4. Инструменты регулирования денежной массы.
В мировой экономической практике используются следующие инструменты регулирования денежной массы в обращении:
1. операции на открытом рынке, являющиеся самым основным инструментом в мировой практике, и влияющие на деятельность коммерческих банков через объем имеющихся у них ресурсов (купля-продажа казначейских векселей, государственных облигаций и прочих государственных ценных бумаг, краткосрочные операции с ценными бумагами с совершением позднее обратной сделки(РЕПО). Если ЦБ продает ценные бумаги на открытом рынке, а комбанки их покупают, то ресурсы последних и соответственно их возможности предоставлять ссуды клиентам уменьшаются. Это приводит к сокращению денежной массы в обращении и повышению ссудного процента. Покупая ценные бумаги на рынке у коммерческих банков, центральный банк представляет им дополнительные ресурсы.
Несмотря на снижение этого фактора после августа 1998 года, Банк России в истекшем году продолжал рассматривать такие операции в качестве важного инструмента денежно-кредитной политики. Учитывая накопленный в предкризисный период положительный опыт применения данного инструмента, предполагалось использовать его для таких операций, как правительственные ценные бумаги, так и облигации Банка России.
Полномасштабному использованию операций с ценными бумагами в 1999 году препятствовали определенные факторы. Во-первых, была продлена до 2 квартал процедура новации по государственным ценным бумагам, что создавало неопределенность у участников рынка. Во-вторых, сложившийся уровень доходности после новации не соответствовал в полной мере ожиданиям участников рынка, в результате чего объемы операций сохранялись на невысоком уровне. В-третьих, в связи с юридической незавершенностью процедуры выпуска Банком России собственных ценных бумаг, их эмиссия была приостановлена.
Все это не дало возможность Банку России в полной мере реализовать имеющийся у него потенциал в области операций на открытом рынке. Тем не менее в 1999 году Банк России продолжил работу по развитию операций на открытом рынке, в частности по введению междилерского РЕПО. Целью таких операций является предоставление участникам рынка возможности более оперативного регулирования своей ликвидности без использования кредитов ЦБР.
1. девизные операции, то есть покупка и продажа Центральным банком иностранной валюты для поддержания курса национальной валюты и предотвращения его резких колебаний, противодействия спекулятивным настроениям участников рынка. В 1999 году проводилась политика плавающего обменного курса. Банк России не устанавливал количественных ориентиров динамики курса рубля. В результате реализации всего комплекса предпринятых Банком России мер, а также действий по связыванию части избыточной рублевой массы, курс рубля испытывал на себе все меньшее воздействие со стороны роста рублевого денежного предложения. В конце 1 полугодия 1999 года среднедневные остатки на корсчетах банков превышали 40-50 млрд. руб., а в декабре достигли 60-70 млрд. рублей.
Закон о Банке России предусматривает также рефинансирование, под которым понимается кредитование БР банков, в том числе и переучет векселей. В настоящее время рефинансирование осуществляется путем предоставления Банком России коммерческим банкам внутридневных кредитов, кредитов «овернайт» (ночные), а также ломбардных кредитов, позволяющие «связать» свободные средства на корсчетах коммерческих банков, и следовательно приводит к сокращению денежной массы в обращении. В 1999 году в целях совершенствования действующего порядка в ломбардный список БР были включены государственные ценные бумаги, полученные в ходе новации, а также установлены новые поправочные коэффициенты по государственным ценным бумагам , входящих в ломбардный список.
1. депозитные операции Банка России, которые также используются для изъятия излишней ликвидности комбанка. Эти операции позволяют Банку России оперативно привлекать в депозиты временно свободные средства банков и тем самым практически мгновенно нейтрализовать их возможное давление на валютный рынок, не допуская обесценения национальной валюты и росту инфляции в связи с этим. В истекшем году Банк России расширил перечень депозитных операций, приступив к привлечению денежных средств банков-резидентов на более длительные фиксированные сроки- 1-3 месяца. В конце года были проведены первые аукционы с банками, расположенными не только в Москве, но и в других регионах.
1. политика учетной ставки (дисконтная политика), т.е. регулирование процента по займам коммерческих банков у Центрального банка. Предоставление кредитов происходит по ставке рефинансирования, устанавливаемых Банком России. Повышение ставку по учетно-ссудным операциям призвано ограничить темпы роста инфляции путем «сжатия» денежной массы, находящейся в обращении. Эта ставка не вечна. В истекшем году она изменялась дважды. В настоящее время она составляет ….. процентов и является временной мерой, характеризующей денежное обращение при переходе к рыночной экономике. В западных странах ставка рефинансирования составляет всего 6-8 процентов.
1. изменение нормы обязательных резервов, устанавливаемой также Банком России. Повышение ее означает, что большая часть банковских средств «заморожена «на счетах Центрального банка и не может быть использована коммерческими банками для выдачи кредитов. В результате сокращается денежная масса в обращении. В связи с увеличением избыточной ликвидности на корсчетах комбанков Банк России в 1999 году дважды принимал решение о повышении норматива обязательных резервов по привлеченным кредитными организациями средствам.
5. Ориентиры денежной политики на 2000 год.
При разработке денежно-кредитной политики на 2000 год, в основных направлениях Банка России было отмечено, что в условиях сокращения реальных потребительских расходов населения, отмечавшегося в 1999 году, инфляционность роста денежной массы значительно снижается.
Конечной целью на 2000 год для Банка России является снижение инфляции до 18 % в целом за год при росте ВВП по сравнению с достигнутыми темпами в 1999 году на 1,5процента.. Проведение денежной политики в условиях плавающего обменного курса определяет важность контроля за денежным предложением. Поэтому в качестве промежуточной цели Банк России определяет темпы прироста денежной массы М2, прирост которой в 2000 году может составить 21-25 процентов, что означает продолжение увеличения 'денежной массы в реальном выражении.
Рис 3.
Основные ориентиры денежно-кредитной политики на 2000 год (%)
Социально-экономическое развитие России в 2000 году во многом будет определяться условиями и тенденциями, сформированными в период послекризисного восстановления экономики. С одной стороны, наблюдается преобладание факторов, способствующих росту производства товаров и услуг, замедлению инфляционных процессов, улучшению платежного баланса, стабилизации ситуации на валютном рынке, укреплению финансового положения предприятий. С другой стороны, продолжают действовать факторы, ограничивающие восстановительные процессы. Основными из них являются низкий уровень доходов населения и сохраняющиеся достаточно высокие инвестиционные и кредитные риски.
Ключевой предпосылкой дальнейшего улучшения макроэкономической ситуации в 2000 году является закрепление тенденции экономического роста в условиях снижения инфляции. Замедление темпов инфляции снизит макроэкономические риски финансирования экономики, позволит обеспечить рост реальных доходов населения. Рост производства повысит спрос на трудовые ресурсы и будет способствовать созданию дополнительных рабочих мест. Поэтому уже в следующем году можно будет достичь повышения благосостояния и заложить экономическую основу для снижения социального напряжения в обществе и борьбы с бедностью.
Постановка цели по замедлению темпов роста цен на основе контроля за темпами роста денежной массы поддерживается предполагаемыми параметрами снижения бюджетного дефицита и благоприятным состоянием платежного баланса. Проведение разумной политики осуществления государственных расходов, формирования неинфляционных источников покрытия дефицита будет объективно снижать потребность в необеспеченной денежной эмиссии. Ожидаемое сохранение высокого положительного сальдо торгового баланса, в сочетании с мерами по контролю за оттоком капитала из страны позволит сохранить умеренную динамику обменного курса рубля. Это снизит влияние курса на инфляционные ожидания
По оценкам Банка России, в 2000 году продолжится развитие некоторых тенденций изменения структуры денежной массы, сформировавшихся в течение 1999 года. Так, несмотря на планируемую индексацию заработной платы и пенсий, предполагается дальнейшее среднесрочное сокращение удельного веса наличных денег в структуре денежной массы. Более широкое внедрение зарплатных пластиковых карт, с принятием закона о гарантировании вкладов частных лиц в коммерческих банках также будет способствовать сокращению удельного веса наличных денег.
В 2000 году усилия Банка России будут направлены на формирование более гибкой системы инструментов денежно-кредитной политики, перечисленных выше. Предполагается расширение спектра применяемых операций на открытом рынке и увеличение их объема, появление на рынке новых ликвидных инструментов, в том числе ценных бумаг Банка России и долговых обязательств Министерства финансов РФ. Будет расширен перечень активов, принимаемых в залог при представлении кредитов Банком России, за счет включения в него векселей финансово-устойчивых и платежеспособных предприятий, закладных, прав требований по кредитным договорам. Банк России примет участие в разработке ипотечного кредитования
Заключение.
Таким образом, конечной целью денежно-кредитной политики России, проводимой в первую очередь Центральным банком, является курс на снижение инфляции. Банк России сохраняет ограничительные принципы денежной политики с целью снижения инфляции. В связи с этим операции ЦБР основываются на контроле целевых показателей по денежной базе, которая включает наличные деньги в обращении, средства в фонде обязательных резервов и остатки на корсчетах банков. Для успешной реализации задач будет совершенствоваться система инструментов денежно-кредитной политики. Она должна постоянно быть адекватной изменениям макроэкономической среды, структуре финансового рынка, состоянию банковской и расчетно-платежных систем.
Список используемой литературы.
1. Е.А. Редикульцева. Инфляция и антиинфляционное регулирование. Тверь, 1999 год.
1. Л.А. Дробозина. Финансы. Денежное обращение. Кредит. М., 1997 год.
1. А.С. Булатова. Экономика. 1997 год.
1. М.А. Абрамова, Л.С. Александрова. Финансы, денежное обращение и кредит.
1. Геращенко В.В. Деятельность Банка России: предварительные итоги 1999 года и основные задачи на 2000 год. // Деньги и кредит, №1, 2000 год.
1. Основные направления единой государственной денежно-кредитной политики на 2000 год. // Деньги и кредит, №12, 1999 год.
1
Рішенням Ради керуючих МВФ від 22 січня 1999р. передбачено зростання сумарного капіталу МВФ до 210943.0 млн СДР проти 145321,0 млн. СДР. Унаслідок цього квота України в МВФ зросла з 997.3 млн. СДР до 1372,0млн, що дає змогу помітно розширити обсяг її можливих запозичень у МВФ.
Ставши членом МВФ, Україна водночас увійшла до структури обігового банку, їй виділено квоту в 10 678 акцій на загальну суму в 1,3 млрддол. США. Валютну готівку за членство України в банку на суму 7,9 мли дол. США внесли Нідерланди, що є країною-опікуном нашої держави у цін банківській структурі.
На початку своєї діяльності, в кінці 40-х років, практично не було розвинутої системи міжнародних фінансових приватних ринків. Тому МВФ був джерелом коштів як для розвинутих країн, так і для країн, що розвиваються. Протягом останніх 40—50-ти років одним з найцікавіших аспектів економічного розвитку, у світі стала дуже швидка інтернаціоналізація приватного фінансового ринку. І сьогодні більшість розігнутих країн не потребують фінансових ресурсів Фонду, бо вони мають доступ до приватних фінансових ринків. Тому МВФ від фінансування всіх країн-членів зараз переключився на підтримку країн, що розвиваються, тобто тих країн, які не мають доступу до приватних фінансових ринків. Відбулась переорієнтація МВФ від статусу, так би мовити, міжнародного банкіра до організації, що сприяє економічному розвитку країн, які самі не в змозі вийти на фінансові ринки і потребують офіційної підтримки Фонду.
У рамках такої еволюції можна зрозуміти відносини МВФ і з Україною. По-перше, Україна як держава поки що фактично не мас реального доступу на міжнародні фінансові ринки. Зовнішнє фінансування вона може отримати переважно з офіційних джерел. А головне офіційне джерело —- це МВФ. І навіть можливе однобічне фінансування з боку таких країн, як США, Японія, як правило, пов'язане з домовленостями з Фондом. ІІо-друге, політика Фонду, яка проводиться її Україні і пов'язана з грошовою підтримкою, спрямована на стабілізацію соціально-економічної ситуації в Україні.
Фінансові ресурси МВФ спрямовуються для надання допомоги країнам-членам, які намагаються подолати проблеми платіжного балансу, а також для сприяння у пом'якшенні наслідків реалізації стабілізаційних програм. МВФ надає фінансування як зі своїх загальних ресурсів, так і в межах механізмів пільгового фінансування, управління якими здійснюється окремо. Держави-члени, які користуються загальними ресурсами МВФ, «купують» (тобто позичають) валюту інших держав-членів або СДР в обмін на еквівалентну суму у своїй власній валюті. МВФ стягує плату за такі позики та вимагає, щоб держави-члени в межах визначеного терміну «викупили» свою валюту у МВФ (тобто погасили заборгованість), використовуючи для цього валюту інших держав-членів або СДР. Пільгове фінансування надається у вигляді кредитів під низькі проценти.
Відзначимо, що з жовтня 1994 р., коли Україна отримала перший транш кредиту Міжнародного валютного фонду, по жовтень 1996р. до Національного банку України надійшло кредитів від МВФ на загальну суму 2075 млн. дол. СІІІА. У вересні 1998 р. з МВФ узгоджено виділення Україні позички в межах Програми розширеного фінансування («КГТ») на підтримку широкомасштабної макроекономічної та структурної стабілізації на період 1998—2001 рр. па загальну суму 2,3 млрддол. США, з яких протягом 1998р. отримано 345 мли дол. США. Крім того, у 1998 р. отримано 51 мли дол. США в межах кредиту «стенд-бай», на фінансування програми макроскономічної стабілізації та структурних перетворень, реалізацію якої розпочато в 1997 р.
Розпорядником фінансових ресурсів, наданих МВФ, є НБУ. Отримання цих ресурсів обумовлено виконанням українською стороною погоджених з МВФ критеріїв ефективності, таких як рівень чистих міжнародних резервів , монетарні показники та дефіцит консолідованого бюджету тощо.
Фінансові ресурси МВФ надаються Україні на досить пільгових умовах: строк сплати 3—5 років, початок оплати- через 3 роки, процентні ставки за кредит — від 5,75% до 6,29%. На 1 січня 2000 р. державний борг України перед МВФ становить 2,8 млрд дол. США, або 22,4% усього зовнішнього державного боргу України.
Кредити, що залучаються від МВФ, використовуються для підтримки курсу національної валюти та для фінансування дефіциту платіжного балансу України і покликані пом'якшити економічні труднощі у процесі проведення економічних реформ, які дають змогу забезпечити у перспективі економічне зростання в країні. Без проведення програми економічних перетворень фінансова підтримка з офіційних джерел не має сенсу, бо в цьому разі позичкові кошти використовуватимуться на фінансування лише поточних проблем платіжного балансу, які без реформування економіки знову нагромаджуватимуться і перетворюватимуться у додатковий тягар. Значною мірою завдяки співробітництву з МВФ наша країна спромоглася залучити значні кредитні ресурси Світового банку.
Світовий банк являє собою групу споріднених організацій, тому досить часто говорять про групу Світового банку. До неї входять: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (саме його інколи називають скорочено Світовим банком), Міжнародна асоціація розвитку, Міжнародна фінансова корпорація. Багатостороння агенція гарантування інвестицій, а також Міжнародний центр урегулювання інвестиційних конфліктів.
Офіційні цілі членів Групи Світового банку — зменшення бідності і підвищення життєвих стандартів країн-членів шляхом сприяння економічному розвитку останніх і залучення ресурсів з розвинутих країн до країн, що розвиваються. Зазначимо, що основна різниця між Світовим банком і МВФ полягає в тому, що МВФ більше концентрує свою увагу на питаннях короткострокової с})інансової стабільності в країнах, тоді як Світовий банк зосереджується переважно на серсдньо- та довгострокових (за терміном реалізації) проектах структурних та галузевих перетворень в економіках країн. Ось чому, коли йдеться про фінансову стабілізацію в Україні, то це питання насамперед стосується діяльності МВФ. Коли ж мова йде про структурні і галузеві реформи, то тут на перший план серед міжнародних фінансових організацій постає Світовий банк. який концентрує свою увагу на перетвореннях на мікрорівні, на питаннях приватизації, дерсгуляції галузевих перетворень, сприяє реформуванню енергетичної галузі, сільського господарства тощо.
Найбільшою філією групи Світового банку є Міжнародний банк реконструкції та розвитку. Він є основною позиковою організацією. Це найбільша установа, що надає позики на розвиток країнам з середнім рівнем доходів, а також відіграє роль головного каталізатора щодо фінансування з інших джерел. Позики Світового банку є досить привабливим джерелом зовнішнього фінансування як дефіциту державного бюджету, так і реформування економіки України. Фінансові умови, на яких Світовий банк падає позики Україні, є вигіднішими, ніж більшість інших зовнішніх джерел запозичення, доступних для України в даний час
Системні проекти призначені для реформування цілих секторів економіки, і гроші за иііми траншами направляються безпосередньо в Держбюджет України. А потім вже Мінфін зі свого бюджету повинен передбачити фінансування зазначеної в проекті програми — що і е основною метою кредитів МБРР. За інвестиційними проектами схема надання коштів МБРР дещо ішна.
На початку 1993 р. було затверджено першу позику на інституційну розбудову в сумі приблизно 30 млн дол. США. Надалі, у 1994—1995 рр.. Світовий банк падав Україні кошти реабілітаційної позики и повному обсязі (близько 500 млн дол. США), які були спрямовані на фінансування підтримки бюджету, зокрема на покриття дефіциту бюджету, платежі за зовнішнім боргом та критичним імпортом. Розмір інституційної позики, наданої Світовим банком за цей період, становив 27 мли дол. СШЛ. У 1996 р. передбачалося отримати ш'д Снігового банку близько 600 млн дол. СШЛ, у чому числі позику на структурну перебудову окремих секторів економіки (позика на розвиток підприємств) — 200 мли дол. США, на структурну перебудову сільського господарства — 150 млн дол. США, на структурну перебудову вугільного сектора— 150 млн дол. США. Проте на 1 січня 1997р. було отримано 401,8 млндол. США, у тому числі по 150 млн дол. США надійшло на реконструкцію вугільної галузі та реструктуризацію сільського господарства, на розвиток підприємств — 100 млн дол. СШЛ, інституційної позики— 1.8 млндол. США.
У 1998 р. продовжувалася співпраця зі Світовим банком щодо підготовки до реалізації таких проектів:
1. «Позика на структурну перебудову фінансового сектора» (Р5АЬ) у розмірі 300 мли дол. США для підтримки реформ щодо зміцнення банківської системи з метою заохочення банків до переходу на нові умови формування резервних та страхових фондів, а також збільшення власною капіталу.
2. «Проект фінансових послуг» — у розмірі 250 млн дол. США, який е продовженням позики на структурну перебудову фінансового сектора. Згідно з пропозиціями Світового банку цей проект включатиме такі основні напрями: кредитна лінія для підтримки малого та середнього нідіїрисмництііа у рччм'рі 100—-150 млн дол. США; технічна допомога комериійн"'.і банкам; автоматизація банківської діяльності; створення рептинго-вого агентства.
Реалізація цих двох проектів має стати істотним кроком щодо вдосконалення банківської сис'іеми України. Крім того, у 1998 р. Світовим банком було виплачено Україні за системними проектами 340 млн дол. США: 150 млн дол. — на перебудову сільського господарства (усього два транші); 100 млн дол. — перший 'іранці Проекту па розвиток підприємств (всього три транші);
90 млн дол. — перший транш кредиту на перебудову фінансового сектора (всього три транші). Па різних стадіях підготовки перебувають майже три десятки інвестиційних проектів, участь у фінансуваніїі яких бере Світовий банк.
Література :
1. Гроші та кредит : /Підручник для вузів /. За ред. Славука.- К.: КНЕУ, 2001.-602 с.
2. Єрмоленко М. Поза банківський обіг готівки і чинники його скорочення. “Економіст”.-2000р.. №4.
