До операцій, що не є об'єктом оподаткування, відносяться операції з:
1. Випуску, розміщення та продажу за кошти цінних паперів, які випущені в обіг суб'єктами підприємницької діяльності. Національним банком України, Міністерством фінансів України, Державним казначейством України та органами місцевого самоврядування.
2. Передачі майна орендодавця (лізингодавця) у користування орендарю (лізингоотримувачу) за умови його повернення орендодавцю.
3. Надання послуг з страхування, перестрахування, соціального і пенсійного страхування.
4. Обігу валютних цінностей, в тому числі національної та іноземної валюти, лотерейних білетів (з дозволу Міністерствоа фінансів); бланки з негашеними поштовими марками України (крім колекційних).
5. Надання послуг: з інкасації, розрахунково-касового обслуговування; залучення, розміщення та повернення грошових коштів за договорами позик, депозиту, вкладу, страхування та інше. 6. Оплати вартості державних платних послуг, обов'язковість отримання яких встановлюються законодавством. 7. Виплати заробітної плати, пенсій, стипендій, субсидій за рахунок бюджетів та державних цільових фондів. 8. Передачі основних фондів у якості внеску до статутних фондів юридичних осіб в обмін на їх корпоративні права. 9. Оплати вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних робіт, що здійснюються за рахунок Державного бюджету України.
Другим важливим елементом для обчислення ПДВ є база оподаткування. Вона дорівнює договірний (контрактній) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) за винятком ПДВ.
Структура ціни реалізації товарів (робіт, послуг) показана в табл. 3.
Таблиця № 3.
"Структура ціни товару"
Необхідно зауважити, що при визначенні бази оподаткування треба врахувати:
а) зміну суми компенсацій за продаж товарів (повернення проданих товарів, визнання боргу покупця безнадійним):
б) вартість зворотної тари за договором (контрактом), яка не ; включається до бази оподаткування;
в) комісійну винагороду, яка є базою оподаткування з продажу
вживаних товарів (комісійна торгівля). При ввезенні товару на митну територію України базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, яка перераховується в
українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного
банку України на дату оформлення ввізної митної декларації, але не менше митної вартості.
Договірна (контрактна) вартість включає митну вартість та обов'язкові платежі. До складу митної вартості включаються: ціна товару (1); витрати на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України (2); сплата брокерських, комісійних, агентських та інших винагород (3); плата за використання об'єктів інтелектуальної власності (4). До обов'язкових платежів відносяться: ввізне мито, акцизний збір, інші податки і збори (за винятком ПДВ).
З метою реалізації принципу соціальної справедливості в механізмі обчислення податку передбачено звільнення від оподаткування ряду операцій. Ці операції складають 5 груп: 1 — операції соціального характеру: 2 — операції закладів освіти, культури і охорони здоров'я; 3 — послуги державних органів і організацій: 4 — окремі операції виробничого характеру; 5 — інші операції.
До складу першої групи включаються: продаж вітчизняних продуктів дитячого харчування спеціалізованими закладами, товарів призначених для інвалідів, утримання дітей у школах інтернатах та осіб у будинках престарілих (за рішенням Кабінету Міністрів України); послуги доставки пенсій, поховання; виконання робіт по будівництву житла для військовослужбовців. ветеранів війни та членів сімей військовослужбовців, що загинули під час виконання службових обов'язків. Другої — послуги закладів освіти, охорони здоров'я, культури; продаж лікарських засобів, путівок на оздоровлення дітей; послуги з утримання дітей у дошкільних закладах, послуги культового призначення (за рішенням Кабінету Міністрів України). Третьої — послуги, які надаються державними органами і організаціями (службами зайнятості, органами реєстрації актів громадського стану, архівними установами України — згідно законодавства). Четвертої —продаж товарів (робіт, послуг) власного виробництва підприємствами громадських організацій інвалідів; послуги сільськогосподарських товаровиробників по ремонту будівель освітнього і медичного призначення, надання матеріальної допомоги соціальне не захищеним особам, сім'ям: безкоштовна передача продукції власного виробництва допоміжними сільськими господарствами. майстернями будинків-інтернатів для власних потреб. П'ятої — передача конфіскованого майна, знахідок у розпорядження державних органів: передача земельних ділянок, коли вона дозволена згідно з положенням Земельного кодексу України; продаж товарів (робіт, послуг) для потреб дипломатичних представництв та представництв міжнародних організацій в Україні; деякі інші операції.
Третім елементом податку є його ставка. Для обчислення ПДВ Законом встановлено дві ставки — "20 відсотків" та "нульову ставку". При цьому, платники податку ведуть окремий облік з продажу та придбання щодо операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків і звільнених від оподаткування та операцій, вартість яких не включається до складу валових витрат виробництва (обігу), імпортних та експортних операцій.
Важливим елементом у механізмі сплати ПДВ є дата виникнення податкових зобов'язань і права платника на податковий кредит.
Датою виникнення податкових зобов'язань з:
а) з продажу товарів (робіт, послуг) — дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
— або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника ПДВ як оплата товарів (при готівковому продажу — дата оприбуткування в касі);
— або дата відвантаження товарів (дата оформлення документа — для робіт/ послуг);
При продажі товарів з використанням кредитних чи дебетових карток, чеків — або дата оформлення податкової накладної, або дата виписки рахунка (товарного чека).
б) при здійсненні бартерних (товарообмінних) операцій:
— або дата відвантаження платником податку товару;
— або дата оприбуткування товару платником податку. При здійсненні цих операцій з нерезидентами дата оформлення вивізної або ввізної митної декларації. Під час здійснення бартерних операцій на території України податок справляється за повною ставкою.
в) при продажі товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів дата надходження таких коштів на розрахунковий рахунок платника податку, або дата отримання відповідної компенсації.
Датою виникнення права платника на податковий кредит є:
а) дата здійснення першої з подій при використанні кредитних чи дебетових карток, чеків: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів чи виписки і рахунку (чеку), або дата оформлення податкової накладної;
б) для операцій з ввезення товарів (робіт, послуг) —дата сплати податку по податкових зобов'язаннях при оформленій! ввізної митної декларації:
в) для бартерних (товарообмінних) операцій — дата здійснення заключної (балансуючої) операції, яка відбулася після першої з подій: дати відвантаження товарів, або їх оприбуткування.
Окрім того, особи, зареєстровані платниками податку при здійсненні ними операцій з торгівлі за готівку, можуть обрати спосіб визначення дати виникнення податкових зобов'язань та права на податковий кредит по цих операціях за умови, якщо обсяг оподаткованих операцій протягом останнього календарного року не перевищував 7'200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суми податку на додану вартість, які підлягають сплаті до бюджету чи відшкодуванню з бюджету визначаються, перш за все, з використанням ставки 20 відсотків у такому порядку:
1. На основі операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається база оподаткування, за винятком операцій звільнених від оподаткування і щодо яких застосовується нульова ставка.
2. Обчислюються суми податку по операціях з продажу товарів (робіт, послуг)
ПДВ=БО х 20%: 100
Для подальших розрахунків визначаємо ціну продажу
ЦП = БО + (БО х 20% :100),де:
ЦП—ціна продажу:БО —база оподаткування: і
(БО х 20% :100) —податкові зобов'язання(ПЗ)
3. Визначаємо суму податкового кредиту звітного» періоду, який включає суми ПДВ сплачених (нарахованих) платником податку за придбані товари (роботи, послуги) та основні фонди чи нематеріальні активи.
4. Нараховуємо суму ПДВ для сплати в бюджет (відшкодування з бюджету)
ПДВ (в бюджет) =ПЗ-ПК
При від'ємному значенні суми податку на додану вартість вона підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України.
За нульовою ставкою податок обчислюється у разі: продажу товарів, що були експортовані платником податку за межі митної території України: продажі робіт (послуг), які призначені для використання та споживання за межами митної території України; продаж товарів в зонах митного контролю підприємствами роздрібної торгівлі України; продажу вугілля і продуктів його збагачення, вугільних та торфових брикетів, а також при продажу електроенергії.
Застосування нульової ставки практично означає повне відшкодування ПДВ, який сплачений постачальникам за товари і послуги, матеріальні ресурси, що були використані на вищевказані цілі. Підставою для отримання відшкодування є дані лише податкової декларації за звітний період.
Необхідно зауважити, що податкову декларацію платники подають податковому органу незалежно від того, чи виникло податкове зобов'язання у звітному періоді, чи ні.
Сплата податку провадиться не пізніше 20-го числа місяця, що настає за податковим (звітним) періодом. Для платників, в яких обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік менший 7'200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю або кварталу (за вибором платника). В іншому випадку податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю. якщо обсяг оподатковуваних операцій перевищує 7'200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Законом України "Про податок на додану вартість" [1] визначено відповідальність як платників податку за своєчасність проведення розрахунків з бюджетом, так і урядових структур за несвоєчасне повернення коштів з державного бюджету. Не відшкодовані суми платнику податку вважаються бюджетною заборгованістю і на них нараховуються відсотки на 120 відсотковому рівні облікової ставки Національного банку України.
Платники несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ПДВ до бюджету відповідно до законодавства України.
2.1.2. Акцизний збір.
Акцизний збір — непрямий податок на високорентабельні і монопольні товари (продукцію), що включається до їх ціни. Перелік підакцизних товарів та ставки акцизного збору затверджуються Верховною Радою України.
Важливою рисою необхідності акцизного збору є те, що доходи платників зазнають коливань, а витрати, які є фактично об'єктом оподаткування — більш стабільні.
Акцизний збір як і ПДВ виконує функції нейтрального каналу поступлення грошових коштів в бюджет і інструменту регулювання виробництва та контролю за споживанням.
Платниками збору є виробники підакцизних товарів, а також суб'єкти підприємницької діяльності, які імпортують підакцизні товари (продукцію), включаючи замовників. Фізичні особи (громадяни України, іноземці та особи без громадянства) є платниками акцизного збору, якщо вони ввозять (пересилають) на митну територію України підакцизні товари в обсягах вартістю понад 200 екю. Сплачують акцизний збір фізичні особи, в тому числі які є суб'єктами підприємницької діяльності у разі реалізації на митній території України підакцизних товарів за умови відсутності документів (митних декларацій, розрахункових, платіжних та інших документів), які підтверджують сплату акцизного збору.
Об'єктами оподаткування акцизного збору є:
— обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції") шляхом їх продажу, в тому числі обороти з реалізації (передачі) підакцизних товарів для потреб власного споживання, промислової переробки:
— вартість підакцизних товарів (продукції), виготовлених вітчизняними виробниками на давальницьких умовах;
— митна вартість підакцизних товарів, які ввозяться на територію України, перерахована в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України на дату оформлення ввізної митної декларації, з урахуванням фактично сплачених сум мита і митних зборів.
Перелік товарів, які оподатковуються, є визначеними, оскільки акцизний збір справляється лише по окремих товарних групах. Поряд з цим. не оподатковуються обороти з реалізації: легкових автомобілів спеціального призначення, вітчизняних вантажно-пасажирських та легкових автомобілів до 2007 року: етилового спирту для виготовлення лікарських засобів: підакцизних товарів (продукції) на експорт.
Не підлягає оподаткуванню митна вартість: імпортної сировини, І яка ввозиться для виробництва підакцизних товарів: товарів ввезених та конфіскованих на території України; товарів, які провозяться через територію України транзитом; товарів, що ввозяться фізичними особами і не підлягають обкладенню ввізним митом. Для обчислення суми акцизного збору важливо визначити оподатковуваний оборот. Його обсяг дорівнює договірній (контрактній) вартості товарів (продукції), яка визначається за вільними або регульованими цінами з урахуванням акцизного збору (без ПДВ).
Загальний порядок визначення суми акцизного збору має такий і вигляд:
1. Визначається оподатковуваний оборот, який дорівнює базі оподаткування ПДВ і є ціною продажу (без ПДВ)ЦП (без ПДВ) =ВВ+П : (100- СтАЗ) л- 100 де: ВВ — валові витрати; П — прибуток: СтАЗ — ставка акцизного збору.
2. Обчислюється сума акцизного збору для сплати її до бюджетуАЗ = ЦП (без ПДВ) х СтАЗ : 100
При імпорті підакцизних товарів оподатковуваний оборот визначається виходячи з їх митної вартості, з урахуванням фактично сплачених сум мита і зборів, але не нижче індикативних цін визначених Кабінетом Міністрів України.
Суму акцизного збору, яка перераховується до бюджету, обчислюється за формулою (для товарів, що оподатковуються митом і митними зборами)
АЗ = (МВ + М + МЗ) х СтАЗ : 100 де: МВ — митна вартість; М — мито: МЗ — митні збори.
Механізм справляння акцизного збору має ряд особливостей. Вони визначені як по відношенню до платників, так і по товарах, які оподатковуються. Так. сплата цього збору по алкогольних напоях і тютюнових виробах здійснюється шляхом придбання марок акцизного збору, якими маркуються ці товари. Наявність марок акцизного збору є підтвердженням сплати акцизного збору, легальності ввезення та реалізації підакцизних товарів.
Платниками акцизного збору є суб'єкти підприємницької діяльності і вітчизняні виробники чи замовники алкогольних напоїв і тютюнових виробів, а також ті підприємства, що ці товари ввозять на митну територію України.
Продаж марок акцизного збору проводять державні податкові адміністрації у областях. Автономній Республіці Крим, містах Києві і Севастополі на основі заявок-розрахунків виробників цих товарів та планових місячних обсягів реалізації алкогольних напоїв Та тютюнових виробів. Марки видаються покупцям (платникам акцизного збору) за умов коли: внесена за них плата, подано простий вексель на повну сплату акцизного збору або проведено авансову плату на цю суму.
Замовники алкогольних напоїв і тютюнових виробів з використанням давальницької сировини, а також імпортери цих товарів (включаючи громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи) зобов'язані зареєструватися в податкових органах за місцем знаходження і отримати марки акцизного збору для маркування товарів, враховуючи названі умови.
За умови, коли марки акцизного збору не використанні для маркування через їх пошкодження та при визнанні непридатними алкогольних напоїв і тютюнових виробів, податкові адміністрації приймають марки для їх утилізації, а товари знищуються (переробляються). При цьому повертаються суми сплаченого акцизного збору, крім плати за марки.
Необхідно зауважити також, що передача марок акцизного збору іншим суб'єктам підприємницької діяльності заборонена, крім їх передачі чи продажу з правами і зобов'язаннями по підакцизних товарах та за умови реєстрації їх нових власників в податковій адміністрації.
Строки сплати встановлено враховуючи середньомісячну суму акцизного збору за звітний рік. Якщо її розмір більше 25 тис.грн.. сплата проводиться щодекадне 15-го, 25-го числа поточного місяця, 5-го числа наступного за звітним місяцем, виходячи з фактичного оподатковуваного обороту за відповідну декаду. При середньомісячних сумах менше 25 тис.грн. — щомісячно, але не пізніше 15-го числа наступного за звітним місяцем — виходячи з фактичного оподатковуваного обороту за минулий місяць. Вітчизняні підприємства — виробники, які реалізують алкогольні напої і тютюнові вироби, сплачують акцизний збір по алкогольних напоях на третій день після здійснення обороту з реалізації, а по тютюнових виробах — щомісячно, до 16-го числа наступного за звітним місяцем з фактичного обсягу реалізації.
Розрахунки по акцизному збору платники подають у податкову інспекцію за місцем свого знаходження щомісячно до 15-го числа наступного за звітним місяцем.
Зараховуються суми акцизного збору до відповідних бюджетів у розмірах, -визначених Законом України про державний бюджет на поточний рік. Суми акцизного збору з імпортних товарів платники перераховують на депозитний рахунок митних органів до, або під час подання ввізної митної декларації. Митні органи протягом одного банківського дня з дати оформлення ввізної митної декларації перераховують їх в державний бюджет. В подальшому суми акцизного збору перерозподіляються до місцевих бюджетів.
2.1.3. Мито.
Мито —вид непрямого податку, що справляється з токарі», які переміщаються через митний кордон України.
Мито — як і інші податки — виконує фіскальну і регулюючу функції та має певне політичне значення.
В Україні застосовуються такі види мита:
— специфічне, що нараховується у грошовому розмірі на одиницю товарів (предметів):
— адвалорне — нараховується у відсотках до митної вартості товарів чи предметів;
— комбіноване, що поєднує названі види митного обкладання:
— ввізне, вивізне, сезонне, андидемпінгове, компенсаційне, спеціальне.
Серед основних особливостей мита необхідно відмітити: ставки диференційовані (повні, пільгові та преференційні): сплачується до. або під час перетину митного кордону (за винятком його розстрочки чи відстрочки); контроль за правильністю обчислення і своєчасністю сплати здійснюють митні органи.
Цей податок включається до ціни товарів і не залежить від фінансово-господарської діяльності платника.
Платниками мита є юридичні та фізичні особи, які здійснюють переміщення товарів (предметів) через митний кордон України і ці товари підлягають митному оподаткуванню.
Об'єктом оподаткування є митна вартість товарів (предметів). які переміщаються через митний кордон. При визначенні митної вартості до неї включають ціну товару, а також: витрати на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України; брокерські і комісійні: плату за використання об'єктів інтелектуальної власності.
Для ввізного мита іноземну валюту перераховують в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діє на день подання митної декларації.
Важливим елементом справляння мита є митне оформлення і, перш за все, декларування. Воно передбачає подання заяви в установленій формі точних даних про мету переміщення товарів (предметів) через митний кордон та інших відомостей для митного контролю і оподаткування.
Декларування здійснюють підприємства, які допущені митними органами до декларування. Допущення дає митниця, яка обслуговує підприємство за його місцезнаходженням, шляхом видачі свідоцтва, яке засвідчує підприємство декларантом.
Визначальне значення для обчислення мита має єдиний митний тариф України, який затверджує Верховна Рада України. Це є систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари (предмети), що ввозяться на митну територію України чи вивозяться за її межі. Крім цього, важливим чинником правильності обчислення мита є встановлена класифікація товарів (предметів). Вона визначається гармонізованою системою опису та кодування товарів.
Як і по інших видах податків при сплаті мита передбачено ряд пільг. Так, від сплати мита звільнено: транспортні засоби, які здійснюють регулярні міжнародні перевезення; переміщення валюти України, іноземної валюти та цінних паперів: товари, які підлягають оберненню у власність держави; товари, які походять з митної території України; предмети, які ввозяться для офіційного та особистого користування або вивозяться за кордон (при встановленні законодавчими актами їх безмитного ввезення (вивезення); ряд інших товарів.
При ввезенні в Україну товарів (пересиланні у міжнародних поштових відправленнях) громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які прямують рейсами залізничного та авіаційноґо транспорту вартістю понад 200 екю або по одиночних неподільних товарах (предметах) вартістю більше 300 екю, вони підлягають обов'язковому декларуванню і обкладаються:
. — митом за пільговими ставками єдиного митного тарифу України. ПДВ і акцизним збором — у разі ввезення їх громадянами-підприємцями:
— митом за повними ставками вантажно-митної декларації та сплатою мита за пільговими ставками єдиного митного тарифу України, акцизним збором та ПДВ — громадянами, які не мають свідоцтва про державну реєстрацію в якості суб'єкта підприємницької діяльності. • При ввезенні предметів (товарів) іншими транспортними засобами:
— громадяни-підприємці обов'язково декларують предмети, які підлягають оподаткуванню у повному обсязі із заповненням вантажної митної декларації (ВМД) та сплачують мито за пільговими ставками єдиного митного тарифу України, акцизний збір і ПДВ;
— громадяни, які не являються підприємцями, обов'язково декларують предмети та оподатковують їх у повному обсязі та сплачують мито за повними ставками Єдиного митного тарифу України, акцизний збір та ПДВ.
Необхідно зауважити, що для фізичних осіб використовуються лише повні ставки у відповідності з єдиним митним тарифом України.
Мито нараховується митним органом по ставках відповідно до Закону України "Про єдиний митний тариф"[2] і сплачується ним до Державного бюджету України, а по поштовим відправленням — підприємствами зв'язку.
Надміру стягнута сума мита повертається платнику на його вимогу протягом одного року з дня митного оформлення. До митних доходів від зовнішньоекономічної діяльності включаються: збори, які справляються у пунктах пропуску через державний кордон України за виконання робіт, пов'язаних з наданням послуг під час здійснення екологічного, ветеринарного контролю: плата за інспектування підкарантинних матеріалів; збір за проїзд автомобільними дорогами України транспортними засобами іноземних ; власників: митні збори за оформлення товарів, предметів, транспортних засобів, спадщини, в тому числі за їх перебування під митним контролем.
Ставки митних зборів визначені у доларах США, виходячи з розміру митної вартості. Так. при митній вартості до 100 доларів митні збори не справляються, від 100 до 1000 доларів — 5 доларів, більше 1000 доларів — 0,2 відсотка митної вартості, але не більше 1000 доларів США. Митні збори зараховуються до державного бюджету з наступним їх використанням для розвитку митних органів.
З метою підготовки актів та пропозицій щодо митно-тарифної політики України при Кабінеті Міністрів України створена митно-тарифна рада. Робочі функції покладено па Державну митну службу України. Низовою ланкою є митні органи.
2.1.4. Державне мито.
Державне мито — грошовий збір, що справляють судові органи, органи державного нотаріату, Міністерство внутрішніх справ, Міністерство закордонних справ, органи місцевого самоврядування та інші органи за вчинення ними окремих дій та видачу документів.
Платниками є фізичні та юридичні особи, які звертаються у відповідні органи для вчинення в їх інтересах дій та для видачі документів, що мають юридичне значення. В Україні застосовується просте державне мито. яке справляється у твердій сумі та пропорційне — у відсотках до відповідної суми. Так. пропорційне державне мито справляється: із заяв і скарг, що подаються до суду, за видачу ним копій документів — у відсотках до ціни позову; за посвідчення договорів про відчуження майна — у відсотках до суми договору: за вчинення виконавчих написів — у відсотках до суми. що стягується.
Основними об'єктами справляння державного мита є:
