За критеріями таблиці 5, найвигіднішим є позичальник, який одержує більше 510 балів, а якщо сума балів менша 380 балів – то банк відмовляє позичальнику у видачі кредиту.
Табл. 5.
Бальні критерії для визначення кредитоспроможності позичальників
|
Критерії
|
Бали |
Критерії |
Бали |
|
1.Ціль кредиту
Грошова позичка
Купівля автомобіля
2.Участь клієнта при фінансуванні угоди
Оплата готівки менше 10% суми
Від 10 до 45% суми
Більше 45% суми
3. Сімейний стан
Розлучені пари
Пари, які мають трьох дітей
4.Володіння нерухомістю
Оренда квартири
Власний будинок
5. Термін кредиту
Менше 1-го року
Більше 2-х років
|
0
100
0
30
50
0
60
0
80
140
0
|
6. Вік
Особи віком до 25 років
Особи віком більше 65 років
7. Професія
Студенти
Державні службовці
8. Стаж праці
Менше року
Більше 4-х років
9. Чистий річний дохід
До 60 тисяч франків
Більше 160 тисяч франків
10. Банківський рахунок
Залишок менше 5000 франків
Залишок більше 5000 франків |
0
100
0
100
0
100
0
100
0
150
|
Зарубіжні банки, вивчаючи репутацію індивідуальних позичальників, використовують метод кредитного скоринга, пристосовуючи його до особливостей банку і характеру банківського законодавства країни.
Техніка кредитного скоринга була розроблена американським економістом Д.Дюраном на початку 1940-х років і використовує такі коефіцієнти при нарахуванні балів:
1. Вік: 0,1 бала за кожний рік більше 2 років (максимум 0,30);
2. Стать: жінка 0,40; чоловік – 0;
3. Термін проживання: 0,042 за кожний рік проживання в даній місцевості ( максимум – 0,42 бала);
4. Професія: 0,55 – за професію з низьким ризиком, 0 – за професію з високим ризиком і 0,16 – для інших професій;
5. Праця в корпорації: 0,21;
6. Стаж: 0,059 – за кожний рік праці в даній корпорації ( максимум – 0,59бала);
7. – 9. Фінансові показники: 0,45 бала – за наявність банківського рахунку; 0,35 – за володіння нерухомістю; 0,19 – при наявності страхового поліса із страхування життя.
Межа, що розділяє “добрих” і “поганих” клієнтів, – 1,25 бала. Клієнт, котрий набрав більше 1,25 бала, вважається кредитоспроможним і – навпаки.
Модель “скоринга” дозволяє провести експрес – аналіз у присутності клієнта за його заявою на кредит.
Техніка “скоринг”– кредитування залежить від попереднього банківського досвіду. Наприклад, якщо встановлено, що ймовірність виконання зобов`язань за кредитом більш висока, якщо в якості клієнта виступає бухгалтер, а не агент по мотоциклам, то бухгалтери отримують більш високі бали, ніж агенти. Значимість кожної відповіді буде залежати від висновків спеціаліста про важливість кожної відповіді. Таким чином, якщо банк, аналізуя свої успіхи в області кредитування за перший рік, виявляє, що існує суттєва різниця між клієнтами, які класифікуються по професійним ознакам, а різниці між клієнтами, які класифіковані по сімейному стану, досить невелика, то в перший рік більше значення буде надаватися питанню про професію. Але якщо на другий рік сімейний стан стане важливим індикатором здатності повернення кредиту, тоді підвищена значущість цього нового фактору буде врахована.
“Скоринг”– кредитування є більш простою і більш швидшою формою, ніж ділова бесіда. Потрібно підкреслити, що “скоринг”– кредитування не є безпомилковим, але в плані економії часу такий метод ефективний.
У німецьких банках вихідною інформацією для оцінки кредитоспроможності клієнта є спеціальний розділ заяви на кредит – “Розрахунок місячного доходу”.
А. Місячний дохід
Заробітна плата за мінусом податків.
Допомога на дітей.
Пенсія.
Відсотки за вкладами і цінними паперами.
Інші доходи.
Усього доходів.
Б. Місячні витрати
Поточні витрати.
Страхові внески.
Обслуговування попередніх кредитів.
Квартплата.
Інші витрати.
Усього витрат.
В.Чистий дохід = (А-Б)
Місячна сума із обслуговування боргу визначається як сума відсотків за кредит плюс основний борг.
О = відсотки + основний борг
Платоспроможність позичальника оцінюється банками як добра, коли угоди із обслуговування боргу складають 60 і менше відсотків від чистого доходу позичальника.
Зарубіжні банки для встановлення розміру адекватного покриття ризику за споживчим кредитом використовуються також коефіцієнти, що характеризують фінансові можливості клієнтів.
К 1 = Мінімальний розмір платежів для погашення позички;
Доходи клієнта
К 2 =Максимально допустимий розмір заборгованості.
Доходи клієнта
Значення забезпечення споживчого кредиту ( гарантія, порука і навіть договір застави ) оцінюється як вторинне джерело погашення боргу.
Після позитивної оцінки кредитоспроможності клієнта банк і позичальник розпочинають погодження умов кредитного договору. Банк зацікавлений в використанні мінімальної суми вільних кредитних ресурсів, яка б забезпечувала йому оптимальну ліквідність. Між тим строковість кредиту пов’язана з ризиком і коливаннями процентних ставок. В умовах зростання коньюктури ринку кредитних ресурсів банку невигідно заключати кредитні договори на тривалий час з фіксованою процентною ставкою по кредитам. Однак, надаючи, наприклад, довготривалий кредит, банк може залишати право у випадку зміни процентних ставок на грошовому ринку переукласти договір на нових умовах. Тривалий час пролонгації кредитів негативно відбиваються на ліквідності. А порушення термінів погашення кредитів може бути сигналом недоліків які постали в фінансовому стані позичальника.
Питання пов’язані з видачею позичок населенню, вирішуються на підставі кредитних договорів, які укладаються індивідуальним позичальником з банком за місцем постійного проживання, за винятком кредитів на будівництво і купівлю житлових будинків, які видаються за місцем забудови чи місцем знаходження будинку.
“Кредити під заставу, з урахуванням суми процентів за користування ними та витрат на оформлення, видаються у розмірах, що обмежуються вартістю заставленого майна, яке може бути надане позичальником (іншою особою) установі банку в забезпечення. Кредит може бути наданий в сумі, яка не перевищує: 60% оціночної вартості житлових будинків та квартир; 40% оціночної вартості виробничих приміщень; 50% оціночної вартості товарів в обороті або переробці та легкових автомобілів; 30% оціночної вартості вантажних автомобілів та технологічного обладнання, яке було у використанні; 60-70% оціночної вартості нового технологічного обладнання; 90% суми коштів на депозитному вкладі в установі Ощадного банку України. Термін кредиту на будівництво і купівлю житла не повинен перевищувати 10 років, інших об’єктів – не більше п’яти років”[5-, с.4].
Для одержання кредиту позичальник подає такі основні документи:
·індивідуальну заяву;
·паспорт або документ, що його заміняє;
·довідку з місця роботи (пенсіонер – пенсійне посвідчення) та інші документи для визначення кредитоспроможності;
·документи, що підтверджують забезпечення кредиту (гарантію, поруку, договір страхування або застави майна);
·документ, що підтверджує право на пільговий безпроцентний кредит;
Разом з тим, для одержання кредиту на будівництво індивідуального житлового будинку, позичальник подає:
·завірений у встановленому порядку витяг із рішення виконкому місцевої Ради народних депутатів про виділення земельної ділянки під забудову, проект будівництва з кошторисною вартістю, що завірений районним архітектором;
·на будівництво надвірних будівель – довідку місцевої адміністрації про те, що позичальник є власником житлового будинку без надвірних будівель;
·на будівництво, капітальний ремонт садових будиночків – довідку з Правління садівничого кооперативу про членство в ньому;
·на придбання квартири в житловому кооперативі – довідку про членство в житловому кооперативі.
Рішення про видачу кредиту приймає керівник банку після того, як кредитний працівник перевірить подані документи, визначить показники кредитоспроможності позичальника. Після одержання дозволу кредитний працівник укладає договір, оформляє строкове зобов’язання.
У кредитному договорі, по формі затвердженій Положенням Національного банку України “Про кредитування”, вказується статус обох сторін, мета і сума кредиту, умови його видачі і погашення, форми забезпечення кредиту, величина відсоткової ставки за кредит та порядок її сплати, перелік звітних документів, права і обов’язки обох сторін.
Кредитний договір складається на всю суму кредиту на строк користування позичкою в 2-х – 3-х примірниках і його підписують обидві сторони.
Довгострокові кредити можуть видаватися частинами таким чином, щоб розміри, строки сплати, відсоткова ставка за частково виданими сумами відповідали умовам кредитного договору.
Кредит, наданий частинами, може зараховуватись на безпроцентні рахунки. Це здійснюється на підставі переказів у такому порядку, як зарахування сум на рахунки за вкладами, з видачею ощадної книжки і оформленням необхідних документів.
Банк при довгостроковому кредитуванні населення приймає як форму забезпечення договір застави майна позичальника. Майно, прийняте під заставу, повинно бути застраховане за рахунок позичальника, договір завірений нотаріально.
Заставити позичальник може будинок, що будується чи купується, але із нотаріальної контори повинна надійти заборона про відчуження будинку іншій особі до тих пір поки не погаситься кредит і відсотки за користування ним.
Фактична сума= Сума боргу*процентну ставку * кількість днів
відсотків 365 * 100 користування
кредитом |
Оформлення надання кредиту проводиться працівником кредитного відділу. Працівниками бухгалтерії, перевіряються документи, підписи і відкривається особовий (кредитний) рахунок позичальнику, а такожпроставляється номер особового рахунку позичальника на всіх примірниках кредитного договору. Операції безпосередньо по видачі грошових коштів – працівниками операційного відділу банка.
При використанні отриманого кредиту позичальник повинен дотримуватись встановленого терміну освоювання кредиту. Індивідуальні позичальники подають до банку документи, які підтверджують витрати і цільове використання кредиту.
Після виплати клієнту передбаченої умовами кредитного договору суми настає етап погашення боргу і сплати відсотків за користування кредитом. Звичайно погашення довгострокового кредиту і сплата відсотків по ньому здійснюється з наступного після отримання кредиту місяця і в подальшому здійснюється щомісячно або першого місяця кварталу платежами. Виключенням є кредити, які надані на будівництво індивідуального житлового будинку для постійного місця проживання, а також кредити фермерським господарствам. Їх погашення може розпочинатися після закінчення строків освоєння кредиту. Відсотки за користування позичкою погашаються, виходячи із фактичної суми відсотків за час користування кредитом.
Погашення кредиту здійснюється із власних коштів позичальника готівкою, переказами через підприємство зв’язку, або перерахуванням сум із заробітної плати, стипендії, пенсії на підставі доручення позичальника бухгалтерії за місцем праці, відділу соціального захисту населення.
Готівку для погашення кредиту банки одержують за квитанціями чи за повідомленнями, у документах сума відсотків вказується окремо. Погашення заборгованості шляхом списання суми внеску із рахунку за вкладом здійснюється згідно з разовим дорученням у встановленому порядку.
При не надходженні від позичальників платежів в встановлені терміни суми не внесені в строк платежів перераховуються на рахунок прострочених кредитів з сплатою підвищених відсотків. При умові неможливості погашення позичальником кредиту в встановлений термін його сума стягується з поручителя.
При неможливості погашення позики безпосередньо позичальником і поручителем виникає ситуація, коли таку позику потрібно погашати банку. Для таких потреб в установах банків утворюються спеціальні страхові фонди на покриття кредитних ризиків. Чим більш ризиковану політику проводить банк, тим більший страховий резерв повинен він мати, використав для цього кошти з прибутку.
Конфліктні випадки при наданні кредитів населенню вирішуються через суд, куди може звернутись, як позичальник, так і кредитор при виникненні спірних випадків. До числа останніх можна віднести неможливість банку по різним причинам реалізувати заставу по кредиту для погашення заборгованості клієнта (різке знецінення цінних паперів, які були прийняті банком в забезпечення кредиту, загибель майна позичальника у випадку стихійного лиха і т.д.), шахрайство зі сторони позичальника, вибуття останнього з місця постійного проживання у невідомому напрямку, смертьпозичальника і переведення його боргу на рідних померлого і т. п.
ІІ. УМОВИ ТА ПОРЯДОК НАДАННЯ СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУ НА ПРИКЛАДІ ЧФ КБ “ПРИВАТБАНК”
ТА ЧФ АТ “УКРІНБАНК”
2.1.АНАЛІЗ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПРИВАТНИХ ОСІБ
Процес кредитування пов'язаний з діями багаточисельних та різноманітних факторів ризику, які здатні спричинити непогашення кредиту в встановлений термін. Тому надання кредитів банк обумовлює вивченням кредитоспроможності клієнта, тобто вивченням факторів, які можуть спричинити їх непогашення .
Аналіз кредитоспроможності заключається в визначенні здатності позичальника своєчасно і в повному обсязі покрити заборгованість за кредитом, ступені ризику, який банк готовий взяти на себе; розмір кредиту, який може бути наданий при даних обставинах і, нарешті, умов його надання.
Метою аналізу кредитоспроможності приватних позичальників є оцінка кредитних ризиків, які дещо відрізняються від ризиків, що присутні при кредитуванні юридичних осіб. Більшість споживчих кредитів невеликі тому банки змушені збільшувати кількість позичальників, які мають різні особисті і фінансові характеристики, щоб покрити власні витрати на кредитування.
Аналіз кредитоспроможності заключається в визначенні здатності позичальника своєчасно і в повному обсязі покрити заборгованість за кредитом, ступені ризику, який банк готовий взяти на себе; розмір кредиту, який може бути наданий при даних обставинах і, нарешті, умов його надання.
Метою аналізу кредитоспроможності приватних позичальників є оцінка кредитних ризиків, які дещо відрізняються від ризиків, що присутні при кредитуванні юридичних осіб. Більшість споживчих кредитів невеликі тому банки змушені збільшувати кількість позичальників, які мають різні особисті і фінансові характеристики, щоб покрити власні витрати на кредитування.
Аналіз кредитоспроможності клієнта передує укладенню з ним кредитного договору і дозволяє виявити фактори ризику, які здатні привести до непогашення виданого банком кредиту в обумовлений строк, і оцінити ймовірність своєчасного повернення кредиту. Визначення кредитоспроможності клієнта є невід’ємною частиною роботи банку по визначенню можливості надання кредиту. Під аналізом кредитоспроможності позичальника розуміється оцінка банком позичальника з точки зору можливості і доцільності надання йому кредиту, визначення ймовірності повернення у відповідності з кредитним договором. аналіз кредитоспроможності клієнта дозволяє банку, своєчасно утрутившись у справи боржника, вберегти його від банкрутства, а при неможливості цього – оперативно призупинити кредитування.
Аналіз платоспроможності проводиться як по позичальнику так і по його поручителю. При цьому метод аналізу і документація така ж сама, як і при аналізі самого позичальника. В результаті проведеної роботи визначається можливості клієнта виконувати платежі на погашення основного боргу і відсотків за нього, а поручителя – виконувати їх у випадку неплатоспроможності основного позичальника.
Банк аналізує кредитоспроможність позичальника на основі таких основних документів:
·заявки на отримання кредиту;
·паспорт, на основі якого працівник банку визначає місце проживання по останній адресі, вік, сімейний стан і наявність дітей;
·довідки з місця роботи, де повинно бути вказано: середньомісячна заробітна плата, сума прибуткового і інших податків які щомісячно сплачує позичальник, стаж роботи на підприємстві, сума обов’язкових щомісячних відрахувань (аліменти, страхові внески);
·книжки по розрахункам плати за квартиру і комунальні послуги;
·документи які підтверджують прибутки по вкладах в банках і цінним паперам.
Заявка на кредит – це стандартна анкета, зміст і ступінь деталізації якої відповідають вимогам банку тієї чи іншої країни. Звичайно, всі заяви складаються із кількох змістовних частин і спеціальної графи, яка заповнюється банком.
Призначення заявки: офіційний запит клієнта на надання позичкових коштів; включає в себе дані про конкретну позику; отримання інформації про клієнта у відповідності з його анкетними даними.
Логічний підхід заключається в поперемінному виявленню з кредитної заявки найбільш суттєвих факторів і їх оцінці на основі принципів кредитування.
Ключовими факторами аналізу будь-якої заявки на отримання споживчого кредиту є характер позичальника і його кредитоспроможність.
Часто рішення по кредитній заявці приймається на основі практичного досвіду і деякого “інтуітивного відчуття”. Однак, як правило, цей практичний досвід є результатом послідовного застосування принципів раціонального кредитування в повсякденному житті.
На основі досвіду оцінки кредитного ризику споживчого кредитування, який використовується в своїй діяльності банками Франції, Германії, США комерційними банками України була розроблена методика оцінки кредитних ризиків по кредитам приватних осіб. В основі методики знаходиться техніка кредитного “скорингу”, яка адаптована до умов країни з перехідною економікою і масштабу цін України.
За допомогою цієї методики проводиться прийняття рішення по наданню споживчого кредиту на основі оцінки ризику приватних позичальників, а також оцінка ризику існуючого споживчого кредитного портфелю. Основним джерелом інформації для аналізу за даною методикою є дані про клієнта, які відображені в заявці на отримання споживчого кредиту.
Алгоритм опрацювання заявки передбачає декілька основних розділів для аналізу:
1.”Загальні дані”;
2.”Фінансові показники”;
3.”Характеристики кредиту”;
4.”Моральні якості”.
Питома вага кожного з розділів в загальному підсумку складає: 20, 25, 50 та 5% відповідно. Кожному з цих параметрів надається відповідна вага, який визначає його значення. В залежності від варіанту відповіді (який має за собою визначену бальну оцінку) по кожному з параметрів формується бальна оцінка шляхом множення ваги параметра на бальну оцінку варіанту відповіді.Сума усіх бальних оцінок параметрів утворює підсумок розділу. Сума підсумків усіх розділів утворює загальний підсумок роботи алгоритму. Як підсумок по конкретному запиту встановлюється відповідний ризик кредитування. В залежності від суми накопичення балів приймається один з варіантів рекомендацій по прийняттю рішення:
1.Менше 40 балів – надання кредиту недоцільна (ризик більше 60%);
2.Від 40 до 60 балів – інформація потребує додаткового опрацювання (ризик від 40 до 60%);
3.Більше 60 балів – позитивна рекомендація по наданню кредиту (ризик менше 40%).
