Дискусії про важливість прямих іноземних інвесицій в економіку України в перехідний період залишились в минуому. Поряд з прибутком резидентів вони залишаються єдиним джерелом трансформації економіки. Фондовий ринок фактично знаходиться в зааточчному стані. Заощадження населення залуччити не вдається. Комерційні банки практично не надають кредити реальному секрору економіки. Кошти, отримані на ринку оюлігацій внутрішньої державної позики, в повному обсязі використовуються на рішення проблем фінансової стабілізації. Таким ччином, питання стоїть лише в протистоянні “тінезації” сфери іноземного інвестування з метою отриманнянезаконних пільг в оподаткуванні, в диференціації підтримки іноземного інвестора в залежності від галузі інвестування, від обсягу інвестицій, або “вторинні” (реінвестиції отриманих доходів); інвестиції у формі грошових коштів, або у формі рухомого майна.
Регіональна структура капіталовкладень резидентів значно відрізняється від регіональної структури прямих іноземних інвестицій. Обгрунтуванням такого висновку є наступний показник:
K=Pi / Pr ,
ДеPi– доля регіону в загальному обсязі капіталовкладень резидентів всіх форм власності (%);
Pr- доля регіону в загальному обсязі приросту прямих іноземних інвестицій в Україні (%).
В 1995 році цей показник складав для Півночі та центра України- 2.1, для Півдня- 0.6, для Заходу- 0.6, для Сходу- тільки 0.3 млрд. USD. В 1997 році - 1.6, 1.1, 0.8, 0.5 відповідно.
В 1997 році доля західного і східного регіонів в прирості інвестицій значно зросла, а доля південного (де інвестиції в основному спрямовані на охорону здоровўя) різко зменшилась.
Тільки в економіку Крима продовжують вкладатись інвестиції. Зберігається надзвичайно висока крнцентрація прямих іноземних інвестицій в столиці. Доля Києва в прирості інвестицій в подальшому знизитись через те, що “будівельний бум”, який очікувався в травні 1998 року у звўязку з проведенням щорічного збору акціонерів Європейського Банку Реконструкції та Розвитку, не відбувся в очікуваних масштабах. З іншого боку, очікується різке підвищення долі в інвестиціях східних областей, що повўзано не тільки з інвестиціями в автомобілебудування, але й з давно очікуваною інтенсифікацією приватизайії в машинобудувані та металургії.
Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій на 1.10. 97 року склав 1797,6 млн.дол.США.Регіональний розподіл прямих іноземних інвестицій свідчить, що 43 млн.дол.США вивозиться з міста Севастополя (1 підприємтво), 33 млн.дол.США з міста Києва (19 підприємств), 24 млн.дол. США з Одеської області (2 підприємства). У 1998 році у звўязку з приватизацією привабливих підприємств та подальшою стабілізацією економіки, пряямі іноземні інвестиції можуть зрости до 1 млрд.дол.США.
(Дивись додаток №1, №2).
ІННОВАЦІЇ НА РІВНІ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ
Для активізації економіки у перехідний період, обтяжений кризою, необхідний новий інноваційний процес, нова інноваційна хвиля. Поштовх для неї покликана дати нова базисна інновація. Лише базисна інновація забезпечує потенційно велике значення граничного продукту капіталу. Тому в умовах технологічного етапу лише ніша з базисною інновацією здатна давати у виробничій сфері прибуток, який згодом розноситься по всій економіці інноваційною хвилею.
Найважливішим сучасним фактором стимуляції та підтримки інноваційного процесу є заохоченн виробництва високоякіяної продукції ерез систему державної сертифікації. Підтверджуючи відповідність товарів вимогам державних та міжнародних стандартів, сертифікація забезпеує можливість обўєктивного вибору інноваційної продукції та її спадкоємність. Існування на підприємствах систем якості є важливою передумовою комерційного успіху. Наявність у відчизняної продукції визнаного сертифікату якості зумовлює не тільки її ціну на світових ринках, а часто й саму можливість виходу на них. Сертифікація базується на законодавчих актах, що встановлюють обовўяяязкові вимоги до пролукції.
Практична реалізація можливостей національної стандартизації, метрології та сертифікації ускладнбється недоліками законодавчої бази у цій сфері: закони сформульовані у дуже загальній формі. Крім того, в Україні ще діють норми колишнього СРСР. Які не узгоджуються з міжнародними стандартами і не дають змоги виконати умови приєднання України до ГААТ/СОТ та реалізувати ст.51 та 56 Угоди про партнерство та співробітництво з ЄС. В таких умовах український ринок може наповнитись низькоякісною подукцією, яка не відповідає міжнародним стандартам.
В ХХІ столітті розраховувати на комерційний успіх зможе лише те виробництво, управління яким здійснюватиметься з обовўязковим урахуванням стандартів ISO, котрі можуть з часом трансформуватись у єдині стандарти. Тому участь у роботі над цим и стандартами та їх вповадження набувають важливого значення для забезпечення доступу українських підприємств на світові ринки.
(Дивись додаток № 4).
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
Залучення інвестицій було і залишається ключовим питанням розвитку регіональної економіки. Конкретизація інвестиційної спрмованості регіонального розвитку повинна спиратися передусім на розробку концепції або програми залучення інвестицій в економіку ррегіону (міста) з чітким визначенням коротко- та довготермінових цілей реалізації базової програми інвестування, характеристики погнозних напрямків і обсягів залучення інвестицій, а також визнаення форм освоєння інвестиційних надходжень.
В умовах підвищення самостійності регіонів велиаого знаення набуває визначення регіональних потреб в інвестиціях на продуктивний розвиток субўєктів господарювання і можливостей цих субўєктів освоїти очікувані інвестиції. Фактино питання стоїть про спроможність регіональної інфраструктури ефективно використовувати залучені та запозичені кошти для покриття потреб регіонів.
Документальна форма такої попередньої оцінки потенційних можливостей може бути названа , наприклад, як “інвестиційний паспорт регіону”. Оцінка інвестиційного потенціалу може, звичайно, грішити кількісними перебільшеннями, але у будь-кому разі є необхідною. Розрив між бажаним і реально можливим обсягом освоєння інвестицій заповнюють посередники на інвестиційному ринку (банки, інвестиційні фонди та компанії, трасти), які працюють у напрямку насичення регвональних інвестиційних пропозицій для потенційних інвесторів.
Відомо, що одним з найважливіших компонентів, які мають значення для інвестиційної привабливості регіону (міста), є місцева приватизаційна активність. Доцільно було б мати якісну характеристику приватизаційних роцесів у регіоні та їх спрямованість на інвестиційне заохочення потенційних партнерів до співпраці.
Як свідчить світовий досвід, інвестиції надходять переважно у портфельній, а не в прямій формі. У цьому аспекті проблема полгає в тому, що реструктуризація підприємств, які приватизуються, починається і закінчується на першому етапі перерозподілу власності з її державної форми в акціонерно-паперову, коли акціонерний капітал сформований в єдиному початковому варіанті першої емісії акцій без будь-якого подальшого руху. Тобто маємо фактично тільки зміну юридичного статусу підприємства: було державним, стало відкритим (точніше, умовно відкритим) акціонерним товариством.
Власне інвестиційний етап приватизації підприємства починається тільки з другої та наступних емісій акцій, коли акції виходять на вторинний ринок капіталу, і фактично тільки там здійснюється ринкова оцінка їх інвестиційної привабливості. Слід також зважати на те, що інвестуванню не сприяє надмірне розпорошення акційної власностіпідприємства серд багатьох власиків дрібих пакетів акцій. Інвестиційно спроможні та конкурентноздатні підприємства для залучення необхідних коштів можуть емітувати не тільки акції, а й облігації та інші боргові забовўязання, оскільки збільшення акціонерного капіталу містить загрозу появи недостатньої його керованості. Чи можуть місцеві органи влади разом з регіональними відділеннями ФДМУ, Держкомісії з цінних паперів та фондового ринку дати оцінку стану і спроб виходу підприємств регіону на вторинний ринок капіталу.
Стимулювати інвестиційну активність могло б запровадження лізінгових операцій як виду гарантованого товарного інвестування. Для індустріальних регіонів це був би свого роду “інвестиційний трамплін”, який зміг би мобілізувати знані товарні ресурси, сьогодні здебільщого незадіяні, і запустити їх у господарський обіг. Від цього виграють усі: піприємства-робітники, банки, які зможуть запропонувати ширший спектр інвестиційних ініціатив, а також споживачі, які ефективно працюватимуть із запозиченими основними засобами.
Особливо широкі перспективи лізингу відкриваються у звўязку з формуванням фінансово-промислових груп та холдінгів, де багато технологічних та економічних процесів мають замкнутий внутрішній цикл. На регіональному рівні в цьому плані є добрий приклад Харківської облдержадміністрації, за сприянням якої Харківський тракторний завод продає фермерам на умовах лізингу сільськогосподарську техніку.
Було б доцільним запропонувати створення регіонального лізингового фонду виробнчих потужностей, котрий може бути або самостійною комерційною структурою, або госпрозрахунковою ланкою в структурі місцевої виконавчої влади. Свою діяльність такий фонд здійснював би у взаємодії з рядом відповідних міністерств та відомств, з іншими регіональними структурами, з підприємствами безпосередньо. Мета створення лізингового фонду- раціональне використання виробничих потужностей (вллласних основних засобів) підприємств і організацій. Досягнення такої мети цілком реальне, тим більше, що у цьому питанні передусім потрібна організаційна робота, а фінансові витрати на “розкрутку” відносно невеликі. Фонд не буде власником майна, а виконуватиме розпорядницько-координаційні функції, що делегуються за партнерськими угодами. Отже, зможе реалізувати необхідну багатьом справу.
Розробка та реалізація інвестиційної стратегії і тактики має базуватися на всебічно відпрацьованих економіко-математичних моделяях і сценаріях, які мають важливе значення як на державному, так і на регіональному рівнях. Звичайно, ефективність регіональної інвестиційної політики багато в чому залежить від поліпшення інвестиційного клімату в державі в цілому. Щодо наближення інтересів держави і регіонів , важливо проводити розрахунки балансових моделей ресурсного забезпечення регіонального розвитку, особливо на рівні міжрегіональних звўязків. Це дасть можливість підвищити інтегрованість регіонів України. Тому проблеми перепрофілювання, диверсифікації виробництва, кооперації на регіональному рівні повинні стати редметом досліджень нашої економічної науки.
Інвестиційний процес в Україні стримується через те. Що у нас закрита інноваційна ніша. (Безперечно, комплекс складних соціально-політичних проблем також справляє свій вплив, але в даній роботі розглядається лише інноваційний аспект). Для відкриття інноваційної ніші необхідно, щоб ринок сформував певні умови. Серед них особливо важливі нова структура відносних цін, нагромадження необхідної кількості вільних капіталів і зниження ставки відсотка тощо. Усі ці умови перекриваються одним- виникненням позитивної різниці між вартістю випуску продукції і вартістю витрат на неї.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Бажал. Економічна теорія технологіних змін. Київ, 1996 рік.
2. Бізнес-РІО. 1997 рік, 9 місяць.
3. Вісник Національної Академії Наук України. 1997 рік, №7-8, №9-10.
4. Діловий вісник. №9, 1997 рік.
5. Економіст. №1, 1998 рік.
6. Економіка України. №9, 1997 рік.
7. Квартальні передбачення. №2, грудень 1997 року.
8. Моніторинг івестиційної діяльності України. Випуск №1, 1998 рік.
9. Моніторинг економіки України. №10(29) жовтень 1997 року, №4(33) квітень 1998 року.
10. Фінанси України. №5, 1998 рік.
1. Оборудование, включая
СМР и пуско-наладку
1. 1. Комплект техноло –
гического оборудования
плюс полная документа -
ция для производства
хлебобулочных изделий 437,0 10 43,7 5 21,85
1. 2. Прочее оборудование 25 10 2, 5 5 1,25
Итого по группе 1 462,0 46,2 23,1
Продолжение Таблица 3.2.
Затраты на эксплуатацию и
содержание основных фондов
( ЗЭСОФ )
Наименование Стоимость Амортизационные Отчисления
отчисления на другие
( ЗЭСОФ )
1 2 3 4 5 6
% сумма % сумма
2. Транспортные средства
( специализированный 70 10 7 5 3, 5
автомобиль для пере –
возки хлеба 1 шт. )
Итого по группе 2 70 7 3, 5
Всего 532,0 53,2 26,6
Итог раздела 3:
1. Стоимость основных фондов ( включая СМР и пуско-наладку ) – 532,0 тыс. руб.
- Стоимость технической документации и лицензии на право производства хлебобулочных изделий – входит в стоимость оборудования – см. п. 1. 1, таблица 2.
- Годовые издержки на эксплуатацию и содержание оборудования ( итог графы 5 + итог графы 7 ) : 53,2 + 26,6 = 79,8 тыс. руб. , в том числе амортизация за год составила 53,2 тыс. руб.
4. Издержки на одно изделие при годовом выпуске 1080 тыс. шт. соответственно
( 79,8 / 1080 = 0, 074 руб. ), в том числе амортизация на одно изделие
( 53,2 / 1080 = 0, 049 руб. ).
3.2. Расположение АО « Турецкий батон ».
Предварительно изучив рынок арендуемых помещений, мы пришли к выводу, что наше предприятие, будет располагаться на производственной площади 300 квадратных метров. Это будет вся производственная площадь, включая складские помещения. Площадь для мини пекарни будет арендоваться в центре города Геленджика. Территория пекарни будет располагаться в непосредственной близости с транспортными путями. Предполагается полная и удобная доступность автомобильного транспорта. А так же предполагается наличие квалифицированных трудовых ресурсов и социально – культурной инфраструктуры, близости рынков сбыта ( магазины торговли продуктами питания и хлебобулочными изделиями ), близости поставщиков сырья ( Геленджикские базы оптовой торговли ). Эта территория в 300 квадратных метров предполагает дальнейшее расширение производства. Арендуемая территория также предполагает наличие энергетических сетей ( электрических, тепловых, водопроводных, канализационных, телефонных ). По нашим данным 1 квадратный метр арендуемой площади будет стоить 10 руб. в месяц. Таким образом аренда производственной площади нам обойдется в 3000 руб. в месяц.
4. Нормы расхода и стоимость основных материалов, вспомогательных материалов для технологических целей
Таблица 4.3 .
Сводная таблица норм расхода и стоимости основного сырья для производства одного изделия
( турецкий батон )
Основное сырье Ед. Цена за ед. с Норма расхода Стоимость
изм. транспортн. на одно на одно
расходами изделие изделие
( руб.) ( кг. ) ( руб.)
1. Мука пшени - кг. 3, 9 0, 32 1, 25
чная
хлебопекарная
высшего сорта
2. Дрожжи
хлебопекарные кг. 10 0, 0062 0, 062
3. Соль
поваренная кг. 1, 00 0, 008 0, 008
пищевая
4. Сахарный
песок кг. 10 0, 003 0, 03
5. Улучшитель кг. 38 0, 00055 0, 02
6. Масло расти- кг. 20 0, 001 0,02
тельное
Итого : стоимость основного сырья на одно изделие 1, 39
Таблица 4.4.
Сводная таблица потребности в технологическом сырье при годовом выпуске
1080 тыс. шт.
Потребность в
Основное сырье Ед. измер. сутки месяц год
1 Мука пшени - кг. 960 28800 345600
чная
хлебопекарная
высшего сорта
2 Дрожжи
хлебопекарные кг. 18,6 558 6700
3 Соль
поваренная кг. 24 720 8640
пищевая
4 Сахарный
песок кг. 9 270 3240
5 Улучшитель кг. 1, 65 49,5 594
6 Масло расти-
тельное кг. 3 90 1080
Таблица 4.5.
Расчет стоимости энергоносителей и топлива на технологические цели при
производстве одного изделия ( батон турецкий )
Энергоноситель Ед. изм. Цена за единицу Расход на Стоимость на
в руб. одно одно изделие
изделие ( руб. )
1 Электроэнергия квт. час 0,45 0,022 0,01
2 Отопление г/кал. 396,0 0,00002 0,008
3 Вода м3 5,38 0,0007 0,004
4 Канализация м3 5,06 0,0006 0,003
5 Мусор м3 48,0 0,00007 0,003
6 Связь 112,0 0,00002 0,002
7 Диз. топливо литр 4,0 0, 03 0,12
Итого : стоимость энергоносителей на одно изделие 0,15
Примечание : в строке 2 таблицы 5 учитывается топливо идущее на работу пекарной печи + топливо, идущее на обслуживание автотранспорта это – ( 90 литр.+10 литр. )
Так же необходимо учесть арендную плату производственных помещений, которая будет составлять 3 тыс. руб в месяц. Таким образом аренда, ложащаяся на дневной выпуск изделий ( 3 тыс. шт. ) будет составлять 100 руб. Соответственно , стоимость арендных платежей на одно изделие составит 0, 033 руб.
Итог раздела :
1. Стоимость основного сырья для производства одного изделия ( турецкий батон ) в день составляет 1, 39 руб.
2. Стоимость энергоносителей для производства одного изделия составляет
0, 15 руб.
И так прямые материальные затраты на производство одного изделия составили – 1,54 руб.
5 . Штат работников мини - пекарни
Штат пекарни должен состоять из следующих должностей:
- коммерческий директор;
- заведующий производством;
- бухгалтер;
- пекарь;
- разнорабочий;
- водитель.
Коммерческий директор занимается вопросами реализации продукции. В его обязанности входит заключение договоров с розничной торговой сетью, контроль за расчетами с магазинами. В обязанности заведующего производством входит обеспечение бесперебойной работы пекарни. Для этого необходима своевременная доставка сырья для приготовления теста. Кроме того зав.производством следит за техническим состоянием оборудования и должен своевременно приглашать специалистов для его технического обслуживания. Пекари занимаются непосредственной выпечкой хлебобулочных изделий. Разнорабочие выполняют вспомогательную работу, такую как разгрузка муки, сахара и других составляющих теста, погрузка хлеба в машину для отправки в магазины, мелкие наладочные работы, уборка помещения и другую необходимую работу. В обязанности водителя входит доставка готовой продукции в магазины, с которыми заключены договора на поставку. Также он имеет право получать наличные деньги за реализованную продукцию в магазинах.
Время работы предприятия при непрерывной работе в две смены – 360 дней, в год
( 8 х 2 х 360 ) = 5760 часов в год.
F в. = D p. x T cм. x ( 1 – / 100 )
T cм. – продолжительность смены /час./
D p. – количество рабочих дней в году
F в. - фонд времени одного рабочего в год
– процент невыходов на работу ( среднее значение 10 – 20 % ).
Фонд времени одного рабочего в год при 8 – часовом рабочем дне составляет
8 час. х 253 дня – ( 8 х 253 х 0, 12 ) = 1781 час.
По данным нашего предприятия явочное число основных производственных рабочих при изготовлении турецкого батона составляет – 5 человек.
