Страница: 3 из 3 <-- предыдущая следующая --> | Перейти на страницу: |
| Типы рынков |
| Свободная конкуренция | Монополисти-ческая конкуренция | Олигополия | Чистая монополия |
1. Характер ценообразо-вания | Свободное, конкурентное | Конкурентное ценообразова-ние с приоритетом монополизма в пределах рынка дифференцированного фирменного продукта | Монополизиро-ванное, но обусловленное взаимной зависимостью немногих конкурентов | Монополизиро-ванное ценообразование |
2. Особен-ность продукта | Однороден, часто стандартизирован | Дифференциро-ван, но входит в группу заменителей | Может быть однородным, стандартизиро-ванным и дифференцирован-ным | Уникален, нет близких заменителей |
3. Число предприятий — агентов рынка | Очень большое | Много | Немного | Одно |
4. Контроль рыночной цены предприятием | Не контролируется, соглашается с рыночной ценой | Контролируется в весьма ограниченных пределах | Контролируется, но с учетом реакции конкурентов, возможен сговор | Контролируется монополистом |
5. Неценовая конкурен-ция | Отсутствует | Имеет значительную роль | Является типичной | Является главной, имеет различные формы |
6. Условия вхождения в отрасль, на рынок и выходы | Препятствия отсутствуют | Относительно легкие | Затруднены или трудные | Блокированы |
Изменения | Изменение цены |
прибыли | Цена повышается | Цена понижается |
Прибыль | Рынок нечувствителен к ценам (неэластичный рынок). | Более низкие цены ведут к расширению емкости рынка быстрее, чем падают прибыли (эластичный рынок). |
| Первоначальная цена товара была занижена, покупатели могут заплатить больше - товарный дефицит. | Первоначальная цена товара была завышена, спрос был ограничен, после снижения цены он резко расширяется. |
| Производственные мощности ограничены, заказы превышают возможности предприятия. | Издержки производства единицы товара уменьшаются быстрее, чем реализационная цена. |
| Происходит быстрое расширение емкости рынка. | Более низкие цены открывают выход на новые рынки. |
| Более высокие цены делают товар более привлекательным для покупателя. | Уход с рынка ряда конкурентов. |
| Повышение цен конкурентами в отрасли. | |
Прибыль уменьшается | Увеличение цен на реализацию продукции не компенсирует повышение издержек (инфляция издержек). | Рынок нечувствителен (неэластичен) к более низким ценам, и объем продаж остается относительно постоянным. |
| Первоначальные цены были правильными - продажи уменьшаются быстрее, чем увеличивается выручка от реализации (эластичный рынок). | Первоначальные цены были правильными - после снижения цен продажи не выросли (неэластичный рынок). |
| | Ответное понижение цен конкурентами (установление более низких цен в отрасли) и отсутствие новых покупателей. |
| | Уход с рынка. Цены были уменьшены исключительно для увеличения доли продаж предприятия на рынке. |
| | Предотвращение внедрения на рынок новых конкурентов. |
Соображения | Факторы |
Стоимостные | Стоимость производства - начальная. По стадиям производства - в будущем. Ожидаемый объем товарного выпуска. Точки окупаемости. Интеграция с другой продукцией. |
Потребителей | Полезность для покупателей. Сопоставление товарных свойств. Взаимозаменяемость товаров. Обоснованные (привычные) цены. Привычки покупателя. Престижность товара. |
Конкурентные | Наличие конкуренции. Степень конкуренции. Конкурентные действия. Доля рынка и положение конкурентов. |
Рыночные | Используемые и доступные каналы. География распределения. Структура распределения. Возможности продвижения товара. Наличие сервисного обслуживания. |
Величина коэффициента | Качественное определение | Количественная характеристика эластичности спроса | Влияние на общую выручку (потребительские расходы) |
эластич-ности | эластичности спроса | (объяснение терминов) | Повышение | Снижение |
Больше | Эластичный или относительно эластичный спрос | Процентное изменение количества спрашиваемого товара превышает процентное изменение цены | Общая выручка уменьшается | Общая выручка увеличивается |
Равен единице E=1 | Единичность или единичная эластичность спроса | Процентное изменение количества спрашиваемого товара равно процентному изменению цены | Общая выручка неизменная | Общая выручка неизменная |
Меньше единицы E | Неэластичный или относительно неэластичный спрос | Процентное изменение количества спрашиваемого товара меньше процентного изменения цены | Общая выручка увеличивается | Общая выручка уменьшается |
1
Враховуючи цю складність, у останні роки робилися спроби теоретичного синтезу двох напрямків у дослідженні мотивації: когнітивних і підтримання. В результаті цього синтезу отримана достатньо громіздка модель трудової мотивації, основана на формальному поєднанні відзначених вище моментів.
Не відкидаючи значимості трудових мотивацій, розроблених соціологами, психологами, біосоціологами, все ж необхідно відзначити їх спільний недолік. Він зводиться до недооцінки соціально-економічного аспекту праці і робочої сили, перебільшення методологічного індивідуалізму, ігнорувань відмінностей між мотивацією найманого робітника і роботодавця, возз’єднання праці і власності. З позиції економічної науки не можна розкрити механізму функціонування мотивів трудової діяльності поза аналізом стимулів, як об’єктивних умов дій людей, поза економічними інтересами як моментами виробничих відносин.
Потреби в процесі детермінації діяльності реалізуються через інтереси, котрі відображають потреби інституціоналізованих утворень або індивіда як представника подібних утворень. В них представлені потреби, “перепущені” через призму виробничих відносин. Мотиви, потреби виражені у більш безпосередній формі. Мотиви індивідуалізовані, в них відображені в повній мірі власні нахили і переваги суб’єкта.
Безпосередній поштовх до початку діяльності з реалізації інтересів та мотивів дають стимули. Від їх сили та змісту залежить рівень активності, яка проявляється в економічній діяльності її суб’єктом. Стимули, на відміну від мотивів та інтересів, піддаються кількісному опису, хоча й не завжди. У будь-якому разі, вони є більш конкретною, помітною формою.
З приводу стимулів англійский економіст А. Маршалл відмітив таке: “ Застосування наукових методів та аналізу в економічній науці виникає лише тоді, коли силу спонукальних мотивів людини … стає можливим приблизно виміряти тією сумою грошей, котру вона готова віддати, аби отримати взамін бажане задоволення, чи, навпаки, тією сумою, котра необхідна, щоб спонукати її затратити визначену кількість утомливої праці”.1Не всякий економічний стимул можна виразити у визначеній сумі грошей. Стимулом може бути надання, для прикладу, певного статусу, посади тощо.
Таким чином, виходячи із сказаного вище, можна відзначити, що стимул – це зовнішній (у відношенні до індивіда) процес або об’єкт, спрямований на посилення (послаблення) існуючих мотивів індивіда, підкріплення його потягу до дії (до праці). Стимули можуть бути як позитивними, підсилюючими певний потяг, так і негативними, послаблюючими. У якості стимулів можуть виступати предмети, процеси та інші явища суспільного життя, пов’язані з тим чи іншим мотивом індивіда.
Треба підкреслити, що метою індивіда є відтворення людини як суб’єкта виробничих відносин через задоволення притаманної їй системи економічних потреб. Система економічних потреб, у свою чергу, найбезпосереднішим чином пов’язана з економічними стимулами суб’єкта.
Досліджуючи економічну поведінку людини, потрібно визначити, що розуміється під економічним статусом. Звичайно, на діяльність людини взагалі і в економічній сфері зокрема впливають не тільки економічні фактори, але й такі, наприклад, як вік, сімейний стан, національна та релігійна приналежність. Причому це позначається і в процесі виробництва, і особливо в процесі споживання. Однак, неекономічні характеристики соціального статусу впливають на економічну поведінку опосередковано, у той час, як економічні характеристики – безпосередньо.
Значить, економічний статус індивіда визначається, по-перше, економічним становищем людини, її місцем у конкретній економічній структурі, в системі виробничіх відносин; по-друге, системою функціональних станів людини, які формуються під впливом економічного становища людини чи диктуються економічним становищем індивіда.
Місце людини в системі економічних відносин визначається: відносинами власності; місцем у суспільній організації праці; розміром і способом отримання доходів. При цьому визначенні економічного становища провідними є відносини власності, у рамках якої функціонує суб’єкт.
Логіка економічної дії працівника змінюється в залежності від його соціально-економічного становища. Економічний тип працівника, його суспільне становищє в системі організації виробництва не володіє постійною якістю. Економічна визначеність працівника еволюціонує разом з розвитком соціально-економічної системи. Це достатньо виразно прослідкується на становищі найманого працівника. Довгі роки він був абсолютно підпорядкований капіталу і необхідною умовою реалізації його інтересу були більш вигідні умови продажу робочої сили і заработна плата.
У 70-і роки нашого століття починається активне внесення у механізм організації виробництва деяких елементів “демократизації” (забезпечення більшої свободи для працівника в рамках його робочого місця, доповнення його обов’язків функціями контролю за якістю випущеної продукції і т. д.). Розширення “поля економічної дії”, однак, не торкнулося змін у відносинах власності. Тим не менше, найманий робітник був дещо “вдосконалений” внесенням окремих елементів економічних свобод для робітника. Він став відноситися до справ виробництва з більшою активністю та зацікавленістю. Його інтерес робітника вже не зводится тільки до отримання заробітної плати, але й виражається у намаганні проявити свої здібності у значно більшому обсязі, аніж перше (наприклад, через систему автономних та напівавтономних груп, гуртків якості). У цьому плані надзвичайно цікавий досвід Японії. Такі вчені, як І.Каару, Т.Коно, Я.Монден, А.Маріто, У.Оучі, Х.Окумура, В.Спандар’ян, Т.Нагая,1вказують на різні елементи нововведень, що частково змінюють традиційний статус найманого робітника. У рамках нововведень робочі одержують більшу свободу в плані нормування свого робочого часу, контролю над виробничим процесом. Активно практикується участь робітників у прибутках (доходах) компаній.
Розширення об’єктивних факторів, які впливають на мотивацію, повинне бути доповнене суб’єктивними моментами, які також суттєво впливають на неї. У сучасній економіці суб’єктивний фактор відіграє домінуючу роль. По мірі посилення зрілості виробничо-економічного організму, розвиток особистості на здійснення трудової діяльності людини все більш зростаючого впливу справляють надекономічні фактори. На здібності та можливості працівника, логіку його економічної поведінки накладуються певні обмеження, зумовлені рівнем його культури, світоглядом, сповідуваною ідеологією, моральними та релігійними нормами, ступенем піддатливості емоціям, звичкам, визначенням, строго індивідуальним умонастроям. У сучасних умовах дуже є великим фактор трудової моралі. Цей компонент вносить значні корективи у поведінку працівника.
До того, що сказано вище про трудові мотивації, слід додати вітчизняні розробки цієї проблеми. Для них є характерним більш тісний зв’язок потреб, мотивів, інтересів та стимулів з виробничими відносинами. Хоча потреби за багатьма своїми параметрами виходять за рамки економічних відносин, все ж за своєю обумовленістю та реалізацією вони є вихідним елементом виробничих відносин, а інтереси виражають направленість здійснення трудової діяльності. Виходячи з цього, мотив виступає формою прояву вже усвідомленої потреби, що складається під впливом як зовнішніх умов, котрі забезпечують здійснення праці, так і внутрішніх умов, втілених у сам труд як способі життєдіяльності. Мотиви представляють собою діалектичну єдність потреб і стимулів, передбачаючи і взаємно заперечуючи одне одного. Потреби-мотиви-інтереси-стимули сплетені у реальному житті в єдине ціле.
Наведений логічний рід – це не теоретичний вимисел, а наукове уявлення про механізм мотивації праці, яке характеризується складною структурою відносин та форм, тісно взаємопов’язаних і субординованих між собою. Потреби, що не стали внутрішнім спонукальним мотивом і не підкріплені відповідними стимулами, залишаються лише потенційним фактором активізації трудової діяльності. Щоб цього не було, треба неухильно розширювати спектр економічних відносин, у які вступає робітник, які він освоює і в процесі трудової діяльності реалізовує.
В умовах планово-розподільчої системи працівник був поставлений у ситуацію, коли від нього нічого не залежало: ні збільшення заробітку, ні вибір характеру діяльності, ні можливості розпорядитися заробленим. З лібералізацією економіки, розвитком ринкових відносин повинна була б розповсюдитись економічна свобода працівника та його економічна незалежність від держави. Однак, на жаль, ринкове реформування планової економіки не орієнтоване на формування ефективного механізму активізації трудової діяльності, воно в основному стимулювало активність у сфері розподілу і в якійсь мірі у сфері обміну. Ринок як інститут ще не став інструментом об’єктивної оцінки трудової діяльності робітника, дієвим механізмом включення його у відносини виробництва, розподілу, обміну, споживання і реалізації економічних інтересів.
Ланцюг логічного ряду “потреби-мотиви-інтереси-стимули” багато в чому залежить, якщо не визначається, від подолання відчуження працівників від результатів праці і власності на речові фактори виробництва. Причому відчуження від речових умов праці і її результатів супроводжується відчуженням від праці як діяльності. Чим вищий рівень першого відчуження, тим меншу роль відіграють мотиви, пов’язані з працею як такою і значно більшу вагу мають мотиви, пов’язані з результатами праці.
Концепції “людських відносин”, “людського капіталу”, “соціального партнерства”, інституціоналізму, активно розроблювані у останні десятиріччя в країнах з розвинутою економікою та успішно реалізовувані на практиці, служать яскравим підтвердженням того, що сучасний ринковий механізм трудової мотивації має за основу все більш посилюваний процес подолання відчуження праці від її результатів та власності, зростанні ролі інтелектуальної власності. Володіння власністю повністю (інтелектуальна) або частково (на засоби виробництва) долає (також частково чи повністю) відчуження найманого робітника від умов та результатів праці, дозволяє йому у більшій степені впливати на зміст праці, на управління нею, забезпечення органічної єдності внутрішніх і зовнішніх мотивів та стимулів до праці.
Мотиви трудової діяльності різноманітні і визначаються різними обставинами. Їх стійкість і дієвість забезпечується лише при знятті протиріч між привласненням та відчуженням. Тільки в процесі цього зняття випливає мотив та стимул до праці як внутрішньої потреби, як соціальної цінності. До того ж при всьому різноманітті стимулів існує основоположний, початковий, котрий дає можливість виникненню мотиву до праці як внутрішньому спонуканню, як внутрішній потребі. Таким стимулом є власність на робочу силу і власність на засоби виробництва.
Страница: 3 из 3 <-- предыдущая следующая --> | Перейти на страницу: |
© 2007 ReferatBar.RU - Главная | Карта сайта | Справка |