29) Частое употребление отглагольных существительных, отыменных предлогов (на основании, в соответствии с, в деле, в силу и др.), а также различных устойчивых словосочетаний, служащих для связи частей предложения (на случай, если…, на том основании что… и т.п.);
31) Повествовательный характер изложения (нейтральный тон), использование номинативных предложений с перечислением;
33) Прямой порядок слов в предложении как преобладающий принцип его конструирования (точность, исключающая двоякое понимание);
35) Тенденция к употреблению сложных предложений, отражающих логическое подчинение одних фактов другим;
37) Почти полное отсутствие эмоционально-экспрессивных речевых средств;
39) Слабая индивидуализация стиля;
40) Достоверность и объективность;
41) Безупречность в юридическом отношении. Т.е. должна быть стандартность языка при изложении типовых ситуаций делового общения;
43) Соответствие нормам официального этикета, который проявляется в выборе устойчивых форм обращения и соответствующих жанру слов и словосочетаний, в построении фразы и всего текста.
По возможности точно и полно объяснить факты окружающей нас действительности, показать причинно следственные связи между явлениями, выявить закономерности исторического развития и т. д. Научный стиль характеризуется логической последовательностью изложения, упорядоченной системой связей между частями высказывания, стремление авторов к точности, сжатости, однозначности выражения при сохранении насыщенности содержания. Характерной чертой стиля научных работ является их насыщенность терминами, в частности интернациональными. Не следует, однако, переоценивать степень этой насыщенности: в среднем терминологическая лексика обычно составляет 15-25 процентов общей лексики, использованной в работе.
Во-первых, в качестве условия высокой частотности сложных предложений в текстах деловой речи выступает её письменный характер, требующий полноты изложения дела в тексте документа. Заметим, что с этим же фактором связано частое употребление в деловом тексте «цепочек» многочленных именных словосочетаний, преимущественно с родительным падежом типа: 1) разработка +2) проблем +3) дальнейшего совершенствования +4) очистки +5) промышленных стоков.
Во-вторых, здесь сказывается требование логичности изложения: в этом плане необходимыми становятся схемы сложноподчиненного предложения с союзной связью, с придаточными причины, следствия, условия.
В-третьих, свою роль играет и своеобразие понимания требования краткости изложения в деловом тексте: имеется в виду не только и не столько количество слов в предложении, сколько «стремление вместить в пределы одной фразы максимум необходимой информации». Это связано с задачей «представить все обстоятельства дела во всех их логических взаимоотношениях вместе с выводом из них в одном целом».
5.4. Правила оформления документов
Сколько существует документов, столько существует способов их оформления. Каждый документ оформляется по-своему. Рассмотрим на примере делового письма. Деловое письмо принято писать на бланках фирмы или организации, где уже имеются реквизиты учреждения или фирмы-отправителя. Внешний вид бланка является своеобразной визитной карточкой фирмы, поэтому к его оформлению следует отнестись со всей серьезностью. Чем официальнее бланк, тем официальнее должен быть стиль письма.
5.5. Речевой этикет в документах
Речевой этикет регламентирует словесные формулы приветствия, знакомства, поздравления, пожелания, благодарности, извинения, просьбы, приглашения, совета, предложения, утешения, сочувствия, соболезнования, комплимента, одобрения; к речевому этикету относят также манеру разговаривать (искусство вести беседу).
В культуре современного типа, в которой превыше всего ценится возможность свободного выбора и полной реализации личности, «искусство общения» заключается не столько в том, чтобы сохранить свой статус, сколько в умелом и разумном приспособлении его к конкретной ситуации. Наиболее высоко оценивается не буквальное соблюдение правил, а умение в случае необходимости нарушать их. Вместо обязательных предписаний и запретов ритуализованного поведения — творческое обыгрывание существенно более мобильных норм.
Строго говоря, речевым этикетом может быть признан только такой этикет, который предполагает возможность выбора. Вежливость начинается там, где кончается целесообразность, хотя в вежливости, несомненно, есть целесообразность более высокого порядка. Речевой этикет всегда предполагает определенную избыточность, и с этим во многом связан его художественный, эстетический характер.
6. Заключение.
Этика- это наука об отношениях, существующих между людьми и об обязанностях вытекающих из этих отношений.
Этика одна из древнейших наук, возникшая как составная часть философии еще в период рабовладельческого общества.
По мнению греческого философа Аристотеля - этика помогает познать, что следует делать, а от чего следует воздержаться.
Широк круг людей, проявляющих интерес (научный, деловой, социологический) к упорядочению человеческих отношений.
Это и экономист А. Смит- автор теории нравственных чувств, и русский физиолог И. Мечников, изучавший природу человека, английский философ Спенсер- автор теории стресса, нормативов биологических законов.
О значении этики в эффективности руководства хозяйством писал еще немецкий философ И. Кант, что без такой общественной науки не мыслимо руководить людьми.
В современном мире интерес к этике усилился в связи с проблемой психологического климата в коллективе, влияющего на успех в деятельности предприятий и в бизнесе.
Один из специалистов в области этики С. Ф. Анисимов, реанимируя взгляды И. Канта писал, что « Этика- это наука о правильном (и не правильном) поведении».
Вопросами управленческой этики, служебного этикета, этики поведения людей, управлением психологического климата в коллективе занимаются в настоящее время в основном менеджеры.
Теории о практики менеджмента посвящены многие работы русских и зарубежных авторов: О. А. Виханский, А.И. Наумов, (1), С. Андерсен (1), Жаклин ,Даккел.
1
1
4 ДОБРОДЕТЕЛИ:
хорошие манеры
профессиональные навыки
2
4
На загальних схемах та схемах підключення показують провода, жгути і кабелі окремими лініями з позначенням їх порядкових номерів у межах виробу (дозволяється сквозна нумерація проводів, жгутів і кабелів, якщо провода, що входять у жгути пронумеровані в межах кожного жгута).
Позначення проводів, кабелів і жгутів, а також необхідні відомості про них записують також, як на схемах зєднань.
На електричній схемі розміщення зображують складові частини виробу у вигляді спрощених зовнішніх обрисів або умовних графічних позначень (при необхідності наносять звязки між ними), а також конструкцію приміщення або місцевість, де ці складові частини будуть розміщені. Розташування графічних позначень складових частин повинно відповідати їх дійсному розміщенню у конструкції. Схема містить відомості про складові частини: назву, тип і позначення документа, на основі якого вони застосовані.
При великій кількості складових частин ці відомості записують у перелік елементів по формі, передбаченій для електричних принципових схем.
6.2.6 Креслення друкованих плат
Друковані плати (ДП) діляться на односторонні (ОДП), двосторонні (ДДП), багатошарові (БДП) на жорсткій та гнучкій діелектричній основі.
Односторонні плати характеризуються: точністю виконання проводящого рисунку, відсутністю металізованих отворів, установкою виробів електронної техніки на поверхню ДП зі П.паи, протилежній стороні пайки.
Двосторонні ДП без металізації монтажних та перехідних отворів характеризуються високою точністю, використанням обємних металічних елементів конструкції.
Конструювання ДП та гнучких друкованих кабелів здійснюють ручним, полуавтоматизованим, автоматизованим методами.
При ручному методі, розміщення виробів електронної техніки на ДП здійснює безпосередньо конструктор.
Полуавтоматизований метод передбачає розміщення навісних виробів електронної техніки за допомогою ЕОМ.
Автоматизований метод передбачає кодування вихідних даних, розміщення навісних елементів за допомогою ЕОМ.
Координатну сітку наносять або на всьому кресленні, або на частині поверхні ДП, або рисками по периметру її контура. Лінії сітки повинні бути пронумеровані підряд або через визначені інтервали. За нуль в прямокутній системі координат на головному виді ДП слід приймати:
- центр крайнього лівого нижнього отвору, який знаходиться на полі плати, у тому числі технологічного;
- лівий нижній кут ДП;
- ліву П.па точку, утворену лініями побудови.
Рекомендуємий склад та послідовність запису технічних вимог креслення:
Друковану плату виготовити …........ методом.
Друкована плата повинна відповідати ДСТУ …..........., П.па жорсткості ….......
Крок координатної сітки …...... мм.
Параметри елементів рисунка рекомендується групувати у вигляді таблиць і розташовувати на вільному полі креслення. В таблиці можна вказувати мінімально допустимі значення елементів проводящого рисунку (ширина друкованого провідника, діаметр контактної площадки).
Розміри для справок.
Покриття ............ (по ДСТУ .......).
Маса покриття ......, кг (тільки для коштовних металів).
Маркувати ........ шрифт по ..........
6.2.7 Складальні креслення друкованих плат
Друкованим вузлом називають друковану плату з навісними елементами. Складальне креслення повинно давати повну уяву про навісні радіоелементи та інші деталі, їх розташування та установку на платі, а також відомості про:
- маркування позиційних позначень радіоелементів;
- умовні позначення виводів приборів (трансформаторів, реле);
- нумерацію вихідних контактів, полярності.
В місцях кріплення установочних деталей приводять місцеві розрізи.
Навісні елементи зображають спрощено, якщо це не заважає правильному поняттю креслення. Їх розміщують паралельно поверхні плати рядами у визначеному порядку з зазором 2 ... 3 мм між платою та елементом.
Провідний монтаж ДП виконується методом прошивки. Метод заключається в тому, що на друкованій платі-заготовці електричні зєднання елементів схеми виконуються ізольованим проводом. В якості вихідної плати застосовується ДДП з постійним проводящим рисунком під визначену серію мікросхем. Метод провідного монтажа дозволяє отримати ДП будь-якого функціонального призначення в залежності від кількості та типу встановлених мікросхем.
6.2.8 Схема розміщення
Схема розміщення визначає відносне розміщення складових частин засобу.
Складові частини засобу зображують спрощеними зовнішніми контурами видом зверху, у відповідності з їх дійсним розміщенням у засобі.
Біля графічних зображень складових частин або в середині їх вказують П., які були присвоєні на принциповій схемі.
6.3 Правила виконання схем автоматизації
6.3.1 Схема автоматизації структурна
Структурна схема призначена для відображення системи контролю та керування виробничими процесами даного об’єкта і встановлює взаємні зв’язки між щитами, пунктами керування, оперативними робочими постами основних груп технологічного обладнання і показує адміністративно-технічну суть централізованого управління об’єктом.
В загальному випадку на структурних схемах автоматизації умовними графічними зображеннями показують: керуючі обчислювальні машини, всі оперативні і диспетчерські щити і пункти, які входять в структуру об’єкта, що проектується; диспетчерські і оперативні щити і пункти керування, які не входять до складу розроблюваного проекту автоматизації, але звўязані з ним системами контролю і керування; цехи з розподілом на відділення, дільниці, агрегати або групи обладнання; лінії технологічних потоків; лінії оперативного звўязку з зазначенням напрямку проходження інформації.
Оперативні і диспетчерські щити та пункти керування, які входять в структуру автоматизації об’єкта, що проектується, зображують на схемі у вигляді прямокутників, усередині яких виконують такі надписи: найменування щита або пункту, вид оперативного звўязку, найменування основного чергового персоналу (наприклад, оператор, апаратник і т.д.), перелік основних задач.
Диспетчерські і оперативні щити та пункти керування, які не входять до структури даного проекту зображуються на схемі кружечками, в які вписують їх найменування і найменування чергового персоналу.
Для наглядності креслення контурні лінії умовних зображень цехів (або других виробничих підрозділів), щитів, пультів і пунктів контролю та керування, лінії функціональних звўязків між ними виконуються більш жирними лініями (0,5 мм), ніж лінії умовного поділу всередині умовних зображень (0,2 мм). При наявності ліній технологічних потоків останні виконуються лініями товщиною не менше 1 мм.
Види оперативного звўязку позначаються буквами, наприклад: ДАК – дистанційне автоматизоване керування; К – контроль; Середньовічч –сигналізація; ТК – телекерування і т.д., які наносяться над лініями звўязку.
При виконанні структурних схем масштабу не дотримуються.
6.3.2 Схема автоматизації функціональна
Функціональна схема автоматизації є основним проектним документом, який визначає структуру і рівень автоматизації технологічного процесу об’єкта, що проектується, і оснащення його приладами та засобами автоматизації (в тому числі засобами обчислювальної техніки). На функціональній схемі за допомогою умовних зображень показують технологічне обладнання, комунікації, органи керування, прилади і засоби автоматизації та ін. З зазначенням зв’язків між ними, таблиці умовних позначень і необхідних пояснень.
Функціональна схема автоматизації графічно поділяється на дві зони. В верхній частині креслення зображується технологічна схема, а в нижній креслять прямокутники, які умовно зображують: установку місцевих приладів, щитів, пультів, пунктів контролю та керування, керуючі машини і т.п.
Обладнання і комунікації зображуються тонкими лініями, технологічні потоки виділяються більш жирними лініями.
У зображенні об’єктів і трубопроводів повинні бути пояснювальні надписи (найменування обладнання, номери та ін.), а також вказані стрілками напрямки потоків згідно з стандартом ГОСТ 2.721-74.
Технологічні трубопроводи, газопроводи, водопроводи та ін. Зображують однолінійне згідно з стандартом ГОСТ 3464-63.
Точки входу і виходу сигналів на прямокутниках відповідних блоків показують точками діаметром 1,5 – 2 мм, біля яких вказують кількість і умовне позначення каналів.
Графічні умовні зображення приладів і засобів автоматизації, їх розміри і буквені позначення повинні відповідати стандарту ДСТУ21.404-85.
Прилади і засоби автоматизації показують на функціональних схемах розгорнутим способом, згідно якого кожний прилад чи блок, який входить в єдиний комплект, показують окремими умовними графічними зображен-нями. В верхній частині зображення (кола, овала) наносять позначення вимі-рюваної величини та функції, яка виконується приладом в порядку їх розміщення зліва-направо. В нижній частині вказують позиційне позначення комплекта вимірювання або його окремих елементів.
Всі прийняті умовні буквені позначення повинні бути розшифровані на схемі.
Лінії зв’язку зображують однолінійне і підводять до графічних зображень приладів зверху, знизу, збоку. Напрямок передачі інформації вказують стрілками. Для зменшення перетинів ліній зв’язку, останні дозво-ляється розривати. В місцях розриву обидва кінці лінії зв’язку нумерують одним і тим же арабським числом. Нумерація розривів ліній звўязку зі сторони щитових приладів дається в порядку зростання номерів. Відстань між паралельними лініями звўязку повинна бути не менше 3 мм.
6.3.3 Схема автоматизації принципова
Принципова схема автоматизації визначає повний склад складових частин виробу і звўязків між ними, і дає детальне уявлення про принцип його роботи.
За способом виконання (міждержавний стандарт ГОСТ 2.702-69) роз-різняють сумісні принципові схеми і рознесені.
На сумісних схемах прилади і апарати зображують в збірному вигляді, тобто всі зображення елементів, які входять в комплект приладу (котушки, конденсатори, електромагніти, контакти та ін.), розміщують всередині умовного графічного зображення приладу. За допомогою сумісних принципових схем зображують принцип дії складних систем автоматизації.
В принциповій схемі, виконаній рознесеним способом, кожний прилад чи апарат зображується розібраним на складові частини, які зўєднують в ряд електричних кіл лініями звўязку. Електричні кола слід розміщувати у відповідності з послідовністю роботи окремих елементів в часі.
Елементи на схемі зображують згідно з міждержавним стандартом ГОСТ 2.747-68.
Елементи комутаційних пристроїв зображують у вимкненому або вихідному стані.
Кожен елемент, зображений на схемі, повинен мати буквено-цифрове позиційне позначення.
Перелік елементів розміщують над основним надписом схеми (не ближче 12 мм) або оформлюють окремим документом.
6.4 Правила виконання креслення
6.4.1 Креслення загального вигляду
Загальний вигляд пристрою або вузла виконується згідно з вимогами міждержавного стандарту ГОСТ 2.109-73 і не менше ніж в трьох проекціях. Доцільно показувати розрізи. На кресленні вказують габаритні та установочні розміри. Деталі і вузли, які входять в даний пристрій чи вузол, нумерують в десятковій системі.
До креслення повинна бути виконана специфікація. В графі “№п/п” проставляється порядковий номер, в графі “Позначення” - десятковий номер креслення або стандарт (технічні умови) для стандартизованих (нормалізованих) деталей, в графі “Найменування” - назва деталей.
