 | Перейти на страницу: |
|
Головні особливості векселя полягають у тому, що він є, по-перше, абстрактним борговим зобов'язанням. Тобто в текстів векселя немає будь-яких пояснень щодо появи грошового боргу; по-друге, йому властива беззастережність, обов'язковість оплати у відповідності з тими положеннями, що містяться у векселі. Це означає, що фізичні та юридичні особи, видавши вексель, беруть на себе безумовне абстрактне зобов'язання сплатити власнику (векселедержателю) вказану в ньому суму у встановлений строк; по-третє, вексель виписується на порівняно короткий строк, Формально він може виписуватись у межах одного року, але фактично це робиться переважно на 1—3 місяці; по-четверте, предметом вексельного зобов'язання можуть бути лише гроші, тобто суми коштів у формі національної чи іноземної валюти; по-п'яте, виникнувши на основі конкретної комерційної угоди (контракту, договору), вексель з часом відокремився від неї. Нині він функціонує як самостійний договір. Більше того, у його текст не можна вносити будь-яких доповнень, що пов'язують виконання вексельного зобов'язання з відносинами за контрактом. Водночас законодавством допускається можливість введення до тексту посилання на номер банківської гарантії, акредитиву, які не позбавляють вексель юридичної сили, але суттєво полегшують процедуру розрахунків. Постановою Верховної Ради від 17.06.1992 р. "Про застосування векселів у господарському обороті України" передбачено систему операцій і порядок придбання бланків векселів. Їх можна придбати в комерційних банках, віднісши дані затрати до загальногосподарських. Облік бланків векселів, як і інших видів цінних паперів, ведеться на балансовому рахунку 004 за відповідними прибутково-розрахунковими документами, а списання — одночасно із записом реалізації, як і будь-якого з різновидів цінних паперів. Зберігаються вексельні бланки підприємства в касі нарівні з грошовими коштами і в порядку, встановленому Правилами ведення касових операцій у народному господарстві. Отже, звичайний вексель є знаряддям комерційного кредиту здатний здійснювати надзвичайно важливі функції. В сучасних умовах на фондовому ринку України обертаються лише товарні векселі. Вони можуть виписуватися будь-якими суб'єктами підприємницької діяльності для оформлення торгових угод, можуть бути короткостроковими, з двома і більше підписами, можуть прийматися банками до обліку або у заставу як забезпечення наданих клієнтам позичок. Особливо це важливо в умовах так званої лібералізації цін, коли монопольне ціноутворення на сировину, матеріали й енергоносії зробило продукцію переважної більшості підприємств неконкурентоздатною й зумовило втрату оборотних коштів. Застосування вітчизняними товаровиробниками комерційних векселів здатне усунути заборгованість підприємств і надати простір для розвитку продуктивних сил. Адже комерційний вексель найкраще виконує роль оперативного і досить мобільного платіжно-розрахункового засобу. За його допомогою товаровиробники можуть перерозподіляти значні фінансові кошти у виробництві, обігу та споживанні без застосування прямої грошової готівки чи банківського кредитування. Розвиток товарно-грошових відносин зумовив появу й інших форм векселів. Зокрема, поширення комерційних векселі надаваних приватними і юридичними особами в процесі господарської діяльності, послужило для банків важлива поштовхом для початку виписування своїх власних векселів, щ набули назви "банкноти" або "банківського кредитного квитка] З часом виникла форма фінансового векселя, за яким не стоїть конкретна товарна угода і який лише оформляє міжбанківські боргові відносини. Фінансові векселі виписуються лише банками. В залежності від строків утримання, вони здатні приносити їхнім власникам певний процентний доход. Прагнучи диверсифікувати джерела своїх доходів і розширити перелік надаваних послуг, комерційні банки в ринкових умовах здійснюють їхню емісію. До цього ж прагнуть і українські банки. Вже ряд комерційна банків, у тім числі й Дніпропетровський "Приватбанк", заявили про своє бажання взяти участь у емісії та підтриманні обігу таких векселів. Але цьому намагаються протистояти деякі обласні управління НБУ, наприклад, у м. Донецьку, що надіслали місцевий комерційним банкам лист, у якому заперечують їхнє право на емісію власних векселів, що не передбачає обмеження подібний дій. Таке своєрідне тлумачення вексельного законодавства, є не лише свідченням недосконалості українського законодавства, сі й грубим запереченням міжнародного законодавства, яке визнано Україною як членом Світової торговельної організації. Скачать полный текст реферата (в формате ZIP) |
| Перейти на страницу: |
| © 2007 ReferatBar.RU - Главная | Карта сайта | Справка |