В случаях и в порядке, установленных Налоговым Кодексом и принимаемыми в соответствии с ним федеральными законами может предусматриваться установление специальных налоговых режимов (систем налогообложения), в соответствии с которыми в течение определенного периода времени вводится особый порядок исчисления и уплаты налогов, в том числе замена совокупности налогов и сборов, подлежащих уплате одним налогом.
В настоящее время действуют специальные налоговые режимы:
-в особых экономических зонах (Федеральный закон от 22.01.1996 № 13-ФЗ "Об особой экономической зоне в Калининградской области", Федеральный закон от 31.05.1999 № 104-ФЗ "Об особой экономической зоне в Магаданской области");
-для Организаций, зарегистрированных в качестве налогоплательщиков в налоговых органах закрытых административно - территориальных образованиях (Закон РФ от 14.07.1992 № 3297-1 "О закрытом административно - территориальном образовании");
-при исполнении соглашений о разделе продукции (глава 26.4 Налогового кодекса РФ);
-для сельскохозяйственных товаропроизводителей (глава 26.1 Налогового кодекса РФ);
-упрощенная система налогообложения (глава 26.2 Налогового кодекса РФ);
-система налогообложения в виде единого налога на вмененный доход для отдельных видов деятельности (глава 26.3 Налогового кодекса РФ).
Статья 3 НК РФ формулирует основные начала законодательства о налогах и сборах:
-Каждое лицо должно уплачивать законно установленные налоги и сборы;
-Законодательство о налогах и сборах основывается на признании всеобщности и равенства налогообложения;
-При установлении налогов учитывается фактическая способность налогоплательщика к уплате налога;
-Налоги и сборы не могут иметь дискриминационный характер и различно применяться исходя из социальных, расовых, национальных, религиозных и иных подобных критериев. Не допускается устанавливать дифференцированные ставки налогов и сборов, налоговые льготы в зависимости от формы собственности, гражданства физических лиц или места происхождения капитала;
-Налоги и сборы должны иметь экономическое основание и не могут быть произвольными;
-Недопустимы налоги и сборы, препятствующие реализации гражданами своих конституционных прав;
-Не допускается устанавливать налоги и сборы, нарушающие единое экономическое пространство Российской Федерации и, в частности, прямо или косвенно ограничивающие свободное перемещение в пределах территории Российской Федерации товаров (работ, услуг) или финансовых средств, либо иначе ограничивать или создавать препятствия не запрещенной законом экономической деятельности физических лиц и организаций;
-Федеральные налоги и сборы устанавливаются, изменяются или отменяются Налоговым Кодексом РФ. Налоги и сборы субъектов Российской Федерации, местные налоги и сборы устанавливаются, изменяются или отменяются соответственно законами субъектов Российской Федерации о налогах и сборах и нормативными правовыми актами представительных органов местного самоуправления о налогах и сборах в соответствии с Налоговым Кодексом РФ;
-Ни на кого не может быть возложена обязанность уплачивать налоги и сборы, а также иные взносы и платежи, обладающие установленными Налоговым Кодексом признаками налогов или сборов, не предусмотренные Налоговым Кодексом либо установленные в ином порядке, чем это определено Налоговым Кодексом;
-При установлении налогов должны быть определены все элементы налогообложения;
-Акты законодательства о налогах и сборах должны быть сформулированы таким образом, чтобы каждый точно знал, какие налоги (сборы), когда и в каком порядке он должен платить;
-Все неустранимые сомнения, противоречия и неясности актов законодательства о налогах и сборах толкуются в пользу налогоплательщика (плательщика сборов).
Из Конституции РФ вытекает более сложная и многофункциональная структура принципиальных основ налогообложения и сборов в Российской Федерации, которая выстраивается в следующем порядке:
1)принцип реализации совместного ведения Федерации и ее субъектов в установлении общих принципов налогообложения и сборов в Российской Федерации (п."и" ст.72 Конституции РФ);
2)принцип обеспечения единства налоговой политики и налоговой системы на всей территории Российской Федерации (ст.8 Конституции гарантирует единство экономического пространства, свободное перемещение товаров, услуг, финансовых средств, а в п."н" ст.72 к совместному ведению Федерации и ее субъектов Конституция России относит установление общих принципов организации системы органов государственной власти и местного самоуправления). Двойной уровень в построении федерального налогового законодательства с учетом потребностей развития налогового федерализма и кодификации налоговых властных и имущественных норм между государством и налогоплательщиками вытекает из смысла ст.75 Конституции, согласно которой должны быть установлены федеральным законом правовые основы об общих принципах налогообложения и сборов в Российской Федерации и кодифицированы нормы, регулирующие возникновение и функционирование системы налогов Российской Федерации и налоговых отношений в целом;
3)принцип равенства прав субъектов РФ в принятии собственного налогового законодательства (ч.1, 2, 4 ст.5 Конституции утверждают равенство и самостоятельность законодательства субъектов РФ);
4)принцип конституционности актов налогового законодательства (ст.4 и 125 Конституции регламентируют, что акты (в том числе и налоговые) или их отдельные положения, признанные неконституционными, утрачивают силу);
5)принцип регулятивности (гибкости) налоговых платежей, как инструмента внешнеторговой и инвестиционной политики (ст.15 Конституции подтверждает действие на территории России общепринятых в мировой практике принципов и норм международного регулирования торгового оборота и движения капитала);
6)принцип обеспечения сбалансированности бюджетов разного уровня (ст.114 Конституции возлагает на Правительство РФ обеспечение и исполнение налоговых обязательств в рамках Федерации и ее субъектов в интересах как единого экономического пространства, так и в интересах отдельных регионов);
7)принцип самостоятельности местного самоуправления в сборе местных налогов и распоряжении своими бюджетными средствами (ст.132 Конституции устанавливает права органов местного самоуправления самостоятельно управлять муниципальной собственностью, формировать, утверждать и исполнять местный бюджет, устанавливать местные налоги и сборы, решать иные вопросы);
8)принцип равенства налогоплательщиков перед государством и законом (вытекает из смысла ст.19 Конституции);
9)принцип обязательности уплаты налогов, учета налогоплательщиков (ст.57 Конституции устанавливает обязанность каждого платить законно установленные налоги и сборы) и неотвратимости ответственности за нарушение налогового законодательства;
10)принцип защиты имущественных прав налогоплательщиков от неправомерных действий должностных лиц и иного ущерба, обязательность возврата из бюджета неправильно взысканных налогов (ч.2 ст.8 Конституции защищает равным образом частную, государственную, муниципальную и иные формы собственности);
11)принцип предотвращения двойного налогообложения и неотягощения налогового бремени (хотя он прямо не закреплен в Конституции РФ, но из смысла ее ст.34 и 35 вытекает право на свободное использование своих способностей в предпринимательской деятельности и неотчуждаемость имущества, что возможно лишь при разумном налоговом бремени; ст.57 Конституции определяет, что законы, отягчающие налоговое бремя, обратной силы ее имеют, а ст.6 Закона РФ "Об основах налоговой системы Российской Федерации" закрепляет однократность налогообложения);
12)принцип публичности и гласности информации в налоговых отношениях (ст.29. Конституции гарантирует право граждан получать информацию любым законным способом, за исключением сведений, составляющих государственную тайну);
13)принцип социальной ориентированности налоговой политики (ст.7 Конституции провозглашает Россию социальным государством, политика которого направлена на создание условий, обеспечивающих достойную жизнь и свободное развитие человека);
14)принцип обеспечения законности и правопорядка в налоговых отношениях, защита интересов участников налоговых отношений в суде (ст.123 Конституции подчеркивает гласность судопроизводства, осуществление его на основе состязательности и равноправия сторон).
Заключение
В советской теории государства и права традиционно понятием «законодательство» охватывались акты различных государственных органов, в том числе органов исполнительной власти, имевшие нормативный характер.
Принципиальная концепция, лежащая в основе формирования налогового законодательства Российской Федерации,— создание системы законов о налогах прямого действия, исключающей издание конкретизирующих и развивающих их подзаконных актов. Именно законодательная основа налогов, исключающая возможность неоднозначного толкования тех или иных положений, создает необходимые условия для подлинной защиты прав налогоплательщиков.
Список использованной литературы:
-Закон РФ от 27 декабря 1991 г. N 2118-1 "Об основах налоговой системы в Российской Федерации"
-Федеральный закон от 31.07.1998 № 146-ФЗ "Налоговый Кодекс Российской Федерации (часть первая)";
-Постановление Конституционного Суда РФ от 11 ноября 1997 г. N 16-П "По делу о проверке конституционности статьи 11(1) Закона Российской Федерации от 1 апреля 1993 года "О Государственной границе Российской Федерации" в редакции от 19 июля 1997 года"
-Постановление Конституционного Суда РФ от 4 апреля 1996 г. N 9-П "По делу о проверке конституционности ряда нормативных актов города Москвы и Московской области, Ставропольского края, Воронежской области и города Воронежа, регламентирующих порядок регистрации граждан, прибывающих на постоянное жительство в названные регионы"
-Комментарий к Налоговому кодексу Российской Федерации (части первой) / Отв. ред. к. ю. н. Г. В. Петрова. – М.: НОРМА, 2001.
-Налоговое право. Учебное пособие / Под ред. С. Г. Пепеляева. - М.: ИД ФБК-ПРЕСС, 2000.
Постановление КС РФ от 4 апреля 1996г.№9-П
Пункт 3 Постановления КС РФ от 11 ноября 1997 г. № 16-П.
1
6) збирає, аналізує, узагальнює інформацію щодо порушень податкового законодавства, прогнозує тенденції розвитку негативних процесів кримінального характеру, пов'язаних з оподаткуванням.
Особа начальницького складу податкової міліції незалежно від займаної нею посади, місцезнаходження і часу в разі звернення до неї громадян або посадових осіб із заявою чи повідомленням про загрозу особистій чи громадській безпеці або в разі безпосереднього виявлення такої загрози повинна вжити заходів щодо запобігання правопорушенню і його припинення, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий орган внутрішніх справ.
Стаття 22. Права податкової міліції
Посадовим особам податкової міліції для виконання покладених на них обов'язків надаються права, передбачені пунктами 1 - 4, 6, 12, 14 статті 11 цього Закону, а також пунктами 1 - 4, абзацами другим - четвертим, шостим пункту 5, пунктами 6 - 12, 14, підпунктами "а" і "б" пункту 15, пунктами 16 - 20, абзацом першим пункту 21 та пунктами 23 - 30 статті 11, статтями 12 - 15-1Ошибка! Недопустимый объект гиперссылки..
Стаття 23. Прийняття на службу до податкової міліції
На службу до податкової міліції приймаються на контрактній основі громадяни України, які мають відповідну освіту, здатні за своїми особистими, діловими, моральними якостями та станом здоров'я виконувати обов'язки, покладені на податкову міліцію.
Громадяни України, які вперше зараховуються на службу до податкової міліції на посади начальницького складу, складають присягу такого змісту:
"Я, (прізвище, ім'я, по батькові), вступаючи на службу до податкової міліції, присягаю на вірність Українському народові. Присягаю додержуватися Конституції і законів України, захищати права людини і громадянина, сумлінно виконувати свої обов'язки. Присягаю бути чесним і мужнім, пильно стояти на сторожі економічних інтересів Вітчизни, суворо зберігати державну та службову таємницю. Якщо я порушу присягу, готовий нести відповідальність, встановлену законодавством України".
Особа начальницького складу податкової міліції підписує текст присяги, який зберігається в його особовій справі.
Стаття 24. Служба в податковій міліції
Особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.
Особи, прийняті на службу до податкової міліції, в тому числі слухачі й курсанти навчальних закладів за спеціальностями з підготовки кадрів податкової міліції, які перебувають на військовому обліку, на час служби знімаються з нього і перебувають у кадрах податкової міліції Державної податкової адміністрації України.
Навчання у навчальних закладах Державної податкової адміністрації України за спеціальностями з підготовки кадрів податкової міліції після здобуття спеціальної освіти прирівнюється до проходження строкової військової служби.
Особам, яких прийнято на службу до податкової міліції на посади начальницького складу, присвоюються такі спеціальні звання:
Вищий начальницький склад:
генерал-лейтенант податкової міліції,
генерал-майор податкової міліції.
Старший начальницький склад:
полковник податкової міліції,
підполковник податкової міліції,
майор податкової міліції.
Середній начальницький склад:
капітан податкової міліції,
старший лейтенант податкової міліції,
лейтенант податкової міліції.
Молодший начальницький склад:
старший прапорщик податкової міліції,
прапорщик податкової міліції.
Порядок присвоєння спеціальних звань молодшого начальницького складу податкової міліції визначається Державною податковою адміністрацією України.
Спеціальні звання старшого і середнього начальницького складу податкової міліції присвоюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Спеціальні звання вищого начальницького складу податкової міліції відповідно до Конституції України присвоює Президент України за поданням Голови Державної податкової адміністрації України.
Особи начальницького складу податкової міліції мають формений одяг та знаки розрізнення і забезпечуються ними безкоштовно.
Опис і зразки форменого одягу, знаків розрізнення начальницького складу податкової міліції затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 25. Відповідальність посадових і службових осібподаткової міліції
Посадова чи службова особа податкової міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну відповідальність згідно із Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ або іншу, передбачену законодавством, відповідальність.
При порушенні посадовою чи службовою особою податкової міліції прав і законних інтересів громадянина відповідний орган державної податкової служби зобов'язаний вжити заходів до поновлення цих прав, відшкодування завданих матеріальних збитків, на вимогу громадянина публічно вибачитися.
Посадова чи службова особа податкової міліції, яка виконує свої обов'язки відповідно до наданих законодавством повноважень та у межах закону, не несе відповідальності за завдані збитки. Такі збитки компенсуються за рахунок держави.
Посадова чи службова особа податкової міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому порядку.
Дії або рішення податкової міліції, її посадових та службових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку до суду чи прокуратури.
Стаття 26. Правовий і соціальний захист осіб начальницькогоскладу податкової міліції
Держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23Закону України "Про міліцію".
Стаття 27. Матеріальне і соціально-побутове забезпечення осібначальницького складу податкової міліції
Форми і розміри матеріального забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції, включаючи грошове утримання, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пенсійне забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції та оподаткування їх доходів здійснюються в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ".
II. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та державні податкові інспекції є правонаступниками Державної податкової інспекції України та відповідних державних податкових інспекцій, що діяли відповідно доЗакону України "Про державну податкову службу в Україні" в редакції від 24 грудня 1993 року.
3. До приведення законодавства у відповідність ізЗаконом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" законодавчі та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
4. Кабінету Міністрів України:
у місячний строк підготувати і подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законодавчих актів, що випливають з цього Закону;
у двомісячний строк привести свої рішення у відповідність з цим Законом.
|
Президент України
|
Л. КУЧМА |
м. Київ5 лютого 1998 рокуN 83/98-ВР |
|
