Міністерство освіти України
Середня школа № 96 м. Львова
Реферат
на конкурс
студентських та учнівських робіт "Львівське міське самоврядування : історія, сучасність та перспективи розвитку"
на тему:
"Міський бюджет: пріоритети та механізми"
Виконав:
учень 10 - А класу
середньої школи № 96
Коркуна Дмитро
Львів 2000
План реферату
1. Вступ
2. Структура державного бюджету
3. Методи збалансування бюджету
4. Міський бюджет
5. Аналіз міського бюджету за 1999 рік
Вступ
Єдиним хорошим бюджетом є збалансований бюджет.
Адам Сміт, 1776 р.
Хорошим правилом є те, що бюджет ніколи не повинен бути збалансованим - крім моменту, коли надлишок, що стримує інфляцію, змінюється на дефіцит, щоб боротися зі спадом.
Воррен Сміт, 1965 р.
У кожній країні основу державних фінансів складає бюджет, а точніше бюджетна система, яка включає державний бюджет і бюджети відповідних адміністративних одиниць.
Державний бюджет України - це головний фінансовий план країни, він віддзеркалює суспільно-економічнийстан у державі.Економічна нестабільність і спад виробництва негативновпливають на формуваннядоходів та фінансування видатків бюджету.Бюджет, його дохідначастина тіснопов'язані із Державною програмоюсоціально-економічного розцінюванняУкраїни на поточний фінансовий рік. І навпаки, виконання зазначеноїпрограми залежить від її фінансового забезпечення. У цьому напрямку Державний бюджет виступає основою фінансування загальнодержавних програм та сприяє їх виконанню. Державна програма соціально-економічного розвитку України і Державний бюджет України мають своєособливе місце, роль і призначення у системі суспільно-економічних відносин. Одночасно вони нероздільні, взаємозалежні, доповнюють один одного, вимагають комплексного підходу при розробці ефективного механізму в процесі виконання.
Державний бюджет України є загальнодержавним централізованим фондом грошових коштів, що затверджується актом вищої юридичної сили, Законом. Бюджет будується на принципах цілісності, повноти, достовірності, наглядності і самостійності всіх бюджетів, які входять в бюджетну систему України.
Структура бюджету
Державний бюджет країни складається з двох підрозділів – доходів і видатків.
Кожна країна має свою структуру доходів та видатків бюджету, що зумовлено державним устроєм , рівнем економічного розвитку та характером економічної політики уряду. Водночас формування і використання бюджету в різних країнах має спільні риси надходжень бюджету. Дохідна частина бюджету формується за рахунок податкових надходжень, а видатки містять шість основних напрямів. Основними напрямами державних видатків є:національна оборона; утримання державного апарату; фінансування бюджетного сектора економіки; соціальні видатки; фінансування економіки; проценти за державний борг
Головним матеріальним джерелом доходів бюджету є національний дохід. Коли національного доходу не вистачає на покриття фінансових потреб, держава залучає національне багатство. Одержавлення національного прибутку здійснюється державою різними методами. Основними методами, що використовуються органами державної влади для перерозподілу доходів і утворення бюджетних прибутків, є податки, позики і емісія грошей. Співвідношення між ними різне по країнах і у часі; визначається економічною ситуацією в країні, мірою гостроти соціальних і інших протиріч, станом фінансів і фінансової політики держави.
Обсяг кожного з шести напрямів установлюється в законодавчому порядку і відбиває політику уряду.
У структурі видатків державного бюджету України найвагомішими є частки, пов'язані з утриманням бюджетного сектора економіки (освіта, правоохоронна діяльність, культура і спорт, наука, охорона здоров'я, тощо), фінансуванням національної економіки, обслуговуванням державного боргу, заходів спрямованих на ліквідацію Чорнобильської катастрофи.
Якщо видатки більші за доходи то виникаєдефіцит бюджету, якщо навпаки то, доходи перевищують видатки то має місценадлишок бюджету. Майже всі нині країни мають дефіцит бюджету.
Дефіцит державного бюджету характерний на даний момент для багатьох країн. У США, наприклад, державний бюджет, був збалансований без дефіциту за останні півсотні років тільки один раз (в 1969 р.), у Франції за останні 48 років державний бюджет був дефіцитним 32 рази, і навіть в Німеччині, з її економічним і валютним «благополуччям», перевищення прибутків над витратами спостерігаються постійно. В Україні дефіцит державного бюджету за останні роки досяг такого рівня, що наша країна по цьому негативному показнику вийшла в лідери серед інших країн. Зараз фінансування бюджетного дефіциту поглинає 85% - 95% кредитних емісії і досягає майже 20% валового внутрішнього продукту (ВВП).
Відношення суми дефіциту до ВВП називають рівнем дефіцитності бюджету. Якщо такий рівень становить 1–2 %, ситуація є терпимою, якщо більший, зокрема коли перевищує 7–10 %, то підриваються підвалини стабільності економіки.
Методи збалансування бюджету
Державний бюджет країни потрібно збалансовувати, тобто зрівноважувати доходи і видатки. Існують три методи збалансування бюджету:підвищення податків; додаткова емісія грошей; державні позики – випуск державних цінних паперів.
Підвищення податків має свої межі. На перший погляд може видаватися, що чим вищі податкові ставки тим більші надходження до бюджету. Проте частина економістів заперечує такий зв'язок, наголошуючи важливості низьких ставок оподаткування для досягнення високих економічних результатів, у тому числі значних надходжень податків. Вигідність низьких податкових ставок наочно доводить крива Лаффера.
Криву Лаффера пояснюють так: за нульових податкових ставок жодних податкових надходжень не буде. Якщо ж податки сягнуть 100 %, тобто держава привласнюватиме всі результати праці людини, ніхто не матиме бажання працювати. Тому знову не буде податкових надходжень
Якщо податкові ставки зростають від нуля, то податкові надходження збільшуються. Тоді за певного рівня ставок податків люди починають менше працювати в офіційній економіці та спрямовують свою активність в тіньову економіку. Державні податкові надходження фактично починають зменшуватися, навіть якщо податкові ставки збільшуватимуться.
Другий метод збалансування державного бюджету – додаткова емісія грошей. Держава випускає додаткову кількість грошей і начебто отримує додаткові доходи. Це дуже зручний для уряду метод збалансування бюджету. Однак він має величезний недолік – викликає інфляцію. В Україні з 1997 р. емісію грошей не використовують.
Найчастіше для зрівноваження доходів і видатків держави використовують позику. Для утримання позики уряд випускає і продає державні цінні папери, натомість отримуючи гроші. Цей метод не викликає інфляції, але за звичай призводить до виникнення боргу. Через певний проміжок часу державні цінні папери треба викупити, тобто погасити борг, а також щорічно сплачувати проценти. Нині у багатьох країнах від 10 до 15 % видатків державного боргу ідуть на обслуговування державного боргу – оплату процентів та основної суми боргу.
Стабілізація економіки надзвичайно важлива економічна категорія і має широкий спектр розуміння. На місцевому рівні можна віднести дотації на окремі галузі сільського господарства, програми програми професійної перепідготовки, додаткові пільги і компенсації безробітним, громадські роботи тощо. Звичайно більшість регулятивних важелів знаходиться в руках держави, але виконується на всіх рівнях управління державою, що визначається розподілом функцій та делегування повноважень по окремих видах діяльності.
Міський бюджет
Основна частина видатків місцевих бюджетів припадає на соціальні заходи й управління місцевим господарством. Це –фінансування місцевого будівництва, дорожнього господарства, побутових установ, громадського транспорту, видатки на освіту й охорону здоров'я.
Основними міського джерелами бюджету є закріплені податки; регульовані податки; власні доходи. Такий розподіл зроблений з метою можливості аналізу джерел доходів та напрямків видатків а значить можливості оцінки реальної незалежності місцевого бюджету від вищестоящих бюджетів. До групи закріплених податків віднесені основні джерела доходів місцевих бюджетів, нормативи яких закріплюються Законом України " Про державний бюджет України. До групи регульованих податків віднесені джерела, нормативи відрахувань по яких встановлюється на рівні області. Група власних доходів є основним показником незалежності місцевих рад від вищестоящих бюджетів. Незалежність в країнах розвинутої демократії формується на основі законодавчого закріплення нормативів відрахувань від загальнодержавних податків на довгостроковій основі та законодавчого визначення можливості місцевих рад встановлювати місцеві податки і збори. До цієї групи відносяться мито та плата за землю, поскільки мито залишається в місцевих бюджетах на 100 %, а плата за землю є основним податком для всіх рівнів рад з законодавчо-визначеним нормативом, що дозволяє легко прогнозувати величину надходжень до бюджету.
Витрати бюджету, будучи компонентом загальної фінансової категорії - бюджету - являють собою витрати, виникаючі в зв'язку з виконанням державою своїх функцій. Ці витрати виражають економічні відносини, на основі яких відбувається процес використання коштів централізованого фонду грошових коштів держави у різних напрямах. Місцевий бюджет, включаючи бюджет на рівні провінцій, повинні були бути збалансованими і не мати дефіциту. Правда протягом останніх років з'явилися виключення з правила, тобто допускався дефіцит центрального бюджету при одночасній збалансування місцевих бюджетів. Досвід різних країн відносно цієї проблеми різний. Наприклад, в Китаї провінції повинні мати збалансовані бюджети, однак за останні роки була помічена тенденція по накопиченню прострочених платежів, що, як відомо, означає наявність бюджетного дефіциту.
Закон про бюджетну систему України вирішує проблему місцевих бюджетів. Органи місцевої влади самостійно розробляють, затверджують і виконують свої бюджети. Статті 13, 14, 15 закону «Про бюджетну систему України» регламентують складання і виконання місцевих бюджетів, а ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 м. регламентує повноваження органів місцевого самоврядування в бюджетній сфері.
Дохідна та видаткова частини місцевих бюджетів визначаються в основному затверджуваними парламентом нормами. Це означає, що державні органи створюють систему місцевих бюджетів, основною умовою існування якої має бути гармонія між доходною та видатковою сторонами місцевих бюджетів, тобто рівновага. Передача обов'язків і відповідальності місцевим органам влади має супроводжуватися забезпеченням цих органів відповідними фінансовими ресурсами. З правової точки зору про відповідність між зв'язками та фінансовими ресурсами можна говорити тоді, коли обов'язки супроводжуються правами та компетенціями на використання джерел доходів. Ці компетенції можуть визначатися по-різному - від прав на використання ресурсів до нормативних компетенцій, тобто прав щодо встановлення податків. Місцеві органи влади повинні мати юридичне закріплені джерела доходів, достатні для покриття обов'язкових видатків. Це, звичайно, не означає, що місцеві органи влади можуть мати можливість виконувати тільки обов’язкові функції. Може бути ситуація, за якої місцеві органи влади мають на своїх рахунках необхідні фінансові кошти, але не мають відповідних прав щодо їх використання. Існує небезпека, що чіткий розподіл обов'язків і ресурсів зменшить самостійність місцевих органів влади. Однак така небезпека не означає зв'язку між збалансованим бюджетом та недостатньою самостійністю. Збалансована система доходів і видатків має забезпечувати відповідний рівень самостійності місцевих органів влади як у видатковій, так і в доходній частині.
