської трагедії. Там, де високі податки, не може бути й мови про свободу і людську гідність, творчу працю і забезпечене майбутнє. Непосильні податки були причиною багатьох соціальних конфліктів, кровопролитних воєн, занепаду цілих цивілізацій.
Водночас запровадження податків мало надзвичайно важливе прогресивне значення для розвитку людського суспільства. їх порівнюють з винаходом колеса або парової машини.
Мобілізуючи через податки значні ресурси в своє розпорядження, державні структури забезпечували захист своєї держави, розвивали виробництво, поліпшували матеріальне становище своїх громадян, суттєво впливали на стан і розвиток науки, культури, міждержавних зв'язків.
Податки — це термометр для господарського організму, і якщо температура висока (а таким показником може бути частка податків у доходах населення), то загибель організму неминуча. Між людським і економічним організмами є одна спільність: нормальна температура в них однакова. В будь-якій державі громадяни зобов'язані віддавати частину своїх доходів на загальнодержавні потреби. Досконалість форм і методів передавання цих коштів свідчить про рівень розвитку держави, її економічних і правових інституцій. Створення податкової системи — це не тільки практична, але й дуже серйозна наукова проблема. Вона потребує глибокого аналізу господарського життя в державі, доходів населення і підприємницьких структур, бюджету сім'ї. Тільки за такими матеріалами можна зробити висновок про доцільність введення того чи іншого податку, спрогнозувати його вплив на економічні та соціальні процеси.
Змінюються не тільки види і форми стягнення до бюджетів певних сум коштів, а й саме відношення до податків. Вони стають ефективним знаряддям реалізації державної політики з питань економіки і соціального розвитку. За допомогою податків здійснюється перерозподіл валового внутрішнього продукту в територіальному, галузевому аспектах, а також між різними соціальними групами. Цей перерозподіл згладжує недоліки ринкового саморегулювання, створює додаткові стимули для ділової та інвестиційної активності, мотивації до праці, підтримання рівня зайнятості. Проте не слід забувати, що податки є й дуже небезпечною зброєю в розпорядженні держави. Без наукової концепції податкової політики вони можуть перетворитися на гальмо економічного розвитку держави. Концепція податкової політики держави має містити обгрунтовані висновки про вплив оподаткування на результати господарської діяльності підприємств і організацій, обсяг, напрями і характер інвестицій, розмір і структуру фонду споживання, галузеву і територіальну структуру економіки.
Податкові системи економічно розвинених країн спираються на детально розроблену теорію податків, її творцями є видатні представники економічної науки: Адам Сміт, Давід Рікардо, Поль Самуельсон та багато інших.
З кожним роком податкова система України удосконалюється. Треба лише постійно стежити за-тим, щоб зберігалася рівновага між величиною сплаченого податку і отриманих від уряду благ і послуг, а також створювалися відповідні правові відносини між державою і платником податків. Проте історія свідчить, що держава ніколи не погоджується на такі відносини не тільки в кожному конкретному випадку, але й у загальному вигляді, — незалежно від того, які політичні сили перебувають при владі. Розуміння справедливості щодо податків змінюється залежно від зміни поняття про сутність завдання держави, а також системи формування і розподілу доходів. Більшість демократичних сил при приході до влади в нинішніх цивілізованих державах світу стає на реальний грунт і спрямовує податкові системи на благо свого народу. Практика підтверджує, що в європейських країнах податки, як правило, успішно виконують роль економічного знаряддя соціальної справедливості та активізації господарського життя.
Так, доходи Державного бюджету України формуються за рахунок:
—податку на додану вартість;
— податку на прибуток підприємств і організацій усіх форм власності;
— акцизний збір з імпортних та вітчизняних товарів;
— податку на майно підприємств і організацій усіх форм власності і підпорядкування у розмірі, що дорівнює 30 відсоткам від ставки, передбаченої законодавством України;
—податок на доходи фізичних осіб;
—30% збору за забруднення навколишнього середовища;
—надходжень від зовнішньоекономічної діяльності;
—рентна плата за нафту та природній газ ;
—консульські збори, які стягуються на території України;
—кошти від реалізації майна, конфіскованого за рішення суду, скарбів і т.д.;
—відрахування від сплати за транзит природного газу, нафти, нафтопродуктів та аміаку через територію України;
—платежі у Фонд соціального захисту інвалідів України;
—надходження від збору на будівництво та реконструкцію автомобільних доріг загального користування, крім 50% коштів, які збираються на території міста Києва;
— частини доходів від приватизації державного майна, що перебуває в загальнодержавній власності, яка визначається законом про Державний бюджет України на наступний рік;
— надходжень від реалізації державного майна, що перебуває в загальнодержавній власності;
— орендної плати за оренду майна цілісних майнових комплексів, що перебувають у загальнодержавній власності;
— збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення з боку громадян (згідно закону з 1 січня 1999 року);
— збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття;
— збір до Державного інноваційного фонду:
— збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;
— надходжень від внутрішніх позик;
— перевищення доходів над видатками Національного банку України;
— повернуті державні позики, процентів по наданих державок позиках і кредитах;
— дивідендів, одержаних від акцій та інших цінних паперів, ще належать державі в акціонерних господарських товариствах, створених за участю підприємств загальнодержавної власності;
— збір за спеціальне використання природних ресурсів;
— інших доходів, встановлених законодавством України і віднесених до доходів Державного бюджету України.
Податки можна класифікувати іще за такими ознаками:
1. За формою оподаткування:
а) Прямі податки - податки, що встановлюються безпосередньо на платника і залежать від величини об'єкта оподаткування (доход, вартість майна);
- особові прямі податки;
- реальні прямі податки.
б) Непрямі податки - податки, що встановлюються в ціні реалізації продукції, є надбавкою до ціни виробника і тут немає безпосереднього зв'язку між реальним платником податку і державою. Зв'язок між реальним платником податку (споживачем) і державою опосередковується через об'єкт оподаткування. Розмір непрямих податків для окремих платників не залежить від величини його доходу;
- акцизи (універсальні (ПДВ) і специфічні);
- мито;
2. За економічним змістом об'єкта оподаткування:
а) податки на доходи;
б) податки на майно;
в) податки на споживання.
3. За рівнем державних структур, які їх встановлюють:
а) Загально-державні податки.
Загально-державні податки встановлюють вищі органи влади; їх стягнення є обов'язковим на всій території України, незалежно від того до якого бюджету (державного чи місцевого) ці податки зараховуються. Ставки загально-державних податків встановлюються єдині для всіх платників. В Україні нараховується 19 основних податків.
б) Місцеві податки і збори.
Місцеві податки можуть встановлюватися виключно місцевими органами без будь-яких обмежень з боку центральної влади. Нараховується 2 місцевих податки і 14 місцевих зборів.
4. За способом стягнення:
а) Окладні.
Окладні податки передбачають встановлення спочатку ставок, а потім встановлення розміру податку для кожного платника окремо.
б) Розкладні.
Розкладні податки спочатку встановлюються в загальній сумі, відповідно до потреб держави в доходах, а потім цю суму розкладають на окремі частини по територіальних одиницях і між платниками.
5. За джерелом сплати податків:
а) Податки, що включаються до ціни реалізації, зверх ціни виробника, джерело їх сплати - виручка підприємства.
б) Податки і збори, що включаються до собівартості продукції, джерелом сплати є виручка.
в) Податки, джерелом сплати яких є прибуток.
г) Податки, джерелом сплати яких виступає заробітна плата працівників (прибутковий податок, відрахування до доходів із заробітної плати).
Таблиця 1.
"Характеристика непрямих податків."
Непрямі податки |
Характеристика |
| | Недоліки |
Переваги |
Податок на додану вартість |
1. Регресивність щодо малозабезпечених громадян. 2. Складність механізму справляння. 3. Встановлюється на всю вартість товарів, а не на додану вартість. |
1. Визначає реальну вартість кожного товару. 2. Розширено базу оподаткування. 3. Стабільність надходження в бюджет. 4. Вирішує проблему каскадного ефекту. |
Акцизний збір |
1. Об'єктом оподаткування є повна вартість товару. 2. Основним платником є споживач підакцизних товарів (сплачується одноразово). 3. Вплив циклічності виробництва. 4. Незначна питома вага в доходах бюджету. |
1. Менший вплив на рівень цін (перелік товарів обмежений). 2. Оподатковуються товари не першої необхідності. 3. Нижча регресивність податку. 4. Ставки диференційовані. |
Мито |
1. Особливості використання видів і пільг. 2. Вплив на рівень цін. |
1. Регулює зовнішньоекономічну діяльність СПД. 2. Ставки диференційовані. 3. Виконує політичну роль. |
За останні роки кількість непрямих податків в Україні збільшується і переважає над прямими, про що свідчить графік №1.
Таблиця №2
"Структура доходів Державного бюджету України у 1998 р."
| Найменування доходів |
в % |
Доходів:
всього, в т. ч. |
100,0 |
податок на додану вартість |
12,7 |
податок на прибуток підприємств |
7,2 |
акцизний збір |
2,4 |
прибутковий податок з громадян |
4,8 |
збори та інші неподаткові доходи |
2,8 |
рентна плата за нафту і газ |
11,1 |
державне мито |
1,0 |
надходження до позабюджетних фондів |
38,3 |
внески до фонду для здійснення заходів щодо ліквідації
наслідків Чорнобильської катастрофи |
7,5 |
інші податки і неподаткові внески |
13,0 |
2.1.1. Податок на додану вартість
Податок на додану вартість (ПДВ) є непрямим податком і основним джерелом доходів державного бюджету. Сутність податку виражається в тому, що це є частина новоствореної вартості, яка сплачується до бюджету на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг.
Його платниками виступають як суб'єкти, так і не суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні та фізичні особи) за умови, коли у них обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) протягом будь-якого періоду з останніх 12-ти календарних місяців перевищував 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Платниками ПДВ є також особи, які ввозять (пересилають) товари на митну територію України, в тому числі фізичні особи — по підакцизних товарах, в обсягах вартістю понад 200 екю, та які здійснюють підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти (крім фізичних осіб за умови сплати ринкового збору).
Відповідно до міжнародних норм справляння ПДВ та необхідності створення єдиної бази даних про платників податку останні проходять спеціальну реєстрацію у державній податковій інспекції з наступним отриманням свідоцтва про реєстрацію та індивідуального податкового номера платника. За цих умов платники отримують право на нарахування податку і складання податкової накладної при продажу товарів (робіт, послуг). Податкова накладна надається продавцем покупцю за умови їх реєстрації і є документом, який дає право:
— продавцю на визначення податкових зобов'язань(П3)
—покупцю на зменшення податкових зобов'язань звітного періоду на суму ПДВ, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат (податковий кредит -77А).
Порядок визначення суми ПДВ. яка підлягає сплаті до бюджету зображена на схемі №1.
Об'єктом оподаткування податком на додану вартість (ПДВ) є операції з:
— продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі з оплати вартості послуг за договорами (угодами, контрактами) оперативної оренди (лізингу) та передачі прав власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця;
Схема №1. "Схема визначення ПДВ"
— ввезення (пересилання) товарів на митну територію України, та отримання робіт, послуг, які надаються нерезидентами для їх використання чи споживання в межах України:
— вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за її межами.
