Фінансова відповідальність за порушення податкового законодавства виступає в формі:
— стягнення всієї суми укритого або заниженого платежу в бюджет в формі податку;
— штрафу (що накладається податковими органами);
— пені, що стягується із платника за затримку внесення податку.
Механізм сплати сум, нарахованих податковим органом за порушення податкового законодавства, регулюється конкретними нормативними актами, що характеризують окремі види податків або відповідальність платників. Детальніше цей механізм конкретизується Декретом Кабінету Міністрів України «Про стягнення не внесених в строк податків і неподаткових платежів» від 21 січня 1993 року. В ньому підкреслюється, що відстрочені і розстрочені суми стягуються із нарахуванням пені в повному чи зменшеному обсязі чи без нарахування пені у відповідності з рішенням органу, що надав відстрочку або розстрочку платежу.
На відстрочені або розстрочені суми повинна нараховуватись пеня, якщо інше не передбачено в рішенні про відстрочку.
Згідно з Законом України «Про списання і реструктизацію податкової заборгованості платників податків за станом на 31 березня 1997 року» платникам податків, які мають безнадійну до сплати податкову заборгованість надається можливість реструк-туризувати її, тобто їм надається розстрочка сплати рівними частками.
Держава дозволяє боржникам суми податкової заборгованості, які виникли в період з 1 липня 1994 року по 31 березня 1997 року включно, без урахування нарахованої пені, штрафів, реструктуризувати шляхом розстрочки їх сплати строком на 120 місяців, з уплатою рівними частками до 15 числа кожного місяця. Після прийняття податковим органом рішення про реструктуризацію заборгованості за його заявою боржник зобов'язаний щомісяця вносити належну суму боргу в бюджет. У випадках несплати сума податкової заборгованості стягується податковими органами в безспірному порядку. Сплата реструктуризованої заборгованості починається з 1 січня 1998 року.
4. Дисциплінарні санкціїстановлять форму впливу адміністрації підприємств, установ та організацій за вчинення дисциплінарних проступків, зв'язаних з податковими правопорушеннями. Дані правопорушення знаходяться на перетині адміністративної та дисциплінарної відповідальності, в основі яких лежить невиконання чи неналежне виконання обов'язків по сплаті податку платником, як робітником конкретного підприємства, установи, організації. При невиконанні ним особистих податкових зобов'язань відповідальність наступає у встановленому законом порядку.
4. Особливості застосування фінансових санкцій за порушення податкового законодавства.
Фінансово-правові санкції — це застосування уповноваженими на те державними органами і їхніми посадовими особами до платників податків (юридичним і фізичним особам) за здійснення податкового правопорушення у встановленому адміністративними і фінансово-правовими нормами порядку примусових заходів, що виражаються в грошовій формі і перечисляемых у бюджет, з метою забезпечення суспільних і державних фінансових інтересів, відшкодування недоотриманих бюджетом і позабюджетними фондами грошових надходжень, а також покарання порушників. Таким чином, застосування фінансових санкцій волоче для винних у здійсненні податкових порушень настання обтяжних наслідків майнового і морального характеру.
Відповідно до чинного законодавства, що регулює податкові правовідносини, дотримання порядку сплати податків забезпечується застосуванням фінансової, адміністративної, карної і дисциплінарної відповідальності.
За законодавством України до фінансових санкцій відносяться стягнення не внесених у встановлені строки податків, податкового кредиту та інших платежів до державного бюджету України, бюджету Республіки Крим, бюджетів місцевого самоврядування, інших місцевих бюджетів і позабюджетних фондів, якщо для цих платежів законодавством не передбачені спеціальні правила стягнення. Зазначені платежі стягуються незалежно від будь-яких строків давності.
Порядок визначення недоїмки і пені за несвоєчасну сплату податків і неподаткових платежів5:
1. Після закінчення встановлених строків сплати відповідних платежів невнесена сума вважається недоїмкою і стягується з нарахуванням пені, якщо законодавством України не встановлено стягнення недоїмки за окремими платежами без нарахування пені. Пеня із сум недоїмки нараховується з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу.
2. За несвоєчасне зарахування платежів з вини установ банків до доходів державного бюджету України, бюджету Республіки Крим, бюджетів місцевого самоврядування, інших місцевих бюджетів і позабюджетних фондів, на рахунки установ Української державної страхової комерційної організації, Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України та централізованого Фонду соціального страхування колгоспників України установа банку сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, установлених законодавством за такими видами платежів. Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами платежів вважається день його реєстрації в цих установах.
Стягнення недоїмки з підприємств, установ, організацій та іноземних юридичних осіб відбувається у такому порядку6:
1. Суми недоїмки за податками, податковим кредитом та іншими платежами до державного бюджету України, бюджету Республіки Крим, бюджетів місцевого самоврядування, інших місцевих бюджетів, до державних цільових фондів і позабюджетних фондів з підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та наслідків фінансово-господарської діяльності стягуються у безспірному порядку за розпорядженням державних податкових органів за весь час ухилення, крім випадків, передбачених цим Декретом та іншим чинним законодавством.
2. Суми недоїмки за платежами з державного обов'язкового і державного соціального страхування, що їх належить одержати з підприємств, установ і організацій, стягуються у безспірному порядку за розпорядженням Української державної страхової комерційної організації, Пенсійного фонду України і Фонду соціального страхування України, центральних комітетів профспілок працівників агропромислового комплексу та працівників рибного господарства.
3. Розпорядження про безспірне стягнення сум недоїмки не видаються, якщо підприємства, установи й організації своєчасно подали до установ банків платіжні доручення на перерахування належних платежів.
4. Підприємства, установи й організації після закінчення строку сплати належних платежів не можуть без згоди відповідного органу стягнення відкликати з установ банків невиконані платіжні доручення на перерахування цих платежів.
5. Стягнення недоїмки за податками, податковим кредитом, державними цільовими фондами, платежами до позабюджетних фондів та іншими платежами до бюджету, внесками на державне обов'язкове страхування та державне соціальне страхування в разі відсутності коштів може бути звернуто на майно підприємств, установ і організацій відповідно до чинного законодавства.
6. Суми податків з доходів іноземних юридичних осіб, які одержують доходи, не пов'язані з діяльністю в Україні, та з доходів іноземних учасників, що утворюються внаслідок розподілу доходу підприємств з іноземними інвестиціями, і не перераховані до бюджету підприємствами, установами й організаціями, що виплачують доходи, стягуються з коштів, що залишаються у розпорядженні цих підприємств, установ і організацій після розрахунків з бюджетом, у безспірному порядку незалежно від того, за який період виплачено доход іноземному одержувачу.
Стягнення з громадян України, а також іноземних громадян та осіб без громадянства недоїмки за податками і державним обов'язковим страхуванням може бути проведено органами стягнення тільки за рішенням суду або за виконавчими написами нотаріусів відповідно до чинного законодавства.
Висновки
Однією з умов успішного рішення економічних і соціальних задач, що стоять перед суспільством і державою є проведення єдиної фінансової і податкової політики. Для виконання цієї умови необхідна збалансованість права, обов'язків і відповідальності, з одного боку, фізичних і юридичних осіб, а з іншої - органів держави, що здійснюють контроль як за використанням фінансових коштів.
Діяльність контролюючих органів також пов'язана з наглядом з боку держави за виконанням платником податків своїх зобов'язань перед державою з повного і своєчасного внесення податкових платежів у відповідні бюджети чи фонди. Бюджети позбавляються надходжень за рахунок двох процесів: відхилення від сплати податків і правомірного обходу податку.
Попередження податкових правопорушень не завжди досягає своєї мети, тому особливу важливість здобуває регулювання покарання за здійснення податкових провин і злочинів.
Податкова система будь-якої правової держави не може функціонувати без інституту відповідальності. Однак як показує практика, застосування норм відповідальності за здійснення податкових правопорушень залишається одним з головних спірних питань у відносинах держави з платниками податків.
Список використаної літератури
1. Конституція України.
2. Закон України "Про державну податкову службу України" від 04/12/1990 (Відомості Верховної Ради, 1991, №6, ст. 37).
3. Декрет Кабінету Міністрів "Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів" від 21/01/1993 (Відомості Верховної Ради, 1993, №13, ст. 114).
4. Кодекс України "Про адміністративні правопорушення"
5. Кодекс України "Про працю"
6. Цивільний кодекс України.
7. Кримінальний кодекс України.
8. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 березня 1999 року N 5 "Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів".
9. Фінансове право. Підручник п/р Воронової Л. К., К.:1998.
10. Фінансове право. Навчальний посібник п/р Воронової Л. К., К.:1997.
11. Кучерявенко Н. П. Налоговое право., К.:1997.
Шаталов С.Д. видит основу формирования региональных и местных бюджетов в налогах, связанных с использованием природных ресурсов, поэтому предлагает повысить их фискальное значение. Он убежден в том, что в ближайшие годы в общем объеме налоговых поступлений должна быть сохранена высокая доля косвенных налогов и прежде всего НДС.
III. Ликвидация налоговых льгот.
Шаталов С.Д. считает, что важное место в налоговой реформе занимает ликвидация налоговых льгот, так как принципиальное значение имеет вопрос равномерного и справедливого распределения налоговой нагрузки на всех налогоплательщиков. Это может быть реализовано, прежде всего, за счет сокращения многочисленных и бессистемных налоговых льгот, нарушающих принцип справедливости по отношению к тем участникам экономической деятельности, которые не пользуются налоговыми привилегиями, поскольку льготный режим для одних налогоплательщиков неизбежно означает дополнительное налоговое бремя для других. Вместе с тем в условиях, когда государство пока не в состоянии обеспечить бюджетную поддержку тем, кто действительно в ней нуждается, отмена налоговых льгот для некоторых категорий налогоплательщиков должна производиться постепенно. Отдельные нормы, трактуемые сегодня как льготы, могут быть переведены в категорию общих правил, в частности, могут быть даже расширены возможности учета затрат, связанных с НИОКР, природоохранными мероприятиями, разработкой месторождений полезных ископаемых.
В целях упорядочения налоговых льгот может быть использован метод их учета в бюджете, при котором доходы бюджета фиксируются без учета льгот, а предоставляемые льготы учитываются в составе расходов бюджета.
IV. Налоговое администрирование.
Принципы налогового администрирования, по мнению Шаталова С.Д., должны быть направлены на максимально возможный сбор налогов при минимизации соответствующих затрат, включая административное бремя, возлагаемое на налогоплательщиков.
Важным решением может стать концентрация всех функций по налоговому администрированию в МНС. Следует рассмотреть вопрос о подчинении МНС налоговой полиции, подразделений государственных социальных внебюджетных фондов, ответственных за контроль за уплатой соответствующих платежей (социального налога), органов валютного и экспортного контроля. Кроме того, что единая налоговая администрация будет работать более эффективно и потребует меньших финансовых ресурсов, такая мера должна заметно облегчить деятельность налогоплательщиков, для которых значительно сократится число контролирующих организаций.
Также актуальной задачей является изменение организационной структуры всех налоговых органов. Следует резко укрупнить областные (республиканские) государственные налоговые инспекции, создав межрегиональные инспекции, обслуживающие несколько субъектов Российской Федерации. Это позволит обеспечить независимость налоговых органов от региональных властей. Улучшению налогового администрирования может способствовать и создание федерального налогового округа, в котором должны встать на учет крупнейшие компании, ведущие деятельность на территории России.
Среди мер по совершенствованию техники и процедур налогового администрирования можно выделить следующие группы.
1. Важнейшее значение в современных российских условиях имеет борьба с противозаконным уклонением от налогов, осуществляемым в том числе путем проведения ряда хозяйственных операций наличными деньгами, не учитываемыми в официальной бухгалтерии. В секторе экономики, занимающемся легальной деятельностью, существует два основных вида подобных операций. Первый вид - это заключение фиктивных сделок по оказанию каких-либо услуг. Сближение ставок налогообложения прибыли и заработной платы для прибыльных предприятий позволит резко уменьшить стимулы для перевода хозяйственных операций в неучитываемый в бухгалтерской отчетности оборот. Однако бесприбыльным, освобожденным от налога на прибыль, или убыточным предприятиям будет по-прежнему выгодно осуществлять многие операции неучитываемыми наличными деньгами. Основной способ борьбы с такой практикой заключается в повышении стоимости операций по получению неучитываемых наличных денег до размеров, сопоставимых с уплачиваемыми налогами
Для этого следует осуществить ряд мер по борьбе с так называемыми "короткоживущими предприятиями", специализирующимися на оказания фиктивных услуг (возврате заказчику наличных денег за вычетом комиссионных вместо предоставления оговоренных в договоре услуг), через которые осуществляется нелегальный оборот наличных денег. Необходимо ужесточить правила государственной регистрации юридических лиц (проверка наличия офисного помещения, сведений о физических лицах-учредителях, повышение требований к уставному капиталу организаций). Кроме того, для борьбы с выведением средств в нелегальный наличный оборот через заключение фиктивных сделок на оказание услуг (маркетинг, консалтинг, реклама, НИОКР и т.д.) следует ввести процедуру специальной регистрации в налоговых органах продавцов подобных услуг. Условиями такой регистрации могут быть: полная ответственность учредителей по обязательствам организации или наличие определенной налоговой истории, либо предоставление гарантий обеспечения исполнения налоговых обязательств (залог, банковская гарантия и пр.). При отсутствии у продавца (поставщика) таких услуг свидетельства о регистрации в налоговых органах заказчик услуг должен внести авансовые платежи по налогу на прибыль (доход организаций) и НДС за своего контрагента, после чего ему разрешается вычет из налоговой базы каждого налога сумм соответственно затрат на приобретение услуг и "входящего" НДС.
Второй вид операций с использованием наличных денег - это занижение объема реализации продукции и услуг, фиксируемого в бухгалтерской отчетности, и получение оплаты наличными деньгами за разницу между реальной поставкой и поставкой, зафиксированной в отчетности.
Для борьбы с неучтенным наличным оборотом, обслуживающим подобные схемы, необходимы по меньшей мере следующие меры:ьужесточение контроля за налогоплательщиками путем введения обязательного присвоения организациям и гражданам индивидуальных номеров налогоплательщиков, регистрации фактического места осуществления деятельности налогоплательщика (нужен закон о государственной регистрации, который связывал бы юридический адрес организации с ее основным местом деятельности), обязательной регистрации в налоговой службе всех банковских счетов организаций и индивидуальных предпринимателей.
Следует предусмотреть возможность приостановления операций по банковским счетам налогоплательщика (возможно, и с одновременным арестом имущества) не только в случае непредставления им налоговых деклараций, но и при отсутствии организации по ее юридическому адресу. Чтобы затруднить ведение экономической деятельности без постановки на учет в налоговых органах, следует возложить на банки обязанность информировать налоговые органы о заключении договоров о совместном использовании банковских счетов и договоров об аренде счетов третьими лицами. В тех же целях следует предоставить налоговым органам право регулярно проверять подведомственную территорию на предмет выявления экономической деятельности, осуществляемой без постановки на учет в налоговых органах;ьусиление контроля за движением наличных денег в легальном секторе экономики и перекрытие каналов их перетока в теневой сектор через торговлю и оказание услуг за наличный расчет (обеспечение достаточной частоты проверок соблюдения правил торговли и использования контрольно-кассовых машин);ьужесточение нормативной базы, регламентирующей деятельность банковской системы, направленное на борьбу с открытием счетов без уведомления налоговых органов, с фиктивными банковскими депозитами, с передачей векселей юридических лиц физическим лицам, и т.п.
Другой важной проблемой является ограничение возможностей уклонения от налогообложения путем проведения операций через организации, зарегистрированные в оффшорных зонах. Для решения данной проблемы следует:ьпересмотреть наиболее спорные соглашения об избежании двойного налогообложения с государствами, имеющими зоны пониженного налогообложения;ьввести порядок обязательной регистрации (а не получения разрешения на открытие) зарубежных счетов и жесткие санкции за уклонение от регистрации;ьпри расчетах налогоплательщика с юридическими лицами, имеющими счета в банках-нерезидентах, через их корреспондентские счета в российских банках следует предусмотреть авансовую уплату налогов за контрагента-поставщика, аналогично случаю расчетов с организациями, не являющимися российскими налогоплательщиками;ьусилить контроль за деятельностью в России банков-нерезидентов;ьввести контроль над организациями, оказывающими услуги по созданию (или продаже ранее созданных) оффшорных фирм или открытию счетов в зарубежных банках.
2. Следует расширить перечень тех случаев и обстоятельств, когда налоговым органам предоставляется право в рамках контроля за трансфертным ценообразованием требовать от сторон сделки уплатить налоги исходя из рыночных цен на товары (работы, услуги), являющиеся предметом сделки. В то же время следует более четко определить те ориентиры, которые могут быть использованы в качестве базовых для установления рыночной цены, чтобы предельно сузить возможности для произвола со стороны налоговых чиновников.
В настоящее время налоговым органам разрешается доначислять налоги при "неправильном" ценообразовании только при отклонении заявленной сторонами цены сделки от рыночной цены более чем на 20 процентов. Такое положение открывает широкие возможности для вполне легальной минимизации налогов с использованием оффшоров, ''налоговых гаваней", внутрикорпоративных цен или сговора. Для ликвидации таких возможностей следует сделать следующий шаг по направлению к использованию в России принципа "вытянутой руки", предписывающего независимо от заявленных сторонами сделки цен уплачивать налоги так, как если бы сделка совершалась по рыночным ценам. Для реализации таких подходов следует возложить на органы государственной статистики. Министерство экономики, другие, связанные с отслеживанием цен государственные органы обобщение и опубликование информации о рыночных ценах на те или иные товары (работы, услуги). Свою информационную базу данных должны вести и налоговые органы.
3. Необходимо изменить действующий порядок взыскания штрафных санкций за нарушение налогового законодательства. Этот порядок, предусматривающий исключительно судебную процедуру взыскания, излишне обременителен для налоговых органов и судебной системы. В качестве первоочередной задачи по улучшению налогового администрирования следует ставить вопрос о сокращении доли судебных разбирательств по налоговым спорам, в том числе в отношении штрафных санкций. Судебный порядок имеет смысл сохранить лишь для случаев, когда налогоплательщик обжаловал выставленное ему требование об уплате штрафа в административном или судебном порядке. Если же налогоплательщик не воспользовался своим правом на обжалование соответствующего решения налогового органа — взыскание штрафа может быть произведено и во внесудебном порядке.
4. Следует устранить пробел относительно правовых последствий выявления несоответствия расходов физического лица уровню продекларированных им доходов. Для этого имеющуюся у налоговых органов информацию о сверхкрупных расходах граждан на потребление, не соответствующих уровню их декларируемых доходов, следует использовать не для доказательства вины налогоплательщика, состоящей в попытке уклонения от налогов, а для альтернативной оценки налоговой базы и дополнительного начисления подоходного налога. В случае несогласия налогоплательщика с таким решением он вправе оспорить его в суде. Чтобы контроль за соответствием расходов на потребление декларируемым доходам физических лиц не носил тотального характера и не распространялся на подавляющее большинство граждан, следует дополнительно предусмотреть, что доначисление подоходного налога может производиться лишь при условии, что контролируемые расходы налогоплательщика превышают его суммарный официальный доход за несколько предшествующих лет (например, 2—3 года) не менее чем на 10—20 процентов.
5. В целях исключения необоснованных потерь налоговых поступлений и повышения нейтральности налогового законодательства следует сузить перечень оснований для предоставления отсрочек и рассрочек исполнения налоговых обязательств и запретить региональным и местным органам власти расширять этот перечень. Отсрочки можно предоставлять лишь в случае, если их предоставление явится предпосылкой надлежащего исполнения налогоплательщиком своих налоговых обязательств в будущем.
6. Следует включить реструктуризацию налоговой задолженности налогоплательщиков в число инструментов финансовых и налоговых органов, максимально ограничив стимулы для злоупотребления этой мерой.
Налоговая реформа Сорокина А.В.
По мнению Сорокина А. В., в рамках осуществления налоговой реформы должны быть достигнуты следующие цели:ьослабление общего налогового бремени на законопослушных налогоплательщиков путем более равномерного распределения налоговой нагрузки на всех налогоплательщиков, продолжения начатого курса на дальнейшее постепенное снижение ставок по основным федеральным налогам и облегчения налоговой нагрузки на фонд оплаты труда;ьусиление справедливости налоговой системы за счет выравнивания условий налогообложения для всех налогоплательщиков, отмены неэффективных и оказывающих наиболее негативное влияние на хозяйственную деятельность налогов и сборов, исключения из самих механизмов применения налогов и сборов тех норм, которые искажают их экономическое содержание;ьупрощение налоговой системы за счет установления исчерпывающего перечня налогов и сборов с сокращением их общего числа, минимизации налогов и сборов, имеющих целевую направленность, а также за счет максимальной унификации действующих режимов исчисления и порядка уплаты различных налогов и сборов;ьобеспечение стабильности налоговой системы, а также определенности в объемах налоговых платежей для налогоплательщиков на длительный период;
