Коэффициент дисконтирования рассчитывали по следующей формуле:
=,
гдеЕ –норма дохода на капитал, которая устанавливается инвестором,
t– шаг расчета (месяц, квартал, год).
В нашем случаеEровна 20% или 0,2 иt– год.
== 0,83
== 0,69 и т.д.
Найдем сумму п.8:
= 1275,88 + 1194,39 + 1355,52 + 1047,94 + 799,56 = 5673,29,
гдеRt–результат, полученный на шагеt(доход, прибыль),
Зt– приведенные затраты на шагеt,
T –срок реализации проекта.
Найдем сумму п.9:
-капитальные вложения на шагеt.
= -224,10 + 5,78 = -218,32. Возьмем это значение по модулю, оно будет равно 218,32.
Найдем чистый дисконтированный доход (ЧДД). Этот метод основан на сопоставлении величины исходной инвестиции с общей суммой дисконтированных чистых денежных поступлений, генерируемых ею в течение прогнозируемого срока. Поскольку приток денежных средств распределен во времени, он дисконтируется с помощью коэффициента, устанавливаемого аналитиком самостоятельно исходя из ежегодного процента возврата, который он хочет или может иметь на инвестируемый им капитал.
ЧДД =-.
ЧДД = 5673,29 – 218,32 = 5454,97 > 0
Поскольку ЧДД получилось больше 0, следовательно, можно признать данный проект эффективным.
Найдем индекс доходности (ИД). Этот метод является, по сути, продолжением предыдущего. Он рассчитывается по формуле:
ИД =/.
Очевидно, что если: PI > 1, то проект следует принять;
PI < 1, то проект следует отвергнуть;
PI = 1, то проект ни прибыльный, ни убыточный.
В отличие от чистого дисконтированного дохода индекс доходности является относительным показателем. Благодаря этому он очень удобен при выборе одного проекта из ряда альтернативных, имеющих примерно одинаковые значения ЧДД, либо при комплектовании портфеля инвестиций с максимальным суммарным значением ЧДД.
Рассчитаем индекс доходности:
ИД = 5673,29/218,32 = 25,99 > 1.
Так как ИД > 1, то наш проект можно считать эффективным.
Внутренняя норма доходности (
) – это такоеЕ, при которой ЧДД равно 0. Смысл этого коэффициента при анализе эффективности планируемых инвестиций заключается в следующем: он показывает максимально допустимый относительный уровень расходов, которые могут быть ассоциированы с данным проектом. Проект считается эффективным, если Евн
Е. Если жеЕвн Допустим, чтоЕвн= 45%. Найдем коэффициент дисконтирования при 45 %, заново посчитаем п.7,8,9 таблицы 5 и новый чистый дисконтированный доход (ЧДД’).Результаты расчетов приведем в таблице 5’.
| |
Таблица 5'. Расчет итогового результата проекта при Е вн =45%.
|
|
№
п/п
|
Статьи доходов и затрат |
Срок реализации проекта |
| |
1
|
2 |
3 |
4 |
5 |
1 |
Поток реальных денег от инвестиционной деятельности |
-270,00 |
0,00 |
0,00 |
0,00 |
14,44 |
2 |
Поток реальных денег от финансовой деятельности |
1537,20 |
1731,00 |
2337,10 |
2183,20 |
1998,90 |
7 |
Коэффициент дисконтирования при Евн=45% |
0,69 |
0,48 |
0,33 |
0,23 |
0,16 |
8 |
Дисконтированный поток реальных денег от операционной деятельности (2х7) |
1060,67 |
830,88 |
771,24 |
502,14 |
319,82 |
9 |
Дисконтированный поток реальных денег от инвестиционной деятельности (1х7) |
-186,30 |
0,00 |
0,00 |
0,00 |
2,31 |
=;
1== 0,69,
2== 0,48 и т.д.
Найдем сумму п.8:
= 1060,67 + 830,88 + 771,24 + 502,14 + 319,82 = 3484,75.
Найдем сумму п.9:
= -186,3 + 2,31 = -183,99. Возьмем это значение по модулю, оно будет равно 183,99.
Найдем новый чистый дисконтированный доход (ЧДД’):
ЧДД’=-.
ЧДД’ =3484,75 – 183,99 = 3300,76.
Так как ЧДД’< ЧДД, тоЕвн>Е. Следовательно, можно считать, что проект эффективный.
Теперь рассчитаем эффективность проекта с точки зрения его срока окупаемости.
Этот метод - один из самых простых и широко распространен в мировой практике, не предполагает временной упорядоченности денежных поступлений. Алгоритм расчета срока окупаемости (Ток) зависит от равномерности распределения прогнозируемых доходов от инвестиции. Если доход распределен по годам равномерно, то срок окупаемости рассчитывается делением единовременных затрат на величину годового дохода, обусловленного ими. При получении дробного числа оно округляется в сторону увеличения до ближайшего целого. Если прибыль распределена неравномерно, то срок окупаемости рассчитывается прямым подсчетом числа лет, в течение которых инвестиция будет погашена кумулятивным доходом. Для наглядности нарисуем схему расчета:
1275,88 1194,39 1355,52 1047,94 799,56
0 1 2 3 4 5
Таким образом, становится понятно, что срок окупаемости проекта составляет меньше 1 года. Если быть более точными, то Ток
2-3 месяца.
ЗАКЛЮЧЕНИЕ
Итак, проделав эту контрольную работу и рассчитав различные показатели привлекательности (эффективности) проекта, можно сказать, что в целом данный инвестиционный проект будет привлекателен для инвестора.
Также при проведении инвестиционного анализа необходимо помнить, что для потенциального инвестора кроме финансовых показателей могут быть важными также другие критерии целесообразности реализации проекта:
- интересы сторон, принимающих участие в проекте:
- системы бухгалтерского учета;
- ценообразование на ресурсы и готовую продукцию;
- срок жизни проекта;
- риск и неопределенность.
Список Использованной литературы
1. Ковалева А.М., Баранникова Н.П., Богачева Б.Д. и др. Финансы. – М.: Финансы и статистика. – 1997, 333с.
2. Ковалев В.В. Методы оценки инвестиционных проектов. – М.: Финансы и статистика. – 1998, 141с.
3. Ковалев В.В. Финансовый анализ. – М.: Финансы и статистика. – 1996, 429с.
Данное значение получено в результате дальнейших вычислений (см. таблицу 4)
1
Різноманітність інструментів фондового ринку визначає необхідність оцінки їх інвестиційних якостей. В процесі такої оцінки повинні бути враховані особливості випуску і обігу окремих видів цінних паперів, рівень їх дохідності і ризику, ступінь ліквідності і інші фактори. Розглянемо методи оцінки інвестиційних якостей основних фондових інструментів, що використовуються при формуванні портфеля фінансових інвестицій підприємства.
1. Акція представляє собою цінний папір без встановленого терміну обігу, який свідчить про дольову участь в статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в цьому акціонерному товаристві і право на участь в управлінні ним, дає право її власнику на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь в розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.
Предметом вільного поширення і оцінки інвестиційних якостей є звичайні акції. Така комплексна оцінка здійснюється по наступних параметрах:
• оцінка галузі, в якій здійснює свою діяльність емітент. В процесі такої оцінки визначається стадія життєвого циклу галузі; її роль в структурній перебудові економіки, середній рівень рентабельності підприємств галузі, а також рівень оподаткування прибутку;
• оцінка основних показників господарської діяльності і фінансового стану емітента. Така оцінка базується на звітних даних про діяльність емітента;
• оцінка характеру обігу акції на фондовому ринку. Така оцінка пов'язана з показниками її ринкової котировки і ліквідності;
• оцінка умов емісії акції. Предметом такої оцінки є: цілі емісії, умови і періодичність виплати дивідендів, ступінь участі окремих держателів акцій в управлінні і інші;
• оцінка поточної ринкової вартості акції,
• оцінка рівня ризику. Вона основується на варіації рівня дивідендів
по акції за ряд попередніх періодів.
2. Облігація представляє собою цінний папір, що свідчить про внесення її власником грошових засобів і підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ній термін з виплатою фіксованого проценту (якщо інше не передбачено умовами випуску).
Комплексна оцінка інвестиційних якостей облігації здійснюється по наступних параметрах:
• оцінка інвестиційної привабливості регіонів (по облігаціях внутрішніх місцевих займів);
• оцінка фінансової стійкості і платоспроможності підприємства-емітента (по облігаціях підприємств);
• оцінка характеру обігу облігації на фондовому ринку. В процесі оцінки визначаються об'єми обігу і рівень її ліквідності;
• оцінка умов емісії облігації. Вона передбачає вивчення цілей її випуску і умов придбання, періодичність виплати процента і його ставки, умов погашення основної суми боргу (принципала);
• оцінка поточної ринкової вартості облігації,
• оцінка рівня ризику. Вона здійснюється по рівню платоспроможності і фінансової стійкості емітента.
3. Ощадний сертифікат представляє собою письмове свідоцтво банку про депонування грошових засобів, яке підтверджує право вкладника на одержання після закінчення встановленого терміну депозиту і процентів по ньому.
Комплексна оцінка інвестиційних якостей ощадних сертифікатів здійснюється по наступних параметрах:
• оцінка надійності банків-емітентів. Така оцінка передбачає використання ряду абсолютних і відносних показників, таких як сума активів банку, розмір його капіталу, сума прийнятих депозитів і виданих кредитів, розмір балансового прибутку, а також ряд спеціальних оціночних коефіцієнтів;
• оцінка характеру обігу ощадного сертифікату на фондовому ринку,
• оцінка умов емісії ощадного сертифікату,
• оцінка поточної ринкової вартості ощадного сертифікату,
• оцінка рівня ризику.
З врахуванням оцінки інвестиційних якостей окремих цінних паперів проводиться формування їх портфеля. Воно здійснюється після того, як визначені пріоритетні цілі його формування і оптимізовані пропорції між реальними і фінансовими інвестиціями.
При відборі у портфель, що формується, цінних паперів окремих їх видів враховуються наступні основні фактори:
1. Тип інвестиційного портфелю, що формується у відповідності з його ціллю. В процесі типізації інвестиційних портфелів розглядаються три основних їх типи: портфель росту; портфель доходу; консервативний портфель. Виходячи з цілей формування портфелю на основі оцінки співвідношення дохідності і ризику і диференційованих норм поточної дохідності здійснюється відбір цінних паперів, що відповідають типу вибраного портфелю.
2. Необхідність диверсифікації фондових інструментів портфеля. Така диверсифікація може носити галузевий і регіональний характер, а також проводиться по різних емітентах однієї галузі.
3. Необхідність забезпечення високої ліквідності портфеля. Так у багатьох випадках ціллю формування портфеля цінних паперів є забезпечення захисту накопичених інвестиційних ресурсів від інфляції з ціллю наступного їх реінвестування в реальні інвестиційні проекти, забезпеченню ліквідності цього портфеля наперед повинна бути приділена достатня увага.
4. Необхідність забезпечення участі в управлінні акціонерними компаніями. Хоча законодавством забезпечена можливість участі в прийнятті рішень на акціонерних зборах будь-якого акціонера, більшість акціонерних компаній обумовлюють таку участь володінням певного пакету акцій. Підбираючи в портфель акції таких емітентів, слід формувати відповідний їх пакет, що забезпечує ' участь в роботі акціонерних зборів і прийнятті відповідних 1 управлінських рішень.
5. Розмір оплати комісійних послуг по придбанню і реалізації фондових активів. В залежності від числа попередників,! рівня ліквідності, об'єму фондових угод і ряду інших факторів може; суттєво коливатися розмір комісійних послуг по операціях з окремими цінними паперами. Так як цей показник впливає на рівень їх дохідності для інвестора, він повинен бути врахований при формуванні портфелю.
Сформований з врахуванням викладених факторів портфель іонних паперів повинен бути оцінений в сукупності по критеріях дохідності, ризику і ліквідності, для того, щоб впевнитись в тому, що він по своїх параметрах відповідає тому типу портфеля, який визначений цілями його формування. При необхідності посилення ціленаправленості портфеля по окремих критеріях в нього вносяться необхідні корективи.
Сформований портфель цінних паперів складається по формі, аналогічній раніше приведеній в таблиці 2.
Кінцеві оціночні показники портфеля цінних паперів порівнюються по показниках капіталоємкості, рівня дохідності, рівня ризику і рівня ліквідності з раніше сформованим портфелем реальних інвестиційних проектів.
4. Управління інноваційними інвестиціями
Стратегія розвитку підприємства повинна передбачати ефективне управління процесом впровадження сучасних наукових досягнень в практику господарювання, яке реалізується шляхом його інноваційної діяльності. В умовах ринкової економіки інноваційна діяльність перетворюється в один з ключових факторів забезпечення високої конкурентоздатності підприємства і росту кінцевих фінансових результатів його діяльності.
В найбільш загальному вигляді поняття інноваційної діяльності можна 'охарактеризувати як процес нового прикладення наукових, технічних і технологічних знань в цілях досягнення комерційного успіху. Ефективність цього процесу в значній мірі визначається об'ємом і видами інноваційних інвестицій підприємства. Інноваційні інвестиції здійснюються в двох основних формах:
1) шляхом придбання готової науково-технічної продукції;
2)шляхом розробки нової науково-технічної продукції.
1. Інноваційні інвестиції в формі придб1. Інноваційні інвестиції в формі придбання готової науково-технічної продукції мають наступні види:
• придбання патентів на наукові відкриття, винаходи, промислові зразки і товарні знаки;
• придбання "ноу-хау". Воно представляє собою сукупність технічних, технологічних, комерційних і інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, виробничого досвіду, необхідних для організації тої чи іншої виробничої діяльності, але не запатентованих.
Придбання патентів і "ноу-хау" здійснюється на основі ліцензійних угод.
2. Інноваційні інвестиції у формі розробки нової науково-технічної продукції мають наступні види:
·розробка нової науково-технічної продукції в рамках самого підприємства. В цьому випадку фінансові засоби інвестуються у відповідний об'єкт інновацій (нематеріальних активів), що створюється на даному підприємстві з можливою участю третіх осіб;
• розробка нової науково-технічної продукції сторонніми організаціями на замовлення підприємства. В найбільш узагальненому вигляді цей напрямок носить назву "інжиніринг". Він представляє собою комплекс робіт по проведенню науково-дослідних і конструкторських робіт з ціллю розробки рекомендацій по вдосконаленню організації виробництва і управління, техніки і технології, форм реалізації готової продукції і надання послуг.
Результати розробки нової науково-технічної продукції як при першій, так і при другій формі цього виду інноваційних інвестицій оформляються звітами про науково-дослідну роботу, комплектами технологічної і конструкторської документації, методичними рекомендаціями, описами комп'ютерних програм і т.п.
Процес управління інноваційними інвестиціями в розглянутих видах і формах охоплює наступні основні напрямки:
1. Формування загальної потреби в інноваційних інвестиціях в плановому періоді виходить з необхідності використання окремих їх видів у відповідності з вибраною інноваційною стратегією підприємства.
Розрізняють наступні чотири типи інноваційної стратегії підприємства, які визначають об'єм і види інноваційних інвестицій: і
• "Все нове - сам". Цей тип інноваційної стратегії пов'язаний з діяльністю підприємств, які самі розробляють і першими впроваджують інновації.
• "Швидкий другий". Суть цього типу інноваційної стратегії заключається в тому, що підприємство, не претендуючи на і самостійну розробку або пріоритет у впровадженні інновацій, І тим не менш уважно спостерігає за інноваційною діяльністю своїх конкурентів і швидко підхоплює та реалізує здійснені ними інновації, "прив'язуючи" їх до специфіки своєї виробничої І діяльності.
• "Відставання з мінімальними витратами". Цей тип інноваційної стратегії також заключається в тому, що підприємство свідомо не здійснює розробку власними силами нової науково-технічної продукції, а чекає її появи на ринку. Однак у випадку успіху інноваційної діяльності якогось "ризикового" підприємства, старається використати основні види цієї продукції і технології в своїй діяльності. На відміну від стратегії другого типу, де головним принципом є швидкість впровадження інновації, що появилася, цей тип стратегії і побудований на принципі вп• "Відставання з мінімальними витратами". Цей тип інноваційної стратегії також заключається в тому, що підприємство свідомо не здійснює розробку власними силами нової науково-технічної продукції, а чекає її появи на ринку. Однак у випадку успіху інноваційної діяльності якогось "ризикового" підприємства, старається використати основні види цієї продукції і технології в своїй діяльності. На відміну від стратегії другого типу, де головним принципом є швидкість впровадження інновації, що появилася, цей тип стратегії і побудований на принципі впровадження інновації з найменшою сумою інвестованого капіталу.
• "Заповнення прогалин". В основі цього типу інноваційної стратегії лежить реалізація не кардинальних інновацій, що вимагають суттєвої перебудови виробничо-технологічного або господарського процесу, а тільки окремих їх елементів, що не вимагають ні значного об'єму інвестицій, ні швидкої їх реалізації. Цей тип інноваційної стратегії є найменш ефективним, але самим дешевим з позиції об'єму інвестованого капіталу. На практиці рідко зустрічаються випадки, коли підприємство на протязі тривалого періоду незмінне притримується одної й тої ж інноваційної стратегії. Зміна стадії життєвого циклу підприємства або кон'юнктури ринку можуть призвести до зміни інноваційної стратегії або її диверсифікації по окремих напрямках діяльності або видах продукції.
2. Вибір і оцінка вартості об'єктів інноваційних інвестицій здійснюється у два етапи.
На першому етапі в розрізі видів інноваційних інвестицій, передбачених до реалізації у відповідності з вибраною стратегією, вивчається пропозиція і формуються конкретні об'єкти інвестування, що вимагають фінансування в плановому періоді.
