Обчислення цього збору проводиться за слідую чою схемою:
Кількість використаної види помножується на норматив збору.
Через те, що сума нараховується наростаючим ефектом, необхідно відняти суму, яка була сплачена раніше.
20% від суми, що залишилася, сплачується до місцевого бюджету, а 80 % - до державного бюджету України.
Наприклад: 121356 літрів * 0,0983 грн/л = 11.929,00 грн
Сума до сплати становить 11929-8126 = 3803 грн
До місцевого бюджету сплачується 3803*0,2 = 760,30 грн
До державного бюджету України сплачується 3803*0,8=3042 грн.
(додаток №____(за 9 місяців 2000 року)).
Земельний податок.
Нараховується та сплачується за весь рік. Для визначення суми сплати є формула:
Площа землі, що використовується * ставку податку.
Потім складається сума податку за всі види землі на підприємстві (під житлом, багаторічні насадження, в межах чи за межами населеного пункту та ін.) та сплачується до бюджету.
(додаток № ____(за 2000 рік)).
Плата за користування надрами.
Обчислюється:
Обсяг видобутку помножується на норматив збору.
60% сплачується до місцевого бюджету;
40% - до державного бюджету.
Нараховується наростаючим підсумком.
(додаток №______(за 9 місяців 2000 року)).
Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування.
Встановлений Законом України “про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” від 26 червня 1997 року.
Платниками податку є як фізичні , так і юридичні особи.
Для юридичних осіб ставка збору 32% від фонду оплати праці на підприємстві.
Обчислюється наростаючим підсумком.
(додаток №____(за 9 місяців 2000року)).
Збір на обов’язкове соціальне страхування.
Встановлений Законом України “Про збір на обов’язкове соціальне страхування” від 26 червня 1997 року.
Платниками податку є як фізичні , так і юридичні особи.
Для юридичних осіб ставка збору 5,5% від фонду оплати праці на підприємстві. У складі загального нормативу 1,5% - збір на обов’язкове страхування на випадок безробіття.
Обчислюється наростаючим підсумком.
(додаток №____(за 9 місяців 2000року)).
5. Розподіл прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств
Прибуток, що залишається після сплати всіх податків та інших обов'язкових платежів до державного бюджету й до позабюджетних державних фондів, є чистим прибутком підприємства. Він надходить у розпорядження власників підприємства, а якщо це підприємство державне,— в розпорядження його трудового колективу.
Права державних підприємств України у використанні чистого прибутку дещо обмежені. Міністерства й відомства встановлюють для них у централізованому порядку нормативи відрахувань від прибутку, що залишається у їхньому розпорядженні, на технічне переобладнання виробництва, розробку та освоєння нових технологій, здійснення природоохоронних заходів, нове будівництво. Робиться це з метою підтримки певного рівня інвестиційної діяльності під державним контролем.
Зазначені дії держави вимушені, вони спрямовані на подолання суперечностей перехідного етапу розбудови ринкової| економіки. Те ж саме слід зауважити й про таку обмежуючу норму. В 1994 р. уряд України встановив, що в разі наявності у суб'єкта підприємницької діяльності, заснованого на загальнодержавній власності, довгострокової заборгованості (непогашених понад 60 днів боргів кредиторам), орган державної виконавчої влади, до сфери управління якого належить підприємство, визначає порядок використання ним прибутку (доходу) аж до повного погашення довгострокової заборгованості.
Підприємства розподіляють прибуток, що залишається в їхньому розпорядженні, за напрямами використання (з урахуванням зазначеного застереження щодо державних підприємств) на власний розсуд. У процесі розподілу чистого прибутку формуються грошові фонди цільового призначення:
·фонд коштів на розвиток та вдосконалення виробництва;
·фонд коштів на соціальні потреби;
·фонд коштів для матеріального заохочення;
·резервний (страховий) фонд;
·фонд коштів на інші цілі.
Приймаючи рішення про розподіл чистого прибутку, підприємство мусить знайти оптимальне співвідношення у спрямуванні додаткових фінансових ресурсів на виробничо-технічний та соціальний розвиток, матеріальне заохочення трудівників (акціонерів, пайовиків) та на інші цілі.
Фонд коштів на розвиток і вдосконалення виробництва витрачається на задоволення потреб, пов'язаних зі збільшенням обсягів виробництва, технічним переозброєнням, удосконаленням технології виробництва, та інших потреб, що забезпечують зростання і вдосконалення матеріально-технічної бази підприємства.
Конкретно ці витрати являють собою капітальні вкладення в будівництво нових виробничих площ, реконструкцію підприємств, придбання і монтаж нового устаткування, інші витрати капітального характеру, включаючи природоохоронні й такі, що спрямовані на поліпшення умов праці й техніки безпеки. Це також затрати на проведення науково-дослідницьких і експериментально-конструкторських робіт, підготовку та освоєння нових прогресивних технологій та видів продукції.
За рахунок цієї частини чистого прибутку підприємства сплачують заборгованість за довгостроковими банківськими кредитами на інвестиційні цілі, пов'язані з капітальним будівництвом, а також за процентами на ці кредити (слід підкреслити, що проценти за всі інші банківські кредити, крім прострочених, є елементом затрат на виробництво й обіг, тому з прибутку їх сплата не фінансується).
Однією з потреб виробництва, пов'язаних із його розширенням, є збільшення власних фінансових ресурсів, які вкладаються в запаси сировини, матеріалів, перехідні запаси незавершеного виробництва, готової продукції, товарів, тобто збільшення фонду власних оборотних коштів. Тому підприємства періодично спрямовують частину прибутку безпосередньо до статутного фонду на приріст нормативу власних оборотних коштів.
Фонд коштів, спрямованих на соціальні потреби, використовується переважно на такі витрати, які сприяють соціальному розвитку колективу підприємства:
·будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт житлових будинків та об'єктів соціально-культурної сфери;
·утримання об'єктів соціально-культурної сфери (дитячих дошкільних закладів, лікарень, будинків і баз відпочинку, клубів і палаців культури тощо);
·проведення оздоровчих, культурно-масових заходів, у тому числі придбання путівок на відпочинок і лікування;
·інші подібні витрати (наприклад, на здешевлення харчування робітників і службовців у заводських їдальнях, оснащення клубів, кімнат відпочинку, гуртожитків теле- й радіоапаратурою, іншим обладнанням, придбання цінних подарунків для ветеранів тощо).
Фонд коштів для матеріального заохочення спрямовується на стимулюваннязаінтересованостітрудящих підприємства в досягненні високих кінцевих результатів роботи. В даному напрямі прибуток використовується на виплату винагороди за загальні результати роботи за підсумком року, на одноразове преміювання окремих працівників за виконання особливо важливих виробничих завдань, виплату премій за інші досягнення в роботі, а також надання одноразової матеріальної допомоги робітникам і службовцям.
Резервні (страхові) фонди можуть створюватися за рахунок прибутку підприємствами всіх форм власності для використання на випадок різкого погіршення фінансового становища в результаті тимчасової зміни ринкової кон'юнктури, стихійних лих тощо. Що ж стосується акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю та інших господарських товариств, створення ними резервних (страхових) фондів за рахунок прибутку є обов'язковим у порядку й розмірах, що визначаються установчими документами.
Прибуток, що залишається на підприємствах після сплати податків та інших обов'язкових платежів, може бути використаний також і на інші цілі його власниками або трудовими колективами. Підприємства мають право вкласти свої фінансові ресурси на створення спільних підприємств, у тому числі з участю іноземних інвесторів, придбати акції, облігації, інші цінні папери юридичних осіб. З прибутку підприємства можуть перераховувати кошти на спеціально відкриті рахунки благодійних фондів, робити добровільні внески установам культури, освіти, охорони здоров'я, фізкультури та спорту, громадським організаціям інвалідів тощо.
Певна сума прибутку, що йде на добровільні внески та благодійні цілі (в межах 4 % загальної суми прибутку), звільняється від оподаткування.
Одним з можливих шляхів використання прибутку підприємства це вакористання її на ринку цінних бумаг. Поглиблення процесів реформування економіки в напрямі створення повноцінних ринкових відносин супроводжується розширенням операцій суб'єктів підприємницької діяльності на ринку цінних паперів. Він являє собою специфічну сферу товарно-грошових відносин, де об'єктом угоди виступають цінні папери — акції, облігації, векселі та інші. Суб'єктами цих відносин є емітенти й інвестори: перші здійснюють випуск цінних паперів та їх реалізацію з метою залучення фінансових ресурсів (ними можуть виступати підприємства або держава), другі вкладають свої фінансові ресурси з метою одержання прибутку шляхом одержання дивідендів, процентів, а також через перепродаж цінних паперів на ринку.
Підприємства недержавних форм власності можуть вкладати (інвестувати) частину свого прибутку, що залишається у їх розпорядженні після сплати всіх податків і обов'язкових платежів, на придбання акцій акціонерних товариств, облігацій (таких, які емітують інші юридичні особи, або державних). Альтернативними формами інвестування вільного прибутку є вкладання коштів у спільні підприємства (з участю іноземного капіталу або без нього), розміщення їх на банківських депозитах, що також приносить доход.
Акція — це цінний папір, який засвідчує часткову участь її володаря у майні акціонерного товариства і його право на одержання дивіденду — частини чистого прибутку товариства, що розподіляється серед акціонерів. Облігація засвідчує внесення грошових коштів, вона дає право її власникові одержувати прибуток через фіксовану процентну ставку.
Приймаючи інвестиційне рішення про розміщення чистого прибутку через ринок цінних паперів, підприємство повинно оцінити всі можливі варіанти інвестування, маючи на увазі насамперед одержання якомога більшого поточного доходу, а також забезпечення по можливості найнадійнішого захисту нагромаджень від знецінення. Треба мати на увазі, що спектр ризиків інвестування у цінні папери (це стосується навіть державних цінних паперів) дуже широкий, він включає як повну або часткову втрату вкладених коштів, так і несплату повністю або частково очікуваного доходу, знецінення вкладених у цінні папери коштів за збереження їх номінальної величини.
Ось чому, приймаючи, наприклад, рішення про купівлю акцій якоїсь компанії, підприємство має спочатку добре вивчити стан справ цього емітента на базі даних, що є на фондових біржах, у відкритій пресі, інформації, яку дають представники акціонерного товариства в публічних виступах, рекламних оголошеннях тощо. При цьому одним із головних критеріїв прийняття позитивного рішення про інвестування мають бути показники фінансового стану акціонерного товариства. Ризикованим вважається інвестування коштів на купівлю акцій компанії, яка в структурі своїх фінансових ресурсів має власних ресурсів менш як 50—60 % (решта — кредити банків, кошти, мобілізовані шляхом емісії облігацій, різні борги).
Висновки.
Наша рідна Україна – це ще дуже і дуже молода даржава по зрівнянню з іншими державами Европи. Ми тільки не давно стали на шлях ринкової економіки, тому в нас ще дуже богато проблем з законодавством.
У ході реформування податкової системи в Україні мають бути усунуті упущення у правовому регулюванні податкових відносин, забезпечені правові гарантії як платників податків, так і державних податкових органів, відрегульовані процесуальні питання відповідальності за невиконання, неповне або несвоєчасне виконання податкових зобов'язань, а також за порушення норм податкового законодавства України.
Своє відображення законодавчі закріплення повинні також знайти у Податковому кодексі України, який регулював би всі питання податкових відносин між державою та платником податку.
Згідно з розпорядженням Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформ та виведення економіки України з кризи" № 298/97 від 18.08.97 р. та його дорученням № 1-14/464 від 24.07.98 р., а також дорученням Прем'єр-міністра України № 18567/1 від 09.09.97 р. до кінця 1997 р. мав бути розроблений та представлений на розгляд Верховної Ради України проект Податкового кодексу України.
Президент України Л. Кучма поставив перед новим урядом декілька питань, що потребують негайного вирішення. Серед цих питань є питання присвячене проведенню реформ в області податків.
Тому ми будемо сподіваатися на швидке вирішення цих питань.
Використана література.
1. Закон України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97 р.
2. Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"» № 283-97-ВР від 22.05.97 р.
3. Декрет Кабінету Міністрів України "Про прибутковий. податок з громадян" № 13 від 26.12.92 р. (з подальшими змінами і доповненнями).
4. Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" № 400/97-ВР від 26.06.97 р.
5. Закон України "Про збір на обов'язкове соціальне страхування" № 402/97-ВР від 26.06.97 р.
6. Закон України "Про фіксований сільськогосподарський податок" № 320-ХІУ від 17.12.98 р.
7. Закон України «Про внесення змін до -ст. II Закону України "Про податок на додану вартість"» № 943-ХІУ від 14.07.99 р. та ін.
8. Закон України "Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування грального бізнесу" № 1 1160-ХІV від 19 жовтня 1999 р. (набрав чинності з 13.11.99 р.)
9. Указ Президента України «Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 р. "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва"» за № 746/99 від 28.06.99 р.
10. Білик М.Д. Податкова система України: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисциплін – К.: КНЕУ, 2000.
11. Коробов М.Я. Фінанси промислового підприємства: підручник. – К.: Либідь, 1995.
Таким образом, проект налогового кодекса не предусматривает отнесение налога на землю к имущественному налогу. Также в качестве отдельного налога рассматривается и налог на имущество физических лиц. Такой вопрос, как объединение этих трех налогов в один налог на недвижимость на основе опыта зарубежных стран, а также на основе результатов эксперимента в Новгородской и Тверской области (где был опробован налог на недвижимость и выработан целый ряд рекомендаций по оценке имущества на основе рыночных цен и его налогообложению) проектом Налогового кодекса не рассматривается.
Также не вводится дифференцируемая ставка налога, за которую высказываются некоторые экономисты. Дело в том, что налог на имущество предприятий, начисляемый по его остаточной стоимости, в определенной степени не поощряет инвестиции в производственный основной капитал. Скорее, он подавляет стремление промышленников обновлять мощности, поскольку введение в действие новых средств труда означает мгновенное обложение авансированной в них стоимости высоким имущественным налогом.
Как показывают расчеты на основе статистической отчетности о движении основных фондов, в последние годы происходит быстрое устаревание машин и оборудования, зданий и сооружений в отраслях обрабатывающей промышленности в условиях стремительного свертывания капитальных затрат и вялой ликвидации старой техники. Так, например, на предприятиях практически всех отраслей народного хозяйства Калининградской области в последние годы основные фонды практически не вводились в эксплуатацию. Большая часть основных фондов физически и морально изношена, устарела. Средний фактический срок эксплуатации активной части основных производственных фондов составляет 25-30 лет. Степень износа основного капитала достигает 45-50%.
Таким образом, фискальный доход от имущества неизбежно будет падать в результате более существенного износа активной и пассивной части основных средств, обедняя прежде всего региональные бюджеты. Это подталкивает к повышению ставки этого сбора, что усиливает осторожность предпринимателей в затратах в основной капитал.
Между тем налог на имущество можно превратить в дополнительный импульс для интенсификации инвестиционного процесса, что в конечном счете позитивно отразится на поступлениях в бюджет.
Такое возможно, если будет установлена минимальная ставка налога на имущество (0,5%) для обновленных основных фондов. Для остальной части имущества налог может достигать 2,5% по средней остаточной стоимости, подталкивая предприятия к его обновлению, быстрой ликвидации или консервации.
Подобная практика в целом могла бы значительно повысить расчетную экономическую эффективность и, следовательно, привлекательность инвестиционных проектов, особенно наиболее значительных.
2. Расчет налога на прибыль и налоговой нагрузки предприятия на примере ООО <>.
Налоговая нагрузка- комплексная характеристика, которая включает:
·количество налогов и других обязательных платежей;
·структуру налогов;
·механизм взимания налогов;
·показатель налоговой нагрузки на предприятие.
Главной задачей всех налоговых реформ служит снижение налоговой нагрузки.
Существует несколько методик расчета налоговой нагрузки для предприятия. Одна из наиболее распространенных предполагает использование формулы (1):
(1)
гдеНН– налоговая нагрузка (%),
СН– сумма налогов, уплачиваемых предприятием,
Вр– выручка от реализации продукции (работ) и оказания услуг.
Также для отдельного плательщика показатель налоговой нагрузки может быть исчислен по формуле:
(2)
гдеНН– налоговая нагрузка (%),
СН– сумма налогов, уплачиваемых предприятием,
СИ– сумма источников средств для уплаты налогов.
Пример
Перед началом расчетов видится необходимым дать краткое описание данного предприятия - ООО «Авангардстройматериалы» и его деятельности. Оно было создано в январе 1997 года на базе строительной фирмы ПП «Авангардстрой». Оба предприятия находятся в г. Светлогорске Калининградской области, а значит, на их деятельность распространяются льготы Особой экономической зоны. ПП «Авангардстрой» существует с 1988 года и занимается широким кругом строительных работ, что и послужило хорошей основой для открытия нового строительного предприятия. ООО «Авангардстройматериалы» успешно осуществляет свою деятельность и является одним из ставших в настоящее время редкими прибыльных предприятий. И, хотя производство носит несколько сезонный характер, в среднем в хороший месяц выручка предприятия составляет около 600-800 тысяч рублей. Прежде всего, это связано с достаточно высоким уровнем рентабельности выпускаемой фирмой продукции.
Итак, основной деятельностью ООО «Авангардстройматериалы» является производство:
§полимерных штукатурных масс,
§мозаичных каменных штукатурных масс,
§полимерного клея,
§средства для грунтовки,
§лака,
§эмульсионной краски.
Кроме этого, предприятие занимается выполнением работ с перечисленными выше материалами. Дополнительно к описанным выше видам деятельности на балансе ООО «Авангардстройматериалы» находится пункт видеопроката, а также предприятие осуществляет посреднические услуги для строительных организаций.
Необходимой для дальнейших расчетов информацией является и то, что во-первых, ООО «Авангардстройматериалы» - это малое предприятие, во-вторых, продукция предприятия облагается НДС по ставке 20% и в-третьих, предприятие является держателем определенного пакета акций и регулярно получает прибыль по ним.
В работе будет рассчитана налоговая нагрузка на ООО «Авангардстройматериалы» по результатам его хозяйственной деятельности за первый квартал 1999г. с учетом и без учета льгот по налогу на прибыль.
A)Расчет налога на прибыльи налоговой нагрузки предприятия без учета льгот по налогу на прибыль
Фактические результаты деятельности ООО «Авангардстройматериалы» в первом квартале 1999г. отражены в табл.3. Данная таблица построена аналогично Приложению 1 и все цифры получены путем расчетов, показанных в этой таблице. Следует пояснить, что при расчете НДС выручка умножалась на расчетную ставку 16,67%, так как продукция предприятия облагается НДС по ставке 20%.
Сумма прибыли, облагаемая, по основной ставке составляет 467569,2.
Второй этап, это непосредственно расчет суммы налога. Она рассчитывается по следующей формуле:
(3)
гдеНос– сумма налога на прибыль, исчисленного по основной ставке,
Пос– налогооблагаемая прибыль для расчета налога по основной ставке.
Ставка налога на прибыль представлена в двух вариантах, так как на предприятии расчеты производились еще по ставке 35%, а в настоящее время действует ставка 30%. Таким образом, сумма налога на прибыль, рассчитанная по основной ставке на ООО «Авангардстройматериалы» составила:
Таблица2
Результаты деятельности ООО "Авангардстройматериалы"
в первом квартале 1999 года
Показатели хозяйственной деятельности предприятия |
Сумма, руб.
|
|
Выручка |
1563380
|
|
В том числе: |
|
ѕВознаграждение от посреднической деятельности |
21150
|
|
ѕПрибыль от пункта видеопроката |
28000
|
|
ѕДивиденды по акциям |
80320
|
|
НДС |
260615,5
|
|
Затраты, всего |
821690
|
|
В том числе: |
|
ѕФОТ |
171971,8
|
|
ѕОтчисления в фонды социального страхования и обеспечения, всего: |
|
ѕПенсионный фонд |
48152,1
|
|
ѕФонд социального страхования |
9286,5
|
|
ѕФонд медицинского страхования |
6191
|
|
ѕФонд занятости |
2579,6
|
|
ѕНалог на пользователей автодорог |
32569,1
|
|
Прибыль от реализации |
481075
|
|
Операционные расходы: |
|
ѕНалог на имущество |
1843,7
|
|
ѕНалог на содержание ЖКС |
19541,5
|
|
ѕСбор на нужды образования |
1719,7
|
|
ѕСбор на содержание милиции |
20,9
|
|
Прибыль от финансово-хозяйственной деятельности |
457949,2
|
|
Внереализационные доходы |
138770
|
|
Прибыль отчетного периода |
596719,2
|
