Почему необходимо регулирование? Шумпетер доказал, что капиталистическая система произвела бы такой социальный порядок, который был бы наиболее враждебным для потребителя и требовал бы регулирования. "Регулирование существует для защиты общественных интересов от дисфуПочему необходимо регулирование? Шумпетер доказал, что капиталистическая система произвела бы такой социальный порядок, который был бы наиболее враждебным для потребителя и требовал бы регулирования. "Регулирование существует для защиты общественных интересов от дисфункций некоторых нерегулируемых рыночных результатов, например, иррациональности и эгоизма свободных капиталистических рынков. Некоторые утверждали, что регулирование представляет собой замену невидимой руки кулаком. [1]
Контролирование и ограничения разработаны, чтобы увеличить благосостояние некоторых групп вКонтролирование и ограничения разработаны, чтобы увеличить благосостояние некоторых групп внутри общества, защищая их интересы. Государство, следовательно, вмешивается и регулирует аллокативную функцию рынка посредством антимонопольного законодательства (контролируя размещение таких торговых единиц как Фондовая биржа) и законодательства по защите прав потребителя (защита потребителя от обмана, защита здКонтролирование и ограничения разработаны, чтобы увеличить благосостояние некоторых групп внутри общества, защищая их интересы. Государство, следовательно, вмешивается и регулирует аллокативную функцию рынка посредством антимонопольного законодательства (контролируя размещение таких торговых единиц как Фондовая биржа) и законодательства по защите прав потребителя (защита потребителя от обмана, защита здоровья потребителя), создания условий труда, а также управления коммерческим радио- и телевещанием.[1;49]
Кроме того, государство регулирует денежные запасы, цены на коммунальные услуги и национализированные отрасли промышленности и, через политику цен и доходов, многие из аллокативных решений в экономике. Недавно в Кроме того, государство регулирует денежные запасы, цены на коммунальные услуги и национализированные отрасли промышленности и, через политику цен и доходов, многие из аллокативных решений в экономике. Недавно в США и Великобритании была проведена политика, направленная против регулирующей функции государства на том основании, что такого рода регуляторы ограничивают персональные свободы и эффективные рыночные выборы. Кроме того, на их выполнение необходимы затраты. Кроме бюрократических затрат на регулирующую систему, пКроме того, государство регулирует денежные запасы, цены на коммунальные услуги и национализированные отрасли промышленности и, через политику цен и доходов, многие из аллокативных решений в экономике. Недавно в США и Великобритании была проведена политика, направленная против регулирующей функции государства на том основании, что такого рода регуляторы ограничивают персональные свободы и эффективные рыночные выборы. Кроме того, на их выполнение необходимы затраты. Кроме бюрократических затрат на регулирующую систему, потребители и производители подвергаются затратам при приспосабливании к регуляторам. По оценкам специалистов, экономике США в 1970 году регулирующие действия обошлись в 0,9 млрд. долларов. К 1980 году эта цифра увеличилась до 6,5 млрд. долларов (3,3 млрд. долларов по ценам 1970 года). Выгоды от регулирования сравнили с затратами, в которыеКроме того, государство регулирует денежные запасы, цены на коммунальные услуги и национализированные отрасли промышленности и, через политику цен и доходов, многие из аллокативных решений в экономике. Недавно в США и Великобритании была проведена политика, направленная против регулирующей функции государства на том основании, что такого рода регуляторы ограничивают персональные свободы и эффективные рыночные выборы. Кроме того, на их выполнение необходимы затраты. Кроме бюрократических затрат на регулирующую систему, потребители и производители подвергаются затратам при приспосабливании к регуляторам. По оценкам специалистов, экономике США в 1970 году регулирующие действия обошлись в 0,9 млрд. долларов. К 1980 году эта цифра увеличилась до 6,5 млрд. долларов (3,3 млрд. долларов по ценам 1970 года). Выгоды от регулирования сравнили с затратами, в которые, кроме прямых административных затрат и затрат на выполнение, были включены увеличения в погрешностях и задержках инвестиционных решений. В результате были увеличены требования на отмену государственного регулирования, особенно в областях авиалиний, правил техники безопасности, связанных с автомобилями, и контроля над природопользованием.[1;49]
Действительно ли регулирование эффективно? Это спорный вопрос, который зависит от многих факторов. Во-первых, регулируемые фирмы могут получить более низкую прибыль. Во-вторых, регулирующие инструменты часто должны быть разнообразными, чтобы иметь дело со сложными промышленными стДействительно ли регулирование эффективно? Это спорный вопрос, который зависит от многих факторов. Во-первых, регулируемые фирмы могут получить более низкую прибыль. Во-вторых, регулирующие инструменты часто должны быть разнообразными, чтобы иметь дело со сложными промышленными структурами. Использование этих инструментов требует больших расходов и не приносит желаемых результатов из-за несоответствия инструментов проблемам. В-третьих, надзор становится обычным и предсказуемым. Поэтому, в итоге, ресурсы распределяются, уклоняясь от регулирования.[1;49]
Общий уровень расходов в частном секторе может быть слишком низким для реализации полной занятости. В этом случае правительство обязано так дополнить частные расходы, чтобы общий объем расходов - частных и государственных - был достаточен для создания полной занятости. Каким образом правительство может это осуществить? Один ответ на этот вопрос состОбщий уровень расходов в частном секторе может быть слишком низким для реализации полной занятости. В этом случае правительство обязано так дополнить частные расходы, чтобы общий объем расходов - частных и государственных - был достаточен для создания полной занятости. Каким образом правительство может это осуществить? Один ответ на этот вопрос состоит в том, чтобы использовать тот же метод - правительственные расходы и налогообложение, - какой оно использует для перераспределения ресурсов и производства общественных благ. Конкретно, правительству надлежит, с одной стороны, увеличить собственные доходы на общественные блага и услуги, а с другой - сократить налогОбщий уровень расходов в частном секторе может быть слишком низким для реализации полной занятости. В этом случае правительство обязано так дополнить частные расходы, чтобы общий объем расходов - частных и государственных - был достаточен для создания полной занятости. Каким образом правительство может это осуществить? Один ответ на этот вопрос состоит в том, чтобы использовать тот же метод - правительственные расходы и налогообложение, - какой оно использует для перераспределения ресурсов и производства общественных благ. Конкретно, правительству надлежит, с одной стороны, увеличить собственные доходы на общественные блага и услуги, а с другой - сократить налоги с целью стимулирования расходов частного сектора.
Другая ситуация может возникнуть, если общество попытается расходовать больше, чем позволяют производственные мощности экономики. Когда совокупные расходы превышают величину продукта при полной занятости, избыточные расходы вызовут повышение уровня цен. ЧрезмерДругая ситуация может возникнуть, если общество попытается расходовать больше, чем позволяют производственные мощности экономики. Когда совокупные расходы превышают величину продукта при полной занятости, избыточные расходы вызовут повышение уровня цен. Чрезмерный объем совокупных расходов носит инфляционный характер. В этом случае правительство обязано ликвидировать чрезмерные расходы. Оно может этого достигнуть главным образом сокращением собственных расходов, а также повышением налогов с целью сокращения расходов частного сектора. [4,7]
Основной целью политики занятости в нашей стране на предстоящий период является обеспечение рациональной структуры занятости населения как основы получения устойчивых доходов и роста благосостояния семей, достижение сбалансированности спроса и предложения рабочей силы путём активизации рынка труда. Реализация поставленной задачиОсновной целью политики занятости в нашей стране на предстоящий период является обеспечение рациональной структуры занятости населения как основы получения устойчивых доходов и роста благосостояния семей, достижение сбалансированности спроса и предложения рабочей силы путём активизации рынка труда. Реализация поставленной задачи будет обеспечиваться структурной перестройкой экономики (свёртывание и ликвидация убыточных производств с одновременным развитием эффективных и конкурентоспособных видов деятельности), преобразованиями в социальной сфере. [8;207]
Заключение.
Анализируя различную литературу по данной теме, я пришёл к вывАнализируя различную литературу по данной теме, я пришёл к выводу, что государство и экономика не должны идти врозь. Во-первых, размещение ресурсов, а также распределение доходов и благ обязаны производиться с наибольшей пользой для общества. Во-вторых, в одиночку рынку сложно справиться с фиаскоАнализируя различную литературу по данной теме, я пришёл к выводу, что государство и экономика не должны идти врозь. Во-первых, размещение ресурсов, а также распределение доходов и благ обязаны производиться с наибольшей пользой для общества. Во-вторых, в одиночку рынку сложно справиться с фиаско(выделяютчетыре типа неэффективных ситуаций, свидетельствующих о рыночном фиаско: монополия, несовершенная информация, внешние эффекты, общественные блага). Ему на помощь приходит государство. Оно осуществляет антимонопольную и антиинфляционную политику, социальное страхование, ограничивает производство опасных для потребителя товаров, стимулирует научно-технический прогресс.
Государство выполняет свои функции, применяя экономические и административные методы. Они взаимосвязаны и вместе с тем противоположны. Существуют области, где применение административных методов эффективно и не противоречит рыночному механизму.
Предоставляемые государством общественные товары призваны удовлетворять Предоставляемые государством общественные товары призваны удовлетворять коллективные потребности, которые невозможно измерить в денежной форме и которые в связи с этим не может произвести рынок. Общественные товары связывают с одной стороны, коллективные потребности, с другой - налоговую и бюджетную политику государства. Для производства общественных товаров государство осуществляет Предоставляемые государством общественные товары призваны удовлетворять коллективные потребности, которые невозможно измерить в денежной форме и которые в связи с этим не может произвести рынок. Общественные товары связывают с одной стороны, коллективные потребности, с другой - налоговую и бюджетную политику государства. Для производства общественных товаров государство осуществляет налогообложение, которое должно формироваться по прогрессивной шкале. Структура бюджетных расходов должна соответствовать структуре спроса на общественные товары.
В некоторых ситуациях рыночный механизм не может автоматически обеспечить равновесие из-за внешних эффектов, возникающих в процессах рыночного произВ некоторых ситуациях рыночный механизм не может автоматически обеспечить равновесие из-за внешних эффектов, возникающих в процессах рыночного производства и потребления. Государство вмешивается в экономику и обеспечивает псевдорыночное равновесие. Оно осуществляет перераспределение доходов в пользу тех, кто несет не учтенный рынком ущерб. Государство вмешивается в ценообразование, чтобы цена на товары и услуги учитывали внешние эффекты.
Выход государства зВыход государства за отчерченные максимальные границы делает необходимым разгосударствление экономики. Проблема особенно актуальна для стран, переходящих от тотального огосударствления экономики к рынку. Хорошо зарекомендовали себя такие способы разгосударствления, как приватизация собственности, либерализация рынков, оздоровлениеВыход государства за отчерченные максимальные границы делает необходимым разгосударствление экономики. Проблема особенно актуальна для стран, переходящих от тотального огосударствления экономики к рынку. Хорошо зарекомендовали себя такие способы разгосударствления, как приватизация собственности, либерализация рынков, оздоровление государственного сектора, создание смешанных предприятий. Одним из важнейших преимуществ приватизации является антиинфляционный эффект. Для успешного проведения приватизации необходимо выполнение ряда условий. Следует помнить, однако, что этот процесс во многом зависит от самого государства.
Список использованных источников:
1. C.V. Brown & P.M. Jackson. Economics: public sector. 4thedition.
Basil Blackwell. 1990,- 587 с.
2. Р.М. Нуреев. Курс микроэкономики. Москва. 1998,- 560 с.
3. А.Г. Войтов. Экономика. Москва. 1999,- 490 с.
4. Пол А. Самуэльсон & Вильям Д. Нордхаус. Экономика. 15-ое издание. Москва. 1997,- 799 с.
5. А.В. Сидорович. Курс экономической теории. Москва. 1997.
6. 6. Г.П. Овчинников. Микроэкономика. Макроэкономика. Санкт-Петербург. 1997.
7. Кэмпбелл Р. Макконнелл & Стэнли Л. Брю. Экономикс. Москва. 1996.
8. В.А. Дадалко. Реформирование экономики Республики Беларусь. Минск. 1997,- 449 с.
Враховуючи цю складність, у останні роки робилися спроби теоретичного синтезу двох напрямків у дослідженні мотивації: когнітивних і підтримання. В результаті цього синтезу отримана достатньо громіздка модель трудової мотивації, основана на формальному поєднанні відзначених вище моментів.
Не відкидаючи значимості трудових мотивацій, розроблених соціологами, психологами, біосоціологами, все ж необхідно відзначити їх спільний недолік. Він зводиться до недооцінки соціально-економічного аспекту праці і робочої сили, перебільшення методологічного індивідуалізму, ігнорувань відмінностей між мотивацією найманого робітника і роботодавця, возз’єднання праці і власності. З позиції економічної науки не можна розкрити механізму функціонування мотивів трудової діяльності поза аналізом стимулів, як об’єктивних умов дій людей, поза економічними інтересами як моментами виробничих відносин.
Потреби в процесі детермінації діяльності реалізуються через інтереси, котрі відображають потреби інституціоналізованих утворень або індивіда як представника подібних утворень. В них представлені потреби, “перепущені” через призму виробничих відносин. Мотиви, потреби виражені у більш безпосередній формі. Мотиви індивідуалізовані, в них відображені в повній мірі власні нахили і переваги суб’єкта.
Безпосередній поштовх до початку діяльності з реалізації інтересів та мотивів дають стимули. Від їх сили та змісту залежить рівень активності, яка проявляється в економічній діяльності її суб’єктом. Стимули, на відміну від мотивів та інтересів, піддаються кількісному опису, хоча й не завжди. У будь-якому разі, вони є більш конкретною, помітною формою.
З приводу стимулів англійский економіст А. Маршалл відмітив таке: “ Застосування наукових методів та аналізу в економічній науці виникає лише тоді, коли силу спонукальних мотивів людини … стає можливим приблизно виміряти тією сумою грошей, котру вона готова віддати, аби отримати взамін бажане задоволення, чи, навпаки, тією сумою, котра необхідна, щоб спонукати її затратити визначену кількість утомливої праці”.1Не всякий економічний стимул можна виразити у визначеній сумі грошей. Стимулом може бути надання, для прикладу, певного статусу, посади тощо.
Таким чином, виходячи із сказаного вище, можна відзначити, що стимул – це зовнішній (у відношенні до індивіда) процес або об’єкт, спрямований на посилення (послаблення) існуючих мотивів індивіда, підкріплення його потягу до дії (до праці). Стимули можуть бути як позитивними, підсилюючими певний потяг, так і негативними, послаблюючими. У якості стимулів можуть виступати предмети, процеси та інші явища суспільного життя, пов’язані з тим чи іншим мотивом індивіда.
Треба підкреслити, що метою індивіда є відтворення людини як суб’єкта виробничих відносин через задоволення притаманної їй системи економічних потреб. Система економічних потреб, у свою чергу, найбезпосереднішим чином пов’язана з економічними стимулами суб’єкта.
Досліджуючи економічну поведінку людини, потрібно визначити, що розуміється під економічним статусом. Звичайно, на діяльність людини взагалі і в економічній сфері зокрема впливають не тільки економічні фактори, але й такі, наприклад, як вік, сімейний стан, національна та релігійна приналежність. Причому це позначається і в процесі виробництва, і особливо в процесі споживання. Однак, неекономічні характеристики соціального статусу впливають на економічну поведінку опосередковано, у той час, як економічні характеристики – безпосередньо.
Значить, економічний статус індивіда визначається, по-перше, економічним становищем людини, її місцем у конкретній економічній структурі, в системі виробничіх відносин; по-друге, системою функціональних станів людини, які формуються під впливом економічного становища людини чи диктуються економічним становищем індивіда.
Місце людини в системі економічних відносин визначається: відносинами власності; місцем у суспільній організації праці; розміром і способом отримання доходів. При цьому визначенні економічного становища провідними є відносини власності, у рамках якої функціонує суб’єкт.
Логіка економічної дії працівника змінюється в залежності від його соціально-економічного становища. Економічний тип працівника, його суспільне становищє в системі організації виробництва не володіє постійною якістю. Економічна визначеність працівника еволюціонує разом з розвитком соціально-економічної системи. Це достатньо виразно прослідкується на становищі найманого працівника. Довгі роки він був абсолютно підпорядкований капіталу і необхідною умовою реалізації його інтересу були більш вигідні умови продажу робочої сили і заработна плата.
У 70-і роки нашого століття починається активне внесення у механізм організації виробництва деяких елементів “демократизації” (забезпечення більшої свободи для працівника в рамках його робочого місця, доповнення його обов’язків функціями контролю за якістю випущеної продукції і т. д.). Розширення “поля економічної дії”, однак, не торкнулося змін у відносинах власності. Тим не менше, найманий робітник був дещо “вдосконалений” внесенням окремих елементів економічних свобод для робітника. Він став відноситися до справ виробництва з більшою активністю та зацікавленістю. Його інтерес робітника вже не зводится тільки до отримання заробітної плати, але й виражається у намаганні проявити свої здібності у значно більшому обсязі, аніж перше (наприклад, через систему автономних та напівавтономних груп, гуртків якості). У цьому плані надзвичайно цікавий досвід Японії. Такі вчені, як І.Каару, Т.Коно, Я.Монден, А.Маріто, У.Оучі, Х.Окумура, В.Спандар’ян, Т.Нагая,1вказують на різні елементи нововведень, що частково змінюють традиційний статус найманого робітника. У рамках нововведень робочі одержують більшу свободу в плані нормування свого робочого часу, контролю над виробничим процесом. Активно практикується участь робітників у прибутках (доходах) компаній.
Розширення об’єктивних факторів, які впливають на мотивацію, повинне бути доповнене суб’єктивними моментами, які також суттєво впливають на неї. У сучасній економіці суб’єктивний фактор відіграє домінуючу роль. По мірі посилення зрілості виробничо-економічного організму, розвиток особистості на здійснення трудової діяльності людини все більш зростаючого впливу справляють надекономічні фактори. На здібності та можливості працівника, логіку його економічної поведінки накладуються певні обмеження, зумовлені рівнем його культури, світоглядом, сповідуваною ідеологією, моральними та релігійними нормами, ступенем піддатливості емоціям, звичкам, визначенням, строго індивідуальним умонастроям. У сучасних умовах дуже є великим фактор трудової моралі. Цей компонент вносить значні корективи у поведінку працівника.
До того, що сказано вище про трудові мотивації, слід додати вітчизняні розробки цієї проблеми. Для них є характерним більш тісний зв’язок потреб, мотивів, інтересів та стимулів з виробничими відносинами. Хоча потреби за багатьма своїми параметрами виходять за рамки економічних відносин, все ж за своєю обумовленістю та реалізацією вони є вихідним елементом виробничих відносин, а інтереси виражають направленість здійснення трудової діяльності. Виходячи з цього, мотив виступає формою прояву вже усвідомленої потреби, що складається під впливом як зовнішніх умов, котрі забезпечують здійснення праці, так і внутрішніх умов, втілених у сам труд як способі життєдіяльності. Мотиви представляють собою діалектичну єдність потреб і стимулів, передбачаючи і взаємно заперечуючи одне одного. Потреби-мотиви-інтереси-стимули сплетені у реальному житті в єдине ціле.
Наведений логічний рід – це не теоретичний вимисел, а наукове уявлення про механізм мотивації праці, яке характеризується складною структурою відносин та форм, тісно взаємопов’язаних і субординованих між собою. Потреби, що не стали внутрішнім спонукальним мотивом і не підкріплені відповідними стимулами, залишаються лише потенційним фактором активізації трудової діяльності. Щоб цього не було, треба неухильно розширювати спектр економічних відносин, у які вступає робітник, які він освоює і в процесі трудової діяльності реалізовує.
В умовах планово-розподільчої системи працівник був поставлений у ситуацію, коли від нього нічого не залежало: ні збільшення заробітку, ні вибір характеру діяльності, ні можливості розпорядитися заробленим. З лібералізацією економіки, розвитком ринкових відносин повинна була б розповсюдитись економічна свобода працівника та його економічна незалежність від держави. Однак, на жаль, ринкове реформування планової економіки не орієнтоване на формування ефективного механізму активізації трудової діяльності, воно в основному стимулювало активність у сфері розподілу і в якійсь мірі у сфері обміну. Ринок як інститут ще не став інструментом об’єктивної оцінки трудової діяльності робітника, дієвим механізмом включення його у відносини виробництва, розподілу, обміну, споживання і реалізації економічних інтересів.
Ланцюг логічного ряду “потреби-мотиви-інтереси-стимули” багато в чому залежить, якщо не визначається, від подолання відчуження працівників від результатів праці і власності на речові фактори виробництва. Причому відчуження від речових умов праці і її результатів супроводжується відчуженням від праці як діяльності. Чим вищий рівень першого відчуження, тим меншу роль відіграють мотиви, пов’язані з працею як такою і значно більшу вагу мають мотиви, пов’язані з результатами праці.
Концепції “людських відносин”, “людського капіталу”, “соціального партнерства”, інституціоналізму, активно розроблювані у останні десятиріччя в країнах з розвинутою економікою та успішно реалізовувані на практиці, служать яскравим підтвердженням того, що сучасний ринковий механізм трудової мотивації має за основу все більш посилюваний процес подолання відчуження праці від її результатів та власності, зростанні ролі інтелектуальної власності. Володіння власністю повністю (інтелектуальна) або частково (на засоби виробництва) долає (також частково чи повністю) відчуження найманого робітника від умов та результатів праці, дозволяє йому у більшій степені впливати на зміст праці, на управління нею, забезпечення органічної єдності внутрішніх і зовнішніх мотивів та стимулів до праці.
Мотиви трудової діяльності різноманітні і визначаються різними обставинами. Їх стійкість і дієвість забезпечується лише при знятті протиріч між привласненням та відчуженням. Тільки в процесі цього зняття випливає мотив та стимул до праці як внутрішньої потреби, як соціальної цінності. До того ж при всьому різноманітті стимулів існує основоположний, початковий, котрий дає можливість виникненню мотиву до праці як внутрішньому спонуканню, як внутрішній потребі. Таким стимулом є власність на робочу силу і власність на засоби виробництва.
1.3. КЛАСИФІКАЦІЯ МОТИВАЦІЇ ПРАЦІ
Попередньо були викладені в загальній формі антропологічні, соціологічні, психологічні та соціокультурні аспекти трудової мотивації, а також визначені місце і роль останніх у системі виробничих відносин. Однак для того, щоб повніше уявити суть та структуру механізму трудової мотивації, дуже важливо визначити типи трудової мотивації, їх співпідлеглість, структуру та тенденції розвитку, напрямки ускладнення їх взаємозв’язку.
Вирішення цих та інших питань зв’язане перш за все з класифікацією трудових мотивацій, яка передбачає різноманітні критерії. Один з них передбачає розвиток та ускладнення структури трудової мотивації, обумовлене підвищенням рівня зрілості виробничо-економічного організму, посиленням соціальної орієнтованості та гуманізації економіки, зростанням домінуючої ролі праці як джерела соціально-економічного розвитку. В якості другого критерія може бути прийнята відмінність між мотивами та стимулами, пов’язаними з результатами праці, з одного боку, і здійсненням праці як необхідним моментом життєдіяльності людини, як засобом самоутвердження і самореалізації особистості. Інакше кажучи, мова йде про внутрішні та зовнішні мотиви трудової діяльності. Третій критерій класифікації трудової мотивації пов’язаний з розмежуванням їх на економічні та неекономічні мотивації і тенденціями розвитку кожної з них. Нарешті, певне значення має класифікація трудових мотивацій за їх значимістю у короткотерміновому і довготерміновому періодах, пов’язаності з різними аспектами трудової діяльності та степені злободенності потреб. Цей критерій передбачає виділення коротких та віддалених мотивацій.
Враховуючи складність трудового процесу і багатоманітність трудових мотивацій, можна передбачити й інші критерії їх класифікації. Однак і ті, що визначені попередньо, мають важливе значення для управління працею і для вирішення питань активізації трудової діяльності.
Оскільки змінюється зміст і характер праці, так само не може залишатися незмінним і механізм трудової мотивації. Найбільші зміни у соціально-трудових відносинах відбуваються в результаті суттєвих перетворень у технологічній, організаційній, соціально-економічній структурі виробництва. Виходячи з цього, можна вести мову про різні організаційно-мотиваційні типи чи моделі трудової мотивації. Нам видається можливим виділити чотири моделі, котрі показують з певною часткою умовності сутність процесу еволюції трудової мотивації.
Треба відзначити, що кожен із пропонованих типів моделей відображає етап у розвитку мотивації працівника, показує основні риси визначеного виду зв’язків між робітником і роботодавцем. У основу цих моделей покладено певну систему організації та стимулювання праці і якісні зміни мотивації робітника, виникнення у нього нових потреб більш високого гатунку, аніж ті, котрі визначали його трудову поведінку раніше. Умовно ці моделі можна назвати передіндустріальною, індустріальною, соціальною або постіндустріальною, постекономічною або творчою.
