Отже, на сьогоднішній день в Україні сформувалася певна правова база реалізації запитів національних меншин. За оцінками міжнародних експертів наше національне законодавство щодо регулювання процесів у сфері міжетнічних відносин є одним з найдемократичніших у світі.
Однак, аналіз соціально-економічного становища національних меншин свідче про те, що не все ще у нас гаразд. Є суттеві відмінності в структурі трудового потенціалу (мається на увазі соціально-професійна, галузева і кваліфікаційна структура). Цей факт є потенційно етноконфліктогенним чинником.
Тому, є необхідним прискорити прийняття законів "Про внесення змін і доповнень до Закону України", "Про національні меншини в Україні", "Про реабілітацію та забезпечення прав осіб з числа національних меншин, що зазнали репресій та були депортовані з території України", "Про біженців", навої редакції Закону України "Про мови в Україні" і т. ін.
Таким чином, забезпечення прав національних меншин і вирішення їх проблем, повинно бути одним із приоритетів державної політики України в сфері регулювання міжетнічних відносин.
Висновок
Таким чином, аналізуючи національний склад населення України, можна зробити висновок, що , незалежно від кількості національностей, які мешкають на її території, населення взагалі відіграє значну роль в економічному і соціальному розвитку країн. Міграції населення забезпечують трудовими ресурсами регіони, в яких така потреба виникає. Виконуючі функцію відтворення людського роду, окремі вікові групи забезпечують приріст населення що є покахником демографічної ситуації в країні.
За своїм етнічним складом населення України дуже різноманітне. Тому наша країна належить до поліетнічних країн. Аналіз складу населення згідно перепису 1989р. показує, що найчисельніша нація – українці – основне населення держави. Далі, за кількістю йдуть росіяни, євреї та інші етнічні групи.
Розселені вони по території України досить нерівномірно. Рівень урбанізації та розвиток промисловості зумовили географію розселення різних націй. Про це досить яскраво свідчить Додаток №2, який висвітлює розселення українців – більша частина міського населення у східних промислових районах, і більшість сільського населення у західних регіонах.
Згідно юридичних законів, які діють в нашій країні, національним меншинам гарантуються різні права – політичні, культурні, освітні, інформаційні. Зокрема, всі ці права гарантовані Конституцією України, законом "Про національні меншини України". Однак, не все іще у нас гаразд – не вирішені проблеми депортованих народів, виникають складноші з біженцями, у деяких регіонах не визначена мовна ситуація.
Тому, виріщення цих питань, пов'язаних з забезпеченням прав національних меншин, повинно стати одним з головних напрямів державної етнополітики.
Список використаної літератури:
1. Конституція України. Прийнята на 5 сесії Верховної Ради УкраїниКонституція України. Прийнята на 5 сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р.–К.:Право, 1996.–55 с.
2. Україна.Закон України про національні меншини // Відродження.–1993.–№1.–с.77-78.
3. Ворона В., Рудницька Т., Бокач В. Білоруси в Україні // Віче.–1995.–№8.–с.104-112.
4. Демографический энциклопедический словарь.-М.; Сос. энциклопедия, 1995.-608 с.
5. Дмітрієнко М., Табачник Д., Чирок Б., Німці в Україні, історія і сучасність // Віче.- 1992.-№8.- с.135-147.
6. Євтух В. Б. Національні меншини – об'єкт державної етнополітики // Укр. геогр. журн.- 1997.- №3 с.3-9.
7. Ефимов С. Распеделение населения Украины по национальним и языковим групам // Бизнес-информ.- 1997.- №16.- с.13-16.
8. Заставний Ф.Д. Географія України.-Лвів: Світ, 1994.- 472 с.
9. Курас І. Євреї в незалежній Україні і проблеми наукових досліджень // Політика і час.-1994.- №8.-с.42-46
10. Міграція населення у 1991-1995 роках // Українске слово.-1995.-№11.-с.4
11. Мочерний С.В. Народонаселення і суспільний розвиток // Основи економічної теорії / за ред. С.В. Мочерного.- Тернопіль.-1993.-с.488-493.
12. Наулко В.І. Динаміка етнічного складу населення України в XX столітті //Укр. геогр. журн..-1997.-№2.-с.17-22
13. Наулко В.І. Етнічний склад населення України //Рад. шк. -1990.-№3.-с.37-48
14. Наулко В.І. Хто жеве в Україні //Українознавство: посібник.-К.-1994.- с.68-94
15. Національні меншини в Україні // Злагода.-1995.-2.02.-с.2
16. Панчук М., Котигоренко В. національниі меншини в Україні і державна незалежність //історія України.-1997.-№2.- с.5-6.
17. Підгрушний Г. Розселення українців в Україні /сучасний період/ //Розбудова держави.- 1995.- №5-6.- с.60-61.
18. Попеску І. Людина в державі і гармонія права. Нац. меншини у новій Конституції та перспективи їх розвитку // Голос України.- 1996.- 3.12.-с.7
1
Заключение
Под налогом, пошлиной, сбором понимается обязательный взнос в бюджет или во внебюджетный фонд, осуществляемый в порядке, определенном законодательными актами. Налоги бывают прямыми и косвенными они различаются по объекту налогообложения и по механизму расчета и взимания, по их роли в формировании доходной части бюджета.
Существует ряд общепризнанных принципов налогообложения, важнейшие их них: реальная возможность выплаты налога, его прогрессивный, однократный обязательный характер, простота и гибкость.
Основные функции налогов - фискальная, социальная и регулирующая. Налоговая политика государства осуществляется при помощи предоставления физическим и юридическим лицам налоговых льгот в соответствии с целями государственного регулирования хозяйства и социальной сферы.
Одним из главных элементов рыночной экономики является налоговая система. Она выступает главным инструментом воздействия государства на развитие хозяйства, определения приоритетов экономического и социального развития. В связи с этим необходимо, чтобы налоговая система России была адаптирована к новым общественным отношениям, соответствовала мировому опыту.
Нестабильность наших налогов, постоянный пересмотр ставок, количества налогов, льгот и т. д. несомненно играет отрицательную роль, особенно в период перехода российской экономики к рыночным отношениям, а также препятствует инвестициям как отечественным, так и иностранным. Нестабильность налоговой системы на сегодняшний день - главная проблема реформы налогообложения.
Жизнь показала несостоятельность сделанного упора на чисто фискальную функцию налоговой системы: обирая налогоплательщика, налоги душат его, сужая тем самым налогооблагаемую базу и уменьшая налоговую массу.
В ситуации осуществления серьезных и решительных преобразований и отсутствия времени на движение "от теории к практике" построение налоговой системы методом "проб и ошибок" оказывается вынужденным. Но необходимо думать и о завтрашнем дне, когда в стране утвердятся рыночные отношения. Поэтому представляется весьма важным, чтобы научно-исследовательские и учебные институты, располагающие кадрами высококвалифицированных специалистов в области финансов и налогообложения, всерьез занялись разработкой теории налогообложения, используя опыт стран с развитой рыночной экономикой и увязывая его с российскими реалиями.
Введение в действие с 1 января 1999 г. части первой Налогового кодекса – результат многолетнего и мучительного труда правительства и парламента России. Если характеризовать Налоговый кодекс РФ в целом, то можно сказать, что он обобщил теорию и практику налогообложения, учел опыт, накопленный в нашей стране и за рубежом. Его доработка и уточнение ряда положений необходимы, но это естественный процесс. Принятие Налогового кодекса РФ является крупным позитивным шагом в развитии налоговой, а следовательно, экономической реформы в нашей стране.
Список литературы
1.Налоговый кодекс. Общая часть (проект). Комментарии С.Д. Шаталова М.: Международный центр финансово-экономического развития. 1996г. – 656 с.
2.Дашев А.З., Черник Д.Г. Финансовая система России. – М.: Инфра-М, 1997г.
3.Основы налоговой системы: Учеб. Пособие для вузов/Под ред. Д.Г. Черника. – М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998г. – 422с.
4.Закон "Об изменениях в налоговой системе России". "Э. и Ж.",№4 1994
5.Киперман Г.Я..Белялов А.3. "Налогообложение предприятий и граждан в Российской Федерации", Москва, МВЦ "АЙТОЛАН',1992 г.
6.Налогообложение в России. – М. 1994.
7.Налоговый кодекс РФ. – М. – 1999.
8.Налогообложение доходов физических лиц. – 1999
9.Черник Д.Г. и др. Налоги. – М.: 4-е изд. 1999.
10.Налоги в России: Налоговая система в России. – М. – 1994.
11.Налоги и налогообложение. М. – 1998.
12.Маркс К., Энгельс Ф., Соч. – т.4.
13.Какой быть налоговой реформе в России. – Екатеринбург: Ассоциация «Налоги России». – 1993.
14.Львов Д.С. Реформы с позиции современной науки. Научные труды Международного Союза экономистов и Вольного экономического общества России. Т.2.- М., С-Пб.-1995.
15.Умарова И.Э. Регулирующие налоги в системе межбюджетных отношений// Финансы.-1999.- №10.- с. 36-38.
16.Пансков В.Г. Налоговое бремя в российской налоговой системе// Финансы.-1998.-№11.- с. 18-23.
17.Лазарев А.С., Шемелева Ю.С. Проблемы налоговых субъектов малого предпринимательства//Финансы.-1999.-№9.-с.29-32.
18.Комарова И.Ю. Льготы по налогу на прибыль, проблемы и пути их совершенствования// Финансы. – 1998.-№11.-с.24-26.
19.Пушкарева В.М. Налоговая реформа как фактор рыночного развития//Финансы. –1999.-№11.-с.27-29.
