-одноразові витрати лізингодавця в роціt,грн.;
—поточні витрати лізингодавця в роціt,грн.;Нt—податки, виплачувані лізингодавцем у роціt,грн.;Вt–виторг від реалізації майна, що повертається лізингодавцю в роціt,грн.;аt— коефіцієнт дисконтування (чинник часу), що представляє собою очікувану норму прибутку від капітальних вкладень у лізингову операцію в році t:at= 1/(1+i)t, деi– розрахунковий розмір ставки дисконту.
Дані методики, незважаючи на ретельне пророблення, мають односторонній характер, тому що визначають економічний ефект тільки для лізингодавця. Економічний ефект для лізингоодержувача можна представити як наступну нерівність:
деСо.в.ф.– вартість об'єкта основних виробничих фондів;К(%) —процент по кредиту; Слік— вартість ліквідації об'єкта основних виробничих фондів;Пліз–загальна лізингових платежів; Д(%) — процент по депозиту (або можливий прибуток від використання засобів, що визволилися внаслідок застосування лізингу); Рліз— вартість ремонту об'єкта лізингу (якщо він здійснюється за рахунок лізингодавця);Т —термін реалізації лізингового проекту.
Знак ">" свідчить, що проект ефективний, "<" — неефективний, "=" – необхідний більш ретельний аналіз, спрямований на визначення позитивних і негативних чинників (який носять не явно виражений характер).
Однак якщо лізингодавець буде включати в плату за лізинг відсоток по кредиту, то лізинг буде неефективний. Їм зможуть займатися тільки банки й інші організації, що мають досить вільних засобів і не потребують кредити, а також підприємства-виробники.
Дана формула передбачається для визначення ефективності лізингу нового обладнання. При лізингу таких об'єктів необхідно враховувати більш високі експлуатаційні витрати (якщо за договором їх не несе лізингодавець), невисоку продуктивність, а також оцінювати вартість об'єкта виходячи з його технічного стана і цін, що склалися на ринку лізингу подібної техніки.
5. Ризики лізінгу.
Більшість лізингових угод виникає через особливі трактування існуючих податкових, грошово-кредитних або заставних умов. Вони дарують не лише вигоди кожній із сторін лізингової угоди, а й несуть ризики для обох сторін.
Лізингові операції мають підвищений ступінь ризику — майновий і фінансовий, хоча останній для лізингоотримувача подібний до ризику, пов'язаного з утворенням будь-якого боргу, все ж він істотно менший внаслідок існування безпосереднього зв'язку між кредитом і активами, що фінансуються. Якщо немає інших гарантій щодо фінансування, тоді ризик для лізингоотримувача обмежений ризиком втрати права використання певного активу.
У Законі про лізинг введено нову норму, що захищає лізингодавача. Вона передбачає у випадку несплати платежів лізингоотримувачем повну передачу лізингодавачу взаємної угоди, скріпленої підписом нотаріуса. Оскільки ця процедура ще не врегульована, породжується ціла низка фінансових проблем, які слід вирішувати тільки з нотаріатом.
Крім того, з точки зору розвитку лізингових відносин, важливого значення набуває використання вторинного устаткування. Оскільки в Україні відсутній ринок вторинного устаткування, виникає проблема викупу майна лізингоотримувачем. Це питання набагато ускладнюється, коли йдеться про оперативний лізинг. Безперечно, що створення вторинного ринку дозволить зробити лізингові угоди мобільнішими і привабливішими у фінансовому плані.
Література
1. Огородников И. Налогообложение прибыли при осуществлении лизинговых операций // Навигатор бухгалтера – №33. – 1998.
2. Малышенко К. Проблемы эффективности лизинга в Украине // Хозяйственное право – №5. – 1998.
3. Ларіонова Л. Лізинг і ринкові умови в Україні // Фінанси України – № 7 – 1998.
4. Лизинг // Бизнес – № 12 – 1999.
5. Экономика предприятия: Учебник / Под ред. Проф. О. И. Волкова – М.: ИНФРА-М, 1997.
6. Костіна Н. І., Алєксєєва А. А., Василик О. Д. Фінанси: система моделей і прогнозів: Навчальний посібник. – К.: Четверта хвиля, 1998.
Экономика предприятия: Учебник / Под
На сегодняшний день в России можно выделить шесть основных типов лизинговых компаний:
1. лизинговые компании - дочерние компании крупных банков, либо сами являющиеся коммерческими банками;
2. лизинговые компании, созданные по отраслевому или производственному признаку;
3. полукоммерческие лизинговые компании;
4. лизинговые компании, созданные торговыми компаниями;
5. иностранные фирмы - поставщики оборудования;
6. международные лизинговые компании. Сотрудничество с лизинговой компанией, относящейся к тому или иному типу, как правило, имеет особенности, которые необходимо учитывать при проведении переговоров, окончательном выборе лизингодателя и заключении с ним лизингового контракта.
4.2. Факторы, сдерживающие развитие лизинга в России.
Основными препятствиями для развития лизинга в России являются:
·Высокие ставки и короткие сроки кредитования. При сохраняющейся в России банковской практике, когда краткосрочные кредиты выгоднее средне- и долгосрочных, получение ссуды на три - четыре года (оптимальный срок погашения кредита на закупку техники лизинговой компанией) весьма проблематично.
·Высокий уровень налогов.
·Отсутствие значительного стартового капитала для лизинговой компании, т.к., она приобретает оборудование за полную стоимость.
·Отсутствие системы информационного обеспечения о предложениях лизинговых услуг.
·За рубежом термином “ лизинг ” называются отношения финансовой аренды сроком от 3-х лет. В нашей же стране не создан пока еще благоприятный климат для долгосрочных инвестиций. Необходимо принятия налогового законодательства, предоставляющего льготы банкам, покрывающие их риски, связанные с долгосрочным кредитованием.
·Неразвитость инфраструктуры лизингового рынка. Инфраструктура, способствующая развитию лизинг в России должна включать в себя более широкую сеть лизинговых компаний, специализированных консалтинговых фирм и соответствующую систему информационного обеспечения о предложениях лизинговых услуг. Неразвитость инфраструктуры (сложившихся механизмов финансирования, расчетов, минимизация рисков, эффективных маркетинговых и сбытовых структур и т. п.) предъявляет нереально высокие требования к руководителям и служащим лизинговых компаний.
·Макроэкономическая и политическая неопределенность обстановки в стране. В настоящее время все правовые отношения, основанные на отсрочке платежа, тормозятся экономической нестабильностью, отсутствием надежной макроэкономической стабилизации и признаков устойчивого роста в экономике, что порождает у хозяйствующих субъектов определенное состояние неуверенности в завтрашнем дне. Между тем, основная идея лизинга состоит в возможности "растянуть " во времени выплату стоимости имущества при сохранении права на приобретения его в собственность по остаточной стоимости. При нынешней экономической ситуаций какая организация может позволить себе сегодня ждать возврата средств в течение 5-7 лет (обычный срок финансового лизинга).Именно это обстоятельство в значительной степени сдерживает развитие лизинга в России.
Заключение
Россия, переживая экономический кризис, остро нуждается в капитале для инвестирования во все отрасли хозяйства. И, как уже это было рассмотрено выше, одним из наиболее эффективных способов привлечения необходимого инвестиционного капитала является лизинг, как внутренний, так и международный.
На мой взгляд, нашей стране не хватает комплексной программы в рамках которой:
·была бы продуманна и создана более развитая инфраструктура рынка лизинговых услуг, которая включала бы: подготовку квалифицированных кадров, информационное освещение предоставляемых услуг;
·предоставление банкам более широкого спектра льгот при долгосрочном кредитовании лизинговых сделок (более 3-х лет);
·развитие системы гарантий, чтобы избежать 100 % залога при лизинге (например страхование).
·наряду с уже принятыми мерами (отсутствие валютного контроля при контрактах международного лизинга), усилить комплекс мер по привлечению иностранных инвестиций в рамках лизинга.
Такая программа смогла бы подтолкнуть коммерческие банки вместо получения сомнительных, рисковых прибылей в краткосрочном периоде переориентироваться на долгосрочное инвестирование средств в российскую экономику для получения уверенной прибыли.
Такого рода программа отделяет Россию от лизингового бума.
Список использованной литературы
1. Адриасова И.В. Лизинг: быть или не быть?.- Бизнес и банки, 1998, №2.
2. Газман В.Д. Лизинг в России: вчера, сегодня, завтра. - Оборудование, №10/58, 2001г
3. Банковское дело, - Под ред. О.И. Лаврушина. – М., 1992.
4. Самохвалова Ю.Н., Лизинг в России: правовые основы, бух.учет, налогообложение. -–овременная экономика и право. –М., 1999.
5. Гладких Р.А. Лизинг как форма инвестиционной деятельности. -Бизнес и банки,1998, №30.
6. Голощапов В. “Развитие лизинга в России: реальность и перспективы”, -Финансовый бизнес,1996, № 7.
7.В.М.Джуха. Лизинг. – феникс. Ростов-на-Дону., 1999
8. Газман В.Д. Рынок лизинговых услуг. – Фонд правовая культура. –М., 1999.
9. Масленченков Ю. Краткая характеристика законодательной базы лизинга и основных его субъектов. - Финансист, 1998, №9.
10. Сусанян К. Лизинг, бартер, товарообмен с зарубежными партнерами.-М., 1992 .
1
