2)вміння створити в колективі нормальний психолгічний клімат – 9 балів;
3)здатність оперативно оцінювати ситуацію та приймати відповідні рішення – 8 балів;
4)прагнення професійного росту та постійному підвищенню кваліфікації – 7 балів;
5)дисціплінованість та організованість – 6 балів;
6)ініціативність – 5 балів;
7)вміння досягати злагоди в рішеннях та діях людей – 4 бали;
8)здатність з ентузіазмом та захватом відноситись до справи – 3 бали;
9)комунікабельність – 2 бали;
10)здатність проявляти інтерес до сумісних спеціальностей – 1 бал.
Розташовані ці якості в анкеті від більш значимого до менш. У відповідності до цього виставляється перша оцінка оцінюваному. Вона характеризує ступінь значимості якості. Друга оцінка – ступіню прояви цих самих якостей по чотирьом варіантам відповідей. Експерт повинен встановити, як часто у людини, що опитується проявляється та чи інша якость:
1)якщо завжди – 1,5 бали;
2)якщо у більшості випадків – 1 бал;
3)якщо інколи – 0,5 бала;
4)якщо ніколи – 0 балів.
При першій оцінці ставиться знак “+” в графі проти якості та її оцінки в балах. При другій оцінці ставиться знак “+” в графі, що відображає точку зору експерта.
Обробка результатів оцінки оцінюваного виконується шляхом заповнення спеціального бланку “Бланк результатів опитування експертів на атестуємого”. З цією мето знаки +” з анкет, що були поставлені експертами, переносять зі знаком “V” у цей бланк. В іншому бланку - “Бланк розрахунка середнього бала атестуємого” – розраховуеться по кожній якості середній ба за формулою:
Зср=З10x n10+ З9х n9+….+ З1х n1
n
деЗср-середній бал оцінки якості за ступенем його функціональної важливості,
З10 …З1– оцінка експертом ступеню важливості якості за десятибальною шкалою,
n10 …n1– кількість експертів, що присвоїли якості оцінку за ступенем важливості (в балах),
n – загальна кількість експертів.
Одночасово в тому ж бланку по кожній якості розраховується середній бал прояви цієї якості у атестуємого по формулі:
Пср=П1,5x n1,5+ П1х n+ П0,5х n0,5
n
де Пср – середня оцінка ступеню прояви якостей у атестованого,
П1,5 …П0– ступінь прояву якостей у атестваного за оцінкою експертів,
n1,5 …n0– кількість експертів, що віднесли якість до ступеня її прояви у атестуємого до того чи іншого бала,
n – загальна кількість експертів.
Потім по кожній якості визначається середньо зважений бал по формулі:
К=Зсрх Пср
Де К – кількість.
Далі шляхом складання середньозважених балів по всім якостям визначається підсумковий бал оцінки атестованого. Цю підсумкову оцінку порівнюють з еталоном.
Розрахунок еталону виконується таким чином: сума балів по всім якостям (10+9+8+7+6+5+4+3+2+1=57) помножується на 1,5 (коефіціент ступеню прояви якості, якщо вона проявляється завжди), на 1,0 (якщо вона проявляється у більшості випадків), чи на 0,5 (якщо якість має місце інколи).
Та отримуємо результати:
1)57 х 1,5 = 85,5
2)57 х 1,0 = 57,0
3)57 х 0,5 = 28,5
таким чином у першому випадку, якщо оцінка атестованого вища за 85 балів,, формулюється висновок щодо його підвищення або включення у склад резерву на висунення. У другому випадку, коли оцінка атестованого складає від 57 до 85 балів, робиться висновок щодо його відповідності посаді, що він займає. У третьому випадку, коли оцінка атестваного становить менш ніж 28 балів, фіксують висновок про те, що працівник не відповідає посаді.
2.3. Сутність методів оцінки управлінського персоналу.
Оцінка за методом рис.
В основі цього метода - визнання впливу психологічних рис людини на характеристику його діяльності.
До числа методик, що базуються на цьому підході, відносяться балова оцінка ступеню вираженості у менеджера деякого набору ділових та особистих якостей, оцінка тих рис, що найбільш корелюють з ефективністю діяльності керівників в конкретних колективах. Для цього за допомогою комп’ютера (без інтерпретації кількісних оцінок) відбирається такий перелік якостей, що в найбільшому ступеню відокремлює конжного керівника та допомагає створити його діловий портрет.
Різноманістність методик пов’язана з засобами вимірювання особистих якостей, що використовуються та переліком якостей, що пропонуються. Однак, незважаючи на разноманітність модифікацій методик предмет оцінок завжди однаковий – якості особистості управлінця. В результаті ми отримуємо соціально-психологічнй характеристику оцінюємого.
Основний недолік цього метода – його суб’єктивний характер. Фактично, ця оцінка основується не на аналізі реального управлінського труда, а на тому, що думають про керівника оточуючі.
Оцінка на основі аналізу праці.
Визначення психологічний якостей на основі аналізу праці управлінського персоналу відбвається в рамках ситуаційної оцінки, яка, однак, схожа на оцінку рис.
В методиці ситуаційної оцінки передбачена процедура відбору типових управлінських сиуацій в конкретному колективі, в структурі яких описується робота управлінця а потім оцінюється його поведінка.
Результатом буде як і у попередньому методі – соціально-психологічна характеристика, але більш професійно зорієнтована. Вона має інформацію щодо того, ефективно чи ні діяв працівник в пропонованих ситуаціях.
Функціональна оцінка керівника.
Функціонльна оцінка керівника основується на аналізі процесу праці, виявлені наскільки він добре справляється зі своїм посадовими обов’зками. Праця управлінця в такому випадку описується в структурі спеифічних функцій по регулюванню спільної діяльності, що він виконує. Наприклад, в одній з таких методик виділяються такі функції, як планування, організація, комплектування штату, керівництво та лідерство, контроль.
В основі такого методу – уява про особливі завдання організаторської діяльності, що відокремлюють управлінський труд від виконавчого, а також розуміння ролі та місця керівника в трудовому колективі.
Можна сказати, що основними завданнями діяльності керівника як суб’єкта управління:
-усунення розходжень у підході, часі дії, зусиллях спільно працюючих індивидів;
-стровення та підтримка прав, норм трудової поведінки та певної системи цінностей та взаємодії в колективі;
-узгодження спільних та індивідуальних цілей діяльності.
Головна позитивна риса цього метода полягає в тому, що він базується на аналізі того, чим насправді займається управлінець.
Методика визначення стиля керівництва.
Аналіз якості виконання роботи має на увазі також визначення стилю керування. Керівник створює цінності не напряму, а через інших людей, регулюючи їх поведінку та модифікуючи її у необхідному для реалізації спільних цілей напрямку. Аналіз управлінських функцій дозволяє розкрити зміст роботи, що виконує керівник, а визначення його стилю керування розкриває систему відповідальності, що він вносить в процес роботи та що виступає у якості важливого засобу його впливу на людей.
При такому підході предметом оцінки являється характер взаємовідносин управлінця з підлеглими, особливості поведінки керівника в системі відносин “керівництво-підлеглі”
Оцінка за результатами діяльності колективу.
При цьом методі цінка використовуються головним чином виробничі та економічні показники, що відносяться наприклад, до якості, обсягу, строкам отримання виробничих продуктів, послуг. Прибуток являється найбільш виразним та універсальним критерієм праці будь-якого управлінця, особливо в країнах ринкової екноміки. Однак, його використання передбачає аналіз та облік ряду інших показників, оскільки високі результати по прибутку можуть скривати важливі недоліки управління (наприклад, розлад у системі забезпечення ресурсами). Поряд з прибутком ураховуються такі показники, як використання основних та оборотних засобів, ефективність капіталовкладень, економія прямих та непрямих затрат у витратах виробництва та обігу, тощо.
Керівника також оцінюють за результатами введення та використання нової техніки та технології, темпами освоєння нової продукції.
Ці показники свдчать про те, як добре та з якими витратами керівник досягає мети спільної діяльності, отримує певні результати. Однак, при такій оцінці не має можливості визначити, який вклад зробив управлінець безпосередньо.
Метод аналізу структури управлінської діяльності.
Аналіз структури управлінської діяльності дозволяє сказати, що результати праці керівника утримуються в параметрах тих об’єктів , на які спрямована його діяльність. Діяльність керівника призводить до перетворення керованих об’єктів, точніше до їх видозміни, зміни їх характеристик.
Таким чином, до результатів діяльності управлінця можа віднести створену структуру функціональних ролей в колективі, формований порядок ділової взаємодії та спілкування, якість підготовки персоналу, мікроклімат, сприйнятливість системи до нововведень, організаційна цілісність, тощо.
За цим методом визначається міра особистих зусиль управлінця.
Цільовий метод оцінки.
За змістом цей метод схожий на метод оцінки результатів. Процес оцінки в даному випадку полягає у визначенні, наскільки компетентно керівництво встановлює цілі та як добре працюють задля їх досягення.
Достоїнством цього метода є можливість спланувати та контролювати діяльність управлінців, визначаючи її цілі та спостерігаючи за ступенем їх реалізації. Отримана інформація дозволяє зробити висновки наскільки ефективно спрацював керівник та чи були досягнуті цілі.
Слабкою стороною цільової оцінки є та обставина, що керівник може досягнути чи не досягнути своїх цілей не по своїй волі. Тобто результативність може залежати не від компетентності керівника, а від деяких непередбачених факторів.
Висновки.
Метою роботи є розкрити сутність ефективності управлінської діяльності та розглянути методи оцінки персоналу.
Для оцінки ефективності системи упраління може бути в повній мірі використано ресурсний показник ефективності – модифікований показник ресурсовіддачі, який враховує поряд з іншими факторами ринкові фінансово-кредитні відношення та інфляційні процеси. Також слід використовувати такі показники як рівень виробничих зв’язків, діапазон управління, ступінь стабільності кадрів, тощо.
Ділова оцінка якостей персоналу організації – цілеспрямований процес встановлення відповідності якісних характеристик персоналу (здібностей, мотивацій, рис) вимогам посади чи робочого місця.
Оцінка ефективності базується на обліку праці працюючих (управлінців) та особливостей прояви його результатів.
Службовці - це працівники, праця яких представляє собою той чи інший різновид розумової праці. Зміст праці службовців істотно відрізняється від праці робітників, адже праця робітників переважно фізична. Інша відмінність праці управлінців полягає в тому, що результати його праці важко вимірити кількісно. А результати праці управлінського персоналу часто становляться очевидними не одразу, а лише через деякий час, не рідко достатньо великий.
Вибір методів оцінки персоналу для кожної конктретної організації є унікальним завданням, яку може вирішити лише керівництво компанії.
Організації періодично оцінюють своїх співробітників з метою підвищення ефективності їх роботи та визначення потреби професійного розвитку. Як показуюють дослідження, регулярна та систематична оцінка персоналу позитвно впливає на мотивації співробітників, їх професійному розвитку.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:
1.В.Р. Веснин. Практический менеджмент персонала; пособие по кадровой работе; Москва 1998.
2.Жан Марк ле Галль. Управление людскими ресурсами; Москва 1995.
3.В.А. Дятлов, А.Я. Кибанов, В.Т. Пихало. Управление персоналом. Москва: ПРИОР, 1998.
4.В.С. Липатов. Методы исследования трудовых процессов. Москва: МКУ, 1993
5.К. Макконнелл, С. Брю. Экономикс. Москва: Республика, 1993.
6.М. Мескон, М. Альберт Основі менеджмента»;Москва 1995.
7.Ф.І. Хміль. Менеджмент. Київ: Вища Школа, 1995
8.Г.В. Щекин. Теория и практика и практика управления персоналом; учебно-методическое пособие; Киев 1998.
1
2
Для кого предназначен коучинг? Для всех, кто хочет сделать свою жизнь счастливой и успешной, для всех - от высокостатусных предпринимателей до матерей-одиночек. Коучинг начинается с вопроса: «Чего ты хочешь?». Если клиент не определился с ответом, коуч поможет ему выяснить его истинные желания и поддержит на пути обретения этой истины.
Коуч не учит своего клиента, как делать, он создает условия для того, чтобы обучаемый понял самостоятельно, что ему надо делать, определил способы, с помощью которых он может достичь желаемого, сам выбрал наиболее удобный (удачный, целесообразный, приемлемый) способ действия и сам наметил основные этапы достижения своей цели (принцип самостоятельности клиента).
Собственно коучинг может рассматриваться и в качестве метода планирования собственной жизни, управления ее изменениями и развитием. Целью в этом случае является создание самого себя как личности с необходимыми, желаемыми качествами и характеристиками в социальном, личностном, межличностном, материальном и духовном аспектах.
Если вести речь о корпоративном коучинге, то первостепенной задачей коуча является прояснение индивидуальных целей клиента, выяснение возможностей «встраивания» их в цели организации и возможности достижения собственных целей при условии работы в данной организации.
С помощью коучинга можно придать новую окраску личным целям работников, связать достижение персональных целей и целей организации. Когда работники начинают понимать, что они достигают своих целей здесь, на предприятии, они начинаютжитьв организации, работать ради организации.Работая ради организации, они работают ради себя. Перестают быть временщиками и начинают работать на перспективу. Работать в этой организации для них может стать честью и привилегией.
1.4 ФИЛОСОФИЯ КОУЧИНГА.
1.4.1 ОСНОВНЫЕ ПРИНЦИПЫ КОУЧИНГА.
Принцип осознанности и ответственности.
Коучинг работает на уровне сознания и служит для расширения границ осознания действительности в ходе анализа поставленной задачи. Сбор всей необходимой информации для решения задачи и ее анализ производятся клиентом самостоятельно при содействии коуча. Для этого используются специальные техники, главная из которых - вопросные технологии коучинга.
В процедуре коучинга гармонично сочетаются два принципа: принцип осознанности и принцип ответственности. В случае, когда человек действует в соответствии с принципами коучинга, он свободен. Свобода появляется именно тогда, когда человек полностью осознал свои желания и стремления; выяснил, где, в каком месте он находится на пути к осуществлению выбранной им цели; наметил пути, с помощью которых он может эту цель достичь, выбрал из всего многообразия намеченных путей свой единственный и стал действовать в соответствии с выработанным им планом для достижения конкретного результата.
Основной постулат коучинга заключается в том, что каждый человек (команда) способен найти оптимальные для себя пути достижения целей и выбрать оптимальный темп движения. Этот постулат применим и для организации в целом.
Преспозиции коучинга.
• Все люди обладают способностью к развитию.
• Люди способны изменяться только в тех случаях, когда хотят этого и готовы к этому.
• Наши убеждения, относящиеся к собственному потенциалу, прямо связаны с нашей успешностью.
• То, как мы определяем успех, окажет прямое воздействие на наши достижения.
• Мы ограничиваем наш потенциал рамками наших убеждений (например, считая, что определенные вещи невозможны из-за внешних или ситуационных барьеров).
• Люди учатся только тогда, когда по-настоящему вовлечены в процесс.
• Мы можем учиться с помощью всего, что мы делаем, однако обучение происходит только тогда, когда мы мыслим и строим планы на будущее (см. теорию обучения Колба).
• Для того чтобы помогать другим, мы должны непрерывно прогрессировать сами.
1.4.2 КАК РАБОТАЕТ КОУЧИНГ.
Коучинг лучше всего приспособлен к бешеному ритму современной жизни. Каждая коуч-консультация нацелена на то, чтобы удовлетворить личные и профессиональные потребности клиента и способствовать достижению его целее.
Клиентами коучинга могут быть все без исключения люди. Существует единственное требование - активное включение самого человека в процесс исследования его жизни, желание как можно более открыто и честно, всесторонне посмотреть на свою жизнь.
При исследовании реальности, в которой находится клиент перед выбором пути, он касается таких сфер:
·материальной составляющей;
·идеального представления клиента об исследуемой сфере;
·эмоциональной насыщенности проблемы;
·представлений и знаний клиента по теме исследования;
·последовательности, организованности действий клиента в реальной жизни.
Этот алгоритм универсален для любых обсуждаемых тем как личного, так и общественного плана.
Коучинг используется здесь как общий термин, охватывающий те подходы, техники, эксперименты и практики, которые применяются для совершенствования личности, для достижения ее целей.
О какой бы школе коучинга ни шла речь, всегда есть нечто общее, которое определяет, что такое коучинг:
·«Процесс партнерского взаимодействия (сопровождения), направленный на достижение результата, цели».
·«Постепенный процесс по увеличению осознания и способностей личности».
·«Процесс взаимодействия, который направляет внимание личности на области ее развития и проясняет их».
·«Система принципов и техник, направленная на то, чтобы расширить свои возможности и получить в жизни как можно больше того, чего хочется».
·«Процесс вовлечения человека в управление самим собой».
·«Процесс получения удовольствия от своей деятельности».
При таком подходе цель крепче удерживается, существенно повышается вероятность достижения и клиент готов отстаивать свои позиции изо всех сил.
1.4.3 ХАРАКТЕРИСТИКИ КОУЧИНГА КАК ТЕХНОЛОГИИ.
Коучинг систематичен . Используются строгая последовательность этапов, система подходов и техник. Все правила можно объяснить и понять.
Коучинг направлен . Коуч предлагает исследовать что-то или делать что-то.
Коучинг беспристрастен . В коучинге клиенту не даются оценки его реальности или точек зрения. Ему предоставляется безопасное пространство, в котором он может свободно высказать свои мысли без каких-либо оценок, хорошие они или плохие, правильные или неправильные. Ему не даются ответы, к которым он должен прийти, он осознает что-то новое самостоятельно. Ему не навязывают новые умственные ограничения и убеждения.
Коуч работает в направлении увеличения осознания,способностей и свободы- свободы выбора клиента. В основном, коучинг проводится в виде диалога между коучем и клиентом. Для клиента просто нужно, чтобы он хотел работать над своими целями. Коуч предлагает клиенту, чтобы он как можно подробнее исследовал обсуждаемую тему и рассмотрел ее со всех сторон. Основной инструмент для этого - вопросы коуча и его заинтересованность в ответах клиента.
Коучинг ориентирован на личность. Коуч в основном работает с мыслями, эмоциями, идеями, выбором, реакциями людей, не меняя их внешнего окружения.
Коучинг — это наука об уме, собрание философских принципов, предназначенных для того, чтобы сопровождать людей на пути улучшения своей жизни.
В коучинге большая часть работы заключается в прояснении смыслов, которые клиент вкладывает в тот или иной термин, слово или действие.
1.4.4 ЭТАПЫ КОУЧИНГА.
Коучинг не имеет одного единственно верного варианта реализации. Его рамки определяют стремление к осознанию действительности за счет получения достоверной информации о ней и основанное на самоуважении, самомотивации, опоре на свои силы, принятие ответственности за свои действия и жизнь в целом.
Его основным инструментом служат: активное слушание, вопросные технологии, эффективные вопросы (подобные тем, которые в своих диалогах использовал Сократ), элементы тренинга, элементы и техники НЛП.
В организационном коучинге успешно применяются испытанные приёмы современного менеджмента (метод SMART , GROW, техники постановки целей).
Его ключевые задачи - это:
1. Определение задач и цилей (расстановка целевых ориентиров, приоритетов);
2. Исследование текущей ситуации:(определение имеющихся ресурсов и ограничений)
коуч: старается понять текущую ситуацию (проблему) задавая вопросы и активно слушая;
сотрудник:исследует ситуацию и свое отношение к ней совместно с коучем.
3. Определение внутренних и внешних препятствий на пути к результату:
коуч: старается понять, что мешает сотруднику в достижении цели, и помочь ему в осознании и исследовании препятствий;
сотрудник:исследует свои внутренние и внешние препятствия.
4. Выработка и анализ возможностей для преодоления препятствий:
коуч:задает вопросы и использует другие методы, провоцирующие сотрудника к поиску решений и преодолению ограничений;
сотрудник:исследует возможности для преодоления препятствий.
5. Выбор конкретного варианта действий и составление плана:
коуч:помогает сотруднику в анализе возможностей;
сотрудник:анализирует возможности, выбирает конкретный вариант и составляет план действий.
Коуч и сотрудник договариваются о том, что конкретно должно быть сделано к следующей встрече (определенному сроку).
Итогом всей работы является бизнес-план и конкретные намеченные шаги с установленными сроками их достижения.
1.5 ДОСТОИНСТВА КОУЧИНГА.
Джон Уитмор в своец книге “Новый стиль менеджмента и управления персоналом” выделяет следующие достоинства применения коучинга в личной и профессиональной деятельности:
- Улучшение продуктивности деятельности. Это главное, для чего применяется коучинг.
- Развитие персонала. Лучшее обучение персонала.
- Коучинг предполагает быстрое обучение «без отрыва от работы», причем этот процесс доставляет радость и удовольствие.
- Улучшение взаимоотношений в коллективе.
- Улучшение качества жизни. Улучшение взаимоотношений и связанный с этим успех изменяют к лучшему всю атмосферу на работе.
- Лучшее использование мастерства и ресурсов людей. Коучинг откроет много не выявленных ранее талантов среди членов группы.
- Многократно возрастают личная эффективность клиента и скорость его продвижения к цели.
- Большая гибкость и адаптивность к изменениям. В будущем потребность в гибкости будет становиться все более ощутимой. Огромная конкуренция на рынке, технологические инновации, высокоскоростные глобальные коммуникации, экономическая неопределенность и социальная нестабильность создают эту потребность в течение нашей жизни. Б таких условиях может выжить только гибкий и адаптивный.
