На місце вилученого діючого документа поміщається завірена головним бухгалтером його копія, другий екземпляр протоколу (опису) і вимога про вилучення документа з розпискою особи, яка одержала цей документ.
Якщо вилучений документ відправляється поштою, опис складається без підпису представника установи, яка надіслала вимогу про вилучення і до нього додається поштова квитанція на відправку документа цінним пакетом за відповідною адресою.
8.Довіреність за поточними та депозитними (вкладними) рахунками фізичних осіб
Фізична особа – власник рахунку може видати іншій особі довіреність, засвідчену нотаріально, або довіреність, прирівняну до нотаріальної посвідчених згідно статті 65 Цивільного Кодексу України.
Видача готівкової національної або іноземної валюти фізичній особі по довіреності здійснюється після пред’явлення довіреною особою паспорта та вкладної книжки, якщо вона була оформлена.
З того моменту, коли Банку стає відомо про скасування довіреності, смерть власника рахунку, який видав довіреність, визнання громадянина недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім від самої довіреної особи, чи з інших достовірних джерел, Банк припиняє виконання розпоряджень за рахунком від довіреної особи.
Банк не несе відповідальності за видачу коштів з рахунку фізичної особи по довіреності в тих випадках, коли не було повідомлено про скасування довіреності, смерті власника рахунку і т.п., що повинно бути передбачено в договорі.
Довіреність також може бути видана вкладником шляхом оформлення ним запису на картці особового рахунку в Банку наступного змісту: “Довіряю розпоряджатися вкладом на протязі (строк) (прізвище, ім’я та по батькові довіреної особи), підпис якої (______________) посвідчую (підпис вкладника, дата). Такий підпис після звірення підпису вкладника на довіреності із зразком його підпису на картці особового рахунку завіряється підписами бухгалтера, який виконує вкладні операції, головного бухгалтера або його заступника, чи іншою, спеціально призначеною для цього особою.
Видача вкладу за довіреністю без пред’явлення ощадної книжки не здійснюється, за виключенням випадків, коли рахунок за вкладом відкрито безготівковим шляхом і ощадна книжка не видавалась.
Довіреність може бути видана як одноразова, так і на кілька разове отримання коштів, на строк не більше трьох років, з обов’язковим зазначенням дати видачі.
9.Спадкоємство за поточними та депозитними (вкладними) рахунками фізичних осіб
Спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Депозит може бути заповіданий фізичною особою – депонентом згідно заповіту. Депонент має право змінювати або скасовувати заповіт. Заповіт не позбавляє його власника права розпоряджатися депозитним рахунком за життя.
Заповіт повинен бути укладений у письмовій формі із зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і посвідчений нотаріально, або прирівняний до нотаріально посвідчених, згідно статті 542 Цивільного Кодексу України.
Якщо заповідач внаслідок фізичної влади, хвороби, або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за його дорученням, у його присутності і в присутності нотаріуса або посадової особи, яка засвідчує заповіти, прирівнювані до нотаріально посвідчених, заповіт може підписати інший громадянин. При цьому зазначаються причини, з яких заповідач не міг підписати заповіт власноручно. Заповіт не може підписувати особа, на користь якої цього зроблено (стаття 543 ЦК України).
При спадкуванні за законом (спадкоємці першої, а при їх відсутності другої черги) успадковують депозит в рівних частках.
У разі відсутності заповіту за вкладом померлого вкладника, установа Банку вправі самостійно встановити суму, яка належить до сплати спадкоємцям на організацію похорон вкладника.
Депозит за правом спадкоємця переходить до Держави у випадках (стаття 555 ЦК України):
-якщо спадкоємець все майно або його частину заповідав Державі;
-якщо всі спадкоємці відмовились від спадщини;
-якщо у спадкоємця немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом;
-якщо всі спадкоємці позбавлені права спадкування (статті 528 і 534 ЦК України);
-якщо ні один із спадкоємців не прийняв спадщини.
При відмові кого-небудь із спадкоємців від спадщини на користь Держави, до неї переходить частка спадкового майна, належна цьому спадкоємцеві.
Якщо при відсутності спадкоємців за законом, заповідана тільки частина майна спадкодавця, решта майна переходить до Держави.
10.Здійснення операції за нерухомими поточними та депозитними (вкладними) рахунками
Рахунки, за якими на протязі тривалого строку (більше 1 року з дати відкриття) не здійснювалися ніякі операції, окрім нарахування відсотків, вважаються нерухомими.
До нерухомих відносяться також рахунки:
-відкриті на дрібні суми і в подальшому за ними, на протязі року, за розпорядженнями вкладника не здійснювалися операції;
-відкриті на значні суми, які були майже повністю витребувані, а на рахунку залишалася невелика сума вкладу; за якою на протязі року не здійснювалися операції;
-на яких не вказана адреса вкладника, або адреса вказана, але викликає сумнів в достовірності, чи за вказаною адресою вкладник не проживає;
-відкриті безготівковим шляхом, але до Банку не з’явився і дані про нього відсутні;
Такі нерухомі рахунки умовно закриваються і щорічно в останній робочий день року перераховується на збірний рахунок 2903 “Кредиторська заборгованість клієнтів за недіючими рахунками” в наступному порядку:
a) на нерухомі рахунки окремо за вкладами “до запитання” і строковими вкладами складаються списки у двох примірниках, в яких вказується прізвище ім’я та по батькові вкладників, номера рахунків, суми вкладів і відмітка про виплату вкладів (додаток № 8). Списки завіряються керівником установи Банку, в якій відкрито рахунок, і головним бухгалтером або іншою уповноваженою на це особою;
б) на загальну суму списку по кожному виду вкладів складається меморіальний ордер у трьох примірниках і виконується проводка:
Дебет – 2620,2630,2635
Кредит – 2903
Одночасно на кожній картці особового рахунку (якщо вона ведеться) під записом останньої операції вказується “нерухомий” і посвідчується підписами бухгалтера, який виконує вкладні операції, керівника Банку, головного бухгалтера або його заступника, чи іншою, спеціально призначеною для цього особою.
Перші примірники таких списків, разом з картками особових рахунків містяться в окремій картотеці, а другі примірники – разом з копією меморіального ордеру підшиваються в документи дня.
Виплата нерухомих вкладів здійснюється тільки з дозволу керівника Банку (філії) і головного бухгалтера, або іншої спеціально призначеної для цього особи.
Якщо вкладник бажає отримати повністю залишок нерухомого вкладу, то виплата цього вкладу здійснюється за існуючою карткою особового рахунку, а до видаткового ордеру прикладається погашена ощадна книжка, пред’явлена вкладником.
При бажанні вкладника отримати лише частину нерухомого вкладу і залишити його залишок для подальшого зберігання, Банк відкриває йому новий рахунок відповідно розділу 3 цього Положення.
11.Здійснення послідуючого контролю за операціями по поточних та строкових депозитних (вкладних) рахунках фізичних осіб
Керівник і головний бухгалтер Банку (філії) зобов’язані забезпечувати систематичний контроль виконання та бухгалтерського обліку операцій за поточними та строковими депозитними (вкладними) рахунками фізичних осіб відповідно до Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банківських установах України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30.12.98 № 566, таким чином, щоб гарантувати:
-залучення та розміщення депозитів у межах термінів, що встановлені Правлінням банку;
-приймання та розміщення усіх депозитів за процентною ставкою, що застосовується у Банку згідно із запровадженою ним політикою;
-своєчасне та правильне відображення в бухгалтерському обліку депозитних операцій.
Послідуючі перевірки правильності здійснення депозитних операцій здійснюються інспекторами послідуючого контролю або іншими уповноваженими на це керівництвом банку працівниками.
Система бухгалтерського контролю за депозитними операціями включає систему реєстрації депозитів. Система обліку операцій з депозитами має гарантувати правильне та своєчасне відображення таких даних:
-номера договору;
-назви контрагента;
-типу договору (за строком використання);
-бази нарахування процентів (факт/факт);
-дати залучення депозиту;
-номіналу депозиту;
-валюти депозиту;
-процентної ставки;
-дати нарахування і сплати процентів;
-умов сплати процентів;
-дати повернення депозиту.
Працівник, що перевіряє операції за поточними та депозитними (вкладними) рахунками фізичних осіб, зобов’язаних перевірити:
-порядок оформлення юридичних справ;
-наявність повного пакету документів на відкриття рахунків, правильність і повноту заповнення всіх реквізитів;
-повноту реєстрації відкритих рахунків у журналі реєстрації рахунків аналітичного обліку;
-правильність та своєчасність нарахування відсотків за рахунками;
-правильність виконаних бухгалтерських проводок при відкритті, веденні та закритті рахунків, перерахуванні валютних коштів з рахунку за дорученням його власника, нарахуванні процентів згідно з діючими процентними ставками;
-дотримання затверджених тарифів Банку при обслуговуванні рахункв;
-додержання режиму функціонування рахунків відповідно до чинного законодавства та цього положення;
-дотримання Банком порядку видачі довідок та інших документів уповноваженим органам;
-своєчасність переоформлення депозиту на новий строк чи закриття строкового депозитного (вкладного) рахунку після закінчення строку дії договору тощо.
У процесі послідуючих перевірок повинні виявлятися причини порушень порядку здійснення Банком операцій за поточними та депозитними (вкладними) рахунками фізичних осіб та вживати заходів щодо їх усунення.
Результати послідуючої перевірки оформлюються довідкою (при виявленні зловживань - актом), та в 5-ти денний термін після одержання довідки (акту), особисто розглядаються безпосередньо керівником Банку (філії) для прийняття необхідних заходів по усуненню причин виникнення відмічених недоліків і недопущенням їх в подальшому.
12.Порядок відкриття та ведення кодованих рахунків.
Відкриття та ведення кодованих рахунків наказом керівника Банку покладається на уповноваженого працівника, який зобов’язаний забезпечити банківську таємницю при укладенні угод (договорів) на ведення кодованих рахунків та при обслуговуванні цих рахунків.
Кодовані поточні та вкладні (депозитні) рахунки відкриваються уповноваженим працівником банку на підставі письмової заяви фізичної особи, документа, що засвідчує особу, (паспорт або документ що його заміняє), договору на відкриття та обслуговування рахунку між Банком та фізичною особою. Картка із зразком підпису власника рахунку не оформляється, підпис фізичної особи замінюється електронним підписом – кодом. Вкладник заповнює початковий прибутковий ордер, де замість прізвища, ім’я та по батькові пише “кодований” і підпис не проставляє.
При відкритті кодованого рахунку вкладнику видається вкладний документ (вкладна книжка, якщо вона оформлялася) з відміткою “Кодований” або пластикова картка.
Уповноважений працівник банку відкриває кодований рахунок по початковому ордеру, заносить номер рахунку у вкладну книжку на титульний лист, де замість прізвища, ім’я та по батькові вкладника пише “Кодований” і засвідчує своїм підписом та відбитком печатки Банку, що прийняв вклад. При видачі пластикової картки, уповноважений працівник реєструє її через картрідер. При відкритті кодового рахунку вкладник вводить через Пін-клавіатуру цифровий ПІН – код, який замінює його підпис при здійснені операцій.
Заява та інші документи, за якими може бути ідентифікована фізична особа-власник рахунку, зберігаються в сейфі уповноваженого працівника банку, доступ до якого мають тільки працівники, визначені наказом по Банку.
Операції за кодованим рахунком здійснюється як шляхом безпосереднього звернення власником рахунку до банку, так і через телекомунікаційні системи типу “клієнт-банк”.
При здійсненні банківських операцій за кодованими рахунками в банківських документах не вказуються дані про особу-власника рахунку, а замість них проставляється лише номер рахунку з обов’язковим застосуванням параметрів аналітичного бухгалтерського обліку, за якими ідентифікується, поточний це рахунок чи депозитний (вкладний), а також кому він належить: резиденту чи нерезиденту.
Документальне оформлення та режим функціонування кодованих поточних та вкладних рахунків здійснюється аналогічно поточним та депозитним (вкладним) рахункам, вкладеному в відповідних розділах цього Положення.
В анализе финансового состояния предприятия выделено шесть этапов. На каждом этапе анализа ставиться своя задача оценки финансового состояния предприятия на данный момент времени. Рассмотрим каждый этап анализа финансового состояния предприятия.
Для общей характеристики финансовых показателей предприятия, определения их динамики и отклонений за отчетный период необходимо проводить общую оценку финансового состояния предприятия.
I этап – общая оценка финансового состояния предприятия и изменений его финансовых показателей за отчетный период.
В целях проведения такого анализа рекомендуется составление сравнительного аналитического баланса, в который включается основные агрегированные показатели бухгалтерского баланса.
Благодаря этому документу упрощается работа по проведению горизонтального и вертикального анализа основных финансовых показателей предприятия. Горизонтальный анализ дает характеристику изменений за отчетный период, а вертикальный – характеризует удельный вес показателей в общем итоге (валюте) баланса предприятия. Расчет изменения удельного весов величин статей баланса за отчетный период проводиться по формуле:
(1.1)
гдеai– статья аналитического баланса
t1– показатель статьи аналитического баланса на начало периода
t2– показатель статьи аналитического баланса на конец периода
Расчет изменений статей баланса в % к величинам на начало года проводится по формулам:
или
(1.2)
расчет изменения статей баланса в % к изменению итога аналитического баланса проводится по формулам:
или
(1.3)
Таблица 1.3.5. Сравнительно аналитический баланс
|
Абсолютные величины
|
Удельный вес |
Изменения |
|
Показатели баланса
|
На начало периода |
На конец периода |
На начало периода |
На конец периода |
В абсолютных величинах |
В удельных весах |
% к велич. |
% к изменен. |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
|
1. Актив |
|
| | | | | | |
| 2. Пассив |
|
| | | | | | |
Полученные показатели структурных изменений (гр. 8 и 9) дают возможность выявить за счет каких источников менялись активы предприятия.
II этап – анализ платежеспособности и финансовой устойчивости предприятия.
Категории платежеспособности и финансовой устойчивости являются составными характеристиками оценки общего финансового состояния предприятия.
Этот этап анализа позволяет выявить направление тенденции изменения финансового состояния предприятия и установить, какими структурными изменениями баланса обусловлена преобладающая тенденция. Следующей задачей анализа является выявление причин изменения финансового состояния предприятия. Это возможно с помощью исследования показателя финансовой устойчивости предприятия. Внешним проявлением финансовой устойчивости предприятия является его платежеспособность. Предприятие считается платежеспособным, если имеющиеся у него денежные средства, краткосрочные финансовые вложения и активные расчеты (расчеты с дебиторами) покрывают его краткосрочные обязательства.
В.И. Подольский предлагает два метода оценки платежеспособности и финансовой устойчивости предприятия.
1. Метод сравнения
Платежеспособное предприятие – то, у которого денежные средства, краткосрочные финансовые вложения и активные расчеты и прочие активы покрывают его краткосрочные обязательства:
Д>М + Н (2.1)
Финансовая устойчивость предприятия – это обеспеченность его запасов и затрат источниками формирования.
В целях характеристики источников средств для формирования запасов и затрат используются показатели, которые отражают различную степень охвата видов источников.
В их числе:
1) Наличие собственных оборотных средств Ес.
Ес= К + Пд– Ав(2.2)
2) Общая величина основных источников формирования запасов и затрат Ео:
Ео= Ес+ М (2.3)
На основании вышеперечисленных показателей рассчитываются показатели обеспеченности запасов и затрат источниками их формирования.
Излишек (+) или недостаток (-) собственных оборотных средств±Ес:
±Ес= Ес– З (2.4)
Финансовая устойчивость характеризуется следующими уровнями:
а) абсолютная финансовая устойчивость
З б) нормальная устойчивость (гарантируется платежеспособность)
З = Ес+ М (2.6)
в) неустойчивое финансовое состояние (нарушение платежеспособности)
З = Ес+ М + Ио(2.7)
г) кризисное финансовое состояние
З>Ес+ М (2.8)
Расчет указанных показателей и определение на их основе ситуаций позволяет выявить положение, в котором находиться предприятие, и наметить меры по его изменению.
2. Метод коэффициентов.
Для характеристики финансовой устойчивости предприятия используется ряд финансовых коэффициентов.
а) коэффициент автономии
, normalі0,5 (2.9)
Коэффициент автономии показывает долю собственных средств в общем объеме ресурсов предприятия. Чем он выше, тем выше финансовая независимость предприятия.
б) коэффициент соотношения заемных и собственных средств
, normalЈ1 (2.10)
Коэффициент показывает, какая часть деятельности предприятия финансируется за счет заемных источников средств.
в) коэффициент обеспеченности собственными средствами:
, normalі0,1 (2.11)
Коэффициент показывает наличие собственных оборотных средств, которые необходимы для финансовой устойчивости
г) коэффициент маневренности:
, normalі1 (2.12)
Коэффициент показывает, какая часть деятельности предприятия финансируется за счет собственных средств.
III этап – анализ кредитоспособности и ликвидности предприятия.
В процессе взаимоотношений предприятий с кредитной системой, а также с другими предприятиями необходимо проводить анализ кредитоспособности заемщика.
Кредитоспособность – это способность предприятия своевременно и полностью рассчитаться по своим долгам.
Анализ кредитоспособности предполагает проведение расчетов по определению ликвидности активов и ликвидности баланса.
Ликвидность активов – это величина, обратная времени, необходимая для превращения их в деньги. чем меньше времени требуется для превращения их в деньги, тем ликвиднее активы. Ликвидность баланса выражается в степени покрытия обязательств предприятия его активами, срок превращения которых в деньги соответствует сроку погашения обязательств. Потребность в анализе ликвидности баланса возникает в условиях рынка в связи с усилением финансовых ограничений и необходимостью оценки кредитоспособности предприятия.
Существует также два метода определения кредитоспособности и ликвидности баланса.
1. Метод сравнения.
Анализ ликвидности баланса методом сравнения заключается в сравнении средств по активу, сгруппированных по степени их ликвидности и расположенных в порядке убывания ликвидности, с обязательствами по пассиву, сгруппированные по срокам их погашения и расположенными в порядке возрастания сроков уплаты.
Активы предприятия в зависимости от скорости превращения их в деньги делятся на четыре группы:
А1– наиболее ликвидные активы.
К ним относятся: денежные средства и краткосрочные финансовые вложения.
Используя коды строк полной формы баланса (ф. № 1 по ОКУД), можно записать алгоритм расчета:
А1= стр.250 + стр.260
А2– быстро реализуемые активы.
К ним относятся: дебиторская задолженность и прочие активы:
А2= стр.240 + стр.230 + стр.270
А3– медленно реализуемые активы.
В эту группу включаются "Запасы", кроме строки "Расходы будущих приходов", а из I раздела баланса включается строка "Долгосрочные финансовые вложения":
А3= стр. 210 + стр.140 – стр.217
А4– трудно реализуемые активы.
В группу включаются статьи I раздела баланса за исключением строки, включенной в группу "медленно реализуемые активы":
А4= стр. 190 – стр.140
Обязательства предприятия также разделяются на четыре группы и располагаются по степени срочности их оплаты.
П1– наиболее срочные обязательства.
В эту группу включается кредиторская задолженность:
П1= стр.260
П2– краткосрочные пассивы.
К ним относятся: краткосрочные кредиты и займы и прочие краткосрочные пассивы:
П2= стр.610 + стр.670
П3– долгосрочные пассивы.
В группу входят долгосрочные кредиты и займы:
П3= стр.590
П4– постоянные пассивы.
П4= стр.490 + стр.630 + стр.640 + стр.650 + стр.660 – стр.217
Баланс считается ликвидным при условии следующих соотношений групп активов и обязательств:
Сравнение первой и второй групп активов (А1, А2) с первыми двумя группами пассивов (П1, П2) показывает текущую ликвидность, т.е. платежеспособность или неплатежеспособность предприятия в ближайшее к моменту проведения анализа время.
