На другому етапі проводиться оцінка вартості окремих об'єктів інноваційного інвестування. Така оцінка базується на наступних принципах:
• по науково-технічній продукції, ринкова вартість якої визначена і зафіксована продавцем, оцінка здійснюється на основі цін пропозиції;
• по науково-технічній продукції, яка купляється і не має аналогів, оцінка здійснюється на основі договірних цін, що формуються за згодою сторін з врахуванням корисного ефекту від її використання;
• по науково-технічній продукції, що розробляється підприємством самостійно, оцінка здійснюється по об'єму відповідного бюджету на її розробку. 3. Планування потреби в інвестиційних ресурсах по етапах здійснення інноваційної діяльності основується на оцінці вартості об'єктів інвестицій і життєвому циклі інновацій. Життєвий цикл інновацій представляє собою період часу з моменту зародження інноваційного рішення до його заміни іншою інновацією і охоплює наступні стадії:
• розробка інноваційного рішення,
• первинне впровадження в сферу експлуатації,
• розширене впровадження інновацій,
• вдосконалення інновації,
• припинення інновації.
При плануванні потреби в інвестиційних ресурсах з врахуванням окремих стадій життєвого циклу інновацій слід мати на увазі, що інноваційні інвестиції на "ризикових" підприємствах найбільш активно здійснюються на першій і другій стадіях (на цих стадіях ними) витрачається до 90% передбачуваних у відповідності з проведеною оцінкою інвестиційних ресурсів). Невеликий об'єм інвестиційних ресурсів (до 10 /о загального розміру) їм може бути потрібно на четвертій стадії. Третя і п'ята стадії життєвого циклу інновацій на 1 таких підприємствах не плануються і відповідно не інвестуються.
На інших підприємствах основний об'єм інноваційного інвестування (до 80% загального розміру інвестиційних ресурсів) здійснюється на третій стадії життєвого циклу інновацій і лише] незначний об'єм (до 20% загальної суми інвестицНа інших підприємствах основний об'єм інноваційного інвестування (до 80% загального розміру інвестиційних ресурсів) здійснюється на третій стадії життєвого циклу інновацій і лише] незначний об'єм (до 20% загальної суми інвестиційних ресурсів) - на четвертій стадії. Перша, друга і п'ята стадії життєвого циклу інновацій на таких підприємствах інвестиційних ресурсів не потребують.
В процесі планування потреби в інвестиційних ресурсах необхідно також враховувати, що їх об'єм пов'язаний з окремими ' етапами придбання (розробки) науково-технічної продукції. 4. Визначення ефективності інноваційних інвестицій основано на використанні тих самих показників, що і по реальних інвестиціях. Воно базується на співставленні показників витрат інвестиційних ресурсів і очікуваного чистого грошового потоку, приведених до теперішньої вартості. Прибуток від впровадження інновацій розраховується методом прямого рахунку або методом різниць (різниця між сумою прибутку після і до впровадження інновацій).
Кінцеві показники оцінки ефективності інноваційних інвестицій (по всій їх сукупності) порівнюються з аналогічними показниками реальних і фінансових інвестицій. За результатами такого порівняння інвестиційні ресурси можуть бути перерозподілені між цими видами інвестицій для більш ефективної реалізації цілей інвестиційної діяльності підприємства.
висновки
Отже, під інвестиціями розуміють всі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності, в результаті чого створюється прибуток або досягається соціальний ефект.
Інвестиційна політика представляє собою частину загальної І фінансової стратегії підприємства, яка заключається у виборі і реалізації найефективніших шляхів розширення об'єму його активів для І забезпечення основних напрямків його розвитку. Інвестиційна політика підприємства передбачає: 1. Формування окремих напрямків інвестиційної діяльності підприємства у відповідності із стратегією його економічного розвитку.
2. Дослідження і врахування умов зовнішнього інвестиційного середовища і кон'юнктури інвестиційного ринку.
3. Пошук окремих об'єктів інвестування і оцінка їх відповідності напрямкам інвестиційної діяльності підприємства.
4. Забезпечення високої ефективності інвестицій.
5. Забезпечення мінімізації фінансових ризиків, пов'язаних з інвестиційною діяльністю.
6. Забезпечення ліквідності інвестицій.
7. Визначення необхідного об'єму інвестиційних ресурсів і оптимізація структури їх джерел.
8. Формування і оцінку інвестиційного портфелю підприємства.
9. Забезпечення шляхів прискорення реалізації інвестиційних програм.
В процесі формування інвестиційної політики підприємства виділяють три основні напрямки:
1) реальні інвестиції;
2)фінансові інвестиції;
3)шоваційні інвестиції.
Реальні інвестиції представляють собою вкладення засобів в реальні матеріальні активи, в основному в оновлення основних фондів підприємства.
Фінансові інвестиції представляють собою вкладення засобів підприємства на термін більше одного року в різні грошові і фондові інструменти інвестування, серед яких найбільш значну долю займають вкладення засобів у цінні папери.
Іноваційні інвестиції представляють собою вкладення засобів в нематеріальні активи, що забезпечують впровадження сучасних наукових досягнень в практику діяльності підприємства, і Іноваційні інвестиції представляють собою вкладення засобів в нематеріальні активи, що забезпечують впровадження сучасних наукових досягнень в практику діяльності підприємства, і реальні вклади підприємства здійснюються в наступних основних формах:
1) придбання цілісних майнових комплексів;
2)нове будівництво;
З ) реконструкція;
4) модернізація;
5) придбання окремих матеріальних активів. Управління реальними інвестиціями передбачає:
1. Оцінку і порівняння відібраних інвестиційних проектів по критерію ефективності.
2. Оцінку і порівняння відібраних інвестиційних проектів по критерію фінансових ризиків.
3. Оцінку і порівняння відібраних інвестиційних проектів по критерію ліквідності.
Фінансові інвестиції підприємства здійснюються в наступних основних формах:
1) вклади в статутні фонди спільних підприємств;
2) вклади в доходні інструменти грошового ринку;
3) вклади в доходні інструменти фондового ринку. При відборі у портфель, що формується, цінних паперів окремих їх видів враховуються наступні основні фактори:
1. Тип інвестиційного портфелю, що формується у відповідності з його ціллю.
2. Необхідність диверсифікації фондових інструментів . портфеля.
3. Необхідність забезпечення високої ліквідності портфеля.
4. Необхідність забезпечення участі в управлінні акціонерними компаніями.
5. Розмір оплати комісійних послуг по придбанню і реалізації фондових активів. Інноваційні інвестиції здійснюються в двох основних формах:
1) шляхом придбання готової науково-технічної продукції;
2)шляхом розробки нової науково-технічної продукції. Процес управління інноваційними інвестиціями в розглянутих видах і формах охоплює наступні основні напрямки:
І. Формування загальної потреби в інноваційних інвестиціях в плановому періоді.
2. Вибір і оцінка вартості об'єктів інноваційних інвестицій.
3. Планування потреби в інвестиційних ресурсах по етапах здійснення інноваційної діяльності.
4. Визначення ефективності інноваційних інвестицій.
ЛІТЕРАТУРА
1. Бланк И.А. Стратегия й тактика управлення финансами Киев: МП "ИТЕМ лтд", СП "АДЕФ-Украина", 1996.
2.Джей К.Шим, Джозл Г.Сигел. Финансовьій менеджмент Москва: Инф.-изд. дом "Филинь", 1996.
3. Нікбахт Е., Гропнелі А. Фінанси.- К.: Основи, 1993.
Начиная с 1994 г. Правительством России был предпринят ряд мер, направленных на улучшение инвестиционного климата для отечественных и иностранных инвесторов (льготы налогообложения прибыли коммерческих организаций с иностранными инвестициями; освобождение от налога на добавленную стоимость и спецналога импортируемого технологического оборудования и запасных частей к нему, а также кредитов в иностранной валюте, полученных налогоплательщиками от иностранных банков и кредитных учреждений; отмена ограничений в количестве расчетных (текущих) и бюджетных счетов предприятий, учреждений, организаций в банках и иных кредитных учреждениях и ряд других).
Эта работа была запланирована и на 1995-1997 гг. по комплексу взаимоувязанных экономических, правовых, организационных и информационных направлений, среди которых на первом плане находятся
434
обеспечение защищенности личности и собственности инвесторов, совершенствование правовой базы для инвесторов в финансовом, валютном, налоговом, тарифном и нетарифном регулировании, обеспечение стабильности законодательства; создание системы гарантирования и страхования иностранных инвестиций, механизма залоговых операций в связи с частными отечественными и иностранными инвестициями; разграничение компетенции федеральных и региональных органов при решении вопросов регулирования инвестиций, устранение дублирования со стороны различных ведомств и др
Основные принципы заявленной Правительством для реализации в 1995-1997 гг. инвестиционной политики (с учетом необходимости преодоления дальнейшего спада производства и ограниченных финансовых возможностей государства) были следующие:
а) последовательная децентрализация инвестиционного процесса на основе развития многообразных форм собственности, повышение роли внутренних (собственных) источников накоплений предприятий для финансирования их инвестиционных проектов;
б) государственная поддержка предприятий за счет централизованных инвестиций при переносе центра тяжести с безвозвратного бюджетного финансирования на кредитование на возвратной и платной основе. Сохранение безвозвратного бюджетного финансирования преимущественно для социально значимых объектов, имеющих некоммерческий характер и не располагающих собственными источниками финансирования;
в) размещение ограниченных централизованных капиталовложений и государственное финансирование инвестиционных проектов производственного назначения строго в соответствии с федеральными целевыми программами и исключительно на конкурсной основе. Обязательным условием принятия решения о финансировании должны быть предварительная экспертиза каждой инвестиционной программы и проекта на предмет их соответствия целям и приоритетам социально-экономической политики, безусловной окупаемости капиталовложений, усиление госконтроля за целевым расходованием средств федерального бюджета, направляемых на инвестиции в форме безвозвратного финансирования и кредитования;
г) значительное расширение практики совместного (долевого) государственно-коммерческого финансирования инвестиционных проектов, в том числе с привлечением капиталов из стран СНГ и независимого бизнеса. Такая практика должна способствовать восполнению нехватки централизованных средств для осуществления государственных программ капитального строительства;
д) использование части централизованных (кредитных) инвестиционных средств на реализацию особо быстро окупаемых и эффективных инвестиционных проектов и объектов малого бизнеса, независимо от их
отраслевой принадлежности и форм собственности для ускорения структурно-технологической перестройки производства ;
е) совершенствование нормативной базы в целях привлечения иностранных инвестиций.
В 1995 г. на строительство объектов социального комплекса было выделено около 60% от общего объема капиталовложений из федеральных источников При этом средства направлялись на выполнение целевых федеральных программ: обеспечение жильем военнослужащих; переселение граждан из районов Крайнего Севера; первоочередные меры по укреплению материально-технической базы здравоохранения, образования, культуры; поддержку и развитие РАН; ликвидацию последствий Чернобыльской катастрофы, ядерных испытаний на Семипалатинском полигоне и радиационную реабилитацию Уральского региона; предотвращение затопления и подтопления населенных пунктов; реконструкцию объектов, относящихся к федеральной собственности. Государственная поддержка направлялась на строительство социально значимых объектов здравоохранения, образования, культуры и т.д.
Бюджетное инвестирование должно направляться на завершение строительства и ввод в действие объектов Российской академии наук и ее региональных отделений, имеющих высокую техническую готовность, поддержание важнейшей части НИОКР, обеспечение функционирования академгородков. Научно-исследовательские организации прикладной науки должны обеспечивать строительство объектов за счет собственных средств и инвестиционных кредитов.
Это важнейшая задача стабилизации производства и ускорения прогрессивных структурных изменений в экономике. Ключевой задачей в этом направлении является постепенный переход от прямых государственных капитальных вложений в жилищное строительство к целенаправленной государственной поддержке населения через систему субсидий и налогообложения. Исходя из этого было намечено последовательно проводить курс на стимулирование развития различных форм жилищного строительства, создание благоприятных условий для привлечения на эти цели внебюджетных источников финансирования.
Предусматривается предоставление безвозмездных субсидий на строительство и приобретение жилья. Должна быть расширена практика ипотечного кредитования, а также аукционной продажи части возводимого жилья, мобилизации дополнительных средств в сферу жилищного строительства
Развитие материально-технической базы АПК в регионах будет осуществляться прежде всего за счет привлечения и использования собственных средств предприятий, товаропроизводителей и населения, бюджетных средств территорий, государственных инвестиционных креди-
436
тов, средств частного отечественного и зарубежного капитала и Других внебюджетных источников.
С учетом состояния экономики АПК, очевидно, в 1995- 1997 гг. значительная роль должна быть отведена Федеральному фонду финансовой поддержки важнейших отраслей для финансирования затрат, связанных с решением целевых проблем сельскохозяйственного производства. При этом большая часть средств фонда должна выделяться на возвратной основе.
'При реализации инвестиционной и структурной политики в промышленности необходимо, с одной стороны, поддержать проект реорганизации и закрытия нежизнеспособных предприятий, а с другой - стимулировать развитие промышленности и производств, способных стать "точками" перспективного роста в экономике.
Инвестиции в нефтедобывающую, газовую и нефтеперерабатывающую промышленности должны финансироваться в основном без государственной поддержки из федерального бюджета, за счет привлечения иностранных инвесторов к разработке разведанных месторождений в условиях наибольшего благоприятствования и льгот. В нефтедобывающей промышленности практически все капитальные вложения производственного назначения связаны непосредственно с обеспечением самого процесса добычи нефти, из них до 85% - с созданием новых мощностей, а остальные - с поддержанием действующих мощностей
В газовой промышленности инвестиции, непосредственно обеспечивающие бурение новых скважин и обустройство промыслов, т.е. создающие новые мощности по добыче газа, составляют 30 - 35% общих объемов капитальных вложений производственного назначения. Более половины инвестиций данной отрасли должны направляться на строительство газопроводов и объектов подземного хранения газа.
В нефтеперерабатывающей промышленности инвестиционные ресурсы должны направляться преимущественно на реконструкцию действующих установок углубленной переработки нефти и повышение выхода светлых нефтепродуктов.
В электроэнергетике инвестиции должны ориентироваться на существенное увеличение работ по замещению выбывающих энергетических мощностей в результате износа действующего оборудования, а также на демонтаж энергоблоков АЭС первого поколения.
Угольная промышленность традиционно является дотационной отраслью. Большинство шахт, несмотря на введение свободных цен на уголь, остаются нерентабельными и не могут развиваться без государственной поддержки. Государственные инвестиционные ресурсы должны быть направлены на строительство наиболее эффективных горнодобывающих предприятий с открытым способом добычи угля.
437
В химической промышленности главной задачей является рациональное использование государственных инвестиций в сочетании с широким привлечением внебюджетных источников.
В медицинской промышленности инвестиционные ресурсы предполагается направить на развитие мощностей по обеспечению населения и здравоохранения России лекарственными средствами и изделиями медицинской техники нового поколения. Финансирование может осуществляться за счет государственных централизованных капиталовложений, в том числе выделяемых на возвратной основе.
Гражданское машиностроение в значительной степени неэффективно. Государственные инвестиционные ресурсы предполагается направить на развитие конкурентоспособной машиностроительной продукции наукоемких производств. В автомобилестроении акцент будет сделан на создание мощностей по выпуску малотоннажных автомобилей грузоподъемностью до 1,5 тонны. В металлургическом комплексе основной целью являются получение конкурентоспособной продукции, существенное улучшение экологической ситуации, обеспечение социальной стабильности. Государственные инвестиции будут направлены на поддержание существующих импортозаменяющих и создание новых мощностей. Основными источниками финансирования капиталовложений являются собственные средства предприятий и отраслевой инвестиционный фонд.
В строительном комплексе основные инвестиции будут направлены на структурную перестройку производства строительных материалов, изделий и конструкций для непроизводственного строительства Что касается предприятий транспорта, то должно быть предусмотрено финансирование из федерального бюджета на безвозвратной основе затрат на техническое поддержание и реконструкцию гидротехнических сооружений и сооружений внутренних водных путей, создание специализированной базы для их ремонта и обслуживания.
Средства по отрасли "связь" будут направляться на реализацию целевых программ: развитие системы спутниковой связи вещания РФ "Россия"; развитие почтовой связи РФ и т.д.
В концепции среднесрочной программы Правительства РФ на 1997-2000 гг. определены основные направления инвестиционной политики:
1. Стимулирование накопления и создание благоприятного климата для инвестиций. В этом направлении действует снижение инфляции, важное значение будет иметь реформа предприятий, поскольку она предусматривает меры по защите прав собственников, повышению прозрачности предприятий для инвесторов. В этом же направлении будет действовать налоговая реформа. Стимулами для инвестиций будут: создание консолидированных групп налогоплательщиков; разрешение включать в затраты предприятия расходы, связанные со страхованием важнейших
438
видов коммерческих рисков (страхование грузов, урожая сельскохозяйственных культур, средств транспорта, основных производственных фондов); за счет сокращения сроков амортизации и использования нелинейной амортизации предприятия получат возможность эффективно и в течение первых месяцев или лет списать большую часть затрат, связанных с приобретением основных средств и нематериальных активов.
Исключительно важную роль будет играть развитие рынка капитала, прежде всего облигационных рынков предприятий, и института финансовых посредников, действующих на нем. В период реализации программы государство будет предпринимать усилия по содействию как инвестиционным функциям банков, так и формированию небанковских инвестиционных институтов, таких, как паевые инвестиционные фонды (ПИФы), страховые компании и т.п.
2. Содействие повышению эффективности инвестиций, разработка и реализация преференциальных мер для инвесторов и объектов инвестиций. Прежде всего это будет осуществляться через приоритет частным инвестициям, как более эффективным. Учитывая высокие инвестиционные риски, еще существующие в России, государство будет брать на себя часть этих рисков в доле с частными инвесторами.
3. Увеличение объемов государственных инвестиций. Наряду со снижением бюджетного дефицита государственные инвестиции к 2000 г. должны быть увеличены до 3-3,5% ВВП против нынешних 2%. Должна быть улучшена их структура. Государственные инвестиции в производство должны распределяться только на конкурсной основе.
4. Приоритеты промышленной политики будут строиться на следующих принципах: поощрение отраслей и предприятий, производящих реально и потенциально конкурентоспособную на мировом рынке продукцию, поощрение отраслей и предприятий, приводящих к появлению на рынке принципиально новых и с улучшенными потребительскими и эксплуатационными характеристиками товаров, позволяющих расширить позиции на существующих товарных рынках и завоевать новые; поощрение вывода и конверсии мощностей, сокращения производства, ликвидации предприятий в неперспективных отраслях на основе общегосударственных отраслевых и региональных программ; гармонизация государственных стандартов Российской Федерации с международными стандартами и прежде всего со стандартами Европейского Союза; совершенствование нормативно-правовой базы промышленной политики; регулирование цен на продукцию естественных монополий.
